Місцеве самоврядування в контексті політичної (конституційної) реформи

Вид материала

Содержание

В міських громадах можуть утворюватись райони
У разі проведення позач
Громади (сільські, селищні, міські)

Подобный материал:

Місцеве самоврядування в контексті політичної (конституційної) реформи.

Анатолій Ткачук

3 грудня 2003 року

У зв’язку із появою для громадського обговорення “Державної стратегії управління місцевим і регіональним розвитком (реформування місцевих органів виконавчої влади та системи місцевого самоврядування)” знову актуальним стає питання внесення змін до Конституції України. Причому Стратегія з одного боку констатуючи архаїчність та неефективність системи місцевої влади за Конституцією України, з іншого відносить питання внесення змін до Конституції, аби позбутись цієї “архаїчності” на період 2007-2010 років.

Це викликає декілька запитань:

1) Якщо система місцевої влади за українською Конституцією є такою неефективною і нездатною для трансформації у рамках чинної Конституції, то чому внесення змін до Конституції в частині її удосконалення слід відірвати від нинішнього процесу конституційних змін?

2) Якщо ж констатуючи факт недосконалості Конституції в частині системи місцевої влади ми відкладаємо процес змін Конституції на тривалий період, то можливо нинішні норми Конституції ще себе не вичерпали, просто їх слід застосовувати відносно духу Конституції, а не тлумачити надто вузько?

3) Чи автори(учасники) нинішньої політичної реформи, які ініціювали проекти змін Конституції України, мають якусь свою позицію щодо удосконалення тих статей Конституції, які напряму стосуються конституційних засад міцевого самоврядування, чи може концепція політичної реформи та державна стратегія розроблялась різними командами, які нічого не знали одна про одну?

Аби хоча б частково дати відповіді на ці запитання і була підготовлена ця невелика робота.

Конституційні основи місцевого самоврядування в Україні.

Конституція України, що була ухвалена 28 червня 1996 року, закріпила на конституційному рівні гарантії щодо існування місцевого самоврядування та окреслила основні правові засади його функціонування.

Стаття 7 Конституції встановлює: “В Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування”. Цю норму можна розуміти таким чином, що в Україні не може бути скасовано такого інституту публічної влади, як місцеве самоврядування, інакше, як через внесення зміни саме до цієї статті Конституції, а це стаття із розділу 1 “загальні засади”, зміни до якого, відповідно до статті 156 Конституції, можуть бути внесені лише через їх затвердження всеукраїнським референдумом. Саме тому, невелика за розміром стаття 7 є найбільшим та найважливішим гарантом існування місцевого самоврядування в Україні.

Частина 2 статті 19 Конституції України фактично встановлює вимоги до законодавства, що має регулювати місцеве самоврядування: “Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.”

Фактично, виходячи із юридичного змісту цієї статті, ми повинні розуміти, що регулювання діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування має здійснюватись законами. Це дає додатковий захист від втручання в діяльність органів місцевого самоврядування через нормативні акти виконавчої влади, але це накладає серйозні обов”язки на законодавця, який має в законі передбачити достатньо глибоке і повне регулювання діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Правда ця стаття має певну контраверсію із пунктом 15 статті 92, де вказано що виключно законом визначаються “засади місцевого самоврядування”. Саме із юридичного змісту п15 ст.92 та частини 1 статті 140 “Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об”єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України” можна зробити висновок, що місцеве самоврядування в рамках, визначених законом має право на власну нормотворчість, що і було закріплено в законі про місцеве самоврядування.

Важливим для розуміння природи місцевого самоврядування, як окремої частини публічної влади є частина 2 статті 5 Конституції: “Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи місцевого самоврядування.”

Саме з цієї норми видно, що Конституція відносить органи місцевого самоврядування до владних органів, але відмінних від органів державної влади. Правда, ця норма має аналізуватись разом із нормою частини 1 статті 140. Із порівняння цих норм можна стверджувати, що особливістю органів місцевого самоврядування є те, що їхня влада(через призму повноважень) не є наслідком суверенітету народу, а наслідком закону, який і визначає межі повноважень органів та посадових осіб та порядок їх здійснення.

