Виховний захід пригоди української книжки
| Вид материала | Документы |
- Сценарії виховних заходів з історії та правознавства, 2265.27kb.
- Комбінаторика нашого життя, 945.3kb.
- Правила поведінки, рятування І захисту дітей під час пожежі (1-4 кл.) Ура! Канікули!, 97.61kb.
- Навчально виховний комплекс «гімназія школа» №27 Цикл уроків з української літератури, 307.09kb.
- Структура книжки бібліотечно-бібліографічне заняття Мета, 52.27kb.
- Виховний захід на вечір пам’яті присвячений 25 річниці чаес І гіркота пече полинна…, 117.16kb.
- Маріупольський навчально-виховний комплекс "гімназія-школа" №27 стилістика української, 3419.72kb.
- Торезький міський відділ освіти, 233.34kb.
- Монголо-татарська навала. Спустошення центрів української культури, 39.25kb.
- Оун- упа: шляхами лицарів ідеї І чину вічний борець, 3394.29kb.
Виховний захід
ПРИГОДИ УКРАЇНСЬКОЇ КНИЖКИ.
На дошці намальовано полицю з книжками, написано назву свята. Над дошкою портрет Тараса Шевченка, прибраний вишитим рушником.
І. ВСТУП
Учитель: Сьогодні наше свято присв’ячується українській книжці.
А підніміть но руки у кого вдома є українські книжки?
О, то я бачу, що ви шануєте, поважаєте рідну мову, любите читати книжки. Але, нажаль, ще не всі діти такі, як ви, і ви в цьому переконаєтесь, коли побачите виставу “Пригоди укркїнської книжки”
(Актори готуються і виходять на сцену)
ІІ Вистава “Пригоди української книжки”
Вірш:
Бачить- не бачить, чути не чує:
Мовчки говорить дуже мудрує
Часом захоче-правди навчає,
Іноді збреше, всіх звеселяє.
Хто ж ти такая в світі щаслива,
Мудра, правдива, і жартівлива?
Як невгадали, стану в пригоді:
Річ коротенька- книжка тай годі.
Автор: У крамниці на полиці зажурилась книжка:
^ Книжка: Ніхто мене не читає, тільки сіра мишка… А мене ж бо написали не для мишеняток, а для наших, українських, хлопчиків, дівчаток
Автор: І засмучено сказала українська книжка:
^ Книжка: От коли б я ніжки мала, як та сіра мишка … Подалась би я з казками від хати до хати-між малими козаками читачів шукати.
Автор: Раптом сталось дивне диво: виросли у книжки хоч короткі, та рухливі дві тоненькі ніжки. Крок на ліво, крок на право і вперед два кроки- і побігла книжка жваво на шляхи широкі. От заходить в першу хату до школярки Славки,
Бачить дівчину завзяту, що й невстане з лавки. Книжка стала на порозі.
^ Книжка: Добрий вечір, Славо! Прочитай мене будь- ласка- я така цікава!
Автор: Слава каже:
Слава: Я б читала, так завдань багато, в мене й так часу замало- вчуся навіть в свято… Аж як літечко прилине, то прийди і знову, може, знайдемо хвилину тоді для розмови.
Автор: В книжці літери зів’яли на такий початок…
Книжка: Пошукаю трохи далі кращих я дівчаток!
Автор: На горбочок із долинки вийшла, привіталась до Галинки
^ Книжка: Пусти в хату книжку.
Галинка: А про що ти книжко красна?
Книжка: Про звірят, природу, про минуле і сучасне нашого народу… А якщо казки для тебе мають ще принаду, прочитати тобі про царівну-жабу…
Галинка: Гай-гай-гай… Мене сьогодні не цікавлять жаби… от якби про танці модні-це читала я би!
Автор: Пішла книжка до Василька, чує голос низом… Що ж Василько зиркнув тільки й знов під телевізор… Завітала до Матвія-сумно вийшла з хати: по- вкраїнськи той невміє взагалі читати. Не навчали його мама, неходив до школи –як німий тепер між нами, без рідної мови!
Вірш: Книжка скаржилась Мар’яні:
-Я у тебе не в пошані
Звідкіля це на мені
Плями сині та масні ?
Подивися от сторінка:
Намальована картина,
Під хатинкою- маля
І написано: “Це я”.
