Вінницький обласний центр технічної творчості учнівської молоді
| Вид материала | Документы |
- Комунальний заклад «запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської, 811.3kb.
- Комунальний заклад «запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської, 3041.86kb.
- Комунальний заклад «запорізький обласний центр науково-технічної творчості учнівської, 2677.39kb.
- Творчості учнівської молоді, 213.85kb.
- Комунальний заклад, 1390.83kb.
- Навчальнні заклади учасники обласної виставці-конкурсі «космічні фантазії», 537.44kb.
- Дніпропетровський обласний центр науково-технічної творчості та інформаційних технологій, 252.45kb.
- Творчості учнівської молоді, 161.88kb.
- Заняття №1. Світ професій «людина природа», 545.61kb.
- Нань та практичних навичок І вмінь з метою підвищення рівня професійної компетентності, 263.31kb.
Сімейне виховання — це зусилля, які докладають дорослі задля того, щоб молодші члени сім'ї відповідали їхнім уявленням про те, якою повинна стати дитина, підліток, юнак чи юнка. Сімейне виховання полягає у формуванні особистості дитини, розвитку її здібностей, інтересів, світогляду, духовної культури, передачі дорослими членами сім'ї соціального досвіду.
Родина формує ставлення до праці, до іншої людини, до світу, до суспільства, до самої себе. Вона допомагає подолати життєві випробування, дає реальну підтримку, вселяє віру у власні сили і краще майбутнє.
Як свідчать дослідження А. Баранова, О. Іванова, В. Сисенко та ін., сім'я:
- створює сприятливий емоїцйно-психологічний мікроклімат, заснований на неповторній близькості батьків з дітьми, яка неможлива в інших ситуаціях спілкування дітей з дорослими;
- формує характер, звички, ставлення до людей, праці, суспільства, природи тощо;
- дає уроки життя в усіх його виявах, виконуючи своєрідне тренування у виконанні певних функцій;
Досвід показує досить наочно, що жодні виховні заклади, навіть найкращі, не можуть виконувати ту роль у вихованні дітей, яку відіграє сім'я,
не можуть ефективно функціонувати без участі і допомоги сім'ї, без взаємодії з батьками. Про це слід пам'ятати керівникові.
Велике значення у вихованні молодшого покоління відіграє батьківська педагогіка як компонент народної педагогіки. Вона репрезентує народну мудрість виховання дитини в сім'ї завдяки передачі їй дорослими духовного й виробничого досвіду, прищеплює культуру поведінки. У Національній доктрині розвитку освіти України зазначено: необхідно відроджувати кращі національні виховні ідеї і методи, українські звичаї і традиції. У цьому велику роль відіграє педагог і його професійна робота з батьками.
Типові помилки сімейного виховання.
Виховання дітей — найважливіша галузь нашого життя. Наші діти — це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти — це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною», — писав А. Макаренко в «Книзі для батьків». Причиною неправильного сімейного виховання є помилки, яких припускаються батьки.
Типові помилки сімейного виховання:
- Низька згуртованість і значна розбіжність членів сім'ї у питаннях виховання. Внаслідок різних виховних підходів членів сім'ї виховання дитини стає суперечливим, непослідовним, неадекватним.
- Незнання батьками психологічних особливостей своєї дитини.
- Гіперпротекція (гіперопіка) — надмірне опікування дитиною, придушення її самостійності та ініціативи, прийняття за неї рішень (позиція батьків: «Я краще знаю, як вчинити»), надмірний контроль. Внаслідок надмірної опіки дитина не привчається до самостійності, в неї не формується почуття відповідальності.
- Гіпопротекція (гіпоопіка). Дорослі члени сім'ї недостатньою мірою опікуються дитиною та контролюють її.
- Емоційне відчуження дитини.
- Виховання в культі хвороби — це ситуація, за якої навіть незначна хвороба дитини дає їй особливі права, ставить її в центр уваги сім'ї. За такої виховної позиції у дитини культивується егоцентризм.
