Geum.ru

Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний заклад «херсонський державний аграрний університет»

Вид материалаДокументы

Содержание


Науковий керівник– к.е.н., доцент Є.С. Подаков
Формування облікової політики підприємства та її вплив на показники фінансової звітності
Удосконалення організації обліку витрат на виробництво продукції рослинництва
Особливості обліку довгострокових біологічних активів рослинництва
Організація обліку біологічних активів тваринництва
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

Снігач О.В. – магістрант

Науковий керівник– к.е.н., доцент Є.С. Подаков


В сучасних умовах функціонування вітчизняних підприємств необхідно створити економічну модель системи господарювання, в якій якомога повніше і гармонійніше поєднувалися б традиційні ринкові атрибути, особливості національного менталітету та економіко-соціальної структури суспільства. Як показує практика, нині основні акценти ставлять переважно на такі стабілізуючі чинники, як податкова реформа, фінансово-кредитна політика, приватизація державного майна тощо. Але очевидно, що ці зусилля у процесі стабілізації народногосподарського комплексу не дадуть позитивного результату, якщо окремі підприємства виявляться недієздатними в нових умовах господарювання. Тому зміцнення фінансового стану, стабілізація роботи окремих підприємств у підсумку приведуть до підняття економіки України.

В умовах переходу до ринку основою стабільної роботи підприємства є висока продуктивність праці, зниження матеріаломісткості продукції, а на їх основі – отримання максимального прибутку. Оскільки основа будь-якого матеріального виробництва – виробничі запаси, то важливу роль у підвищенні ефективності їх використання на підприємстві має відіграти насамперед правильна організація бухгалтерського обліку та аналізу. Підвищення ритму аграрного виробництва, складність економічних зв'язків вимагають орієнтації обліку і аналізу на одержання оперативної інформації про їх витрачання, що дасть змогу керівникам різних рівнів приймати оперативні рішення у разі допущення відхилень від норм.

Сільськогосподарське виробництво належить до галузей із високим рівнем матеріаломісткості. Питома вага затрат сировини і матеріалів у собівартості сільськогосподарської продукції становить від 50% до 80%. Цей факт свідчить, що раціональне використання виробничих запасів має для даної галузі суттєве значення. Проте дослідження практики обліку та аналізу на підприємствах аграрної сфери показали, що облік та аналіз використання сировини і матеріалів має ряд недоліків і потребує вдосконалення. До них належать зокрема: відсутність в галузі прогресивних методів обліку витрачання сировини і матеріалів, використання середньостатистичних норм витрат, непристосованість первинної документації до галузевих особливостей, низький рівень комп'ютеризації облікових процесів, відсутність методики аналізу ефективності використання матеріальних цінностей.

У процесі ознайомлення з роботою бухгалтерських служб сільськогосподарських підприємств виявлено суттєве перевантаження працівників у визначені періоди роботи. Рішення цієї проблеми можна досягти за допомогою впровадження комплексної автоматизації роботи бухгалтерії, впровадження автоматизованого робочого місця бухгалтера. Цей прийом значно полегшить роботу бухгалтерії, прискорить обробку інформації, що у свою чергу дасть можливість оперативно застосовувати прийняті управлінські рішення по підвищенню ефективності виробництва та використання виробничих запасів. В даний час переважна більшість сільськогосподарських підприємств частвово, або повністю автоматизують бухгалтерський облік. При цьому використовують такі програми автоматизації бухгалтерського обліку як, «1С: Бухгалтерія», «Парус-Підприємство», «Галактика» та інші. Кожна з зазначених програм автоматизації обліку має можливість ефективного, повного та точного обліку виробничих запасів у вигляді довідників. Крім того, за допомогою програмного забезпечення можлива своєчасна і зручна оцінка та переоцінка виробничих запасів.

Важливими умовами нормальної господарської діяльності є постійний контроль за виконанням договорів i замовлень на поставку виробничих запасів, облік руху, ефективного використання та збереження матеріальних цінностей. Для підвищення контролю за матеріальними цінностями необхідно проводити порівняння фактичної наявності цінностей з даними бухгалтерського обліку якомога частіше. Достатньо уваги постійно приділяти питанням зовнішнього аудиту підприємства. Цей аспект викликаний, насамперед, особливостями агарного виробництва і менталітету працівників підприємства.

