Огляд літератури з питань ефективності та безпеки застосування лікарських засобів 01. 01. 31. 12
| Вид материала | Документы |
- Огляд літератури з питань ефективності та безпеки застосування лікарських засобів 01., 414.04kb.
- Міністерство охорони здоров'я україни наказ від 31 грудня 2003 року №637 Про затвердження, 21.95kb.
- Тематичний план лекцій з дисципліни „Контроль якості лікарських засобів для студентів, 11.5kb.
- План лекції Сутність основних засобів та їх відтворення Показники стану та ефективності, 1892.33kb.
- Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження, 2274.39kb.
- Закону України «Про лікарські засоби», 269.92kb.
- Міністерство охорони здоров’я України нака, 930.72kb.
- Про затвердження Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки, 232.54kb.
- Шановні колеги !, 48.62kb.
- Нізацію виконання абзацу 1 пункту 4 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських, 109.59kb.
Фармакотерапия нестероидными противовоспалительными средствами при повышенной температуре тела и лихорадке
А.П. Викторов,Государственный фармакологический центр МЗ Украины,Национальный научный центр «Институт кардиологии имени Н.Д. Стражеско» АМН Украины, г. Киев
^ Рациональная фармакотерапія.-№1(10).-2009
Лихорадка представляет собой типовую неспецифическую терморегуляторную приспособительную реакцию организма, возникающую в результате возбуждения центра терморегуляции избытком пирогенов (термостабильных высокомолекулярных веществ, образуемых микро- и макроорганизмами).
НПВС, применение которых у детей ограничено или неэффективно:
• ацетилсалициловая кислота (назначается при непереносимости других НПВС);
• метамизол натрия (до 12 лет);
• индометацин (до 14 лет);
• диклофенак (до 12 лет);
• напроксен (до 2 лет).
НПВС, запрещенные к применению во время беременности:
• ацетилсалициловая кислота;
• метамизол натрия;
• индометацин;
• ибупрофен;
• напроксен;
• мефенамовая кислота.
Фармацевтическая опека при применении жаропонижающих ЛС
• Жаропонижающие ЛС применяются только при температуре тела ³ 38 °С. Незначительно повышенную температуру (£ 37,5 °С) эти ЛС не снижают.
• Препараты парацетамола высокой степени очистки можно назначать детям, лицам пожилого возраста, беременным.
• Высокая степень очистки позволяет увеличить разовую дозу парацетамола до 1 г, суточную – до 4 г.
• Парацетамол высокой степени очистки можно применять пациентам, относящимся к группам высокого риска развития патологии ЖКТ, с бронхиальной астмой и непереносимостью ацетилсалициловой кислоты, с патологией почек.
• Препараты, содержащие метамизол натрия, подавляют защитные силы организма (иммунной системы), что может привести к бактериальным осложнениям при их применении как жаропонижающих ЛС во время ОРВИ. Кроме того, они могут вызывать изменения состава крови (цитопению и агранулоцитоз).
• При неэффективности жаропонижающего действия парацетамола у детей следует применять ибупрофен.
• Все жаропонижающие ЛС с особой осторожностью следует назначать больным с бронхиальной астмой, эрозивно-язвенными поражениями ЖКТ, склонностью к кровотечениям, заболеваниями печени, нарушениями функции почек.
• Ацетилсалициловая кислота может снижать агрегацию тромбоцитов и свертываемость крови, способствовать развитию кровотечений (геморрагического синдрома).
• Выведение жаропонижающих ЛС из организма существенно увеличивается при щелочной реакции мочи, что приводит к снижению эффективности ЛС и уменьшению срока их действия. Ощелачивают мочу молочно-растительной диетой, щелочными минеральными водами, цитратами, гидрокарбонатом и лактатом натрия. Подкисляют мочу мясная диета, аскорбиновая кислота, хлорид кальция, хлорид аммония.
• Для ацетилсалициловой кислоты характерно ульцерогенное (повреждающее слизистую оболочку желудка) действие.
• Препараты ацетилсалициловой кислоты не назначают больным с пептической язвой желудка и двенадцатиперстной кишки, геморрагическими диатезами, бронхиальной астмой.
• Ацетилсалициловая кислота снижает диуретический эффект петлевых диуретиков (фуросемида, этакриновой кислоты).
• Мефенамовую кислоту следует с особой осторожностью сочетать с антикоагулянтами, сульфаниламидами, пероральными сахароснижающими ЛС, так как возможно усиление их эффекта и возникновение соответствующих побочных реакций.
