Geum.ru

Cols=2 gutter=24> 2006/№2 Засновники

Вид материалаДиплом
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

“ХХІ століття – наголошується в Націо-нальній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті – висуває нові вимоги до освіти. Глобалізація, швидка зміна технологій, утвердження пріоритетів сталого розвитку суспільства зумовлюють зростання ролі освіти.” [5, с. 3-4].


Наукові дослідження Інституту педаго-гіки спрямовані на створення конкурентно-спроможної української системи шкільної освіти, методологічне й дидактичне забезпе-чення її розвитку і функціонування. Розроб-люються й проходять апробацію нові концеп-ції шкільних освітніх галузей.

Лабораторія географічної освіти – нау-кова майстерня, в якій колектив однодумців працює над оновленням змісту і методів навчання географії. Нині в лабораторії дослід-жуються переважно дидактичні, методичні та близькі до них проблеми. Вкрай необхідною є потреба узгодити зміст географічної освіти школярів і потреби того соціального замов-лення, яке вона повинна виконувати.

Співробітники лабораторії географічної освіти Інституту педагогіки АПН України, провідні вчені-географи і дидакти, спираю-чись на досвід вітчизняних та зарубіжних методистів, вчителів-практиків, вдосконалю-ють старі і розробляють нові принципи, ме-тоди, прийоми та форми організації навчаль-ного процесу з географії. Ці надбання були висвітлені у низці наукових дискусій, статей, збірниках наукових праць, підручниках, освітніх проектах тощо.

Науковці лабораторії географічної осві-ти оновлюють зміст шкільної географії через форми і методи навчання. Лабораторія є упорядником навчальних програм з географії, а її науковці авторами і співавторами шкіль-них підручників з географії: Л.І. Круглик – “Загальна географія” 6-й клас; В.П. Корнєєв – “Географія материків і океанів” 7-й клас; А.Й. Сиротенко – “Географія України” 9-й клас; О.М. Топузов, Л.В. Тименко – “Еконо-мічна і соціальна географія світу” 10-й клас.

Науковці лабораторії Г.М. Ісаєва, В.П. Корнєєв, О.П. Кравчук, Л.І. Круглик, Т.Г. Назаренко, А.Й. Сиротенко, О.М. Топузов, Л.В. Тименко, В.С. Яценко створили методичні посібники і рекомендації для різних шкільних географічних курсів.

Лабораторія географічної освіти нара-ховує 70 років із дня заснування. У 1934 році вона розпочала свою роботу на чолі з К.П. Пяртлі. У той час лабораторія називалася відділом методики географії. З 1945 до 1947 р. відділом завідував І.П. Старовойтенко, а з 1947 до 1959 р. професор О.Т. Діброва. За його авторством створено перший підручник з географії Укра-їни, який витримав 16 видань. З 1959 до 1980 р. відділом керував М.П. Откаленко, який вписав нову вагому сторінку в дослідження проблеми методики географії.

З 1980 до 1993 р. лабораторію очолював А.Й. Сиротенко – відомий в країні методист і автор підручників та багатьох статей з методи-ки викладання географічних шкільних курсів.

З 1993 до 1995 р. завідувачем лаборато-рії був Г.П. Пустовіт. Тоді був створений ком-п’ютерний варіант підручника для 6-го класу.

З 1996 до 2004 р. керував лабораторією О.М.Топузов. У цей час створюються навчальні програми та підручники для 12-річної школи.

У 2004 році лабораторію очолила Тетяна Геннадіївна Назаренко.

Лабораторія є школою наукових кадрів. За десять років було підготовано 5 докторів та майже 15 кандидатів педагогічних наук (декілька дисертаційних робіт у стадії підго-товки до захисту). Значну допомогу в реалі-зації наукових досліджень недають наукові кореспонденти лабораторії: Й.Р. Гілецький, Л.Б. Паламарчук, Н.В. Муніч, М.В. Зінкевич, П.С. Скавронський, С.Л. Капіруліна, В.М. Анд-рєєва, В.І. Кудирко, А.А. Бут.

Колектив лабораторії – це дев’ять нау-ковців, які працюють над дидактичним обґрунтуванням диференційованого навчання географії в основній школі, дбають про забез-печення новими освітніми технологіями нав-чального процесу з географії в навчальних закладах різного типу. Ми сподіваємось, кон-цепція шкільної географічної освіти буде вдосконалюватися, створюватимуться сучасні навчально-методичні комплекси з урахуван-ням вимог диференційованого навчання. Нау-ковцями лабораторії визначено структуру і зміст підручників географії для 12-річної школи, де враховані нові умови і завдання організації навчального процесу в 12-ти річ-ній школі, а також основні тенденції розвитку методики навчання географії та підручнико-творення згідно з рекомендаціями Ради Євро-пи в Україні та Болонського процесу.

