За даними звітності підприємства за 3 останні роки провести аналіз фінансового стану, виявити резерви І зробити аналітичні висновки
| Вид материала | Документы |
- Ємства за 3 роки, перевірити її достовірність, обчислити узагальнені показники ефективності, 957.81kb.
- Методика аналізу фінансового стану підприємства. Загальний аналіз фінансового стану, 1343.99kb.
- Методика аналізу фінансового стану підприємства. Загальний аналіз фінансового стану, 1330.95kb.
- Курсова робота аналіз фінансового стану підприємства Зміст, 789.46kb.
- Методика проведення аудиту фінансової звітності форми №1 „Баланс 90 > Заключні процедури, 2795.26kb.
- З м І с т експрес-аналіз фінансового стану, його основні єтапи Аналіз фінансового лівериджу, 22.14kb.
- Київський інститут інвестиційного менеджменту фінансовий аналіз, 396.67kb.
- Формат опису модуля, 19.06kb.
- Аналіз фінансової звітності підприємства” Вступ, 1014.56kb.
- Формат опису модуля назва модуля: Економічний аналіз, фінанси І кредит Код модуля:, 19.03kb.
Рис. 2.2 Схема таблиці “Основні показники, що характеризують фінансовий стан підприємства”
В процесі виконання завдання слід визначити величину фінансових коефіцієнтів, склавши для цього аналітичні таблиці за схемою, наведеною на рис. 2.2, порівняти їх значення з оптимальними, що наведені у додатках 2 і 3 та зробити аналітичні висновки.
При написанні висновків за результатами аналітичних розрахунків рівня та динаміки фінансових коефіцієнтів слід керуватися наступним.
Оцінка рентабельності
До основних показників цього блоку, який використовується в країнах з ринковою економікою для характеристики рентабельності вкладень в діяльність того чи іншого виду, відносяться рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу. Економічна інтерпретація цих показників очевидна – скільки гривень прибутку припадає на одну гривню авансованого (власного) капіталу. При розрахунку можна використовувати або валовий прибуток, або фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування.
Аналізуючи рентабельність в просторово-часовому аспекті, необхідно брати до уваги три ключові особливості цих показників, суттєві для формулювання обґрунтованих висновків.
Перша пов’язана з тимчасовим об’єктом діяльності підприємства. Так, коефіцієнт рентабельності продукції визначається результативністю роботи у звітному періоді; ймовірний запланований ефект довгострокових інвестицій він не відображає. Коли підприємство робить перехід на нові перспективні технології або види продукції, які потребують великих інвестицій, значення показників рентабельності можуть тимчасово знижуватися. Однак, якщо стратегія перебудови була вибрана правильно, то витрати в подальшому окупляться, тобто зниження рентабельності в звітному періоді не можна розглядати як негативну характеристику поточної діяльності.
Друга особливість визначається проблемою ризику. Багато управлінських рішень пов’язані з дилемою “добре їсти, чи спокійно спати?”. Якщо вибирають перший варіант, то приймають рішення, орієнтовані на отримання високого прибутку, хоча б ціною великого ризику. При другому варіанті – навпаки. Одним із варіантів ризику бізнесу якраз і є коефіцієнт фінансової залежності – чим вище його значення, тим більш ризикованим з позиції акціонерів і кредиторів є підприємство.
Третя особливість пов’язана з проблемою оцінки. Зокрема, чисельник і знаменник показника рентабельності власного капіталу виражені (в деякому розумінні) в грошових одиницях різної купівельної спроможності. Чисельник показника, тобто прибуток, динамічний, він відображає результати діяльності і рівень цін, який склався на товари чи послуги в основному за минулий період. Знаменник показника, тобто власний капітал, складається протягом ряду років. Він виражений в книжній (обліковій) оцінці, яка може досить суттєво відрізнятися від поточної оцінки.
Крім того, облікова оцінка власного капіталу немає ніякого відношення до майбутніх прибутків. Дійсно, далеко не все може бути відображене в балансі, наприклад, престиж фірми, торговельна марка, суперсучасні технології, кваліфікований управлінський персонал не мають грошової оцінки (мова не йде про продаж фірми в цілому) в звітності. Тому ринкова ціна акцій може значно перевищувати облікову ціну. Таким чином, високе значення коефіцієнта рентабельності власного капіталу зовсім не еквівалентне високій віддачі на інвестований в фірму капітал; при виборі рішення фінансового характеру необхідно, відповідно, орієнтуватися не лише на цей показник, але й брати до уваги ринкову ціну фірми.
