Анастасія Нових «Сенсей. Одвічний Шамбали ii»

Вид материала

Книга

Содержание Вислови Сенсея. Твій одяг має межу. Він зношується. Ти ж вільний його не носити. Але, зносив одну, ти надіваєш інший одяг. Проте, не руйнуючи ме

Подобный материал:

• Програма „ Оператор комп’ютерного набору Вищий рівень пояснювальна записка, 578.03kb.
• Остає питання створення інноваційних ліків та, у зв’язку з цим, розробки та застосування, 19.26kb.
• Кругозор, 114.14kb.
• Фективних лікарських засобів завжди було І є актуальним та важливим для суспільства,, 74.03kb.
• Рішення конференції «Нові технології в нейрохірургії», 56.58kb.
• Конкурс проходить за підтримки: Асоціації ювелірів України, 42.11kb.
• Вавіленкова Анастасія Ігорівна асистент кафедри Комп’ютеризованих систем управління, 140.78kb.
• «Інформатика та кібернетика» приймаються наукові проекти фундаментального І прикладного, 191.25kb.
• Структура проекту та план оцінки результатів 5Аналіз конкурентного середовища. Стратегія, 337.05kb.
• Піндік Анастасія (м. Маріуполь, Донецька обл.), 232.79kb.

Вислови Сенсея.


1. Якщо будеш поблажливий до зла, не відмітиш, як станеш байдужим до добра. Проте, караючи зло, треба вміти вчасно зупинитися. Лише так ти зможеш уникнути небезпеки, яка таїться всередині тебе. Перемагаючий не гордиться, не насилує, не тріумфує. Він перемагає... і в першу чергу самого себе. Отже караючи зло, потрібно пам'ятати про добро.


2. Люди хочуть гідно виглядати не перед Богом, не перед своєю Совістю, а перед іншими людьми. А вся причина цього зла криється в бажанні людському. Адже людина цінує лише те, що хоче бачити для себе коштовним. А те, чого вона не хоче бачити для себе коштовним, те і значення для неї не має. Заздрість, ненависть, озлобленість виростають не від зовнішньої стимул-реакції, а від внутрішнього кореня самолюбивості.


3. Весь світ працює на те, аби викликати у людини якомога більше бажань придбати що-небудь, чого нібито їй не вистачає для повного щастя. Весь світ торгує ілюзіями. Він витканий з брехні, і нитки його кріпляться на заздрості. Люди самі породжують ілюзію, підживлюють її своєю неохайністю думок і самі ж живуть в цій ілюзії, сприймаючи її за справжню реальність.


4. Якої б влади чоловік не мав на Землі, він ніколи не отримає від неї задоволення, оскільки все одно залишається рабом своїх бажань. А дійсна влада є влада над самим собою.


5. Безглуздо давати рибу голодному, бо він її з'їсть і знову зголодніє. Набагато мудріше дати йому снасті і навчити ними користуватися.


6. Поки в душі живе кохання, - розлука неможлива. Адже головне ти знаєш, що ти любиш цю людину. Як ти можеш її втратити, якщо вона дійсно дорога твоїй душі, якщо Пам'ять і Любов до неї продовжують жити в тобі самому...


7. Людина - тимчасова. Смерть кладе кінець старості і мукам, звільняючи від тягаря буття. Для люблячих душ - це винагорода. Адже за великим рахунком ми не стаємо іншими лише тому, що вмираємо...


8. Кожна людина, по суті, не живе своїм справжнім життям. Вона вибирає вподобаний їй образ і грає роль, причому, як правило, не одну. І настільки в неї вживається, що думає, ніби це і є насправді її справжнє життя. Як будь-який артист, людина залишається не задоволеною своєю роллю і мріє про іншу роль, де вона бачить себе важливішою. Чого б людина не досягла, їй здається, що головну роль в своєму житті вона ще не зіграла. І весь час перебуває в мріях, тішить себе цими казками.


9. Але чи не простіше припинити мріяти і вибрати собі в житті роль, гідну звання Людини? І бути тим, ким ти маєш бути. Аби, засинаючи, ти був спокійний, що твоя совість чиста. Аби, вмираючи, було не соромно за свої думки і вчинки. І щоб стоячи навіть перед Богом, як говорять християни, на Суді Божому, тобі було що сказати. Аби твоя корзина з добрими справами була повна, а з худими справами була порожня. Ось що означає бути Людиною. Бо життя дуже коротке. І дається воно для того, щоб людина довела Богові, що вона гідна звання Людини...


10. Стань собою, своїм Єством. Життя і смерть як єдиний потік. У потоці рухається Єство. У русі знаходить нескороминуще. Ніхто не може по-справжньому оцінити бурхливий потік, не зайшовши в його води, бо це є майбутнє. Ніхто не зможе увійти до однієї і тієї ж води двічі, бо це є минуле. Є лише рух потоку, бо це і є сьогодення. Всяка вода рано чи пізно досягає свого джерела і стає ним, повертаючись до первозданної чистоти.


11. Одяг - це всього лише частка єдиного процесу творення і руйнування. Немає нічого безглуздішого, ніж догоджати витребенькам свого одягу. Адже те, що є суть її, замикає тебе в межах свого вузького простору, віддаляючи від світу і занурюючи тебе в сумніви і страхи, породжені цим відчуженням. Вона заставляє тебе існувати ради її форм і зовнішніх ілюзій, який вигляд її створює для інших, втягуючи тебе все у великі турботи про неї. Адже кожна форма має свої правила. А правила - всього лише сукупність контрастів.