А за дві сторінки далі-
Різні звірі небувалі:
Сині, жовті та рябі,
Щойне снилися тобі.
Люди кажуть:-Ой,чия ж ти ?
Як тебе тепер читати ?
Скільки ми читали книг,
А не бачили таких !
Автор: Завітала до Сергія, нашого всезнайка, що на світі все уміє, носозадирайко. Як зайшла до нього книжка, так він гостю привітав:
Сергійко: Я все–все на світі знаю, так що й інших вже навчаю!
Автор: Відказала книжка:
Книжка: Друже! Щось ти чванишся за дуже! Ще нема таких учених, щоб на світі знали все! Ти скажи мені по правді: бачив ти із моря зірку? Що ти знаєш про планети? Де живуть гіпопотами? Як на тигрів полювати?
Ой, не вірю я, щоб знав ти із самих своїх думок, як літають астронавти, чи далеко до зірок. Все ти знаєш навмання-це, мій друже, не знання, це лиш показ, а не сила, це, мій хлопче, булька з мила! А скажи- но, любий сину, Що ти знаєш про свій край, про Вітчизну Україну? Ну, скажи ж, Відповідай!
Автор: Червонів Сергій, звичайно, стало соромно йому:
Сергій: Та чекай-но, не тікай-но, може, я тебе візьму!
Автор: І сказала книжка
Книжка: Сину!
Автор: То ж бо гордою була.
Книжка: Дуже вдячна за гостину без любові і тепла! Я піду з твоєї хати і мене вже не жди! Як захочеш книжку мати, до книгарні сам прийди! Там книжок іще багато, тож купуй їх на здоров’я…я ж піду таких шукати, що взяли б мене з любов’ю…
Автор: Вийшла книжка в сіре поле, мало що не плаче: де знайти їй тепле місце,щире серденько дитяче? Аж в одній веселій хаті, де живе Наталя, книжку радо привітали і на стіл поклали.
Вірш: Хороші, справжні друзі
У мене поруч є.
Ніяк не уявляю
Без них життя своє
Лиш пороблю урок-
До них у гості йду.
Як жить на світі, друзі
Розмову поведуть.
Коли я засумую,
Вони сюди спішать
І жартами смішними
Ураз розвеселять
Коли ж стаю надміру
Безпечною на мить,
Насуплять брови друзі:
-Негоже так робить
Розкажуть про пригоди, про мандри, про бої…
Живуть в книжковій шафі товарищі мої.
Автор: Бачить- в цій хатині від книжок аж тісно, бо читають в цій родині і матуся, і бабуся, і татусь, та ще й дідусь! А Наталя? Звісно! Тільки котик не читає, але слухає, вважає… Книжка тут, там друга, третя-повно в шафі видно…
Аж Шевченко із портрета усміхнувсь привітно.
Наталя: Книжка ще одна! Новенька!
Автор: Скрикнула Наталя Та за нею тато й ненька книжку привітали. От настав зимовий вечір… Теплим духом віє з печі… а Наталочка читала голосно й поважно. Вся родина, слухала уважно. Ну тай добре вже навчилась Наталя читати! В рідній школі не лінилась- зразу як це пізнати. Дочитала! І сказала:
Наталя: На добраніч, книжка!
Автор: І як скарб її поклала на поличку в шафі.
Вірш: Розкрита книга, сторінки шепочуть…
Чи, може, знов надворі листопад,
І за вікном не сплять осінні ночі,
І в небі гуси-лебеді летять?
А сторінки, немов могутні крила,-
Читай, лети на горду висоту.
Розкрили книгу-значить, ми відкрили
Нову країну-мрію золоту.
Автор: Далі книжка не блукала… Чи багато з вас є подібних до Наталі?Хто шанує,поважає українське слово, хто із книжечки читає дзвінко кольорово? А чи є між вас такий, як Василько чи сергійко? Ген до школи йде доріжка-нас туди проводить книжка. Щастя хто- читати вміє ти слів барвистих самоцвіти мовою батьків, родини і всієї Батьківщини України.
Вірш: Мій друже й супутнику, книго моя,
Завжди на дозвіллі де ти там і я.
Ми добре з тобою проводимо час.
Чудова розмова триває у нас.
Іду я на поклик чаруючий твій,
Спускаюсь до моря і бачу прибій
З тобою шляхи пролягають мої
В найдальші віки і найдальші краї.
