Програми розвитку молочного скотарства 17 Попередні рекомендації 22
| Вид материала | Документы |
- Програма розвитку тваринництва на 2012-2014 роки по станично-луганському району передумови, 210.87kb.
- Галузева програма розвитку молочного скотарства тернопільської області до 2015 року, 406.35kb.
- Про хід виконання Програми розвитку молочного скотарства особистих селянських господарств, 13.34kb.
- Про внесення змін до Програми розвитку молочного І м’ясного скотарства та свинарства, 17.99kb.
- Паспорт Макарівської районної програми «Розвиток молочного скотарства в Макарівському, 181.5kb.
- Укра ї н а гощанська районна рада рівненської області, 49.74kb.
- Галузева програма розвитку молочного скотарства в особистих селянських господарствах, 46.01kb.
- Україна виконавчий комітет, 614.6kb.
- Методичні рекомендації щодо впровадження програми розвитку дітей старшого дошкільного, 451.85kb.
- Р І шенн я від 03. 12. 2010 №2-3/ VI м. Черкаси Про Програму розвитку галузі молочного, 11.62kb.
3. Племінний потенціал поголів’я корів
Вітчизняна племінна база майже втрачена. У середньому за 3 останні роки в племзаводах молочного напрямку надоєно по 4285 кг молока на корову.
Питання забезпечення якісним генетичним матеріалом тісно пов'язане з продуктивністю корів. На сьогодні в Україні найбільш поширена порода корів «чорна ряба», яка здатна дати 5 т молока на рік. Для більшої продуктивності слід закуповувати якісний генетичний матеріал за кордоном. Але закуповувати готових нетелей проблематично - потрібно купувати великі партії, а це значні фінансові витрати, і далеко не кожне господарство собі це може дозволити, тому деякі вибирають інший шлях і закуповують лише сперму. Так, у 2009 р. імпорт племінних тварин склав близько 1,9 тис. голів, а у 2010 – 1,5 тис. голів.
Однак худоба сама по собі не вирішує нічого, необхідний комплексний підхід (субсидування тільки комплексних проектів, худоба + ферма і результат - молоко).
Доцільніше було б завозити з-за кордону в Україні технологію утримання худоби та заготівлі кормів, для поліпшення генетики української худоби і для збереження потенціалу вже завезеного худоби.
Ефективним способом поліпшення генофонду повинно стати використання ембріонів високопродуктивних порід великої рогатої худоби з країн Північної Америки та Європи. Це дозволило б через 3-5 років налагодити їх виробництво в Україні на базі створених племрепродукторів. Теля закордонного походження, закладене спеціалістами біоцентру и народжене сурогатною матір'ю, обійдеться замовнику приблизно у $300, тоді як імпорт живої нетелі коштує у 10-15 разів дорожче. Однак ці пропозиції не знаходять достатньої підтримки у державі.
З іншого боку, більш продуктивна худоба більше схильна до хвороб - тут виникають проблеми із захистом, вакцинацією, тобто не вирішено у повному обсязі ветеринарні питання. Таким чином, усі проблеми взаємопов'язані і розглядати необхідно весь ланцюжок, а вирішувати їх слід у сукупності.
Наступний аспект - це проблема кормів. Існує окремий сектор з виробництва кормів, але він на сьогоднішній день знаходиться на рівні становлення. Тут все тісно пов'язане із зерновим ринком. Адже, щоб була кормова база, потрібен стабільний ринок зерна, а у нас там свої проблеми.
Так звані проблеми на вході тісно пов'язані з проблемами імпорту з інших країн - це імпорт генетичного матеріалу, біодобавок і т.д. А тут ми маємо свої нюанси, пов'язані з імпортними тарифами, сертифікацією. І, якщо генетичного матеріалу це стосується меншою мірою - майже нульова ставка мита, то сертифікації це стосується більш суттєво – доволі часто документи дублюються, а це додатковий час, гроші.
Щорічно в бюджеті виділяються кошти на для виконання програми селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу, але ефективність їх використання не контролюється.
Постановою КМУ №515 від 18.05.11 визначений порядок використання таких коштів в 2011 р. Зокрема, передбачена доплата за придбання державними підприємствами племінних тварин: нетелів молочних та молочно-м’ясних порід — 8 тис. грн за 1 голову; придбання підприємствами за імпортом племінних (генетичних) ресурсів особливо високої племінної цінності - бугаї-плідники - 100 тис. грн за 1 голову; нетелі – 6,250 тис. грн, корови – 5 тис. грн. Реалізація (придбання) одержувачами бюджетних коштів племінних (генетичних) ресурсів вітчизняного походження особливо високої племінної цінності з метою розвитку племінної бази провідних порід – корови/телиці – 4 тис. грн.
Одним з ефективних напрямків забезпечення як крупно-товарного, так і приватного сектора високоефективним молочним поголів’ям можуть стати спеціалізовані гуртові тваринницькі ринки. Вони можуть функціонувати як самостійно, так і в складі існуючих/створюваних сільськогосподарських гуртових ринків.
