Geum.ru

Національна академія внутрішніх справ україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

ВИСНОВКИ


Проведене дисертаційне дослідження дозволило зробити ряд висновків, які лягли в основу рекомендацій та пропозицій щодо правозастосовчої практики та вдосконалення кримінального законодавства.

1. В другій половині ХХ століття в цілому склалась система норм, направлених на боротьбу із контрабандою. Найбільш повно вона була представлена в Митному Статуті 1910 р., в якому було сконцентровано практичні та теоретичні напрацювання як митного, так і кримінального законодавства. Необхідно зазначити, що законодавство дореволюційного періоду про відповідальність за контрабанду було основоположним по відношенню до розвитку радянського і, в свою чергу, національного законодавства.

2. Еволюція законодавства про боротьбу із контрабандою в радянський та пострадянський періоди свідчить як про намагання законодавця враховувати соціально-економічні зміни в суспільстві, так і про заполітизованість та ідеологічну упередженість, яка ставила під сумнів віднесення до предметів злочину певних груп предметів.

3. Вина при вчиненні контрабанди може характеризуватися тільки прямим умислом. Мотив та мета є, як правило, корисливі. Вони не повинні впливати на кваліфікацію контрабанди. Мета контрабанди не є контруктивною ознакою розглянутого складу злочину.

4. Суб’єктом контрабанди може бути будь-яка фізична особа (як приватна, так і службова), якій на момент вчинення злочину виповнилося 16 років (ст. 22 КК України). Суб’єктом контрабанди може бути громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства.

Також суб’єктом контрабанди має визнаватися службова особа. Відносно згаданого складу злочину службовою особою потрібно вважати таку особу, яка за родом своєї службової діяльності здійснює відповідні дії по контролю за переміщенням через митний кордон товарів та дає дозвіл на дані переміщення.

Також контрабанда може бути вчинена і іншими особами, службова діяльність яких безпосередньо не пов’язана з виконанням вказаних вище функцій, але вони можуть використовувати своє службове становище для незаконного переміщення предметів контрабанди. Ними можуть бути службові особи, які за родом службової діяльності мають можливість перетинати митний кордон чи здійснювати контроль за переміщенням вантажів, а також службові особи, звільнені МК України від митного контролю та які користуються цим для вчинення контрабанди.

5. Повторність при контрабанді – це вчинення двох самостійних епізодів контрабанди, незалежно від того, чи був винний засуджений за попереднє діяння, чи ні, при умові, що воно має правові наслідки, або судимість за перший злочин не знята чи не погашена.

6. Також, зважаючи на загострення оперативної обстановки на кордоні, буде слушним введення таких кваліфікуючих ознак контрабанди як застосування насильства у будь-якій формі та до будь-яких осіб, як тих, що здійснюють митний та прикордонний контроль, так і до тих, які відмовляються вчиняти певні дії для вчинення злочину. Необхідно зазначити, що в даному випадку застосування насильства не повинно кваліфікуватись як самостійний склад злочину. Дані злочинні дії можуть виражатись у формі насильства,чи погрози його застосування, нанесенні побоїв, ударів, опору; прорив митного кордону або застосування збройного опору щодо осіб, які здійснюють митний або прикордонний контроль.

7. Під переміщенням має розумітися вчинення певних дій по ввозу на митну територію України чи вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів в будь-який спосіб, включаючи пересилку в міжнародних поштових відправленнях, використання трубопровідного транспорту та ліній електропередач.

Під переміщенням слід розуміти процес триваючий та направлений на перетинання митного кордону. Фактичне перетинання предметом контрабанди митного кордону не має бути єдиним критерієм визначення закінченого складу злочину.

8. Виходячи із специфічного розуміння митного кордону України, момент закінчення злочину буде різним в залежності від того, відбувається ввезення чи вивезення товарів (предметів злочину), та від місця вчинення відповідних дій. Так, при ввезенні товарів (предметів) на митну територію України і при вивезенні з території спеціальних митних зон на іншу частину митної території країни контрабанда є закінченою при фактичному перетинанні митного кордону України.