Ти вірності й дружбі навчаєш мене,
Говориш про зле про смішне і сумне,
Про далі небесні, про надра земні,
З тобою усе зрозуміле мені.
Навчаєш відважним, правдивим рости,
Любити природу, свій край берегти,
Від малку тобою я звик дорожити
Без доброї книги мені не прожить!
Учитель: Як добре, що наша книжка, нарешті потрапила до привітних і розумних людей! А що,коли б книжка завітала до вас в гості? Якщо ви любите читати, я запрошую вас усіх до шкільної бібліотеки. Там ви знайдете багато цікавих книжок,
Книги- морська глибина, хто в них пірне аж до дна,
Той хоч і труду мав досить-дивнії перли виносить.
Пісня про книгу.
^ Пісня про книжку.
(на голос “ Ой, під гаєм, гаєм”)
Ти кохана книжко,
Учиш нас навчаєш,
Про усякі дивні дива.
Нам оповідаєш!
Любо вчиш нас, книжко,
Як на світі жити,
Батька, неньку шанувати
Рідний край любити.
Тож гукнімо, діти:
Нашій книжці-Слава!..
В ній наука і розвага,
Втіха і забава.
Ти кохана книжко,
Учиш нас навчаєш,
Про усякі дивні дива
Нам оповідаєш!
^ Любий друг.
Ніна Мудрик-Мриц
До школи час , по вулиці
Вже витоптана доріжка,
Там сам по ній я не ходжу-
Зі мною друг мій, книжка.
Вона розказує про все,
Чого я ще не знаю,
Із нею линемо ми враз
Аж ген, до світу краю.
Ю. Ванаг
Книги.
Книги, книги на полицях,
Завше тихо поміж книг.
Та яку ти не розгорнеш-
той легенда в кожній з них.
То в одній синіє море,
В іншій криється тайга.
А ось в тій-Північний полюс,
Де морози і пурга…
Все, що серце і що розум
Вік творили не один,
Повизбирувало людство
В книги-перли із перлин.
^ Леонід Глібов.
Загадка про книжку.
Бачить-не бачить,
Чути-не чує.
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
Часом захоче-
Правди навчає,
Іноді бреше,
Всіх звеселяє.
Люба розмова,-
Будемо діти знею довіку
Жити- дружити.
Хто ж то такая
В світі щаслива
І жартівлива?
Як не вгадали,
Стану в пригоді:
Річ коротенька-
Книжка, та й годі.
^ Цікаво знати.
Скільки коштує книжка?
У стародавньому Єгипті за втрату сувою з бібліотеки фараона відправляли на шибиницю.
Пруський король Фрідріх Великий більше, ніж двадцять років в’язниці за крадіжку не давав.
А любителів загинати куточки в книжках карали трішки м’ягше. Так, у 1752 році за цей гріх у Лондоні лише били канчуком і садили у в’язницю на 7 років.
В Оксфордському університеті (теж в Англії) додому книжки видавали тільки царюючим монархам. Коли король Карл 1 послав до бібліотеки свого слугу, той повернувся ні з чим. І король сам пішов за книжкою.
^ Книжка вагою 8 тонн.
Найбільша в світі книжка форматом 3 на 4 метри і вагою 8 тонн “видана” у Франції, в м. Тулузі.
Недавно вона відзначила своє 150-річчя.
20 сторінок книги, кожна вагою 200 кілограмів, дають інформацію про найбільш видатних діячів Франції в різних галузях знань-художників, артистів, письменників, політиків, лікарів, вчених.
Книга виставляється у вертикальному положенні, щоб можна було перегортати сторінки.
^ Оксана Сенатович.
Тиждень книжки.
Тиждень книжки!- зазвучало
Серед міста, як сигнал.
За годину місто стало
Як один читальний зал.
Всі читають урочисто-
І безвусі, й вусачі.
Скільки мешканців у місті,
Стільки в місті й читачів.
У тролейбусах читають,
Щось мугикають під ніс.
Сторінки перегортають.
Під ритмічний стук коліс
Лиш з малими читачами
В хаті клопіт вечорами:
Від книжок, хоч треба спати,
Іх ніяк не відірвати!
За той тиждень розмаїті
Полюбились так книжки,
Що кладуть донині діти
На ніч їх під подушки.
