Виборів на місцевому рівні знищила майже те декоративне місцеве самоврядування, що існувало до виборів 2006 року
| Вид материала | Документы |
- Р І шенн я, 16.82kb.
- Рекомендації Круглого столу «Місцеве самоврядування в Україні: сучасний стан І перспективи, 48.16kb.
- Від виборів до виборів: суспільство І влада в Україні на перехідному етапі, 737.75kb.
- Календарний план місцевих виборів 31 жовтня 2010, 833.19kb.
- Прес-конференція “Парламентські вибори-2006 в оцінках експертів І населення”, 322.17kb.
- Події останнього часу у місті Львові наочно довели, що органи внутрішніх справ нездатні, 120.62kb.
- Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських, 16.77kb.
- Політичний портрет України, 145.03kb.
- Назва реферату: Види виборів та виборчих систем Розділ, 138.93kb.
- Програма студентської наукової конференції «Україна чи Малоросія?» 31 травня 2 червня, 106.29kb.
Реальне місцеве самоврядування, є основою побудови громадянського суспільства та народовладдя в державі.
Партійна система виборів на місцевому рівні знищила майже те декоративне місцеве самоврядування, що існувало до виборів 2006 року.
Тому ми, члени різних громадських організацій, що входять до Національного Фронту порятунку України, наполягаємо на зміні виборчого законодавства до місцевих рад всіх рівнів – замість пропорційної виборчої системи до місцевих рад – ввести мажоритарну систему виборів.
Наші аргументи – в цієї брошурі.
Вплив виборчої системи за партійними списками
на місцеве самоврядування
(Цитати та виписки з матеріалів)
м. Київ – 2009 р.
Передмова
Цей збірник матеріалів про негативний вплив пропорційної виборчої системи на місцеве самоврядування варто прочитати. Суспільство зазнало тяжких втрат в результаті приходу до влади партійної системи, далекої від проблем суспільства. Але, на жаль, практично ніхто не говорить про неприпустимість такого становища: влада зацікавлена мовчати – на всіх рівнях йде розкрадання народного майна, а народ має дуже мало інформації про те, що відбувається.
Фронт порятунку України заявляє свою позицію щодо партійної системи управління на місцевому рівні і наполягає на необхідності термінових змін, що миритися далі з партійною системою у місцевих радах не можна, інакше в суспільстві остаточно буде закріплена південноамериканська модель відносин, де правий тої, хто має більше грошей.
Вже майже 20 років існує держава Україна і чим далі, тим більше запитань: а чи не стала часом Україна державою, яка не відбулася? Для відповіді на запитання не можна утриматись від цитування вислову, що пролунав на Загальноукраїнському круглому столі 28 листопада 2006 року в м. Києві від одного з учасників: „Яким чином в атмосфері майже тотальної корумпованості, крадійства, здирництва, зрадництва, продажності, падіння суспільної моралі, в умовах, коли більше третини населення не вірить жодному інституту влади, розпочати і проводити реформи? Треба ж на когось опиратися. Єдину опору суспільство може знайти в територіальних громадах, в місцевому самоврядування. Саме з місцевого самоврядування, з його консолідації можливо почати відновлення України”.
З метою прискорення змін та створення умов для появи генерації політиків, які прийдуть замість нинішніх (а вони обов’язково прийдуть!), потрібно прийняти нові закони: про вибори депутатів місцевих рад на мажоритарній основі та Кодекс законів про місцеве самоврядування з реалізацією всіх принципів Європейської хартії місцевого самоврядування.
Ці матеріали готувалися як навчальні або допоміжні для громадян та політиків. Потрібна широка інформаційна, роз’яснювальна та просвітницька кампанія щодо їх змісту, щоб подолати муніципальну безграмотність, а тому і байдужість населення. Це стосується також і політичної еліти.