- Виховний контроль через викликання почуття провини. Дитині, яка постійно не слухається, говорять, що вона «не виправдала надії», «доводить батьків до серцевих нападів», тобто самостійність дитини сковується постійним побоюванням стати винною в неблагополуччі батьків.
- Авторитет батьків, побудований на хибному підґрунті. А. Макаренко виділяв кілька видів хибного авторитету: авторитет придушення, віддалі, чванства, педантизму, любові, доброти, підкупу, резонерства.
Програма вивчення сім'ї.
Головне завдання роботи педагога з батьками - забезпечувати єдність вимог до виховання учнів з боку сім'ї та навчального закладу, створювати нормальні умови для домашнього навчання дітей, спрямовувати виховну діяльність сім'ї. Розпочинати цю роботу необхідно з вивчення особливостей сімей.
Розглянемо програму вивчення сім'ї вихованця педагогом за Л.Кацинською.
- Структура сім'ї: склад (повна чи неповна), співвідношення поколінь у родині, кількість дітей.
- Батьки: вік, освіта, професія, улюблені заняття.
- Матеріальний добробут сім'ї.
- Суспільно-педагогічна спрямованість життя сім'ї: ставлення дорослих до своєї професії, особисті моральні якості, ставлення до виховання дітей, спрямованість виховного впливу матері і батька, знання учня про суть трудової діяльності своїх батьків, їхню громадянську позицію, ставлення батьків до навчання дітей, виконання ними громадських доручень у класі, педагогічна активність батьків (участь у заходах, які проводяться для них у навчальному закладі, обговорення з учителем проблем виховання і навчання своїх дітей, допомога педагогу у формуванні коллективу у гуртку). Які методи виховання використовують батьки: живи як живеться, наказ, тиск, жорсткий контроль, вседозволеність, побажання, переконання, піклування, оберігання від труднощів, задоволення всіх бажань дитини, покарання, пояснення, приклад, нотація, обмеження задоволень. Педагогічне кредо батьків у вихованні дитини. Виховання хлопчиків, дівчаток. Ставлення батьків до формування правильних стосунків між дітьми. Виховання поваги і готовності до праці, орієнтації батьків стосовно майбутньої професії дитини. Погляди батьків на майбутню сім'ю своєї дитини і підготовка дітей до ролі чоловіка або дружини. Ставлення сім'ї до самовиховання, стимулювання прагнення дитини вдосконалюватися тощо.
- Внутрішньосімейні стосунки:
а) стиль взаємин між батьками (авторитарний, демократичний, ліберальний);
б) ставлення батьків до дітей: теплота - вимогливість, теплота - дозвіл, холодність - дозвіл, холодність - вимогливість;
в) ставлення дітей до батьків: повага, любов, піклування; грубість, егоїзм;
г) стосунки між дітьми у сім'ї: діти дружать з братами і сестрами, допомагають
у навчанні; ворожі стосунки, діти постійно конфліктують, намагаються заподіяти шкоду один одному (встановити причину);
ґ) загальна психологічна атмосфера в сім'ї: є у сім'ї порядок, оптимістичний настрій чи все робиться хаотично, залежно від настрою будь-кого; дорослі і діти не привчені до порядку, нема постійного тону, сім'я живе емоційно бідно, замкнено;
д) виконання домашніх побутових справ у сім'ї: розподіл трудових обов'язків, спільне виконання трудомістких справ, участь дитини у домашній роботі;
е) дані про сімейну раду, чи є у сім'ї звичай радитися з важливих питань, чи залучаються діти до таких обговорень, як часто це відбуваєтеся.
- Сімейні традиції: як у сім'ї відзначають свята календаря, зокрема народного календаря, сімейні дати, чи існують у родині сімейні реліквії, знання родоводу власної родини тощо.
- Проведення вільного часу: як у сім'ї дорослі та діти проводять вихідні дні, їхні захоплення, чи є спільні, улюблені для всіх заняття.
- Педагогічні висновки педагога про спрямованість спільної роботи з сім'єю, виправлення помилок у сімейному вихованні, підсилення виховного потенціалу сім'ї (план індивідуальної роботи з сім'єю на семестр).
Форми роботи педагогів з батьками
Форми роботи педагогів з батьками - це способи організації спільної діяльності та спілкування.