Лабораторією розпочаті експеримен-тальні дослідження з теорії і практики нав-чання географії за сучасними підручниками, а також готуються до конкурсу нові підруч-ники з географії для 12-річної школи. Та все ж залишаються проблеми, які потребують ви-рішення. Реформа освіти в Україні передба-чає таку організацію праці в школі, щоб вона не тільки давала учням певну суму знань, а й формувала їхні пізнавальні інтереси, розви-вала креативні здібності, виховувала кожного як особистість, готувала до адаптації на ринку праці [3]. Це стосується й шкільної географіч-ної освіти, що на засадах гуманізації поклика-на удосконалити методику навчання географії у 12-річній школі через запровадження сучасних педагогічних технологій. Назрілою є необхідність узгодження змісту географіч-ної освіти школярів і того соціального замов-лення, яке вона має задовольнити [4, с. 2]. На основі аналізу науково-педагогічної літерату-ри та широкої шкільної практики науковці лабораторії географічної освіти Інституту педагогіки АПН України дійшли до висновку, що розв’язання проблеми дидактичного обґрунтування змісту та методики диферен-ційованого навчання географії в основній школі має базуватися на принципах, які б дали змогу науково пояснити й експери-ментально довести правильність змісту й структури шкільних географічних курсів.

Нині у вітчизняній педагогіці точиться дискусія, чи потрібне в школі диференційова-не навчання. У концепції модернізації украї-нської освіти зазначено, що старша школа є профільною, тобто необхідність профільної диференціації закріплена на нормативному рівні, і акцент у реалізації диференційованого навчання змістився на організацію профіль-них класів. Проте практика свідчить, що диференційоване навчання ефективне тоді, коли орієнтоване на різні групи учнів. Якщо ж адміністрація школи віддає перевагу створенню профільних класів, старшокласни-кам важко буде обрати профіль навчання, що відповідатиме їх нахилу, оскільки підготовча робота в цьому напрямі не проводилась. Тим часом помилки у виборі профілю навчання впливають на подальшу освіту й на життєві перспективи [2].

Диференціація не повинна обмежувати-ся тільки профільним навчанням у старшій школі, її мета – допомогти учням засвоїти знання й адаптувати їх до індивідуально-психологічних особливостей школярів. В основній школі диференціація допомагає уч-ням усвідомити власну перевагу в пізна-вальній сфері, а згодом і в професійній.

Розробляючи моделі диференційованої системи навчання географії в основній школі, співробітники лабораторії географічної освіти Інституту педагогіки АПН України спираються на дидактичні постулати, такі як єдність нав-чальних програм, універсальність 12-бальної системи оцінювання знань, урок, клас тощо; виходять з того, що в класно-урочній системі є значні резерви особистісно зорієнтованого нав-чання, можливість реалізувати чимало дидак-тичних закономірностей, принципів і методів. Диференційований підхід до організації нав-чальної діяльності потребує від учителя враху-вання індивідуальних особливостей і можливо-стей кожного учня. Однак реалізація цього принципу в основному здійснюється шляхом поділу учнів за розумовими здібностями: на “слабких”, “середніх”, “сильних”, і завдання вчителя полягає в підтягуванні “слабких” до вищого рівня, а “середнім” і “сильним” пропо-нувати посилені навантаження [8].

Провідною діяльністю школярів є нав-чальна. І не тільки тому, що в житті учнів вона займає багато часу, а й тому, що переважно в навчальній діяльності формуються не тільки знання, уміння й навички, а й здібності, установки, вольові та емоційні якості [6, 7].

Диференційований підхід створює умо-ви для систематичного, безперервного й повсякденного формування умінь і навичок учнів. У традиційній системі навчання реалі-зація цього принципу насамперед поклада-лася на вчителя і здійснювалася під час тематичного і поурочного планування, в ході якого передбачалося послідовне вивчення окремих питань теми, проведення практичних робіт, повторення і контроль за ступенем засвоєння навчального матеріалу.

Глибока диференціація географічних знань супроводжується комплексним підхо-дом до вивчення процесів і явищ, які відбу-ваються в природі та суспільстві.

