1 Принципи та методичні підходи до визначення прибутковості скотарства
| Вид материала | Документы |
- Постанова Правління Національного банку України № методичні рекомендації, 307.25kb.
- Проектний аналiз, 2165.71kb.
- Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів історії Загальні положення, 117.95kb.
- Методичні рекомендації базуються на комплексному аналізі показника продуктивності праці., 294.84kb.
- Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів монументального мистецтва, 121.88kb.
- Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів археологічної спадщини, 59.62kb.
- Методичні рекомендації до лабораторних занять з дисципліни «Технологія виробництва, 4651.31kb.
- З м І с т вступ 3 розділ I. Основні концептуальні підходи до визначення, 734.33kb.
- Розглянуто сучасні аспекти, наукові підходи та принципи організації механізму управління, 44.61kb.
- Менеджмент І маркетинг підприємництва та бізнесу, 1380.14kb.
1.2. Стан та проблеми формування прибутковості виробництва продукції скотарства
Скотарство є однією з найважливіших галузей сільського господарства України. Важливість її розвитку обумовлюється тим, що вона відіграє виключно важливе значення з точки зору вирішення однієї з першочергових і головних проблем аграрного сектору економіки України – це забезпечення населення раціональними нормами споживання незамінними за своїми якісними властивостями продуктами, насамперед молоком та яловичиною.
Останнім часом розвитку скотарства приділяється підвищена увага, адже обсяги виробництва її продукції не тільки не забезпечують населення оптимальним їх рівнем, але й взагалі не досягають навіть мінімальних норм. Так, зокрема, по Україні за даними 2007 р. у розрахунку на одну особу споживалось 224,6 кг молока та молочних продуктів і 45,7 кг м'яса та м'ясо-продуктів, що менше навіть від їх мінімальної норми (341 кг і 52 кг), тоді як у 1990 р. ці показники були наближеними до раціональних науково-обґрунтованих норм (380 кг і 83 кг) і дорівнювали 373,2 кг і 68,2 кг, відповідно [71, с.145].
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылка скрыта.
Щодо конкретної ситуації, пов’язаної з сукупністю підприємств, матеріали по яких використовуються у даному досліджені, то маємо наступне. Кількісна оцінка між ранжованими рядами за виручкою від реалізації молока і його питомою вагою у структурі товарної продукції сільського господарства дала такі результати. Коефіцієнт парної кореляції між ними дорівнює у 2006 р. – 0,768, а у 2007 р. – 0,731. Це свідчить про існування тісного зв'язку. Аналогічні розрахунки проведено по ВРХ реалізованій на м'ясо і продукції скотарства у цілому. З’ясувалось, що коефіцієнти парної кореляції, відповідно, становили: 0,666 і 0,651 – у 2006 р., і 0,610 і 0,527 – у 2007 р. Їх величина свідчить про наявність середнього зв'язку. Дана обставина виступила однією з підстав для об’єднання розгляду процесів концентрації та спеціалізації, як чинників формування окупності витрат на виробництво продукції скотарства.
Та навіть за таких складних умов господарювання є підприємства в яких відбувається нарощування поголів'я великої рогатої худоби. У першу чергу це сільськогосподарські підприємства, поголів'я в яких перевищує 1000 голів. Лідирують за поголів’ям великої рогатої худоби сільськогосподарські підприємства Чернігівської, Полтавської, Вінницької, Черкаської та Київської областей. Експерт аграрних ринків І. Ільєнко зазначає, що утримання молочних корів є прибутковим (в ефективних господарствах рентабельність реалізації молока не нижче 50,0 %), але потребує значних інвестицій із більш тривалим терміном окупності. Зростання інвестицій у дану галузь очікується у другій половині 2008-2009 р., після того як вичерпаються можливості відносно дешевого акумулювання земель у рослинництві, що зараз є більш прибутковим. Хоча уже сьогодні існують приклади побудови великих тваринницьких комплексів, орієнтованих головним чином на утримання корів [176, с.13]. Саме тому, важливо вивчати й активніше поширювати досвід окремих господарств, які навіть у роки кризового стану економіки країни зберегли виликотоварне виробництво молочної сировини та мають високі економічні показники розвитку молочного скотарства [177-179].
