Правила безпеки для тютюнового та тютюново-ферментаційного виробництва передмова

Вид материала

Документы

Содержание 6.8. Шум та вібрація 7. Вимоги безпеки до технологічних процесів і виробництв 7.2. Вимоги безпеки до окремих видів робіт 7.2.1. Загальні вимоги безпеки

Подобный материал:

• Правила безпеки для спиртового та лікеро-горілчаного виробництва затверджено, 5328.36kb.
• Правила безпеки систем газопостачання України, 2071.23kb.
• Розділ 1 наукові основи безпеки життєдіяльності глава Теоретичні основи безпеки життєдіяльності, 433.74kb.
• Правила охорони праці при обслуговуванні просочувально-сушильного устаткування для, 515.36kb.
• Правила техніки безпеки. Класи неорганічних сполук (2год.) Правила техніки безпеки, 62.93kb.
• Про затвердження Правил пожежної безпеки для об'єктів зберігання, транспортування, 1795.29kb.
• Правила безпеки при виробництві солоду, пива та безалкогольних напов київ 1997 передмов, 5024.56kb.
• Правила пожежної безпеки Список літератури Вступ, 605.07kb.
• Правила безпечної поведінки на воді влітку. Можливі небезпеки під час купання та розваг, 369.36kb.
• П/п Посадова категорія, 55.02kb.

6.7.2. Вимоги до систем водопостачання

6.7.2.1. Розміщення, влаштування, експлуатація та поря­док обслуговування систем водопроводу повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84.

Водопровідні мережі повинні бути закільцевані.

6.7.2.2. Кожна водозабірна споруда з відкритих чи під­земних джерел, що знаходиться у веденні підприємства, повинна мати технічну документацію, погоджену у встанов­леному порядку з місцевими органами санітарного нагляду.

6.7.2.3. Резервуари води для технологічних та госпо­дарсько-питних потреб, що розташовані поза будівлями, повинні бути закритими, а резервуари, що розміщені у зем­лі, обнесені огорожею висотою не менше 1 м.

6.7.2.4. Водозабірні споруди для питної води повинні мати зону суворого санітарного режиму, розміри якої вста­новлюються за діючими СНиПами та погоджуються з місце­вими органами санітарного нагляду. Зона повинна бути ого­роджена, нічної пори освітлена.

6.7.2.5. Господарсько-питний водопровід, який живиться від міського водопроводу, не повинен мати безпосередньо­го з'єднання з водопроводом, який живиться від місцевого джерела водопостачання, а також з водопроводом, який подає воду непитноі якості.

6.7.2.6. Питні фонтанчики або установки для забезпечення газованою водою слід передбачати на відстані не більше 75 м від робочих місць у будівлях.

6.7.2.7. На підприємствах, де джерела питного водопос­тачання не забезпечують всіх потреб споживачів, за наявності техніко-економічного обгрунтування та за погодженням з органами санітарно-епідеміологічної служби допускається підведення води непитної якості до пісуарів та змивних бачків унітазів

6.7.2.8. Прокладання труб водопостачання у приміщеннях електрощитової та холодильних камерах не дозволяється.

6.7.2.9. Приєднання водорозбірних приладів до циркуляц­ійних трубопроводів не допускається

6.7.3. Вимоги до систем каналізації

6.7.3.1. Для відведення стічних вод повинні передбача­тися окремі мережі виробничої" та побутової каналізації.Підприємство повинне забезпечувати щодобовий лабора­торний контроль ефективності очищення виробничих та по­бутових стічних вод.

6.7.3.2. Каналізаційна мережа підприємств повинна приєдну­ватись до загальноміської каналізації за умови забезпечення характеристики стічних вод на рівні вимог СНиП 2.04.03-85 та за погодженням з місцевими органами санітарно-епідеміолог­ічної служби у відповідності з Правилами прийому стічних вод до систем каналізації населених пунктів.