• Препараты ибупрофена следует с осторожностью сочетать с антикоагулянтами, антигипертензивными ЛС, тиазидными диуретиками.
• При использовании ибупрофена возможно головокружение, в связи с чем его не рекомендуется применять водителям и лицам других профессий, требующих повышенной концентрации внимания.
• Во время беременности (в любом триместре) запрещается использовать препараты ацетилсалициловой кислоты, ибупрофена, мефенамовой кислоты.
• Препараты ацетилсалициловой кислоты не рекомендуется применять у детей, особенно в раннем возрасте.
• Все жаропонижающие ЛС, особенно препараты ацетилсалициловой кислоты, не следует сочетать с алкоголем (резко возрастает опасность ульцерогенного действия и желудочного кровотечения).
ссылка скрыта
Ильченко Л.Ю.
Фарматека. Гастроэнтерология, гепатология.- №2(176).-2009
Обсуждаются клинические аспекты болевого синдрома и его коррекция с помощью антипиритических анальгетиков на примере ингибитора циклооксигеназы-2 - препарата нимесулид. Дана характеристика нимесулида, оценка его терапевтической эффективности, переносимости и безопасности. Рассматривается проблема лекарственной гепатотоксичности, анализируются основные механизмы, приводящие к развитию гепатопатий. При назначении нимесулида следует учитывать наличие поражения печени у пациентов, проявления лекарственной гепатопатии в анамнезе, а также тщательно мониторировать даже самые незначительные клинико-лабораторные отклонения, ассоциированные с приемом лекарственных средств. Гепатотоксичность нимесулида не является реальной угрозой безопасности пациентов.
^ Лекарственное поражение печени
Байкова И.Е., Никитин И.Г.
РМЖ. Болезни органов пищеварения.-Т.11,№1.-2009.- 1
Лекарственные поражения печени – разнородная группа клинико–морфологических вариантов повреждения печени, причиной развития которых явилось применение лекарственных средств. Лекарственные поражения печени составляют около 10% от всех побочных реакций организма, связанных с применением фармакологических препаратов. Спектр гепатотоксического действия лекарственных препаратов характеризуется значительной широтой: от субклинических форм, которые могут спонтанно исчезать даже в случае продолжения приема препарата, до фульминантного гепатита, при котором зачастую единственным шансом на спасение пациента является экстренная трансплантация печени. В последние годы значение лекарственных поражений печени существенно возросло, что объясняется либерализацией доступа населения к медикаментам вследствие появления в продаже большого количества лекарств, отпускаемых без рецепта, несоблюдения способов и режима приема препаратов, высоким распространением среди населения других хронических диффузных заболеваний печени.
Гепатотоксичность – это повреждение печени, вызванное лекарствами и другими химическими агентами. Повреждения печени, могут повышаться при адаптивном ответе на лекарственное средство. Однако повреждение печени в результате действия лекарств следует рассматривать при условии повышения АЛТ, ЩФ и/или билирубина более чем в 2 раза от верхней границы нормы. Тяжесть лекарственного повреждения печени может быть различной: от минимальных неспецифических изменений структуры и функции органа до фульминантной печеночной недостаточности, цирроза и рака печени. К сожалению, большое число потенциально гепатотоксичных препаратов, а также многообразие спектра лекарственных поражений печени вызывает значительные трудности как в диагностике, так и в лечении этих состояний. До настоящего времени нет четких критериев клинической, лабораторной и морфологической диагностики лекарственных поражений печени, отсутствует единая классификация, стандарты лечения.
Факторы риска. Наличие ряда факторов повышает риск развития лекарственного поражения печени. Однако для реализации побочных действий лекарств на печень гораздо большее значение имеют особенности самого организма человека.
