Вінницький обласний центр технічної творчості учнівської молоді
| Вид материала | Документы |
- Комунальний заклад «запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської, 811.3kb.
- Комунальний заклад «запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської, 3041.86kb.
- Комунальний заклад «запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської, 2677.39kb.
- Творчості учнівської молоді, 213.85kb.
- Комунальний заклад, 1390.83kb.
- Навчальнні заклади учасники обласної виставці-конкурсі «космічні фантазії», 537.44kb.
- Дніпропетровський обласний центр науково-технічної творчості та інформаційних технологій, 252.45kb.
- Творчості учнівської молоді, 161.88kb.
- Заняття №1. Світ професій «людина природа», 545.61kb.
- Нань та практичних навичок І вмінь з метою підвищення рівня професійної компетентності, 263.31kb.
ВІННИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ
(
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА)Автор:
Гуцол Наталя Вікторівна,
керівник гуртка орігамі
2011
Тільки разом з батьками,
спільними зусиллями,
вчителі можуть дати дітям
велике людське щастя.
В. О. Сухомлинський
Зміст
| Вступ................................................................................................................. | 4 | |
| 1. | Сучасні форми взаємодії педагога і батьків молодших школярів...... | 5 |
| 2. | Нотатки для керівника............................................................................. | 15 |
| 3. | Цикл бесід «Як зрозуміти дитину?»....................................................... | 32 |
| | Бесіда 1. Запорука успішного виховання.............................................. | 32 |
| | Бесіда 2. Як виховується довіра дитини до батьків.............................. | 35 |
| | Бесіда 3. Чи не занадто ми любимо свою дитину?............................... | 39 |
| | Бесіда 4. Прискорений розвиток дитини: добре це, чи погано?......... | 43 |
| | Бесіда 5. Дитяча брехливість.................................................................. | 48 |
| | Бесіда 6. Дитяча жорстокість.................................................................. | 51 |
| | Бесіда 7. Дитячі ревнощі......................................................................... | 55 |
| | Бесіда 8. Дитина втікає з дому................................................................ | 58 |
| | Бесіда 9. Як виховати дисципліновану дитину..................................... | 62 |
| | Бесіда 10. Дитяча тривожність. Як бути?.............................................. | 66 |
| | Бесіда 11. Ці незрозумілі дитячі страхи................................................. | 69 |
| | Бесіда 12. Якщо дитина надто сором'язлива......................................... | 73 |
| 4. | Нестандартні форми роботи з батьками................................................ | 78 |
| 5. | Поради психолога..................................................................................... | 100 |
| Література..…………………………………………………………………... | 112 | |
Вступ
Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співпраця освітнього закладу і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей (здоров'я, любов та взаємоповага членів сім'ї, матеріальне благополуччя і духовність). Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості. Відповідно орієнтовані й програми з родинної педагогіки.
Тісний взаємозв'язок освітнього закладу та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи.
Робота педагогічних колективів з батьками здійснюється в двох напрямах: з колективом батьків і індивідуально. У практиці склалися найбільш раціональні її форми: загальні і внутрішньо-гурткові збори батьків, колективні і індивідуальні консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідування сімей учнів, оформлення різних за формою і змістом текстових матеріалів, фотомонтажі, виставки робіт учнів. Батьки залучаються до участі в організації навчально-виховного процесу: керівництво гуртками, виступи перед батьками і дітьми, господарська допомога та інше.
В психолого-педагогічній науці є чимало досліджень, присвячених методам і формам роботи педагога з батьками у навчально-виховному процесі молодших школярів (Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський, Г. І. Щукіна, О. Я. Савченко, Я. Корчак, Б. Спок, Ю. Азаров, М. Монтесорі та багато ін.).
А як важливо виховати у дітей цікавість і любов до рідної природи, яку К. Д. Ушинський називав одним з великих учителів і наставників: "Називайте мене варваром у педагогіці, але я виніс із вражень мого життя глибоке переконання, що красивий ландшафт має такий величезний виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливу педагога", а далі зазначав: "День, проведений дитиною серед лісу та полів... вартий багатьох тижнів, проведених на шкільній лаві".