6.7.3.3. Виробничі стічні води, що містять горючі рідини, суспендовані речовини, жири, масла, кислоти, а також інші речовини, які порушують нормальну роботу або викликають руйнування мереж та очисних споруд, а також ті, що містять цінні відходи виробництва, слід очищувати до їх надходжен­ня до зовнішньої мережі каналізації.

6.7.3.4. Не дозволяється введення до експлуатації під­приємства при відсутності або з недобудованими споруда­ми каналізації.

6.7.3.5. Приєднувати виробничу каналізацію, яка транспор­тує стічні води, що містять пальні та легкозаймисті рідини, до мережі побутової каналізації та водостоків не допускається.Не допускається скидання до каналізації технологічних розчинів, а також осаду з технічних резервуарів при очистці останніх. Скидання до каналізації отруйних продуктів та ре­агентів за нормальної експлуатації та при аваріях не доз­воляється. Ці продукти слід скидати до спеціальних техно­логічних ємкостей для подальшої утилізації або обеззара­жування.Скидання побутових та забруднених виробничих стічних вод до поглинальних колодязів та бурових свердловин не дозволяється.

6.7.3.6. Не допускається влаштування усередині примі­щень відстійників (у тому числі жироуловлювачів) для улов­лювання домішок, що швидко загнивають, а також уловлю­вачів для легкозаймистих та горючих рідин.

6.7.3.7. Для запобігання проникненню газів з каналізац­ійної мережі до технологічного устаткування або приміщен­ня цеху, всі санітарні прилади та приймачі, що встановлені на мережах побутової та виробничої каналізації, повинні бути обладнані гідравлічними затворами.

6.7.3.8. Прокладання внутрішніх каналізаційних мереж не допускається:

- під стелею, у стінах та у підлозі обідніх залів, робочих кімнат, адміністративних будівель, залів засідань, залів для глядачів, бібліотек, навчальних аудиторій, електрощитових та трансформаторних, пультів управління, автоматики, приплив­них вентиляційних камер та виробничих приміщень, які ви­магають особливого санітарного режиму.

6.7.3.9. Прокладання під підлогою трубопроводів, якими транспортуються агресивні та токсичні стічні води, слід пе­редбачати в каналах, виведених до рівня підлоги та пере­критих з'ємними плитами, або, при відповідному обгрунту­ванні, у прохідних тонелях.

6.7.3.10. Насоси для перекачування побутових та вироб­ничих стоків, які містять у своєму складі токсичні забруднен­ня та речовини, що швидко загнивають, а також для пере-качки стічних вод, які виділяють отруйні або неприємні за­пахи, гази або пари, слід розміщувати в окремо розташо­ваній будівлі, підвалі або ізольованому приміщенні, а за відсутності підвалу - в окремому опалювальному приміщенні першого поверху, яке має самостійний вихід назовні або на сходову клітку.

Приміщення насосної станції слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією. Приймальні резервуари для вказаних стічних вод слід розташовувати поза будівлями або в ізоль­ованих приміщеннях разом з насосами.

6.7.3.11. Для вибухопожежонебезпечних цехів слід пе­редбачати окрему виробничу каналізацію з самостійними випусками, вентиляційними стояками та гідрозатворами на кожному з них.

Вентиляцію мережі необхідно передбачати через венти­ляційні стояки, приєднані до найвищих точок трубопроводів.

В уловлювачах для очищення стічних вод від горючих рідин слід передбачати на підвідних трубопроводах гідравлічні затвори та витяжну вентиляцію.

6.7.3.12. Приміщення споруд механічного очищення стіч­них вод та біофільтрів повинні бути оснащені припливно-витяжною вентиляцією, що забезпечує не менше 5-кратно-го обміну повітря щогодини.

6.7.3.13. У разі робіт на спорудах для очищення стічних вод повинні вживатись заходи, що виключають безпосередній кон­такт обслуговуючого персоналу зі стічною рідиною ( застосу­вання дистанційного управління, засобів захисту працюючих).

