Правила безпеки для тютюнового та тютюново-ферментаційного виробництва передмова
| Вид материала | Документы |
- Правила безпеки для спиртового та лікеро-горілчаного виробництва затверджено, 5328.36kb.
- Правила безпеки систем газопостачання України, 2071.23kb.
- Розділ 1 наукові основи безпеки життєдіяльності глава Теоретичні основи безпеки життєдіяльності, 433.74kb.
- Правила охорони праці при обслуговуванні просочувально-сушильного устаткування для, 515.36kb.
- Правила техніки безпеки. Класи неорганічних сполук (2год.) Правила техніки безпеки, 62.93kb.
- Про затвердження Правил пожежної безпеки для об'єктів зберігання, транспортування, 1795.29kb.
- Правила безпеки при виробництві солоду, пива та безалкогольних напов київ 1997 передмов, 5024.56kb.
- Правила пожежної безпеки Список літератури Вступ, 605.07kb.
- Правила безпечної поведінки на воді влітку. Можливі небезпеки під час купання та розваг, 369.36kb.
- П/п Посадова категорія, 55.02kb.
6.3.3.1. Приміщення пунктів здоров'я, медпунктів, особистої гігієни жінок, парильні (сауни), приміщення для інгаляторіїв, фотаріїв, ручних та ножних ванн, приміщення для відпочинку та психологічного розвантаження необхідно приймати відповідно до вимог СНиП 2.09.04-87.
6.3.3.2. На підприємствах з обліковою чисельністю працюючих більше 300 чоловік повинні передбачатись фельдшерські пункти охорони здоров'я.
6.3.3.3. При обліковій чисельності від 50 до 300 працюючих повинен бути передбачений медичний пункт.
Площу медичного пункту необхідно приймати: 12 кв.м -при обліковій чисельності від 50 до 150 працюючих, 18 кв. м - від 151 до 300.
6.3.3.4. Пункти здоров'я повинні бути розміщені на першому поверсі адміністративних, побутових або виробничих будівель та забезпечені зручним під'їздом санітарного автомобіля.
6.3.3.5. Розміщення та розміри дверей у приміщенні пункту здоров'я повинні прийматися з урахуванням можливості переміщення хворих на носилках.
6.3.3.6. Приміщення особистої гігієни жінок слід розміщувати у вбиральнях із розрахунку 75 працюючих на одну установку. В цих приміщеннях повинні бути передбачені місця для роздягання та умивальник.
6.3.3.7. Приміщення та місця відпочинку в робочий час і приміщення психологічного розвантаження необхідно розміщувати, як правило, при гардеробних домашнього одягу і пунктах охорони здоров'я.
При допустимих параметрах повітря робочої зони у виробничих приміщеннях та відсутності контакту з речовинами 1 і 2 класів небезпеки допускається передбачати місця відпочинку відкритого типу у вигляді майданчиків, що розташовані у цехах на площах, що не використовуються з виробничою метою.
6.3.3.8. В приміщеннях для відпочинку та психологічного розвантаження при обгрунтуванні можуть бути передбачені пристрої для приготування та роздачі спеціальних тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою.
6.3.3.9. Рівень звукового тиску в приміщеннях і місцях для відпочинку, а також в приміщеннях психологічного розвантаження не повинен перевищувати 65 дБА.
6.3.4. Приміщення підприємств громадського харчування, торгівлі, служби побуту
6.3.4.1. При чисельності працюючих у зміну більше 200 чоловік необхідно передбачати їдальню, яка працює, як правило, на напівфабрикатах; до 200 чоловік - їдальню-розда-вальню.
При чисельності працюючих в зміну менше ЗО чоловік замість їдальні-роздавальні допускається передбачати кімнату прийому їжі.
6.3.4.2. Чисельність місць у їдальні необхідно приймати із розрахунку одне місце на чотирьох працюючих в зміну або найчисельнішу частину зміни.
6.3.4.3. Площа кімнати прийому їжі повинна визначатись з розрахунку 1 кв.м на кожного відвідувача, але не менше 12 кв.м. Кімната прийому їжі повинна бути обладнана умивальником, стаціонарним кіп'ятильником, електричною плиткою, холодильником. При чисельності працюючих до 10 чоловік у зміну замість кімнати прийому їжі допускається передбачати в гардеробній додаткове місце площею 6 кв.м для встановлення столу прийому їжі.
6.4. Вимоги до улаштування освітлення 6.4.1. Загальні вимоги
6.4.1.1. Освітлення виробничих, адміністративних і побутових приміщень виконується у відповідності з розрядом зорових робіт і коефіцієнтом природної освітленості (КПО). Норми освітленості при штучному освітленні на робочих поверхнях наведені у додатку 3.
6.4.1.2. Для живлення світильників загального освітлення повинна застосовуватись напруга не вище 380/220 В змінного струму при заземленій нейтралі і не вище 220 В змінного струму при ізольованій нейтралі і постійного струму.
6.4.1.3. В приміщеннях без підвищеної небезпеки для усіх стаціонарних світильників допускається застосовувати напругу не вище 220 В.
Світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127-220 В допускається встановлювати на висоті менше 2.5 м від підлоги, а також для місцевого освітлення, якщо виключено контакт з їх струмоведучими частинами у разі дотику.