Для сільськогосподарських підприємств актуальними також, є питання нарахування податку на додану вартість при придбанні та реалізації виробничих запасів.

В цілому, як свідчать проведені аналізи досліджуваного базового господарства СВК «Борозенське», при раціональному використанні сучасних матеріальних цінностей суттєво підвищується економічна ефективність як окремих напрямків діяльності, так і всього підприємства. Тому від правильної організації бухгалтерського обліку та аудиту виробничих запасів існує пряма залежність отримання позитивних фінансових результатів.

ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ


Капуста К.В. – магістрант

Науковий керівник – к.е.н., доцент Л.О. Абсава


Високий ступінь залежності фінансових та управлінських рішень від якості бухгалтерської інформації та, зокрема, фінансової звітності підносить її на новий рівень в суспільному масштабі. Наслідком такого підходу є надання підприємствам прав та можливостей самостійного вибору облікової політики.

Порядок розкриття інформації про облікову політику підприємства визначено в П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Незважаючи на те, що всі П(С)БО ґрунтуються на МСБО, в них існують суттєві розбіжності. Це обумовлює необхідність детального вивчення порядку формування облікової політики підприємства за Міжнародними стандартами фінансової звітності та її вплив на показники фінансової звітності. Згідно МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» облікова політика це конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб’єктам господарювання при складанні та поданні фінансових звітів. Необхідно зазначити, що МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності» вимагає від суб’єктів господарювання розкрити всі ключові моменти що до принципів та методів бухгалтерського обліку у примітках до фінансової звітності.

Невтручання в ринкових умовах держави при виборі облікових принципів і схем підприємством, покликано, перш за все забезпечити відповідність відображення в обліковій інформації його умов, задач та моделей життєдіяльності, які є суто індивідуальними. Основною метою при прийнятті на підприємстві облікової політики має бути формування повної, об’єктивної та достовірної інформації, що максимально адекватно розкриває його діяльність для заінтересованих осіб. Це означає розкриття не тільки загальних положень, передбачених національними та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку щодо визначення облікової політики, а й формування правил, використання прийомів первинного обліку, положень з обліку майна, зобов’язань, основних засобів, фінансових вкладень, матеріалів, обліку витрат та обчислення собівартості продукції і сум незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів і джерел забезпечення наступних витрат, доходів від продажу продукції, робіт, послуг, заборгованості, капіталів, нерозподілених прибутків та ін..

Загальні вимоги, які ставляться до облікової політики підприємства зводяться до наступних:
  • облікова політика повинна бути єдиною на підприємстві, що означає обов’язкове застосування вибраних методів та прийомів ведення бухгалтерського обліку всіма структурними підрозділами, включаючи виділені на самостійний баланс, незалежно від виду діяльності і місця розташування. Це необхідно, щоб забезпечити спів ставність та зведення інформації.
  • по відношенню до кожного конкретного питання підприємство повинно використовувати одні і ті ж вибрані принципи, методи та прийоми ведення бухгалтерського обліку;
  • застосування облікової політики повинно бути послідовним, тобто методика відображення господарських операцій, оцінки майна і зобов’язань на протязі року, а також від одного звітного періоду до іншого, як правило, не змінюється. Це означає, що при формуванні облікової політики за національними стандартами можна вносити зміни щорічно з початку звітного періоду.

Необхідно зазначити, що МСФЗ 1 дозволяє зміну облікової політики тільки в разі прийняття нового стандарту або внесення змін до чинних, а також з метою підвищення інформативності фінансової звітності, Дана вимога обґрунтовується тим, що «стабільна» облікова політика дозволяє порівнювати фінансову звітність за різні періоди. При виникненні потреби в зміні облікової політики суб’єкту господарювання доведеться наново перерахувати показники фінансової звітності за три попередніх роки. Такий перерахунок називають ретроспективним, і він є загальним правилом щодо відображення змін в обліковій політиці.