Корисно знати кожному…
Книга складається з друкованих аркушів.
Друкований аркуш входить до складу книги у вигляді зошита, що має 16 або 32 сторінки.
Всередині книги, крім сторінок тексту, є титул, а в окремих випадках- шмуцтитул, і фронтиспис.
На титулі (титульній сторінці) вміщують назву книги, прізвище автора, назву видавництва, місце і рік видання. Титул є також першою сторінкою книги. На звороті титулу вміщують анотацію-короткий зміст книги та вказівку, для кого вона видана.
Шмуцтитул. Ним називають окремий аркуш в книзі з назвою частини або розділу. Інколи шмуцтитул розміщують у верхній частині першої сторінки тексту даного розділу (частини).
Фронтиспис- це малюнок,розташований поруч з титулом, на лівій сторінці. Він відображає характер усієї книги або є ілюстрацією до найважливішого епізоду книги. Це може бути також і портрет автора або головного героя книги.
Кожна окрема сторінка може містити колонцифру, колонлінійку, колонтитул, сигнатуру і норму.
Колонцифри-порядкова нумерація сторінок книги. Цифри нумерації можуть міститися зверху сторінки, посередині або збоку.
Колонлінійка є лінійкою того чи іншого малюнка. Вона частіше буває зверху сторінки.
Колонтитули-це рядки тексту, розміщені зверху полоси, з назвами: приміром, на парній сторінці-назвами частин книги, а на непарній-її розділів.
Сигнатурою називають порядковий номер друкованого аркуша книги: розміщують її в нижньому внутрішньому куті першої сторінки кожного аркуша книги і повторюють із зірочкою на третій сторінці аркуша.
Норма-скорочена назва книги або прізвище її автора. Її вміщують на першій сторінці аркуша, біля сигнатури. Сигнатура і норма потрібні для контролю за правильністю підбору аркушів книги в процесі її виготовлення. Для читача вона, якправило, не має значення.
Є в книзі її вихідні дані. Це-її паспорт. Тут знайдемо ім’я та по батькові автора, його прізвище, прізвища видавничих працівників, які доклали рук і вміння до створення книги. Це редактор, художній редактор, коректор, технічний редактор.Уважний читач прочитає тут і коли книжку здано до набору в друкарню, і коли її почали друкувати. Є тут дані про формат книги, тираж, ціну.
І це дуже важливі дані: адреса поліграфічного підприємства, де книги виготовляли (бо якщо ви придбали книгу з браком, ви маєте право надіслати її до друкарні для обміну на якісний примірник), і адресу самого видавництва.
Використана література:
- Ватра. Читанка для 5-6 кл.-Канада, 1998р.- с.28
- Читаймо українську книжку-Однокласник, 1998р. №6.
- Наша книжечка дитяча-вірна подруга дітей-Розкажіть онуку,-1999р.-с.36
- Книга вчить, як на світі жить.-Розкажіть онуку,-1999р.-с.44
- Тато, мама, я-читацька сім’я.-Розкажіть онуку.-2000р.-с.17
Бібліотечний урок
Тема: Про книгу і бібліотеку.
Бібліографічний урок, ставить на меті викликати в учнів почуття поваги, і шанобливого ставлення до книги, вироблення в них потреби користуватися бібліотекою.
Роль книги в житті людини.
Історія виникнення книги. Найбільші бібліотеки.
Розповідь про конкретну бібліотеку.
Обладнання. Діапозитиви, фотографії найбільших бібліотек світу: книжкові вистави з кращих видань, які є в бібліотеці: книг, подарованих читачами: книг з автографами письменників тощо.
Діти! Як виглядає сучасна книжка?
Ви знаєте. Красива картонна палітурка, білий папір, чіткий шрифт, яскраві малюнки.
Є зовсім маленькі книжки. Їх можна покласти в кишеню і великі томи.
Є тоненькі, та не товстіші зошита, і є такі, що й за місяць не прочитаєш
Чи завжди вони мали такий вигляд? Якими були перші книжки?
Як давно з’явилися вони?
