Сценарії виховних заходів з історії та правознавства

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Сценарії виховних заходів з історії та правознавства

Жалься, Боже! України,

Що не в купі має сини.

Єден живет із погани,

Кличат: "Сюда Отамани,

Ідем матки ратувати!

Не дамо єй погибати!"

Другий ляха за грош служит,

По Вкраїні і той тужит:

"Мати моя старенькая!

Чом ти вельми слабенька?

Розно тебе розшарпали,

Когди аж по Дніпр туркам дали.

Весь їх фортель щоб зслабіла,

І аж вконец сил не міла".

Третий Москві юж голдуєт

І єй вірне услугуєт;

Той на матку нарікаєт

І недолю проклинаєт:

"Ліпше було б неродити,

Нежли в таких бідах жити..."

^ 3-й читець: У "Думі" висловлено багато жалю з приводу того, що "не в один гуж всі тягнуть", що "не мали згоди од Жовтої взявши Води." Тому українці "самі себе звоювали", а сусіди залежним "підданством дорікають". Осуджуючи своїх сучасників "без жодної політики", автор закликає "в купі лихо одбивати," припинити отаманство та об'єднатися під одну хоругву:

Озмітися всі заруки,

Не допустіть горкої муки

Матці своєї болі терпіти

Нуте врагов, нуте бити!

Сили нам набувайте,

Острих шабель добувайте,

А за віру хоч умріте

І вольностей бороніте.

Нехай вічна будет слава

Же през шаблю маєм право.


^ Вчитель української мови і літератури: Мазепина "Дума" – це бойовий заклик до боротьби за визволення України, висловлений афористично, з великою дозою емоцій. Згадані “вольності” та права, здобуті шаблею, в той час репрезентували самостійність. Як зазначав уже Є. Пеленський, “висока національна свідомість, гарячий патріотизм і політична далекозорість автора пробивається із цих слів.”

^ 4-й читець: Відносно авторства “Думи”, то першим, хто приписував її гетьманові Мазепі, був Кочубей. Відтоді це приписування набуло такого переконання, що тепер уже ніхто не сумнівається в його правдивості.

^ 5-й читець: Відносно третього твору, щодо авторства пісні про чайку маємо таке твердження в "Історії русів": "і докази полягали в чатках... розмови гетьманські супроводилися підозрілими мінами, і в здогадках, і з пісень зкомпонованих од гетьмана з алегоричними висловами, а паче з пісні, званої "Чайка", що означає страдницьку і гноблену Малоросію".

Отже, вже тоді йшла мова про пісню як твір гетьмана Мазепи. Пізніше традиція одностайно приписує "Чайку" І. Мазепі. Тепер, мабуть, уже ніхто не сумнівається, що як "Дума", так і "Чайка" – належить гетьманові.

^ 6-й читець: Первісний текст гетьмана Мазепи був такий (щоправда, змодернізований у правописі Є. Пеленського):

Ой біда, біда,

Чайці – небозі,

Що вивела діток

При битій дорозі...

Киги! Киги!

Злетівши вгору,

Прийшлось втопитись

В Чорному морю.

Киги!

Жито поспіло,

Діло приспіло,

Прийдуть женці жати,

Діток забирати...

Киги! Киги

Злетівши вгору,

Прийшлось втопитись

В Чорному морю.

Киги!

Ой чайка в’ється,

Крилами б’ється!

Чого ж їй літати?

Чого ж їй кричати?

Як їй не кричати,

Як їй не літати?

Діти маленькі,

Вона ж їм мати!...

Ой діти, діти,

Де вас подіти

Чи мені втопитись,

Чи з горя убитись?

Киги! Киги!

Злетівши вгору,

Прийшлось втопитись

У Чорному морю.

Киги!

^ 7-й читець: Серед багатьох фольклорних записів, із різними змінами, додатками та пропусками, Яр Славутич (учений-славіст, педагог, поет) наводить текст, який записав у 1937 р. від своєї матері, яка майстерно виконувала цю пісню.

^ Учні виконують пісню:


Ой, горе тій чайці,

Чаєчці – небозі,

Що вивела чаєняток

При битій дорозі.

Чумаки їхали,

Чаєчку злякали,

Вони чаєчку злякали,

Чаєнят забрали.

Ой чаєчка в’ється,

Об дорогу б’ється,

К сирій землі припадає

Чумаків благає:

"Ой ви, чумаченьки,

Ви, добрії люди,

Верніть моїх чаєняток,

Бо лихо вам буде..."

"Не вернемо, чайко,

Не вернемо наша;

Поварим чаєняток –

Добра буде каша!"

"Бодай же ви, чумаченьки,

У Крим не сходили,

Як ви моїх чаєняток

У каші зварили."