6.4.1.4. Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватись напруга:
- в приміщеннях без підвищеної небезпеки - не вище 220 В;
- в приміщеннях з підвищеною небезпекою - не вище 42 В;
в особливо небезпечних - не вище 12 В.
В приміщеннях вологих, особливо вологих, жарких та з хімічно активним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається лише в арматурі спеціальної конструкції.
6.4.1.5. Для живлення переносних електросвітильників в приміщеннях з підвищеною небезпекою повинна застосовуватись напруга не вище 42 В, в особливо небезпечних - не вище 12 В.
При наявності особливо несприятливих умов, а саме, коли небезпека ураження електричним струмом підвищується наслідком тісноти, незручного положення робітника, стикання з великими металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в котлах, цистернах, бочках та інших ємкостях) для живлення ручних світильників повинна застосовуватись напруга не вище 12 В.
6.4.1.6. Контроль освітленості у приміщеннях та на робочих місцях повинен виконуватись не рідше одного разу на 12 місяців та після реконструкції освітлювальних установок.
6.4.2. Аварійне і евакуаційне освітлення
6.4.2.1. Аварійне освітлення (в приміщеннях і на місцях виконання зовнішніх робіт) слід передбачати, якщо вимкнення робочого освітлення і порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів, що з ним пов'язане, може викликати:
- вибух, пожежу, отруєння людей;
- тривале порушення технологічного процесу;
- порушення роботи таких об'єктів, як електричні станції, вузли радіопередачі та зв'зяку, диспетчерські пункти, котельні, щитові, дизельні, насосні установки водопостачання, каналізації і теплофікації, устаткування вентиляції і кондиці-онування повітря для виробничих приміщень, в яких недопустиме припинення робіт тощо.
Найменша освітленість робочих поверхонь виробничих приміщень і території підприємства, що вимагають обслуговування в аварійному режимі, становить 5% освітленості, нормованої для робочого освітлення при системі загального освітлення, але не менше 2 лк усередині будівлі і не менше 1 лк для території підприємства.
6.4.2.2. Евакуаційне освітлення в приміщеннях або в місцях проведення робіт поза будівлями слід передбачати:
- в місцях, небезпечних для проходу людей;
- в проходах і на сходах, які служать для евакуації людей при кількості тих, що евакуюються, більше 50 чоловік;
- по основних проходах виробничих приміщень, в яких працює більше 50 чоловік;
- в виробничих приміщеннях з постійно працюючими в них людьми, де вихід людей із приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення пов'язаний з небезпекою травматизму внаслідок продовження роботи виробничого устаткування;
- в приміщеннях допоміжних споруд, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік.
Евакуаційне освітлення повинне забезпечувати таку найменшу освітленість на підлозі основних проходів (або на землі) та на сходах:
- в приміщеннях - 0,5 лк;
- на відкритих територіях - 0,2 лк.
Світильники аварійного освітлення в приміщеннях можуть бути використані для евакуаційного освітлення.
6.4.2.3. Світильники робочого і аварійного освітлення у виробничих будівлях і зонах роботи на відкритому просторі повинні мати живлення від різних незалежних джерел. Допускається живлення робочого і аварійного освітлення від різних трансформаторів однієї двотрансформаторної підстанції при живленні трансформаторів від різних незалежних джерел.
Світильники евакуаційного освітлення у виробничих будівлях з природним освітленням повинні бути приєднані до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції (розподільного пункту освітлення), або за наявності лише одного вводу, починаючи від цього вводу.
Світильники евакуаційного освітлення у виробничих будівлях без природного освітлення повинні бути приєднані до окремого незалежного джерела живлення або автоматично на нього перемикатись, якщо у нормальному режимі живлення евакуаційного освітлення передбачається від джерела, яке використовується для робочого освітлення.
6.4.2.4. Не допускається використання електросилових мереж для живлення загального робочого, аварійного і евакуаційного освітлення.
6.4.2.5. Світлові покажчики евакуаційних або запасних виходів будівель будь-якого призначення, споряджені автономними джерелами живлення, у нормальному режимі, можуть живитись від мереж будь-якого виду освітлення, яке не вимикається під час функціонування будівлі.
6.4.2.6. При технічній недоцільності живлення аварійного і евакуаційного освітлення у відповідності з п.6.4.2.3. ч.1 цих Правил замість улаштування стаціонарного аварійного і евакуаційного освітлення допускається застосування ручних освітлювальних приладів з акумуляторами або сухими елементами.
6.4.3. Освітлювальна арматура
6.4.3.1. У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних на світильники повинні бути нанесені добре видимі розпізнавальні знаки з позначенням напруги живлення, що застосовується.
6.4.3.2. Електроосвітлення приміщень або майданчиків зберігання, приймання і відпуску ЛЗР повинно мати вибухо-захищене виконання з вмиканням поза будівлею або територією майданчиків.
6.4.3.3. Переносні світильники в пожежонебезпечних зонах будьякого класу повинні мати ступінь захисту не менше ІР54; скляний ковпак світильника повинен бути захищений металевою сіткою.
6.4.3.4. Вилки втичних з'єднань повинні бути виконані так, щоб їх було неможливо ввімкнути в розетки з номінальною напругою більш високою, ніж номінальна напруга вилки. Конструкція розеток І вилок повинна забезпечувати неможливість вмикання в розетку лише одного полюсу двополюсної вилки, а також одного або двох полюсів трихполюс-ної вилки.