Крім уже означених норм, стаття 140 встановлює, що місцеве самоврядування здійснюється як безпосередньо територіальною громадою, так і через обрані органи – місцеві ради та їх виконавчі органи. З метою закріплення певного способу обрання рад та голів громад, Конституція у статті 141 встановила принципи, за якими ради громад та ввідповідні голови громад обираються прямими виборами. Що стосується обрання районних та обласних рад, то у цій статті такий припис про прямі вибори відсутній, тому слід застосовувати частину 1 статті 71: “Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.”

Статті 142-145 Конституції містять ще цілий ряд правових норм, проте цитованих тут норм Конституції уже є достатньо, аби стверджувати, що місцеве самоврядування має для свого розвитку конституційну основу, але виклад правових норм не є досконалим, тому потребує певного тлумачення відповідно до визначальних норм статтей 5 та 7 Конституції.

Деякі проблеми конституційного характеру, що заважають розвитку місцевого самоврядування в Україні.

Як уже було сказано вище, Конституція в основному створили необхідні конституційні підвалини для формування місцевого самоврядування, але із-за відсутності політичної волі щодо сприяння реальному місцевому самоврядуванню, цілий ряд норм Конституції, які виписані недостатньо чітко, стали причиною гальмування удосконаленню законодавства для місцевого самоврядування.

Проблема перша:

Не визначена територіальна основа місцевого самоврядування. Насьогодні, оскільки стаття 140 Конституції України говорить про громаду, як сукупність жителів, поборники ідеї місцевого самоврядування тлумачать її дуже вузько: самоврядування має здійснюватись серед людей, а не на певній території. Це ще більше посилюється невизначеністю у Конституції поняття адміністративно-територіальної одиниці. Стаття 133 Конституції говорить за “систему адміністративно-територіального устрою”, але не говорить за “адміністративно-територіальну одиницю”. Аби вирішити проблему територіальної основи місцевого самоврядування в “чистому вигляді” варто прив”язати здійснення місцевого самоврядування до певних рівнів адміністративно-територіального устрою.

Проблема друга:

Чи є в Україні місцеве самоврядування на районному та обласному рівнях і чи взагалі за Конституцією можливе існування місцевого самоврядування в райні та області. Знову ж таки, нечіткість норм статей 140 та 143 в купі з нормою п.4) статті 119 дають підстави робити припущення, що на районному та обласному рівні існують якісь такі квазі-органи квазі самоврядування, оскільки у них не може бути виконавчих органів, вони непричетні до сладання та виконання районних та обласних бюджетів.

Знову ж таки, з таким же самим успіхом можна довести і протилежне: районні та обласні ради, оскільки управляють спільною власністю громад повинні мати свої виконавчі органи, які законодавець просто назвав – виконавчий апарат, який крім назви нічим не відрізняється від виконавчого органу ради громади, а районний та обласні бюджети, про які йде мова у п.4) статті 119 не є бюджетами місцевого самоврядування, а частинами державного бюджету, що здійснюється органами виконавчої влади у районах та областях.

Проблема третя:

Як співвідносяться повноваження органів місцевого самоврядування та міцевих державних адміністрацій на районному та обласному рівнях? Як на мене, то це питання взагалі може бути розв”язане без втручання в Конституцію, оскільки формулювання статті 119 є досить неконкретним і рвень централізації чи децентралізації державної влади в Україні залежить в першу чергу від законів, що визначають повноваження місцевих державних адміністрацій і місцевого самоврядування, а не від конституційних норм.

Виходячи із розв”язання вказаних конституційних проблем напрошується внесення змін до таких статетей Конституції:

133-ї для визначення адміністративно-територіальної одиниці, як територіальної основи місцевого самоврядування;
119-ї, для уточнення норми про складання та виконання районних і обласних бюджетів з боку державних адміністрацій;
розділу 11 – для білш чіткого визначення поняття місцевого самоврядування та особливостей його регулювання законами України. Взагалі розділ 11 є надто великим, а норми статей надто багатослівні, що сковує можливість оперативного супроводу законодавством потреб місцевого самоврядування.

Що пропонують місцевому самоврядуванню законопроекти про зміни Конституції України?

Сьогодні в парламенті зареєстровано 5 основних(2003 року) законопроектів про внесення змін до Конституції України.