^ Вчитель історії: Як бачимо, народні виконавці, усно передаючи пісню з покоління в покоління, її змінили. Тепер вона має лише 24 рядки, поділені на 6 строф і без приспіву. Козацько-гетьманська атмосфера відійшла в минуле; з’явились чумаки, що їдуть у Крим по сіль, але страдницька доля України залишається та сама, що й раніше. Під чумаками потрібно добачати різних загарбників – татар, ляхів і москалів, що ішли на Україну по "добру кашу". Тому пісня закінчується прокляттям на їхню адресу.

^ 8-й читець: Четвертий твір гетьмана Мазепи  "Псальма" ("Бідна моя головонька"). Забарвлений релігійністю, зокрема "уповзанням на Ісуса", цей 30-рядковий твір визнає вирішальну роль неправди – тимчасового володаря світу. Головну думку зосереджено в 6 строфі: "Тепер правда лежить вдолі, а неправда в добрій волі". Далі автор стверджує, що нахабно поширюється лихо, "біда всюди, ненавидять лихії люди", між якими гніздиться нещирість, а тріумфує лише злий намір. Скрізь "єдин другого витає, а на славі забиває...", знеславлює, внаслідок чого немає в світі "ні радості, ні впокою, тільки смуток із бідою". Метафорично це стосується передусім України. Вихід із такого стану автор бачить у зверненні до творця світу: "Боже, дай нам любов міти, а ім’я Твоє хвалити". Цілком християнська покора, без будь-якої активізації до здобуття кращого життя і свободи в земному світі. Близька до народної філософії в дусі резиґнації й віддання себе на Божу ласку, "Псальма" довго була на устах мандрівних ліриків, які виконували її на базарах та під церквами.

^ Вчитель історії: До творчості гетьмана Мазепи треба зарахувати його листи до Мотрі Кочубеївни, мабуть, уперше надруковані в книзі "Історія Малоросії" Миколи Маркевича. Листи виявляють дуже розсудливу та щиру людину. Відносяться вони до того часу, коли гетьманові було 60-65 років, а Мотрі всього 17. У деяких листах, особливо у третьому, проривається справжня поезія, в дусі фольклорних пісень: "...коли мене любиш, не забувай же, коли не любиш, не споминай же! Спомни свої слова, же любить обіцяла, на щось мені й рученьку дала... ".

^ 9-й читець: Мазепині листи до Мотрі – це важливі пам’ятки тогочасної мови, вислови найщиріших людських почуттів. Те, що писав закоханий гетьман, чуємо пізніше в Івана Котляревського, коли Петро говорить з Наталкою. Їхні розмови можуть бути свідченням того, що окремі фрази чи словосполучення, вжиті І. Мазепою, були поширені в народній мові, з якої автор "Наталки-Полтавки" черпав повними пригорщами.

^ Заключне слово вчителя історії: Незважаючи на те, що літературна творчість гетьмана Мазепи кількісно незначна  усього чотири вірші та 12 листів, – її значення для українського письменства дуже велике, дарма що правопис окремих слів переписувачі позмінювали, мабуть пристосовуючи до російської мови – для кращого розуміння змісту. Як би там не було, "Дума" стала "документальною ілюстрацією тогочасного стану України і підсумком політичної філософії" Івана Мазепи, державного діяча, який планував зробити "свою країну незалежним князівством".

Оригінальні образи в цьому творі по мистецькому засвідчують його послідовну боротьбу за права і вольності України.

"Пісня про чайку-небогу", змінена і пристосована до нових обставин мандрівних кобзарів, довгий час оплакувала тяжку долю України "при битій дорозі".

"Псальма" віддзеркалює внесок гетьмана в релігійну лірику, створену на основі дійсного життя в Україні.

Листи до Мотрі Кочубеївни – це поетичний вияв палкої любові та ніжності гетьмана, що не була погашена розсудливістю державного діяча.

Майбутні і сучасні історики українського письменства мають присвячувати його віршам і любовним листам більшу увагу, ніж досі, бо це талановито написані твори, часто з поетичною майстерністю, що не тільки дорівнює передовим авторам того часу, а й перевищує їхню вправність.


Сковронська М.В.
^

УТВОРЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

(Історико-літературний вечір)


Звучить пісня "Червона калина"


Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо. 2 р.

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.

Не журися, славно Україно, маєш добрий рід.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо. 2 р.

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

Та прославить по всій Україні Січових Стрільців.

А ми тую стрілецьку славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо. 2 р.

Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо.

А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо. 2 р.


^ Два учні читають вірш "Стрілецькі могили"


Стрілецькі могили понищено вщент:

Лупали, копали, валили, палили.

Лиш де-не-де хрест, де-не-де монумент,

Ось так пропадають стрілецькі могили.

А там українські стрільці січові,

Палкі усусуси, юнацтво безвусе.

Франкові сини,  його лерії живі.

Прости нас за них, милосердний Ісусе!