При вивезенні відповідних предметів злочину з митної території України та при їх ввезенні з іншої частини митної території України на територію спеціальних митних зон склад закінченої контрабанди має визнаватися після надання та оформлення митної декларації та дозволу митних служб на подальше перетинання митного кордону.

9. Не може вважатися добровільною відмовою від вчинення злочину видача предметів контрабанди або повідомлення митному органу про наявність вже після заповнення громадянином митної декларації. У таких випадках видача предметів може бути врахована як пом’якшуюча відповідальність обставина. Визначати момент, з якого неможлива добровільна відмова від злочину, оголошенням особі рішення про її особистий огляд неправильно.

Згідно зі ст. 32 (ст. 57 за МК України від 11 липня 2002р.) МК України, до оголошення особі рішення начальника митниці про особистий огляд з нею проводиться бесіда, пропонується видати приховані предмети, роз’ясняється, що в разі відмови може бути проведений і особистий огляд. Якщо особа і видає приховані предмети до проведення її особистого огляду, то діє вона вимушено, а не добровільно, усвідомлюючи наявність нездоланної перешкоди в здійсненні свого наміру, оскільки знаходиться в кімнаті ретельного митного догляду, у присутності службових осіб митниці [84, с. 47-49].

10. У зв’язку із поширенням контрабанди як явища, урізноманітнення її форм та методів, також тим фактором, що контрабанда стала економічним підґрунтям діяльності організованої злочинності, наближення її до організованої групи є, як уявляється, виправданим відображенням суспільної небезпечності пособництва у такому злочині та відображенням діяльності всіх його учасників.

Керуючись судовою статистикою та матеріалами міжнародних науково-дослідних організіцій необхідно доповнити склад злочину такою кваліфікуючою ознакою як вчинення контрабанди організованою групою осіб.

11. Також доцільно крім переміщення товарів поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю передбачити як спосіб вчинення контрабанди пред’явлення при митному огляді завідомо неправдивих документів, або недекларування чи недостовірне декларування.

12. Беручи до уваги те, що за основу кодифікації береться родовий об’єкт посягання, необхідно внести зміни до діючого законодавства. А саме: замість однієї ст. 201 КК України ввести дві норми, які будуть передбачати відповідальність за “господарську контрабанду” – контрабанду товарів, даний вид злочину має залишитися в розділі VІІ Особливої частини КК України. Та “Контрабанда предметів, обіг яких обмежено чи вилучено з вільного цивільно-правового обігу”, даний вид злочину має бути поміщено в розділ ІХ Особливої частини КК України.

13. Також в розрізі вирішення питання щодо виділення окремої статті, яка регламентує відповідальність за контрабанду отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів, необхідно залишити поняття “митний кордон” в ст. 201 КК України, а замість нього в новій нормі використовувати поняття “держаний кордон”. На нашу думку, це необхідно та виправдано тому, що за певних обставин (вільні митні зони, вільні склади та ін.) держава відмовляється від митної юрисдикції на певні частині своєї території. Але при відмові від митної юрисдикції держава не відмовляється від суверенітету над цим простором. Також на державі лежить обов’язок по забезпеченню громадської безпеки та захисту здоров’я населення на цій території, в тому числі і при провозі на неї предметів та речовин, які можуть нести загрозу охоронюваним інтересам громадян.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



