Робоча програма навчальної дисципліни політична еліта (шифр І назва навчальної дисципліни)
| Вид материала | Документы |
- Робоча програма навчальної дисципліни німецька класична філософія (шифр І назва навчальної, 608.55kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни інженерна психологія І ергономіка (шифр І назва, 248kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни експериментальна психологія (шифр І назва навчальної, 393.52kb.
- Програма навчальної дисципліни екологічна культура (шифр І назва навчальної дисципліни), 331.71kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни основи інформати ки та обчислювальна техніка, 104.32kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни соціальна психологія (шифр І назва навчальної, 1376.65kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни рекреаційна географія (шифр І назва навчальної, 272.66kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни організаційна динаміка (шифр І назва навчальної, 370.85kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни соціологія громадської думки (шифр І назва навчальної, 618.65kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни основи паблік рилейшнз (шифр І назва навчальної, 469.96kb.
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Політична еліта
(шифр і назва навчальної дисципліни)
напряму підготовки політологія 7.040301 шифр галузі 0403 (шифр і назва напряму підготовки)
для спеціальності політологія 7.040301 (шифр і назва спеціальності)
спеціалізації політичні інститути та процеси
(назва спеціалізації)
інституту, факультету, відділення філософський факультет
(назва інституту, факультету, відділення)
Кредитно-модульна система
організації навчального процесу
1.Опис навчальної дисципліни
(витяг з робочої програми навчальної дисципліни «Політичні еліти»)
| Найменування показників | Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень | Характеристика навчальної дисципліни | ||
| денна форма навчання | заочна форма навчання | |||
| Кількість кредитів – 2 | Галузь знань 0403 Політологія (шифр, назва) | Нормативна (за вибором студента) Професійної і практичної підготовки | ||
| Модулів – 2 | Напрям політологія 7.040301 (шифр, назва) | ^ Рік підготовки: | ||
| Змістових модулів – 2 | Спеціальність (професійне спрямування) Політологія | 3-й | - | |
| Курсова робота 0 | Семестр | |||
| Загальна кількість годин – 72 | 5-й | - | ||
| Лекції | ||||
| Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 2 самостійної та індивідуальної роботи студента - 2 | Освітньо-кваліфікаційний рівень: Бакалавр | 18 год. | - год. | |
| ^ Практичні, семінарські | ||||
| 18 год. | - год. | |||
| Лабораторні | ||||
| - год. | - год. | |||
| ^ Самостійна робота | ||||
| 36 год. | год. | |||
| ІНДЗ: год | ||||
| Вид контролю: Контрольна робота | ||||
ЗМІСТ
1. Загальні відомості про курс
2. Система оцінювання
3. Методи навчання
4. Тематичний план курсу
5. Програма курсу
6. Плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи
7. Тематика есе
8. Засоби для проведення поточного та підсумкового контролю
9. Зразки тестових завдань
10. Завдання для підсумкового контролю знань студентів (питання для контрольної роботи)
11. Рекомендована література
^ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КУРС
В умовах демократизації суспільних відносин важливого значення набуває дослідження проблем політичної еліти, що має великий науково-пізнавальний інтерес і практичну значимість.
У сучасній політичній науці поступово утверджується думка, що доля політичних перетворень і становлення громадянського суспільства визначається високими якостями політичного керівництва. Це передбачає розкриття суті, закономірностей розвитку і відмінних рис політичної еліти загалом і сучасної україської еліти зокрема.
Навчальну дисципліну “Політична еліта” вивчають згідно з навчальним планом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” напряму підготовки “Політологія” за спеціальністю 23.00.00. “Політологія”.
Цей курс належить до нормативних дисциплін і посідає важливе місце у підготовці студентів-політологів. Його актуальність полягає у тому, що політична еліта визначає якість політичної влади та виступає як активний суб’єкт політичного життя.
^ Мета і завдання курсу:
- з’ясувати роль і місце політичної еліти у політичній системі; дослідити особливості її функціонування в сучасному політичному світі;
- ознайомити з першоджерелами з історії світової та української політичної думки щодо вивчення політичної еліти;
- проаналізувати формування та розвиток основних теорій політичної еліти;
- дати наукове уявлення про теоретичні концепції та виявити тенденції розвитку політичної еліти в перехідних суспільствах;
- вивчення структури політичної еліти, моделей її поведінки, взаємодії між елітниии групами;
- з’ясувати основні тенденції розвитку політичної еліти України на різних етапах.