Без вирішення питань диференційова-ного навчання в основній школі неможливо сформувати в сучасної людини адекватне уявлення про світ: закономірності розвитку Землі та її поверхні, основні природні проце-си та їх дію, прогнозування майбутнього. Усі набуті знання людина повинна спрямувати на користь розвитку суспільства. Саме в цьому й визначається загальноосвітня роль географіч-них знань і відповідно окреслюються функції шкільної географії як одного з компонентів шкільної освіти.

М. Баранський писав: “методика геогра-фії повинна пристосовувати наукову географію до потреб шкільного навчання, зробити з нау-кової географії шкільний предмет” [1, с. 239].

Географічні знання формують в учнів науковий світогляд. Мета та завдання шкіль-ної географії тісно пов’язані з вирішенням загальних завдань, що поставлені Міністер-ством освіти України, Академією педагогіч-них наук перед загальноосвітніми навчальни-ми закладами.

У ХХІ столітті потрібна географія не описова, а “комплексна”, яка потребує де-тальнішого вивчення природних особливо-стей окремих територій, засвоєння специфіч-них, пов’язаних з географією, умінь та на-вичок й втілення їх на практиці, а також розвитку творчих здібностей учнів, самостій-ної пізнавальної активізації думки за допо-могою проблемного навчання.

Тільки географія, а не якийсь інший предмет знайомить учнів з принципами розташування виробництва, з трудовими та природними ресурсами, з принципами еконо-мічного районування, оцінкою та використан-ням природних умов, з типами виробничо-територіальних комплексів тощо.

Нові вимоги до науки зумовлюють і нові підходи до шкільної географії з ура-хуванням таких моментів у підготовці учнів: перш за все необхідно привчати школярів вести спостереження у навколишньому світі за географічними явищами, що дають мож-ливість представити реальні події, які відбу-ваються у суспільстві, та більш суттєво розібратися у взаємовідносинах між приро-дою та людиною, такий творчий підхід до географії в школі виключно механічне зау-чування готових географічних понять і допо-може учням поєднати свої набуті знання у повсякденному житті.

Дуже важливо вивчати географічні об’єк-ти комплексно, а не ізольовано, бо тоді можна виявити суттєві та загальні закономірності.

Так, під час вивчення курсів фізичної географії потрібно навчитися орієнтуватися в просторі, вміти провести топографічну зйомку, читати географічну та топографічну карти, описувати країни на основі читання карти, необхідно також навчитися користуватися тер-мометром, барометром, курвіметром, психро-метром, компасом, флюгером та ін., працювати з топографічними та географічними картами, складати діаграми, таблиці, схеми, опрацьову-вати цифровий матеріал тощо.

Минулогу року (2005) лабораторія гео-графічної освіти Інституту педагогіки АПН України започаткувала щорічну науково-практичну конференцію, основна мета якої – піднести рівень викладання географії. Вчи-телі почали використовувати нові технології, форми і методи навчання географії. Все це сприяє покращенню навчально-виховного процесу в школі, а саме: визначає шляхи і способи удосконалення шкільної географіч-ної освіти, допомагає учителям географії підвищувати ефективність навчання і вихо-вання учнів. З метою вивчення і узагальнення досвіду передових учителів, його пропаганди і впровадження у школах України, а також для визначення ще не розв’язаних проблем, лабораторія оприлюднює зміст роботи конфе-ренції у спеціальному збірнику “Шкільна географічна освіта: проблеми і перспективи”. Зацікавлених запрошуємо до співпраці.

До нас можна звернутися за адресою: лабораторія географічної освіти Інститут педа-гогіки АПН України, вул. Артема 52 д, м. Київ 04053 або телефонувати: (044) 481-37-85; 481-37-56.


Література

1. Баранский Н.Н. Избранные труды. Научные принци-пы географии. – М.: Мысль, 1980.

2. Бугайов О.І., Дейкун Д.І. Диференціація навчання у загальноосвітній школі /Методичні рекомендації. – К., 1992.

3. Гончаренко С.У., Володько В.М. Проблеми індиві-дуалізації процесу навчання // Педагогіка психологія: Вісник АПН України. – К., 1995. – № 1.

4. Назаренко Т.Г. Зміст та методика диференційованого навчання географії в школі. //Географія та основи економіки в школі – 2005. – № 7.

5. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті – К.: Шкільний світ, 2001.

6. Психолого-педагогические проблемы дифференциро-ванного обучения (в школе). Л.С.  Якиманская, С.Г. Абрамова и др. // Сов. педагогика. – 1991. – №4.

7. Рогановский Н. Дифференцированное обучение – как его осуществить? //Нар. образов. – 1991. – №3.

8. Унт И.З. Индивидуализация и дифференциация обучения. – М., 1990.

Назарук Микола,

Турчинська Орислава