Білі фігури в зелених полях.

По білих містах цвинтарі зеленіли.

В блакитне із жовтого жайворон-птах

Щороку про наші співав Тернопіль.

Чужинце, скажи Україні, що ми

Наказом її будем вірні до скону,

Могила роздертими стогне грудьми,

І нікому стати в її оборону.

А ти, ґвалтівнику безродних святинь,

Господаре й рабе строменної руїни,

Спинись, лопату іржаву відкинь 

Тут впали за волю сини України.

^ 2-й учень: Тут наша історія, слава і честь,

Тут нашої долі покривдені мощі.

Народе полеглий, числа тобі честь,

Народе живущий, нема тобі праці.

Бо хто ми, бо що ми без рідних могил?

Ставище без води, пташище безкриле,

Руйновище храму у хаосі брил…

Вернім Україні стрілецькі могили!

Без них наша совість, як той боягуз,

Що страхом життя своє в’яже без сили.

Так он Миколайчук і Стус.

Насиплю над ними стрілецькі могили.

Щохвилі комусь уривається шлях.

Тож дай мені, Боже, як з праху і пилу,

Обернувся мов я на пил і на прах,

Щоб діти і внуки в родинних краях

Звели й наді мною стрілецьку могилу.

^ Розповідь вчителя: Упродовж десятиліть замовчувалося й спотворювалося минуле нашого українського народу. Ми чи не єдиний народ, який не знає своєї історії, свого минулого. Досить часто уроки історії України – це було просте дублювання історії СРСР, тільки з українськими назвами міст. Хто ми? Дійсно "пташище безкриле", безбатченками можна назвати нас? Таке замовчування і спотворення історичної минувшини вилилося у національний щем у суспільстві. Знання конкретного ходу історичної дійсності залишилося надбанням маленької частини фахівців чи ентузіастів. Це можна сказати і щодо знань про січових стрільців. Хто вони? Що це за люди? До недавнього часу ми про них зовсім нічого не чули, не знали. Тільки сьогодні ми вже маємо ряд публікацій з приводу цього питання, і то всі вони досить суперечливі, заперечують одна одній. І все ж таки ми спробуємо сьогодні уяснити, хто ж такі січові стрільці.

На початку ХХ століття наші землі, землі Західної України, були під гнітом Австро-Угорської імперії. 1914 рік. Загострюються імперіалістичні суперечності, які в кінцевому підсумку вилилися в війну. Розпочалася Перша світова війна. Виходячи з ленінської характеристики двох держав, слід сказати, що і царська Росія, і цісарська Австро-Угорщина були "тюрмами народів". Але ж за словами Леніна: "Росія в даний час являє собою країну з найбільш відсталим та реакційним ладом...", а в Австрії з 1867 р. зміцнилися основи політичної свободи і конституційного ладу, а тепер запроваджене і загальне виборче право... Тому соціал-демократи Росії повинні в своїй пропаганді наполягати на праві всіх національностей утворити окрему державу або вільно вибрати ту державу, в складі якої вони бажають бути. На превеликий жаль, це були тільки слова і залишилися ними до сьогоднішнього дня.

Напередодні війни серед українського населення Галичини зросла національна свідомість. Тут виникло ряд торговельних кооперативів "Просвіт", різні політичні партії, а також спортивні товариства "Сокіл", "Січ", "Пласт". У 1913 році виникло перше українське військове товариство "Січові Стрільці". Після вибуху Першої світової війни галицькі політичні партії об’єдналися в "Головну Українську Раду", яка звернулася до Австрійського уряду з пропозицією і проханням створити в структурі австро-угорської армії бойову одиницю з числа солдатів української національності. Це відповідало інтересам Австро-Угорщини. Уряд відповів позитивно. Почав створюватися легіон "Українські Січові Стрільці". До нього зголосилися 30 тисяч добровольців. Але уряд дозволив сформувати легіон чисельністю лише в 2,5 тис. солдатів.

Тривалий час Січові Стрільці перебували на Тернопільщині. Влітку 1915 року вони брали участь у бойових операціях на берегах Золотої Липи, між Серетом і Стрипою під Семиківцями. Там поблизу Семиковець Стрільці висипали могилу-курган на вшанування пам’яті всіх загиблих над Стрипою. Пізніше ця могила була зруйнована і відновлена тільки в період відродження української культури.

У серпні-вересні 1916 року Січові Стрільці взяли участь в особливо запеклих боях на Бережанщині, а у вересні-листопаді 1917 року Стрільці займали позиції над Збручем, потім на Чортківщині і біля Борщова.

Січові Стрільці не тільки стали бойовою одиницею Австрійської армії, пізніше основою війська ЗУНР, а й проводили культурно-просвітницьку роботу. Серед них було багато талановитих людей. Зокрема, наші земляки, брати Богдан і Левко Лепкі.


