Л. П. Бортнікова Економічна історія Навчально-методичний посібник
| Вид материала | Навчально-методичний посібник |
- Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
- Красота О. В. Політична економія. Економічна теорія: Навчально-методичний посібник, 13.57kb.
- Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
- Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
- Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
- Історія україни, 785.11kb.
- М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
- Унавчальному посібнику вміщено тематичний план І програму курсу «Історія України»,, 1020.6kb.
- Г. М. Лавренчук задачі з географії навчально-методичний посібник, 726.53kb.
3.4. Мануфактурний період світової економіки та перехід до індустріального суспільства (XVI – перша пол. XIХ ст.)
- Економічні передумови та наслідки Великих географічних відкриттів.
- Становлення індустріального суспільства. Мануфактура.
- Економічний розвиток країн Європи, США та Японії в період зародження капіталістичних відносин.
- Мануфактурний період української промисловості. Господарство Запорізької Січі.
3.4.1. Економічні передумови та наслідки Великих географічних відкриттів
В економічному становленні новоєвропейської та світової цивілізації важливу роль відіграли Великі географічні відкриття кінця ХVІ – початку ХVІI ст. Передумовою цього була криза левантійської торгівлі, яка виникла після загарбання турками Константинополя у 1453 р. Континентальна торгівля теж занепадає.
Географічні відкриття були підготовлені господарськими і науково-технічними досягненнями. В Європі з`явилися нові типи кораблів (каравели, баржі), зросла їхня вантажність, поліпшилися мореплавні характеристики. Було сконструйовано барометр, гідрометр, вдосконалено компас. Був виданий географічний атлас. Великим географічним відкриттям сприяв розвиток абсолютизму. Європейські монархи прагнули розширити свої володіння, їм потрібні були великі кошти для утримання війська, чиновників, двору. Географічні пошуки мали велике значення для європейської торгівлі, найголовнішу роль в якій відігравала Індія.
Перші експедиції, що поклали початок Великим географічним відкриттям, споряджалися за рахунок держави. Успішною була подорож 1497 – 1498 рр. португальця Васко да Гами, який відкрив морський шлях з Європи в Індію через Атлантичний океан. Генуезець Христофор Колумб, підтриманий Іспанією, у 1492 р. рушив на захід через Атлантичний океан і відкрив Америку. Першу навколосвітню подорож здійснила експедиція Магеллана в 1519 – 1521 рр.
Великі географічні відкриття мали важливе значення для господарства Західної Європи. Виникли економічні зв`язки між найвіддаленішими землями і народами різної матеріальної культури. Торгові шляхи перемістилися з Середземномор`я на океан. Зовнішня торгівля у ХVІ – ХVІІІ ст. стала світовою. Почалося формування світового ринку.
Небачений приплив до Європи благородних металів зумовив так звану “революцію цін”, внаслідок чого збільшилися прибутки промисловців. Прискорився перехід до мануфактурного виробництва.
Одним із результатів Великих географічних відкриттів було створення світової колоніальної системи. Найбільшими колоніальними державами спершу були Іспанія та Португалія. Дещо пізніше у світовий колоніальний рух вступили Англія, Франція, Нідерланди, поступово перетворюючись у могутні колоніальні імперії. Нещадне пограбування колоніальних народів призвело до нагромадження величезних багатств в країнах Західної Європи.
Розклад феодального суспільства був пов`язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства; посилення майнової та соціальної диференціації; формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення; перетворення феодальної земельної власності в об`єкт купівлі-продажу; використання найманої робочої сили тощо.
^
3.4.2. Становлення індустріального суспільства. Мануфактура
Значну роль у занепаді феодального господарства та становленні індустріального суспільства відіграло мануфактурне виробництво. Господарство ХVІ – ХVІІІ ст. можна охарактеризувати як мануфактурне.
Мануфактура – підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву. Існувало два типи мануфактур – розсіяна (децентралізована) та централізована.
^ Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в ХVІ – першій половині ХVІІІ ст., ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі. Робітники при даному типі виробництва були пов`язані поділом праці.
^ Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю виробництва і утвердилася в другій половині ХVІІ ст.
Мануфактура виникала в тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного розвитку створював умови для організації виробництва. Такі умови в ХVІ ст. були в сукняному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні. Одночасно в промисловості зберігалося ремесло і дрібне товарне виробництво.
Передумови індустріалізації сільського господарства формувалися у трьох основних напрямах: створення буржуазних форм земельної власності; перетворення феодальної ренти на капіталістичну; зростання товарності. Відбулися значні зрушення у сфері торгівлі, обігу та розподілу.