Лекарственные поражения печени наиболее часто развиваются у детей младше трех лет и у взрослых старше 40 лет. Женщины в большей степени предрасположены к развитию лекарственного гепатита. Одинаковое половое распределение наблюдается при медикаментозных холестатических реакциях. Имеются данные о стойкой связи некоторых форм лекарственного поражения печени с определенными классами человеческого лейкоцитарного антигена (HLA), например при холестатических реакциях на амоксициллин с клавулановой кислотой, тиопронин и другие. Риск развития лекарственного поражения печени повышен у лиц, имеющих указания в анамнезе на побочные реакции от применения данного препарата или его аналога. Поражение печени с большей вероятностью следует ожидать у пациентов, принимающих не одно, а несколько фармакологических препаратов. Хроническое злоупотребление алкоголем приводит к тому, что гепатотоксические реакции возникают при более низких дозах, а также увеличивают степень тяжести лекарственного поражения печени, вызванного, например, парацетамолом, изониазидом или никотинамидом. У пациентов, страдающих ожирением, повышен риск развития гепатита при применении галотана, а употребление метотрексата или тамоксифена является независимым фактором риска развития неалкогольного стеатогепатита и фиброза печени. В то же время голодание предрасполагает к развитию гепатотоксичности при приеме парацетамола и изониазида. Наличие любого острого или хронического заболевания печени является фактором риска развития и лекарственного поражения печени. Зачастую присоединение лекарственного поражения остается нераспознанным и трактуется как обострение или декомпенсация основного заболевания, что связано с объективными трудностями в диагностике данного состояния. Среди прочих заболеваний, при которых повышен риск развития лекарственного поражения печени, выделяют ревматоидный артрит, диабет, ожирение, хроническую почечную недостаточность, ВИЧ-инфекцию и СПИД, трансплантированную почку и ряд других.
Клиническая картина. Лекарственные печеночные реакции имеют «маску» всех известных заболеваний этого органа и клиническая картина чрезвычайно разнообразна.
Лечение. В большинстве случаев острых лекарственных поражений печени отмена «причинного» препарата – достаточное условие для обратного развития патологических изменений. В случае если отмена препарата не приводит к быстрому разрешению симптомов, в тяжелых случаях, сопровождающихся печеночной недостаточностью, в случаях хронизации процесса, одной лишь отменой препарата не удастся добиться положительных результатов.
^ Порівняльне вивчення специфічної фармакологічної активності препаратів парацетамолу різних виробників
С.М. Дроговоз, О.О. Пастухов, Національний фармацевтичний університет, м. Харків,О.О. Коваль, Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського, м. Сімферополь
^ Рациональная фармакотерапія.-№3(12).-2009
Аналіз фармацевтичного ринку України свідчить, що станом на початок 2008 р. лише 8,2% загальної кількості лікарських засобів представлено оригінальними препаратами. Частка генеричних препаратів становить близько 55%; 13% ринку займають так звані «традиційні» лікарські засоби, 16% – препарати «з добре вивченим медичним застосуванням» [4].
Еквівалентність всіх зареєстрованих в Україні генериків відповідному референтному препарату так або інакше була доведена на передреєстраційному етапі, бо це є обов’язковою вимогою українського законодавства. Складнішою виглядає ситуація з «традиційними» лікарськими засобами та препаратами «з добре вивченим медичним застосуванням». Відповідно до чинного наказу МОЗ України № 426 від 26.08.2005 р. «Про затвердження Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення», реєстрація таких препаратів відбувається за скороченою процедурою, яка вимагає доведення факту використання препарату впродовж не менше 30 років у світовій клінічній практиці та не менше 10 років в Україні і не потребує проведення доклінічних та клінічних досліджень, спрямованих на додаткове вивчення їх ефективності та безпечності. Однак, в науковій літературі чи інших загальних джерелах інформації не існує жодних свідчень щодо терапевтичної еквівалентності чи нееквівалентності вітчизняних препаратів парацетамолу та оригінального препарату Панадол. Зважаючи на викладене вище, метою нашої роботи було порівняльне експериментальне вивчення виразності жарознижувального та аналгетичного фармакологічних ефектів вітчизняних та імпортованих препаратів парацетамолу різних виробників, які зареєстровані в Україні й доступні на фармацевтичному ринку.
Об’єктами дослідження були 6 препаратів парацетамолу у формі таблеток та таблеток шипучих: 1 – Панадол («ГлаксоСмітКлайн Дангарван Лімітед», Ірландія), таблетки, вкриті оболонкою, по 500 мг; 2 – Панадол Солюбл («ГлаксоСмітКлайн Дангарван Лімітед», Iрландiя), таблетки шипучі по 500 мг; 3 – Ефералган, («Брістол-Майєрс Сквібб», Францiя), таблетки шипучі по 500 мг; 4 – Парацетамол (ТОВ «Агрофарм», Україна), таблетки по 200 мг; 5 – Парацетамол-Дарниця (ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», Україна), таблетки по 200 мг; 6 – Парацетамол 325 мг (ТОВ «Стиролбіофарм», Україна), таблетки по 325 мг. Всі препарати застосовували в дозі 120 мг/кг, яка була обрана за результатами попередніх скринінгових досліджень як мінімальна доза, що забезпечує активність парацетамолу на рівні не менше 50%. Зазначена доза відповідає мінімальній рекомендованій добовій дозі парацетамолу для людини, перерахованій на щура за загальновживаним в експериментальній фармакології методом Ю.Р. Риболовлева.
