Шановні члени Академії, колеги та гості!
| Вид материала | Документы |
- України Білоруса Олега Григоровича. Давайте привітаємо його, побажаємо міцного здоров'я, 1288.54kb.
- Верховної Ради України оголошую відкритим. Шановні колеги, прошу послухати оголошення., 1229.13kb.
- Верховної Ради України оголошую відкритим. Шановні колеги, прошу прослухати оголошення., 1058.32kb.
- Виступ Міністра економіки А. П. Яценюка, 187.76kb.
- Верховної Ради України оголошую відкритим. Шановні народні депутати, відповідно, 1023.45kb.
- Атакож Слободяна Олександра В’ячеславовича. То ж вітаємо наших колег, бажаємо їм процвітання, 1235.36kb.
- 12 листопада 2002 року,, 1158.77kb.
- Верховної Ради України оголошую відкритим. Шановні колеги, прошу прослухати оголошення., 1127.1kb.
- Верховної Ради України на пленарному засіданні 15 грудня 2005 року. Розглянуто 34 питання, 1240.07kb.
- Верховної Ради України на пленарному засіданні 21 вересня 2011 року. Розглянуто, 1108.13kb.
Вирішення проблем з фінансового забезпечення розвитку АПК (Слайд №24) не може бути ефективним, якщо не буде запроваджено ринок землі після розроблення і ухвалення комплексу законів щодо його регулювання. Коли всі гілки влади будуть працювати скоординовано, то запровадження ринку землі можливе з 2012 р.
Щоб мати контрольований і гарантований ринок землі, без спекуляцій на ньому з одночасним виключенням нецільового використання земель, необхідно створити державну іпотечну установу. Саме вона буде контролювати рух земель сільськогосподарського призначення. Варіантом такої іпотечної установи може бути Земельний банк.
Важливим елементом в рамках аграрної реформи є створення механізмів формування справедливої ціни на сільськогосподарську продукцію, яка б забезпечувала рентабельне виробництво. З нашої точки зору, ліквідація диспаритету цін повинна відбуватись завдяки перерозподілу прибутку, який отримується у ланцюжку: виробник – переробник – продавець у такий спосіб, щоб усі учасники цього процесу мали рівноцінні доходи.
Окрім того, монопольне становище окремих галузей вітчизняної економіки поставило їх у привілейоване становище у порівнянні з сільським господарством, яке за минулі роки втрачало найбільше. Якщо за 2001-2008 рр. норма прибутку в сільському господарстві (Слайд №25) становила 1,1%, то в економіці в цілому 5,1%, промисловості – 8%, транспорті і зв'язку – 7,8%, оптовій і роздрібній торгівлі – 5,2%, банківській сфері – 14,3%.
^ Такий стан вимагає державного втручання в формування економічних міжгалузевих відносин.
З усієї різноманітності методів державного регулювання виробництва сільськогосподарської продукції у світі варто звернути увагу на дві групи. У першій з них ми бачимо адміністративне регулювання цін на підставі спеціального закону, який ухвалюється кожні 5-6 років і яким визначаються обсяги виробництва та максимальні і мінімальні ціни на основні види сільськогосподарської продукції (наприклад США). У другій – європейський досвід, зокрема Франції, що передбачає укладання міжгалузевих і міжпрофесійних угод між виробниками, переробниками та продавцями сільгосппродукції щодо обсягів виробництва продукції і цін на неї.
^ На думку фахівців, ближчим до сучасних умов України є спосіб саме державного регулювання через відповідний закон або інший нормативно-правовий акт.
Серед економічно-організаційних заходів реформ агропромислового комплексу ми розглядаємо державну підтримку як метод визначення пріоритетів розвитку тієї чи іншої галузі сільського господарства, а не як обов’язковий складник формування собівартості продукції. Такі методи державного регулювання як державні цільові програми підтримки, податкові і митні пільги, державні закупівлі через Аграрний фонд, Державний комітет матеріального державного резерву, ДАК «Хліб України», а також державна підтримка обов’язкового страхування аграрного виробництва повинні стати складниками державної політики.
Важливим кроком економічно-організаційних заходів реформи АПК є переведення сільськогосподарського виробництва зі стану стихійного ринку в контрольований і регульований державою процес (Слайд №26). Це можливо тільки завдяки складанню балансів основних видів сільськогосподарської продукції. Необхідно мати як середньо термінові (на 3-5 років), так і обов'язкові щорічні баланси.