Особливо актуальною і значимою ця проблема є сьогодні, коли перед педагогами стоять важливі завдання підготовки підростаючого покоління до життя, творчого пошуку у майбутній діяльності. І таку підготовку необхідно розпочинати з раннього віку дитини, з перших днів перебування її у навчальному закладі. Цьому може прислужитися використання у навчально-виховній діяльності роботи з батьками учнів.
1. Сучасні форми взаємодії педагога і б
атьків молодших школярів.В умовах перетворень у суспільстві в цілому і в системі освіти зокрема взаємодія педагога з сім'ями гуртківців набуває нового змісту. Відповідальність батьків за виконання своїх обов'язків значно підвищується. Проте не кожна сім'я розуміє, далеко не всі батьки реалізують усі можливості сімейного виховання повною мірою. Причин тут багато, але одна з них дуже істотна – відсутність системи роботи освітнього закладу з батьками учнів. Школа, позашкільний заклад покликані забезпечити єдність зусиль педагогів і батьків, вони зобов'язані допомогти сім'ї кожного учня максимально реалізувати свій виховний потенціал.
Відомо, що вплив сім'ї як основи первинної соціалізації особистості на дитину сильніший, аніж вплив освітніх закладів, вулиці, засобів масової інформації. Водночас сім'я не в змозі забезпечити в новому обсязі виховання активної, життєздатної особистості, яка б легко адаптувалася до нових соціально-економічних умов, опанувала і засвоїла інтелектуальні, культурні, духовні цінності. У випадках, коли особистість позбавлена такого розвитку, в дитячому середовищі з'являються наркотики, алкоголь, відбувається небезпечне згаяння часу.
У суспільстві посилилася небезпечна соціальна тенденція самоусунення батьків від розв'язання питань виховання та особистісного розвитку дитини. Батьки, не володіючи належною мірою знаннями щодо вікових та індивідуальних особливостей розвитку дітей, почасти здійснюють виховання наосліп, інтуїтивно, що, як правило, не дає позитивних результатів. У таких сім'ях відсутні міцні міжособистісні взаємини між батьками та дітьми, як наслідок, авторитет переходить від батьків до зовнішнього негативного оточення, що спровоковує «відхід» дитини від впливу родини.
Водночас далеко не всі освітні заклади приділяють належну увагу вдосконаленню виховного процесу, налагодженню взаємини з родиною учнів. Як наслідок – відчуження сім'ї від освітнього закладу, педагогів – від батьків, родини – від інтересів творчого і вільного розвитку особистості дитини.
Діяльність батьків і педагогів зарадити інтересів дитини буде успішною лише в тому випадку, якщо вони стануть союзниками, що дасть їм змогу краще пізнати дитину, побачити її у різних ситуаціях, і таким чином допомогти дорослим усвідомити індивідуальні особливості дітей, розвивати їхні здібності, формувати ціннісні життєві орієнтири, долати негативні вчинки і прояви у поведінці. Важливими завданнями у діяльності педагогів є налагодження партнерських взаємин і спільних інтересів з родиною кожного
учня, створення атмосфери довіри, взаєморозуміння, взаємодопомоги,
співтворчості у вихованні та навчанні підростаючого покоління.
Сім'я сьогодні значною мірою втратила свої, притаманні лише їй, функції, і процес відтворення основної з них – виховної – йде досить повільно. Сім'я повноцінно виконуватиме свої виховні завдання лише у тому випадку, коли це буде колектив однодумців.
Сім'я, як і навчальний заклад, - це своєрідний посередник між особистістю, яка формується, і суспільством. Отже, батьки повинні мати уявлення про мету і завдання, кінцевий результат процесу виховання, що допоможе їм у вихованні власної дитини. Процес сімейного виховання має підготувати до життя і праці у суспільстві, забезпечити формування громадянина, інтегрованого у сучасне йому суспільство.
