Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний заклад «херсонський державний аграрний університет»
| Вид материала | Документы |
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 1931.11kb.
- Міністерство аграрної політики України Херсонський державний аграрний університет Рибогосподарсько-екологічний, 2173.65kb.
- Міністерство аграрної політики України миколаївський державний аграрний університет, 1805.76kb.
- Міністерство аграрної політики України Вінницький державний аграрний університет, 635.52kb.
- Міністерство аграрної політики україни миколаївський державний аграрний університет, 1256.51kb.
- Міністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад „ужгородський, 1076.52kb.
- Україна міністерство аграрної політики україни вінницький державний аграрний університет, 1415kb.
- 08. 00. 08 – гроші, фінанси І кредит, 21.92kb.
- Міністерство аграрної політики України Дніпропетровський державний аграрний університет, 535.07kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
Внутрішні джерела
Зовнішні джерела
Рис. 1. Організаційно-інформаційна модель аналізу елементів облікової політики стосовно основних засобів
ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЯКІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВА
Сіненко В.В. – магістрант
Науковий керівник – к.е.н., доцент І.В. Шепель
Впровадження ринкових механізмів господарювання, реформування економічних відносин, різноманітність форм власності, трансформаційні процеси в аграрній економіці зумовили формування нових інституційних одиниць, що беруть участь в господарському процесі, а відтак і використовують інформацію бухгалтерського обліку. Основу процесу прийняття управлінських рішень становить повна та достовірна інформація, що створює умови для формування системи обліку доходів сільськогосподарських підприємств і спроможна надати якісну та адекватну інформацію як внутрішнім, так і зовнішнім користувачам з метою задоволення потреб управління підприємством, галуззю та державою в цілому.
Тому, аспект облікових проблем пов’язаний із необхідністю постійної адаптації до змін зовнішнього конкурентного середовища, в якому здійснюється виробнича діяльність, що потребує відображення в обліку не тільки фактів, які відбулися, а й складання прогнозів подальших змін як у інвестиційній, інноваційній діяльності, так і у сфері виробництва високо-технологічної продукції та використанні виробничого потенціалу.
Кожне підприємство має прийняти правила та методи, які надавали б найбільш об’єктивну, корисну та своєчасну інформацію про його діяльність з метою задоволення потреб управління підприємством та представлення зовнішнім користувачам. Основою інформаційного забезпечення підприємства є бухгалтерський облік, з визначеними основними функціями :
1) Контрольна функція – полягає в простежені фактичного виконання планів, тобто визначення того, наскільки дія відповідає плану.
2) Інформаційна функція – бухгалтерський облік є основним джерелом інформації, яку використовують на різних рівнях управління, приймаючи відповідні управлінські рішення.
3) Забезпечення збереження майна – функція, яка сприяє посиленню відповідальності управлінського апарату та працівників підприємства.
4) Функція зворотного зв'язку – означає, що бухгалтерський облік формує та передає інформацію зворотного зв'язку, тобто інформацію про фактичні параметри розвитку об'єкта управління.
5) Аналітична функція полягає в процесі вивчення всієї системи прийняття рішень з метою її удосконалення. На цьому етапі важливо зрозуміти, чи було виконано поставлене завдання і що спричинило його невиконання: недоліки планування або контролю, неправильний вибір мети.
6) Планова функція – передбачає процес формування порядку дій, який включає постановку цілей, пошук шляхів їх досягнення і вибір найкращої альтернативи.
Вибір облікової політики залежить від особливостей діяльності конкретного підприємства. а й з ряду інших факторів (рис. 3.1).
Рис. 3.1. Фактори, які впливають на формування облікової політики
На нашу думку, доцільно застосовувати не лише нормативно визначені принципи ведення бухгалтерського обліку, але й інші організаційно-управлінські принципи для кожного конкретного підприємства, з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів у тісному їх взаємозв’язку.
РОЛЬ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ ФУНКЦІЙ
Солохін В.В. – магістрант
Науковий керівник – к.е.н., доцент І.В. Шепель
Зміни в Україні цивільно-правового середовища в умовах вступу до СОТ, потреби реформованої ринкової економіки, розширення під впливом ринку діапазону користувачів та їхніх вимог до якості звітності визначили необхідність критичного перегляду критеріїв формування звітної інформації та встановлення взаємозв’язку між суб’єктом і об’єктом управління через комунікативну функцію та реалізацію інформаційних запитів для прийняття виважених рішень з регулювання діяльності сільськогосподарських підприємств.