Після вивчення курсу "Політична еліта" студенти повинні:
- оволодіти понятійно-категоріальним апаратом із проблематики політичної еліти;
- мати теоретичні знання про природу й суть політичних еліт;
- орієнтуватися в науковій літературі, в основних тенденціях розвитку сучасних політичних еліт;
- застосовувати різні методики аналізу політичної еліти;
- проводити аналіз політичної еліти.
^ 2. СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ
| Форма контролю | Кількість балів |
| Виступи на семінарських заняттях, участь у дискусіях, обговореннях та групових інтерактивних формах навчальної діяльності | 20 (мін. 10) |
| Написання есе | 10 |
| Конспект першоджерел | 10 |
| Рецензування або реферування наукових праць, статей | 10 |
| Модулі | 30 |
| Контрольна робота | 20 |
| Разом | 100 |
Стобальна шкала оцінювання переводитиметься у п’ятибальну наступним чином:
| ^ Оцінка в балах | Оцінка за іспит | Код оцінки (іспит) | Оцінка за шкалою ECTS | Оцінка (залік) |
| 90-100 | Відмінно | 5 | A (90-100) | Зараховано |
| 70-89 | Добре | 4 | B (81-89) C (70-80) | Зараховано |
| 51-69 | Задовільно | 3 | D (61-69) E (51-60) | Зараховано |
| 31-50 | Незадовільно (з можливістю перескладання за талоном) | 2 | F | Не зараховано |
| до 30 | Незадовільно (оцінка автоматично виставляється у відомість без права перескладання) | 2 | FX | Не зараховано |
^ 3. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
- Лекція-семінар. Виклад матеріалу курсу й контроль засвоєння знань студентів здійснюють у вигляді викладу лектора основних положень кожної теми з їх подальшим обговоренням на базі самостійної підготовки. Студенти заздалегідь готуються до кожного заняття, читаючи наперед визначені тексти.
- ^ Виступи / групові презентації повинні містити чітке формулювання тези та її доведення чи спростування. Необхідним для позитивної оцінки елементом відповіді є відтворення різних поглядів, ілюстрація дискусійності висвітлюваного питання, а також власна позиція студента чи групи. Критеріями оцінки виступів чи групових презентацій є відповідність джерелам і положенням наукової літератури; логічна послідовність викладу; наявність власної тези та ступінь її аргументованості.
- ^ Групова дискусія. Дискусія здійснюватиметься між 2-4 групами студентів кожна з яких представлятиме власне розв’язання висунутої викладачем проблеми, а також контраргументацію на аргументи команд опонентів.
- Опонування. Вимогами до цієї форми участі у занятті є критичний аналіз попереднього виступу і обґрунтування власної альтернативної тези.
- Дослідження конкретних випадків (case study): студенти отримують завдання на проведення досліджень за темою, яку визначає викладач; пізніше доповідають про результати проведеної роботи на занятті.
- Есе – коротка письмова робота, в якій формулюють ту чи іншу проблему; доводять її актуальність; коротко викладають та співставляють різні погляди; подають аргументи на підтвердження погляду, що імпонує. Критерії оцінювання: вміння обґрунтовано, лаконічно та чітко викласти підготовлений матеріал (3-5 хв.); використання таблиць, схем у викладі матеріалу есе; здатність відповісти на запитання.
- ^ Конспект першоджерел – короткий письмовий виклад змісту книги, монографії.
- Реферування наукових праць, статей. Цей вид навчальної діяльності є показником ефективності самостійної роботи студента над обов’язковою та додатковою літературою до курсу. Може бути письмовою роботою (формою есе). Структура: вступ (актуальність обраної праці, короткі відомості про автора / авторів та їхні інші публікації); основна частина (короткий виклад змісту, його критичне осмислення, виклад власної позиції з проблеми); короткі висновки.
- ^ Модульний контроль. Модульний контроль студенти складають письмово на семінарському занятті, для його проведення використовуються спеціально підготовлені модульні індивідуальні завдання з 10 запитань, 5 з яких є відкритими. Кожне з відкритих питань оцінюється максимально в 2 бали. Кожне із закритих питань оцінюється в 1 бал. У підсумку студент може набрати 15 балів за один модуль.