Формування облікової політики на підприємствах України визначає низку проблем. На сьогодні існують дві групи питань, які виникають безпосередньо при реалізації облікової політики. Перша група виникає при здійсненні вибору принципів, прийомів та методів бухгалтерського обліку із існуючої нормативної бази. Друга група питань пов’язана з відсутністю або нечітким формулюванням в нормативній базі вказівок щодо відображення в обліку і звітності окремих господарських ситуацій. Оскільки ефективне формування облікової політики передбачає окрім знання чинної нормативної бази, ще і вміння творчого її застосування, основними проблемами, які виникають при формуванні облікової політики підприємства, можна назвати наступні: чинне бухгалтерське та податкове законодавство на якому ґрунтуються принципи, прийоми та методи бухгалтерського обліку, які використовуються підприємством, недосконале в багатьох питаннях; при формуванні облікової політики присутній фактор ризику, оскільки рішення приймаються під дією суб’єктивного судження.

Висновки: перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку вимагає розробки нової облікової політики підприємства за відповідними стандартами; формування облікової політики визначає низку проблем, системний аналіз яких може сприяти обґрунтованій розробці і оптимізації облікової політики підприємства.

УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА


Горбунова В.Є. – магістрант

Науковий керівник – к.е.н., доцент Л.О. Абсава


Посилення конкурентності в умовах глобального господарювання зумовлює необхідність оновлення інформаційного забезпечення системи управління діяльністю суб’єктів господарювання в такій специфічній галузі, як рослинництво, що сприятиме формуванню необхідної обліково-аналітичної інформації про витрати і контролю виконання управлінських рішень та оцінки їх ефективності.

Напрацювання вітчизняних вчених щодо обліку виробництва в рослинництві були використані при розробці Методичних рекомендацій з планування, обліку та калькулювання собівартості сільськогосподарської продукції, основні положення яких сьогодні використовуються в практичній діяльності більшості сільськогосподарських підприємств України. Новою віхою розвитку облікового забезпечення сільськогосподарської діяльності стало прийняття П(С)БО 30 «Біологічні активи». В багатьох публікаціях вже обговорювалися, як особливості галузі сільського господарства взагалі, так і особливості обліку продукції рослинництва при застосуванні П(С)БО 30. Враховуючи зміни в методології бухгалтерського обліку сільськогосподарської діяльності, основним його завданням залишається достовірна оцінка та відображення у звітності біологічних активів, сільськогосподарської продукції та витрат на біологічні перетворення. Тому метою дослідження є розробка рекомендацій щодо удосконалення обліку витрат рослинництва, що узгоджуватимуться із вимогами П(С)БО 30 «Біологічні активи», а також забезпечать керівників сільськогосподарських підприємств достовірною інформацією про витрати.

Відповідно до П(С)БО 30, витрати, пов’язані з біологічними перетвореннями біологічних активів та отриманням сільськогосподарської продукції, визнаються витратами основної діяльності. Облік витрат ведеться за окремими об’єктами обліку витрат (окремі види біологічних активів та/або їх група) відповідно до П(С)БО 16 «Витрати». До складу витрат, пов’язаних з біологічними перетвореннями, належать:
  • прямі матеріальні витрати;
  • прямі витрати на оплату праці;
  • інші прямі витрати;
  • загальновиробничі витрати.

Облік витрат на біологічні перетворення та виходу продукції, повинен забезпечувати документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також обсягу виробленої продукції в натуральних та грошових вимірниках. Відповідно до методологічних засад обліку визначених Планом рахунків, національними П(С)БО та відповідними методичними рекомендаціями, прямі витрати в бухгалтерському обліку відображаються по дебету рахунку 23 «Виробництво» на відповідних субрахунках. Загальновиробничі витрати відображають по дебету рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