Значну роль у процесі генези індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції в Нідерландах, Англії, Франції, Північній Америці.
Історія генези індустріальних країн Західної Європи тісно пов`язана з розвитком мануфактурного виробництва в ХVІ – ХVІІІ ст., від якого значною мірою залежав економічний розвиток країн у цілому. Мануфактурне виробництво історично підготувало передумови для великої машинної індустрії.
^
3.4.3. Економічний розвиток країн Європи, США та Японії в період зародження капіталістичних відносин
Для того щоб створити мануфактури, необхідно було мати достатні матеріальні засоби та вільні робочі руки. Ці передумови створювалися процесом, який дістав назву “первісного нагромадження капіталу” – періоду підготовки основних умов для розвитку капіталістичного виробництва. У класичному вигляді процес первісного нагромадження капіталу відбувався в Англії. Ще в ХІІІ – ХІV ст. Англія вивозила сиру вовну на переробку за кордон, зокрема до Голландії. У ХV ст. в Англії починають будуватися мануфактури для виробництва сукна з власної сировини, попит на яку з кожним роком зростав. Значну роль для Англії у нагромадженні капіталів відіграли Великі географічні відкриття, грабіж колоній, особливо Індії, нееквівалентна торгівля, піратство, работоргівля, яка набувала великих масштабів у ХVІІ ст., коли негри з Африки тисячами вивозилися на продаж до Америки.
Вплив Великих географічних відкриттів прискорив процес первісного нагромадження капіталу в Англії, Голландії та інших країнах Західної Європи та руйнування натурального феодального господарства. Ці відкриття втягували феодальне господарство в ринкові відносини, позитивно впливали на розширення мануфактурного виробництва, що створювало передумови для переходу до індустріального суспільства.
З середини ХVІІ ст. мануфактура стає панівною формою виробництва. Галузевий склад мануфактур значною мірою визначався природно-географічними умовами та історичним розвитком тієї чи іншої країни. Так, в Англії в основному переважали суконні, металургійні, металообробні та суднобудівельні мануфактури; у Німеччині – гірничі, металообробні та будівельні, у Голландії – текстильні та суднобудівельні.
Розвиток мануфактурного виробництва викликав погіршення умов праці робітників, збільшення тривалості робочого дня, застосування жіночої та дитячої праці, зниження реальної заробітної платні, що сприяло загостренню соціальних суперечностей.
У першій половині ХІХ ст. провідні промислові країни здійснюють різні економічні політики, спрямовані на стимулювання розвитку власної економіки.
Промислові перевороти, що відбувалися в провідних країнах Західної Європи та США, проходили в різний час та неоднаковими темпами, що мало відповідний вплив на розвиток економіки цих країн. Створення великого машинного виробництва сприяло міжнародному поділу праці та розвитку світового ринку.
Період кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. характеризувався кардинальними зрушеннями у розвитку економіки провідних країн Західної Європи та США. Ці зрушення привели до руйнування феодальних відносин на селі та розвитку капіталізму в сільському господарстві, зокрема фермерства. Переломним моментом для економіки стає промисловий переворот, який створив умови для становлення індустріального суспільства, що базується на машинному виробництві.
Промисловий переворот – це перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного виробництва до великого машинного фабрично-заводського. Важливою складовою промислового перевороту було впровадження у виробництві і транспортуванні робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей.
Батьківщиною світового перевороту була Англія в останній третині ХVІІІ – середині ХІХ ст. Соціально-економічні передумови для його здійснення визріли в цій країні у середині ХVІІІ ст. Важливим фактором промислового перевороту був вихід на якісно новий технічний рівень англійської бавовняної промисловості, що забезпечувався поступовим впровадженням у текстильне виробництво нових машин і механізмів.
- Механік Дж. Кей у 1733 р. удосконалив ткацький верстат “летючим човником”.
- Винахідником-ткачем Дж.Харгрівсом у 1764 р. була винайдена механічна прядка “Дженні”, на якій можна було працювати з 16 – 18 веретенами.
- В останній третині ХVІІІ ст. С.Кромптон створив “мюль-машину”, яка базувалася на принципах роботи прядки “Дженні”, але виготовляла тонку і міцну бавовняну пряжу. Машина поширилася у виробництві і стала технічною основою механізованого прядіння.
- У 1782 р. Дж.Уатт винайшов першу парову машину.
Промислово-торговій гегемонії Англії сприяла економічна політика держави. Коли англійська промисловість настільки зміцніла, що перестала боятися іноземної конкуренції, буржуазія проголосила необмежену свободу торгівлі – так зване “фритредерство” (вільна торгівля), суть якої полягала в повному звільненні від мита майже всіх товарів, що завозилися в Англію і була розрахована на взаємне сприяння торгівлі.