6.4.3.5. Вилки етичних з'єднань повинні мати таку конструкцію, щоб приєднані до них переносні проводи в місцях приєднання не натягались та не ламались.
6.5. Вимоги безпеки до обладнання сигналізації та зв'язку
6.5.1. Перелік виробничих приміщень, з якими встановлюється зв'язок, вид зв'язку визначаються розробниками проекту в залежності від особливостей технологічних процесів, умов виробництва, категорії його вибухопожежонебезпеки і інших факторів.
6.5.2. Підприємства повинні мати обладнання внутрішнього телефонного зв'язку і міської АТС.
6.5.3. Прямий телефонний зв'язок повинен бути між власником підприємства і керівниками цехів і служб.
6.5.4. Основні і підсобні виробничі приміщення (ремонтні приміщення, машинне відділення холодильного устаткування, парокотельня і інші дільниці) повинні мати телефонний зв'язок. Відділення, між якими підтримується постійний виробничий взаємозв'язок, повинні бути обладнані телефонним, диспетчерським або селекторним зв'язком в залежності від умов виробництва, розміщення споруд і виробничих дільниць на території підприємства.
6.5.5. Місця робіт, пов'язані послідовністю або одночасністю виконуваних операцій, повинні бути забезпечені двосторонньою звуковою або світловою сигналізацією (дзвінок, сирена, переговірна трубка, лампочка).
6.5.6. Розміщення систем зв'язку і сповіщення здійснюється у місцях, зручних і безпечних для обслуговування, де повинні бути виключені: вібрація, забруднення продуктами технології, механічні та інші діяння, що впливають на точність, надійність і швидкість дії.
Сигнальні пристрої повинні бути розміщені так, щоб забезпечувалась видимість і чутність сигналу за умов праці цієї дільниці.
6.5.7. Виробничі приміщення, в яких може виникнути небезпека для працюючих, що там перебувають, внаслідок виділення газів або підвищення тиску в апаратах і посудинах понад допустимий, повинні бути обладнані аварійною звуковою і світловою сигналізацією, що вмикається від відповідних газоаналізаторів, манометрів і термометрів.
При цьому всі випадки загазованості повинні фіксуватися.
6.5.8. У вибухонебезпечних зонах електрообладнання зв'язку і засобів автоматичної сигналізації повинно бути у вибухозахищеному виконанні.
6.5.9. Вибухонебезпечні технологічні об'єкти обладнуються системами двостороннього гучномовного і телефонного зв'язку, а взаємопов'язані технологічні об'єкти, в необхідних випадках, - сигналізацією про роботу пов'язаних між собою агрегатів.
6.5.10. Системи зв'язку і сповіщення маркуються з нанесенням відповідних написів, що чітко відображають їх функціональне призначення.
6.5.11. Роботи з монтажу, налагодження, ремонту, регулювання і випробування систем зв'язку і сповіщення у вибухонебезпечних приміщеннях повинні виключати іскроутворення.
На проведення таких робіт у вибухонебезпечних зонах оформляється наряд-допуск, розробляються заходи, що гарантують безпеку організації і виконання робіт.
6.5.12. При знятті засобів зв'язку і сповіщення для ремонту, налагодження або повірки повинна виконуватись негайна заміна знятих засобів на ідентичні з усіх параметрів.
6.6. Опалення, вентиляція і кондиціонування повітря
6.6.1. Загальні положення
6.6.1.1. Вентиляція, опалення і кондиціонування повітря виробничих, побутових і адміністративних приміщень, споруд і будівель повинні забезпечувати на постійних робочих місцях і в робочій зоні під час проведення основних і ремонтних (допоміжних) робіт метеорологічні умови (температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря), а також концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони у відповідності з додатками 1,2.
6.6.1.2. Водопостачання камер зрошення, зволоження і дозволоження, які використовуються для обробки припливного та рециркуляційного повітря, необхідно здійснювати водою питної якості за ГОСТ 2874-82.
Воду, яка циркулює в камерах зрошення і інших апаратах систем вентиляції і кондиціонування повітря, слід фільтрувати, а при підвищених санітарних вимогах - передбачати бактеріцидне очищення.
Мокрі пилоуловлювачі витяжних систем (окрім рецирку-ляційних) постачаються водою технічної якості.6.6.2. Опалення
6.6.2.1. Системи опалення, опалювальні прилади, теплоносій і його граничні показники температури слід приймати згідно з вимогами СНиП 2.04.05-91. Для систем опалення і внутрішнього теплопостачання необхідно застосовувати в якості теплоносія, як правило, воду.
6.6.2.2. Опалення електричною енергією з безпосередньою трансформацією її в теплову або за допомогою теплових насосів допускається застосовувати при техніко-економ-ічному обгрунтуванні.
6.6.2.3. Пічне опалення приміщень категорій за вибухопо-жежною та пожежною небезпекою А, Б і В не допускається.
В приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А і Б слід, як правило, влаштовувати повітряне опалення. Допускається застосування систем водяного або парового опалення з місцевими опалювальними приладами, за винятком приміщень, в яких зберігаються або за-стосовуються речовини, які створюють при контакті з водою або водяними парами вибухонебезпечні суміші або речовини, здатні до самозаймання або вибуху у взаємодії з водою.
