Geum.ru

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
ВИСНОВКИ


У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у з’ясуванні правової природи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; характеристиці правовідносин, що виникають у цій сфері; визначенні правового статусу суб’єктів відповідних відносин; розробці конкретних наукових пропозицій та практичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, що регулює цей вид соціального страхування. В результаті наукового дослідження, проведеного на основі вивчення розвитку правового регулювання пенсійного страхування, аналізу чинного законодавства та практики його застосування, теоретичного осмислення багатьох наукових праць у різних галузях права, авторкою сформульовані висновки та пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового регулювання загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. До найбільш вагомих із них слід віднести такі:
    1. З огляду на дослідження правого регулювання пенсійного забезпечення за часів СРСР, поза яким залишилася більшість громадян, оскільки пенсійні внески сплачувалися за рахунок державного бюджету та на користь окремих осіб, неминучим постає висновок, що для держави з соціально орієнтованою ринковою економікою основною організаційно-правовою формою соціального забезпечення повинно бути саме загальнообов’язкове пенсійне страхування, у фінансуванні якого беруть участь держава, роботодавці та працівники, тобто яке засновано на засадах соціального партнерства.
    2. Запропоновано внести зміни до ст. 46 Конституції України, якими встановити, що пенсії, які виплачуються за рахунок загальнообов’язкового державного пенсійного страхування й виступають основним джерелом існування людини, мають забезпечувати достатній життєвий рівень, вартісна величина якого, повинна включати відповідне харчування, одяг, житло, можливість реалізувати соціально-культурні потреби людини, а також передбачати резерв для неухильного поліпшення умов життя. Прожитковий мінімум, як соціальний норматив, повинен застосовуватися лише відносно державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсії з системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, оскільки вони не сплачували страхові внески до Пенсійного фонду України або їх обсяг не достатній для призначення цим особам страхової пенсії.
    3. Керуючись світовим досвідом побудови систем пенсійного забезпечення обґрунтовано необхідність запровадження змішаної пенсійної системи з включенням умовно-накопичувального механізму пенсійного забезпечення в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, оскільки саме вона дозволить уникнути найбільш розповсюджених ризиків. Разом із тим такий механізм стимулюватиме громадян до сплати страхових внесків, оскільки їх пенсія прямо пропорційно залежатиме від розміру сплачених страхових внесків.
    4. Запропоновано в нашій країні запровадити п’ятирівневу систему забезпечення пенсіонерів, яка полягає у наступному.

Перший рівень повинен називатися базовим і передбачати пенсійне забезпечення, що гарантує нарахування мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму кожному пенсіонеру. Зазначена пенсія повинна призначатися за рахунок державного бюджету, оскільки кошти Пенсійного фонду, як самоврядної неприбуткової організації, відокремлені від державного бюджету. Пенсійне забезпечення на цьому рівні повинно забезпечувати виплату мінімальної пенсії в розмірі, не нижче прожиткового мінімуму, ця пенсія має носити диференційований характер, але обмежуватися певною максимальною межею.

З огляду на вищезазначене, пропонуємо прийняти Закон України “Про державне пенсійне забезпечення”, структура якого повинна передбачати: загальні положення; умови призначення пенсії; розміри пенсій за державним пенсійним забезпеченням; страховий стаж; порядок призначення пенсії, перерахунок та індексація пенсії; виплата та доставка пенсії. Такий підхід надасть правове підґрунтя для того, щоб на державному рівні уряд і Верховна рада України мали можливість підвищувати за рахунок Державного бюджету пенсійне забезпечення громадян і не мали можливості звертатися до коштів Пенсійного фонду, тому що діяльність Пенсійного фонду планується на багато років вперед (актуарні розрахунку здійснюються на 25, 50, 75 років). Тому будь-яке адміністративно-командне втручання призводить до нестачі коштів і руйнує ідею пенсійного страхування.

Другий рівень пенсійної системи повинен становити умовно-накопичувальний правовий механізм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базуватиметься на розподільчому принципі її фінансування, однак розмір виплачуваної пенсії визначатиметься страховими внесками майбутнього пенсіонера через систему індивідуальних умовно-накопичувальних рахунків, а також залишковою тривалістю життя.

