Л. В. Багрій-Шахматов доктор юридичних наук, професор, академік

Вид материала

Документы

Содержание Другий період Перший етап Другий етап

Подобный материал:

• Парламентське видавництво, 5723.42kb.
• В. О. Серьогін державне будівництво, 11391.98kb.
• В. О. Серьогін державне будівництво, 11412.44kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ, 661.83kb.
• Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів За загальною редакцією академіка, 15341.53kb.
• Ю. М. Грошовий, академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор,, 4780.01kb.
• Задорожній Олександр Вікторович, Буткевич Володимир Григорович, Мицик Всеволод Всеволодович, 3357.97kb.
• Національна юридична академія України, 6335.29kb.
• Л. К. Воронова фінансове право україни підручник Рекомендовано Міністерством освіти, 6508.38kb.
• Борисов Вячеслав Іванович, доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових, 1062.14kb.

Глава II

Історія кримінально-виконавчої системи і законодавства України

§ 1. Загальна характеристика періодів становлення та розвитку

кримінально-виконавчої системи і законодавства України. § 2. Кримінально-виконавча система карального (допенітенціарного)

періоду. § 3. Кримінально-виконавча система і законодавство філантропічного

періоду. § 4. Кримінально-виконавча система і законодавство політичного

періоду.

§ 1. Загальна характеристика періодів становлення та розвитку кримінально-виконавчої системи і законодавства України

Вивчення основних періодів становлення та розвитку криміналь­но-виконавчої системи і законодавства на території України можна віднести до ряду першочергових завдань вітчизняної науки кримі­нально-виконавчого права.

Як не дивно, але факт залишається фактом: ані відповідна галузь національного права, ані система, на яку законодавством України покладена функція виконання покарань, ніколи не мали власної пи­саної історії. Вона немов би розчинилась у середовищі численних розвідок спочатку у сфері історії тюремної системи і законодавства Російської імперії, а згодом — виправно-трудової системи і законо­давства СРСР, створюючи лише тло для більш-менш правдоподіб­них версій становлення та розвитку останніх. Не обійшлося тут і без казусів суто юридичного характеру, навмисного чи мимовільно­го перекручування фактів, замовчування або просто від незнання ряду надзвичайно важливих для кримінально-виконавчої системи і законодавства України реформ.

Тому матеріали цієї глави треба розглядати як першу і поки що єдину спробу системного викладання історичного матеріалу, в ме­жах і обсязі, передбачених загальною концепцією посібника. Для Детальнішого ознайомлення з історією становлення та розвитку кри­мінально-виконавчої системи і законодавства України таким посіб­ником може бути, наприклад, "Хрестоматія з історії пенітенціарної

37

системи України"¹, а також перелік основних джерел для ознайом­лення.

У розвитку кримінально-виконавчої системи і законодавства Ук­раїни варто виділити три головних періоди: каральний (допенітенці-арний), філантропічний, політичний.

Перший, найтриваліший, період — каральний — охоплює май­же весь час — від моменту фіксації у нормативних джерелах і пам'ятках звичаєвого права функції виконання кримінальних пока­рань і до кінця XVIII століття, коли під впливом прогресивних вчень сутність і система карних заходів почала поступово змінюватись. На думку багатьох видатних фахівців у галузі кримінального права та пенітенціарії (в літературі XIX ст. — тюрмознавства) — І. Фой-ницького, Д. Тальберга, В. Нікітіна, М. Таганцева, С. Познишева, М. Гернета та інших, цей період характеризується повною байду­жістю суспільних і державних структур до долі засуджених та над­звичайною жорстокістю карних заходів. За слушним зауваженням О. Ф. Кістяківського, "як наступниця тих елементів, що створили кримінальне право приватної помсти, державна влада в усьому, що стосується власне неї, засвоює із самого початку, без будь-яких змін, правила приватної помсти"².

До цього слід лише додати, що розвиток символізму в праві, який потребував співвіднесеності покарання та характеру вчиненого злочину, був першопричиною розвитку спочатку тілесних покарань і членоушкоджень, а згодом — різного роду ганебних покарань. Вер­шиною символістичного екзекутивного підходу до реалізації кари у цей період слід вважати композиційні вироки, хоча цілі кожного з покарань, що входили до тієї чи іншої композиції, були різними. Зок­рема, Г. В. Демченко, аналізуючи законодавство періоду Лито­вських статутів, виділяє лише чотири основних: 1) "задоволення по­терпілого і загладжування спричиненої кривди"; 2) "задоволення держави і загладжування спричиненої кривди"; 3) "суспільна охоро­на і позбавлення суспільства від злочинця"; 4) "виправлення зло­чинця"³. Як видно із самого переліку, мета виправлення посідає ос­танню сходинку і проявляється лише в тому, що покараний дає обіт­ницю — "потом того стеречьіся й не допущати". Але від цього "ка-

¹ Див.: Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України / Упор. Г. О. Радов,
1.1. Резник. - К., 1998. - Т. 1,ч. 1.

² Кистяковский А. Ф. Злементарньїй учебник уголовного права. Часть общая. — К.,
1891. - С. 126.

³ Демченко В. Г. Наказание по Литовскому статуту (в его трех редакпиях 1529, 1566,
1588 гг.). - К., 1894. - С. 174-189.

38

ральнии період не втрачає свого значення для науки, оскільки, як можна судити із документів, що дійшли до нас у первісному вигляді, саме у цей період здійснюються перші спроби виокремити кримі­нально-виконавчу діяльність у самостійну галузь державного управ­ління і надати їй чинності на нормативно-правовому рівні.

Содержание