Твій одяг має межу. Він зношується. Ти ж вільний його не носити. Але, зносив одну, ти надіваєш інший одяг. Проте, не руйнуючи межу, гнатися за безмежним згубно.


12. Безглуздо бігати за мертвою сухою колючкою, бо вона не має життя. Це мертве, якому нічим себе виявити, окрім Шипів своїх. Мертве захищає мертве. Мертве не перетвориться на живе через те, що є життя, а живе не стане мертвим через те, що є смерть. І смерть, і життя від чогось залежать, є щось, що їх об'єднує.


13. Безглуздо вихваляти того, хто в тобі бачить всього лише майбутню їжу. Тебе залучила висота польоту птиці. І ти пішов за нею, думаючи про свою вигоду. Але прагнення птиці у польоті були іншими. Хоч і високо вона парить над пустелею, але харчується вона її жертвами. Птиця ж, що харчується падаллю, не страждає від зміни своїх «блюд». Бо суть її гнилизна. Ти обдурив сам себе. Ти побачив реальність, і у тебе зникли ілюзії. Але твоя реальність є теж ілюзія. Велика птиця була всього лише тінню перед суттю речей. Речі ж мають властивість народжуватися в Безформному і повертатися в Низовинне.


14. Той, хто покладається на зовнішнє, може лише передбачати. Той, хто покладається на внутрішнє має достовірне знання. Тіло є тлін. Суть його прах. Ти ж міг знайти Мудрість вічності. Тобі досить було зробити крок. Але страх загибелі тліні виявився сильнішим. Тлін втік. Ти залишився в тузі, бо Дух завжди прагне до вічності. Мудрість вічності не можна осягнути через тліна владу, бо вона перетворить її на дурість. Втекти від страху - не означає врятуватися. Вбити в собі страх - знайти бездоганність. Бездоганність же дозволяє зробити крок на грань. Бо лише на грані усвідомлюєш витік Мудрості.


15. Примара, схожа на Мудрість, лише здається Мудрістю. Порожня метушня початок смути. Той, хто хоче здаватися Мудрецем, аби нахвалятися перед іншими, сумно кидається наодинці, мріючи про славу. Але суть його є порожнеча в оболонці Его. Коли знання приходить від незнання, тоді питанням не може бути кінця.


16. Небо і сонце вершать зміни. Вони здатні перетворювати, щоб все живе слідувало своїй природі. Небо і сонце примножують повне і знищують порожнє. Пустеля вершить рух у спокої. Вона мертва, але здатна народжувати міражі, щоб живе обманювати своїми ілюзіями. Пустеля знищує повне і наповнює порожнє. Піщинки ж в масі своїй слідують за рухом піску, тому стихії визначають їх напрям.


17. Ти прийшов туди, куди дано тобі від народження. Виріс в тому, що було бажане твоїй природі. Досяг зрілості в тому, що стало твоєю долею. І підеш туди, куди буде дано тобі від смерті. Смерть всього лише початок життя. Життя всього лише спадкоємиця Смерті. Прихід життя не можна відкинути. Відхід її не можна зупинити.


18. Чужий слід не схожий на власний. Сліди з'являються там, де їх залишають. Але самі вони не є тими, хто їх залишає. Йдучи по чужому сліду, ти гнався за зовнішніми образами, не відаючи їх внутрішню суть. Але кожен прокладає собі ту дорогу, яка відповідає його дійсним прагненням. Пустеля з часом заносить всі сліди своїми пісками, щоб новий Подорожній не здійснював помилок минулого. Ось чому важливий свій досвід. Аби стати Людиною, потрібно прокласти свою власну дорогу.


19. Стопа Людини займає мале місце в безкрайній Пустелі. Але, не дивлячись на це, вона може ступати там, де ще ніхто не проходив. Ступаючи ж там, де ще ніхто не проходив, Людина здатна піти далеко і знайти більше. Пізнання її розуму невеликі, але Людина, ввіряючись Невідомому, здатна дійти до Того, Хто її створив.


20. Його можна сприйняти, але не можна передати. Можна дійти до Нього, але не можна осягнути. Його можна Любити, але не можна обійняти. Його можна зрозуміти на початку, але не можна пізнати до кінця. Бо Він є Той, Хто створив все. Бо Він Творить своєю Волею.


21. Гроші є сміття для душі і спокуса для помислів. Це є скверна, яку жадає багато хто, але яка насправді є обман примарний. Істина цінність прихована в молитві щирій про душу свою. Не про ситість пуза свого і здоров'я тіла потрібно піклуватися. Бо скільки б ти не їв, рано чи пізно все одно зголоднієш. І яким би не було твоє здоров'я, рано чи пізно плоть твоя все одно помре. Душа ж вічна. І лише вона гідна турботи достеменної.


22. Негоже хвилювати Господа про що б то не було, окрім як про порятунок душі своєї. Не про тіло просіть, не про здоров'я, не про живіт піклуйтеся свій, - все се є тлін порожній, в бажаннях ненаситний. Бо немає прохання більш гідного, ніж прохання про порятунок душі своєї.


23. Немає нічого неможливого для спраглої душі.


24. Короткі дні людські на перехресті часів. Скорботні їх справи перед лицем Господнім. Вже кожна мить людська на чаші вагів. І немає для душ важливішої турботи, ніж спрага обрящить порятунок. Не у вірі зовнішній, але у вірі внутрішній ключ до Брам. Лише сліпий, засліплений прахом, його не побачить.


25. Осмілюйся, человече, істинно говорю, як не дано тобі уникнути смерті, так і не дано тобі уникнути Суду Божого.