На індивідуальний рахунок кожного працівника будуть зараховуватися його страхові внески, однак накопичення відбувається умовно, а не фактично, тому що ці внески не інвестуються, а перераховуються на виплату пенсій існуючим пенсіонерам. Після виходу на пенсію умовно накопичені кошти будуть гарантувати стабільну виплату пенсій, розмір яких буде залежати від тривалості страхового стажу та суми перерахованих страхових внесків.

Третій рівень пенсійної системи повинен становити накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах персоніфікованого накопичення та інвестування обов’язкових пенсійних внесків – коштів застрахованих осіб. Накопичувальна система повинна забезпечувати пристойний розмір пенсій за віком, прямо пов’язуючи його з розмірами пенсійних внесків, що сплачувалися кожною застрахованою особою та її роботодавцем.

Четвертий рівень повинен являти собою систему добровільного (недержавного) пенсійного забезпечення, яка базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні додаткових пенсійних накопичень у недержавних пенсійних фондах, страхових компаніях чи на банківських пенсійних депозитах на умовах та в порядку, визначених законами.

П’ятий рівень – державна соціальна допомога, що надається у натуральній формі, а також у формі соціального обслуговування та забезпечує доступ до медичних послуг за рахунок Державного бюджету.
    1. З врахуванням останніх тенденцій розвитку системи пенсійного забезпечення, на нашу думку, під принципами загальнообов’язкового державного пенсійного страхування слід розуміти основні положення, головні ідеї, вихідні начала, керівні засади, відображені в нормативно-правових актах, які виступають орієнтирами у правовому регулюванні суспільних відносин у сфері пенсійного забезпечення та визначають суть, зміст, структуру побудови і механізм функціонування пенсійної системи, які базуються на соціальних ризиках та відображають трирівневу пенсійну систему.
    2. Запропоновано доповнити перелік правових принципів загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, який міститься у ст. 7 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” принципом соціальної справедливості, який полягає у забезпечені державою системи рівних організаційно-правових умов для реалізації права на пенсію кожним громадянином.
    3. Запропоновано власне визначення “страхового стажу” – це період (строк), протягом якого особа працювала або займалася іншою суспільно корисною діяльністю та підлягала державному соціальному страхуванню, якою/за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та за який сплачено страхові внески, а також інші періоди, вказані в Законі, з якими пов’язані певні правові наслідки протягом яких страхові внески відшкодовувалися Пенсійному фонду України за рахунок коштів Державного бюджету або надання державних дотацій з відповідних бюджетів.
    4. Внесено пропозицію за рахунок страхових внесків, спрямованих з Державного бюджету, зараховувати до страхового стажу періоди навчання за державним замовленням у вищих або професійно-технічних закладах на денній формі навчання, навчання в аспірантурі, докторантурі, інтернатурі і клінічній ординатурі, а також періоди проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю.
    5. Пенсія – це щомісячна грошова виплата в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею пенсійного віку чи визнання її інвалідом або отримують члени її сім’ї, у випадках визначених законодавством, яка фінансується за рахунок страхових внесків Пенсійним фондом, Накопичувальним фондом або дотується з Державного бюджету.
    6. Запропоновано власне визначення “загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”, а саме: це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у старості, у разі повної або часткової втрати працездатності або у зв’язку з втратою годувальника, за рахунок Пенсійного та Накопичувального фондів України, що формуються шляхом сплати обов’язкових страхових внесків роботодавцями, застрахованими особами, а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, яке створює умови для забезпечення громадян похилого віку, інвалідів та осіб, які втратили годувальника, шляхом виплати пенсій за рахунок страхових внесків працездатного населення, спрямованих до Пенсійного фонду, коштів, які накопичуються на індивідуальних пенсійних рахунках кожного громадянина, а також за рахунок державного бюджету.
    7. Правовідносини у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування – це суспільні відносини, які складаються між суб’єктами загальнообов’язкового державного пенсійного страхування з приводу надання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі настання страхового випадку, зокрема, досягнення пенсійного віку, інвалідності або втрати годувальника.
    8. Аналіз міжнародно-правового регулювання пенсійного страхування надав можливість визначити, що Міжнародна організація праці пропонує країнам встановити пенсійний вік у 65 років та не розділяє його окремо для чоловіків та жінок, крім того допускає встановлення більш високої вікової межі. Крім того, зарубіжний досвід переконує, що спільним у пенсійних реформах різних країн є: збільшення пенсійного віку; встановлення однакового пенсійного віку для чоловіків та жінок; збільшення тривалості трудового стажу. Отже, на нашу думку, пенсійний вік, як юридичний факт призначення пенсії за віком, повинен бути збільшений до 63 років, крім того зазначена підстава набуття пенсії за віком повинно бути однаковою, як для чоловіків, так і для жінок.
    9. На наш погляд, передбачена Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в солідарній системі допомога на поховання пенсіонера, повинна бути віднесена не до соціальних послуг, у розумінні організаційно-правової форми соціального забезпечення, а до соціальних допомог.
    10. Вважаємо за необхідне передбачити на умовах п’ятого рівня наступні види соціальних послуг, що повинні безоплатно надаватися особам похилого віку: 1) медичні послуги, мінімальний перелік яких необхідно встановити на законодавчому рівні (наприклад: діагностика; амбулаторне лікування; стаціонарне лікування; надання необхідних для амбулаторного та стаціонарного лікування готових та екстемпоральних лікарських засобів і виробів медичного призначення; профілактичні послуги; послуги з медичної реабілітації; догляд; зубне та слухове протезування; корекція зору за допомогою окулярів та ін.); 2) забезпечення лікарськими засобами хронічних хворих поза межами лікувального закладу, мінімальний набір яких повинен затверджуватися Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони здоров’я України; 3) надання комплексу лікувально-профілактичних та санітарно-протиепідемічних заходів фельдшерсько-акушерськими пунктами у сільській місцевості.

