Конспект курсу лекцій для студентів базових напрямків 0501"Економіка І підприємництво", 0502"Менеджмент" Затверджено

Вид материала

Конспект

Содержание 6.1.Сутність вартості робочої сили. Вартість робочої сили 6.2.Вартість робочої сили і доходи населення. Нетрудові доходи – це надходження від діяльності, що ведеться з відхиленням від прийнятих у суспільстві державних правових норм,

Подобный материал:

• О. С. Лапшин Рецензент: Н. Г. Морковська, 682.39kb.
• Конспект лекцій для студентів напряму підготовки 0305 "Економіка та підприємництво", 3017.1kb.
• Міністерство освіти та науки україни харківська національна академія міського господарства, 1091.42kb.
• Господарства, 730.29kb.
• Методичне забезпечення та тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, 510.31kb.
• Конспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 "Фінанси", 0501 "Економіка підприємства", 3660.62kb.
• Методичне забезпечення самостійної роботи студентів нормативної дисципліни, 626.76kb.
• Конспект лекцій для напряму підготовки 0501 "Економіка І підприємництво" для підготовки, 447.69kb.
• Конспект лекцій для студентів спеціальності "Економіка підприємства" денної й заочної, 882.83kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1421.01kb.

6.1.Сутність вартості робочої сили.

Одним з важливих елементів ринкової системи господарювання є наймана праця. Робоча сила найманих працівників на ньому виступає як товар, який має вартість.

Вартість робочої сили – це сукупність витрат підприємця, повязаних з використанням робочої сили, забезпеченням необхідногго її відтворення. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримання її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім’ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

На вартість робочої сили також впливають результати праці власника робочої сили.

Вартість робочої сили формується на ринку шляхом порівняння результативності, корисності праці із витратами на відтворення робочої сили і встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні для відтворення робочої сили.

На розмір вартості робочої сили впливає ряд чинників, збільшуючи чи зменшуючи його:

• Розширення потреб в нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства;
  
• Збільшення витрат на житло, транспортних витрат;
  
• Підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил.
  

Зниження вартості життєвих засобів, потрібних для відтворення робочої сили, зумовлюються підвищенням продуктивності праці і впливає на зниження вартості робочої сили.

Досвід розвинутих країн свідчить про те, що вартість робочої сили має тенденцію до зростання. Це пояснюється тим, що темпи зростання вартості робочої сили через включення в неї маси вартостей нових товарів та послуг значно більша, ніж темпи зниження її внаслідок зменшення вартості предметів споживання під впливом підвищення продуктивності праці.

До складу вартості робочої сили входить:

• Заробітна плата, преміальні виплати, надбавки та доплати;
  
• Натуральні виплати – харчування, компенсація виплат на житло тощо, які надаються працівникам підприємством;
  
• Витрати роботодавців на соціальне страхування (встановлені законодавчо), внески на соціальне забезпечення, добровільні, чи договірні внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування, виплати в звязку з хворобою, вартість медичного та санітарного обслуговування, вихідна допомога;
  
• Витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації, професійну орієнтацію та підбір кадрів;
  
• Витрати на соціально-побутове обслуговування (заклади харчування, будинки культури та інші аналогічні послуги);
  
• Податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід).
  

Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає вартість робочої сили. Якщо на ринку праці попит перевищує пропозицію – ціна робочої сили буде високою. Якщо ж попит на працю нижчий за пропозицію – ціна робочої сили буде низькою. Коливання коньюнктури викликає коливання ціни робочої сили.

За умов постійно існуючого безробіття (як це є в розвинутих країнах) попит робочої сили завжди менший від її пропозиції. Тому наявність безробітних стримує вимоги зайнятих працівників щодо умов продажу їхніх послуг.

За таких умов ціна робочої сили регулюється і контролюється державою та профспілками. Створюються певні закони, трудові (тарифні) угоди профспілок і роботодавців тощо. У генеральгій угоді зазначається мінімальна ціна робочої сили, що дає змогу нормально існувати найманому працівникові. Зі змінами умов життя, праці, виробництва ці угоди періодично оновлюються.

Ціна робочої сили залежить від її якості. Чим вищий освітній та професійний рівень працівника, тим вища якість праці, а отже й ціна робочої сили.

6.2.Вартість робочої сили і доходи населення.

Вартість робочої сили є своєрідною основою усієї системи доходів від суспільної праці.

Доходи населення – це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Їх формування здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел.

Сукупний дохід, що враховується в сімейному бюджеті, використовується на споживчі витрати, податки, збори, платежі та інші витрати, накопичення.

Аналіз і прогнозування рівня життя здійснюється за такими показниками, як розподіл сімей за розміром доходу на сім’ю, розподіл сімей за доходом на одного члена сім’ї, розподіл за душовим доходом.

Диференціація доходів визначається рівнем продуктивних сил і виробничих відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних факторів. Диференціацію доходів зображують через співвідношення десяти відсотків найбільш і десяти відсотків найменш забезпечених груп населення (децільний коефіцієнт) в Україні це співвідношення становило в 1992 р. – 1 : 8, в 1999 р – 1 : 15.

На формування доходів впливають наступні фактори:

• Нівелюючі – складання заробітків сім’ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім’ї і вносять свою пенсію в бюджет сім’ї, допомоги, що одержують члени сім’ї;
  
• Диференціюючі – наявність непрацездатних членів сім’ї, їх кількість; співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім’ї.
  

Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.

Нетрудові доходи – це надходження від діяльності, що ведеться з відхиленням від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі та поведінки громадян.

Об’єктивною характеристикою рівня грошових доходів є їх відповідність прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум – це показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримання активного фізичного стану населення. Але цей показник визначаєтиься для певного періоду розвитку економіки.

Згідно з міжнародним правом мінімальні розміри оплати праці, пенсії за віком, стипендії, соціальні допомоги та інші компенсаційні виплати мають орієнтуватися на величину парожиткового мінімуму. Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору прожиткового мінімуму, а також всіх витрат на податки та інші обовязкові платежі.

Прожитковий мінімум і величина його вартості для громадян працездатного віку являють собою інструменти соціальної політики. Вони використовуються як орієнтири під час регулювангня доходів і витрат різних груп населення; для обгрунтування розмірів оплати праці; для регулювання міжгалузевого підвищення заробітної плати, співвідношення в оплаті праці за галузями, для оцінки матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм на рівні регіону, підприємства.

Профспілками України розроблені методичні підходи до розрахунку прожиткового мінімуму. Згідно з ними визначаються асортимент і вартісна величина “споживчого кошика” на продукти харчування, а також витрати на житлово-комунальні послуги, непродовольчі товари, транспортні послуги тощо. Мінімальні норми, а також розраховані на їхній основі ”споживчі кошики”, структура прожиткового мінімуму періодично мають уточнюватится й переглядатися. Вартісна оцінка “споживчих кошиків” формується за відповідними цінами та тарифами. Необхідно використовувати середні ціни купівлі відповідних товарів і послуг з врахуванням всіх видів торгівлі.

Набір продуктів харчування прожиткового мінімуму включає продовольчі товари, об’єднані в такі групи:

• Хлібопродукти;
  
• Картопля;
  
• Овочі;
  
• Фрукти і ягоди;
  
• М’ясопродукти;
  
• Молокопродукти;
  
• Рибопродукти;
  
• Яйця;
  
• Цукор, кондитерські вироби;
  
• Маргарин.
  

Цей набір розрахований на основі мінімальних розмірів споживання продуктів харчування для різних категорій населення, розроблених науково-дослідним інститутом харчування МОЗ України. Розрахунки набору продуктів харчування грунтуються на нормах фізіологічних потреб в харчових продуктах для дорослого населення України і рекомендацій про потреби людини в енергії і білках; відомостей про хімічний склад основних продуктів харчування і витрат речовин і процесі споживання.

Витрати на оплату житлово-комунальних послуг визначаються на основі норм загальної площі житла і нормативів споживання основних видів комунальних послуг (вода, тепло, газ, каналізація, електроенергія, радіо, телефон, антена) на одну людину.

Визначення частки витрат прожиткового мінімуму, які використолвуються на придбання непродовольчих товарів, послуг (без врахування житлово-комунальних), виплату податків та інших обов’язкових платежів, грунтується на використанні фактичного співвідношення між цими витратами й витратами на харчування, яке склалося в базовому періоді (за матеріалами бюджетних обстежень).

Більш правомірною та науково обгрунтованою категорією є мінімальний споживчий бюджет, що забеспечує нормальне відтворення робочої сили працездатних і нормальну життєдіяльність непрацездатних громадян.

МСБ – це законодавчо встановлена в державі середньодушова місячна вартість набору продуктів харчування, непродовольчих товарів, оплати необхідних послуг , ліків, предметів побуту, в тому числі й довготривалого користування, задоволення в установлених межах культурних потреб, розрахованих на підставі науково обгрунтованих норм і нормативів з врахуванням національних особливостей. Для України розрахунок вартості такого бюджету вперше здійснювався в 1991 р. для 13 статево-вікових груп. Цей показник відображає нижню межу ціни робочої сили, що дає змогу підтримувати здоровя і працездатність людини на нормальному рівні, котрий відповідає вимогам фізіології.

Розрахунки прожиткового мінімуму доцільно здійснювати не тільки у середньому на душу населення або сім’ю, а й окремо для працездатних громадян, дітей до 6 років, підлітків 7-15 років, пенсіонерів. Це дає змогу диференційовано оцінювати вартість відтворення, а відтак визначити мінімально необхідні рівні доходів для різних за складом типів сімей.

В умовах кризового стану економіки і спаду виробництва в Україні введено соціальний норматив – межу малозабезпеченості, структура і розмір якої визначається законодавством. За законом “Про межу малозабезпеченості” меженю малозабезпеченості є величина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Межа малозабезпеченості формується на основі нормативно-статистичного методу. Цим методом визначається набір продовольчих товарів.

Вартість напродовольчих товарів і послуг та вартість утримання житла визначається відповідно до фактичних витрат сімей з низькими доходами. Вартість непродовольчих товарів не може становити менше пятнадцяти відсотків вартості продуктового набору.

На життєвий рівень населення негативно впливає інфляція. Тому в умовах інфляційних процесів, розбалансованості ринку товарів і послуг, порушення народно-господарських пропорцій в економіці важлива роль належить державі щодо регулювання доходів населення., тобто індексація всіх видів доходів з метою компенсації збитків населення від зростання споживчих цін.

В Україні прийнято закон, який допускає індексацію доходів населення за інфляції понад 5%. При цьому передбачається, що індексувати будуть тільки ті суми, що перевищують потроєну межу малозабезпеченості.