Висновки
1. У результаті проведених досліджень встановлено виразну жарознижувальну та аналгезуючу активність препаратів парацетамолу різних виробників.
2. Результати порівняльного аналізу показали відсутність значущих відмінностей у динаміці розвитку та виразності жарознижувальної та аналгетичної дії поміж оригінальним препаратом Панадол та його аналогами – генериками вітчизняного виробництва.
3. Отримані результати свідчать про еквівалентність випробовуваних препаратів парацетамолу за жарознижувальною та аналгетичною активністю в умовах експерименту, що дозволяє передбачати їх терапевтичну еквівалентність в умовах клінічної практики.
^ Ще раз про фармаконагляд, зокрема про непередбачені побічні реакції
О.В. Матвєєва, О.П. Вікторов, І.О. Логвіна, В.П. Яйченя
Управління післяреєстраційного нагляду ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
^ Рациональная фармакотерапія.-№4(13).-2009
Застосування будь-якого лікарського засобу разом із терапевтичною дією може спричинити виникнення несприятливих наслідків використання. Побічні реакції, які виникають при медичному застосуванні препаратів, можуть бути результатом невідповідної якості лікарських засобів, або ж зумовлені їх властивостями чи особливостями відповіді організму на введення препарату. Абсолютно безпечних ліків немає, не було й не буде. Це зумовлює необхідність постійного здійснення нагляду за безпекою ліків. Лише у разі, якщо користь від застосування переважає над ризиком, препарат може використовуватися, коли ж навпаки – лікарський засіб не повинен застосовуватися. Постійне спостереження за безпекою ліків дозволяє оцінювати співвідношення ризик/користь і приймати відповідні рішення щодо подальшого медичного застосування препарату.
Нагляд за безпекою лікарських засобів є складовою національної політики України в галузі застосування ліків. У разі, якщо йдеться про невідповідну якість ліків, контроль здійснюється Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів. Наглядом за побічними реакціями лікарських засобів, що обумовлені властивостями препаратів чи особливостями відповіді організму на їх уведення, займається Державний фармакологічний центр МОЗ України за допомогою функціонування системи фармаконагляду в нашій країні.
^ Система фармакологічного нагляду – це державна система збору та наукової оцінки інформації про побічні реакції лікарських засобів під час їх медичного застосування з метою прийняття відповідних регуляторних рішень.
Підходи до здійснення фармаконагляду, визначені Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), є однаковими в усіх країнах світу.
Здійснення фармаконагляду в Україні регламентується наказом МОЗ України від 26.12.2006 р. № 898 «Про затвердження Порядку здійснення нагляду за побічними реакціями лікарських засобів, дозволених до медичного застосування» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.01.2007 р. № 73/13340) (надалі – Порядок). Відповідно до Порядку, в разі виникнення побічної реакції кожен лікар будь-якого закладу охорони здоров’я повинен повідомити про це. Інформація про побічні реакції надається також виробниками лікарських засобів, її можна отримати з літературних джерел, від ВООЗ та інших світових організацій, що займаються безпекою застосування лікарських засобів, тощо.
Здійснення нагляду за побічними реакціями лікарських засобів, дозволених до медичного застосування, покладено МОЗ України на ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України (надалі – Центр), а саме на його підрозділ – Управління післяреєстраційного нагляду (надалі – Управління). Саме сюди надходить інформація про побічні реакції, що виникли при медичному застосуванні лікарських засобів, тут вона обробляється та аналізується.
До складу Управління Центру входять 27 регіональних відділень, співробітники яких працюють із керівниками лікувально-профілактичних закладів та лікарями щодо питань фармаконагляду в усіх регіонах України ссылка скрыта.
Згідно з визначенням ВООЗ, побічна реакція (ПР) – це ненавмисна та шкідлива для організму людини реакція, що виникла при використанні препарату в звичайних дозах із метою профілактики, лікування та/або діагностики.
Усі ПР поділяються на передбачені та непередбачені.
За ступенем серйозності всі ПР поділяються на серйозні та несерйозні.
Інколи медичне застосування лікарських засобів (ЛЗ) може супроводжуватися відсутністю ефективності (ВЕ) ЛЗ. Остання може бути пов’язана не лише з невідповідною якістю ЛЗ, адже ефективність препарату залежить від багатьох чинників. Надзвичайно важливу роль відіграють генетичні особливості як кожного організму окремо, так і нації в цілому.