Саме потреби реформованої ринкової економіки визначили необхідність переосмислення критеріїв формування облікової і звітної інформації, більш чіткого визначення елементів бухгалтерської звітності, яка має відповідати міжнародним стандартам, а також встановлення взаємозв’язку між суб’єктом і об’єктом управління шляхом реалізації інформаційних запитів для прийняття виважених рішень з регулювання діяльності сільськогосподарських підприємств.
Розглядаючи роль і напрямки використання звітної інформації, можна стверджувати, що в умовах переходу до ринкової економіки функції бухгалтерського обліку на вітчизняних підприємствах уже не зводяться лише до ведення бухгалтерських рахунків. Бухгалтерський облік, як форма зворотного зв'язку з керованим об'єктом, дозволяє оцінити правильність прийнятих управлінських рішень.
Відмічаючи надзвичайну важливість інформаційної функції звітності в умовах ринкового середовища, вважаємо за необхідне визначити суть інформаційного забезпечення. Загальновідомо, що в широкому розумінні інформаційне забезпечення можна визначити як надання інформаційних ресурсів в розпорядження якогось об’єкта чи суб’єкта.
Якість та цінність бухгалтерської інформації, що включається у звітність, обумовлюється сукупністю властивостей, притаманних саме бухгалтерській інформації. Всі властивості знаходяться в тісному взаємозв’язку, взаємозалежності та взаємообумовленості. Визначення властивостей бухгалтерської інформації дозволяє диференціювати їх прояв в обліковому процесі. Отже, схематично дані властивості виглядатимуть таким чином (рис. 1).
Варто відзначити, що удосконалення вітчизняної звітності велось в основному в напрямку приведення її до вимог МСФЗ. На противагу цьому факту доречним, на наш погляд, є той факт, що на відміну від нашої практики в розвинених країнах існують різноманітні спеціалізовані організації як державні, так і громадські (асоціації, центри, комітети, спілки бухгалтерів), котрі проводять дослідження серед керівників корпорацій, (фірм), інших користувачів звітності з метою вивчення вимог до інформаційної місткості звітних показників.
Рис. 1. Властивості бухгалтерської інформації
Управлінська звітність на мікрорівні визначена як сукупність підсумкових показників, що являють собою результативну частину обліково-аналітичної інформації, регульованої завданнями управлінської діяльності в межах організації за форматом, обсягом, змістом і часовими параметрами, визначеними суб’єктом управління.
Міжнародні стандарти фінансової звітності встановлюють пріоритет потреб інвесторів перед іншими групами користувачів фінансової звітності. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» теж чітко вказує на пріоритет інвесторів, хоча це й носить декларативний характер.
Вважаємо, що інформаційне забезпечення – це особливий процес задоволення інформаційних запитів, котрий складається з підготовки та надання інформації користувачам у відповідності з їх об’єктивними потребами. Звідси, за логікою, витікає, що для більш чіткого розуміння інформаційного забезпечення необхідно визначити і такі поняття, як інформаційна потреба, інформаційний запит.
Виходячи з визначених інформаційних очікувань широкого кола користувачів, котрі потенційно можуть адресувати свої інформаційні запити системі звітної інформації сільськогосподарських підприємств, проведення декомпозиції бухгалтерської звітності та аналізу використання інформації з бухгалтерської звітності з метою її удосконалення необхідно проводити за наступними напрямками:
- дослідження економічного змісту та складу показників, включених у бухгалтерську звітність в порівняльному аспекті, що використовуються в управлінні господарством (позиціонування методики),
- порядку їх одержання (через формалізацію визначених інформаційних запитів) та взаємозв’язків (позиціонування цільової настанови та інформаційної місткості),
- процесу одержання інформації з бухгалтерської звітності та її аналітичної інтерпретації (позиціонування аналітичних властивостей основних форм).
УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ОПЛАТИ ПРАЦІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Гайчова О.С. – магістрантка
Науковий керівник– к.е.н., доцент Є.С. Подаков
В умовах ринкової економіки відбулися деякі зміни в оплаті, які залежать не тільки від результатів праці робітників, а також від ефективності діяльності виробничих підрозділів.
Облік оплати праці і розрахунків з робітниками і службовцями – одна з найбільш трудомістких і відповідальних ділянок бухгалтерського обліку. Для правильної організації обліку праці і заробітної плати важливе значення має класифікація персоналу за сферами застосування праці, професіями, кваліфікацією, стажем роботи та іншими ознаками.