  1. Актуальные проблемы юридической науки на этапе развитого социализма: Краткие тез. докл. и науч. сообщ. Респ. науч. конф. – Харьк. юрид. ин-т, 1985. – 256 с.
  2. Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф. Відповідальність за злочини проти держави: Навчальний посібник для студентів юридичного факультету. – К.: РВЦ “Київський університет”, 1997. – 166 с.
  3. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: Общая часть. – Днепропетровск: “Пороги”, 1992. – 167 с.
  4. Базилевич К.Н. К вопросу об изучении таможенных книг XVII в. // Проблемы источниковедения. – М. – Л., 1936. – Вып. 2. – С.71 –78.
  5. Бедриківський В.В. Боротьба з контрабандою: проблеми корупції та зловживань посадовими особами. // Митна справа. – №1. – 1999. – С. 38 – 42.
  6. Бойко А.И., Родина Л.Ю. Контрабанда = Smuggling: История, социально-экономическое содержание и ответственность / Ассоциация Юридический центр. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 297 с.
  7. Бойко В.М., Багрій-Шахматов Л.В., Попов Г.В. Історія митної справи в Україні. – К.: Видавець Вадим Карпенко, 2002. – 52 с.
  8. Борьба с преступностью в Украинской ССР. – Т. 1. – Киев, 1966. – 831с.
  9. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – 2-е издание, доп. – К.: Политиздат Украины, 1985. – 120 с.
  10. Бурчак Ф.Г. Соучастие: Социальные, криминалистические, правовые проблемы. – К.: Вища школа, 1986. – 207 с.
  11. В.Филимонов Нужна иная формулировка закона // Законність. – 2000. – № 10. – С. 14.
  12. Вежин В. Алчность // Уголовное Дело № – 2004. – №3 (302) – с.2.
  13. Верховний Суд України. Узагальнення судової практики в справах про контрабанду та порушенні митних правил (розгляд справ 1995–1998 рр.)
  14. Владимиров В.А. Уголовно-правовая борьба с контрабандой. – М.: Изд. Вища школа, 1959. – 98с.
  15. Владимиров В.А., Загородников Н.И. и др. Государственные преступления. – М.: Вища школа, 1961. – 214с.
  16. Волженкин Б. В. Экономические преступления.–Спб.: 1999. – 315 с.
  17. Володько Н.В Ответственность за контрабанду в советском уголовном праве . – К.: КВШ МВД СССР, 1978. – 95 с.
  18. Галанжин Е.Ф. Предупреждение контрабанды (по материалам ГТК РФ): Автореф. дис. ... канд. юр. наук: 12.00.08. - М., 1995.- 24 с.
  19. Галиакбаров Р.Р. Уголовное право. Общая часть: Учебник. –Краснодар. – 1999. – 321 с.96.
  20. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1998. – 544 с.
  21. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
  22. Гражданский кодекс украинской ССР: (Утвержден Законом от 18 июля 1963 г.; Офиц. текст с изм. и доп. /Сост. В.В. Сунцов). – Х.: Фирма „Консум”, 1998. – 528 с.
  23. Грищенко В. Визначення вартості предметів контрабанди // Вісник прокуратури. – 2003. – №4. – С.87-88.
  24. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія. – Х.: Вид-во Національного Університету внутрішніх справ України, 2001р. – 321 с.
  25. Давитадзе Д.Д. Уголовная ответственность за контрабанду: вопросы квалификации (по материалам республики Грузия): Автореф. Дис. … канд. юр. наук: 12.00.08. / Украинская юридическая академия. – Харьков, 1992. – 21 с.
  26. Дмитриев С. Возникновение и развитие советской таможенной системы // Социалистический таможенный контроль. – 1996. – №3-4. – С. 8-12.
  27. Дмитров С.І. На шляхах контрабанди // Політика і час. – 1997. – №10. – С.18 -22.
  28. Дудоров О.О. Кримінальне переслідування податкових злочинів (за законодавством Федеральної Республіки Німеччина) // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – №3. – С. 45-49
  29. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності – К.: Юридична практика, 2003. – 923 с.
  30. Душкин С., Русов С. Ответственность за уклонение от оплаты таможенных платежей // Законность. – 1998. – №2. – С. 44-47
  31. Дьяков С.В., Игнатьев А.А., Карпушин М.П. Ответственность за государственные преступления. / Общ. ред. и введение Л.И. Баркова. – М.: Юрид. лит., 1988. – 224 с.
  32. Економічний словник-довідник. / За ред. док. екон. наук., проф. Мочерного С.В. / Худож. оформ. Штогріна В.М. К.: Феміна, 1995. – 368 с.
  33. Загородников Н.И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1975. – 568 с.
  34. Закон України “Про Національний банк України”: Прийнятий 20 травня 1999 р. № 679-XIV // Офіційний вісник України. – 1999. – №24. – Ст. 1087.
  35. Закон України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”: Прийнятий 21 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №48. – Ст. 405.