Інформація про ПР чи ВЕ ЛЗ в Україні надходить до Управління від лікарів усіх закладів охорони здоров’я незалежно від їх галузевого підпорядкування та форм власності.
Про що потрібно повідомляти
Необхідно повідомляти про будь-які ПР чи ВЕ зареєстрованих в Україні ЛЗ, включаючи рентгенографічні контрастні засоби та препарати рослинного походження; про небажаний вплив на плід і новонароджених у період вагітності та лактації, а також про ускладнення в результаті зловживання ліками та формування залежності від них. Це слід робити і в разі використання ЛЗ з метою самолікування, і в разі призначення їх лікарем.
Отже, повідомляти слід про:
• передбачені та непередбачені ПР ЛЗ;
• серйозні та несерйозні ПР ЛЗ;
• ВЕ ЛЗ.
www.pharma-center.kiev.ua.
Таким чином, в Україні створена правова база для здійснення фармаконагляду, існує організаційна та методична підтримка з боку Управління Центру та його регіональних відділень. На сьогодні опановано та впроваджено в Україні систему подання спонтанних повідомлень (форма 137/о), відомості про ПР ЛЗ включені до державної медичної статистичної звітності (форма 69-здоров), розпочалося проведення наукових досліджень у напрямку вивчення профілю безпеки ЛЗ, розроблено навчальні плани та програми перед- та післядипломної підготовки лікарів та провізорів із питань контролю ПР ЛЗ, налагоджено міжнародні зв’язки. Із 2002 р. Україна бере участь в програмі ВООЗ із моніторингу ПР ЛЗ. Отже, з урахуванням того, що в минулому (ні в колишньому СРСР, ні в перші роки незалежності нашої країни) нічого подібного не було, можна вважати, що за тринадцять років існування фармаконагляду в Україні є певні здобутки.
За оцінкою експертів ВООЗ, система фармаконагляду в Україні є дієвою, про що свідчить кількість повідомлень, які надходять до Управління Центру – вона відповідає критеріям ВООЗ. Щоб фармаконагляд був більш дієвим, заплановано низку заходів із метою поліпшення його здійснення в Україні та об’єктивізації уяви щодо безпеки застосовуваних лікарських засобів. Так, у 2009 р. набули чинності накази МОЗ України від 24.07.2009 р. № 531 «Про затвердження Порядку проведення моніторингу безпеки та ефективності лікарських засобів у стаціонарах закладів охорони здоров’я» (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.08.2009 р. за № 774/16790) та «Про затвердження Плану заходів щодо поліпшення здійснення післяреєстраційного нагляду за безпекою та ефективністю лікарських засобів та моніторингу безпеки та ефективності лікарських засобів у стаціонарах закладів охорони здоров’я» від 01.09.2009 р. № 654. Вони також сприятимуть удосконаленню здійснення фармаконагляду в Україні.
ссылка скрыта
Ушкалова Е.А.,Илларионова Т.С., Коровякова Э.А.
^ Фарматека. Терапевтический практикум.- №20 (194).-2009
Обсуждается проблема выбора антибактериального препарата для купирования инфекционного обострения хронической обструктивной болезни легких (ХОБЛ). По данным проведенного исследования применения левофлоксацина и кларитромицина при лечении осложненного обострения ХОБЛ инфекционного генеза с участием 72 больных ХОБЛ, микробиологическая эффективность левофлоксацина превосходит таковую кларитромицина, однако клиническая эффективность сравниваемых препаратов сопоставима. В ходе исследования данных, подтверждающих взаимосвязь между продолжительностью периода до следующего инфекционного обострения и микробиологической эффективностью антибиотика, применявшегося для купирования осложненного обострения ХОБЛ, не получено.
ссылка скрыта
Пищита А.Н.
^ Фарматека. Терапевтический практикум.- №20 (194).-2009
Основными правами граждан, закрепленными в Конституции РФ, являются право на жизнь, свободу, личную неприкосновенность, получение информации об обстоятельствах, создающих угрозу для жизни и здоровья. Это налагает на медицинских и фармацевтических работников определенные обязательства при осуществлении ими профессиональной деятельности. В статье рассматривается проблема ответственности медицинских и фармацевтических работников в случае несоблюдения или нарушения прав пациентов на адекватную информированность при проведении лекарственной терапии.