Національна академія внутрішніх справ україни

Вид материала

Содержание

2.2. Співвідношення контрабанди і інших суміжних злочинів
2.3. Основні напрямки вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальності за контрабанду
Висновки розділу 2

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

2.2. Співвідношення контрабанди і інших суміжних злочинів

Проведений аналіз ст. 201 КК України “Контрабанда” показав, що даний склад злочину має певну “спорідненість” із багатьма іншими злочинами. Диференціація контрабанди та інших злочинів відбувається у більшості випадків за предметом переміщення та характером вчинюваних злочинцем дій (тільки ввезення на територію України чи тільки вивезення за межі території України).

Також необхідно зазначити, що при всій розбіжності порівнюваних нами діянь в них є певне коло спільних ознак. Слід зауважити, що вивчення проблеми відмежування суміжних із контрабандою злочинів є досить суттєвим в плані вірної кваліфікації, бо, як зазначає Н.В. Качев, специфіка контрабанди виявляється у її тісному зв’язку з іншими злочинами, вона часто кваліфікується за сукупністю з іншими злочинами [70, с. 58-59].

На наш погляд, найбільш спорідненими із контрабандою є наступні злочинні діяння:

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149 КК України);
Порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176 КК України);
Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК України);
Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК України);
Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (ст. 300 КК України);
Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК України);
Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305 КК України);
Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних і сильнодіючих речовин (ст. 321 КК України);
Незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки (ст. 333 КК України);
Порушення статутних правил несення прикордонної служби (ст. 419 КК України).
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Зважаючи на вищевикладене та керуючись матеріалами дослідження складу злочину, на нашу думку, дії осіб, які вчинили контрабанду товарів, можуть утворювати лише ідеальну сукупність злочинів із ст. 212 КК України. Неможливість реальної сукупності злочинів, на наш погляд, може аргументуватись неможливістю обкладення податками забороненої законом діяльності.

Також, на нашу думку, дії осіб, які вчинили контрабанду вилучених з вільного обігу чи заборонених до вивезення (ввезення) товарів, не можуть кваліфікуватись за сукупністю зі ст. 212 КК України, оскільки не можуть бути обкладені податками заборонені законом дії.

Відносно ст. 268 КК України незаконне ввезення на територію України відходів та вторинної сировини, то в її назві вказано як суспільно небезпечне діяння, так і предмет даного злочину. Щодо предмету злочину, то їх у ч. 1 даної статті визначено два види: 1. Відходи; 2. Вторинна сировина. Предметом посягання, передбаченого ч. 2 ст. 268 КК України є небезпечні відходи, включені до розділу А жовтого списку переліку відходів, та до Зеленого переліку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України [149, с. 67].

Поняття ввезення та транзиту через територію України відходів та вторинної сировини можливо сформулювати відповідно до розглянутого нами злочину – контрабанда, тому зупинятись на цих термінах докладно немає сенсу. Потрібно зазначити, що ознакою суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 268 КК України є його вчинення без належного дозволу. Також слід мати на увазі, що ввезення на територію України чи транзит через її територію небезпечних відходів є завжди незаконним.

На думку В.О. Навроцького, до якої ми приєднуємося, норми про злочини, передбачені ст.ст. 201 та 268 КК України, співвідносяться як спеціальна та загальна норми. При конкуренції їх приорітет віддається спеціальній нормі КК України про відповідальність за незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини [120, с.485].

Відносно злочину, зазначеного в ст. 321 КК України він визначається як злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення та злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації тощо. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 321 КК України, визначається – охоронювані кримінальним законом суспільні відносини у сфері захисту життя і здоров’я населення, рослинного і тваринного світу.

Суб’єктом злочину, що описано в ч. 1 ст. 321 КК України виступає будь-яка особа, що досягла 16 років, в ч. 2 згаданої статті – тільки особа, яка за характером дорученої їй роботи зобов’язана була дотримуватись правил поводження з сильнодіючими чи отруйними речовинами.

Предмети складу злочину, передбаченого ст. 321 КК України, а саме: отруйні або сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними їх аналогами, а також обладнання, призначене для виробництва чи виготовлення отруйних або сильнодіючих речовин, можуть бути предметами контрабанди, якщо вони незаконно переміщуються через митний кордон [87, с. 89-93].