Відбір проб води або осадів із споруд слід виконувати з робочих площадок, улаштування яких (огорожа, освітлення тощо) повинне гарантувати повну безпеку працівників.

6.7.3.14. При ручному очищенні покидьки з ґрат слід видаляти в збірники з накривками з наступним їх вивезен­ням до місць знешкодження.

6.7.4. Вимоги безпеки при експлуатації споруд водопостачання та каналізації

6.7.4.1. Персонал підприємств водопостачання та канал­ізації, що зайнятий обробкою питних та стічних вод, окрім медичного огляду (первинного та періодичного) повинен забезпечуватись попереджувальними щепленнями у відповід­ності з вимогами санітарних органів (проти черевного тифу, паратифів А та В, дизентерії тощо).

6.7.4.2. В колодязях та камерах мереж водопостачання та каналізації і інших спорудах повинні бути передбачені дра­бини або скоби для спуску.

6.7.4.3. Управління ґратами, шиберами, засувками та ін­шим обладнанням, що знаходиться під водою, повинно здій­снюватись з землі за допомогою маховиків керуючих при­строїв, що виведені на поверхню перекрить на висоту 0.7 м.

6.7.4.4. Роботи в заглиблених камерах, шахтних колодя­зях тощо повинні виконуватись у відповідності з вимогами, викладеними у розділі 7.2.2 ч.1 цих Правил.

6.7.4.5. Приймальна камера на підвідному колекторі, приміщення ґрат та приймального резервуара каналізаційних насосних станцій повинні бути оснащені вентиляцією з не менше 5-кратного обміну повітря щогодинно. В насосних станціях, до яких можливе надходження вибухонебезпечних або токсичних виробничих стічних вод, повинна бути венти­ляція приміщень ґрат та резервуарів з 12-кратним обміном повітря щогодинно.

6.7.4.6. Включення освітлення, вентиляції та іншого об­ладнання повинні розміщуватись перед входом до приміщен­ня ґрат.

6.7.4.7. Вхід до приміщення автоматизованих ґрат допус­кається лише після 10-12 хвилинного провітрювання прим­іщення механічною вентиляцією.

Вентиляція повинна працювати безперервно під час зна­ходження людей у приміщенні.

6.7.4.8. При полях фільтрації належить передбачати ду­шову, приміщення для сушіння спецодягу, для відпочинку та прийому їжі. На кожні 75-100 га площі полів фільтрації слід передбачати будки для обігрівання обслуговуючого пер­соналу.

6.7.4.9. Приміщення споруд для очищення стічних вод, включаючи фізико-хімічне очищення, повинні бути обладнані вентиляцією, що забезпечує 12-кратний обмін повітря що­годинно. Вмикання та час роботи вентиляції повинні відпов­ідати вимогам п. 6.7.4.7. ч.1 цих Правил.

6.7.4.10. Вздовж периметру градирні повинна бути влаш­тована огорожа висотою не менше 1 м. На поруччі повинні бути вивішені знаки безпеки, що не дозволяють купання в градирнях.

6.7.4.11. Для проходу персоналу через кювети, по яких води відводяться з території градирні та бризкальних басейнів, повинні бути передбачені містки з поруччям, на яких мусять бути закріплені рятувальні засоби.

6.7.4.12. Вентилятори градирень повинні бути огород­жені. Доступ до вихідного отвору вентилятора повинен бути виключений. Заходити до дифузора вентилятора в часи його роботи не дозволяється. На період огляду та поточного ре­монту градирень вентилятори повинні бути відключені та застопорені.

6.7.4.13. Хлордозаторні повинні бути обладнані опален­ням, постійно діючою витяжною вентиляцією, системами во­допостачання і сигналізації. Пусковий пристрій систем вен­тиляції повинен бути розміщений у тамбурі перед входом до приміщення. Вентиляційні установки повинні мати резервне незалежне джерело електропостачання. Видалення повітря повинно здійснюватися з нижньої зони, де можливе накопи­чення хлору.