^ Слова учнів:

1 учень: Здається, ще й кам’яне серце здригнеться,

Почувши щемну мелодію, це разом із словами

Зливається в єдиний високомистецький моноліт,

Ім’я якого народна пісня.

Скільки тут невимовного болю,

Бездонного жалю, глибокого відчаю...

2 учень: Ось уже більше, як три чверті століття вона над Україною, над цвітом широким – в Америці й Канаді, Англії й Австралії  всюди, куди доля закинула наших співвітчизників. Хто ж дав "Журавлям" – така назва пісні – могутні крила для польоту? Це два брати – Богдан та Левко Лепкі.

3 учень: Левко Лепкий і Іван Іванець запровадили стрілецьку шапку-мазепинку. 1916 року той-таки Іванець опрацював проект стрілецького прапора, Л.Лепкий виготовив зразок, за яким було впроваджено так звану зубчатку на ковнір та відзнаки на рукавах, а згодом прийнято для усієї УПА.

4 учень: Пісня Л.Лепкого "Журавлі" була піснею-реквіємом над могилами колишніх Січових Стрільців і учасників УПА, видатних і заслужених для рідної культури і мистецтва громадських діячів.

5 учень: До 1939 року пісня "Чуєш брате мій" не входила до репертуару концертів. Вона, як реквієм, є виключно жалобною, похоронною піснею. З 1939 року, як і всі інші стрілецькі пісні, була заборонена, як було заборонено згадувати її авторів.


^ Звучить пісня "Журавлі"


6 учень: 1915-1916 рр. на хуторі Гудинці над Стрипою біля Соснова Левко Лепкий пише слова і музику широкопопулярної пісні "Ой видно село". Пісня полюбилася, згодом її співала вся Українська Галицька Армія. Цю пісню і нині виконують ансамбль Київського військового округу, славнозвісний квартет "Явір"; українці співали її в Америці, Австрії, Канаді, щоправда не оголошуючи автора пісні.


^ Пісня "Ой видно село"


7 учень: За проектом Лепкого збудовано пам’ятник Січових Стрільців на цвинтарі у Винниках, дивом зберігся цей пам’ятник до наших днів.

8 учень: Співець Стрілецької слави Л. Лепкий, як і його друзі поети-піснярі Р. Купчинський, М. Гайворонський, у думах і покликах завжди був зі своїм народом, з Україною. Про незавидну долю митця-емігранта написав 1951р. в одному з віршів Р. Купчинський.


^ Вірш "Розігнала доля нас по світу"


9 учень: Роман Купчинський, Левко Лепкий, Олесь Білий, Юрій Шповляк, Василь Бабинський, Микола Голубець, Михайло Гайворонський – творці невмирущого пісенного міфу Січових Стрільців.


^ Пісня "Зажурились галичанки"


Вчитель: А може ви знаєте, які ще пісні Січових Стрільців?

Учні: Пісня "Повіяв вітер степовий", вірш "Розвивайся ти, високий дубе".


Звучить мелодія "Марш січових стрільців"


Пацай О.Н.
^

ЖИВИ І МІЦНІЙ, УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВО!

(Святкування Дня незалежності України)

Диктор: Річниці Дню незалежності присвячується: “Живи і міцній, Українська Державо!”

Сьогодні безкровно на диво вікам

Будується наша Вкраїнська держава.

Її незалежність потрібна всім нам

І ми помилятись не маємо права.

Історія наша нам більш не простить,

Забудьмо зловіснії сварки і чвари.

Як зрадим Вкраїну в цю жадану мить,

Нам знов не минути всім Божої кари.

Згадаймо, як предки боролись колись,

В боях здобували і волю, і славу;

Як річеньки крові за край наш лились,

За рідну Вітчизну, Вкраїнську державу.


^ Звучить фонограма “Запорозького маршу”.

Відкривається завіса.

На сцені отаман, писар, козаки


Отаман: Чого сумуєте козаки?

Козак 1: Невесело, батьку!

Дніпро на нас розсердився,

Плаче Україна ...

Пожар не гасне, люди мруть,

Конають у тюрмах голі, босі,

Діти не хрещені ростуть

Козацькі діти!..

Козак 2: А дівчата?

Землі козацької краса.

І так в’яне, як перша мати,

І непокритая коса

Стидом січеться.

Карі очі в неволі гаснуть.

Розкувать козак сестру свою не хоче,

Сам не соромиться конать в ярмі:

“О горе, горе!”

Отаман: Мало клятим кари,

Ще раз треба перемучить,

Нехрещені кляті душі:

Не дайте матері, не дайте

В руках ката пропадать.

Ми ще, браття, будем жити,

Будем жити, вино пити,

Яничара бити,

А курені килимами

Оксамитом крити.


^ Звучить пісня “Наливаймо, браття”


Козак 1: О, до вас прибув посланець Султана Мухамеда ІV.