6.6.2.4. Прокладання транзитних трубопроводів систем опалення не допускається через приміщення сховищ, електротехнічні приміщення, пішохідні галереї і тунелі.
6.6.2.5. Відстань (в просвіті) від поверхні трубопроводів, опалювальних приладів і повітронагрівачів з теплоносієм температурою понад 105° С до поверхні конструкцій з горючих матеріалів необхідно приймати не менше 0.1 м; при меншій відстані слід передбачати теплову ізоляцію цих конструкцій з негорючих матеріалів.
6.6.2.6. Трубопроводи в місцях перетинань з перекриттями, внутрішніми стінами і перегородками слід прокладати в гільзах з негорючих матеріалів; кінці гільз повинні бути на одному рівні з поверхнею стін, перегородок і стель, але на 0.03 м вище поверхні чистої підлоги. Закладання зазорів і отворів в місцях прокладання трубопроводів слід передбачати негорючими матеріалами, що забезпечують нормовану межу вогнестійкості огорожень.
6.6.2.7. Прокладання або перехрещення в одному каналі трубопроводів опалення з трубопроводами горючих рідин, парів і газів з температурою спалаху парів 170° С і менше або агресивних парів і газів не допускається.
6.6.2.8. В приміщеннях категорій А, Б і В опалювальні прилади систем водяного і парового опалення слід застосовувати з гладкою поверхнею, яка допускає легке очищення: радіатори секційні або панельні одинарні, опалювальні прилади з гладких сталевих труб; для приміщень категорій В, в яких відсутнє виділення горючого пилу, можливе застосування конвекторів.
6.6.2.9. Опалювальні прилади в приміщеннях категорій А, Б і В слід розміщувати на відстані (в просвіті) не менше 0.1 м від поверхні стін; розміщувати опалювальні прилади у нішах не допускається.
6.6.2.10. Опалювальні прилади слід розміщувати, як правило, під світловими прорізами в місцях, доступних для огляду, ремонту та очищення.
6.6.2.11. Опалювальні прилади у виробничих приміщеннях з постійними робочими місцями на відстані 2 м або менше від вікон в місцях з розрахунковою температурою зовнішнього повітря у холодну пору року мінус 15° С і нижче (параметри Б) слід розміщувати під світловими прорізами (вікнами) для захисту працюючих від холодних потоків.
6.6.2.12. В приміщеннях для наповнення та зберігання балонів зі стисненим і зрідженим газами, а також в приміщеннях складів категорій А, Б і В і коморах горючих матеріалів або в місцях, відведених в цехах для складування горючих матеріалів, опалювальні прилади слід огороджувати екранами з негорючих матеріалів, забезпечуючи доступ до опалювальних приладів для їх очищення. Екрани слід встановлювати на відстані не менше 0.1 м (в просвіті) від приладів опалення. Конвектори з кожухом огороджувати екранами не слід.
6.6.3. Вентиляція та кондиціонування повітря
6.6.3.1. У виробничих, громадських, адміністративних і побутових приміщеннях без виділення шкідливих речовин і речовин з різко вираженими неприємними запахами, у приміщеннях технічних поверхів, тунелів, складів тощо, призначених для періодичної роботи або пересування людей, періодично діючу вентиляцію (провітрювання) з природним збуджуванням за рахунок вікон і прорізів, які відчиняються, або зі штучним збуджуванням допускається передбачати зовнішнім повітрям, що не підігрівається холодної пори року, забезпечуючи при періодичній роботі або переміщенні людей температуру повітря в робочій зоні не нижче 5 °С і не вище 32 °С.
6.6.3.2. Вентиляцію зі штучним збуджуванням слід передбачати для приміщень і зон без природного провітрювання, якщо мікрокліматичні умови і чистота повітря не можуть бути забезпечені вентиляцією з природним збуджуванням або періодичним провітрюванням.
Допускається передбачати змішану вентиляцію з частковим використанням природного збуджування для припливу або видалення повітря.
6.6.3.3. Припливно-витяжну або витяжну вентиляцію зі штучним збуджуванням слід передбачати для приямків глибиною 0.5 м і більше, а також оглядових канав, що потребують щоденного обслуговування і розташовані у приміщеннях категорій А і Б або в приміщеннях, в яких виділяються шкідливі гази, пари або аерозолі, питома вага яких більша питомої ваги повітря.6.6.3.4. В тамбур-шлюзи приміщень категорій А і Б, а також приміщень з виділенням шкідливих газів і парів 1 і 2-го класів небезпеки слід передбачати подачу зовнішнього повітря від окремої установки з резервним вентилятором, розрахункове, але не менше ніж 250 куб.м/г.
6.6.3.5. Концентрація горючих газів, парів, аерозолів і пилу у повітрі, яке видаляється системами місцевих відсмок-тувачів, не повинна перевищувати 50% нижньої концентраційної межі розповсюдження полум'я при температурі суміші, що видаляється.
6.6.3.6. Системи витяжної загальнообмінної вентиляції зі штучним збуджуванням для приміщень категорій А та Б, а також системи місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей необхідно передбачати з одним резервним вентилятором, якщо у разі зупинки вентилятора не може бути зупинене технологічне устаткування та припинене виділення шкідливих або горючих газів, парів та аерозолей.