Вважаю, що цей труд буде допомогою у розумінні ситуації, що відбувається в країні, буде сприяти укріпленню переконань прибічників місцевого самоврядування. Сподіваюсь також на об’єднання і практичні дії людей, які розуміють значення доброчесного належного місцевого самоврядування для становлення територіальних громад, суспільства і держави в цілому.
З повагою і вірою в перемогу,
депутат Київської міської ради 1990 – 2006 р.р. ,
голова президії ГО «Форум порятунку Києва» В. Комов
тел. 067 4040-49-60
24.04.2009
Партійна система як одна з головних причин
неефективної діяльності органів місцевого самоврядування
- ...політичні партії стали головними суб’єктами влади як у центрі, так і на місцях, стали основними утримувачами й розпорядниками публічної влади (державної влади і місцевого самоврядування). Сьогодні саме вони визначають, хто буде кандидатом у депутати Верховної Ради України, саме вони висувають кандидатури депутатів у представницькі органи – обласні, районні та міські ради. Фактично партії вирішують кадрові питання, починаючи від Кабінету Міністрів до виконкомів рад усіх рівнів.
- Сучасні політичні партії в Україні виявилися не готовим до здійснення державних завдань, до ролі, що вони поклали на себе через ухвалення відповідних законодавчих актів. Вони хронічно неспроможні забезпечити навіть своє належне представництво у всіх дільничних виборчих комісіях під час виборчих компаній, якісний склад висуванців на виборні посади депутатів усіх рівнів.
- Партії не змогли запропонувати виразне стратегічне бачення розвитку України, шляхів та результатів цього розвитку хоча б на середньострокову перспективу. Вони не ставлять собі за завдання реалізувати українську конституційну мету, задекларовану у статті 1 Конституції України: „Україна є... демократична, соціальна, правова держава”.
- Проблеми демократії і правової держави не є для наших партій актуальними... Суспільство для них є лише об’єктом діяльності, а не суб’єктом взаємодії і, тим більше, не партнером у розв’язанні суспільних проблем. Мабуть, саме тому виборча партійна програма фактично не містить пропозицій щодо системного спрямування розвитку в Україні громадянського суспільства та мобілізації суспільного потенціалу на розв’язання проголошуваних партіями завдань”.
Зі збірника матеріалів та документів: «Проблеми формування доброчесного належного місцевого самоврядування». Заг. ред. М. Пухтинського. Київ. „Атіка” – 2008.
1. Деякі проблеми місцевого самоврядування
- відсутність послідовної державної політики щодо розвитку системи місцевого самоврядування, неврахуванням вищими органами державної влади України пропозицій неурядових громадських організацій та асоціацій органів місцевого самоврядування з її вдосконалення;
- відсутністю повноцінного місцевого самоврядування на рівні громади;
- неможливість повноцінно здійснювати самоврядні функції в районі та області;
- наявність суперечностей у положеннях Конституції України, що визначають територіальну основу, організаційну систему, компетенцію органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій;
- відсутність належної фінансової основи місцевого самоврядування, надмірною централізацією фінансових ресурсів та відсутністю належної податкової бази, зокрема, податків і зборів для самостійного формування органами місцевого самоврядування власних бюджетів;
- велика диспропорція у розвитку окремих громад та регіонів;
- непрозорість діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування..
Місцеве самоврядування нині потерпає не тільки і не стільки від матеріально-фінансових нестатків, скільки від масової муніципальної безграмотності, а відтак і пасивності. Ця неграмотність і пасивність є серйозними стримувальними факторами при впровадження муніципальної реформи, при реалізації прав територіальних громад та їхніх мешканців.
І це було б не так страшно, якби в результаті реалізації у 2006 році моделі пропорційних виборів до органів місцевого самоврядування не намітився розкол між інтересами місцевих рад та посадових осіб місцевого самоврядування, з одного боку, і жителями територіальних громад – з іншого.
Це стосується, насамперед, земельного питання, тарифної політики, проблем комунальної власності тощо.