Завдання батьків – проектування тих особистісних якостей дитини, які їй знадобляться для майбутнього життя.
Однак практика свідчить, що багато батьків відчувають труднощі у встановленні контактів з дітьми. Педагоги і батьки, намагаючись спільно віднайти найбільш ефективні засоби розв'язання цієї проблеми, долучаються до педагогічної просвіти, визначають зміст і оптимальні форми цієї роботи, яку слід спрямувати на вирішення наступних завдань:
- довести до свідомості батьків педагогічні поради і рекомендації, виробити позитивне ставлення до них;
- сформувати психологічну і педагогічну готовність до їх реалізації;
- активізувати здатність батьків до аналізу своєї виховної діяльності та об'єктивної оцінки її результатів.
Кожна зустріч педагога з батьками, кожне заняття повинно виконувати кілька взаємопов'язаних функцій:
- освітню (озброєння батьків певним комплексом психолого-педагогічних знань);
- оцінну (здійснення об'єктивного оцінювання реального досвіду сімейного виховання);
- стимулюючу (стимулювання батьків до вдосконалення власного педагогічного досвіду);
- виховну (виховання у батьків якостей, ставлень і вмінь, необхідних для удосконалення їхньої виховної практики);
- аналітичну (розвиток здібностей батьків для аналізу власного педагогічного досвіду);
- діагностичну (виявлення змін у стані педагогічної культури батьків і позитивних зрушень у практиці сімейного виховання).
Педагог, який працює з батьками гуртківців, має виходити з особливостей сучасної сім'ї, враховувати її типологію.
Для організації педагогічної просвіти батьків можна орієнтовно визначити наступні типи сімей:
1 тип – соціально здорова і благополучна у виховному сенсі родина.
Проте це не означає, що вона не потребує педагогічних рекомендацій. Педагогу слід звернути увагу на перспективи виховної діяльності родини даного типу:
- створення умов для всебічного розвитку дитини і формування її творчої індивідуальності;
- визначення її життєвих цілей;
- зміни в характері сімейного виховання у зв'язку із віковими особливостями особистісного розвитку дитини.
Педагогічні рекомендації стосовно даного типу сім'ї повинні мати випереджувальний характер, попереджати батьків щодо можливих помилок і похибок у виховному процесі, допомагати їм у виправлянні окремих особистісних недоліків і хиб у поведінці дитини.
2 тип – соціально здорова, однак не благополучна у виховному сенсі родина. Вона потребує психолого-педагогічних рекомендацій, які допоможуть їй змінити несприятливу виховну ситуацію, зумовлену протиріччям у внутрішньосімейних взаєминах. Педагог може допомогти кожному з батьків усвідомити свою роль і відповідальність у зміцненні внутрішньосімейних взаємин, накреслити разом з подружжям шляхи згуртування сім'ї як колективу, здатного створити необхідні умови для розвитку дитини, основні напрямки підвищення педагогічної культури членів родини.
3 тип – у виховному сенсі родина. Працюючи з батьками із родини 3-го типу, педагог не повинен обмежуватися лише педагогічними рекомендаціями. Великого значення набуває вплив на мікроклімат у сім'ї, підвищення відповідальності за виховання дітей. Тільки на тлі всебічних впливів на сім'ю можна вести мову про підвищення педагогічної культури батьків і сподіватися на успіх просвітницької роботи з ними.
4 тип – у виховному сенсі родина. Така родина, навіть, за умов зовнішнього благополуччя, є найбільш складним об'єктом для педагогічного впливу. В ній перевалюють викривлені уявлення про родинні виховні функції: батьки свідомо виховують індивідуальні риси особистості дитини, прищеплюють їй викривленні уявлення щодо життєвих цінностей, надаючи першорядне значення матеріальним набуткам. До будь-яких педагогічних рекомендацій батьки з сімей цього типу ставляться негативно, тому від педагога щодо такої сім'ї очікуються дії з докорінної перебудови родинної психології, і насамперед її світоглядних установок. Відповідно до цього педагогічні рекомендації слід спрямовувати на перебудову свідомості і світогляду, розкриття життєвих цілей і перспектив як учня, так і власне батьків.