Для простоти порівняння, зміст змін, пропонованих у цих законопроектах до статей Конституції, які мають вплив на систему влади на місцевому рівні, зведені в таблицю. Тексти проектів взяті з Інтернет ресурсу українського парламенту ссылка скрыта станом на 03.12.03.

Чинна Конституція	Проект №3207 (Президента), 20.06.03	Проект № 3395 (Матвієнка), 16.04.03	Проект №3207-01 (Матвієнка, Мусіяки, Мартинюка, Мороза), 01.07.03	Проект №4105 (Гавриш, Богатирьова, Ващук), 04.09.03	Проект №4105 (Гавриш, Богатирьова, Ващук), 19.09.03
Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить: 29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;		„29) утворення і ліквідація адміністративно-територіальних одиниць, встановлення та зміна їх меж, найменування та перейменування, віднесення населених пунктів до категорії міст у порядку визначеному законом;"	29) утворення і ліквідація адміністративно-територіальних одиниць, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів у порядку, визначеному законом”;
Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.			Стаття 118. Виконавчу владу в Автономній Республіці Крим здійснює Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, а в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.			Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.	"Голови місцевих державних адміністрації призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України";	"Голови місцевих державних адміністрації призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України";
Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.			Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь.			Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Кабінет Міністрів України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.	"Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Кабінет Міністрів України приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь.	"Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Кабінет Міністрів України приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь.
Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.			Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили не менш як дві третини депутатів від складу відповідної ради, Кабінет Міністрів України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації”.	Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Кабінет Міністрів України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації"	Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Кабінет Міністрів України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації"
Стаття 119. Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: 4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;		,,4) підготовку та виконання, у випадках визначених законом, обласних та районних бюджетів;"
Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.		Стаття 133. Адміністративно-територіальними одиницями України є: Автономна республіка Крим; області : Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська, міста Київ та Севастополь, міста із спеціальним статусом ; райони, громади (села, селища, міста).	Стаття 133. Адміністративно-територіальними одиницями України є: Автономна Республіка Крим; області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська; міста Київ та Севастополь, райони, громади (сільські, селищні, міські).
До складу України входять:Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.		Громадою визнається адміністративно-територіальна одиниця первинного рівня, до якої входять жителі одного або декількох населених пунктів з відповідною територією, має визначені межі та управління якою здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до закону.	Громадою визнається адміністративно-територіальна одиниця, до якої входять жителі одного або декількох населених пунктів з відповідною територією, має визначені межі та управління якою здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.		Міста Київ, Севастополь, міста із спеціальним статустом, здійснюють функції та повноваження громади, району чи області відповідно до закону.”	Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, визначений законом".
Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.		Стаття 140. Місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування здійснювати в межах закону, в інтересах місцевого населення, регулювання і управління часткою суспільних справ, які віднесені до їхньої компетенції. .	Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом і гарантована законом можливість жителів громади, органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України і законів.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.		Це право здійснюється радами та їх виконавчими органами, а також громадами в порядку та межах, визначених законом, через місцеві референдуми, збори громадян або інші форми безпосередньої демократії.	Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.		В міських громадах можуть утворюватись райони, порядок здійснення місцевого самоврядування в яких та порядок управління якими визначається законом а також статутами цих територіальних громад	Розмежування повноважень між державою і місцевим самоврядуванням, підстави і порядок взаємного делегування повноважень встановлюються законом.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.			Повноваження, закріплені за державними органами влади і органами місцевого самоврядування, не можуть дублюватися.
Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.			Місцеве самоврядування здійснюється жителями громади в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: ради громад та їх виконавчі органи.
Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.			Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси громад (сільських, селищних, міських), є районні та обласні ради, їх виконавчі органи.
			Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
			Ради громад можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна".
Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.	"Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років";	Стаття 141. Голова громади та депутати місцевої ради обираються жителями територіальної громади, на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.	До складу ради громад входять депутати, які обираються жителями відповідної громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.	частину першу статті 141 викласти в такій редакції: "До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки";	частину першу статті 141 викласти в такій редакції: "До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки";
Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.	у частині другій слова "строком на чотири роки" замінити словами "строком на п’ять років";	Голова громади очолює виконавчий орган місцевої ради та головує на її засіданнях.	Жителі громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки голову відповідної громади, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях”;
Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.	в) частину третю замінити трьома частинами такого змісту: "Чергові вибори депутатів сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, сільського, селищного, міського голови проводяться у рік, протягом якого проводяться чергові вибори Президента України, чергові вибори до Верховної Ради України та до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.	Голова районної, та голова обласної ради очолюють виконавчий орган відповідної ради, якщо інше не передбачено законом.
	У разі проведення позачергових, повторних виборів депутатів сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, сільського, селищного, міського голови, виборів депутатів та голів замість тих, які вибули, а також у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці депутати та голови обираються на строк, що залишився до проведення згідно з частиною третьою цієї статті чергових виборів відповідно депутатів сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, сільського, селищного, міського го лови.
	Порядок та строки проведення виборів до органів місцевого самоврядування, статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом".
Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.		Порядок обрання депутатів та голів районних та обласних рад визначається законом.	Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий орган ради
Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.		Частину 1 статті 142 викласти у такій редакції: „Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності та користуванні громад.	Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громад (сільських, селищних, міських), районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.		У частині 2 статті 142 вилучити слова “територіальні” та „сіл, селищ і міст	Громади (сільські, селищні, міські) можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби”.
Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.		У частині 1 статті 143 вилучити слова “ територіальні” та „ села, селища, міста".	Стаття 143. Громади (сільські, селищні, міські) безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.			Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.			Органам місцевого самоврядування на підставах і в порядку, визначених законом, можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.			Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади".