Книжкам вже кілька тисяч років. Але іноді, в сиву давнину, вони мали зовсім інший вигляд. Важко повірити, що можливі книжки без паперу. Але вони були. В давнину матеріалом для письма служили стіни печер, скелі, кам’яні плити, кістки, дерево, метал, листки і кора дерев, шкіра і кукурудзяні стебла, Були книжки із інших матеріалів. Зручний матеріал для письма був у Єгипті. На берегах Нілу ріс у величезній кількості високий очерет - папірус. З нього єгиптяни навчились робити матеріал для письма. Майстри очищали стебла від шкіри, розрізали їх на тонкі смужки і розкладали на столі поруч одна з одною, поперек розкладали другий шар. Обидва шари змочували клеєм, прасували, просушували, потім полірували. Матеріал за назвою рослин називали папірусом. Він був світло-коричневого кольору, тонкий гладенький дуже крихкий. Писали на папірусі загостреними паличками або пензликами, змочуючи їх у фарбі. Листи папірусу завширшки як наш зошит, склеювали в стрічку завивали, скручували в трубку, яка нагадувала шматок обоїв. Називали їх сувоями.
^
Звичайна довжина такого сувою-до 6 метрів. Але зустрічались сувої із
45-ти метрової довжини. Зберігались вони в ящиках, в глеках або в спеціальних футлярах з тканини, шкіри або дерева.
У 2 столітті до нашої ери майстри в Періамському царстві навчились вичиняти з шкірок тварин новий матеріал для письма-пергамент Це був білий тонкий і дуже міцний матеріал. На ньому писали гусячими перами з обох боків. Пергамент можна було перегинати, і листи пергамента складали у вигляді зошита.
Слово “зошит” походить від грецького слова “тетрадион”, що означає “складено в четверо”. Зошити зшивали і виходила книжка. Називались вони кодексами. Ці кодекси вже нагадували наші книжки. Робили їх з великою старанністю і любов’ю Всім був відомий пергамент: і міцний, і довговічний, і зручний для письма. Тільки обходився дуже дорого. Для однієї книжки потрібні були шкіри цілого стада тварин. Купувати такі книжки могли лише багаті.
А на чому писали у древній Русі ? Літописи, церковні книжки потрібно було писати на пергаменті. Але найдешевшим і найрозповсюдженішим матеріалом для письма була береста, тонка і гнучка березова кора. На ній робили буденні записи. Багато берестяних грамот знайшли археологи при розкопках. Найбільш ранні з них відносяться до 11 віку.
^З того часу, як люди навчилися писати, всю свою мудрість вони довіряли книгам. Вони навчились створювати і зберігати їх.
Ви можете запитати: “Коли ж з’явився папір ?”. На Русь він потрапив у
14 столітті, а виготовляти його почали у 16 столітті. Папір виявився відмінним матеріалом для письма. Він був набагато дешевшим, ніж пергамент, але книжки залишались і надалі дорогими. Книжки були недоступні для народу. Треба було зробити їх дешевшими і доступнішими для всіх. Це зробило друкарство.
Книгодрукування винайшов німець Йоган Іутенбберг у 15 столітті. Та не лише в цьому цінність винаходу Іутенберга. Він винайшов друкарський верстат. Що прискорило друкарство. Першу книгу Йоган Іутенберг надрукував у 1456 році. Так в середині 15 століття з’явилася перша друкарня.
Першу російську книжку надрукував Іван Федоров і його помічник Петро Мстиславець у Москві, в 1564 році. За своє життя Іван Федоров надрукував кілька книг. Серед них був і перший російський підручник граматика. Деякі книжки тих далеких часів, так як і окремі папіруси та рукописні книжки., збереглись до наших днів. Вони знаходяться у великих бібліотеках і музеях світу.
З незабутніх часів з’явилися бібліотеки. Слово це грецького походження і означає “зібрання”, “сховище книг”. Справжньою перлиною древньої епохи вважають бібліотеку царя Асірії і Анилурбані . Вона була створена у 7 столітті до нашої ери в столиці Аварії і Неневі. Цю бібліотеку розкопали археологи сто років тому.
Найбільшою в стародавньому світі вважалась бібліотека в Єгипетському місті Александрії. Її називали одним із семи “Чудес світу”. Що нам відомо про перші древні бібліотеки на Русі ? Перша державна бібліотека на Русі була створена в Києві в 11 столітті Ярославом Мудрим.