Робота педагогічних колективів навчальних закладів з батьками здійснюється в двох напрямах: організаційна робота закладу із сім'єю та підвищення педагогічної культури батьків.
В організаційній роботі з батьками доцільним є поєднання індивідуальних, групових, колективних та масових форм роботи.
Індивідуальними формами роботи педагога з батьками є відвідування сім'ї учня вдома, бесіди з батьками учня, листування тощо.
Відвідування сім'ї вихованця педагогом. Педагог відвідує сім'ю дитини з метою налагодження контактів з батьками, з'ясування загальної та педагогічної культури сім'ї, умов життя учня, консультування щодо єдиних вимог до дитини обговорення відхилень у її поведінці, вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання, залучення батьків до участі в роботі закладу тощо. Відвідувати батьків учнів можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний візит педагога викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як їх усунути. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.
Перше відвідування сім'ї керівником є дуже відповідальним моментом, який найчастіше вирішує, чи будуть батьки прислухатися до порад педагога, співпрацювати із закладом в питаннях навчання та виховання дітей. До відвідування тієї чи іншої сім'ї вихователь готується заздалегідь: дізнається про її склад, матеріальне становище, освіту батьків, місце роботи, обмірковує можливі питання та відповіді на них, визначає, які дані про дитину потрібно отримати насамперед.
Звичайно, за один візит керівник не зможе отримати відповіді на всі питання, що його цікавлять. Тому не слід виявляти нетерпіння, переривати розповіді батьків та інших членів сім'ї. Бесіда з батьками має проходити у доброзичливому, спокійному тоні. Бажано, щоб у розмові брали участь усі дорослі члени сім'ї, тому доцільно домовлятися про відвідування сім'ї, коли вся родина вдома.
Індивідуальні бесіди з батьками відбуваються як за ініціативою самих батьків, так і за ініціативою педагога. Інтереси батьків до питань виховання, їхню ініціативу щодо бесіди з керівником на педагогічні теми потрібно заохочувати та стимулювати. Якщо педагог не готовий одразу відповісти на запитання батьків чи надати їм кваліфіковану рекомендацію, він може перенести бесіду на інший день та ретельно підготуватися до неї. Неприпустимо тільки вказувати батькам на недоліки, помилки їхніх сина чи доньки. Потрібно запропонувати методи, за допомогою яких вони зможуть вплинути на дитину.
У ході першої індивідуальної бесіди з педагогом батьки мають відчути, що той вболіває за успіхи кожної дитини. Тому не варто запевняти батьків, що всі відповіді на свої запитання вони отримають на перших батьківських зборах.
Не можна проводити бесіду з батьками у присутності дитини, якщо ви не впевнені, що ваше схвалення чи осуд учня будуть сприйняті дорослими так, як ви цього бажаєте.
Наприклад, Мишко — вихований хлопчик. Але він лінується, намагається перекласти на товаришів свої обов'язки, погано чергує. Учителька намагалася в розмові з матір'ю Мишка, що відбувалася в його присутності, зосередити увагу на цьому. Але мама відповіла: «Не сваріть його, він хороший хлопчик. Чи не так, Мишку?» Хлопець, чуючи таку відповідь, ще раз переконався в тому, що йому все дозволено.
Не завжди бесіда з батьками має бути тривалою. Іноді буває достатньо короткої розмови, кількох вагомих слів.
Перевагою індивідуальної роботи є те, що наодинці з педагогом батьки відвертіше розповідають про свої проблеми та труднощі у вихованні дітей. Дорослі мають бути переконані, що їхня бесіда з учителем залишиться між ними, що жодна їхня відверта думка не буде розголошена.
Індивідуальне спілкування з батьками дає вчителю можливість вибрати правильний підхід до дитини.