  36. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”: Прийнятий 08 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1985. – №16. – Ст. 238.
  37. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил”: Прийнятий 17.05.2001 р. № 2415-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 148.
  38. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання обігу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння”: Прийнятий 14 липня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – №31. – Ст. 1594.
  39. Закон України “Про внесення змін до кримінального і кримінально-процесуального кодексів України, щодо відповідальності за порушення правил про валютні операції”: Прийнятий 14 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №4. – Ст. 1731.
  40. Закон України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”: Прийнятий 19 грудня 1995 N 481/95 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – ст.1254
  41. Закон України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”: Прийнятий 20 лютого 2003 року № 549-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №3. – Ст. 148.
  42. Закон України “Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії”: Прийнятий 21 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №48. – Ст. 406.
  43. Закон України “Про електроенергетику”: Прийнятий 16 вересня 1997р. (із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 червня 2000 року № 1812-ІІІ, від 22 червня 2000 року № 1821-ІІІ) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 1.– ст. 1; Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 38. – ст. 319; Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 38. – ст. 321.
  44. Закон України “Про Єдиний митний тариф”: Прийнятий 5 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №19. – Ст. 259.
  45. Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”: Прийнятий 22 лютого 2000 р. № 1490-III // Офіційний вісник України. – 2000. – №13. – Ст. 500.
  46. Закон України “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту”: Прийнятий 22 грудня 1998 р. № 331-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №12-13. – Ст. 80.
  47. Закон України “Про лікарські засоби”: Прийнятий 04 квітня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №22. – Ст. 86.
  48. Закон України “Про нафту і газ”: Прийнятий 12 липня 2001 р.// Офіційний вісник України – 2001.– № 33. – Ст. 1524.
  49. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недоброякісної конкуренції у підприємницькій діяльності”: Прийнятий 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №21. – Ст. 296.
  50. Закон України “Про охорону культурної спадщини”: Прийнятий 08 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №39. – Ст. 333.
  51. Закон України “Про підприємництво”: Прийнятий 26 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №14. – Ст. 168
  52. Закон України “Про поводження із радіоактивними відходами”: Прийнятий 30 червня 1995 р.// Відомості Верховної Ради України. –1995. – №27. – Ст. 198.
  53. Закон України “Про податки з доходів фізичних осіб”: Прийнятий 22 травня 2003р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 28. – С. 1361 (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005).
  54. Закон України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”: Прийнятий 13 вересня 2001 р. № 2681-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №1. – Ст. 2.
  55. Закон України “Про систему оподаткування”: В редакції від 2 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №21. – Ст. 130.
  56. Закон України “Про систему оподаткування”: Прийнятий 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №39. – Ст. 510.
  57. Закон України “Про трубопровідний транспорт”: Прийнятий 15 травня 1996 р. // Відомсті Верховної Ради України. – 1996. – № 29.– ст. 139.
  58. Закон України ”Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”: Прийнятий 22 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №11. – Ст. 78.
  59. Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про розвідувальні органи України”: Прийнятий 07 березня 2002 р. № 3111-III (3111-14) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №33. – Ст. 236.
  60. Закон України про внесення змін до Закону України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів”: Прийнятий 08 липня 1999 р. № 863-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 36. – Ст. 318.