^ 4. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НОРМАТИВНОГО НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ "ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА"
| Назва змістових модулів і тем | Кількість годин | |||
| | Лекцій | Практичних (Семінарсь- ких) | Самос- тійної роботи студен- тів | |
| ^ Модуль 1: "Історія елітологічних вчень" | | 8 | 6 | |
| Тема 1. Предмет і завдання курсу: "Політична еліта". Еліта як політологічна категорія | | 2 | | 2 |
| Тема 2. Iсторiя iдей елiтарностi | | 1 | | 4 |
| Тема 3. Класичнi теорiї політичної елiти: Г. Моска, В. Парето, Р. Мiхельс | | 1 | 2 | 4 |
| Тема 4. Посткласичні теорії еліти | | 4 | 2 | 4 |
| Тема 5. Проблема елiти в полiтичнiй думцi України | | 2 | 2 | 8 |
| ^ Модуль 2: "Політична еліта як об’єкт наукового дослідження" | | 10 | 10 | |
| Тема 6. Поняття політичної елiти, її структура та функції | | 2 | 2 | 4 |
| Тема 7. Типологiя та форми політичної еліти | | 2 | 2 | 4 |
| Тема 8. Проблеми рекрутування еліти | | 2 | 2 | |
| Тема 9. Полiтична елiта в перехiдних полiтичних системах | | 2 | 2 | 4 |
| Тема 10. Полiтична елiта в сучаснiй Українi | | | 2 | 4 |
| ^ Контрольна робота | | | | |
| УСЬОГО: | | 18 | 16 | 36 |
^ 5. ПРОГРАМА НОРМАТИВНОГО НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ "ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА"
Тема 1. Предмет і завдання курсу: "Політична еліта". Елiта як полiтологiчна категорiя
1. Предмет: "Політична еліта". Актуальність курсу.
2. Елiта як полiтологiчна категорiя.
3. Методи дослідження еліти.
4. Причини елітарності суспільства. Теорії обгрунтування еліт.
Основнi завдання, предмет, структура та актуальнiсть курсу.
Елітологія як наука про еліту. Напрями теорії еліти: елітизм та елітаризм.
Поняття "елiти" – виникнення й застосування. Аспекти елітарності: ціннісний (визначає еліту на основі своєрідного духовного аристократизму, культури, освіти, волі) і функціональний (пов’язаний із формальним соціальним статусом представника еліти в суспільстві). Основні характеристики політичної еліти як соціальної групи, як політичного інституту, як суб’єкта політики.
Трактування політичної еліти: стратифікаційне та інституційне.
Групи інтересів політичної еліти: інтерес бенефіціатів, інтерес гравців, інтерес реформаторів, загальний інтерес. Ресурси політичної еліти.
Влада як головна цінність політичної еліти. Риси політичної еліти. Формула “трьох С” Дж. Мейзеля: consciousness (групова самосвідомість), coherence (згуртованість) і conspiracy (скритість).
Методи дослідження еліти: позиційний, репутаційний, метод аналізу прийняття стратегічних рішень або концептуальний.
Причини елітарності суспільства. Теорії обґрунтування еліти: ірраціональне (в тому числі харизматичне), біологічне, психологічне, технологічне, функціональне, історичне.
Тема 2. Iсторiя iдей елiтарностi
- Ідеї елітарності у філософії стародавнього Китаю.
- Історичні етапи розвитку еліти в античності.
- Розвиток ідей елітарності в середньовіччі та новому часі.
Ідеї елітарності у філософії країн Стародавнього Китаю та Індії. Обґрунтування ідей поділу суспільства на "вищих" і "нижчих" у творчості Конфуція.
Iсторичнi етапи розвитку елiти в античностi. Платон як попередник теорії циркуляції еліти. Ідея Платона про штучний добір "кращих".
Ціцерон про поділ на масу; прошарок ліпших, тобто громадян, особливо здібних до політики; видатних особистостей, які представляють монархічний елемент у змішаному устрої.
Розвиток ідей елітарності в середньовіччі. Т. Аквінський "Про правління владик".
Ідеї елітарності в Новий Час. Погляди Н. Макіавеллі. Типологія методів правління.
Погляди Дж. Міла: "народ має бути господарем, але таким гоподарем, який має слуг, які вправніші, ніж він сам".
Розвиток елiтарних iдей до ХIХ ст. Ідея "надлюдини" Ф. Ніцше як основний символ усеперемагаючої волі.
Розвиток егалітарних концепцій: ідеї та концепції Т. Мора, Т. Кампанелла, Фур’є, Оуена.
Тема 3. Класичнi теорiї політичної елiти: Г. Моска, В. Парето, Р. Мiхельс
1. "Політичний клас" Г. Моски.
2. Теорія еліти В. Парето.
- Концепція Р. Міхельса.
Г. Моска "Основи полiтичної науки" (1896). Поняття "правлячого" або "політичного класу". Моральнi, матерiальнi, iнтелектуальнi та iншi переваги правлячого класу (за Г. Москою). Здатнiсть керувати як домiнантний критерiй для вiдбору в полiтичний клас. Три шляхи доступу до правлячого класу: вiйськова доблесть, багатство, церковний сан. Структура i динамiка правлячого класу. Способи оновлення правлячого класу: спадковість, вибiр, кооптацiя. Аристократична й демократична тенденції функціонування політичного класу. Два типи управлiння на основi принципу передачi влади: лiберальне (делегуваннння влади знизу догори) та автократичне (передача влади зверху вниз).