Резюме:

Проект №3207 від 20.06.03 внесений Президентом України, не стосується розв”язання жодних із існуючих конституційних проблем оптимізації системи місцевої влади та розвитку місцевого самоврядування. Новаціями є збільшення терміну повноважень депутатів ради та відповідно сільського, селищного, міського голови до 5 років, та впровадження системи, при якій вибори місцевих рад прив”язані до року парламентських виборів та констатування факту , що у разі дострокових виборів, термін каденції ради чи голови є скороченим.
Проект №3395 від 16.04.03 внсений А. Матвієнко та групою народних депутатів. У проекті зроблено спробу визначити адміністративно-територіальну одиницю, дати нове визначення місцевого самоврядування у відповідності до Європейської хартії місцевого самоврядування, та створити умови для можливості запровадження місцевого самоврядування на районному та обласному рівнях. Правда введення в дужках до поняття базової адміністративно-територіальної одиниці – громади (селищна , сільська) не є юридично бездоганним та виправданим. Закон намагається внести мінімальні правки до Конституції з максимальним евекторм.
Проект 3207-01 від 01.07.03 внесний від тимчасової депутатської комісії Мусіяка в., Матвієнко А., Мартинюк А. Та інші. У проекті зроблено уточнення щодо процедури призначення та звільнення глав адміністрацій через Кабінет Міністрів України, введено поняття адміністративно-територіальної одиниці, уточнено визначення місцевого самоврядування. На відміну від проекту №3395 не вирішено проблему із складанням та виконанням районних та обласних бюджетів.
Проекти №4105 та 4180 від 04.09 та 19.09.03 внесені групою народних депутатів Гавриш Б, Богатирьова Р., Ващук К., та інші. У цих проектах мова йде лише про порядок призначення, звільнення та висловлення недовіри щодо голів місцевих державних адміністрацій. Інших питань місцевої влади та місцевого самоврядування вони не торкаються.

Такий короткий порівняльний аналіз законопроектів про внесення змін до Конституції України, що були проініційовані в рамках політичної реформи показує, що лише проекти за №№3207-01 та 3395 дійсно намагаються в основному вирішити конституційн проблеми, що стоять перед місцевим самоврядуванням та усією системою влади в Україні.

Варто відмітити, що проект №3207-01 уже пройшов розгляд у Конституційному суді України і може розглядатись Верховною Радою України для ухвалення.

Саме цей проект в найбільшій мірі відповідає завданням , викладеним у “Державній стратегії управління місцевим і регіональним розвитком (реформування місцевих органів виконавчої влади та системи місцевого самоврядування)”.

Для більш чіткого регулювання означених у цій роботі проблем місцевого самоврядування законопроект потребує лише додаткових редакційних уточнень, що випливають із правил законодавчої техніки.

Blog

Місцеве самоврядування в контексті політичної (конституційної) реформи

Содержание