  61. Закон України про внесення змін до Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”: Прийнятий 21 червня 2001 року N 2555-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – Ст.1435
  62. Закон України про внесення змін і доповнень до Закону України “Про систему оподаткування”: Прийнятий 18 лютого 1997р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №16. – Ст. 119.
  63. Закон УРСР “Про зовнішньоекономічну діяльність”: Прийнятий 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №29. – Ст. 377.
  64. Закони України. – Т.9. – Юрінком. – К. – 1997. – 98с.
  65. Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським університетом у Вашингтоні. Випуск восьмий. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. – 348 с.
  66. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України: 1963–2000 р.р., Т.2,– К., 2000. – 286 с.
  67. Изслъедование началъ угаловного права, изложенних въ в уложениях царя Алексъя Михайловича // Під редакцією професора Володимира Лановського. – Одесса, 1847. – 356 с.
  68. INTERNATIONAL CRIME THREAT ASSESSMENT СHAPTER 1 Global Context of International Crime. Оценка реальности угрозы, исходящей от международной преступности: Доклад Совета Национальной Безопасности США 2001 год. / Перевод на русский язык: Пономаренко А.В., Кравченко Е.В. – Владивосток: Владивостокский Центр по изучению организованной преступности, 2001. – 258 с.
  69. Кальянова Л.В. Експертиза при провадженні справ про контрабанду: Автореферат дис. ... канд. юрид. наук 12.00.07 / Одеська національна юридична академія. – О. – 2001. – 19 с.
  70. Качев Н.В. Криминологическое исследование контрабанды // Социалистическая законность. – 1990. – № 1. – С. 58-59
  71. Кисловский Ю.Г. Контрабанда: история и современность. – М., 1996. - 87с.
  72. Коментар до Конституції України. Редакційна колегія: д.ю.н. В.Ф. Опришко та ін. – К.: Інститут законодавства ВРУ, 1996. – 373 с.
  73. Коментар до МК України / За ред. П.В. Пашка, М.М. Капенського. – К.: Юстиніан, 2004. – 657 с.
  74. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: Научно-практический комментарий / Отв. ред. В.М. Лебедев. – М.: Юрайт, 2001. – 736с.
  75. Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввезення, вивезення і передачі права власності на культурні цінності від 17 листопада 1970 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. – К. – 1996. – С. 417-428.
  76. Коржанский Н.И. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – М., 1979. – 25 с.
  77. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно правовой охраны. – М., 1980. – 248 с.
  78. Коржанский Н.И. Предмет преступления. - Учебное пособие. – Волгоград, 1976. – 55 с.
  79. Коржанський М.Й. Об’єкт і предмет злочину. – Лекція. – К.: НАВСУ, 1997. – 112 с.
  80. Кормич Л.І Формування митної політики як умова ефективної боротьби з контрабандою // Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення / Керівник авторського колективу А.І. Комаров, О.О. Крикун. – Київ, 1998. – Т.10. – Розділ ІV. – 647 с.
  81. Кравченко О. Кримінально-правові норми про контрабанду потребують реконструкції // Вісник Верховного Суду України – 2001. – №1 – С. 50-54.
  82. Кравченко О. Деякі міркування з приводу законопроекту про відповідальність за контрабанду та порушення митних правил // Право України. – 2000. – №5. – С. 62-66.
  83. Кравченко О. Окремі проблеми, що постали у судовій практиці при розгляді справ про контрабанду // Право України –2000. – №1.– С.23.
  84. Кравченко О. Щодо добровільної відмови від вчинення злочину да стадії замаху по справах про контрабанду // Право України. – 1999. – №4. – С. 47-49.
  85. Кривоченко Л.Н. Субъективная сторона преступления // Уголовное право Украины. Общая часть. – Харьков: 1999. – 456с.
  86. Кригер Г.А. Борьба с хищениями социалистического имущества. – М.: Юрид. лит, 1965. – 328 с.
  87. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін. За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком-Інтер, 1997. – 512 с.
  88. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юридичних вузів і фак. / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Харків: Право, 1997. – 368 с.
  89. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та ін. За редакцією П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
  90. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер. – Право, 2001. – 416 с.
  91. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник за редакцією професора П.С. Матишевського, доцентів П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. – К: Юрінком, 1997.