Наприклад, у Сергія часто виникали конфлікти з однокласниками. Дехто дорікав йому, що він жадібний, його дражнили. У розмові з матір'ю хлопчика вчителька з'ясувала, що вдома його привчили дотримуватися чіткого порядку стосовно своїх речей. Хлопчик обов'язково питає дозволу, коли хоче взяти якусь річ. Спостереження за учнями класу показало: конфлікти виникають саме тоді, коли хтось бере без дозволу книжку, олівець чи якусь іншу річ Сергія. Учителька похвалила Сергія за охайність, а на зауваження про те, що він жадібний, нагадала правила, яких потрібно дотримуватися, беручи чужу річ, - чемно запитати дозволу, охайно з нею поводитися, покласти на місце. Відтак конфлікти між Сергієм та іншими учнями виникали рідше.
Листування передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи дитини, старанність, уважність та відповідальність. Можна повідомити про певні труднощі дитини, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за гарне виховання дитини. Лист передають батькам через дитину, попередньо ознайомивши її зі змістом. Найчастіше листування використовують, коли керівник
не може зустрітися з батьками у них удома або запросити їх до закладу.
До групових форм роботи належать засідання батьківського комітету, робота з групами батьків тощо.
Батьківський комітет обирається на батьківських зборах у вересні. Зазвичай він складається з 3-5 осіб. Створюють батьківський комітет з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я – освітній заклад, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. До роботи в комітеті залучають найактивніших батьків, авторитетних людей з високою громадянською свідомістю, які виявляють інтерес до справ гуртка, закладу. Батьківський комітет обирається на весь термін навчання учнів у гуртку. Залежно від потреб він змінюється: чи за кількістю, чи за розподілом обов'язків.
Педагог скеровує діяльність батьківського комітету на розв'язання навчально-виховних завдань, що стоять перед гуртком. Члени батьківського комітету встановлюють контакт з громадськими організаціями, беруть участь в організації дозвілля дітей (прогулянок, екскурсій, походів у театри та кіно), допомагають керівникові проводити педагогічну пропаганду тощо.
Роботу з групами батьків керівнику доцільно починати зі спостереження за навчанням та поведінкою учнів та вивчення їхніх сімей. Застосування методів анкетування, опитування, вивчення документації, спостереження дозволить педагогу отримати потрібну інформацію та розподілити батьків на групи (за типом сім'ї, за помилками батьків у сімейному вихованні, за проблемами учня, що виникають у навчанні, спілкуванні з товаришами тощо). Деякі батьки можуть входити до кількох груп. Соціально-педагогічна робота педагога з групами батьків сприяє активнішій участі батьків у взаємодії освітнім закладом.
Основними колективними формами роботи з батьками є класні батьківські збори, лекції, бесіди, конференції, сімейні свята («День матері», «Бабусина скарбничка» тощо).
На групових батьківських зборах заслуховуються повідомлення з різних питань виховання (доповідь, інформація вчителя, лікаря чи повідомлення батьків про досвід виховання дітей у сім'ї), підбиваються підсумки роботи з дітьми за семестр, рік, вирішуються організаційні та господарські питання.
Тематика педагогічних бесід та доповідей на зборах визначається керівником відповідно до річного плану роботи з батьками. При цьому неодмінно мають враховуватись інтереси та побажання батьків. Зміст такої бесіди повинен містити не тільки теорію питання, а й конкретні рекомендації. Бесіда з батьками передбачає жвавий обмін думками, участь у ній кожного з батьків.
Батьківські збори слід проводити двічі на семестр. Проте, за можливості, краще організовувати їх частіше. Особливо це стосується батьків молодших школярів, які більшою мірою потребують педагогічних порад щодо організації життя, навчання та виховання дитини.
Батьківські збори можна організовувати по-різному.
Орієнтовний план проведення батьківських зборів.
- Бесіда на педагогічну тему, яку готує педагог чи спеціаліст (лікар, працівник соціальної служби, психолог).
- Обмін думками.
- Повідомлення керівника про навчально-виховну роботу в групі.
- Обговорення та вирішення питань, що стосуються життя групи.
- Різне.
Перед проведенням батьківських зборів керівник має потурбуватися, щоб у класі було прибрано, провітрено. Бажано посадити батьків на місця, де сидять їхні діти - таким чином вони побачать робоче місце сина чи доньки, матимуть можливість познайомитися з батьками сусіда по парті.
