Geum.ru

Івано-франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка календар знаменних І пам’ятних дат

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Це моя Україна…” (Богдан Кучер) // Качкан В. Віщі знаки думки, серця і руки. Т. 1 / В. Качкан. – Л. ; Івано-Франківськ ; Коломия, 2010. – С. 235-243.


Сотворімо себе, обираючи вічність. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2003. – 96 с.

У небесах моя любов. – Снятин : Прут Принт, 1997. – 64 с.


* * *

„Це моя Україна…” (Богдан Кучер) // Качкан В. Віщі знаки думки, серця і руки. Т. 1 / В. Качкан. – Л. ; Івано-Франківськ ; Коломия, 2010. – С. 235-243.

Богдан Кучер // Мистецький Олімп України / [авт.-упоряд. Болгов В. В.]. – [К.] : Укр. вид. консорціум, 2008-2009. – 423 с. : фото.

Крайній І. Не можеш робити добро – не роби зла / І. Крайній // Україна молода. – 14 лип. – С. 10.

Ткачук Т. Богдан Кучер: один за двох / Т. Ткачук // Галицький кореспондент. – 2007. – 19 лип. – С. 20.

Турковська Е. Зала визнала Вас народним, Богдане / Е. Турковська // Галичина. – 2007. – 1 листоп.

Кучер Б. Боюся загубити небо… у собі : [розмова з ж-стом і співаком / записав Б. Фіголь] // Західний кур’єр. – 2007. – 12 лип.

Кучер Б. Треба вміти дослуховуватись до часу : [розмова з ж-стом і співаком / записала І. Шалкітене] // Салон+. – 2007. – 12 лип. – С. 11.


14 серпня –55 років від дня народження Ярослава Ткачівського (1957), письменника, поета-пісняра, ссылка скрытаа, члена ссылка скрыта, депутата обласної ради, відповідального секретаря обласної письменницької організації, родом з с. Вікторова Галицького району


Письменник Ярослав Ткачівський – поет і прозаїк, пісняр і гуморист, сатирик і журналіст. Корінний галичанин. Постійно мешкає в Івано-Франківську. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка. Організатор створення, шеф-редактор і головний редактор популярного часопису „Тижневик Галичини”.

Ярослав Ткачівський – автор поетичних збірок „Воскресіння” (1995 р.), „Вервиця” (1996 р.), „Володар дум: духовна поезія” (2005 р.), „Гармидер в стольнім Яйцеграді: сатира, гумор і памфлети” (2006 р.), „Без шолома йду: громадянська лірика й сатира” (2007 р.), „Сяєво сьомого неба: інтимна й еротична лірика” (2009 р.), „Медовий місяць: інтимна лірика” (2009 р., перевидана 2010 р.), „Кумедний гороскоп: сузір’я гумористичних віршів”, „Сльоза блаженства: духовна поезія” (2010 р., перевидана 2011 р.), збірок новел та оповідань „Неділя всепрощення”, „Пісня на порозі Раю”, дитячого видання „Смішний дідусь: вірші для дітей та юнацтва” (2011 р.), підготовленої до друку нової книжки вибраних поезій „Ренети з маминого саду” та ін.; поет-пісняр є автором чотирьох тематичних збірників пісень та романсів на власні поезії „Дивоцвітом грають весни”, „Хміль солов’їних ночей”, „Срібне весілля” й „Лиш не згасне любов” (2010 р.); от-от вийдуть у світ нові прозові твори письменника: гумористичні книжки „Кульова блискавка, або Півень-гультяй” і „Пояс вірності”, та поетична збірка „Подарунок небес: любовна лірика” (2011 р.);

співавтор книг та альманахів „Яворове листя” (1996 р.), „Християнська етика: добро і зло” (1999 р.), „Від Карпат до Опілля” (2001 р.), „Столиця Франкового серця” (2006 р.), „Під Франковою зорею” (2006 р.), „Душа співає…” (2009 р.) та ін.; збірників пісень й музичних збірок;

автор новел, оповідань, образків та інших жанрів малої прози, а також гумористичних і сатиричних творів; працює над більш розлогими прозовими полотнами;

редактор та упорядник видань інших митців;

друкувався у багатьох вітчизняних і зарубіжних періодичних виданнях, громадсько-політичних часописах та літературно-мистецьких журналах, альманахах і збірниках творів українських письменників;

співавтор багатьох пісенних збірників, низки популярних пісень та інших літературно-художніх творів.