Входить посланець Мухамеда ІV, читає:


Посланець: “Султан Мухамед ІV Запорозьким козакам...”

Я, Султан Мухамед, брат сонця і місяця,

онук і намісник Божий, державець царств

Македонського, Вавілонського, Єрусалимського,

Великого і Малого Єгипту, Цар над царями,

Державець над державцями, надзвичайний

лицар, ніким не поборний вояка, не вступний

оборонець гробу Ісуса Христа, пестун самого

Бога, надія і утіха мусульманів, острах і великий

оборонець християнів, наказую вам, запорізькі козаки,

з доброї волі піддатися мені без суперечки і мене

вашими наскоками не беріться турбувати.

Султан турецький Мухамед ІV.


^ Козаки сміються


Отаман: Відписуй!

Писар: “Запорозькі козаки Турецькому Султанові:

Отаман: Ти – шайтан Турецький, проклятого чорта

брат і товариш. І самого Люципера секретар.

Який ти в чорта лицар? Не будеш ти

годен синів християнських під собою мати.

Твого війська не боїмось, землею і водою

битимемось з тобою.

Запорожець 1: Вавілонський ти кухар, Македонський колесник;

Запорожець 2: Єрусалимський броварник, Олександрійський козолуп;

Запорожець 3: Великого і Малого Єгипту свинар, Вірменська свиня;

Запорожець 4: Татарський сагайдак, Каменецький кат.

Запорожець 1: Подолянський злодіяка, самого Гаспида онук, усього

світу і півсвіту блазень, а нашого Бога дурень.

Писар: Числа не знаємо, бо календаря не маємо.

Місяць у небі, а рік у книзі, а день так, як

у нас, так і у вас – поцілуй за це ось куди

нас...

Кошовий отаман Іван Сірко з отаманнею

і зо всім старшим і меншим Дніпро-низовим

військом Запорізького товариства”.


^ Посланець бере лист, йде


Отаман: От до чого дожилися ми,

наші землі. Ріж і бий!

Мордуй невіру – бусурмана!

Козаки: Добре, батьку-отамане!

Отаман: Спасибі вам!


Козаки співають пісню “Гей, там на горі, Січ іде”, виходять


Диктор: Козацтво сміливо літає,

Ніхто на світі не втече,

Огонь затихлих не пече.

Руйнують мури, срібло, злото,

Несуть шапками козаки

І насипають байраки.


^ Виконується пісня “Ой у лісі, на полянці”


Диктор: І пам’яттю не обминути

Останній бій, останній крик.

Ці Фермопіли – наші Крути,

А Берестечко їх двійник.


^ Виконується пісня “У темному лісі під білов березов”


Ведуча 1: Супроти хижої навали,

Супроти смерті – в смутку й сніг.

Ось тут вони, ось тут стояли

І всього жменька – триста їх.

Ведуча 2: Стихали Києва хорали,

Його заслін ці юнаки.

Ось тут редут, ось тут вмирали,

Приймали кулі і штики.

Ведуча 1: Ген, визирала мати сина,

Дівчата в’яли на порі.

Лиш червонилася калина

Ще дужче в кожному дворі.

Ведуча 2: І не уславлені спартанці,

А хлопці зроду відчайдух.

Ці гімназисти, ці повстанці,

Ось тут їх непоборний дух.

^ Виконується пісня “Повіяв вітер степовий”.

Виходять у формі Січові стрільці.

Звучить пісня “Гей, там на горі Січ іде”


Стрілець 1: Ми всі тут упали за рідну Вкраїну,

Хоч ніхто з нас більше не встане.

Україна була, Україна живе,

Україна ще знову повстане.

Стрілець 2: Ні, не вмерла наша слава,

І не вмре ніколи.

Це тому, що не жаліли

Ми своєї крові.

Стрілець 3: Ми за неньку Україну

Молодість віддали,

І в лихую ту годину

Чесно воювали.

Стрілець 4: Ми за вільну Україну

Все життя боролись.

Мали, мали ми надію,

Що когось замучить совість.

Стрілець5: Ми підем боротись за волю,

Наші браття упали в борні.

Їхня кров ще гаряча на ранах,

Їхні рани горять ще в огні.

Стрілець 6: Ми не зложимо зброї своєї,

Дуже в нас бажання і гнів.

Ми здобудемо землю і волю

І згадаємо рани віків.

Стрілець 7: Довго нас недоля жерла,

Досі нас недуга жре.

Та ми крикнем:

“Ще не вмерла Україна,

Ще не вмерла і не вмре!”


^ Виходять Січові Стрільці під мелодію “Гей, там на горі Січ іде".

Виконується пісня “Там на горі, на Маківці"


Ведуча 1: Збудись могутня Україно,

Козацьке плем’я, стань на змаг,

Туди, де сонце, де вершини,

До перемоги йде твій шлях.