6.8. Шум та вібрація

6.8.1. При опрацюванні технологічних процесів, проекту­ванні, виготовленні та експлуатації машин та устаткування, виробничих споруд та будівель, а також при організації ро­бочого місця слід вживати всіх заходів що до зниження шуму, що впливає на людину, до показників, що не пере­вищують граничне допустимих рівнів.

6.8.2. Гранично допустимий рівень шуму (ГДР) на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинен пе­ревищувати 80 дБА. ГДР на робочих місцях необхідно знижу­вати в залежності від важкості та напруженості праці.

Визначення категорії напруженості та важкості праці здій­снюється у відповідності з ергономічними критеріями оцін­ки важкості та напруженості праці, наведених у Санітарних нормах допустимих рівнів шуму на робочих місцях.

6.8.3. Приміщення, в яких розміщене устаткування з під­вищеним рівнем шуму та вібрації, повинні бути ізольовані та обладнані засобами шумо- та віброізоляції (устаткування вста­новлене на віброізолюючих та шумопоглинальних основах тощо).

6.8.4. Для усунення передачі шуму з шумних приміщень до малошумних та за межі будівель або території підприє­мства слід:

а) вибирати проммайданчик для будови виробничих під­приємств, в яких застосовується шумне устаткування, з ура­хуванням існуючого або проектного планування населеного пункту;

б) шумне виробництво відокремлювати від меж житлово­го району та інших виробництв шумозахисною зоною з ча­гарників або дерев густолистяних або хвойних порід;

в) патрубки повітроводів вихлопу та всмоктування потуж­них агрегатів та вентиляторів, які виходять з будівлі, повинні бути обладнані глушниками, які знижують шум до рівня, встановленого нормами;

г) вентилятори з повітроводами повинні з'єднуватися за допомогою гнучкої вставки;

д) приводні паси вентиляторів повинні бути у повному комплекті і з однаковим натягом.

6.8.5. Машини та агрегати у відповідності з планом ПТР повинні оглядатись з метою своєчасного виявлення та усу­нення усіх дефектів, що можуть викликати збільшення шуму (знос шестерень, підшипників, невчасне та недостатнє їх змазування тощо).

6.8.6. Не дозволяється перебування працюючих в зоні з рівнем звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі.

6.8.7. Вібрація на робочих місцях виробничих приміщень не повинна перевищувати граничнодопустимі рівні, що їх наведено у ГОСТ 12.1.012-90.

6.8.8. Вібрація, яку створюють ручні машини, обладнані дви­гунами, при роботі яких маса ручної машини повністю або час­тково сприймається руками оператора, не повинна перевищу­вати допустимих значень їх, що наведено у ГОСТ 17770-86.

6.8.9. Маса вібруючого устаткування або його частин, що утримується руками у різних положеннях в процесі праці, не повинна перевищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не пе­редбачають більш жорстких обмежень.

6.8.10. Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів керування повинні мати форму, зручну для роботи.

6.8.11. При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен переви­щувати 75% тривалості робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допускаються.

6.8.12. Головні організаційно-технічні та лікувально-проф­ілактичні заходи щодо обмеження несприятливого впливу вібрації на працюючих:

- зменшення вібрації у джерелі її виникнення конструк­тивними та технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих машин;

- зменшення вібрації на шляху розповсюдження засоба­ми віброізоляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь, площадок з пасивною пру­жинною ізоляцією, гумових, поролонових та інших поглина­ючих вібрацію настилів, мастик тощо;

- перевірка наявності вібраційних характеристик (ВХ) в паспортах на новопридбані машини (в технічному паспорті машини повинні бути наведені ВХ та методи їх контролю у відповідності з ГОСТ 12.1.012-90), а при їх відсутності та необхідності -проведення вхідного контролю;

- своєчасне проведення планового та попереджувально­го ремонту машин з обов'язковим післяремонтним контро­лем вібраційних характеристик;

- використання машин у відповідності з їх призначенням, передбаченим нормативно-технічною документацією;

- виключення контакту працюючого з вібруючими поверхнями поза межами робочого місця або робочої зони (вста­новлення огорож, сигналізації, блокування, попереджуваль­них написів тощо).