Методичні вказівки до виконання завдання 2
Аналіз руху грошових коштів прямим методом
У світовій та вітчизняній практиці використовують два методи розрахунку, а відповідно й аналізу потоків грошових коштів - прямий і непрямий. Різниця між ними полягає у різній послідовності процедур визначення величини потоку грошових коштів в результаті операційної діяльності, у різному інформаційному забезпеченні розрахунків.
Застосування цих методів забезпечує різний рівень повноти і глибини аналітичного дослідження: прямий метод, базуючись безпосередньо на даних бухгалтерського обліку, дає змогу ґрунтовно вивчити всі аспекти руху грошових коштів, пов'язані з вхідним і вихідним грошовими потоками як загалом для підприємства, так і для різних видів його господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової); непрямий ґрунтується в основному на даних фінансової звітності і зорієнтований переважно на аналіз результативного грошового потоку (чистого руху коштів від окремих видів господарської діяльності).
Прямий метод аналізу грошових потоків передбачає одержання даних, що характеризують як вхідний і вихідний, так і результативний — чистий грошові потоки підприємства у звітному періоді. Він дає змогу оцінити весь обсяг надходжень (вхідний грошовий потік) і видатків (вихідний грошовий потік) грошових коштів в розрізі окремих видів господарської діяльності і для підприємства загалом. Чистий грошовий потік розраховують при цьому як різницю між вхідним і вихідним грошовими потоками. Залишок грошових коштів на кінець звітного періоду визначають як суму їх залишку на початок цього періоду і величини чистого грошового потоку.
При аналізі потоки грошових коштів розглядаються за трьома видами діяльності: операційна (основна), інвестиційна і фінансова.
Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.
Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
Розрізняють також надходження грошових коштів до підприємства – “притоки”, і вибуття грошових коштів – “відтоки” по кожному з 3-х видів діяльності.
Потоки грошових коштів по операційній діяльності
“притоки”“відтоки”
| Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг | | | | Оплата рахунків постачальників і підрядників |
| Аванси, отримані від покупців | | | Виплата заробітної плати | |
| Погашення дебіторської заборгованості | | | Відрахування до бюджету та позабюджетних фондів | |
| Надходження від погашення бартеру | | | Оплата процентів за кредит |
Оскільки операційна діяльність підприємства є головним джерелом прибутку, то вона повинна бути і головним джерелом грошових коштів.
Потоки грошових коштів по інвестиційній діяльності
“притоки”“відтоки”
| Виручка від реалізації основних засобів і нематеріальних активів | | | | Придбання основних засобів і нематеріальних активів |
| Дивіденди, проценти від довгострокових капітальних вкладень | | | Капітальні вкладення | |
| Повернення інших фінансових вкладень | | | Довгострокові фінансові вкладення |
Оскільки при нормальному ході справи підприємство прагне до розширення і модернізації існуючих виробничих потужностей, то інвестиційна діяльність в цілому приводить до відтоку грошових коштів.
Потоки грошових коштів по фінансовій діяльності
“притоки”“відтоки”
| Короткострокові кредити і позики | | | | Повернення короткострокових кредитів і позик |
| Довгострокові кредити і позики | | | Повернення довгострокових кредитів і позик | |
| Надходження від емісії акцій | | | Виплата дивідендів | |
| | | Погашення векселів | |
Фінансова діяльність покликана збільшувати грошові кошти в розпорядженні підприємства для фінансового забезпечення операційної і інвестиційної діяльності.
Аналіз грошових коштів непрямим методом
Непрямий метод проведення аналізу руху грошових потоків забезпечує одержання даних, що характеризують чистий грошовий потік підприємства у звітному періоді. Цей метод передбачає визначення чистого руху коштів (чистого грошового потоку) від операційної діяльності через послідовне коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у „Звіті про фінансові результати”, на статті витрат, не пов'язаних з видатком коштів, і статті доходів, що не супроводжуються надходженням коштів (амортизація необоротних активів, зміни у складі запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов'язаної з операційною діяльністю, негрошових операцій тощо).
Розрахунки чистих грошових потоків (чистого руху грошових коштів) від інвестиційної та фінансової діяльності, а також для підприємства загалом здійснюють за таким же алгоритмом, що й при застосуванні прямого методу.