Готуйся у бойові лави,

Козацьке плем’я молоде,

До перемоги і до слави

Тебе Бандера поведе.

Ведуча 2: Вже степ твій знову вкрився кров’ю,

В пожарах світ увесь горить.

Наїзники в смертельнім бою

Рішають, хто з них має жить.

Готуйся у бойові лави,

Нехай кровавляться прокляті,

Тіла їх прийме чорнозем,

Бо нам на Сході володіти,

І володіти ми будем.

Ведуча 1: Готуйся у бойові лави,

Повстане Київ заповітний,

Шапки козацькі зацвітуть,

Залопотить блакитно-жовтий,

В Софії дзвони загудуть.

Готуйся у бойові лави.

Ведуча 2: Гей, марширують вже повстанці,

Як давно колись стрільці.

Сяє зброя їх на сонці,

Грає усміх на лиці.

Хто живий, хто живий,

В ряд вставай, в ряд вставай,

Здобувати, визволяти

Любий, рідний край.

Ведуча 1: Тільки зброя дасть нам волю,

Гей, юначе, не барись,

В тихих водах ясні зорі

Знов засяють, як колись.

Хто живий, хто живий,

В ряд вставай, в ряд вставай,

Здобувати, визволяти

Любий, рідний край.

Ведуча 2: Вже не буде ворог лютий

Розпинати нам братів,

Не вливатиме отрути

В серця чисті юнаків.

Хто живий, хто живий,

В ряд вставай, в ряд вставай,

Здобувати, визволяти

Любий, рідний край.


^ Виконуються пісні “Там за лісом, за лугом”, “О, Україно!”


Ведучий 3: Народе мій, невольнику одвічний,

Чи чуєш мій синівський гордий спів,

Чи чуєш клич повстанський, героїчний,

Чи чуєш бій визвольний, що наспів?

Тобі, тобі, народе многострадний,

Служити прагну я своїм пером.

Я знаю: грізний час  шлях непарадний,

Крізь смертний шторм пливе співців пором.

Я одного собі лише бажаю:

Іти з тобою все своє життя.

Ти – батько мій, а я син твій і краю,

Вітчизна наша – мати, воля – стяг.

Ведуча 4: Дарма, що стяг потоптаний катами,

Що ти для них був наймитом, рабом,

Що обплели вінок дротами.

Візьми мене на свій хиткий пором.

Нехай кати знущаються над нами,

Допоки не розпався трон пітьми,

Нехай себе вважають в нас панами,

Прийми мій спів, народе, о прийми!


^ Звучить пісня “Зажурились галичанки”


Дівчина 1: На вас, завзяті юнаки,

Борці за щастя України,

Кладу найкращії думки,

Мої сподіванки єдині.

Дівчина 2: В вас молода ще грає кров,

У вас в думках немає бруду.

Палає в серці ще любов

До обездоленого люду.

Дівчина 3: Ви, молоді, що в вир пускаєтесь кипучий,

У лютий бій,

Готові все віддать в любові всепалаючій

За народ свій.

Дівчина 4: Чи ймете віру в те, що та любов висока 

Ваш щирий труд.

І правда чистая, святе зерно пророка

Прийметься тут?

Дівчина 5: Ввійде в нутро, як таємна творча сила,

Що родить дух.

І в масі, що її столітня тьма сповила

Проснеться дух.

Дівчина 6: Чи ймете віру, що пропаде біль страждання

І кривда вся.

Що щастя словом, мов золотом світання

Вбересь земля.


^ Звучить пісня “Стоїть козак на чорній кручі”


Диктор: Україно, соборна державо,

Сонценосна колиска моя,

Ще не вмерла і не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях.

Твій Богдан й вінценосна Софія

Повернулись до тебе з віків.

Ще не вмерла і не вмре твоя мрія,

Як не вмер солов’їний твій спів.

Україно, Шевченка надіє,

Мій святий не сплюндрований гімн.

Я в мовчанні твоєму німію

Й воскресаю у слові твоїм.

Кам’яніє Чорнобиль під серцем,

Як в душі материнська сльоза.

Виростаю з твого милосердя

І у гніві киплю, як гроза.

І Дніпро, і Дністер пливуть в море,

Бо єдина їх кревна земля 

Україна, держава соборна,

Сонценосна колиска моя!


^ Виконується пісня “Україно моя”


Ведучий: Вкраїнська пісня  честь народу,

Його сльоза і мужній гнів.

Вона здолає доли й води

І не згоратиме в огні.

Лети, пісне, попід небесами,

До Вкраїнських промовляй сердець.

Хай же буде наша воля з нами,

А ворожим намірам кінець.


^ Звучить пісня “Україночка”


Диктор: Яка краса: відродження країни!

Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,

Мовчали десь святі під попелом руїни,

І журно дзвін старий по мертвому гудів.

Коли відкілясь взялася міць шалена,

Як буря, все живе схопила, пройняла, 

І ось, дивись,  в руках знамена

І гімн побід співа невільна сторона


^ Виходять всі учасники свята


Клятва


І. Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемося в благословенну мить:

Всі свої, тисячолітні болі

В славу Україну перелить.


ІІ. Клянемося княжими гробами,

Золотою шаблею Дніпра:

Краще смерть, ніж бути знов рабами,

Хай гряде відродження пора!


ІІІ. Клянемось хлібом і водою,

Що всі мови нашої землі

Житимуть добром – не ворождою.

В чесному сестринстві, а не в злі.


Кикоть А.П.
^

НЕХАЙ ПАНУЮТЬ НА ЗЕМЛІ ДОБРО І СПРАВЕДЛИВІСТЬ

(Виховний захід на правову тематику)

Дійові особи:

Ведучий

Хлопчик

Дівчинка

Фея Добра і Справедливості

Три поліцаї

Хлопчик-негр

Інші хлопчики і дівчатка


^ Ява 1

Ведучий: Сталося це в країні, де живуть такі ж люди, як ми з вами. Вдень там світить сонце, вночі сяють зорі. Є там гори, ліси, моря. Люди там хочуть жити, працювати, радіти. Хочуть своєю чесною працею заробляти на хліб, одяг, взуття, забезпечити достаток собі й своїм дітям. Країною на той час правив жорстокий правитель, який боявся і ненавидів людей. Але ще гірше, ще жорстокіше поводили себе його вірні слуги – лихі поліцаї.

От саме в цій країні якось ішли вулицею хлопчик і дівчинка. Раптом побачили на дорозі паличку.

Хлопчик: Що це?

Дівчинка: Це, мабуть, чарівна паличка.

Хлопчик: Як нам пощастило! Тепер у нас буде скільки завгодно морозива, жувачок, тістечок. Дай мені паличку, я її перший знайшов!

Дівчинка: Це несправедливо, ми її разом знайшли!


^ З’являється фея


Фея: Постривайте, діти! Вам справді дуже пощастило, але не так, як ви думаєте. Ви знайшли чарівну паличку Добра і Справедливості, яка один раз на тисячу років може виконати п’ять бажань. Але просити в неї можна лише те, що принесе благо всім.

Дівчинка: Хто ти?

Фея: Я – Фея Добра і Справедливості. Якщо ви піднесете чарівну паличку вгору і скажете: “Це несправедливо!”, – я одразу з’явлюся і допоможу вам.

Ведучий: Фея зникла. А діти залишились стояти в задумі.

Хлопчик: Щось мені не дуже подобається ця паличка. Користі з неї мало.

Дівчинка: Не поспішай з висновками. Спочатку спробуємо її в ділі.

Ведучий: І пішли хлопчик з дівчинкою подорожувати по своїй країні.


Ява 2

^ На сцені три стільці. На них сидять поліцаї. Два грають у карти,

третій палить цигарку. Підходить Хлопчик-негр


Хлопчик-негр: Я заблукав, допоможіть мені знайти дорогу додому.

^ 1-й поліцай: Ти хто? О-о-о, чорномазий! Як ти смієш підходити до білих людей? Хлопці, хапайте його і женіть в три шиї.


Два поліцаї кидають карти, хапають негра і волочать його геть


Хлопчик і Дівчинка: Це несправедливо!


^ Поліцаї лишають негра і задкують з переляканими обличчями.

З’являється Фея


Фея: Слухайте всі! Всі люди народжуються вільними і рівними між собою, незалежно від кольору шкіри, нації, релігії. Людина людині – брат.

^ Хлопчик і Дівчинка: Нехай буде так!

Дівчинка (до негра): Сідай, Хлопчику, відпочинь. Пригощайся цукеркою, розкажи, де живеш, і ми відведемо тебе додому.

Ведучий: Пішли Хлопчик з Дівчинкою далі. Дуже вони були раді, що допомогли Хлопчику-негру.


^ На сцену виходить Дівчинка з торбинкою в руках


2-га дівчинка: Треба поспішати, незабаром аптеки закриваються на обід, а мені треба купити ліки. Дома на мене чекає хвора мама.


^ Назустріч ідуть три поліцаї


1-й поліцай: Стій! Ти знаєш, що вчора в мого друга вкрали гаманець. Ану, покажи сумку!

2-га дівчинка: За що? Я ж іду в аптеку купити ліки, у мене хвора мама!

^ 1-й поліцай: Візьміть у неї сумку! Я так і знав, гаманець тут. Арештувати її!

2-й поліцай: В тюрмі з тобою розберемось, винна ти чи ні.

Хлопчик і Дівчинка: Це несправедливо!