Зрозуміло, що в організації взаємодії батьків і педагогів важливіша роль належить останнім, а оскільки не всі батьки відгукуються на прагнення педагога до співпраці – не виявляють належної зацікавленості в об'єднанні зусиль у вихованні своєї дитини, то вчитель має виявити терплячість і цілеспрямовано шукати розв'язання цієї актуальної педагогічної проблеми, викликаючи авторитаризм, менторство.
Практика вдосконалення сімейного виховання передбачає формування у батьків загольнопедагогічних, організаторських умінь, умінь педагогічної техніки і умінь прикладного характеру.
Загальнопедагогічні уміння – це уміння:
- визначити цілі і конкретні завдання щодо виховання дитини на даному конкретному етапі вікового та індивідуального розвитку;
- спроектувати віддалений у часі результат сімейного виховання;
- здійснити добір засобів, необхідних для досягнення запланованого результату сімейного виховання;
- розробити план власних дій;
- узгоджувати власні дії з навчальним закладом, порадами і рекомендаціями педагогів, досягти спільного успіху.
Організаторські уміння – це уміння:
- організовувати життєдіяльність родини як дружного колективу, який спільно вирішує життєві проблеми дорослих і дітей;
- організувати сімейне виховання;
- розподіляти і погоджувати функції членів родини у вихованні дітей;
- організовувати режим дитини в сім'ї, який би розумно поєднував навчання, працю і відпочинок.
Уміння педагогічної техніки – це уміння:
- висувати вимоги до дитини і досягати їх виконання;
- розмовляти з дитиною, переконуючи її;
- толерантно ставитися до помилок, промахів, недоліків у поведінці дитини;
- стимулювати позитивні прояви у діях і вчинках дитини;
- застосовувати заохочення і покарання, розумно і вміло поєднуючи їх.
Прикладні уміння:
- художня творчість – співи, танці, гра на музичних інструментах, малювання, фотографування щодо;
- технічна творчість – конструювання, моделювання тощо;
- сільськогосподарське дослідництво – садівництво, квітникарство, бджільництво тощо;
- спортивні уміння за видами спорту.
Звичайно, в поданому переліку умінь репрезентовані лише найважливіші. Творчий підхід до виявлення практичної підготовленості батьків до реалізації науково-методичних рекомендацій допоможе педагогам збагатити зміст поданих умінь. Проводячи заняття з батьками, педагогам необхідно враховувати характер навчального закладу, тип сім'ї, місцеві умови, можливості педагогічного колективу та інші фактори.
Засновуючись на нормативних правових документах, педагогічний колектив кожного навчального закладу прагне до свого становлення як відкритої соціально-педагогічної системи, готової до розширення і зміцнення взаємодії з усіма соціальними інститутами і насамперед з сім'єю. Величезне значення у роботі з батьками учнів має заздалегідь продумана і чітко організована система взаємодії: спонтанні і погано організовані зустрічі та заняття нічого, крім недовіри і тривоги, не додадуть у взаєминах з батьками.
Безумовно, педагог самостійно не в змозі впоратися з цією проблемою. До психолого-педагогічного просвітництва, яке є найважливішою формою взаємодії з сім'єю, слід долучати різнопрофільних спеціалістів: лікарів, юристів, правоохоронців, шкільних психологів, науковців-педагогів, соціальних педагогів, представників громадських організацій, вчителів-предметників, враховуючи, що від ступеня їх компетентності, ерудиції, комунікабельності значно залежить міра довіри батьків до керівника.
Необхідно враховувати, що робота з батьками повинна мати яскраво виражений випереджальний характер, особливо дітей молодшого шкільного віку, під час переходу на старший рівень навчання, до якого батьків треба спеціально готувати, як і до у психолого-фізіологічному розвитку дітей молодшого підліткового віку. Про все це з батьками слід вести мову заздалегідь, попереджаючи проблеми, які виникнуть у майбутньому процесі сімейного виховання.