Велику роботу по узагальненню досвіду ряду передових господарств України по забезпеченню високої ефективності молочного скотарства здійснив В. В. Мерчанський [99, с.108-127]. Серед цих підприємств вказується і ПАОП «Зоря» Красноградського району Харківської області, яке виступає в якості одного з головних об’єктів здійснюваних досліджень. На нашу думку, досвід підприємства заслуговує значно більшої уваги, оскільки у багатьох відносинах воно є унікальним. Крім того, у роботі вивчається досвід таких передових господарств Харківської області, як ПАОП «Промінь» Красноградського району, СК «Восток» Ізюмського району, ДП ДГ «Кутузівка» Харківського району, ВСАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» Чугуївського району та інших.
При дослідженні літературних джерел по обраній проблематиці привернуло увагу те, що у недостатній мірі представлений регіональний об’єкт, з одного боку. А з іншого боку, у своїй більшості вони базуються на матеріалах окремих підприємств, переважно передових. Це слід уважати важливим, але разом з тим існує об’єктивна потреба у залученні у сферу аналізу масових даних із відповідною їх обробкою. Нерідко поза увагою дослідників залишається аналіз стану тваринництва, у тому числі скотарства, у тих підприємствах, які стрімко скорочують його обсяги. А до того ж поза увагою іноді залишаються екологічні і соціальні наслідки. Виходячи з вище викладеного і було визначено напрями досліджень і ті проблеми, на які перш за все слід звернути увагу.
Висновки до розділу 1
1. При побудові теоретико-методологічних засад визначення прибутковості виробництва продукції скотарства слід керуватися положеннями теорій прибутку, у витоків формування яких стояли меркантелісти, які намагалися пояснити природу прибутку, і продовжується до теперішнього часу. Найбільш вагомий внесок у їх формування внесли фізіократи, А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Ст. Мілль, А. Маршалл, К. Маркс, П. Самуельсон. Тому не можна погодитись з твердженням, що теорія прибутку була сформована тільки у першій половині ХХ ст. з появою праць Ф. Найта, Й. Шумпетера, Е. Чемберліна, Дж. Робінсон. Вона безумовно представляє собою подальший крок у формуванні уявлень про природу та чинники формування прибутку, але разом з тим не узгоджується з класифікацією видів прибутку, яка використовуються у сучасній практиці.
Щодо визначення прибутку на рівні окремих галузей і скотарства зокрема, найбільш придатним слід уважати той, що визначається як різниця між виручкою та повною собівартістю реалізованої продукції.
2. Встановлено, що у переважній більшості підприємств виробництво продукції скотарства (молока та приросту ВРХ) є органічно поєднаним, проте рівень рентабельності її виробництва визначають окремо. Причому, при визначенні рівня прибутковості виробництва молока, результати від реалізації вибракуваних корів на м'ясо не враховуються і, тим самим, завищується рівень рентабельності виробництва цього виду продукції. З тим, щоб у повній мірі оцінити ситуацію у галузі, пропонується визначати рівень прибутковості виробництва продукції скотарства у цілому. З цією метою, у якості узагальнюючого показника, використовувати показник окупності витрат у цілому по скотарству.
3. Під час аналізу стану та розгляду основних проблем розвитку скотарства зясувалося, що між значенням галузі у вирішенні продовольчої безпеки країни та фактичними обсягами виробництва молока та приросту ВРХ існує не відповідність. Про це свідчать такі факти: завдання, що ставилися в «Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 року» на 2007 р. не виконуються. Разом з тим, і наступний 2008 р., за попередніми прогнозами, не наблизить до їх вирішення. Як з’ясувалося, однією з головних причин подібного становища є насамперед збитковість виробництва продукції скотарства і особливо це стосується ВРХ, реалізованої на м'ясо.
4. Вырезано.
Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылка скрыта.
У районах, що займають провідні позиції у теперішній час за об’ємами виробництва продукції скотарства, знайшлися керівники, які зосередили увагу на забезпеченні інтенсивного розвитку галузі, досягли у цьому відношенні значних успіхів, що мало виключне важливе значення для формування міста району у загально обласному рейтинзі. Це перш за все такі підприємства, які добре відомі не тільки в області, але й далеко за її межами. До їх числа входять: ПАОП «Зоря» і ПАОП «Промінь» Красноградського району, СК «Восток» Ізюмського району, ДП ДГ «Кутузівка» Харківської області, ВСАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» Чугуївського району та інші. У цілому ж відповідні зміни питомої ваги у загальнообласному виробництві, про що вже неодноразово наголошувалося, є наслідком одночасної дії двох чинників: зміни поголів'я корів та їх продуктивності.