Складання „Звіту про рух грошових коштів” у складі фінансової звітності підприємства згідно з П(С)БО 4 передбачає використання саме непрямого методу подання інформації про рух грошових коштів.
Перевагою непрямого методу з аналітичної точки зору є те, що він дає змогу оцінити грошові потоки лише на основі фінансової звітності, виявити взаємозв'язок фінансового результату діяльності зі змінами грошових коштів за період що аналізується, а також визначити потенціал формування підприємством основного внутрішнього джерела фінансування свого розвитку — чистого грошового потоку від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, виявити динаміку всіх факторів, що впливають на його формування, практично не використовуючи даних аналітичного обліку.
Головним джерелом інформації для аналізу грошових потоків за непрямим методом є форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів". Шляхом "читання" цього документа можна оцінити, яким є чистий грошовий потік підприємства - додатним чи від'ємним, що переважало за кожним окремим видом господарської діяльності у звітному періоді - надходження чи видаток грошових коштів.
Додатне значення чистого грошового потоку підприємства загалом слід оцінювати як позитивний результат господарської діяльності. Воно свідчить про зростання платоспроможності підприємства, про його здатність створювати грошові резерви, забезпечувати зростання залишку грошових коштів на рахунках підприємства.
Дані Звіту про рух грошових коштів дають змогу оцінити динаміку формування суми чистого грошового потоку як важливого показника оцінки результативності всього фінансового аналізу, спрямованого на поліпшення фінансового стану підприємства, підвищення його ринкової вартості. Для виявлення загальної тенденції (тренда) зміни чистого грошового потоку таку оцінку слід проводити за період три - п'ять років, але не менше, ніж за повний господарський рік.
Сутність і особливості методики аналізу грошових потоків непрямим методом
Важливим аспектом аналізу грошових потоків непрямим методом є дослідження взаємозв'язку чистого грошового потоку і тієї частини чистого прибутку підприємства, яка спрямовується на його виробничий розвиток, на поповнення власного капіталу у формі нерозподіленого прибутку, з'ясування впливу факторів, які зумовили у звітному періоді різницю (відмінність) між величиною нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) і сумою чистого грошового потоку підприємства.
В основі такого дослідження лежить запропонована А.Д. Шереметом і Є.В. Негашевим методика, що дає змогу змоделювати такий взаємозв'язок, оцінити вплив факторів на різницю між чистим грошовим потоком і величиною нерозподіленого прибутку, вивчити динаміку факторних змін порівняно з попереднім (базовим) періодом.
Вхідною у цій методиці є балансова модель, яку можна подати так:
(НА-АМ)+З + ГК + ЗД = ВК + КБ + ПЗ
де НА - необоротні активи (в частині основних засобів, нематеріальних активів) за первісною вартістю;
АМ - сума зносу основних засобів і нематеріальних активів;
З - запаси;
ГК- грошові кошти та їх еквіваленти;
ЗД - дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції та інші активи;
ВК - власний капітал;
КБ - довго- та короткострокові кредити банків;
ПЗ - поточні та інші зобов'язання і пасиви.
Ця модель може бути трансформована так, щоб у лівій частині рівності залишились лише грошові кошти та їх еквіваленти:
ГК = (ВК + КБ + ПЗ + АМ) (НА + 3 + ЗД)
Це дає змогу визначити приріст (зміну) залишку грошових коштів та їх еквівалентів на кінець звітного періоду (АГК), що рівнозначне чистому грошовому потоку підприємства (ГПч), через приріст (зміну) відповідних складових балансової моделі:
АГК = ГПч + ΔКВ = (ΔВК + ΔКБ + ΔПЗ + ΔАМ) — (ΔНА + ΔЗ + ΔЗД)
де ΔКВ — вплив зміни валютних курсів на залишок коштів на рахунках підприємства.