6.8.13. На підприємствах, в організаціях та в установах повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих місцях не менше одного разу на рік.

7. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І ВИРОБНИЦТВ

7.1. Загальні вимоги

7.1.1. Виробничі процеси повинні здійснюватись у відпо­відності з вимогами цих Правил та чинної нормативно-техн­ічної документації, затвердженої у встановленому порядку.

7.1.2. Оцінка вибухонебезпеки і визначення категорії ви-бухопожежної і пожежної небезпеки приміщень, будівель, спо­руд визначається на стадії проектування розробником техно­логічного процесу у відповідності з вимогами ОНТП 24-86 та галузевими нормами технологічного проектування.

Для діючих підприємств категорії вибухопожежної небез­пеки можуть визначатись самим підприємством або органі­зацією, що має відповідних спеціалістів і дозвіл на це місце­вого органу Держпожнагляду*.

7.1.3. Режими технологічних процесів повинні забезпе­чувати:

- узгодженість роботи технологічного устаткування, що виключає виникнення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

- безвідмовну дію технологічного устаткування і засобів захисту працюючих на протязі строків, визначених норматив­но-технічною документацією;

- запобігання можливих розливів;

- контроль і попередження підвищення тиску в апаратах понад допустимий;

- попередження займання або пожеж;

- завантаження технологічного устаткування, що забезпе­чує рівномірний ритм роботи.

7.1.4. Для кожного виробництва розроблюється і затвер­джується технологічний регламент, що встановлює основні норми і вимоги щодо проведення технологічного процесу.

Порядок розробки, погодження, затвердження, реєстрації, строк дії, а також зміст регламентів для вибухопожежонебез-печних виробництв визначається галузевим Положенням про розробку технологічних регламентів, затвердженим Держнаг-лядохоронпраці.

До розробки Положення слід користуватись ОСТ 18-3.402-82.

7.1.5. Вибухопожежонебезпечне виробництво повинне бути оснащене автоматичними засобами контролю пара­метрів, значення яких визначають вибухонебезпечність про­цесу, сигналізацією граничних значень і системами блоку­вання, що перешкоджають виникненню аварійних ситуацій.

7.1.6. При відборі проб повинна бути виключена мож­ливість травмування працюючих і виділення вибухопожежо-

- Класифікація приміщень за ступенем електронебезпеки, ка­тегорія приміщень та будівель за вибухопоженою та пожежною небезпекою наведена у додатку 4.небезпечних речовин до виробничих приміщень. Місця відбо­ру проб повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.

7.1.7. Система контролю, управління і автоматичного про-тиаварійного захисту (ПАЗ) виробництв вибухопожежонебез-печних процесів повинна проходити комплексну перевірку на працездатність. Тривалість припрацювання приладів і засобів автоматизації, які використовуються в системах ПАЗ, повин­на бути не менше 360 годин безперервної роботи.

Не дозволяється застосовувати у системах ПАЗ багатоточ-кові прилади контролю параметрів, що визначають вибухо-небезпечність процесу.

7.1.8. На кожному підприємстві щодо цехів, дільниць і виробництв повинен бути визначений перелік шкідливих речовин, що можуть виділитися у виробничі приміщення при проведенні технологічних процесів і в аварійних випадках, а також обов'язковий перелік приладів і методик аналізів для визначення концентрації цих речовин безпосередньо у ви­робничих приміщеннях і лабораторіях.

7.1.9. У приміщеннях з можливим виділенням у робочу зону шкідливих і небезпечних (вибухопожежонебезпечних) парів, газів і пилу повинен бути організований систематич­ний контроль (за графіком, затвердженим органами санітар­ного нагляду) за їх вмістом у повітрі робочої зони.

