Проблеми аналізу та вдосконалення

Вид материала

Закон

Содержание Юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства Актуальні проблеми виборчого права як складової частини системи законодавства України

Подобный материал:

• Вдосконалення територіального самоуправління за допомогою аналізу ризику, 130.27kb.
• Науково-методичні засади аналізу академічної успішності студентів постановка проблеми, 182.09kb.
• План Основні етапи системного аналізу Метод побудови дерева цілей, 244.14kb.
• Формат опису модуля, 18.62kb.
• Проблеми І можливості входження України до глобального інформаційного суспільства, 178.38kb.
• Путий Т. Н., старший преподаватель, 100.4kb.
• Исследование влияния социо-психологической составляющей на результаты деятельности, 1960.15kb.
• Запрошення актуальні проблеми інтелектуальної власності, 130.75kb.
• Програма з підвищення рівня вдосконалення комунікативних вмінь та навичок під час проведення, 391.79kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 321.49kb.

Юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства

Тихий В.П., академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор


Конституція України закріплює, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади України є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ч.2 ст.5); ніхто не може узурпувати державну владу (ч.4 ст.5); громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ч.1 ст.38); вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права, шляхом таємного голосування; виборцям гарантується вільне волевиявлення (ст.71).

Конституцією України передбачені вибори до органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Виборами до представницьких органів державної влади є вибори народних депутатів України (вибори до Верховної Ради України) і вибори Президента України.

Вибори до представницьких органів місцевого самоврядування це:

1. вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
   
2. вибори сільських, селищних, районних, міських, районних у містах і обласних рад;
   
3. вибори сільських, селищних і міських голів.
   

Організація і порядок проведення виборів визначаються виключно законами України (п.20 ч.1 ст.92 Конституції України).

За порушення виборчого законодавства встановлюється юридична відповідальність.

Згідно з Конституцією України: діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України (п.22 ч.1 ст.92); ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (ч.1 ст.60); за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність (ч.2 ст.60); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61).

За найбільш небезпечні порушення виборчого законодавства наступає кримінальна відповідальність, яка полягає у застосуванні судом від імені держави до особи, що вчинила злочин, державного примусу у формі покарання.

Кримінальний кодекс (далі – КК) України має цілу систему кримінально-правових норм, за якими наступає кримінальна відповідальність за порушення виборчого законодавства. Насамперед, в розділі V особливої частини КК України передбачена кримінальна відповідальність за злочини проти виборчих прав громадян. До цих злочинів законодавець відносить перешкоджання здійсненню виборчого права (ст.157 КК України), неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів (ст.158 КК України) та порушення таємниці голосування (ст.159 КК України).

Перешкоджання здійсненню виборчого права карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років (ч.1 ст.157 КК України).

Перешкоджання здійсненню виборчого права, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища, караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років (ч.2 ст.157 КК України).

Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст.157 КК України) – це перешкоджання вільному здійсненню громадянином права обирати та бути обраним до органів місцевого самоврядування або перешкоджання здійсненню права вести передвиборну агітацію. Способи (прийоми) перешкоджання здійсненню виборчого права можуть бути різними: насильство, погрози, обман, підкуп та інші.

Перешкоджання здійсненню виборчого права, що вплинули на результати голосування або виборів, караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років (ч.3 ст.157 КК України).

Неправомірне використання виборчих бюлетенів, а саме: видача членами виборчої комісії виборчого бюлетеня будь-якій особі з метою надання їй можливості проголосувати за іншу особу або проголосувати більш ніж один раз у ході голосування, видача виборчого бюлетеня особі, не внесеній до списку виборців на виборчій дільниці, або видана заповненого виборчого бюлетеня, а також незаконна передана іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня – карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років (ч.1 ст.158 КК України).

Підлог виборчих документів, тобто виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого документа за відомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підробка, а так само використання за відомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років (ч.2 ст.158 КК України).

Підлог виборчих документів, вчинений членом виборчої комісії або іншою службовою особою, а так само за відомо неправдивий підрахунок голосів або за відомо неправильне встановлення чи оголошення результатів виборів – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч.3 ст.158 КК України).

Умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища, - карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ст..159 КК України).

За порушення виборчого законодавства кримінальна відповідальність може також наступати і за іншими статтями КК України, при наявності всіх ознак злочинів, ними передбачених. Так, це може бути кримінальна відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, зокрема, публічні заклики до насильницької зміни чи позбавлення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ст.109 КК України); посягання на територіальну цілісність і недоторканість України (ст.110 КК України); порушення рівності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії (ст.161 КК України); незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (ст.361 КК України); порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних систем (ст.363 КК України); захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст.341 КК України); втручання в діяльність державного діяча, зокрема Голови або члена Центральної виборчої комісії (ст.344 КК України); викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст.357 КК України); незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (ст.359 КК України) тощо.

Враховуючи, що порушення виборчого законодавства, як правило, вчинюється службовими особами, відповідальність за ці діяння може наступати і за статтями Кримінального кодексу України про злочини у сфері службової діяльності, а саме за зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість та хабарництво.