Були бібліотеки при соборах у Новгороді і Чернігові, Суздалі і Полоцьку, Смоленську і Рязані. Славились своїми бібліотеками Ростов і Володимир. Створювались бібліотеки в Монастирях. Тут вводилась особлива посада: бібліотекар, книгохранитель.
Найбільша сучасна бібліотека знаходиться в Москві. Бібліотеці більше ста років. У ній зберігається 30 міліонів книг, журналів, газет. Тут живуть книги-великани висотою понад півтора метра; книжки-малята величиною з поштову марку.
Тут зберігається літератури 203 мовами світу. Другою великою бібліотекою є Державна Публічна бібліотека ім. Салтикова-Щедріна в Санк-Петербурзі. Фонд її нараховує понад 19 міліонів примірників мовами майже усіх країн світу.
^Хто тільки не побував в цій бібліотеці.
На Україні де діє понад 68500 різних бібліотек з загальним книжковим фондом близько 612 міліонів примірників. Найбільша з них: Національна бібліотека імені Вернадського, державна історична бібліотека України, Львівська наукова бібліотека академії наук України ім. Стефаника, Одеська державна наукова бібліотека ім. Б. Короленка. Зустріч з хорошою книгою завжли радісне св‘ято. Дорослих і дітей супроводить вона в життя, як чудовий порадник, як засіб пізнання, натхнення і краси. Людина, яка любить і вміє читати-щаслива людина. Навколо неї завжди багато-багато розумних, добрих і вірних друзів. Друзі-книги.
Запам‘ятайте: читання-одна з найбільш важливих,справ. Не шкодуйте на нього ні часу, ні сил, усе відплатиться сторицею. У народних прислів‘ях говориться: "Хто багато читає, той багато знає", "Книга вчить, як на світі жить", " З книжкою жити-вік не тужити".
^А зараз я вам нагадаю про те, як потрібно читати книги:
Читайте уважно, не поспішайте, не пропускайте незрозумілих слів.
Вишукайте їх і довідайтесь про їхнє значення у старших або за допомогою словника.
Читайте книгу до кінця.
^Звикайте закінчувати розпочату справу.
Намагайтеся зрозуміти все, що читаєте, уявити прочитане.
Тепер давайте здійснимо подорож по нашій бібліотеці, де ви познайомились і відвідали бібліотеки, звернете увагу на книжкові виставки, тематичні полиці.
^А діти з гуртка "Клуб книголюбів", підготували для вас сценарій
"Книги різні ви любіть, частіш у бібліотеку приходіть"
Сценарій Свята присвяченого Дню бібліотекаря:
“Книги різні ви любіть, частіш у бібліотеку приходіть”.
^
1 ведучий. Доброго дня вам, дорогі гості ! Ми раді вітати вас на святі “Книги різні ви любіть, частіш у бібліотеку приходить”.
2 ведучий У глибину століть сягає історія нашого народу, і чим більше минає часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної сторони, рідної мови нам допомагають книги. А в них-мелодійні пісні і думи, барвисті коломийки і правдиві літописи, чарівні казки і чудові вірші.
1 ведучий: Вельмишановна громадо ! Ви потрапили на незвичайне свято. Ми з вами опинилися в минулому. А точніше, перенеслися на тисячоліття назад, Щоб прослідкувати, який довгий і нелегкий шлях подолала книжка.
(На сцені з’являється печерна людина; чоловік, що знайшов папірус; Ярослав Мудрий, Іван Федоров.)
Печерна людина: Сторінками найдавніших книжок ставали камені, стіни печер, сторінки-цеглинки. А згодом писали на тонкій козячій чи телячій шкурі. Отож ми шукали, з чого робити книгу, щоб було дешево і корисно.
- ведучий: Ви шукали ? А знайшов я. Чоловік із далекої Африки. Якщо цікаво то слухайте далі… Одного разу я лагодив хату. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на осонні. Через деякий час я зауважив, що волокна перетворилися на сухі вузенькі стрічки. Ще більше здивувався, побачивши, що стрічки вбирають фарбу, значить, на папірусі можна і треба писати !
^ Ярослав Мудрий : “Ум без книг, як птиця без крил, Як і вона злетіти не може, так і ум не домислиться досконалого розуму без книг:
За часи мого князювання у Києві при Софіївському соборі засновується перша в Київській Русі бібліотека. Мої скорописці написали книг велику силу, ними навчаються люди і тішаться плодами глибокої мудрості. І саме слово “бібліотека”- грецького походження, перекладається так: “бібліо”-книга, “тека”-зберігання. Отож, місце де зберігається книга."