Питання про вчинення контрабанди при несенні прикордонної служби має розглядатися з позицій специфіки характеру об’єкту посягання (родовий – порядок проходження воєнної служби; безпосередній – порядок несення прикордонної служби) та наявності спеціального суб’єкту (військовослужбовець). Вчинені дії представляють собою посягання на інтереси проходження воєнної служби і тому вони мають кваліфікуватися за ч. 2 ст. 419 КК України “Порушення статутних правил несення прикордонної служби”.

Об’єктивна сторона злочину складається з порушення діючого порядку та нормативно-правових актів по охороні державного корону, та поряд з іншими діями може виражатися у пропуску через кордон контрабанди. В ч. 2 вказаної статті введено ознаку настання тяжких наслідків. В якості таких можливо визнати шкоду від пропуску через кордон контрабанди. Обов’язковою ознакою складу злочину має бути причинний зв’язок між порушенням правил та настанням наслідків [172, с. 97].

Розглядаючи злочин, передбачений ст. 305 КК України контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а саме: його суб’єктивну та об’єктивну сторони, неможливо не відзначити високий ступінь “спорідненості” із злочином, передбаченим ст. 201 КК України. Слід зазначити, що способи незаконного переміщення предметів як у ст. 201 КК України, так і у ст. 305 КК України повністю ідентичні – це переміщення поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Отже, норми про злочини, передбачені ст.ст. 201, 268 та 305 КК України співвідносяться залежно від предмета злочину, його розміру та інших факторів як спеціальна та загальна норми, а при їх конкуренції приорітет віддається спеціальній нормі КК України [120, с. 485].

2.3. Основні напрямки вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальності за контрабанду

Розглянувши певні теоретичні та практичні аспекти щодо еволюції правової норми, яка регламентує відповідальність за контрабанду, нами було встановлено певні прерогативні напрямки щодо розвитку законодавства з метою вдосконалення кримінальної відповідальності за даний злочин.

Насамперед, розглянувши зазначені нами проблеми, необхідно вказати, що родовим об’єктом складу злочину “Контрабанда” (ст. 201 КК України) слід визнати охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо забезпечення господарської діяльності в Україні, а основним безпосереднім об’єктом можливо визнати охоронювані суспільні відносини щодо встановленого порядку переміщення відповідних предметів через митний кордон України [29, с. 344].

Додатковим безпосереднім об’єктом контрабанди називають охоронювані кримінальним правом України суспільні відносини щодо встановленого порядку переміщення через митний кордон України товарів, історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України [128, с. 11; 89н, с. 93].

Факультативним безпосереднім об’єктом контрабанди варто визнати охоронювані кримінальним законом суспільні відносини стосовно сплати податків, зборів, обов’язкових платежів державі, забезпечення прав народу на культурну спадщину, громадської безпеки, життя та здоров’я населення тощо [128, с. 11].

Щодо сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), то вони не можуть утворювати об’єкт контрабанди як господарського злочину, тому що їх сутність, в першу чергу, лежить не в сфері господарських відносин. Їх переміщення суспільно-небезпечне вже само по собі, та їх основна характеристика – всі суспільні відносини, які відбуваються навколо цих предметів, стосуються їх призначення – ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

А на питання про доцільність, практичну необхідність та обумовленість такого законодавчого кроку на сьогодні однозначно відповісти досить важко. Звичайно, з часом відчуються певні зміни у стані, структурі та динаміці такого суспільно небезпечного явища як контрабанда і, безумовно, можна буде об’єктивніше охарактеризувати дані законодавчі зміни.

Відносно ж розмірів контрабанди звичаних товарів, які підлягають вільному цивільно-правовому обігу, можливо дійти висновку, що вони не тільки не збільшені, а, навпаки істотно занижені [29, с. 344].

Така діяльність законодавця на заниження межі визначення великих розмірів контрабанди викликала певне непорозуміння у закордонних спостерігачів. Наприклад, російські автори прокоментували дану ситуацію так: “Древние римляне назвали бы данную ситуацию-разнобой stat pro ratione voluntas – решение зависит от личного произвола. Или же более лояльный перевод: решение оправдано, поскольку выбор правового критерия находится во власти законодателя” [6, с. 59].

Повертаючись до вже розглянутої нами групи предметів, а саме: отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів, потрібно знову наголосити, що обґрунтованість віднесення до контрабанди як до господарського злочину даної категорії предметів недоречна. Основну направленість таких діянь при переміщенні згаданої групи предметів визначає, насамперед, їх здатність завжди ставити під загрозу суспільну безпеку або народне здоров’я. Предметами контрабанди господарського злочину можуть бути визнані лише ті, у зв’язку з незаконним переміщенням яких через митний кордон України завдається або створюється загроза заподіяння шкоди правовідносинам у сфері господарської діяльності.