6.6.3.7. Аварійну вентиляцію виробничих приміщень, до яких можливе раптове надходження значних кількостей шкідливих або горючих газів, парів та аерозолів, необхідно передбачати на вимоги технологічної частини проекту, враховуючи несумістність часу аварії технологічного та вентиляційного устаткування.
За відсутності таких даних аварійна вентиляція повинна забезпечувати в приміщеннях видалення не менше 50 куб.м/г на 1 кв. м площі підлоги приміщення та робочих площадок, окрім приміщень насосних та компресорних станцій категорій А та Б, для котрих витрата повітря -60 куб.м/г на 1 кв. м.
У приміщеннях насосних та компресорних станцій категорій А та Б аварійна вентиляція повинна забезпечувати вказаний повітрообмін додатково до повітрообміну, що створюється основними системами.
Аварійну вентиляцію в приміщеннях категорій А і Б слід виконувати із штучним збуджуванням.
6.6.3.8. Вентиляційне устаткування, яке обслуговує приміщення категорій А та Б та розташоване в цих приміщеннях, витяжні системи загальнообмінної витяжної вентиляції приміщень категорій В, Г, Д, які видаляють повітря з 5-метро-вої зони навколо устаткування, що містить горючі речовини, а також систем місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей повинне бути у вибухозахищеному виконанні. Це устаткування не допускається розташовувати у приміщеннях підвалів. В приміщеннях для устаткування цих систем не слід передбачати місць для теплових пунктів, водяних насосів, ремонтних робіт, регенерації масел та іншої мети. Якщо температура, категорія та група вибухонебезпечної суміші горючих газів, парів, аерозолів, пилу з повітрям не відповідає технічним вимогам на вибухозахищені вентилятори, слід застосовувати ежекторні установки.
6.6.3.9. Устаткування, окрім устаткування повітряних та повітряно-теплових завіс, не допускається розміщувати в приміщеннях, які ними обслуговуються:
- складів категорій А, Б та В;
- адміністративно-побутових будівель, за винятком устаткування з витратою повітря 10 тис. куб. м/г і менше.
Устаткування систем аварійної вентиляції та місцевих від-смоктувачів допускається розміщувати в приміщеннях, що ними обслуговуються.
6.6.3.10. Транзитні повітроводи для систем тамбур-шлюзів при приміщеннях категорій А та Б, а також систем місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей слід виконувати з межею вогнестійкості 0.5 години.
6.6.3.11. Транзитні повітроводи не слід прокладати крізь сходові клітини та приміщення сховищ.
6.6.3.12. Повітроводи для приміщень категорій А та Б та систем місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей не слід прокладати у підвалах чи підпільних каналах.
6.6.3.13. Місця проходу транзитних повітроводів крізь стіни, перегородки та перекриття будівель (у тому числі у кожухах та шахтах) слід ущільнювати негорючими матеріалами, які забезпечують нормовану межу вогнестійкості огородження, що перетинається.
6.6.3.14. Напірні ділянки повітроводів систем місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей, а також шкідливих речовин 1-го та 2-го класів небезпеки не слід прокладати крізь інші приміщення. Допускається прокладання вказаних повітроводів зварними класу П (плотньїе) без роз'ємних з'єднань.
6.6.3.15. Повітроводи, по яких переміщуються вибухонебезпечні суміші, допускається перетинати трубопроводами з теплоносієм, температура якого не менше ніж на 20% нижче температури самозаймання, °С, газів, парів, пилу або аерозолів.
6.6.3.16. Усередині повітроводів та на відстані менше 0.05 м від їх стінок не допускається розміщувати газопроводи та трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку та каналізаційні трубопроводи; не допускається також перетинання повітроводів вказаними вище комунікаціями.
6.6.3.17. Для устаткування, металевих трубопроводів та повітроводів систем вентиляції приміщень категорій А та Б, а також систем місцевих відсмоктувачів, що видаляють вибухонебезпечні суміші, слід передбачати заземлення відповідно до вимог Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).
6.6.3.18. Електроприймачі систем опалення, вентиляції та кондиціонування слід передбачати тієї ж категорії, яка встановлена для електроприймачів технологічного або інженерного устаткування приміщення.
Електропостачання систем аварійної вентиляції та проти-димного захисту, окрім систем для видалення газів та диму після пожежі, слід передбачати І категорії. При неможливості за місцевих умов здійснювати живлення електроприймачів І категорії від двох незалежних джерел допускається живлення їх від одного джерела від різних трансформаторів двот-рансформаторної або двох близько розташованих однотран-сформаторних підстанцій. При цьому підстанції повинні бути підключені до різних живильних ліній, що прокладені різними трасами, та мати пристрої автоматичного резерву, як правило, зі сторони низької напруги.
6.6.3.19. В будівлях та приміщеннях, що обладнані системами протидимного захисту, слід передбачати автоматичну пожежну сигналізацію.
6.6.3.20. Повітря, що викидається до атмосфери з систем місцевих відсмоктувачів та загальнообмінної вентиляції виробничих приміщень, в якому містяться забруднюючі шкідливі речовини, слід, як правило, очищувати та передбачати розсіювання в атмосфері залишкових кількостей шкідливих речовин відповідно до ОНД-86.