Для реалізації цих заходів держава має визначити орган, який займатиметься складанням балансів. Водночас цей орган має удосконалити або розробити нові методики обліку виробництва сільськогосподарської продукції виробниками усіх форм господарювання.
Принаймні нині ми можемо виділити п’ять основних видів господарських структур в аграрному секторі (Слайд №27), а саме: аграрні холдинги, великотоварні сільгосптоваровиробники, середньотоварні, фермерські господарства, і селянські подвір’я. Останні господарства виробляють левову частину тваринницької продукції, картоплі, овочів і фруктів.
Для розроблення конкретних галузевих програм молочного скотарства і свинарства у тваринництві, зернових і олійних культур, садівництва, овочівництва у рослинництві, потрібно розуміти, яку специфіку має кожна галузь. Якщо такі біржові культури як зернові і олійні, виробляються великими сільгоспвиробниками, то більшу частку продукції овочівництва, садівництва і виноградарства вирощують у дрібнотоварних господарствах. Населення виробляє від загального обсягу більше 95% картоплі (Слайд №28) і до 60% свинини та яловичини і на рівні 80% молока тощо. На нашу думку, необхідно стосовно кожної галузі окреслити сучасний стан виробництва, знайти місце різним формам господарювання у загальному балансі виробництва продукції даної галузі, збудувати бажану структуру цієї галузі на перспективу, (наприклад, до 2015-2020 років) залежно від складності перехідного періоду і з урахуванням міжнародних стандартів якості продукції. А вже потому потрібно окреслити конкретні заходи щодо зміни форм господарюючих суб’єктів.
Реформа агропромислового комплексу буде успішною, якщо держава запропонує для сільгосптоваровиробників не тільки необхідні заходи щодо підтримки аграрного сектору стосовно встановлення справедливої ціни на сільгосппродукцію та залучення в аграрне виробництво коштів тощо, а тоді, коли сільгоспвиробники глибоко усвідомлять вимоги держави щодо формування основних засад аграрної політики і будуть їх неухильно виконувати.
Отже реформи АПК торкнуться не тільки економічно-організаційних заходів, але й зобов’яжуть виробників дотримуватись певних правил. Одним з найвдаліших методів формування вимог до сільгосптоваровиробників може стати запропонований Міністерством аграрної політики України Аграрний паспорт району, в якому будуть визначені (Слайд №29) оптимальні сівозміни для конкретної природно-кліматичної зони, пропонуватиметься оптимальна структура виробництва з урахуванням особливостей даного регіону.
Цей комплекс заходів зобов’яже товаровиробників виробляти характерну для даного регіону продукцію тваринництва, забезпечить збереження родючості ґрунтів, виконання балансів, розроблених згідно із запропонованою концепцією розвитку агропромислового виробництва в нашій державі. Аграрний паспорт також має включати й інші аспекти функціонування сільської території. З нашої точки зору доступ сільгосптоваровиробників до податкових і митних пільг, державних цільових програм повинен бути можливий тільки за умови дотримання вимог, запропонованих державою. До розробки Аграрних паспортів районів приступили науково-дослідні установи Академії.
Дозвольте привернути вашу увагу (Слайд №30) і на те, що до цього часу не реалізованими в повній мірі залишаються питання щодо організації і функціонування різних видів кооперативів, мережі бірж і оптових ринків. Без цих формувань годі і думати про ефективне реформування АПК.
^ Експорт не сировини, а товарів сільськогосподарського походження це ще один з наших резервів. Ми зараз експортуємо щорічно сировину, вартість якої знаходиться на рівні 30 млрд. грн. З цього приводу дозволю собі лише один приклад (Слайд №31): Україна за останній маркетинговий рік експортувала більше 2 млн. т соняшникового шроту, використання якого потенційно мало б забезпечити додаткове виробництво молока на рівні 2,4 млн. т або 402 тис. тонн свинини. Це практично ті обсяги виробництва м’яса, які держава зараз імпортує.
Запропоновані напрями реформування АПК в певній мірі позитивно вплинуть на розвиток села, але цього впливу недостатньо, щоб виправити існуючі проблеми сільських територій. Адже в більшості своїй виробник сільськогосподарської продукції залишається осторонь проблем їх соціального розвитку.