У Франції промисловий переворот мав свої особливості і специфіку. Він розпочався пізніше ніж в Англії і був затяжним. Перші машини тут з`явилися ще в кінці ХVІІІ ст., але не мали широкого застосування. За прикладом Англії було проголошено свободу торгівлі, ліквідовано обтяжливі мита. Успішно розвивалася кредитна справа, а біржа, банки і акціонерні товариства досягли небувалої сили і значення. Такі успіхи у розвитку економіки країни були досягнуті завдяки зваженій ліберальній політиці Наполеона ІІІ та його уряду. На відміну від Англії, у Франції значну роль відіграло лихварство. Франція перетворилася у світового банкіра, кредитуючи інші країни.
Німеччина вийшла на шлях капіталістичного розвитку пізніше, ніж Англія і Франція. Промисловий переворот тут розпочався лише в 30-х роках ХІХ ст. і тривав до 70-х років ХІХ ст. Найважливішою причиною такого відставання була наявність феодальних середньовічних порядків в сільському господарстві, збереження цехів у промисловості та політична роздробленість країни. На відміну від Франції та Англії, становлення суспільства нового типу в Німеччині відбувалося не революційним, а еволюційним шляхом. Середньовічні порядки були ліквідовані шляхом реформ. Запізнення промислового перевороту було зумовлене ізольованістю країни від світових торговельних шляхів, відсутністю власного флоту.
Поява у ^ Північній Америці сильної самостійної держави створила сприятливі умови для економічного зростання. Промисловий переворот розпочався у північних штатах в останньому десятилітті ХVІІІ ст. Його особливість полягає у відсутності тих докапіталістичних пережитків, які мали місце у країнах Західної Європи. Здійсненню промислового перевороту сприяло вигідне територіально-географічне розташування країни. Розвиток промисловості гальмували південні штати, в яких панувало рабовласницьке плантаційне господарство.
Суперечності між північними і південними штатами викликали громадянську війну в США (1861 – 1865 рр.), яка водночас була буржуазною революцією. Війна закінчилася перемогою Півночі. Важливими її наслідками було скасування рабства, ліквідація політичної та економічної роз`єднаності США, остаточне завершення промислового перевороту.
В Японії феодальні відносини панували дуже довго, тому ця країна стала на капіталістичний шлях значно пізніше, ніж європейські держави і США. В середині ХІХ ст. фабрично-заводської індустрії в Японії ще не було, а мануфактурна форма виробництва ще була відносно слабо розвинута. Накопичення значних грошових багатств здійснювалося купецько-лихварською верхівкою Японії (головним чином торговими домами Міцуі, Конріке, Оно та інших). Японія не мала колоній і не брала участь у світовій торгівлі. Розвиткові капіталістичного господарства в Японії заважало панування феодальних відносин. Таким чином, для економічного і політичного положення Японії в середині ХІХ ст. характерний процес розпаду феодалізму.
Економічна і політична криза в Японії значною мірою посилювалася проникненням в країну іноземного капіталу і залученням Японії в сферу світового ринку, що, в свою чергу, привело до неминучого різкого зростання товарно-грошових відносин в економіці феодальної Японії і поглибило внутрішню кризу всього феодального устрою.
Після революції Мейдзі (що в перекладі означає – “освічена монархія”) Японія набула швидкого капіталістичного розвитку. В країні почалась індустріалізація, характерною особливістю якої була безпосередня участь держави в створенні японської фабричної промисловості. Джерелами фінансування промисловості були податки з селян. Японський уряд приділяв головну увагу будуванню великих військових підприємств для модернізації і технічного оздоблення японської армії. Для розвитку капіталізму в Японії характерно те, що промисловий переворот збігся з перехідним періодом до монополістичного капіталізму. Індустріалізація країни була закінчена в двадцятиріччя між Першою і Другою світовими війнами (1919 – 1939 рр.). Політичний устрій Японії в період промислового капіталізму можна охарактеризувати як військово-феодальний імперіалізм.