6.6.3.21. Місце викидів до атмосфери з систем вентиляції виробничих приміщень слід розміщувати за розрахунком або на відстані від приймальних пристроїв для зовнішнього повітря не менше 10 м по горизонталі або на 6 м по вертикалі при горизонтальній відстані менше 10 м. Крім того викиди з систем місцевих відсмоктувачів шкідливих речовин слід розміщувати на висоті не менше 2 м над дахом більш високої частини будівлі, якщо відстань до його виступу менше 10 м.
Місце викидів з системи аварійної вентиляції слід розміщувати на висоті не менше 3 м від землі до нижнього краю отвору.
6.6.3.22. Необхідно блокувати невмонтовані в технологічне устаткування вентилятори (за відсутності резервних) для систем місцевих відсмоктувачів, які видаляють шкідливі речовини 1 та 2-го класів небезпеки або вибухонебезпечні суміші, передбачаючи зупинку технологічного устаткування у разі виходу з ладу вентиляторів; а при неможливості зупинення технологічного устаткування повинна вмикатись аварійна сигналізація.
З цією метою слід встановлювати газоаналізатори або сигналізатори горючих газів, що зблоковані з установками аварійної вентиляції, та автоматично вмикаються від пристроїв сигналізації.
6.6.3.23. Включення повітряної завіси слід блокувати з відчиненням воріт, дверей та технологічних прорізів. Автоматичне відключення завіси слід передбачати після зачинен-ня воріт, дверей, технологічних прорізів та після відновлення нормованої температури повітря в приміщенні, передбачаючи скорочення витрати теплоносія до мінімальної, що забезпечує незамерзання води.
6.6.3.24. Сигналізацію роботи устаткування ("Включено", "Аварія") слід виконувати для систем:
а) вентиляції приміщень без природного провітрювання виробничих та адміністративно-побутових будівель;
б) місцевих відсмоктувачів, які видаляють шкідливі речовини 1 та 2 класів небезпеки або вибухонебезпечні суміші;
в) загальнообмінної витяжної вентиляції приміщень категорій А та Б;
г) витяжної вентиляції приміщень складів категорій А та Б, в яких відхилення контрольованих параметрів від норми може привести до аварії.
Примітка : Вимоги, що відносяться до приміщень без природного провітрювання, не поширюються на вбиральні, курильні, гардеробні та інші подібні приміщення.
6.6.3.25. Автоматичне блокування слід виконувати для :
а) відкривання та закривання клапанів зовнішнього повітря при включенні та виключенні вентиляторів;
б) відкривання та закривання клапанів систем вентиляції, сполучених повітроводами для повної або часткової взаємозамінності, у разі виходу з ладу одної з систем;
в) закривання клапанів на повітроводах для приміщень, які захищаються установками газового пожежогасіння, при виключенні вентиляторів систем вентиляції цих приміщень;
г) включення резервного устаткування при виході з ладу основного;
д) включення та відключення подачі теплоносія при вмиканні та вимиканні повітронагрівачів та опалювальних агрегатів;
е) включення систем аварійної вентиляції при утворенні в повітрі робочої зони концентрацій шкідливих речовин, що перевищують ГДК, а також концентрацій горючих речовин у повітрі приміщення, які перевищують 10% нижньої концентраційної межі розповсюдження полум'я по газо-, паро- та пилоповітряних сумішах.
6.6.3.26. Видалення диму на шляхах евакуації людей з приміщень та будівель в початковій фазі пожежі повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91.
6.6.3.27. При відсмоктуванні повітря аспіраційними установками із приміщення в кількості, що перевищує один об'єм за годину, слід передбачати спеціальні припливні установки.
6.6.3.28. Аспірацію ємкостей для збирання і зберігання пилу не допускається поєднувати в одну аспіраційну систему з технологічним і транспортним устаткуванням.
6.6.3.29. Опалювально-вентиляційне устаткування, трубопроводи та повітроводи, що розміщені в приміщеннях з агресивним середовищем, а також застосовувані для видалення повітря з агресивним середовищем, слід передбачати із антикорозійних матеріалів або з захисним покриттям від корозії.
6.6.3.30. Гарячі поверхні опалювального та вентиляційного устаткування, трубопроводів і повітроводів, розташованих у приміщеннях, в яких вони утворюють небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, слід ізолювати, передбачаючи температуру на поверхні теплоізоляційної конструкції не менше ніж на 20% нижче температури їх самоспа-лахування, °С.
6.6.3.31. Температуру теплоносія слід приймати не менше ніж на 20% (враховуючи п.6.6.3.30. цих Правил) нижче температури самозаймання, °С, речовин, що знаходяться в приміщенні.
6.6.3.32. Концентрацію шкідливих речовин у припливному повітрі при виході із повітророзподілювачів і інших припливних отворів слід приймати за розрахунком та, враховуючи фонові концентрації цих речовин в місцях розміщення повітроприймальних пристроїв, але не більше 30% ГДК в повітрі робочої зони для виробничих та адміністративно-побутових будівель і приміщень.
6.6.3.33. Системи місцевих відсмоктувачів слід передбачати так, щоб концентрації видаляючих горючих газів, парів, аерозолів і пилу в повітрі не перевищували 50% нижньої концентраційної межі розповсюдження полум'я при температурі видаляючої суміші.