Ярослав Ткачівський – член Національної спілки письменників України з 1995 р.; член Ради, відповідальний секретар Івано-Франківської обласної організації НСПУ.

Лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Миколи Лукаша (номінація „Поезія”, 2010 р.); Лауреат літературних премій імені Івана Франка за поетичні та пісенні збірники (в галузі „Література”, 2011 р.) та імені Тараса Мельничука за роман у віршах про кохання „Медовий місяць” (2009 р.);

Переможець Всеукраїнського літературного конкурсу журналу „Дніпро” (номінація „Інтимна лірика”, 2009 р. та номінація „Лірична еротика”, 2011 р.).

Ярослав Ткачівський – делегат VII, VIII і IX з’їздів журналістів України, учасник ІІ з’їзду і делегат IV з’їзду письменників України.

У 2010 році письменник Ярослав Ткачівський обраний депутатом Івано-Франківської обласної ради в Галицькому одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 7; секретар постійної комісії обласної ради з питань національного та культурного розвитку, культури, засобів масової інформації, книговидання і свободи слова.


Неділя всепрощення : новели та оповід. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2011. – 128 с.

Пісня на порозі Раю : новели і оповід. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2011. – 150 с.

Смішний дідусь : вірші для дітей та юнацтва. – Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2011. – 24 с.

Дивоцвітом грають весни : пісні та романси. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. – 44 с.

Кумедний гороскоп : сузір’я гуморист. віршів. – 2-е вид., допов. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. – 58 с.

Лиш не згасне любов : пісні та романси. – Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2010. – 48 с.

Сльоза блаженства : духовна поезія / заг. ред. і передм. о. І. Пелехатого. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2010. – 76 с.

Срібне весілля : пісні та романси. – Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2010. – 51 с.

Хміль солов’їних ночей. – Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2010. – 51 с.

Медовий місяць : інтимна лірика : (роман у віршах про кохання). – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. – 196 с.

Сяєво сьомого неба : інтимна й еротична лірика. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2009. – 124 с.

Без шолома йду… : громадянська лірика й сатира. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2007. – 135 с.

Гармидер в стольнім Яйцеграді : поезія. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2006. – 212 с.

Володар дум : духовна поезія. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2005. – 104 с.

Вервиця : поезії. – К. : Укр. письменник, 1996. – 104 с.

Воскресіння : поезії. – Івано-Франківськ : Перевал, 1995. – 119 с.

* * *

Гусак Д. Ткачівський отримав „шпигачку” : [Я. Ткачівський став переможцем Всеукр. літ.-гуморист. конкурсу ім. М. Лукаша] / Д. Гусак // Західний кур’єр. – 2011. – 20-26 січ. – С. 11.

Зоріна Л. „Сльоза блаженства” на перехресті долі Ярослава Ткачівського / Л. Зоріна // Вечірній Івано-Франківськ. – 2010. – 11 листоп. – С. 11.

Пелехатий І. о. Пісні вже линуть світ благословити… / о. І. Пелехатий // Нова Зоря. – 2010. – 24 черв. – С. 10.

Ткачівський Я. „Пісні – як діти, рідні й дорогі” : [розмова з поетом-піснярем / записала Г. Цап] // Івано-Франківський оглядач. – 2010. – 3 черв. – С. 13.

Ткачівський Я. Україна чекає на Вас : [звернення письм. до заробітчан] / Я. Ткачівський // Нова Зоря. – 2010. – 15 квіт. – С. 5.

Грушевська М. Через терни до істини / М. Грушевська // Коломийський вісник. – 2009. – 13 берез.

За „Медовий місяць” – премію літературну : [про присудження літ. премії ім. Т. Мельничука за 2009 р. Я. Ткачівському за одноімен. роман у віршах] // Нова Зоря. – 2009. – 4 верес. – С. 7.

Мартинюк І. „Не вірте, що час кохання стік…” / І. Мартинюк // Слово народу. – 2009. – 18 квіт.

Севрасевич М. Відблиск веселкового сузір’я / М. Севрасевич // Перевал. – 2009. – № 1-2. – С. 145.