Після запровадження П(С)БО 30 принципово нові підходи до оцінки біологічних активів та сільськогосподарської продукції та пов’язані з цим зміни у методиці визначення фінансових результатів суттєво впливають на подальше відображення витрат та собівартості продукції в обліку. Всі прямі витрати, які відносяться на культури чи групи культур (види продукції) обліковують по дебету рахунку 231 «Рослинництво» (по аналітичних рахунках). Відповідно до П(С)БО 30, біологічні активи на кожну дату повинні оцінюватися та відображатися у звітності за справедливою вартістю. Однак положенням також передбачено, що поточні біологічні активи рослинництва в разі неможливості визначити їх справедливу вартість, які не досягли зрілості та технологічний процес створення яких не завершено, відображаються у бухгалтерському обліку 16 «Витрати». При чому, якщо застосовувати існуючу методику обліку витрат, це буде не повна виробнича собівартість, оскільки на звітну дату, рахунки допоміжних виробництв та загальновиробничі витрати ще не розподілені. Під час збирання врожаю продукцію оприбутковують за справедливою вартістю – це вимога П(С)БО 30. При цьому в бухгалтерському обліку роблять запис Д-т 271 К-т 231 на суму справедливої вартості. По дебету ж рахунку 231 відображають прямі виробничі витрати. Різниця, що виникає між дебетом і кредитом рахунку 231, – це одні зі складових фінансового результату від сільськогосподарської діяльності, а саме фінансовий результат від первісного визнання. Якщо по дебету рахунку 231, відповідно до діючої методики, відображають лише прямі витрати, то на момент первісного визнання продукції рослинництва, як готової сільськогосподарської продукції, витрати на її виробництво будуть знижені, оскільки ще не включатимуть допоміжних виробництв та загальновиробничих витрат. Це призведе до того, що у даному звітному періоді в фінансовій звітності буде відображено недостовірну інформацію про фінансові результати. В залежності від того, яка різниця між дебетом і кредитом рахунку 231 на момент отримання продукції, на звітну дату буде завищено дохід або занижено витрати від первісного визнання сільськогосподарської продукції, що відображатимуться відповідно у рядках 060 (061 довідково) та 090 (091 довідково) Звіту про фінансові результати. Для того щоб уникнути вказаних недоліків ми пропонуємо розподіляти загальновиробничі витрати на об’єкти обліку не один раз у кінці року, а щомісячно.

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ДОВГОСТРОКОВИХ БІОЛОГІЧНИХ АКТИВІВ РОСЛИННИЦТВА


Наговіцина Д.Л. – магістрант

Науковий керівник – к.е.н., доцент Л.О. Абсава


До довгострокових біологічних активів рослинництва відносять рослини, які здатні приносити економічні вигоди протягом терміну, більше за 12 місяців або один операційний цикл. Таким чином, довгостроковими біологічними активами рослинництва є багаторічні насадження, а саме сади, виноградники та ін. Зважаючи на тривалий період вирощування і необхідність залучення значних фінансових ресурсів для створення таких активів, велике значення відіграє бухгалтерський облік. Не дивлячись на вагомі результати проведених наукових досліджень, донині залишається ряд теоретичних і практичних проблем в обліку довгострокових біологічних активів аграрних підприємств, які потребують ґрунтовного вивчення. Так, актуальним є уточнення об’єктів обліку витрат при вирощуванні незрілих біологічних активів, потребує удосконалення кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку господарських операцій переведення незрілих біологічних активів до складу довгострокових.

Відповідно до П(С)БО 30 «Біологічні активи» «незрілі біологічні активи – це активи операційний цикл створення яких перевищує 12 місяців (крім тварин на вирощуванні та відгодівлі) і які не здатні створювати сільськогосподарську продукцію та додаткові біологічні активи у звітному періоді». До таких активів відносять багаторічні насадження (виноградники, сади, ягідники), які на дату звітності не досягли пори плодоношення. Відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку для обліку незрілих біологічних активів призначені два субрахунки: 165 – «Незрілі біологічні активи, оцінені за справедливою вартістю»; 166 – «Незрілі біологічні активи, оцінені за первісною вартістю».