6.6.3.34. Системи вентиляції, кондиціонування повітря і повітряного опалення слід передбачати окремими для кожної групи приміщень, розміщених у межах одного пожежного відсіку.
6.6.3.35. Системи місцевих відсмоктувачів шкідливих речовин або вибухопожежонебезпечних сумішей слід передбачати окремими від системи загальнообмінної витяжної вентиляції, дотримуючись вимог п. 6.6.3.33. цих Правил.
6.6.3.36. Системи загальнообмінної витяжної вентиляції для приміщень категорій В, Г, Д, що видаляють повітря із 5-метрової зони навколо устаткування, яке має в своєму складі горючі речовини, що можуть створювати у цій зоні вибухонебезпечні суміші, слід передбачати окремими від інших систем цих приміщень.
6.6.3.37. Системи місцевих відсмоктувачів від технологічного устаткування слід передбачати окремими для речовин, об'єднання яких може створювати вибухонебезпечну суміш або створити більш небезпечні і шкідливі речовини. У технологічній частині проекту повинна бути вказана можливість об'єднання місцевих відсмоктувачів горючих і шкідливих речовин в загальні системи.
6.6.3.38. Системи місцевих відсмоктувачів горючих речовин, що осаджуються або конденсуються у повітроводах та вентиляційному устаткуванні, слід передбачати окремими для кожного приміщення або для кожної одиниці устаткування.
6.6.3.39. Рециркуляція повітря не допускається:
а) із приміщень, в яких максимальні витрати зовнішнього повітря визначаються масою шкідливих речовин 1- і 2-го класів небезпеки, які виділяються;
б) із приміщень, в повітрі яких присутні хвороботворні бактерії і грибки у небезпечних концентраціях або різко виявлені неприємні запахи;
в) із приміщень категорій А і Б, окрім повітряних та повітряно-теплових завіс біля зовнішніх воріт та дверей;
г) із 5-метрових зон навколо устаткування в приміщеннях категорій В, Г, Д, якщо в цих зонах можуть утворюватись вибухонебезпечні суміші горючих газів, парів і аерозолів з повітрям;
д) із систем місцевих відсмоктувачів шкідливих речовин та вибухонебезпечних сумішей з повітрям; є) із тамбур-шлюзів.
6.6.3.40. Припливне повітря слід подавати, як правило, безпосередньо у приміщення з постійним перебуванням в них людей.
6.6.3.41. Припливне повітря слід направляти так, щоб повітря не надходило через зони із великим забрудненням - в зони з меншим забрудненням та не порушувало роботу місцевих відсмоктувачів.
6.6.3.42. Видалення повітря із приміщення системами вентиляції слід передбачати із зон, в яких повітря найбільше забруднене. При виділенні пилу і аерозолей видалення повітря системами загальнообмінної вентиляції необхідно передбачати із нижньої зони.
Забруднене повітря не слід спрямовувати через зону дихання людей в місцях їх постійного перебування.
У виробничих приміщеннях, в які виділяються шкідливі або горючі гази або пари, слід видаляти з верхньої зони не менше однократного повітрообміну за годину, а у приміщеннях висотою більше 6 м - не менше ніж 6 куб.м/г. на ,1кв. м площі приміщення.
6.6.3.43. Залежно від умов виробництва на об'єктах повинні бути встановлені терміни проведення профілактичних оглядів та очищення повітроводів, фільтрів, вогнезатримую-чих клапанів, іншого устаткування вентиляційних систем, а також визначений порядок відключення вентиляційних систем і дій обслуговуючого персоналу в разі виникнення пожежі або аварії.
6.6.3.44. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи повинні регулярно очищатися від горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень пожежобезпечними засобами. Перевірка й очищення вентиляційного устаткування повинні проводитися за графіком, затвердженим адміністрацією об'єкта. Результати огляду обов'язково заносяться до спеціального журналу.
6.6.3.45. Для запобігання засмічування території підприємства горючими відходами бункери під циклонами повинні мати суцільну огорожу з негорючого матеріалу з ворітьми, які зачиняються. В інструкцій щодо заходів пожежної безпеки підприємства необхідно визначити максимально допустимі кількості відходів у бункерах, порядок та періодичність їх очищення.
6.6.3.46. Низ отворів для приймальних пристроїв слід розміщувати на висоті більше 1 м від рівня стійкого снігового покрову, але не нижче 2 м від рівня землі.
6.6.3.47. Приймальні отвори для видалення повітря системами загальнообмінної вентиляції із верхньої зони приміщень слід розміщувати:
а) під стелею або покриттям, але не нижче 2 м від підлоги до низу отворів для видалення надлишків теплоти, вологи та шкідливих газів;
б) не нижче 0.4 м від площини стелі або покриття до верху отворів при видаленні вибухонебезпечних сумішей газів, парів та аерозолів (окрім суміші водню з повітрям);
в) не нижче 0.1 м від площини стелі або покриття до верху отворів у приміщеннях висотою 4 м та менше або не нижче 0.025 висоти приміщення (але не більше 0.4 м) в приміщеннях висотою більше 4м- при видаленні суміші водню з повітрям.
6.6.3.48. Приймальні отвори для видалення повітря системами загальнообмінної вентиляції з нижньої зони слід розміщувати на рівні до 0.3 м від підлоги до низу отворів.