7.1.10. Після капітального ремонту, перед початком се­зону масової переробки сировини підприємства повинні бути перевірені відносно підготовки цехів, дільниць і служб до приймання сировини і безпечного проведення робіт на під­приємстві і прийняті спеціальною комісією, призначеною власником підприємства з участю місцевих органів Держнаг-лядохоронпраці.

7.1.11. Проведення дослідних робіт, випробування досл­ідних зразків устаткування, систем автоматизації у вибухопо­жежонебезпечних виробництвах, а також експлуатація всіх діючих на підприємстві виробництв і об'єктів підвищеної небезпеки оформлюється наказом власника підприємства (об'єднання) з погодженням з місцевим органом Держнаг-лядохоронпраці.

При цьому повинні бути розроблені дослідно-промисло­вий регламент, інструкція по безпечному проведенню про­цесу (експлуатації устаткування), контролю, управлінню і протипожежному захисту, а також план локалізації аварійних ситуацій. Вказану технічну документацію опрацьовує і погод­жує з науково-дослідними і проектними інститутами органі­зація, яка пропонує проведення дослідних робіт.

7.1.12. Об'єднувати у загальний колектор викиди газів, які при змішуванні можуть утворювати вибухонебезпечну суміш, не дозволяється.

7.1.13. Технологічні процеси, пов'язані з застосуванням токсичних, подразнювальних і легкозаймистих речовин, по­винні проводитись в окремих приміщеннях або на спеціаль­них ізольованих дільницях загальних виробничих приміщень, що обладнані припливно-витяжною вентиляцією і протипо­жежними засобами.

7.1.14. Переміщення пилоутворюючих матеріалів здійсню­ється методом пневмо- і гідротранспортування і інших транс­портних пристроїв, що виключають шкідливі виділення у по­вітря робочої зони.

Наповнення тари пилоутворюючими матеріалами повинно здійснюватись з примусовою механічною подачею (роторни­ми,шнековими і іншими живильниками) з вилученням або максимальним зменшенням висоти вільного падіння матер­іалів. Повітря, яке витискується з тари під час ЇЇ заповнення, повинно відсмоктуватись та очищатись.

Отруйні рідини і суспензії повинні транспортуватись (пе­реміщатись) по трубах, змонтованих з нахилом у бік подачі.

7.1.15. Тиск (вакуум) в апаратах і трубопроводах, темпе­ратурний режим і рівень рідин в апаратах (мірниках), швид­кість подачі матеріалу необхідно підтримувати у відповідності з вимогами технологічних регламентів.

7.1.16. В усіх вибухопожежонебезпечних приміщеннях не дозволяється проведення ремонтних робіт при вимкнених припливно-витяжних вентиляційних системах.

7.1.17. Під час ремонтних робіт не дозволяється прове­дення операцій, при виконанні яких можливе виділення ви­бухопожежонебезпечних речовин. До початку ремонтних робіт і в період їх проведення повинен проводитися аналіз повітряного середовища на наявність у приміщенні вибухо­пожежонебезпечних парів і газів.

7.1.18. У разі виявлення токсичних або вибухопожежоне­безпечних газів в кількості вище допустимої ремонтні робо­ти повинні бути негайно припинені, а працівники виведені з небезпечної зони.

7.2. Вимоги безпеки до окремих видів робіт 7.2.1. Загальні вимоги безпеки

7.2.1.1. Роботи, пов'язані з оглядом, очищенням, ремон­том,розгерметизацією технологічного устаткування, комуні­кацій, в тому числі усередині ємкостей*, при проведенні яких існує або не виключена можливість виділення у робочу зону, визначену відповідно з ГОСТ 12.1.005-88*, вибухопо­жежонебезпечних або шкідливих парів, газів і інших речо­вин, здатних викликати вибух, загоряння, шкідливо вплину­ти на організм людини, а також роботи при недостатнім вмісті у повітрі кисню (нижче 20% об'єму) повинні прово­дитись за нарядом-допуском відповідно до вимог інструкцій, які розроблені на основі цих Правил з урахуванням місце­вих умов.