На нашу думку, вищезазначені соціальні послуги повинні надаватися за рахунок дотацій з Державного бюджету. Крім того, вважаємо, що диференціація обсягів надання соціальних послуг в пенсійній системі повинна залежати не від факту страхування пенсіонера, а від віку, адже чим старше особа, тим більше вона потребує медичної допомоги.

15. Запропонована власна формула розрахунку пенсії із застосуванням таких показників, як коефіцієнт страхового стажу та середня величина життя після виходу на пенсію, адже така формула забезпечить справедливе нарахування пенсії з огляду на розмір заробітної плати, яку особа отримувала протягом своєї трудової діяльності та тривалість страхового стажу. Крім того, такий механізм розрахунку пенсії буде відповідати принципу соціальної справедливості, оскільки кожна особа у похилому віці зможе отримувати всю суму страхових внесків, яку вона сплатила (або за неї сплачували інші особи) завдяки своїй праці протягом життя. На нашу думку, при розрахунку пенсії потрібно враховувати такі показники: сукупність сплачених страхових внесків за весь період трудової діяльності та середню залишкову тривалість житті після досягнення пенсійного віку. Вищевказані формули дозволять кожному розрахувати свою майбутню пенсію, що сприяє прозорості механізму розрахунку пенсійного забезпечення, крім того, кожна особа зможе отримати рівно стільки, скільки вона (та/або її роботодавець) сплатила, завдяки своїй праці.

У тих випадках, коли розмір пенсії, обчислений з урахуванням виплаченої суми внесків, невеликий, сама участь у страхуванні гарантує встановлений мінімальний рівень забезпечення.

16. На наш погляд, необхідно внести зміни до чинного законодавства, відповідно до яких надати право окремим категоріям осіб отримувати одразу дві пенсії: або за віком та по інвалідності, або за віком та у зв’язку з втратою годувальника. Зокрема, на нашу думку, це стосується інвалідів внаслідок воєнної травми, учасників Великої Вітчизняної війни, вдів військовослужбовців, які не вступили до нового шлюбу.

17. Вважаємо за необхідне, зауважити, що внаслідок реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України та з прийняттям Закону України “Про вищу освіту” – студент після закінчення четвертого курсу, здобуваючи освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавра” відраховується з вищого навчального закладу у червні місяці і зараховується на п’ятий курс для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліста” лише у вересні. Таким чином, виплата пенсії у зв’язку з втратою годувальника припиняться у червні і відновлюється лише у вересні, якщо дитина померлого годувальника вирішила продовжити навчання. На наш погляд, за умови продовження навчання студентом з метою підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня, необхідно здійснювати донарахування пенсії у зв’язку з втратою годувальника за липень і серпень місяці.

18. Надано авторське визначення накопичувального механізму в загальнообов’язковому пенсійному страхуванні – це сукупність відносин, що виникають у рамках системи загальнообов’язкового пенсійного страхування між страхувальниками, страховиком (Накопичувальним фондом), застрахованими особами, а також учасниками інвестиційного процесу з метою створення за допомогою сплати страхових внесків з наступним інвестуванням фінансової основи для виконання зобов’язань страховика по виплаті застрахованим особам накопичувальної частини пенсії.