Аби психолого-педагогічне просвітництво викликало інтерес у батьків, педагог має не лише пропонувати теми для обговорення в ході батьківських зборів, а й обов'язково враховувати побажання і зауваження батьків, добираючи тематику психолого-педагогічної просвіти.
Бажано доповнювати теоретичний матеріал для роботи з батьками демонструванням відеоматеріалів, слайдів, статистичними даними, які зроблять психолого-педагогічну просвіту більш наочною, достовірною і переконливою. Все це дасть можливість батькам побачити себе та інших в обговорюваній проблемі, порівняти зразки власної і чужої поведінки, практичні підходи до вирішення сімейного виховання, а також зробити відповідні висновки.
Отже, одним із головних завдань педагога позашкільного закладу є співпраця і взаємодія з сім'ями учнів, мета яких – розширення поля позитивного спілкування в сім'ї, реалізація планів з організації спільних справ батьків і дітей.
Основними напрямами організації взаємодії навчального закладу з сім'ями учнів є:
- складання характеристик сімей учнів (склад батьків, сфера їх зайнятості, освітній, соціальний і моральний рівень дорослих, тип сім'ї);
- рівень благополуччя (неблагополуччя) сім'ї, морально-психологічний клімат тощо);
- організація діагностичної роботи з вивчення сім'ї (з використанням оптимальних форм та методів у диференційованій, груповій та індивідуальній роботі з сім'єю);
- організація психолого-педагогічної просвіти батьків, створення системи масових заходів з батьками, робота з організації спільної суспільно значущої діяльності і дозвілля батьків і дітей;
- виявлення і використання у практичній діяльності позитивного досвіду сімейного виховання;
- впровадження у практику сімейного виховання традицій народної педагогіки;
- надання допомоги батькам у формуванні морального способу життя родини, у профілактиці та діагностиці сімейного насилля, алкоголізму, наркоманії та попередження інших негативних проявів у батьків і дітей;
- використання різноманітних форм співпраці і взаємодії окремо з батьками і матерями, залучення їх до спільної з дітьми творчої соціально значущої діяльності, спрямованої на підвищення їхнього авторитету;
- створення умов для забезпечення прав батьків на участь в управлінні освітнім закладом, організації навчально-виховного процесу, організації діяльності громадських батьківських спільнот;
- активне залучення до роботи з сім'єю психолога, соціальних педагогів, бібліотекаря, керівників гуртків, вчителів, вихователів;
- надання допомоги батькам у розвитку в дітей соціального досвіду, комунікативних навичок і вмінь тощо;
- тематичне оформлення для роботи з сім'єю залу, куточка для батьків, музею сімейних традицій, сімейної світлиці.
Для організації взаємодії між педагогом і батьками важливо розглядати колектив гуртківців як єдине ціле, як велику родину, яка формується і цікаво розвивається лише у випадку, якщо організована спільна діяльність педагогів, батьків і дітей. Керівнику гуртка найчастіше доводиться миритися з існуючою ситуацією сімейного мікроклімату конкретного учня, допомагати дітям і дорослим у вирішенні особистих проблем на основі педагогічної підтримки, залучення дитини до спільної діяльності, надавати допомогу в реалізації її запитів, потреб, інтересів.
Отже, корисно і доречно значну частину виховного процесу організувати спільно з учнями та їхніми батьками, а завдання і проблеми, які неодмінно виникають, вирішувати спільно аби дійти згоди, не утискаючи інтересів один одного, об'єднуючи зусилля для досягнення більш високих результатів.
Взаємодія керівника з батьками гуртківців молодшого шкільного віку буде тим ефективнішою, чим більше різноманітних чинників буде залучено. Форми взаємодії педагогів і батьків – це різноманітність їх спільної діяльності та спілкування.
Батьківські збори – одна з основних форм роботи з батьками. На них обговорюються актуальні проблеми життя колективу гуртка. Збори не повинні зводитися до монологу вчителя. Це – взаємообмін думками, ідеями, знаннями, спільний пошук оптимальних рішень.