Цап Г. Поезія, як молитва / Г. Цап // Івано-Франківський оглядач. – 2009. – 26 берез. – С. 11.

Шегда Н. Плодючий автор і його „Сьоме небо” / Н. Шегда // Репортер. – 2009. – 19 берез. – С. 11.

Ілляш І. „Кривдників нехай Бог благословить” / І. Ілляш // Голос України. – 2008. – 7 листоп. – С. 14.


30 серпня – 60-річчя від дня народження Івана Гавриловича (1952), поета і журналіста, кореспондента газети „Галичина”, уродженця Делятина


Іван Гаврилович народився 30 серпня 1952 року в селищі Делятині, що в Надвірнянському районі на Івано-Франківщині. Вір­ші, замітки хлопця друкува­лися в районній та облас­них газетах. Тож після шко­ли він закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка.

Журналістську робо­ту, яка дає хліб насущний (нині працює в Івано-Франківській обласній га­зеті „Галичина”), І. Гаврилович завжди прагнув поєднувати з художньою творчістю – розрадою для душі. Його поезії було представлено у збірниках творчості молодих „Новоліття” (1974) та „Ран­ковий клич” (1981). В ужгородському видавництві „Карпа­ти” вийшла 1991 року і перша власна збірка віршів поета Гавриловича „Данина життю”. 2001-го в івано-франківському видавництві „Сіверсія” побачила світ книга поезій І. Гавриловича „Янгол над містом”.

„Ватра на дощі” – третя книжка поета, члена Націо­нальної спілки письменників України.

// Ватра на дощі : поезії. – Івано-Франківськ, 2007.


Ватра на дощі : поезії. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2007. – 95 с.

Янгол над містом : поезії. – Івано-Франківськ : Сіверсія, 2001. – 72 с.

Данина життю : поезії. – Ужгород : Карпати, 1991. – 111 с.

* * *

Гаврилович І. Безсторонність може зіграти злий жарт із журналістом : [розмова з поетом, ж-стом / розмовляла І. Шалкітене] // Вечірній Івано-Франківськ. – 2010. – 3 черв. – С. 3.

Гаврилович Іван // Енциклопедія Сучасної України. Т. 8. – К., 2008. – С. 692.

Добряк М. Ватра на дощі / М. Добряк // Вечірній Івано-Франківськ. – 2007. – 4 жовт.

Іванчук І. Тепло поетової ватри / І. Іванчук // Рідна земля. – 2007. – 5 жовт.

Криконюк М. Нова книжка нашого колеги / М. Криконюк // Прикарпатська правда. – 2007. – 12 жовт. – С. 7.

Худик Л. Запалала „Ватра на дощі” : [про одноім. зб. І. Гавриловича] / Л. Худик // Галицька Просвіта. – 2007. – 27 верес.


3 вересня – 75 років від дня народження Юрія Суржи (1937), актора, народного артиста України (1981). З 1976 р. працює в Івано-Франківському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. Івана Франка


Суржа Юрій Ілліч (3. 09. 1937, с. Сабівка, тепер Луган. обл.) – український актор, народний артист УРСР з 1981. Закінчив 1961 театральну студію при Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка. Працював у театрах Донецька і Черкас. З 1976 р. – в Івано-Франківському музично-драматичному театрі. Ролі: Солопій Черевик („Сорочинський ярмарок” Старицького за Гоголем), Попандопуло („Весілля в Малинівці” Юхвіда), Іван Сірошапка („Зачарований вітряк” Стельмаха), Терешко Колобок („Трибунал” Макайонка).

// Митці України : енцикл. дов. / за ред.

А. В. Кудрицького. – К., 1992. – С. 563.


Пилипчук Н. Віват, артист, vivat! / Н. Пилипчук // Вечірній Івано-Франківськ. – 2006. – 2 листоп. – С. 12.

Передрук В. Зніяковілого і схвильованого його виносили зі сцени й „качали” на руках / В. Передрук // Світ молоді. – 2002. – 18 січ.

Рассадіна Л. Кращого Попандопуло Івано-Франківськ не бачив / Л. Рассадіна // Високий замок. – 2002. – 14 серп.

Передрук В. Слово про маестро / В. Передрук // Прикарпатська правда. – 1997. – 29 берез.