19. На нашу думку, у Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” слід виокремлювати поняття “інвестиційний дохід” та “інвестиційний прибуток”, де перше – це сума приросту вартості пенсійних активів Накопичувального пенсійного фонду за визначений проміжок часу, обчислена з урахуванням зміни їх ринкової вартості, і прибутку від здійснення операцій з активами та пасивних доходів, нарахованих за пенсійними активами, а друге – це різниця між сумою інвестиційного доходу Накопичувального фонду та сумою адміністративних видатків фонду на оплату послуг з управління активами, інвестиційних питань, оплату послуг з проведення планової аудиторської перевірки Накопичувального пенсійного фонду. З огляду на зазначене, вважаємо за необхідне внести зміни до вищезазначеного Закону України, відповідно до яких слова “інвестиційний дохід” замінити словами “інвестиційний прибуток”.

20. Вважаємо, що вік учасників Накопичувального пенсійного фонду, передбачений Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є цілком виправданим, таким, що враховує об’єктивні та суб’єктивні чинники й міжнародний досвід. Однак, пропонуємо встановити єдину вікову межу для участі у накопичувальній пенсійній системі, як для чоловіків, так і для жінок.

21. Запропоновано доповнити ч. 2 ст. 102 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яку викласти в такій редакції: “Зберігач несе відповідальність всім своїм майном перед Пенсійним фондом України за збитки, спричинені Накопичувальному фонду та/або застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору, та забезпечує їх відшкодування”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Directive 2003/41/EC of the European Parliament and of the Council of 3 June 2003 on the activities and supervision of institutions for occupational retirement provision // Official Journal L 235. – 2003. – September 23. – P. 0010-0021.
  2. Адамович В. Роль та місце компаній зі страхування життя у здійсненні пенсійної реформи в Україні / В. Адамович // Економічний часоп. XXI. – 2004. – №11/12. – С.10–13.
  3. Александров Н. Г. Советское трудовое право / Н. Г. Александров; [3-е изд., испр. и доп.]. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1963. – 414 с.
  4. Алиев Маис Наби оглы. Трудовой стаж и его юридическое значение в социальном обеспечении: автореф. дисс. на соискание науч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / Маис Наби оглы Алиев. – Тбилиси, 1999. – 27 с.
  5. Андреев В. С. Общественные фонды потребления и право граждан СССР на материальное обеспечение в старости и при нетрудоспособности / В. С. Андреев // Вопросы гражданского процессуального, гражданского и трудового права: Труды. – М., 1965 – Т. 3. – С. 132–212.
  6. Андреев В. С. Право граждан СССР на материальное обеспечение в старости и при нетрудоспособности и его юридические гарантии: автореф. дисс. на соискание науч. степ. д-ра юрид. наук / В. С. Андреев. – М., 1966. – 36 с.
  7. Андреев В. С. Право социального обеспечения в СССР: [учебник] / В. С. Андреев. – М.: Юрид. лит., 1987. – 352 с.
  8. Андреев В. С. Социальное обеспечение в СССР (советское право социального обеспечения): [курс лекций; темы I-VIII] / В. С. Андреев. – М.: РИО ВЮЗИ. – 1969. – 104 с.
  9. Андріїв В. М. До питання про трудовий стаж у пенсійному забезпеченні / В. М. Андріїв // Право України. – 1997. – № 8 – С. 57–61.
  10. Андріїв В. М. Класифікація і юридичне значення трудового стажу в праві соціального забезпечення // Право України. – 1997. – № 5. – С. 62–67.
  11. Андріїв В. М. Поняття і класифікація процесуальних гарантій в пенсійному забезпеченні / В. М. Андріїв // Право України. – 1998. – № 8. – C. 47–49.
  12. Андріїв В. М. Трудовий стаж за законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / В. М. Андріїв. – К., 1997. – 18 с.
  13. Астрахан Е. И. Принципы пенсионного обеспечения рабочих и служащих в СССР / Е. И. Астрахан. – М.: Госюриздат, 1961. – 127 c.