Ще однією не менш суттєвою причиною гальмування розвитку місцевого самоврядування нині є відсутність бодай мінімального діалогу між владою і громадою. Громади нині майже повністю відсторонені від участі в управлінні своїми справами.
При цьому потрібно зауважити, що громада до цього часу і не готова до участі в управлінні своїми справами – не вистачає загальнокультурного та фахового рівня.
Проте, якщо не розпочати діалог влади і громадськості, якщо не започаткувати програм цільової просвіти щодо питань правових та економічних засад місцевого самоврядування, засад функціонування житлово-комунального господарства тощо, то такої готовності не буде ніколи.
Запровадження імперативного мандата для місцевих рад
12 січня 2007 року Верховною Радою України з ініціативи фракції БЮТ був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад» (так званий «закон про імперативний мандат для місцевих рад»).
Принциповою новацією, що запроваджена зазначеним Законом, є механізм дострокового припинення повноважень депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної в місті ради без рішення як виборців, так і відповідної ради у разі відкликання його політичною партією (виборчим блоком політичних партій), за виборчими списками якої його обрано (п. 1 ч. 1; п. 1 ч. 2 Закону
№ 602-V).
Певна частина експертів висловлює щодо цього деякі застереження. Вони звертають увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 5 Конституції України «…єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Відповідно до ч. 1 ст. 141 Конституції України депутати місцевих рад обираються виборцями. Партії, фактично, лише пропонують виборцям списки кандидатур для голосування. За аналогією, вони були б вправі лише ініціювати відкликання депутатів виборцями. Таким чином, пропоноване Законом № 602-V відкликання депутатів безпосередньо керівними органами політичних партій виглядає таким, що не має правової логіки і суперечить зазначеним положенням Конституції України.
У Зверненні Правління Асоціації міст України та громад до Президента України вказувалося, що запровадження такого механізму відкликання депутатів місцевих рад «призведе до посилення корпоративного тиску на депутатів місцевих рад, які (будуть) змушені дотримуватися лінії партійного керівництва, не враховуючи при цьому інтереси виборців». Крім того, як свідчить парламентська практика, інколи саме керівництво партії радикально змінює свої політичні орієнтири, а окремі депутати від цієї партії продовжують дотримуватися своїх забов’язань перед виборцями».
Викликає сумніви також передбачена Законом № 602-V норма, згідно з якою порядок до вступу депутата до депутатської фракції або виходу з неї має визначатися не регламентом відповідної ради, а рішеннями вищих керівних органів кожної з партій, представники яких представлені у відповідної раді. Ця норма, фактично, забезпечила пряме втручання керівництва політичних партій в організацію роботи обраних виборцями представницьких органів, створила умови для неоднаковості прав депутатів одного й того самого органу, обраних за списками різних партій.
Зі збірника матеріалів та документів: Проблеми формування доброчесного належного місцевого самоврядування. Заг. ред. М. Пухтинського. Київ. „Атіка” – 2008.
З виступів учасників ХІІ Всеукраїнських муніципальних слухань
19 грудня 2007 року, Пуща-Озерна
Ігор Коліушко, голова Центру політико-правових реформ.
„Неможливо продовжувати, на мою думку, існування пропорційної системи з закритими списками в місцевому самоврядуванні. Це, практично, унеможливлює саму природу впливу громадян на органи місцевого самоврядування. Це відсуває громадян від реалізації функцій місцевого самоврядування, а відтак унеможливлює функціонування місцевого самоврядування.”
Василь Кравченко, виконавчий секретар Будівельної палати України.
„Найбільшого удару системі самоврядування спричинила зміна виборчого законодавства до місцевих рад. Сьогодні місцеві ради у більшості – це корпоративні структури, які представлені двома-трьома сім’ями. І ці корпоративні структури не відстоюють інтереси громад, які буцімто вони мали представляти. Тобто, соціальна функція місцевого самоврядування залишилася далеко по заду."
Валерій Рубцов, директор інституту місцевої демократії.