Передрук В. Ваш вихід, маестро! / В. Передрук // Західний кур’єр. – 1997. – 26 верес.

Ломницький О. Його кредо – правда / О. Ломницький // Культура і життя. – 1987. – 20 верес.

Хороб С. Як чисте джерело / С. Хороб // Прикарпатська правда. – 1986. – 11 лют.


23 вересня – 140 років від дня народження та 60 років з дня смерті Соломії Крушельницької (1872-1952), визначної української оперної співачки. 80 років з часу виступу її у м. Станіславі під час гастролей (15.X.1927р.)


Крушельницька Соломія (23 вересня 1872, с. Білявинці, тепер Бучацького району Тернопільської області – 16 листопада 1952, Львів. Похована на Личаківському цвинтарі). Співачка (драматичне сопрано), педагог.

У 1893 році закінчила консерваторію у Львові, у 1893-1896 вдосконалювала майстерність у Мілані й Відні. Дебюту­вала (1893) на сцені Львівської опери; з 1895-го виступала в усіх великих операх Європи й Південної Америки, а також у Каїрі. Популяризувала за кордоном українську музику. В 1894-1923 роках виступала з концертами у Львові, Тернополі, Чернівцях та інших містах України. З 1939-го – у Львові, оскільки радянська влада за кордон славетну співачку не відпускала.

У 1944 році С. Крушельницька стала педагогом Львівської консерваторії ім. М. Лисенка, 1952-го – професором цієї консерваторії.

Найкращі партії Соломії Крушельницької (а їх понад 60) – Саломея й Електра в однойменних операх Р. Штрауса, Ізольда („Трістан і Ізольда”) і Брунгільда („Перстень нібелунга”) В. Р. Ваґнера, Галька й Аїда в однойменних операх С. Монюшка й Дж. Верді. Виконувала також українські народні пісні під власний акомпанемент.

У 1899 році на запрошення російського царя С. Крушель­ницька виступила з концертом у царському палаці, де проспівала декілька українських пісень. На запитання монарха, що це за пісні та якою мовою вона співала, С. Крушельницька, не вагаю­чись, відповіла: „Це пісні мого народу, українського народу”. Найбільші театри земної кулі сперечалися за право приймати в себе видатну співачку. Соломія Крушельницька з досконалою дикцією розмовляла і співала українською, польською, німецькою, англійською, італійською, іспанською, російською мовами. Останній сольний концерт дала в 77 років.

Її єднала міцна дружба з І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, М. Лисенком, Д. Січинським та багатьма іншими діячами Галичини й Наддніпрянщини.

Співала на сценах провідних театрів світу, зокрема в Одесі (1896-1897), Варшаві (1898-1902), Петербурзі (1901-1902), Парижі (1902), Неаполі (1902-1904), Римі (1904-1905), Мілані (1898, 1904, 1907, 1909, 1915), Каїрі (1904) та інших великих містах світу.

// Ґеник С. 150 видатних українок / С. Ґеник. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ,2003. – С. 16.

// фото із сайту dia.org/wiki


Соломія Крушельницька: відома українська оперна співачка, педагог // Персона. – 2010. – № 3. – С. 19.

20 раритетів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької // Музеї України. – 2009. – № 2. – С. 24.

Зайко М. Вона співала багатьма мовами і під власний акомпанемент : [спогади арт. театру ім. І. Тобілевича Лесі Кривицької про концерт С. Крушельницької в Станіславі 1928 р.] / М. Зайко // Галичина. – 2007. – 30 жовт.

Новотна В. Українка Соломія Крушельницька – дочка слави світової : урок-підсумок / В. Новотна // Відкритий урок. Розробки. Технології. Досвід. – 2006. – № 5/6. – С. 63-71.

Велика серед великих. Італійці про Соломію Крушельницьку / упоряд. У. Скальська. – Івано-Франківськ : Грань, 2003. – 84 с.

Крушельницька Соломія // Ґеник С. 150 видатних українок / С. Ґеник. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2003. – С 116.

Пилипів І. Крушельницькі у Тисові : [дит. роки С. Крушельницької в с. Тисів Долин. р-ну] / І. Пилипів // Вісті Бойківщини. – 1992. – 26 верес.