Мізерні кошти на підтримку заходів із забезпечення сталого розвитку сільських територій виділяються з місцевих бюджетів, а обсяги відрахувань з Державного бюджету на соціальний розвиток села у 2009 році становили лише 220 млн. грн. (Слайд №32) , в той же час Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року передбачалися 2,2 млрд. грн. Тобто, сьогодні створилася на селі гостра ситуація – "виробник не хоче - громада не в змозі", яка стала все частіше проявлятися в конфліктній формі. Слід відмітити, що цей процес прогресує і досить високими темпами. Для перелому деградації села та сільського соціуму обсяги підтримки розвитку соціальної сфери села і сільських територій загалом, за розрахунками вчених економістів, щорічно мають становити більше 4 млрд. грн. та надаватися за окремим напрямом державної підтримки.
В цілому, розвитку сільських територій держава повинна приділяти значно більше уваги, ніж це було протягом останніх 20 років. І ця увага повинна починатися з виваженого плану розвитку сільської місцевості у кожному регіоні. Пропоную ініціювати розробку Генерального плану розвитку сільських територій нашої держави, у якому визначити перспективи розвитку тих чи інших сільських та селищних рад з урахуванням стану аграрного виробництва, місцевих особливостей території тощо. До речі, такі плани мають деякі країни колишнього СРСР, такі як Білорусь і Казахстан, результати їх виконання значно покращили ситуацію у білоруському та казахському селі.
Реформування АПК вимагає і відповідних змін щодо розвитку вітчизняної науки і освіти. Основні положення цього блоку вам доповість академік Головко Анатолій Миколайович. Я лише дозволю собі один коментар. Структура Академії і її наукових установ повинна бути змінена відповідно до вимог сьогодення і зараз над цим ми працюємо. Після завершення атестації наукових установ до вас будуть доведені відповідні рішення.
Не зважаючи на існуючі недоліки в аграрній науці, ми зараз з впевненістю можемо доповісти керівництву держави, що аграрна наука долучилась до розроблення засад з реформування АПК і здійснює необхідне наукове забезпечення розвитку його галузей. Підтвердженням цього може слугувати плідна робота наших вчених з Мінагрополітики щодо підготовки проекту Національної доктрини реформування та розвитку агропродовольчого комплексу України, підготовки відповідних галузевих програм та проектів законодавчих і нормативних документів, а також створення конкурентноспроможних інновацій та передачі їх сільгоспвиробникам. З метою економії часу на здобутках аграрної науки з цих питань я зупинятись не буду, думаю, що вони детально будуть висвітлені у виступах наших вчених.
Розробка економічних та організаційних заходів повинна стати предтечею подальшої підготовки необхідних галузевих програм у рослинництві (Слайд №33), тваринництві, переробно-харчовій промисловості, біоенергетиці, з експорту готової продукції тощо.
При виконанні запропонованих заходів за нашими розрахунками вже у 2015 році Україна зможе виробляти до 80 млн. тонн зерна (Слайд №34), 15 млн. тонн насіння олійних культур, 4 млн т м’яса, 18 млн. т молока, 17 млрд штук яєць тощо. Це забезпечить внутрішній ринок достатньою кількістю продуктів харчування для споживання на рівні медично обґрунтованих норм та перетворить нашу державу в одну з провідних країн світу з виробництва сільськогосподарської продукції на експорт.
Результати прогнозування (Слайд №35) показують, що протягом одного маркетингового року сільгосптоваровиробники повинні вкладати у виробництво близько 200 млрд. грн. обігових коштів. З урахуванням, що середній амортизаційний термін використання основних засобів виробництва коливається в аграрному комплексі від 8 до 12 років, а в середньому становить 10 років, амортизаційні відрахування з основних засобів виробництва вартістю 250 млрд грн досягнуть близько 25 млрд грн на рік.
Виходячи з цього, загальні витрати сільгоспвиробників на виробництво продукції досягатимуть близько 225 млрд грн на рік. Натомість вартість виробленої сільськогосподарської продукції протягом маркетингового року нами оцінюється в 340-350 млрд грн. Запропонований механізм інтенсифікації аграрного виробництва шляхом залучення до нього необхідних коштів дасть змогу мати досить високий рівень рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції, який коливатиметься у межах 50-55%, а з урахуванням державної підтримки – 60-65%.
На думку вчених Академії, реалізація викладених засад реформування агропромислового виробництва забезпечить відродження і динамічний розвиток на інноваційно-інвестиційній основі всього агропромислового комплексу, що буде сприяти розвитку вітчизняної економіки в цілому і зростанню рівня життя громадян України.
Дякую за увагу!