Роль бухгалтерського обліку зростає в сучасних умовах, коли підприємства самостійно встановлюють форми і системи заробітної плати, умови преміювання, чисельність та склад працівників. Основними завданнями бухгалтерського обліку праці та її оплати є контроль за дотриманням затвердженого штатного розкладу; точний облік відпрацьованого часу, кількості та якості праці кожного працівника; своєчасне і правильне нарахування заробітної плати і премій кожному працівникові; забезпечення своєчасної видачі оплати за працю, точний облік всіх розрахунків з оплати праці, включаючи розрахунки з бюджетом, Пенсійним фондом, органами соціального страхування; контроль за своєчасним і правильним утриманням із заробітної плати податків, сум за виконавчими документами та іншими платежами.
Успішному вирішенню цих завдань можуть сприяти: наявність і використання нормативних документів з питань оплати праці, вдосконалення техніки та методики обліку на основі застосування сучасних форм обліку і обчислювальної техніки, наукової організації праці працівників бухгалтерії, що займаються розрахунками з оплати праці.
Відповідальність за організацію обліку оплати праці і розрахунків з робітниками і службовцями несе керівник та головний бухгалтер підприємства. Керівники і головні бухгалтери організацій і підприємств зобов’язані здійснювати попередній, поточний і наступний контроль за обліком праці та її оплати.
Роль і значення обліку особливо підвищилися з переходом до ринку, розширенням міжнародних економічних відносин і прийняттям Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності для зовнішніх і внутрішніх користувачів з урахуванням загальноприйнятих у міжнародній практиці правил. Використання міжнародних стандартів бухгалтерського обліку забезпечує: зменшення ризику для кредиторів та інвесторів; зниження витрат кожної країни на розробку власних стандартів; однозначно розуміння фінансової звітності та зростання довіри до її показників у всьому світі; поглиблення міжнародної кооперації в галузі бухгалтерського обліку.
Одним із напрямів удосконалення бухгалтерського обліку є зменшення кількості документації завдяки впровадженню багатоденних і накопичувальних документів, використання типових міжвідомчих форм, пристосованих до використання обчислювальної техніки.
Для вдосконалення обліку оплати праці потрібно забезпечити підприємства комп’ютерним веденням обліку. Це дасть змогу швидко і якісно дати аналіз витратам, визначити розрахункові операції, швидко і надійно визначити всі статті витрат. Дасть можливість збору і надання достовірної інформації для задоволення потреб зовнішнім і внутрішнім користувачам.
Подальше реформування заробітної плати має здійснюватися шляхом підвищення ціни робочої сили, встановлення єдиних регуляторів і рівноцінних умов відтворення робочої сили незалежно від форм власності; збільшення тарифної частини у заробітній платі; підвищення частки мінімальної заробітної плати у середній заробітній платі, удосконалення механізму державно-договірного регулювання заробітної плати. Удосконалення організації заробітної плати має здійснюватися разом із проведенням загальної соціально-економічної, структурної, податкової, цінової політики. Заходи спрямовані на удосконалення оплати праці, включають насамперед забезпечення залежності розмірів заробітної плати від особистого внеску працівників у результати праці.
Отже, правильна організація заробітної плати є необхідною умовою ефективного стимулювання праці.
Одним із основних шляхів реформування та удосконалення обліку є автоматизація. Облік праці та її оплати, як найбільш трудомістку ділянку роботи механізують однією з перших. Це дає змогу своєчасно одержати точну інформацію про витрати фонду заробітної плати, матеріального заохочення, про стан розрахунків із працівниками, органами соціального страхування тощо. Використання засобів автоматизації дозволяє, майже, повністю вирішити проблему оперативності і точності інформації. Протягом незначного періоду часу можна підготувати дані, які необхідні для прийняття рішень.
Застосування інформаційних технологій змінює зміст та організацію праці, з’являється більше вільного часу на вдосконалення роботи підприємства, а менше затрачається для ведення обліку. Відбувається більш раціональний перерозподіл навантаження між людиною та комп’ютером.
Отже, автоматизована система значно полегшує роботу бухгалтера, виключає можливість помилок, які могли б виникнути при ручному розрахунку цим самим забезпечуючи правильність нарахування заробітної плати працівникам підприємства та нарахування обов’язкових платежів до фондів та бюджету. При цьому відпадає потреба в здійсненні перевірок, ревізій, аудиту первинної документації.
УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Мусулевська Ю.І. – магістрант
Науковий керівник– к.е.н., доцент Є.С. Подаков
Сучасне законодавство, зокрема П(С)БО, дає підприємствам можливість формувати облікову політику, яка в задовільній мірі характеризує стан та рух необоротних активів. Водночас, деякі норми стандартів носять загальний характер, що ускладнює їх практичну реалізацію.
Метою дослідження є розробка науково обґрунтованих рекомендацій з удосконалення бухгалтерського обліку операцій з необоротними активами.
Огляд сучасного законодавства свідчить про те, що існує достатньо велика кількість тлумачень такого поняття, як необоротні активи. Так, згідно із Наказом ДКУ, "необоротні активи - будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби (крім земельних ділянок та капітальних витрат на поліпшення земель), експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, інші нематеріальні активи"[1].
В ПСБО 2 "Баланс" зазначено, що необоротні активи - "всі активи, що не є оборотними"[2]. А у Постанові НБУ відмічається, що необоротні активи це основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи[3].
Отже, необоротні активи являють собою сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об'єктів, які належать підприємству, придбані або створенні для довгострокового використання у процесі господарської діяльності. Умовно їх можна поділити на основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи.
Бухгалтерський облік витрат на ремонти основних засобів підприємств усіх форм власності й видів діяльності до 2000 р. здійснювали на рахунку "Ремонт основних засобів" із застосуванням субрахунків: "Поточний ремонт", "Капітальний ремонт". У діючому Плані рахунків не передбачений подібний рахунок. Це пов'язано з тим, що в бухгалтерському обліку (незалежно від норм податкового законодавства) початкова вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, добудування, дообладнання, реконструкція й ін.), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, спочатку очікуваних від його використання і відображається в кореспонденції з рахунком 15 "Капітальні інвестиції". Витрати (у тому числі ремонт, утримання устаткування й ін.) відображаються на відповідних рахунках витрат, зокрема на 91 "Загальновиробничі витрати".
Але такий порядок не дозволяє підприємствам накопичувати інформацію про витрати на ремонти та розподіляти їх за періодами, до яких вони відносяться. Тому, застосування окремого рахунку з метою обліку витрат на ремонт надасть підприємствам можливість підвищити контрольну функцію обліку. Таким чином, для відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів необхідно задіяти рахунок, що забезпечить:
- накопичення витрат на ремонт;
- їх розподіл та списання на відповідні рахунки, виходячи з місця використання основних засобів;
- отримання інформації про незакінчений ремонт, що буде відображатися у балансі.
Вимоги, яким повинен відповідати рахунок, обумовлюють таку його економічну характеристику: це рахунок активний, калькуляційний, відноситься до 2 класу рахунків. Тому, пропонуємо з цією метою ввести рахунок 29 "Ремонт основних засобів" та відкрити до нього субрахунки 291 "Капітальний ремонт основних засобів", 292 "Поточний ремонт основних засобів". Який забезпечить відображення за дебетом рахунку на протязі звітного місяця всіх витрат на ремонт основних засобів, у кінці місяця за кредитом - списання витрат за закінченими ремонтами основних засобів на витрати підприємства за місцем використання об'єкта. Дебетове сальдо рахунку 29 "Ремонт основних засобів" показує витрати за незавершеними ремонтами основних засобів, яке рекомендуємо відображати у другому розділі активу балансу.
Отже, застосування окремого рахунку з метою обліку витрат на ремонт надасть підприємствам можливість підвищити контрольну функцію обліку.
У якості припущення по удосконаленню обліку необоротних активів у сучасних умовах господарювання слід зупинитися на таких моментах. Як правило, перелік необоротних активів аграрних підприємств досить суттєвий, тому виникають певні складності відносно їхнього обліку. Рішення цієї проблеми можна досягти за допомогою впровадження комплексної автоматизації роботи бухгалтерії, впровадження автоматизованого робочого місця бухгалтера. Цей прийом значно полегшить роботу бухгалтерії, прискорить обробку інформації, що у свою чергу дасть можливість оперативно застосовувати прийняті управлінські рішення по підвищенню ефективності виробництва та використання необоротних активів. Більшість комп’ютерних програм автоматизації бухгалтерського обліку дозволяють формувати електронну базу необоротних активів. Вона має вигляд або довідників, або певних модулів. Така форма обліку основних засобів сільськогосподарського підприємства дозволяє миттєво отримати повну і точну інформацію по кожному з необоротних активів підприємства.