  14. Астрахан Е. И. Развитие законодательства о пенсиях рабочим и служащим / Е. И. Астрахан. – М.: Юрид. лит., 1971. – 216 c.
  15. Ачаркан В. А. Государственные пенсии в СССР: автореф. дисс. на соискание науч. степ. д-ра юрид. наук / В. А. Ачаркан. – М., 1969. – 32 с.
  16. Ачаркан В. А. Государственные пенсии / В. А. Ачаркан. – М.: Юрид. лит., 1967. – 165 c.
  17. Ачаркан В. А. Обеспечение ветеранов труда в СССР / В. А. Ачаркан. – М.: Наука, 1965. – 160 c.
  18. Бабкин В. А. Комментарий к Положению о порядке назначения и выплаты государственных пенсий / В. А. Бабкин, Г. Б. Смирнова. – М.: Юрид. лит., 1983. – 672 с.
  19. Балабанов И. Т. Страхование: учебник [для ВУЗов] / И. Т. Балабанов, А. И. Балабанов. – СПб.: Питер., 2003. – 256 с.
  20. Барабаш Г. О. Особливості правового регулювання праці науковців і його вдосконалення: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Барабаш Галина Олександрівна. – Х., 2005. – 231 с.
  21. Батыгин К. С. Ответственность по законодательству о социальном страховании / К. С. Батыгин. – М.: Юрид. лит., 1974. – 144 c.
  22. Бегичев Б. К. Трудовая правоспособность советских граждан / Б. К. Бегичев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 248 с.
  23. Безугла Я. І. Актуальні проблеми соціального забезпечення і захисту в України (правові аспекти) / Я. І. Безугла // Проблеми соціального захисту в Україні: наук.-практ. конф., 20–21 черв. 1996 р.: матеріали. – Чернігів: ЧЮК Юрист, 1996. – С. 6–14.
  24. Безуглая Я. И. Трудовой стаж и его юридическое значение в стимулировании эффективности и качества труда: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Безуглая Ярослава Ивановна. – Х., 1978. – 177 с.
  25. Бодерскова Н. Н. Правовое регулирование трудового стажа рабочих и служащих: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Бодерскова Надежда Николаевна. – Х., 1971. – 257 с.
  26. Боднарук М. І. До питання поняття соціального страхування / І. М. Боднарук // Підприємництво, госп-во і право. – 2001. – С. 75–76.
  27. Боднарук М. І. Об’єкти правовідносин загальнообов’язкового державного соціального страхування / М. І. Боднарук // Підприємництво, госп-во і право. – 2002. – № 6. – С. 55–56.
  28. Боднарук М. І . Соціальне страхування в Україні: правові аспекти становлення та розвитку / І. М. Боднарук. – Чернівці: Рута, 2002. – 247 с.
  29. Бойко М. Д. Право соціального забезпечення України: навч. посіб. [3-тє вид., доп. та переробл.] / М. Д. Бойко. – К.: Атіка, 2006. – 380 с.
  30. Болотіна Н. Б. Міжнародне соціальне право: досвід для України щодо стандартизації соціальних прав / Н. Б. Болотіна // Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2001. – Вип. 11. – С. 10–14.
  31. Болотіна Н. Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять / Н. Б. Болотіна // Право України. – 2000. – № 4. – С. 35–40.
  32. Болотіна Н. Б. Право соціального забезпечення України: системно-структурний аналіз / Н. Б. Болотіна // Право України. – 2001. – № 5. – С. 24–29.
  33. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту України: навч. посіб. / Н. Б. Болотіна. – К.: Знання, 2005. – 615 с.
  34. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні / Н. Б. Болотіна. – К.: Знання, 2005. – 381 с.
  35. Болотіна Н. Б. Проблемні питання розвитку законодавства України у сфері соціального захисту населення / Н. Б. Болотіна // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: [щоріч. бюл.]. – К.: КЮІ КНУВС, 2005. – Вип. 10. – С. 388–396.
  36. Быховский Н. О страховании инвалидности / Н. Быховский // Вопр. страхования. – 1921. – № 12. – С. 4–5.
  37. Варнхейген М. Розвиток системи державного пенсійного забезпечення у США / М. Варнхейген // Соціальний захист. – 1998. – № 8. – С. 92–99.
  38. Васильєва О. В. З історії милосердя / О. В. Васильєва // Соціальний захист. – 1994. – № 4. – С. 71–72.
  39. Венский Международный план ООН действий по проблемам старения от 06 авг. 1982 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: