Конспект курсу лекцій для студентів базових напрямків 0501"Економіка І підприємництво", 0502"Менеджмент" Затверджено

Вид материала

Конспект

Содержание 5.2.Показники та методи вимірювання продуктивності праці. БК – багатофакторний метод виміру продуктивності; УПЦЦ Співвідношення методів, періодів і об’єктів виміру продуктивності. Багатофакторна модель Багатокритеріальний метод

Подобный материал:

• О. С. Лапшин Рецензент: Н. Г. Морковська, 682.39kb.
• Конспект лекцій для студентів напряму підготовки 0305 "Економіка та підприємництво", 3017.1kb.
• Міністерство освіти та науки україни харківська національна академія міського господарства, 1091.42kb.
• Господарства, 730.29kb.
• Методичне забезпечення та тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, 510.31kb.
• Конспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 "Фінанси", 0501 "Економіка підприємства", 3660.62kb.
• Методичне забезпечення самостійної роботи студентів нормативної дисципліни, 626.76kb.
• Конспект лекцій для напряму підготовки 0501 "Економіка І підприємництво" для підготовки, 447.69kb.
• Конспект лекцій для студентів спеціальності "Економіка підприємства" денної й заочної, 882.83kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1421.01kb.

5.2.Показники та методи вимірювання продуктивності праці.

Як було показано вище, продуктивність праці – це відношення кількості продукції виробленої якоюсь організаційню структурою до витрат цієї стркутури на вироблення та збут своєї продукції. Отже, щоб виміряти продуктивність, треба дати кількісну оцінку продукції та витрат на неї і співставити їх.

Ніби то й досить просто, як на перший погляд. І для деяких виробництв це дійсно так. Але в своїй більшості підприємства випускають не один а декілька видів продукції, надають послуги і віднайти для них кількісні вираження доволі складно. В більшості господарських формувань навіть в межах одного виду ресурсу витрати на виробництво і збут надзвичайно різноманітні.

На вимір продуктивності праці мають вплив наступні фактори:

• зміна асортименту;
  
• тривалість виробничого циклу;
  
• віднесення конкретної продукції до конкретних витрат;
  
• метод поєднання даних;
  
• ймовірність відсутності даних
  
• вибір міри продуктивності;
  
• період за який збирають інформацію;
  
• достовірність та співставність інформації.
  

На Рис. 5 .7 показані взаємозв’язки між одиницею аналізу та діапазоном вимірювання.

Країна								БП
Галузь								БП
Фірма					БФ	БФ	БФ	БФ
Відділення					БФ	БФ	БФ	БФ
Завод					БФ	БФ	БФ	БФ
Відділ				БК	БК	БК	БК	БК
			Н	Н	Н	Н	Н
Робоча група				БК	БК	БК	БК	БК
			Н	Н УПЦЦ	Н УПЦЦ	Н УПЦЦ	Н УПЦЦ
Працівник	НТ	НТ			УПЦЦ	УПЦЦ	УПЦЦ	УПЦЦ
	Хвилнии	Години	Дні	Тижні	Місяці	Квартали	Півріччя	Роки

БФ – багатофакторна модель виміру продуктивності; Н – нормативний метод виміру продуктивності; БК – багатофакторний метод виміру продуктивності; УПЦЦ – управління продуктивністю за цілями; НТ – підходи на основі нормування праці; МП – виміри на основі макропідходів; Затемнені клітини – неприйнятність періоду виміру для даного обєєкта.


Рис. 5.7. Співвідношення методів, періодів і об’єктів виміру продуктивності.

В практиці застосування найбільш відпрацьованими та повсюдно використовуваними є три методи виміру продуктивності:

• нормативний метод;
  
• багатофакторна модель виміру пролдуктивності;
  
• багатокритеріальний метод.
  

Нормативний метод – організаційний метод виміру продуктивності, ор’єнтований на розвиток системи вимірювання при активному залученні персоналу фірми. Став повсюдно використовуватися з розвитком комп’ютерно-інформаційних служб. Метод базується за принципом номінальних груп (МН) та дельфійським принципом (МД – полягає в систематичному збиранні думок експертів з метою їх узагальнення). Нормативний метод придатний для малих одиниць аналізу (робочих груп, відділів). Його також можна застосовувати для заводів, служб, чи фірми в цілому., при цьому використовують:

1. вибіркове представництво;
   
2. дельфійський метод;
   
3. об’єднання різних систем виміру.
   

Нормативний метод використовується також і в стратегічному плануванні та перспективному вирішенні проблем.

Багатофакторна модель виміру продуктивності в більшості базується на використанні звітних даних, а не з використанням інформації від працівників. Процедура направлена “зверху вниз” (а не знизу вверх) опирається на використанні тільки коефіцієнтів та індексів для виміру продуктивності. Модель використовують з метою:

1. отримати загальний інтегрований вимірник продуктивності для підприємства;
   
2. забезпечити аналітичну ревізію динаміки показників продуктивності;
   
3. підготувати фінансові звіти;
   
4. оцінити і виміряти вплив відхилень продуктивності на прибутковість;
   
5. оцінити ефективність окремих заходів (як-то: гуртки якості, впровадження системи контролю якості, стимулювання технологічних інновацій);
   
6. оцінити вигоду від замірів продуктивності на підприємстві;
   
7. отримати дані для стратегічного планування (використання потужностей, організаія збуту, регулювання витрат та штатів,управління якістю, ціноутворення та ін.).
   

Багатокритеріальний метод виміру продуктивності праці (його ще називають матрицею мети) дозволяє виміряти та отримати агрегований (об’єднаний) індекс показників продуктивності праці. Цей метод тісно пов’язаний з попередніми двома і базується на їх методиках розрахунків. Сама процедура складається з наступних єтапів:

1. визначення і ранжування критеріїв, за котрими оцінюють продуктивність;
   
2. оцінка відносної значимості критеріїв результативності;
   
3. об’єднання графіків (шкал, кривих) з вагами критеріїв.
   

Багатокритеріальний метод дозволяє розробити наглядну і єфективну систему виміру і оцінки продуктивності та результативності. Він є ефективним інструментом ув’язки плану підвищення і виміру продуктивності.