В. Парето "Трактат iз загальної соцiологiї" (1916), "Перетворення демократiї" (1921). Вузьке й широке розуміння еліти. Поняття суспiльної рiвноваги й роль елiти. Виокремлення елiти як вiдправний пункт соцiологiчного аналiзу В. Парето. Досягнення у статистичному методi виокремлення елiти. Унiверсальний закон циркуляцiї елiт. Два головних типи елiт: леви й лиси, методи їх управління.
Р. Мiхельс "До соцiологiї партiй у сучасних демократiях" (1911). Криза демократiї як наслiдок механiзму партiйного розвитку. "Залiзний закон олiгархiї". Два спрямування управлiнської активностi зорганiзованих елiт. Iєрархiя як критерiй олiгархiзацiї. Ієрархiзацiя як критерiй демократизацiї. Критерiї рацiоналiзацiї демократiї. Деолiгархiзацiя елiти.
Тема 4. Посткласичні теорії еліти
1. Різновиди теорій еліти.
2. Аристократичний елітаризм.
3. Ліберальні теорії еліт.
4. Теорія демократичного елітизму.
5. Концепція елітного плюралізму.
6. Неоелітизм.
Різновиди теорій еліти: за хронологією, за способом обґрунтування, за регіональною ознакою, за політичними орієнтаціями і прихильністю.
Аристократичний варіант елітаризму. Розподіл суспільства на добірну меншість і масу. “Меншість – особистості особливої кваліфікації. Маса – це збори середніх, пересічних людей... Це люди без індивідуальності, що становлять собою знеособлений “загальний тип”. Поняття "вибраності" Х. Ортега-і-Гассета у "Бунті мас". Аристократична меншість як виразник аристократизму духу нації.
Ліберальні теорії еліт. Концепція Г. Лассауела. Еліта західного суспільства найкраща, оскільки відкрита для всіх здібних людей, а її члени володіють знаннями й уміннями керувати. Залежність поведінки політиків від психологічних факторів. Причетність до влади визначається впливом, реальним або потенційним на прийняття рішень.
30 – 40-і роки ХХ ст. розвиток демократичних теорій еліт, які вважають демократію цілком сумісною з правлінням еліт.
Й. Шумпетер визнає правління демократичної еліти як “благо для всього суспільства” лише за умови, коли “страта еліти” буде, з одного боку, не дуже винятковою, а з іншого – не дуже доступною для “аутсайдерів” і водночас достатньо сильною, щоб могти “асимілювати індивідів із нижчих страт, які вириваються вперед”. Право контролю за елітами делегується виборцям.
К. Манхейм про формування політики, що знаходиться в руках еліти, але це не означає недемократичності суспільства. Для демократії достатньо, щоб громадяни, хоча й не мають прямого доступу до участі в управлінні, в крайньому разі іноді виявляли свої почуття, схвалюючи чи не схвалюючи ту чи іншу еліту під час виборів. Меритократія. Інтегративні та сублімативні еліти.
Теорія бюрократії М. Вебера.
“Еліта влади” Ч. Міллса. Формування правлячої еліти у трьох сферах: бізнесі, політиці та війську. Уміння організувати роботу як одне із найважливіших для правлячої еліти.
Альтиметричний та якісний критерії виділення еліти Дж. Сарторі. Перший означає, що еліта є такою, бо за вертикальним розрізом суспільства знаходиться нагорі. Другий критерій вказує на соціальні якості еліти. Перевага якісного критерію.
Представники концепції плюралізму еліт: Д. Трумен, Д. Рісмен, Р. Даль, С. Келлер. Відповідальність еліти Д. Трумена. Поліархія Р. Даля. Піраміда влади Д. Рісмена: “вето-групи” і “неорганізована публіка”. “Групи інтересів”. Стратегічні й сегментарні еліти С. Келлер.
Неоелітизм. Праця Х.Зіглер і Т.Дай "Іронія демократії". Маса не здатна на управління та недостатньо усвідомлює цінності і принципи демократії. “Демократія, правління народу, але збереження демократії покладено на плечі еліти. У цьому полягає іронія демократії: еліти повинні правити мудро, для того щоб правління народу вижило”. Є. Етзіоні-Халеві: ефективість демократії визначається політичною елітою, яка повинна бути автономною, а шляхи її формування з субеліти достатньо відкритими.