Таким чином, нині незрілі біологічні активи виокремлено в окремий об’єкт обліку та аналізу. До впровадження П(С)БО 30 «Біологічні активи» витрати на вирощування багаторічних насаджень акумулювались на рахунку капітальних інвестицій, а саме 152 «Придбання основних засобів», аж до моменту прийняття до складу основних засобів (субрахунок 108 «Багаторічні насадження»). На нашу думку виокремлення незрілих біологічних активів в окремий об’єкт обліку позитивно впливатиме на організацію і ведення бухгалтерського обліку в сільському господарстві, а саме посилить інформаційно-аналітичне забезпечення його аналітичної і контрольної функцій.

Витрати на закладку та вирощування незрілих біологічних активів обліковуються на рахунку 155 «Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів». Для побудови аналітичного обліку незрілих біологічних активів доцільно застосовувати такі класифікаційні ознаки: вид багаторічних насаджень, культура, дата закладання. Така побудова аналітичного обліку незрілих біологічних активів сприятиме поліпшенню обліково-аналітичного забезпечення обліку витрат на закладання багаторічних насаджень, контролю їх відповідності науково обґрунтованим питомим капітальним вкладенням та створення таких насаджень, проведенню поточного аналізу, вчасному виявленню відхилень від плану і резервів оптимізації затрат.

Незрілі біологічні активи переводяться до складу довгострокових біологічних активів на початку плодоношення, Відповідно до П(С)БО 30 «Біологічні активи» вирощені на власному підприємстві біологічні активи рослинництва при первісному визнанні і на звітну дату оцінюються за справедливою вартістю зменшеною на суму витрат на місці продажу. Якщо ринкову вартість таких активів визначити неможливо, багаторічні насадження оцінюються за первісною вартістю, яка включає всі витрати на закладання та вирощування.

З урахуванням методу оцінки, для синтетичного обліку довгострокових біологічних активів рослинництва призначені субрахунки: 161 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, оцінені за справедливою вартістю»; 162 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, оцінені за первісною вартістю». В результаті проведеного дослідження встановлено, що в сучасних умовах розвитку аграрного сектору визначення справедливої вартості довгострокових біологічних активів рослинництва є економічно і організаційно недоцільним. Це пов’язано з такими факторами:

1. Процедура розрахунку справедливої вартості занадто складна і спричиняє зростання навантаження на працівників бухгалтерії і підвищення матеріальних витрат. Це зумовлено тим, що в Україні відсутні активні ринки купівлі-продажу багаторічних насаджень, а застосування альтернативних методів визначення справедливої вартості не призводять до реальної оцінки через можливість суб’єктивних суджень виконавців.

2. У П(С)БО 30 «Біологічні активи» та інших нормативно-правових актах не врегульоване питання щодо методичних підходів до формування джерел капітальних інвестицій на відновлення довгострокових біологічних активів, оцінених за справедливою вартістю.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що в сучасних умовах розвитку аграрного сектору методичні засади обліку довгострокових біологічних активів рослинництва, впроваджених П(С)БО 30 «Біологічні активи», не набули розповсюдження. Це спричинено складгою процедурою розрахунку справедливої вартості таких активів, що зумовлює зростання навантаження на працівників бухгалтерії і підвищення матеріальних витрат.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ БІОЛОГІЧНИХ АКТИВІВ ТВАРИННИЦТВА


Бережна О.С. – магістрант

Науковий керівник – к.е.н., доцент Л.О. Абсава


Методологічні засади організації даних бухгалтерського обліку про біологічні активи тваринництва та одержані в про процесі їх біологічних перетворень додаткові активи й сільськогосподарську продукцію на сьогоднішній день регламентується П(С)БО 30 «Біологічні активи», який був введений в дію ще в 2007 році, та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку біологічних активів. До впровадження цього стандарту сільськогосподарські підприємства в своїй діяльності користувались Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств. Впровадження ж П(С)БО 30 «Біологічні активи» внесло принципово новий порядок обліку доходів і витрат сільськогосподарської діяльності, оцінки надходження продукції, активів, визначення фінансових результатів діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Але й дотепер не у всіх відношеннях сьогоднішній облік є зрозумілим та бездоганним.