Можна покласти перед батьками складений аркуш паперу, всередині якого написати індивідуальне звернення до батьків. Наприклад, «Наталка стала уважнішою, але все ще потрібно звертати увагу на …»; «Коля останнім часом дуже неуважний, втомлюється до закінчення занять. Залишіться, будь ласка, після завершення зборів. Я хочу обговорити з вами ситуацію»; «Запрошуємо вас на консультацію з приводу... Вона відбудеться о 14 годині в суботу». Це додаткове педагогічне спілкування дає батькам важливу для них інформацію.
Батьківські збори мають тривати не більше ніж 1 год — 1 год ЗО хв. Невимушене, емоційно забарвлене вступне слово вчителя створює доброзичливу атмосферу.
Після короткого вступу педагог проводить бесіду на педагогічну тему. Зупиняючись на теоретичних та методичних аспектах проблеми, він обов'язково розкриває її стосовно конкретної ситуації життя даного класу, складу учнів та їхніх батьків. Характеризуючи учнів, потрібно відзначити успіхи тих, чиї батьки прислухалися до порад педагога.
Вчителю дуже важливо продумати проведення тієї частини зборів, що стосується організаційних питань. Якщо не приділити їй належної уваги, то батьки будуть поспішати, записувати тільки те що безпосередньо стосується їхньої дитини, намагатимуться уникнути доручень.
Батьківські збори за проблемами, що на них вирішуються, поділяються на організаційні, тематичні та підсумкові. Але більш раціональною та дієвою формою цієї роботи є комбіновані збори, які комплексно розв'язують завдання, поставлені перед освітнім закладом в соціально-педагогічній роботі з батьками.
Для ефективної організації батьківських зборів доцільно періодично проводити анкетування.
Анкета для батьків.
- Яку інформацію Ви хотіли б отримати на батьківських зборах?
- Які питання виховання Вас особливо хвилюють?
- Яку пресу Ви читаєте?
- Чим Ви можете допомогти керівнику в роботі з дітьми групи?
- На що педагогу слід звернути особливу увагу в роботі з Вашою дитиною?
Масові форми роботи: загальні батьківські збори, збори батьків учнів усіх груп відділу; тижні сім'ї (вечорниці, сімейні естафети, концерти, написання творів про свою сім'ю тощо); дні відкритих дверей; конференції тощо.
Однією з форм роботи з батьками молодших школярів є день відкритих дверей. У деяких закладах для цього виділяють певний день місяця, в інших проводять його залежно від конкретних умов. У цей день до закладу запрошують усіх батьків. Відвідування занять, безпосереднє ознайомлення з роботою керівника, спостереження за дітьми є дієвою формою педагогічної пропаганди.
Щоб батьки з безлічі вражень виділили справді потрібне, керівник проводить з ними вступну бесіду. Він визначає, на що потрібно звернути особливу увагу. Педагог може запропонувати батькам звернути увагу на прийоми, які ви застосовуєте для зосередження уваги учнів на необхідному, на те, як вводить у навчальний процес ігрові ситуації тощо.
Педагог звертає увагу батьків і на те, як у класі здійснюється турбота про здоров'я учнів: у приміщенні прибрано, провітрено, педагог стежить за осанкою учнів, запобігає їхній втомі, вводячи у процес заняття фізкультхвилинки, та ін.
Перед організацією дня відкритих дверей, якщо він відбувається вперше, батьків слід попередити, щоб вони в жодному разі не перебивали педагога, а всі пропозиції та побажання висловлювали після заняття.
Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, при використанні різних форм роботи учитель має враховувати важливість таких чинників:
- Запрошення батьків до співпраці. Часто педагог вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їхнього боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб спробувати зрозуміти їхні почуття, виявивши стриманість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками — перший крок до співпраці з ними.
- Дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль педагога та сім'ї учня можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має робити педагог, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок.
- Визнання важливості ролі батьків у співпраці. Керівник повинен, завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.
- Вияв любові, захоплення їхньою дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки педагог виявляє розуміння дитини, симпатію до неї, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість керівника, охочіше спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.
- Пошук нових форм співпраці. Педагог може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.