2 вед. Жаль, ой як жаль, що книги з бібліотеки Ярослава Мудрого не дійшли до нас. Після захоплення Києва ханом Батиєм у 1240 році. Доля їх невідома. Є припущення, що книжки надійно сховали від ворогів цей безцінний скарб. Де саме ? Поки невідомо, але будемо надіятись, що комусь із нас поталанить.
Іван Федоров: "19 квітня 1563 року разом із Петром Мстиславцем ми почали складання першої датованої книги - “Псалтира”. Тепер уже не писець, а майстер-друкар складав літеру до літери, рядок до рядка. Згодом, у Львові ми друкували перший слов’янський “Буквар”.
1 ведучий. Сам Іван Федоров любив говорити: “ Маю я замість плуга знаряддя для майстерності рук своїх, замість житніх зерен повинен я духовне насіння розсівати по світі і всім роздавати належну їм духовну поживу: Недарма на могилі першодрукаря у Львові викарбовано таке: "Друкар книг, перед ним небачених"
2 ведучий. Ми перегорнули лише декілька сторінок з історії появи книги, без яких була б неможлива наша дальша розмова.
(Виходять діти у супровіді Королеви Книг)
- Друзі хто з вас не любить книжок ? Книжок, у яких так багато барвистих малюнків, з яких ви дізнались: про чудернацькі пригоди, про походи Хмельницького, про цікаве і смішне, про потрібне, й щось нове.
2. Книги-морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
3. І найменшенька дитина,
Що не вміє ще читать,
Ледь колиску покине-
Просить книжку показать.
В день народження до друга
Доведеться тобі йти,
Українську гарну книжку
Принеси в дарунок ти !,
- Книги дружать з дітворою,
Полюби їх у житі -
Будуть друзями в путі.
Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброму навчать -
Працювати, і учитись,
І Україну любить!
5 Змалку кохайтесь в освіті,
Змалку розширюйте ум,
Бо доведеться у світі.
Всяких назнатися дум.
Треба самим розвертати:
Як і дечого все йде,
Шлях безпомилково взяти -
Той, що до правди веде,
Щоб не зросли ви на сором
Та не зробились позором
Рідного краю свого!
1 ведучий Є вираз: “Скажи мені, з ким ти дружиш, і я скажу тобі, хто ти”. З таким же правом можна сказати: “ скажи мені, що ти читаєш, і я скажу тобі, Хто ти”.
/ На сцену виходять Пепі, Грицько, 15 капітан, Котигорошок , Робінзон Крузо /
- Я, Кепі, Кепі, Перекопа,
Розумна, добра і смішна.
Хто зі мною подружить
Не зробить навіть крихти зла.
- А я, Грицько, що гуси пас,
У школі був декілька раз.
А – ба - ба – га – ла – ма - га, - знаю я.
“Учіться ж, діти”, - більш ніж знаю щиро, запевняю я.
3. А я п’ятнадцятирічний капітан,
Піратів переміг я й океан.
Бо з книгою дружив я з ранніх літ
“Дружіть і ви”, - ось мій вам заповіт.
4. Котигорошок - хлопець непростий
Кмітливий я, розумний і міцний.
ТА сила моя й міць не тільки в булаві.
Вона - в читанні книг і просто в голові.
5. Я Робінзон Крузо звусь, на острові безлюднім побував,
Там горя, бід і труднощів багато я зазнав,
Та все здолати й вижити там зміг,
Бо змалечку читав багато різних книг.
2 ведучий Щойно з вами розмовляли герої улюблених книг. А зараз послухайте, як високо оцінювили роль книг відомі поети.
^ Леонід Глібов. Бачить-не бачить,
Чути - нечує.
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
Часом захоче
Правди навчає
Іноді бреше,
Всіх звеселяє
Люба розмова, -
Будемо, діти,
З нею довіку
Жити - дружити.
^
Хто ж то такая
В світі щаслива,
Мудра, правдива
І жартівлива?
Як ні вгадали,
Стану в пригод:
Річ коротенька
Книжка тай годі.
Дмитро Павличко У книги люди, наче бджоли в сонні
Знесли духовний, чародійний мед.
