Шановні члени Академії, колеги та гості!
| Вид материала | Документы |
- України Білоруса Олега Григоровича. Давайте привітаємо його, побажаємо міцного здоров'я, 1288.54kb.
- Верховної Ради України оголошую відкритим. Шановні колеги, прошу послухати оголошення., 1229.13kb.
- Верховної Ради України оголошую відкритим. Шановні колеги, прошу прослухати оголошення., 1058.32kb.
- Виступ Міністра економіки А. П. Яценюка, 187.76kb.
- Верховної Ради України оголошую відкритим. Шановні народні депутати, відповідно, 1023.45kb.
- Атакож Слободяна Олександра В’ячеславовича. То ж вітаємо наших колег, бажаємо їм процвітання, 1235.36kb.
- 12 листопада 2002 року,, 1158.77kb.
- Верховної Ради України оголошую відкритим. Шановні колеги, прошу прослухати оголошення., 1127.1kb.
- Верховної Ради України на пленарному засіданні 15 грудня 2005 року. Розглянуто 34 питання, 1240.07kb.
- Верховної Ради України на пленарному засіданні 21 вересня 2011 року. Розглянуто, 1108.13kb.
Шановні члени Академії, колеги та гості!
Протягом всіх років самостійності української держави вчені аграрії прагнуть якомога результативніше виконувати свої обов'язки.
От і сьогодні Загальні збори Академії розглядають питання щодо наукових засад розвитку агропромислового виробництва в сучасних умовах. Тобто в умовах, коли Президентом України поставлене завдання провести глибокі реформи з тим, щоб Україна до 2020 року увійшла до двадцятки найбільш розвинених країн.
На перший погляд, якщо оцінювати внесок агропродовольчого комплексу в економіку країни у фінансовому вимірі, то його частка у валовій доданій вартості становить більше 10 відсотків. Однак сучасний аграрний сектор економіки поки що не використовує свій потенціал у повній мірі.
Перш за все, з окремих видів продукції не досягнуто обсягів виробництва, які б забезпечили фізіологічні норми харчування населення. Аграрне виробництво країни (Слайд №1) забезпечує існуючу потребу у хлібі та хлібопродуктах, картоплі, олії, цукрі та кондитерських виробах. У зв'язку з цим споживання овочів складає 85% до норми, плодів, ягід і винограду – на рівні 51%, молока та молочних продуктів – на рівні 44% і м'яса та м'ясопродуктів – на рівні 62%. З виробництва молока, м'яса і плодово-ягідної продукції Україна стоїть на межі продовольчої небезпеки. Хоча потрібно відмітити, що проблема незбалансованого продовольчого кошику є все ж таки більше соціальною, ніж аграрною: значна частина населення не має можливості купити необхідні продукти через низький рівень доходів.
Такі обставини негативно відображаються на здоров'ї нації і тривалості життя населення, яке становить 62 роки для чоловіків і 74 роки для жінок. Виправленню такої ситуації можуть слугувати нові підходи до реформування агропромислового виробництва. Адже за даними Світового банку, зростання виробництва валового продукту, досягнуте завдяки зростанню сільського господарства, щонайменше удвічі ефективніше сприяє скороченню бідності, ніж зростання виробництва валового продукту, досягнуте за рахунок інших галузей економіки.
Попри всі недоліки, здійснені у попередні роки реформи в АПК дали певні позитиви, наприклад, за 2005-2009 роки проти 1996-2000 років зросла урожайність зернових культур більше ніж на 30%, цукрових буряків – майже на 70%, картоплі – більше ніж на 20%.
Починаючи з 2000 року, обсяги інвестицій в основний капітал сільського господарства також динамічно зростали – середньорічний темп приросту інвестицій за цей період складає майже 30%.
Виважена державна політика в птахівництві і оліє-жировій галузі підтвердили, що можна створювати умови, при яких бізнес починає вкладати власні кошти у розвиток відповідних напрямів аграрного виробництва. Зараз ми вже забули, що таке "ніжки Буша", а з виробництва соняшникової олії Україна вийшла на перше місце у світі.
Сучасна Україна не має ні достатніх доступних покладів енергоносіїв, ні необхідного рівня розвитку галузей промисловості, які б дозволили вирішити продовольчу проблему країни шляхом імпорту. Є єдиний шлях – це розвиток власного сільськогосподарського виробництва на інноваційній основі.
Отже, тільки для задоволення населення продуктами харчування на рівні медичних норм споживання Україна повинна найближчим часом збільшити виробництво сільгосппродукції, зокрема, м'яса і м'ясопродуктів – на 1,8 млн. т (Слайд №2), молока і молокопродуктів – майже на 6 млн. т, плодів, ягід та винограду – майже на 2 млн.т.
Принагідно слід зазначити, що нарощування виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції спонукає не тільки внутрішній ринок і продовольча безпека країни. Потужним стимулом збільшення її виробництва є експорт вітчизняної продукції. В імпорті продуктів, за оцінками експертів ООН, мають потребу 36 країн світу. Тому вихід вітчизняного АПК на міжнародні ринки повинен стати складовою державної аграрної політики.