Отже, вихід із кризового становища на молочному ринку можливий лише за умови підвищення інтенсифікації молочного скотарства, раціонального використання ресурсного потенціалу галузі, усунення бюрократичних перепон на шляху поліпшення генетичного потенціалу стада, застосування інтенсивних технологій виробництва молока, спрямованих на збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції, в тому числі за рахунок структурних змін в виробництві молока в реформованих крупнотоварних господарствах і кооперативах, що розвиваються.
4. Якість молока
Якість молочної продукції означає високі його санітарно-гігієнічні показники, вміст певної кількості білка, жиру, вітамінів, ферментів, гормонів, мінеральних солей та інших речовин. Воно не повинно містити нейтралізуючих речовин (антибіотиків, соди, перекису водню). Вміст важких металів, залишкових кількостей пестицидів не повинен перевищувати максимально допустимого рівня. Визначення якості молока – досить складний процес, адже в молоці міститься понад 90 найцінніших компонентів: близько 20 амінокислот, стільки ж жирних кислот, понад 25 видів мінеральних речовин, 12 вітамінів.
В Україні переважають приватні господарства, які займаються виробництвом молока. А за таких умов дуже складно забезпечити належну якість молока, яке може надходити і від свідомих, сумлінних господарів, і від не дуже, а в пунктах збору воно все змішується - загальна якість молока знижується. Ще одна проблема - доставити це молоко до складального пункту, а потім на підприємство, щоб воно не зіпсувалося. Зрозуміло, що підприємства не завжди задовольняє така якість молока, тому вони готові платити більше за якісне молоко, яке надходить великими партіями.
У господарствах України якість молочної сировини контролюється, в першу чергу, переробними підприємствами, визначаючи таким чином її закупівельну ціну. Кожен завод ставить свої основні вимоги за показниками: для виробництва незбираного молока - жир, молока тривалого зберігання - білок, сиру - білок, точка замерзання. Однак, за заявами переробників молока, жодна з норм ДСТУ на молоко 3662-97 не виконується повною мірою.
Різниця в цінах між молоком I и II ґатунків становить 10-20%, а між I ґатунком і несортовим – більше 30%. Молоко від населення приймається в основному ІІ ґатунку. Низька якість молока залишається актуальною проблемою молочного тваринництва України. Технологія виробництва в умовах підсобних господарств населення, де виробляється і закуповується левова частка молочної сировини, не забезпечує його стабільного виробництва і високої якості.
Разом з тим, в останні два роки спостерігається тенденція підвищення якості молока, проданого молокопереробній промисловості сільськогосподарськими підприємствами.
Якість молока, проданого сільськогосподарськими господарствами переробним підприємствам по ДСТУ 3662-97 (в %)
| Ґатунок | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 (1 кв.) |
| Екстра | | 1,9 | 4,4 | 7,4 |
| Вищий ґатунок | 28,4 | 29,1 | 31,3 | 35,1 |
| 1 ґатунок | 62,9 | 62,3 | 59,3 | 53,8 |
| 2 ґатунок | 7,0 | 5,7 | 4,1 | 3,4 |
| Не ґатункове | 1,7 | 1,0 | 0,9 | 0,3 |
| Жирність | 3,6 | 3,55 | 3,58 | 3,65 |
Виробники молока відстають у інноваційному та технологічному розвитку у порівнянні зі сферою його переробки, яка все більше наближається до європейських стандартів роботи і потребує суттєвого поліпшення якості сировини (забруднення українського молока бактеріями в кілька разів перевищує нормативи ЄС).
Двома найважливішими показниками якості молока є загальна допустима кількість бактерій та кількість соматичних клітин у ньому. Відповідно до Закону України «Про молоко і молочні продукти» в державному стандарті значно підвищені вимоги щодо бактеріального обсіменіння. Наявність бактерій допускаються для молока вищого, першого та другого гатунків у межах, відповідно до 300, 400 і 500 тис. клітин на куб. мм. Наявність бактерій у молоці вищого сорту відповідає рівню вимог стандартів зарубіжних країн, що мають розвинене молочне скотарство.
Порівняльна характеристика якісних показників молока в різних країнах
| Країна | Нормативні показники | |
| Загальна кількість бактерій, тис./см3 | Кількість соматичних клітин, тис./см3 | |
| Норвегія, Великобританія | 20 | 150 |
| Данія | 30 | 200 |
| США | 10 | 225 |
| Середні показники по ЄС | 50 - 100 | 400 |
| Україна | ≤300* | ≤ 400* |
| Росія | 100* | 200* |
| Білорусь | 100* | 300* |
* для молока вищого ґатунку
Низька якість вітчизняної молочної сировини і, як наслідок, молочної продукції значною мірою звужує ринки її збуту.
Поліпшення якості молока дозволить випускати більш якісні молочні продукти, що призведе до збільшення споживання української продукції як в країні, так і за її межами.
Також треба розуміти, що інші країни, до яких надходить молочна продукція, будуть розвивати свої переробні підприємства і відповідні сировинні бази. Конкуренція на ринках інших країн буде рости, і єдиний спосіб вижити в цих умовах буде мати більш якісну продукцію, ніж у інших виробників, і при цьому конкурентну ціну. Інакше кордони для молочної продукції з України будуть ще більш закритими.