- „А хто такі політичні партії? Це утримувачі кадрових ресурсів, владних ресурсів, організаційних і усіляких інших. Тобто, на жаль, наша політична система не відповідає конституційно визначеним завданням суспільства...
- Аналіз програм політичних партій свідчить, що вони не зацікавлені в розвитку місцевого самоврядування”.
Володимир Удовиченко, міський голова м. Славутич.
„Сьогодні партії засновані на грошах, а головне завдання українського суспільства – це, на мій погляд, максимально зменшити вплив грошей на владу і тоді з’явиться нова українська влада. Тоді у нас, як і у Швеції, приміром, будуть люди пишатися своїм парламентом і своїми парламентарями...Я дивився на якому транспорті вони приїжджають на роботу. На велосипедах. Є і на машинцях таких нормальних, скромних, щоб не збуджувати негативні емоції суспільства”.
Анатолій Ткачук. «Державна влада та місцеве самоврядування в Україні: децентралізація чи дискусія?» Збірник. Київ - 2008р.
1. Проблеми
1.1. Пропорційна виборча система на місцевому рівні та розвиток місцевого самоврядування в Україні (за матеріалами статті від 12.06.06)
Погляньмо на персональний склад регіональних рад, де представлені не стільки представники громад, скільки представники політичних партій… За результатами виборів депутатів Луганської обласної ради в цьому представницькому органі місцевого самоврядування зовсім відсутні представники територіальних громад 6 ти районів, а 8 районів представлені в обласної раді лише одним депутатом… У той же час територіальну громаду міста Луганська в обласній раді представляють 70 депутатів зі 120 обраних,…, а три депутати взагалі на мають ніякого відношення до Луганської області, оскільки проживають в м. Києві.
Подібна ситуація склалася також в обласних та районних радах інших регіонів України.
Обласні та районні ради, згідно ст. 140 Конституції України, представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст відповідної території. Яким же чином сформовані за партійним принципом,… обласні та районні ради, у складі кожної з яких не представлені сотні тисяч членів територіальних громад можуть представляти спільні інтереси громад? Питання виглядає риторичним.
Виникає сумнів у відповідності чинної версії Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» Конституції України. Адже попередній виборчий закон забезпечував кожній громаді, кожному району та області рівне представництво у відповідній раді, а значить, рівні можливості для захисту там своїх інтересів…
… Проблема кадрів для місцевого самоврядування є лише однією з важливих проблем забезпечення розвитку місцевого самоврядування (як депутатського корпусу, так і спеціалістів виконавчих органів рад).
Україні потрібна реальна державна програма розвитку місцевого самоврядування…
1.2. Дискусія про курку та яйце в новій українській політиці вирішена! (16.01.07. Із статті, опублікованій в «Українській правді» ).
12 січня 2007 року Верховна Рада України конституційною більшістю голосів остаточно ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад.» (Мова про імперативний мандат депутатів місцевих рад). Нарешті поставлено крапку в нескінченній дискусії, що первинне: курка чи яйце. ...Прийнятий закон, який стверджує: ... головною у виборчому процесі та формуванні представницької демократії в Україні є партія, а не виборці.
Якщо серйозно, то головний зміст поправок до декількох законів такий: повноваження депутата місцевої ради припиняються без ухвалення рішення відповідною місцевою радою чи виборцями у випадку, коли таке рішення прийнято «віщим керівним органом політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчим списком відповідної місцевої організації якої він був обраний депутатом місцевої ради».
Фактично вперше в історії виборчого права та демократії в Україні зроблена спроба прив’язати повноваження депутата не до волі виборців, які на виборах делегували йому повноваження представляти свої інтереси в «місцевому парламенті», а до волі партійних вождем партій, за списками яких обирались депутати.
Формально, на перший погляд тут є певна логіка, але виключно на перший погляд, якщо ж проаналізувати детально, отримаємо повний абсурд…
…Отже, в черговий раз ми отримали новелу українського законодавства, яка не має жодного аналогу у світі та вносить чергове напруження в українське суспільство.