13 жовтня – 60 років від дня народження Михайла Вишиванюка (1952), голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації (1997-2005, 2010, 2011), нагородженого медаллю „За трудову відзнаку” (1986), відзнаками Президента України: орденом „За заслуги” ІІІ ступеня (1996) і ІІ ступеня (1999); орденом Честі Грузії (2003); орденом „За заслуги” І ступеня (2011), родом із с. Іванівці Коломийського району


Народився 13 жовтня 1952 року в селі Іванівці Коломийського району Івано-Франківської області.

У 1971 році закінчив Коломийський технікум механічної обробки деревини. Після служби в армії (1971-1973 рр.) здобув спеціальність інженера-механіка у Дніпропетровському сільсько-господарському інституті.

У 1999 році закінчив Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, факультет „Правознавство” за спеціальністю „юрист”.

В 2002 році отримав науковий ступінь кандидата економічних наук.

З 1974 року працює на керівних посадах.

До переходу на державну службу, впродовж 26 років, працював на виробництві. У 1981 році очолив правління колгоспу ім. Степана Мельничука у Коломийському районі. Згодом, після реорганізації, колгосп став одних із перших акціонерних товариств на Прикарпатті.

У 1992-1997 роках очолював раду сільгоспвиробників Івано-Франківської області; з березня 1995-го по травень 1997 року був радником Президента України з аграрних питань, водночас до лютого 1999-го – членом Комітету з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України.

З 26 лютого 1997-го року по лютий 2005-го - голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Двічі лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1992, 2001 рр.).

Заслужений економіст України.

Нагороджений медаллю „За трудову відзнаку” (1986), відзнаками Президента України: орденом „За заслуги” ІІІ ступеня (1996) і ІІ ступеня (1999); орденом Честі Грузії (2003); орденом „За заслуги” І ступеня (2011);

Депутат Івано-Франківської обласної ради четвертого, п’ятого і шостого скликань (2002-2006, 2006-2010, 2010).

Державний службовець І-го рангу.

Одружений. Разом з дружиною виростили двох дітей, мають п`ятеро онуків.

із сайту: v.ua


Новий етап розвитку аграрної реформи в області. – Івано-Франківськ : Плай, 2001. – 218 с.

***

Вишиванюк М. Інтереси прикарпатців ставлю вище всяких політичних амбіцій : [розмова з головою ОДА / записала О. Процюк] // Галичина. – 2011. – 1 лют. – С. 1, 4.

Вишиванюк М. Ми молимося не Богу, а долару, і з цього починаються всі наші біди : [розмова з головою ОДА / записав Т. Ткачук] // Західний кур’єр. – 2011. – 20-26 січ. – С. 4.

Вишиванюк М. У мене легких днів не буває : [матеріали прес-конф. про підсумки зробленого за рік] / М. Вишиванюк // Галичина. – 2011. – 29 берез. – С. 1, 3.

Дебенко І. Рік з Вишиванюком / І. Дебенко // Галицький кореспондент. – 2011. – 24 берез. – С. 5.

Вишиванюк М. Необхідний особистий приклад і контроль : [розмова з головою ОДА / записала О. Лобарчук] // Урядовий кур’єр. – 2010. – 9 лип. – С. 4.

Вишиванюк М. Україна вижила у жорстких умовах перехідного періоду / М. Вишиванюк // Галичина. – 2010. – 26 серп. – С. 3.

Кіндрачук М. Вишиванюк підштовхує кооперативний рух / М. Кіндрачук // Галичина. – 2010. – 14 верес. – С. 1, 2.

Шалкітене І. Про мрію голови ОДА і перепони на шляху до її втілення / І. Шалкітене // Вечірній Івано-Франківськ. – 2010. – 22 лип. – С. 1, 2.

Штурнак З. Михайло Вишиванюк: „Питиму студену воду із маминої криниці, але залишатимусь на своїй землі…” / З. Штурнак // Злагода. – 2006. – 4 берез.

Вишиванюк Михайло Васильович // Хто є хто на Івано-Франківщині : Видатні Земляки. Вип. ІІ. – К., 2003. – С. 6.

Вишиванюк Михайло Васильович // Золота книга української еліти. Т. 3. – К., 2001. – С. 108-109.

Вишиванюк Михайло Васильович // Золота книга ділової еліти України. Т. 1. – К., 2000. – С. 92-93.

Вишиванюк Михайло Васильович // Грабовецький В. Іванівці: літопис села над Прутом / В. Грабовецький. – Івано-Франківськ, 2001. – С. 209-210.


17 жовтня – 65 років від дня народження Орисі Яхневич (1947), поетеси, авторки багатьох віршованих збірок, члена Національної спілки письменників України, родом з с. Семенівки Городенківського району


Поетеса народилася в селі Семенівка Городенківського району на Івано-Франківщині в сім’ї сільського коваля. З восьми років тяжкою недугою прикута до ліжка. Середню освіту здобула заочно в Незвиській середній школі.

1962 року вперше надрукувала добірку своїх віршів під назвою „Життя всміхається через вікно”. Друкувалася в газетах, журналах, альманахах, збірниках. Автор поетичних книжок „Я іду”, „Путь”, „Сонце і гроза”, „Нескорена”, „Тепло любистка”, „Чари любові”, „Ще не вечір”, „Молімось”.

Член Національної Спілки письменників України (1985), лауреат літературної премії імені Тараса Мельничука.

// Письменницькій спілці Прикарпаття – 35 : рек. бібліогр. покажч. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 105-106.


З ліричного щоденника : поезія // Край. – 2011. – 4 берез. – С. 7.

„Несу свой крест, как жизни дар…” : [вірші] // Прикарпатська правда. – 2010. – 24 верес. – С. 8.

Горіння : поезії. – Коломия : Вік, 2008. – 103 с.

Життя Ісуса : Уривки з поеми // Нова Зоря. – 2003. – 23 квіт.

Молімось : поезії. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2003. – 32 с.

З нових віршів // Край. – 2002. – 20 квіт.

За щастя в житейському морі // Перевал. – 2002. – № 1-2. – С. 85-86.

З ліричного щоденника // Край. – 2001. – 14 квіт.

Із циклу „Розмова” // Вільний голос. – 2001. – 27 січ.

Може // Край. – 2001. – 24 лют.

З ліричного зошита // Край. – 2000. – 29 лип.

З нових віршів // Вільний голос. – 2000. – 12 квіт.

Вірші // Тижневик Галичини. – 1997. – 24 квіт.

Еще не вечер : стихи. – Снятин : Прут Принт, 1997. – 56 с.

Любисткове тепло // Дзвін. – 1997. – № 10. – С. 91-92.

Вірші // Яворове листя : поезія. – Коломия, 1996. – С. 205-214.

Чари любові : [пісні] / О. Яхневич, В. Старуца. – [Б. м. : б. в.], 1996. – 47 с.

Нескорена : поезії. – Снятин : Покуття, 1994. – 128 с.

Поезії // Вертеп : творчість городенківчан. – Коломия, 1993. – С. 90-93.

Путь : поезії. – Ужгород : Карпати, 1984. – 40 с.

Я іду. – Ужгород : Карпати, 1977. – 64 с.

* * *

Васильчук М. Дорогою до сонця / М. Васильчук // Захід. – 2008. – 16 жовт.

Баран Є. Лише до сонця мій крок і пісня / Є. Баран // Західний кур’єр. – 2007. – 3 трав.

Єрушевич Т. Перебороти біль поезією / Т. Єрушевич // Галицький кореспондент. – 2007. – 25 жовт. – С. 17.

Зеленюк І. „Не треба мені золота і срібла…” / І. Зеленюк // Галичина. – 2007. – 23 жовт.

Стражник Л. Життя – боротьба / Л. Стражник // Галичина. – 2007. – 23 жовт.

Баран Є. „Лиш до сонця мій крок і пісня” / Є. Баран // Алкос. – Косів, 2006-2007. – С. 107-110.

Чир Н. „… Сонце людської печалі” / Н. Чир // Народна воля. – 2006. – 28 квіт. – С. 6.


4 листопада – 70 років від дня народження Дмитра Юсипа (1942), літературного критика з Івано-Франківська, автора багатьох книг, члена Національної спілки письменників України, родом з с. Лужки на Долинщині


Письменник, публіцист, літературний критик, журналіст. Народився 4 листопада 1942 року в селі Лужках Долинського району Івано-Франківської області. Після закінчення Львівського університету імені Івана Франка, працював у редакціях районних та обласних газет.