У результаті вивчення основних тенденцій зміни поголів'я корів і молодняку тварин на вирощуванні та відгодівлі у розрізі районів, було виявлено, що вони багато у чому нагадують ті, які склалися у динаміці загальних обсягів виробництва молока та яловичини. Як з’ясувалося, у 2007 р. найбільша кількість корів зосереджена у районах, що входять до складу потужних виробників молока в області. До того ж і темпи скорочення поголів'я у них виявились найменшими. Це насамперед Красноградський, Кегичівський та Чугуївський райони, в яких поголів'я корів по відношенню до 1990 р. скоротилося на 70,4 %, 73,1 % і 75,8 %, відповідно, і у 2007 р. становило 3633, 2802 і 2688 голів. Хоча, як видно, воно теж було дуже значним. У той час як в інших районах області, наприклад у Лозівському і Краснокутському, їх чисельність зменшилася на 97,4 % і 96,7 % і дорівнювала лише 491 і 297 голів.
Щодо поголів’я молодняку та дорослих тварин на відгодівлі, то тут, як і у ситуації з коровами, найбільша їх кількість сконцентрована у районах, які: по-перше, займають передові позиції у рейтензі по виробництву приросту ВРХ; по-друге, мали найменші темпи скорочення поголів'я. Знов-таки це стосується Красноградського, Кегичівського і Чугуївського районів. За аналізуємий період часу, поголів'я молодняку тварин на вирощуванні та відгодівлі у них скоротилося на 74,1 %, 77,1 % і 79,6 % і у 2007 р. дорівнювало 7064, 4974 і 5900 голів, відповідно. Ще більш складною є ситуація у Лозівському, Первомайському, Зачепилівському і Коломацькому районах, в яких у 2007 р. залишилося лише 2,0 %, 2,1 %, 2,8 % і 2,9 % від рівня поголів'я 1990 р.
На відміну від підприємств, у господарствах населення чисельність поголів'я корів зросла, правда за умови, що на рівні окремих районів мали місце дуже суттєві відмінності. Так, зокрема, населення Куп’янського, Дворічанського і Дергачівського районів збільшило чисельність корів відповідно у 2,7, 2,5 та 2,3 рази, тоді як у Краснокутському районі, де відбулося особливо катастрофічне скорочення поголів'я корів у підприємствах (на 96,7 %), його нарощування відбувалося низькими темпами (на 17,9 %). У Красноградському районі взагалі темпи зростання поголів'я корів у населення були найменшими в області – 4,0 %.
До того ж нами також було проаналізовано характер динаміки поголів’я корів в особистих господарствах населення окремих районах. У результаті було з’ясовано, що майже в усіх районах останні часом, починаючи із 2002 р., тенденція набула зворотнього характеру. Особливо помітним зменшення поголів'я корів було у Зміївському, Чугуївському, Харківському та Дергачівському районах, в яких воно зменшилося на 54,9 %, 54,7 %, 53,0 % та 50,5 %, відповідно. Лише у двох районах, на фоні загального зменшення поголів'я корів, а саме у Шевченківському та Барвінківському районах, порівняно з минулим 2006 р., кількість корів дещо зросла – на 1,7 % та 0,7 %.
Відносно молодняку та дорослих тварин на відгодівлі, то тут, на відміну від поголів'я корів, у цілому за 1990-2007 рр. є райони в яких навпаки відбулося його зменшення. Причому кількість таких районів із року в рік зростає. Так, якщо у 2006 р. їх було чотири (Ізюмський, Харківський, Барвінківський, Балаклійський), то вже у 2007 р. до них приєдналися ще три райони (Печенізький, Велико-Бурлуцький, Красноградський). В усіх інших районах області у господарствах населення поголів’я молодняку та дорослих тварин на відгодівлі зросло.
Проте, не можна оминути і ту обставину, що населення всіх районів без винятку з 2002 р., як і у ситуації з поголів'ям корів, почало зменшувати поголів'я молодняка та дорослих тварин на відгодівлі. Інтенсивно ці процеси проходять у Вовчанському, Печенізькому та Зміївському районах (зменшення на 67,6 %, 59,3 % та 55,0 %). Таким чином, господарства населення, зменшуючи поголів'я, втрачають свої позиції в якості чинника, дія якого компенсувала зменшення поголів'я корів у підприємствах. А це, у свою чергу, підкреслює необхідність значного підвищення уваги до розвитку скотарства у підприємствах області.