Не дивлячись на масові порушення виборчих прав громадян було засуджено у 2001 році за неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів та неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів лише дві особи, а у 2002 році за перешкоджання здійсненню виборчого права – 17 осіб. За іншими статтями КК України, які передбачають відповідальність за порушення виборчого законодавства, взагалі особи не засуджувались. (див.: Медіна Л.П. Кримінально-правова характеристика заявників проти виборчих прав громадян України (статті 157, 158, 159 КК України) Автореф. Дис. Канд.. юрид. Наук, Київ, 2004 , с.5).

За менш суспільно-небезпечні порушення виборчого законодавства передбачена адміністративна або дисциплінарна відповідальність. Так, в Кодексі України про адміністративні правопорушення встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про вибори Президента України і народних депутатів (ст.186-2 КК України). Це публічні заклики або агітація за бойкотування виборів Президента України або народного депутата опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата в Президенти України або депутати, а так само агітація за або проти кандидата в день виборів, які тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Втручання в роботу виборних комісій, що перешкоджає виконанню ними обов’язків, пов’язаних з реєстрацією кандидата в Президента України або депутати, підрахунком голосів чи визначення результатів або підбиттям загальних підсумків виборів, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дисциплінарну відповідальність за порушення виборчого законодавства несуть ті чи інші працівники як за невиконання своїх трудових обов’язків .

Матеріальна відповідальність за порушення виборчого законодавства може бути лише складовою кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності та полягає у покритті заподіяних матеріальних збитків.

За порушення виборчого законодавства може наступати і конституційно-правова відповідальність. Так, відповідно до Конституції України Верховна Рада України може усунути Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту) (п.10 ч.1 ст.85), звільнити з посад осіб у випадках передбачених Конституцією України (п.15 ч.1 ст.85), припинити повноваження членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України (п.1 ч.1 ст.85), достроково припинити повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності відповідного висновку Конституційного Суду України (п.2 ч.1 ст.85).

Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу також може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшість від конституційного складу Верховної Ради України (п.1 ст.86 Конституції України).

Прийняття Верховного Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України (ч.4 ст.115 Конституції України). Тому є зайвою ч.6 ст.115 Конституції України, що Прем’єр-Міністр України зобов’язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України зобов’язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів за рішенням Президента України чи у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри. В практиці були випадки несвоєчасного подання Прем’єр-Міністром України в цих ситуаціях заяви про відставку Кабінету Міністрів. Не важко уявити собі ті можливі тяжкі наслідки, коли стосовно Кабінету Міністрів України Верховною Радою України прийнята резолюція недовіри, або Президент України відповідно до п.9 ч.1 ст.106 Конституції України припиняє повноваження Прем’єр-Міністра України та приймає рішення про його відставку, а Прем’єр-міністр України не подає Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Конституції України її норми є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8); права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч.1 ст.55); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 ст.55); юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч.2 ст.124).

Тому порушення виборчого законодавства може бути оскаржено в суді і за грубе його порушення вибори можуть бути визнані недійсними.

Дослідження проблем відповідальності за порушення виборчого законодавства вимагає вирішення проблеми виборів, їх результатів в поєднанні з принципом верховенства права, передбаченого частиною першою статті 8 Конституції України. Справа в тому, що у зв’язку з наростаючою тенденцією неучасті (неявки) виборців у голосуванні, ухиленні від виконання громадянського (морального) обов’язку брати участь у виборах (абстентеізм), створюється небезпека зведення на нівець принципу народовладдя, загроза нелегитимності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Одним із реальних і ефективних виходів з цього становища є внесення певних змін в ст. 71 Конституції України – встановлення юридичного обов’язку брати участь у виборах (обов’язковість голосування) та відповідних санкцій за неявку на вибори.


Актуальні проблеми виборчого права
як складової частини системи законодавства України



Греков В.П., заст. Генерального директора

Університету ефективного розвитку, м. Київ


Останні виборчі перегони виявили ряд проблем як виборчого законодавства, так і його реалізації. Очевидною є необхідність вдосконалення виборчого процесу. А воно, в свою чергу, є похідним від вдосконалення процесу законодавчого. Звичайним є еволюційний шлях, коли в законі, прийнятому згідно з певною концепцією, виявляються недоліки, і закон поступово змінюють, залишаючи, одначе, незмінними основні його засади. Для України, проте, нормою став революційний метод законодавчої творчості, коли закони швидко міняються, причому для нового закону беруться радикально інші постулати. Прикладом є й виборче законодавства, де щойно відбувся перехід від вибору індивідів до вибору партій. Можна наводити аргументи за чи проти таких радикальних змін, але, без сумніву, почати слід з випрацювання й прийняття базових критеріїв оцінки й судження. Такими критеріями не може бути наявність чи відсутність тих чи інших положень у законодавстві, наприклад, європейських країн, а лише логіка і commun raison (загальний розум, здоровий глузд).