Літературною діяльністю почав займатись ще студентом. Свої документальні нариси й есе, огляди та рецензії, присвячені актуальним проблемам історії літератури, фольклорно-етнографічним процесам минулого і сьогодення, багатьом незаслужено забутим діячам культури, літератури та громадсько-політичного життя друкував у журналах „Вітчизна”, „Дзвін”, „Дніпро”, „Київ”, „Перевал”, „Березіль”, „Літопис Червоної Калини”, в багатьох колективних збірниках, газетах „Літературна Україна”, „Літературний Львів”, „Молодь України”, „Друг читача” та ін. За роки незалежності України випустив книжки „Вогонь Світлодара”, „При світлі слова”, „Микола Федюшка-Євшан. Нарис життя і творчості”, „Корона і вінок терновий”, „Зіновій Красівський. Сторінками життя і творчості”, „Ця Богом послана Голгофа...” та інші. Упорядкував і підготував до друку збірку поетичних і публіцистичних творів довголітнього політв’язня сумління, відомого церковного і громадського діяча отця Ярослава Лесіва.

Лауреат обласної премії ім. В. Стефаника за книгу „Норовистий кінь Посейдона” (2005).

// Письменницькій спілці Прикарпаття – 35 : рек. бібліогр.

покажч. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 100-102.


Любові вічний слід : літ.-критич. та публіцист. студії. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. – 316 с.

Дзвони Чумацького Шляху : історико-літ. студії, присвяч. борцям за волю України. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2007. – 351 с.

Норовистий кінь Посейдона : творчі портр., ст. і полем. нотатки. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2005. – 408 с.

Ця Богом послана Голгофа... : худож.-докум. студії, критика, публіц. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2000. – 320 с.

Зіновій Красівський: сторінками життя і творчості. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1999. – 96 с.

Корона і вінок терновий: жінки в історії України : худож.-докум. студії. – Івано-Франківськ : Сіверсія, 1998. – 191 с.

„Мій Хрест – в руках його нестиму..” : док. нарис // Жито на камені. – Коломия, 1996. – С. 233-246.

Микола Євшан : нариси життя і творчості. – Вінниця : Півд. Буг, 1994. – 64 с.

При світлі слова : діалоги і студії. – Коломия : Вік, 1994. – 206 с.

Вогонь Світлодара : нариси, есе. – Івано-Франківськ, 1992. – 180 с.


* * *

Юсип Д. … Допоки „не візьмемо мету одну до мислі нації”, матимемо те, що маємо… / Д. Юсип // Вечірній Івано-Франківськ. – 2011. – 3 берез. – С. 12.

Шалкітене І. „До тиші, до серця, до різця…” / І. Шалкітене // Вечірній Івано-Франківськ. – 2010. – 18 берез. – С. 11.

Юсип Д. Література є заняттям досить невдячним : [розмова з літ. критиком / записав П. Західняк] // Галичина. – 2010. – 22 квіт. – С. 15.

Баран Є. Дзвонар із Лужок: Дмитрові Юсипу на його листопадовий зрив / Є. Баран // Перевал. – 2009. – № 4. – С. 95-96.

Шалкітене І. Про тих, хто торував шлях до Незалежності / І. Шалкітене // Західний кур’єр. – 2009. – С. 12.

Лизанчук В. Останній набій поетеса залишила для себе : [про зб. нарисів Д. Юсипа „Дзвони Чумацького Шляху”] / В. Лизанчук // Вечірній Івано-Франківськ. – 2008. – 24 січ. – С. 14.

Лизанчук В. „Щоб колосились зерна перемоги...” / В. Лизанчук // Українське слово. – 2008. – № 20. – С. 7.

Стефурак Н. Щоб не канути в лету / Н. Стефурак // Літературна Україна. – 2008. – 13 берез. – С. 6 ; Перевал. – 2008. – № 3. – С. 221-222.

Стефурак Н. Книжка, що вчить любити Україну / Н. Стефурак // Галичина. – 2008. – 7 лют. – С. 12.

Баран Є. „Смужка неба ширшала й довшала…” / Є. Баран // Західний кур’єр. – 2007. – 8 листоп.