6.6.3.49. Захисне огородження слід передбачати на всмоктуючих та нагнітальних отворах вентиляторів, не приєднаних до повітроводів.
6.6.3.50. В приміщеннях, обладнаних газовими приладами, на витяжних системах слід застосовувати решітки з пристроями для регулювання витрат повітря, що виключають можливість їх повного закриття.
6.6.3.51. Устаткування систем припливної вентиляції, кон-диціонування та повітряного опалення (далі - устаткування припливних систем), що обслуговують приміщення категорій А і Б, не допускається розміщувати в загальному приміщенні для вентиляційного устаткування разом з устаткуванням витяжних систем, а також з устаткуванням припливних систем із рециркуляцією повітря.
На повітроводах припливних систем, що обслуговують приміщення категорій А і Б, а також кімнати відпочинку, обігріву працюючих та контори майстра, розташовані в цих приміщеннях, слід передбачати вибухозахищені зворотні клапани в місцях перетину повітроводами огорож приміщень для вентиляційного устаткування.
6.6.3.52. Устаткування витяжних систем, що видаляють повітря з різким або неприємним запахом (вбиральні, курильні тощо) не допускається розміщувати у загальному приміщенні для вентиляційного устаткування разом з устаткуванням для припливних систем.
6.6.3.53. Устаткування витяжних систем загальнообмінної вентиляції, що обслуговують приміщення категорій А і Б, не слід розміщувати у загальному приміщенні для вентиляційного устаткування разом з устаткуванням для інших систем.
Устаткування витяжних систем із приміщень категорій В не слід розміщувати у загальному приміщенні з устаткуванням витяжних систем із приміщень категорій Г.
6.6.3.54. Устаткування систем місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей не слід розміщувати разом зустаткуванням інших систем у загальному приміщенні для вентиляційного устаткування.
6.6.3.55. Приміщення для устаткування витяжних систем слід відносити до категорій вибухопожежної і пожежної небезпеки приміщень, які вони обслуговують.
6.6.3.56. Прокладання труб з легкозаймистими та горючими рідинами і газами через приміщення для вентиляційного устаткування не допускається.
6.6.3.57. У приміщеннях холодильних установок при застосуванні аміаку слід передбачати загальнообмінну вентиляцію, розраховану на видалення надлишків тепла.При цьому слід передбачати системи витяжної вентиляції із штучним збуджуванням, які забезпечують не менше чотирикратного повітрообміну, а при аварійних ситуаціях - оди-надцятикратного за 1 годину.
6.6.3.58. Викиди від систем витяжної вентиляції не допускається об'єднувати, якщо хоча б у одній із труб або шахт можливе відкладення горючих речовин або якщо при перемішуванні викидів можливе утворення вибухонебезпечних сумішей
.6.6.3.59. Постійні робочі місця, розташовані на відстані менше 3 м від зовнішніх дверей і 6 м від воріт, слід захищати перегородками або екранами від обдування холодним повітрям.
6.6.3.60. Огороджуючі конструкції приміщень для вентиляційного устаткування, яке розміщене за протипожежною стіною, слід передбачати з межею вогнетривкості 0.75 г., двері - з межею вогнетривкості 0.6 г
.6.6.3.61. Пуск, налагодження, експлуатація та ремонт вентиляційних установок повинні виконуватися відповідно до вимог діючих нормативних актів.
6.7. Вимоги до улаштування та експлуатації систем водопостачання та каналізації
6.7.1. Загальні вимоги
6.7.1.1. Водопостачання та каналізація будівель і споруд підприємств повинні бути виконані у відповідності з вимогами СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.03-85 і ГОСТ 12.3.006-75.
6.7.1.2. В усіх типах будівель, які зводяться у каналізованих районах, слід передбачати системи внутрішнього водопостачання та каналізації
6.7.1.3. Якість холодної та гарячої води, що використовується для господарсько-питних потреб, повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82.Якість води, яка використовується для виробничих потреб, повинна відповідати технологічним вимогам з урахуванням її впливу на продукцію, що випускається та забезпечувати відповідні санітарно-гігієнічні умови для обслуговуючого персоналу.
6.7.1.4. У разі приєднання каналізаційних мереж промислових підприємств до вуличної або внутрішньоквартальної мережі населеного пункту слід передбачати випуски з контрольними колодязями, що розміщені поза межами підприємства.
Необхідно передбачати пристрої для вимірювання кількості стічних вод, що скидаються, від кожного підприємства.
6.7.1.5. Об'єднання виробничих стічних вод кількох підприємств допускається після контрольного колодязя кожного з підприємств.
6.7.1.6. Вся розподільча мережа водопостачання та каналізації повинна бути позначена на генеральному плані підприємства. Окрім того, на підприємстві повинні бути виконавчі креслення всіх водопровідних та каналізаційних мереж і споруд з наведенням усіх технічних даних (матеріалу та розмірів трубопроводів, колодязів, камер, глибини закладання, категорії грунтів, арматури тощо) з прив'язками до будинків або опорних пунктів, а також особливими даними щодо можливих загазованості та затоплювання колодязів та камер. Всі зміни при ремонті і реконструкції мереж та споруд повинні наноситись на виконавчі креслення.