Взагалі, відчувається брак теоретичних засад у законодавчій діяльності. Суто прагматичний і партійний підхід веде до хаотичного нагромадження законів, що не лише слабо узгоджуються один з одним, але й частини одного й того ж закону можуть знаходитися у взаємному протиріччі, прикладом чого є й актуальне виборче законодавство України. Відсутність теоретичного обґрунтування – найбільша, на думку автора, проблема сучасного законодавчого процесу.

Виборче право є частиною всієї законодавчої системи, і основні його проблеми є спільними й для інших законів і законодавства в цілому. Тому саме такі загальні законодавчі проблеми маються бути сформульовані в першу чергу. Перелічимо головні з них.

1. Оптимізація кількості законів.

В епоху античності законодавця цінували не тільки за те, що закони були якісні, але й що їх було небагато. Сучасна Верховна Рада України, здається, перейняла естафету стахановців і видає закони на гора, як шахтарі вугілля. То скільки матимемо законів через 100 років? Мільйони?

Важливим є визначити, що саме повинно бути законом урегульовано, а що – ні. Не лише практично неможливо все охопити законами. Деякі галузі життя принципово не слід законодавчо обмежувати. Окреслити межі законодавства, дати обґрунтування оптимальної кількості законів повинна теорія.

2. Якість законів – на перше місце.

Зокрема, слід, мабуть, надати місце в системі законодавства і дати відповідний статус також обґрунтуванню законодавчих рішень, а не тільки самим законам.

3. Якість законодавця і законодавчого процесу.

Нині діючою Конституцією України право бути законодавцем обмежене віком і дієздатністю особи. Але чи достатнім є обґрунтування цього? Чи не слід прийняти більш раціональні критерії? Слід, одначе, зазначити, що таким критерієм має бути не диплом юриста (хоча якийсь лікнеп кандидат повинен пройти).

Процес прийняття законів (власне, регламент законодавчого органу і пов’язані закони) також є принциповим для якісних законодавчих рішень. Чому, наприклад, законодавцеві дається 5 (або 10, 3, 1) хвилин для викладення своєї позиції? Чи достатньо дається часу для вивчення матеріалів? Чи можна обмежувати кількість виступаючих? Тому необхідні теоретичні засади регламенту.

4. Точність і семантика законів.

За нинішнього стану законодавства під час практичного використання закону не законодавець і не його дітище – закон є вирішальними. Елементарний аналіз показує, що основним у такому процесі виступає той, хто інтерпретує закон – суддя, міліціонер тощо, і таке становище часто може бути назване відсутністю влади закону, тобто беззаконням.

Очевидність цього призвели до усвідомлення необхідності визначення термінів, що ми часто і спостерігаємо в нових законах. Наміри непогані, але їх реалізація не витримує ніякої критики.

Тож задачею теорії є винайдення правил визначення термінів, їх вживання, інтерпретації. Якщо виявиться, що точність є принципово обмеженою (з логічних міркувань), тоді ці обмеження мають бути ясно висловлені, і межі вказані.

5. Оптимізація структури забезпечення виконання законів

Виходячи з яких фундаментальних принципів, наприклад, тлумачити закони має Конституційний Суд? Чому його рішення – остаточні? Існування таких структур, межі їх повноважень повинні бути визначені теорією.

6. Структура влади

Структура влади повинна бути визначена, виходячи з її цільової функції, чимось подібним до розв’язання математичного рівняння. Виходячи з того, для чого, для задоволення яких потреб влада повинна існувати, визначається її будова.

Чому, скажімо, демократія (у її нинішньому розумінні) є найкращим суспільним устроєм? – Для сучасного стану науки критерієм не можуть слугувати праці французьких революціонерів, або філософів. Задача має вирішуватися сучасними науковими засобами. Може статися, розв’язанні „рівняння” дасть структуру влади, що не зводиться до жодного з загальноприйнятих зразків.

7. Суб’єкти

Правилом нині діючого законодавства є визнання суб’єктом людини, з подальшими обмеженнями – громадянство, вік, стан здоров’я, наявність майна тощо.

Теоретичне обґрунтування цього або відсутнє, або недостатнє. Видається, враховуючи діючи тенденції, правильним не подальше обмеження переліку тих, хто зараховується до правових суб’єктів, а навпаки, розширення. Зокрема, якимось чином, можливо, слід включити до такого переліку природу і її частини (з визначенням опікунів, адвокатів тощо). Лише це може гарантувати незнищення природного середовища і життя на Землі.

8. Зв’язок з загальними проблемами.

Проблеми самої логіки, інтелекту, інтерпретації, хоча й належать до більш високого порядку, але повинні знайти місце в заломленні юриспруденції й законодавчого процесу.

Право, подібно до математики, ґрунтується на логіці. Але логічність правової науки у її сучасному стані, а тим більше, практичного законодавства, не може задовольнити сучасним вимогам. Право підійшло, на нашу думку, до того пункту, де воно повинно набути точності математичної науки. Відставання правової науки, мабуть, перш за все завдячується тому, що право тісно пов’язане з політичними та іншими інтересам. Набуття безсторонності, об’єктивності – на порядку денному.