^
3.4.4. Мануфактурний період української промисловості. Господарство Запорізької Січі
У соціально-економічному житті України, починаючи з середини ХVII ст., відбулися величезні зміни. Національно-визвольна революція, яка розпочалася у 1648 р., сприяла цьому. У 1652 р. Правобережжя та Лівобережжя остаточно були звільнені від підлеглості польським панам. Феодальне землеволодіння зберігалося за православними монастирями та дрібною шляхтою. На зміну великому феодальному землеволодінню приходить дрібне вільне землеволодіння фермерського типу, яке домінувало у козацько-гетьманський період. Із занепадом автономії в Україні збільшується російська дворянська земельна власність. У 80-х роках ХVІІІ ст. було повторно введене кріпосне право. Отже, земельні відносини другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст. розвивалися під визначальним впливом економіки Росії. Аграрний розвиток західних і правобережних українських земель у ХVІ – ХVІІІ ст. характеризувався зростанням і зміцненням феодальної власності на землю, її концентрацією в руках магнатів. Господарство розвивалося на основі фільварково-панщинної системи, що на початку 60-х років ХVІІІ ст. поширилася по всій території. Панувала відробіткова рента.
Національно-визвольна революція значно вплинула і на розвиток української промисловості. Склалися сприятливі умови для розвитку міст у тих українських землях, що були визволені від польсько-шляхетського володарювання. Найбільші міста розвивалися за Магдебурзьким правом. Воно гарантувало незалежність міст від старшинських органів влади й закріплювало особливі права купецтва та міщанства.
Початок мануфактурного періоду промисловості в Україні датується по-різному. Початкові форми мануфактури, на думку більшості істориків, виникли ще в першій половині ХVІ ст. Основою появи мануфактур були селянські та міські промисли і ремесла. Технічною передумовою для створення мануфактур було широке використання водяного колеса, що забезпечувало перехід від дрібного ручного виробництва до великого механізованого. Водяні млини механізували виробничі процеси не лише у борошномельній галузі промисловості, а й використовувалися у текстильній, деревообробній, металообробній та інших галузях. Успішно розвивалося ґуральництво, пивоваріння та медоваріння, які мали добру сировинну базу в Україні й приносили великі прибутки своїм власникам. Розвивалося металургійне виробництво. У першій половині ХVІ ст. в Україні почали виробляти папір.
Мануфактури являли собою відносно великі підприємства, на яких частково застосовувалася механізована праця, хоча ручна праця все ж домінувала. На мануфактурах існував поділ праці, використовувалася наймана праця. Мануфактурне виробництво було в основному товарним і ринковим. З виникненням мануфактур укрупнювалося виробництво. У цілому ХVІІІ ст. було періодом розквіту мануфактурного виробництва в Україні.
Значну роль в економіці розвитку українських земель відіграло козацтво, яке вийшло на історичну арену в кінці ХV ст. Воно успішно освоювало землі Передстепової України, Південного Поділля, Слобожанщини, Північного Причорномор`я і Приазов`я. У середині ХVІ ст. за порогами Дніпра було зосереджено багато українських козаків. Визначну роль у їхньому згуртуванні відігравала Запорізька Січ, що виникла на Нижньому Подніпров’ї в середині ХVІ ст. Її можна визначити як самоврядну військово-політичну організацію народної самооборони з комбінованою громадсько-індивідуальною господарською системою, яка ґрунтувалася на засадах особистої свободи козаків, на демократії, самоуправлінні і т. ін.
Економічна система запорізького козацтва складалася з двох секторів: січового й індивідуального. У свою чергу, січове господарство, поділялося на загальносічове та курінне. Ядром соціальної організації Січі був курінь, де й минало все козацьке життя. Як самостійна економічна одиниця кожний курінь мав майно й доходи, якими кіш (як центральний запорізький уряд) не розпоряджався. Кіш утримував загальновійськові табуни коней, череди худоби, отари овець і торгував ними з сусідами: Польщею, Гетьманщиною, Росією.
Землеробство в економіці Запоріжжя довго відігравало другорядну роль. Скотарство порівняно з ним приносило набагато більше доходів. Значного розвитку набули ремесло і промисли. На Січі працювали різні майстри, в тому числі й виробництва холодної зброї, куль, ядер. Запоріжжя славилося своїми майстрами кораблебудування. Внутрішня торгівля обмежувалася продуктами харчування й предметами побутового вжитку. Попит на ці товари забезпечували місцеве виробництво й кустарні ремесла. Для Запоріжжя велике значення мала зовнішня торгівля. На Січ завозили предмети найпершої необхідності в козацькому житті: хліб, тютюн, горілку, готовий одяг тощо. Вивозили сіль, рибу, худобу, хутро.
Запорізька Січ не мала власної банківської та грошової системи. В обігу перебували гроші різних країн. На Запоріжжі здійснювалися досить значні кредитні операції й продаж цінностей з відстрочкою платежів.
Таким чином, у результаті національно-визвольної революції українського народу у середині ХVІІ ст. на більшій території України були створені сприятливі передумови для генезису індустріального суспільства, розвитку мануфактурного виробництва і формування ринку найманої праці.