Фея: Слухайте всі! Ніхто не має права мучити іншу людину. Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання чи вигнання.

^ Хлопчик і Дівчинка: Нехай буде так!


Поліцаї втікають


2-га дівчинка: Дякую вам, мої любі. Ви врятували життя моєї матері. Я вам цього ніколи в житті не забуду!

Ведучий: Радісно стало на душі в Хлопчика і Дівчинки, що вдалося їм допомогти дівчинці і її матері. З повагою почали вони дивитися на чарівну паличку. І пішли далі з великим бажанням творити Добро і Справедливість.


^ Ява 3

На сцені скринька з написом “Пошта”.

Вибігає 2-й хлопчик з листом у руках


2-й хлопчик: Я написав листа дідусеві. Розказав, як живу, як вчуся, і хочу якнайшвидше отримати відповідь.


^ Кидає листа в скриньку і виходить.

Входить 2-га дівчина


2-га дівчина: Я написала листа своїй найкращій подрузі. Розповіла їй найбільшу таємницю свого життя і не хочу, щоб про неї хтось дізнався.


^ Кидає листа і виходить.

З’являються поліцаї і підходять до скриньки


1-й поліцай: Цікаво, що написано в листах, які лежать тут.

2-й поліцай: Давай відкриємо.

3-й поліцай: І всі листи прочитаємо, всі таємниці розкажемо. Ото сміху буде!


^ 2-й і 3-й поліцаї простягають руки, 1-й поліцай б’є їх по руках


1-й поліцай: Я сам.


Поліцаї перевертають скриньку, звідти випадають листи


Хлопчик і Дівчинка: Це несправедливо!


^ Поліцаї завмирають, стоячи навкарачках


Фея: Слухайте всі! Ніхто не має права вриватися у ваше житло, читати ваші листи, ображати вас словами чи ділом!

^ Хлопчик і Дівчинка: Нехай буде так!


Поліцаї швидко, штовхаючись, засувають листи назад і втікають


Автор: Так за допомогою чарівної палички було збережено таємницю листування. І пішли Хлопчик і Дівчинка далі.


Ява 4

На сцені з’являється 3-й хлопчик з будиночком у руках


^ 3-й хлопчик: Вже багато років я блукаю світами і ніде не можу поставити собі хату. Але, здається, я знайшов таке місце. Як тут тихо, затишно. Нехай тут буде моя домівка.


^ Хлопчик ставить будиночок.

Вриваються поліцаї


1-й поліцай: Негайно забирайся звідси!

2-й поліцай: Тут тобі не місце!

3-й поліцай: Та що там довго говорити. Валіть, хлопці, хату, а його світ за очі.


^ Поліцаї починають “футболити” будиночок один до одного


Хлопчик і Дівчинка: Це несправедливо!

Фея: Слухайте всі! Всі люди мають право жити там, де вони хочуть!

Хлопчик і Дівчинка: Нехай буде так!

3-й хлопчик (ставить хату і дякує): Дякую вам, що допомогли мені. Нарешті я матиму свій дім.

Автор-ведучий: Вже чотири бажання виконала чарівна паличка. Залишилося лише одне. Задумалися Хлопчик і Дівчинка, на що його витратити. Дивляться, а вулицею йдуть люди і несуть плакати.


^ На сцені хлопчики і дівчата з плакатами: “Геть тирана!”, “Діти наші голодні!”, “Ми не хочемо більше терпіти зневагу і знущання!”


Хлопчик: Куди ви йдете?

^ Люди: Ми йдемо до палацу Правителя.

Дівчинка: Ви не боїтеся?

Люди: Ні! Наша демонстрація мирна. У нас немає зброї. Ми тільки хочемо, щоб Правитель нас вислухав.


^ Назустріч людям  поліцаї.

Вони стають в одну шеренгу і стріляють.

Люди падають


Хлопчик і Дівчинка: Це несправедливо!

Фея: Слухайте всі! Кожна людина має право на свободу думки, на свободу слова, на проведення мирних зборів і демонстрацій. Те, що сталося,  нечуваний злочин проти людства і людяності!

^ Хлопчик і Дівчинка: Чарівна паличко! Це наше останнє бажання! Врятуй людей, а поліцаїв зроби добрими.


Фея підходить до кожного і оживляє.

Люди підводяться, встають, беруться за руки з Хлопчиком і Дівчинкою


Ведучий: Чарівна паличка врятувала цих людей від смерті. Але скільки їх гине щодня. На світі залишилося багато Зла і Несправедливості. Ось сюди подивіться, і туди гляньте, і за далекі гори киньте погляд. Невже ми ще тисячу років повинні чекати, поки чарівна паличка набере чарівної могутності й сили?

Фея: Ні, чекати не можна! Боріться разом з нами. Не давайте Злу побороти Добро. Відстоюйте права людини! Тільки всі разом ми переможемо!