Важливим моментом при організації бухгалтерського обліку у тваринництві є вибір його об’єктів. Об’єктами бухгалтерського обліку витрат у тваринництві виступають: види тварин (велика рогата худоба, свині, вівці, птиця, сім’ї бджіл тощо) або однорідні групи біологічних активів тваринництва, які складаються з певних статевовікових груп (корови і бики-плідники основного стада, свині і хряки-плідники основного стада, тварини на вирощуванні та відгодівлі, тощо). Необґрунтований вибір об’єкта обліку витрат та порушення загальноприйнятих принципів розробки їх номенклатури призводить до викривлення даних про фактичну собівартість готової продукції та знеособлення витрат по відношенню до видів продукції.

Витрати на виробництво біологічних активів тваринництва в бухгалтерському обліку визнаються витратами основної діяльності і пов’язані з процесом їх перетворення. Біологічне перетворення – це процес якісних і кількісних змін біологічних активів. Дані витрати не є однорідними а ні за своїм складом, а ні за значенням в діяльності підприємства, Тому, враховуючи особливості сільськогосподарського виробництва і з метою забезпечення національної організації обліку, визначення величини витрат і здійснення контролю за формуванням собівартості продукції тваринництва, важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація.

Загальні правила формування в обліку інформації про витрати виробництва та принципи формування собівартості (калькулювання) у тваринництві окрім П (С) БО 16 «Витрати» регламентуються у «Методичних рекомендаціях з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств» та П(С)БО 31 «Фінансові витрати», де визначено склад витрат, їх класифікація, поняття собівартості. Облік витрат у галузі тваринництва рекомендується вести за такими статтями витрат: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; засоби захисту тварин; корми; роботи та послуги; витрати на ремонт необоротних активів; інші витрати на утримання основних засобів; інші витрати; непродуктивні витрати (в обліку тваринництва); загальновиробничі витрати.

Для синтетичного обліку витрат і виходу продукції тваринництва використовують рахунок 23 «Виробництво», субрахунок 232 «Тваринництво». Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображають витрати на виробництво, а за кредитом – вихід продукції тваринництва. При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові та інші рахунки). Готову продукцію тваринництва оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 21 «Поточні біологічні активи».

Первинним і найбільш гострим є питання оцінки біологічних активів тваринництва, оскільки наразі в Україні існують реальні труднощі, пов’язані з визначенням справедливої вартості на основі ринкових цін, що часто коливаються, а інколи й зовсім відсутні. За таких умов п. 15 П(С)БО 30 передбачено, що у разі відсутності інформації про ринкові ціни на біологічні активи тваринництва справедлива вартість визначається за теперішньою вартістю майбутніх чистих грошових надходжень від активу, обчисленою відповідно до пунктів п.11 – 14 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів». Додаткові ж біологічні активи при первісному визнанні оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Визначення справедливої вартості додаткових біологічних активів і сільськогосподарської продукції готується на цінах активного ринку.

Після оприбуткування біологічних активів та продукції тваринництва за справедливою вартістю виникає невідповідність між справедливою вартістю та витратами, понесеними на виробництво різних видів біологічних активів тваринництва. Дану різницю необхідно відобразити як дохід (втрати) від первісного визнання, що складаються з різниці між вартістю біологічних активів і сільськогосподарською продукцією, оцінених за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, пов’язаними з біологічними перетвореннями, що були понесені на виробництво біологічних активів та сільськогосподарської продукції.

Отже, аналіз терміну дії П(С)БО 30 «Біологічні активи» на практиці допоміг бухгалтерам сільськогосподарських підприємств правильно організувати аналітичний облік у тваринництві та у ведені звітності відповідно до міжнародних принципів та підходів бухгалтерського обліку. Але одночасно має місце ситуація, коли такий важливий елемент бухобліку як калькуляція, сьогодні має вагу тільки для управлінського обліку, при визначенні фактичної собівартості виробленої продукції тваринництва для управлінських потреб, що в подальшому може негативно вплинути на збільшення собівартості готової продукції тваринництва та, відповідно, призвести до зменшення доходів сільськогосподарських товаровиробників.