Іншим фактором, який визначає обсяги виробництва продукції скотарства, є продуктивність тварин (табл. 2.7).
Таблиця 2.7
Середній удій молока на корову в підприємствах Харківської області
у розрізі районів, кг
| Назва районів | Роки | Відхилен-ня (+;-) | 2007 р. у % до 1990 р. | |||||
| 1990 | 1995 | 2000 | 2005 | 2006 | 2007 | |||
| Харківська область | 2975 | 1745 | 1689 | 2935 | 3211 | 3160 | 236 | 107,9 |
| I група (продуктивність зросла) | ||||||||
| Чугуївський | 3045 | 1978 | 3149 | 5049 | 5483 | 4629 | 1584 | 152,0 |
| Вовчанський | 2826 | 1664 | 1558 | 3008 | 3506 | 4251 | 1425 | 150,4 |
| Красноградський | 2839 | 1670 | 2107 | 4022 | 4158 | 4157 | 1318 | 146,4 |
| Лозівський | 2882 | 1829 | 1721 | 1738 | 3172 | 4207 | 1325 | 146,0 |
| Сахновщинський | 2284 | 1105 | 1181 | 2474 | 2896 | 3311 | 1027 | 145,0 |
| Ізюмський | 3076 | 1586 | 2368 | 3829 | 4657 | 4090 | 1014 | 133,0 |
| Кегечівський | 3140 | 2230 | 2080 | 3510 | 3846 | 3873 | 733 | 123,3 |
| Валківський | 2660 | 1814 | 1787 | 2589 | 3127 | 3087 | 427 | 116,1 |
| IІ група (з незначним коливанням до 10,0 %) | ||||||||
| Богодухівський | 2994 | 1860 | 1279 | 2704 | 3070 | 3310 | 316 | 110,6 |
| Купянський | 3551 | 1791 | 1308 | 3893 | 3941 | 3917 | 366 | 110,3 |
| Зачепилівський | 2346 | 1349 | 1380 | 3293 | 3364 | 2539 | 193 | 108,2 |
| Барвінківський | 2664 | 1254 | 1192 | 3186 | 2247 | 2789 | 125 | 104,7 |
| Харківський | 3283 | 1972 | 2249 | 3564 | 3991 | 3409 | 126 | 103,8 |
| Зміївський | 3454 | 2206 | 1552 | 3571 | 4079 | 3447 | -7 | 99,8 |
| Золочівський | 3031 | 1602 | 1138 | 2919 | 2913 | 2994 | -37 | 98,8 |
| Дворічанський | 3305 | 1711 | 1883 | 3142 | 3045 | 3188 | -117 | 96,5 |
| Краснокутський | 2821 | 1812 | 1549 | 2417 | 1606 | 2541 | -280 | 90,1 |
| IІІ група (продуктивність знизилася) | ||||||||
| Коломацький | 2417 | 1590 | 1714 | 2370 | 2127 | 1933 | -484 | 80,0 |
| Н.Водолазький | 2983 | 1873 | 1661 | 2095 | 2460 | 2370 | -613 | 79,5 |
| В.Бурлуцький | 3113 | 2047 | 1514 | 2255 | 2295 | 2471 | -642 | 79,4 |
| Дергачівський | 3040 | 1432 | 1525 | 2181 | 2098 | 2363 | -677 | 77,7 |
| Борівський | 3217 | 1124 | 1650 | 2667 | 2595 | 2380 | -837 | 74,0 |
| Близнюківський | 2258 | 1285 | 1095 | 1376 | 1598 | 1516 | -742 | 67,1 |
| Балаклійський | 3594 | 2464 | 2840 | 2245 | 2946 | 2367 | -1227 | 65,9 |
| Шевченківський | 3169 | 1850 | 1338 | 2360 | 2380 | 2055 | -1114 | 64,8 |
| Первомайський | 2665 | 1530 | 1197 | 1641 | 1707 | 1308 | -1357 | 49,1 |
| Печенізький | - | 1555 | 1822 | 2667 | 1867 | 1663 | - | - |
| Коефіцієнт варіації | 0,124 | 0,194 | 0,298 | 0,290 | 0,325 | 0,307 | - | - |