Вської області управління юстиції в миколаївській області право XXI століття: становлення та перспективи розвитку збірник наукових праць миколаїв 2006
| Вид материала | Документы |
СодержаниеНеповнолітні як спеціальні потерпілі у кримінальному праві україни Поиски формы церковно-государственных отношеный в современной украине |
- Й суд миколаївської області управління юстиції в миколаївській області визначальні, 11872.54kb.
- Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії та 15-річчю, 4594.24kb.
- Міністерство Юстиції україни головне управління юстиції у сумській області, 100.67kb.
- Головне управління юстиції у Черкаській області Черкаське міське управління юстиції, 749.11kb.
- Міністерство Юстиції україни головне управління юстиції у сумській області нака, 98.63kb.
- Загальні положення, 93.94kb.
- Україна міністерство юстиції україни головне управління юстиції в одеській області, 11.57kb.
- Довідка про підсумки діяльності Головного управління юстиції у Київській області, територіальних, 855.37kb.
- Регіональна Програма розвитку внутрішньої торгівлі у Миколаївській області на період, 511.14kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Київській області Методична, 3245.56kb.
1. Трудове право України. Підручник / За ред. Н.Б. Болотної, Г.І. Чанишевої. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 564 с.
2. Селіванов М.П. Проблемні питання формування суддівського корпусу та можливі шляхи їх вирішення // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № 2 (54) – с. 5
3. Осетинський А. Утвердження авторитету суду у контексті судової реформи // Право України. – 2006. - № 4. – с. 5.
4. Гончаренко О. Вища рада юстиції: питання статусу та повноважень // Право України. 2006. – с. 19.
5. Халдеев Л.С. Судья в уголовном процессе: Практ. Пособие. – М.: Юрайт, 2000. – с. 12
6. Кивалов С. Украинская юстиция на пути к европейским стандартам / Слово.2006. - № 19 (689). – с. 11.
7. Там само.
Погібко О.І.
Підвищення ефективності системи управління – складової частини реформування та розвитку Збройних Сил України
Воєнно-політична обстановка на європейському континенті, який залишається більш стабільним, продовжує динамічно змінюватись і характеризується розвитком відносин партнерства і співробітництва між країнами Західної та Східної Європи та СНД.
Основною тенденцією в площині європейських політично-воєнних процесів залишається прагнення країн до забезпечення власної воєнної безпеки шляхом участі в євроатлантичній та європейській системах колективної безпеки.
Однак, слід усвідомити, що як і у всіх країн, в Україні є свої інтереси, реалізація яких покликана забезпечити існування і розвиток її як незалежної, суверенної держави.
Першою статтею Конституції України законодавчо закріплено положення про те, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
На сучасному етапі розвитку держави актуальним є питання її оборони і захисту суверенітету та територіальної цілісності й недоторканості. Зазначені функції покладаються на Збройні Сили, що зумовлює напрацювання правових засад законодавства у сфері їх діяльності та розвитку.
Характерною рисою процесу військового будівництва в Україні є керовані зусилля на створення європейської моделі збройних сил яка повинна відображати в собі кращі ознаки сучасних армій, збройних сил демократичної держави, призначених до дій в реаліях ХХІ століття.
На сьогодні постало питання обговорення і вивчення зазначеної проблеми на рівні цивільних та військових фахівців в штабах. Україна будує правову демократичну державу й тому виникла необхідність впровадження демократичних методів управління суспільством і всіма його інститутами, особливо збройними силами.
Важливим елементом подальшого розвитку Збройних Сил слід вважати побудову системи державного та військового управління. Значним кроком в удосконаленні системи управління став перехід на нову систему воєнно-адміністративного розподілу держави – оперативні командування. Практичний досвід підтверджує, що такий устрій є найбільш ефективним, здатним забезпечити якісне планування, організацію застосування та забезпечення різновидових сил засобів в інтересах оборони держави. Реалізація концепції оперативних командувань а в подальшому і частини функцій територіальних управлінь передбачає розширення відповідальності і прав керівного складу оперативного командування стосовно не тільки військових частин видів Збройних Сил, але й інших військових формувань Воєнної організації держави. Слід зазначити, при цьому певною мірою використано досвід функціювання органів управління, регіональних Головних командувань об’єднаних Збройних Сил НАТО.
Правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України Закон України «Про Збройні Сили України» і «Про оборону України», Статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України та міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.
Відповідно Закону України «Про Збройні Сили України» в редакції від 5 жовтня 2000 року визначено що, органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України.
На сучасному етапі розвитку військової справи в розвинутих демократичних країнах світу, для поліпшення управління збройними силами, застосовуються два основні методи управління: адміністративний та оперативний.
Власне кажучи, адміністративне та оперативне управління збройними силами будь-якої демократичної держави необхідно розуміти так: адміністративне (адміністративно-економічне) управління - це діяльність органів державного управління збройними силами, пов'язана з реалізацією державної політики у сфері оборони, забезпечення збройних сил усім необхідним для їх підтримання в готовності до виконання визначених Конституцією України завдань, контролю за діяльністю, будівництвом і розвитком збройних сил. Адміністративне управління ґрунтується, в основному, на державній політиці що стосується оборони та на економічних законах, що тією чи іншою мірою діють у сфері економіки держави.
Головна мета адміністративного управління - це забезпечення необхідних умов для будівництва і розвитку збройних сил, підготовки і підтримання їх у боєздатному стані.
Під оперативним управлінням розуміють цілеспрямовану діяльність органів військового управління щодо планування застосування, здійснення підготовки та управління діями збройних сил як у мирний, так і у воєнний час. Отже, оперативне управління має відати питаннями планування застосування збройних сил, організації управління, оперативної, бойової та мобілізаційної підготовки, практичного виконання заходів щодо реформування, будівництва і розвитку збройних сил. Оперативне управління здійснюється органами військового управління, які відповідають за практичну реалізацію воєнно-політичних і воєнно-технічних державних рішень, що стосуються оборони держави, підготовку і підтримання збройних сил у готовності до виконання завдань за призначенням.
Необхідно зауважити, що адміністративне управління, виконуючи повною мірою свої функції, є системою державного управління збройними силами і, в певній мірі, йому підпорядковується система оперативного управління, тобто ці системи взаємопов'язані і не можуть функціонувати окремо.
Створення перспективної моделі Збройних Сил України потребує всебічного обґрунтованого підходу до вдосконалення системи управління військами, обриси якої визначаються принципами поєднання адміністративного й оперативного керівництва. Таке вдосконалення передбачає: реформування органів управління всіх ланок; оптимізацію кількості пунктів управління; та створення пунктів оперативного реагування на кризові ситуації в Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Разом з тим, такі чинники як динамічні зміни у воєнній справі, зростання обсягів і різноплановості завдань, набуття вирішального значення фактора часу в управлінні військами, постійне вдосконалення системи управління військами та стрімкий розвиток новітніх інформаційних технологій потребують нових підходів до побудови систем управління Воєнною організацією держави, зокрема, Збройними Силами України.
Виходячи з наведеного, слід вказати, що система управління Збройних Сил України є ланкою державного управління і інтегрованою автоматизованою системою управління, яка повинна будуватись на основі єдиної ідеології та об'єднувати, на єдиних оперативно-стратегічних і системотехнічних принципах автоматизовані системи й підсистеми управління різного функціонального призначення всіх ланок управління Збройних Сил.
Одним з важливіших питань подальшого розвитку Збройних Сил України є формування раціональних структур управління.
Оперативність управління Збройними Силами здійснюється за рахунок взаємодії та чіткого виконання функцій адміністративного та оперативного управління при домінуючому значенні адміністративного управління.
Закон України «Про оборону України» встановлює засади оборони України, а також, повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у сфері оборони.
Однак, не завершене уточнення повноважень і розподіл функцій між органами військового управління Збройних Сил України усіх ланок щодо адміністративного управління, стратегічного (оперативного) планування та управління, а також забезпечення військ (сил), що призводить до дублювання виконання деяких завдань органами військового управління, та необхідності утримання збільшеної чисельності особового складу.
Слід погодитись, з метою побудови перспективної системи управління Збройних Сил України, яка буде відповідати уточненим завданням та визначеному бойовому складу військ (сил), а також максимально наближеною до стандартів НАТО, необхідно у відповідності Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки провести заходи щодо створення умов для поступового переходу на нову триланкову систему управління Збройними Силами України, що в цілому суттєво зменшить час на прийняття та реалізацію рішень в сфері оборони держави.
Хлицова О.Г.