Також Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 “Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” зазначає, що основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв та радіоактивних матеріалів є їх призначення – ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища[166, с. 88].

При проведені даного дослідження ми дійшли висновку, що перелік предметів контрабанди є не досить повним. У зв’язку із глобалізацією та проникненням передових технологій на більш доступний рівень доречним буде визнати предметами контрабанди всі види зброї масового ураження, її компоненти або матеріали, документи, обладнання, які можуть бути використані при її створенні. Швидкий економічний ріст розвинених держав, впровадження інноваційних технологій дають підстави до занепокоєння широким доступом до вищезгаданих речовин та можливість безконтрольного їх використання.

Відносно питання про момент закінчення злочину законодавець вважає, що контрабанда є закінченим злочином з моменту фактичного переміщення товару через митний кордон.

Дане твердження, на нашу думку, потребує уточнення, а саме: необхідно наголосити, що при ввезенні товарів (предметів) на митну територію України і при вивезенні з території спеціальних митних зон на іншу частину митної території країни контрабанда є закінченою при фактичному перетинанні митного кордону України. При вивезенні відповідних предметів злочину з митної території України та при їх ввезенні з іншої частини митної території України на територію спеціальних митних зон склад закінченої контрабанди має визнаватися після подачі та оформлення митної декларації та дозволу митних служб на подальше перетинання митного кордону.

Також необхідно зазначити, що незалежно від того, на якому етапі виявлено злочинні дії, чи був злочин виявлений безпосередньо після перетину митного кордону; під час перебування предмета під митним контролем: до початку митного оформлення, під час чи після його завершення; по закінченню митного контролю, – при ввезенні на територію України контрабандних товарів, дії особи необхідно кваліфікувати за ст. 201 КК України без посилання на ст. 15 КК України – як закінчений злочин.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Відповідно до ступеню суспільної небезпечності, законодавець відносить контрабанду до тяжких злочинів (ч. 1 ст. 201 КК України) та особливо тяжких (ч. 2 ст. 201 КК України). Тому він вимагає застосування більш суворого покарання, на відміну від злочинів, які не являють собою великої суспільної небезпеки.

На нашу думку, суди при призначені покарання за контрабанду повинні враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності контрабанди, дані про особу винного й обставини справи, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, всі кваліфікуючі обставини вказаного злочину, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в Постанові від 22 грудня 1995 р. № 22 “Про практику призначення судами кримінального покарання” [162, с. 65-71; 163, с. 98-112].

Пропозиції щодо застосування кримінального покарання за контрабанду містяться у запропонованому нами проекті ст.ст. 201 та 262¹ КК України (див. Додаток З).

ВИСНОВКИ РОЗДІЛУ 2

Отже, відповідаючи на порушені нами проблемні питання, необхідно зазначити наступне:

1. Виходячи із вищезазначеного та погоджуючись із більшістю авторів потрібно визначити родовим об’єктом складу злочину “Контрабанда” (ст. 201 КК України) охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо забезпечення господарської діяльності в Україні.

2. Відповідно до розглядуваного злочину як господарського та зважаючи на зв’язок родового та основного безпосереднього об’єктів, основним безпосереднім об’єктом варто визнати охоронювані суспільні відносини щодо встановленого порядку переміщення відповідних предметів через митний кордон України.

3. Також необхідно вказати, що: відповідно до діючого законодавства, додатковим безпосереднім об’єктом контрабанди називають охоронювані кримінальним правом суспільні відносини щодо встановленого порядку переміщення через митний кордон України товарів, історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також стратегічно важливих сировинних товарів щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України [128, с. 11; 89, с. 93].

4. На нашу думку, відносини щодо отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), не можуть утворювати об’єкт контрабанди як господарського злочину, тому що їх сутність, в першу чергу, лежить не в сфері господарських відносин. Їх переміщення суспільно-небезпечне вже саме по собі, та їх основна характеристика – всі суспільні відносини, які відбуваються навколо цих предметів, стосуються їх призначення – ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Також необхідно наголосити на помилковому вживанні сполучника “та”, який при суто граматичному тлумаченні даної норми призводить до невірної кваліфікації діяння, вимагаючи одночасного поєднання у ст. 201 КК України не тільки культурної, але й історичної цінності предмету.