* До них відносяться апарати, цистерни, резервуари, сушильні барабани, печі сушильні, реактори І інше подібне устаткування, а також колектори, тунелі, колодязі, приямки тощо

7.2.1.2. На підприємстві у кожному цеху (виробництві) повинен бути розроблений перелік робіт з підвищеною не­безпекою за формою відповідно до додатка ІЗ.

В переліку повинні бути окремо вказані роботи, які:

- проводяться з оформленням наряду-допуску за формою згідно з додатками 14,15,16;

- проводяться без оформлення наряду-допуску з обов'яз­ковою реєстрацією таких робіт перед їх початком в журналі за формою відповідно до додатка 17.

7.2.1.3. Перелік робіт з підвищеною небезпекою розроб­ляється начальниками цехів (відділень, дільниць - при без-цеховій структурі), погоджується з виробничим (технічним) відділом, службою охорони праці і затверджується власни­ком підприємства.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою повинен періо­дично, не менше одного разу на рік, переглядатись і пере-затверджуватись.

7.2.1.4. В переліку повинні бути вказані: цех (установка, відділення - при безцехрвій структурі), місце і характер роботи, можливі шкідливі і небезпечні виробничі фактори при її проведенні, виконавці, основні заходи, що забезпе­чують безпеку робіт, які виконуються.

7.2.1.5. Наряд-допуск підписується начальником цеху, де проводиться робота, погоджується зі службою охорони праці (з реєстрацією у спеціальному журналі і присвоєнням чер­гового номера відповідно до додатка 16), а при необхідності - з суміжними цехами і затверджується власником або його заступником по виробництву.

Наряд-допуск оформлюється у двох примірниках, які після затвердження передаються керівнику зміни.

Керівник зміни передає один примірник відповідальному за підготовчі роботи.

Після виконання робіт по підготовці об'єкту обидва прим­ірники підписуються посадовими особами, відповідальними за підготовку і проведення робіт з підвищеною небезпекою, які підтверджують повноту виконання підготовчих робіт і за­ходів, що забезпечують безпеку проведення робіт.

Один примірник наряду-допуску після закінчення робіт передається службі охорони праці і зберігається у справах служби не менше трьох місяців.

Другий примірник знаходиться у посадової особи, яка відповідає за проведення цих робіт і після їх закінчення зберігається у справах цеху не менше трьох місяців.

Записи в обох примірниках повинні бути чіткими. Запов­нення наряду-допуску олівцем, виправлення у тексті і підпи­си відповідальних осіб з використанням копіювального па­перу не допускаються.

7.2.1.6. При відсутності на підприємстві технічної можли­вості кваліфіковано і в повному обсязі виконати ремонт ємкості до роботи можуть залучатись спеціалісти інших орга­нізацій, що повинні бути атестовані для проведення відповідних робіт, а також пройти інструктаж з техніки безпеки у відповідності з місцевими умовами виконання робіт на кон­кретному об'єкті.

7.2.1.7. Список осіб, які можуть призначатись керівника­ми робіт за нарядами-допусками, і перелік таких робіт на підприємстві встановлюється власником (адміністрацією).

7.2.1.8. Наряд-допуск визначає обсяг і зміст підготовчих робіт, послідовність їх виконання, заходи безпеки, періо­дичність аналізів повітряного середовища і засоби захисту працюючих. Не дозволяється змінювати обсяги робіт, перед­бачені нарядом-допуском, у бік їх збільшення.

7.2.1.9. Наряд-допуск видається тільки на одну бригаду, на один вид робіт, на одну зміну. Якщо ці роботи не закін­чені у зазначений строк, а умови і склад бригади не зміни­лись, наряд-допуск може бути продовжено начальником цеху на чергову зміну.