Невпинне, протягом останніх років, зростання цін на нафтопродукти (Слайд №3) є важливим поштовхом для організації власного промислового виробництва енергоносіїв з біосировини, що також буде сприяти збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції та енергетичній незалежності нашої держави.
Рішення наведених вище завдань вимагає негайного реформування АПК. Однак після аграрної реформи і прийняття відомих програм з розвитку АПК, які ми пережили за цих неповних два десятиліття, може виникнути певний песимізм до моєї пропозиції. Але давайте будемо послідовними і об'єктивними.
Присутні на цьому зібранні добре пам'ятають, що вітчизняною аграрною наукою у свій час були обґрунтовані обов'язкові складові аграрної реформи (Слайд №4).
Враховуючи зміст і характер зрушень, які відбулися на селі за останнє десятиліття, можна відмітити, що здійснено лише загальні організаційні перетворення, а основні зміни, які мали б забезпечити ефективність аграрних реформ, досі не реалізовані. В першу чергу, це стосується забезпечення ефективності економічних механізмів розвитку аграрної економіки та вирішення соціальних проблем села. Окремо слід відмітити, що на негатив спрацювали ті законодавчі і нормативні документи, які були ухвалені у зв'язку з їх політичною привабливістю, але їх реалізація не відбулася через відсутність необхідного бюджетного фінансування.
Відсутність довгострокової послідовної державної політики щодо розвитку АПК породжує певну пересторогу у інвесторів. Але очевидним є те, що фінансових можливостей самих сільськогосподарських підприємств та існуючої державної підтримки замало для вирішення аграрних проблем .
Для того, щоб сформулювати наукові засади розвитку агропромислового виробництва, давайте виважено оцінимо не використані резерви, які має галузь на сучасному етапі.
Земля - одне із найцінніших багатств України, її ефективне використання і збереження родючості – це наш обов'язок. Але щорічно втрати гумусу внаслідок мінералізації складають до 0,7 т/га. Вміст гумусу в грунтах за останні 25 років зменшився щонайменше на 20%. Щорічно з урожаєм виноситься понад 100 кг/га поживних речовин, які не повертаються у грунт з добривами. У окремих регіонах до 40% орних земель (Слайд №5) потребують систематичного вапнування, 10% – гіпсування. Далеко не в повній мірі використовуються можливості водної меліорації.
13,3 млн. га, у тому числі 10,6 млн. га орних земель, зазнали згубного впливу водної ерозії. Втрати продукції землеробства від водної ерозії перевищують 12 млн. тонн зернових одиниць щороку. Окрім того, понад 6 млн. га земель систематично піддається вітровій ерозії.
Розораність земель в Україні одна із найвищих у світі і складає більше 70%, а в ряді регіонів знаходиться в межах 88-90%.
Рослинництво. Аналіз цієї галузі розпочнемо з питання: чому сільгоспвиробники мають урожайність (Слайд №6), у 2-3 рази нижчу, ніж у розвинених країнах.
На нашу думку, основною причиною цього недоліку є недотримання сільськогосптоваровиробниками технологій. Адже генетичний потенціал (Слайд №7) основних сортів і гібридів використовується в середньому тільки на рівні 30%.
В основній своїй масі сільгосптоваровиробники застосовують спрощені технології вирощування сільськогосподарських культур. Тільки половина посівних площ удобрюється (Слайд №8), а дози застосування мінеральних добрив в 4-6 разів менші, ніж технологічно необхідні. Ще гірша ситуація склалася із застосуванням органічних добрив, їх середні дози знизилися до 0,6 т/га (Слайд №9). І це тоді, як раціональне їх значення становить 8-10 т/га.
Наступним важливим елементом дотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур є захист посівів від бур'янів, хвороб і шкідників. Оскільки зараз використовують різноманітні засоби захисту, то у грошовому еквіваленті (Слайд №10) вітчизняне сільське господарство застосовувало у останні роки до 49% засобів захисту до технологічної потреби. У поточному році ми маємо внесення засобів захисту всього на третину до потреби.
Низький рівень урожайності основних сільгоспкультур також поглиблюється недостатнім рівнем технічного забезпечення, що призводить до несвоєчасного і до неякісного виконання основних операцій з їх вирощування і збирання врожаю (Слайд №11). Наприклад, затримка виконання операцій лущення, дискування, оранки та сівби на одну добу, згідно з узагальнених результатів вітчизняних досліджень, призводить до втрати врожаю різних сільськогосподарських культур відповідно: до 0,4%, 0,5, 0,9 і до 1,5%.
Ще більш проблемним є питання своєчасного збирання сільгоспкультур, зокрема, зернових (Слайд №12). За розрахунками вчених втрати врожаю при збиранні у 2008-2010 рр. становили щорічно більше 10 млн. т. Отже, тільки на етапі збирання врожаю сільгоспвиробники за останні три роки втратили близько 35 млн. т зерна (Слайд №13), що за сьогоднішніми цінами еквівалентно вартості приблизно 40 тис. комбайнів класу ДОН-1500Б.