Слінцеві очі ним потри, і в менні
Побачить сонце й голубі висоти,
Відчує мислі найстрімкіший лет,
Збагне людські страждання і турботи,
Поможе іншим темряву збороти
Рвучи з очей пов’язки чорних лент!
Благословенна та ясна година,
Коли “Буквар” до рук бере дитина,
Коли читає “Кобзаря” юнак,
Коли Франка “огромнії сонети”
Підносять дух, коли говорять Гете,
Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.
^ Декілька добрих порад про те, як поводитись із книгами.
Скільки книг в оцій книгарні!
Книги різні
Дуже гарні.
От краса, якби ти зміг
Прочитати, друже, їх!
Покупці стоять юрбою,
Шарудять по сторінках…
Мила книго , що з тобою?
Чом ти дивишся з журбою
І тріпочих у руках
Легко книгам:
Хто їх купить?
Раптом купить,
Хто не любить?
Той у книжку, - от порада! -
Заникає бутерброда…
Той, - чи є бруднулі гірші?-
^
Залива чорнилом вірші…
Бідні ви, прозаїки,
Бідні ви, поети!
Невідомо, у які
Попадеш лабети…
Недарма на продажі
Книги ледь зажуренні:
Хоч би не потрапити
В руки мацепурині.
1 ведучий А хто, на вашу думку, найкраще знає книги? Хто спілкується з ними щодня, хто не уявляє без них свого життя: звичайно, це наш бібліотекар.
Я-бібліотекар.
За моїм вікном ростуть
Кедри і смереки.
Гарне місце влітку тут
Для бібліотеки.
Я полиці змайстрував
Для книжок, журналів,
Щоб читати їх усі
Діти в зеленій залі.
І тепер у ранній час
Чи в обідню спеку
Йдуть до мене читачі
У бібліотеку.
Люблять загадки, вірші
Василько і Таня.
Павлик просить лиш казки
Та оповідання.
Йдуть до мене читачі
Зблизька і здалека,
Жду їх радісно завжди:
Я ж-бібліотекар!
2 ведучий. А зараз хвилинка-відпочинку. Вікторина для знавців книг і для всіх тих, хто просто любить читати.
1 ведучий Почнемо з найкращого.
1) Назвіть твори, назви яких складаються лише з імені головного героя?
(Марко Вовчок “Горпина”, Борис Грінченко “Грицько”, Т.Шевченко “Катерина”, “Котигорошко”, “Дюймовочка”.)
2) А тепер трошки складніше завдання. Назви яких відомих вам творів складаються з імені і прізвища головного героя?
( “Тарас Бульба”, Микола Джеря”…)
3) Наступне завдання допоможе перевірити, як ви знаєте математику. Які вам відомі твори, у назвах яких використовуються цифри і числа?
( “Три мушкетери”, “П’ятнадцятирічний капітан”, “Тисяча і одна ніч”, “Семеро козенят”).
2 ведучий. Ви, дійсно молодці! Твори знаєте. А от як ви доповните прислів’я?…
1. Книга вчить, як… (на світі жить).
2. Книга-твій друг, без неї…(як без рук).
3. Мудрим ніхто не вродився, а…(навчився).
4. Вчення-світ, а…(невчення тьма).
5. Наука в ліс не веде, а …( з лісу виводить).
6. Дім без книги, день -…( без сонця).
7. Книгу читай…(розуму набирай).
8. Золото добувають із землі, а знання…( із книг).
9. Без хліба легше прожити, а ніж…( без книги).
10. З потічків-ріки, з книжок -…( знання).
1 ведучий. А зараз саме час вручити призи, а ними є книги, найкращим знавцем книг. Звісно, таку почесну місію виконуватиме головний суддя нашого конкурсу, відома усім учням нашої школи, як берегиня наших підручників, Світлана Григорівна.
2 ведучий. Наше сьогоднішнє свято підходить до кінця. Багато чудових слів було сказано на адресу книг-наших вірних друзів, багато цікавого і нового ви дізнались про походження книги. Напевно, кращого недодам, ніж вчасно згадати рядки, висловленні Тарасом Шевченком:
“Учітесь, читайте
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь
1 ведучий учий. Щоб не говорили, а кінчать пора,
Зичимо здоров’я, щастя і добра.
І в вас , і в нас хай буде все гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були.