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ ПІДПРИЄМСТВА
Носенко Є.О. – магістрант
Науковий керівник– к.е.н., доцент Є.С. Подаков
Світова фінансова криза та уповільнення сільськогосподарського розвитку України негативно впливає на перспективи економічного стану країни, що не встигла в повному обсязі провести реформи і виявилася у фінансовій залежності від заходу. Закріплення ринкових відносин в Україні вимагає перегляду поглядів на систему бухгалтерського обліку, його методологічні і організаційні процеси. За останній час у нашій країні спостерігалися істотні зміни в системі законодавства. Ці зміни докорінно торкнулися і системи оподаткування. Можна стверджувати, що в нашій країні відбувається податкова реформа. З 2011 року вступили в дію основні положення Податкового кодексу України. Відносно діяльності сільськогосподарських підприємств зміни в податковому законодавстві не можна вважати суттєвими, але тим не меньш, вони впливають на діяльність та фінансові результати аграних підприємств.
Одним з найвагоміших факторів, який впливає на формування облікової політики підприємства є система оподаткування. Президент України 2 грудня 2010 року підписав прийнятий Верховною Радою Податковий кодекс, основні положення якого вступають в дію в 2011 році. Податкова політика для сільськогосподарських товаровиробників є пільговою порівняно з чинною системою оподаткування в інших галузях в національній економіки України.
Об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є площа сільськогосподарських угідь, переданих у власність або наданих в користування сільськогосподарським товаровиробникам, у тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються риболовецькими господарствами. За умови передачі земельної ділянки в оренду, власник звільняється від сплати цього податку, оскільки платником є орендар. Ставки податку встановлено з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки.
Крім запровадження фіксованого сільськогосподарського податку для сільськогосподарських виробників, з метою зменшення податкового тягаря на сільськогосподарських товаровиробників запроваджено відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» (від 18 лютого 1999 року № 442 до статті 11 та від 13 червня 2000 року №1874) пільговий режим оподаткування податком на додану вартість. Перші зміни до Закону України «Про податок на додану вартість» надали право спрямовувати суму даного податку, яку повинні сплачувати до бюджету переробні підприємства за реалізоване молоко та м'ясопродукти, для виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені на переробку молоко та худобу. Другі зміни до цього Закону надали пільги з ПДВ для сільськогосподарських підприємств щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, виготовлену із власної сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока і худоби. Згідно з цим Законом кошти від нарахованого ПДВ залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
Результати запроваджені пільговим режимом оподаткування податком на додану вартість виявили негативні моменти щодо його застосування. Насамперед, негативним чинником є те, що у процесі нарахування та виплат пільг за рахунок ПДВ спостерігаються часті зловживання. Вони визвані непрозорістю застосування пільгового режиму оподаткування. Для сільськогосподарських підприємств часто залишалося взагалі невідомим те, що держава дотує виробників молока та м'яса тому, що вони отримують єдину ціну на молоко та худобу (часто сума дотації взагалі не включалася і в розрахунок такої ціни).
Особливість фіксованого сільськогосподарського податку полягає в тому, що по-перше, його рівень фіксується на певний час; по-друге, базою оподаткування виступає грошова оцінка сільськогосподарських земель і, по-третє, він заміняє 4 податки та збори - податок на прибуток підприємства, земельний податок, збір за спеціальне використання води, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).
Десятирічний період існування фіксованого сільськогосподарського податку поряд з його очевидними перевагами дозволив виявити й суттєві вади: невідповідність системному підходу до побудови податкової системи, необґрунтований перерозподіл податкового навантаження серед товаровиробників, порушення прав членів трудових колективів на соціальний захист та пенсійне забезпечення. Зміни, що відбулися у механізмі справляння фіксованого сільськогосподарського податку, фактично повертають сільськогосподарську галузь на загальні умови оподаткування. Неухильне зростання з 2005 року рівня податкового навантаження досягнуло свого максимуму вже в 2010 році і за неврегульованого цінового механізму може виявитися непомірним для товаровиробників.
Отже, на сьогодні оподаткування сільськогосподарських товаровиробників та його особливості залишається досить актуальним питанням, оскільки, від системи оподаткування залежить не лише поповнення державного бюджету, але і розвиток такої важливої галузі, як сільське господарство.
УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