Трактуючи приріст (зміну) власного капіталу (ΔВК) як суму зміни власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку звітного періоду (ПН) та зміни власного капіталу за рахунок інших факторів, не пов'язаних з формуванням прибутку (ΔВКі):
ΔВК = ПН+ΔВКі
одержимо залежність, що виражає взаємозв'язок чистого грошового потоку підприємства і нерозподіленого прибутку - тієї частини чистого фінансового результату (прибутку) звітного періоду, що спрямовується на поповнення власного капіталу підприємства, на його виробничий розвиток:
ГПч = ПН + (ΔВКі + ΔКБ + ΔПЗ + ΔАМ) - (ΔНА + ΔЗ + ΔЗД + ΔКВ)
або
ГПч - ПН = (ΔВКі + ΔКБ + ΔПЗ + ΔАМ) -(ΔНА + ΔЗ + ΔЗД + ΔКВ)
У лівій частині останньої рівності відображене відхилення чистого грошового потоку від нерозподіленого прибутку звітного періоду, в правій - фактори, що впливають на це відхилення. Фактори ΔВКі, ΔКБ, ΔПЗ, ΔАМ називають додатними, оскільки їх додатна зміна (приріст) призводить до зростання різниці (ГПч - ПН), а фактори ΔНА, ΔЗ, ΔЗД, ΔКВ - від'ємними, оскільки їх додатна зміна (приріст) призводять до зменшення цієї різниці.
Методичні вказівки до виконання завдання 3
Термін “оборотний капітал” відноситься до поточних активів підприємства і тотожний терміну “оборотні кошти” (“оборотні активи”). Оборотні кошти забезпечують безперервність виробничого процесу.
В практиці планування, обліку і аналізу оборотні кошти можна поділити за такими ознаками:
1. Залежно від функціональної ролі в процесі виробництва – оборотні фонди і фонди обігу. До оборотних фондів відносяться виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо), незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу – це готова продукція і товари для перепродажу, товари відвантажені, грошові кошти, розрахунки з іншими підприємствами і організаціями. Такий поділ необхідний для окремого аналізу часу перебування оборотних коштів в процесі виробництва і обігу.
2. Залежно від практики контролю, планування і управління – нормовані і ненормовані оборотні кошти. На підприємстві можуть існувати норми і нормативи на виробничі запаси, напівфабрикати власного виробництва, незавершене виробництво, готову продукцію.
3. Залежно від джерел формування оборотних коштів – власні оборотні кошти і позикові оборотні кошти. Позикові оборотні кошти формуються у формі банківських кредитів, а також кредиторської заборгованості. Вони надаються підприємству в тимчасове користування.
4. Залежно від ліквідності (швидкості перетворення в грошові кошти) – абсолютно ліквідні кошти; швидко реалізовані оборотні кошти; оборотні кошти, що повільно реалізуються.
5. Залежно від міри ризику вкладення:
- оборотні кошти з мінімальним ризиком вкладень – грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення;
- оборотні кошти з малим ризиком вкладень – дебіторська заборгованість (за вирахуванням сумнівної), виробничі запаси (за вирахуванням залежалих), залишки готової продукції і товарів (за вирахуванням тих, що не користуються попитом);
- оборотні кошти з середнім ризиком вкладень – малоцінні та швидкозношувані предмети, незавершене виробництво;
- оборотні кошти з високим ризиком вкладень – сумнівна дебіторська заборгованість, залежалі виробничі запаси, готова продукція і товари, що не користуються попитом.
Аналіз оборотних коштів включає оцінку складу і динаміки структури оборотних коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, а також джерел фінансування поточних активів, оцінку обіговості та руху грошових коштів.
Починати аналіз необхідно з оцінки складу і динаміки структури оборотних коштів. Для цього складається аналітична табл. 3.1, яка заповнюється даними з активу “Балансу”.
Таблиця 3.1. Аналіз складу і динаміки структури оборотних коштів
| Елементи оборотних коштів | Роки | |||||
| Базовий | Попередній | Звітний | ||||
| Сума, тис. грн. | Струк-тура,% | Сума, тис. грн. | Струк-тура,% | Сума, тис.грн. | Структура,% | |
| А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1. Виробничі запаси | | | | | | |
| 2.Незавершене виробництво | | | | | | |
| 3. Готова продукція | | | | | | |
| 4. Товари | | | | | | |
| 5. Дебіторська заборгованість | | | | | | |
| 6. Грошові кошти та їх еквіваленти | | | | | | |
| 7. Поточні фінансові інвестиції | | | | | | |
| 8. Інші оборотні активи | | | | | | |
| Усього: | | 100 | | 100 | | 100 |
Аналізуючи дані про склад та динаміку структури оборотних коштів, можна сказати, яка частина оборотних коштів вкладена в запаси і витрати і на скільки змінилась їх частка за аналізований період.
Тоді робиться висновок: чи працює підприємство стабільно і яку суму обігових коштів вкладає у виробничі запаси і готову продукцію.
Далі аналізується структура та динаміка дебіторської заборгованості. Для проведення аналізу дебіторської заборгованості складається аналітична табл. 3.2.