Особливу турботу у педагогів викликає залучення до співпраці батьків – чоловіків для підвищення їхньої ролі у вихованні дітей. З цією метою керівник гуртка організовує спеціальні зустрічі з батьками учнів, конференції, роздуми, тематичні збори.
З урахуванням сучасних вимог до урізноманітнення форм проведення батьківських зборів організовуються «круглі столи», практикуми, семінари, тематичні дискусії самих батьків із запрошенням різнопрофільних фахівців, у чиїх знаннях зацікавленні родини учнів, консультації спеціалістів.
Заняття в батьківських лекторіях, університетах педагогічних знань, участь у тематичних конференціях з обміну досвідом сімейного виховання сприяють підвищенню рівня педагогічної культури батьків, їхньої психолого-педагогічної компетентності в питаннях сімейного виховання, виробленню єдиних підходів усіх членів родини і педагога до виховання дитини. Дуже важливим є залучення батьків до визначення тематики занять і заходів.
Вечори запитань і відповідей організовуються із залученням науковців-педагогів, психологів, юристів, лікарів та інших спеціалістів, батьків із урахуванням вікових особливостей дітей (батьків першокласників, батьків хлопчиків, матерів дівчаток тощо).
Диспути, дискусії – обмін думками з наболілих питань виховання дітей молодшого шкільного віку в сім'ї – одна з найцікавіших форм взаємодії педагога з батьками гуртківців. Вона дає змогу залучити батьків до обговорення найгостріших проблем, сприяє формуванню у них умінь всебічно аналізувати факти і явища, спираючись на накопичений досвід, стимулює активне педагогічне мислення. Результати дискусій і диспутів сприймаються батьками з великою довірою.
Батьківський клуб за інтересами – дуже цікава форма взаємодії батьків і педагогів – організовується власне батьками, проводиться у формі постійних зустрічей, вимагає від організаторів спеціальної підготовки. Головна перевага такої форми взаємодії – добровільність і взаємна зацікавленість. У процесі зустрічей і занять з батьками педагогам важливо зосереджувати уміння і зусилля на виробленні у них конкретних педагогічних знань, умінь і навичок виховання дітей у сім'ї, вчити батьків мистецтва доброзичливого й оптимістичного спілкування з дітьми та самоаналізу, організації всього способу життя сім'ї, який би позитивно впливав на виховання дитини, розвиток її творчих здібностей, формування високих почуттів і життєвої позиції.
Отже, ефективність всієї виховної системи позашкільного закладу характеризується і забезпечується насамперед взаємодією педагогів з батьками учнів, утвердженням батьків, усіх дорослих членів родини в якості суб'єктів цілісного виховного процесу, формуванням у них установки на самостійну творчу діяльність шляхом впровадження активних форм, передових технологій і методик психолого-педагогічної просвіти.
2. Нотатки для керівника.Місце і роль сім'ї у вихованні особистості.
Сім'я, родина — найвища цінність на Землі, яка робить життя кожної людини щасливим, повноцінним, плідним. Але батьки повинні усвідомити, що вони виконують і важливу соціальну роль, адже кожна повноцінна родина є фундаментом здорового суспільства. У статті 59 Закону України «Про освіту» зазначено, що виховання у сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
М. Стельмахович розглядає родину як перше соціальне та емоційне мікросередовище, у якому розвивається і виховується людина від моменту її народження. В. Сухомлинський писав: «У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростає пагін і гілки, і квітки, і плоди. Сім'я — це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави».
На сім'ю, родину покладено найважливіші функції:
- репродуктивну (продовження людського роду),
- економічну (бюджет сім'ї),
- побутову (забезпечення житлом, ведення домашнього господарства),
- комунікативну (створення сприятливого сімейного мікроклімату),
- релактивну (організація вільного часу та відпочинку),
- виховну (формування особистості дитини, передача соціального досвіду).
Наразі, на жаль, можна спостерігати відчуження батьків і дітей, зміну ціннісних орієнтацій молоді, втрату високих ідеалів української родинної педагогіки.