На нашу думку, необхідно привести кримінально-правову норму у відповідність із уже ратифікованим міжнародним законодавством та із діючим вітчизняним, а саме: конвенцією ЮНЕСКО від 14 листопада 1970 р. “Про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввезення, вивезення і передачі права власності на культурні цінності” (ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 10 лютого 1988 р.), а також із Законом України від 21 вересня 1999 р. “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” який регламентує порядок переміщення культурних цінностей через митний кордон України.

12. На відміну від вищезазначених предметів контрабанди новелою в ст. 201 КК є стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України.

Привертає увагу те, що в законі йдеться лише про відповідні правила вивезення за межі України. Виникає питання, а чи є кримінальн караним ввезення таких товарів? Вважаемо, що тут необхідно уніфікувати термінологію і використати термінологічний зворот ”правила переміщення” [127, с. 136-137].

13. Повертаючись до уже розглянутої нами групи предметів потрібно знову наголосити, що обґрунтованість віднесення до контрабанди як до господарського злочину отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів до категорії господарських злочинів викликає сумніви. Основну направленість таких діянь визначає, насамперед, їх здатність завжди ставити під загрозу заподіяння шкоди суспільну безпеку або народне здоров’я.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 “Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” цілком доречно зазначено, що судам слід мати на увазі, що основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв та радіоактивних матеріалів є їх призначення – ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища [166, с. 88].

В якості предметів контрабанди – господарського злочину, бажано передбачити ті з них, у зв’язку з незаконним переміщенням яких через митний кордон України завдається або створюється загроза заподіяння шкоди правовідносинам у сфері господарської діяльності шляхом ненадходження до державного бюджету встановлених законодавством України обов’язкових платежів або інша шкода.

14. Також згідно із проаналізованою законодавчою базою вважаємо доцільним заміну словосполучення вжитого в ст. 201 КК України – “радіоактивні речовини” на “радіоактивні матеріали”. З огляду на бланкетність диспозиції згаданої статті така заміна буде об’єктивно виправданою та науково коректною.

15. Законодавець вважає, що контрабанда є закінченим злочином з моменту фактичного переміщення товару через митний кордон. Відносно вирішення питання про момент закінчення злочину та, відповідно, вірної кваліфікації діяння при такому способі вчинення контрабанди як припинений транзит необхідно звернути увагу на підставу переміщення товарів та предметів через митний кордон України.

Так як в даному випадку як підстава до переміщення митному органу подаються документи, які носять завідомо неправдиві дані, тому і момент закінчення злочину має співпадати із моментом подання до митних органів вищезгаданих документів.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Якщо ж спонукають рядових учасників до вчинення злочину, то в залежності від того, чи усвідомлюють останні злочинний характер вчинюваних дій і бажають їх вчинення, вони мають визнаватися виконавцями контрабанди, а особи, що організували таку діяльність, – організаторами цього злочину. Якщо ж рядові учасники діють без вини або з необережності, то виконавцями контрабанди мають визнаватися особи, які їх використали для незаконного переміщення товарів через митний кордон.

Отже, відповідно до наведеної фактичної та статистичної інформації вважаємо за доцільне встановити відповідальність за контрабанду додатково до визначених законодавцем форм (за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею), такі: організованою групою; службовою особою з використанням своїх службових повноважень.

Беззаперечно контрабанда – це злочин з формальним складом, його об’єктивна сторона включає тільки діяння. Тому контрабанда є кримінально караним діянням з моменту виконання всіх необхідних дій по переміщенню певних предметів через митний кордон.

Даний злочин може бути вчинено лише з прямим умислом. Закон не містить ніякої вказівки на мотиви і мету контрабанди. Це свідчить про те, що зазначені ознаки не впливають на кваліфікацію злочину. Але вони можуть враховуватися судом при призначенні покарання.

Також, на нашу думку, дії осіб, які вчинили контрабанду товарів, можуть утворювати лише ідеальну сукупність злочинів із ст. 212 КК України. Неможливість реальної сукупності злочинів, на наш погляд, може аргументуватись неможливістю обкладення податками забороненої законом діяльності.

Дії осіб, які вчинили контрабанду вилучених з вільного обігу чи заборонених до вивезення (ввезення) товарів, не можуть кваліфікуватись за сукупністю зі ст. 212 КК України, оскільки не можуть бути обкладені податками заборонені законом дії.

Виходячи з вищевикладеного необхідно зазначити, що визначення суб’єктивної сторони злочину в значній мірі впливає на його кваліфікацію, визначає в повній мірі його суспільну небезпеку, а також дає можливість найбільш ефективно розробити та застосовувати превентивні заходи.

Blog

Національна академія внутрішніх справ україни

Содержание