8 листопада – 125 років від дня народження Дмитра Вітовського (1887-1919), військового діяча, організатора Листопадового Зриву (1918), письменника, родом з с. Медухи Галицького району


Вітовський Дмитро Дмитрович (псевд. – Гнат Буряк; 08. 11. 1887, с. Медуха, нині Галиц. р-ну Івано-Франківської обл. – 04. 08. 1919, поблизу м. Ратібор, Німеччина, нині м. Раціборж, Польща, похований у Берліні) – військовий і громадсь­кий діяч. Закінчив гімназію у м. Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1907). Навчався у Львівському університеті, звідки 1910 був відрахований за участь у студентському антипольському русі. Закінчив юридичний факультет Краківського університету. Від 1911 працював адвокатом у Станіславі. Організовував осередки товариств „Січ” і „Просвіта” на Покутті, брав активну участь у роботі Української радикальної партії. Під час 1-ї світової війни командував сотнею і куренем УСС у боях із російською армією. Засновник Стрілецького фонду друкованого органу УСС „Шляхи” (1915-18). Як комендант УСС у Ковелі (1916-17) сприяв розвитку українського шкільництва на Волині. 29 жовтня 1918 очолив Український військовий генеральний комітет. Керував роботою з підготовки і проведення збройного виступу у Львові 1 листопада 1918, у результаті якого місто і провінція потрапили під контроль українських збройних сил. До 5 листопада командував українським військом у боях із поляками. Від 9 листопада 1918 – державний секретар (міністр) військових справ в уряді ЗУНР, перший командир УГА. Під його керівництвом велася розбудова збройних сил та військово-адміністративних струк­тур ЗУНР. Від березня 1919 – військовий радник делегації ЗУНР на Паризькій мирній конференції, де виступав проти польської агресії та окупації західноукраїнських земель. У часописі „Діло” опублікував статті „Друга сотня другого куреня”, „Похорон стрільця”, у „Свободі” (США) – статтю „Фонд Українських Січових Стрільців”, у журналі „Шляхи” – нарис „Із сумно-ясних настроїв”. Загинув у авіакатастрофі.

Веденєєв Д. В. Вітовський Дмитро Дмитрович / Д. В. Веденєєв

// Енциклопедія Сучасної України. Т. 4. – К., 2005. – С. 635.


Вітовський Дмитро // Діячі науки і культури України. – К. ; Чернівці. – 2010. – С. 91-94.

Дмитро Вітовський // Літопис Української Повстанської Армії. Т. 47 : Підпільна Пошта України / ред. З. Боровець. – Торонто ; Л., 2009. – С. 84-85.

Плугатор Г. Слава й забуття полковника ЗУНР / Г. Плугатор // Експрес. – 2007. – 27-28 жовт. – С. 8.

Витязь Листопадового Зриву // Юсип Д. Дзвони Чумацького Шляху : історико-літ. студії, присвяч. борцям за волю України / Д. Юсип. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2007. – С. 23-31.

Дмитро Вітовський // Лялька Я. Літопис нескореної України. Кн. 5 / Я. Лялька. – Л., 2007. – С. 1060-1061.

Веденєєв Д. В. Вітовський Дмитро Дмитрович / Веденєєв Д. В. // Енциклопедія Сучасної України. Т. 4. – К., 2005. – С. 635.

Головацький І. Дмитро Вітовський – організатор Листопадового чину / І. Головацький ; літ. ред. І. Сварник. – Л. : Галицька Вид. Спілка, 2005. – 64 с. : іл.

Великочий В. Дмитро Вітовський (1887-1996) : докум. нарис / В. Великочий, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ, 1996. – 75 с.


9 листопада – 140 років від дня народження Богдана Лепкого

(1872-1941), прозаїка, поета, літературознавця,

який неодноразово бував на Івано-Франківщині


Видатний український письменник й літературознавець, художник, видавець і педагог, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка – Богдан Лепкий народився на Тернопільщині, навчався у Бережанській гімназії, а потім – у Віденському та Краківському університетах, після закінчення яких вчителював у гімназіях в Бережанах та Кракові.

Під час Першої світової війни письменник проводив культурно-освітню роботу в таборах полонених українців у Німеччині.

Богдан Лепкий є автором багатьох поетичних збірок, зокрема й пісні „Чуєш, брате мій...”, що стала реквіємом полеглому у боротьбі за волю України Січовому стрілецтву. Його перу належить чимало збірок оповідань та повістей: „Під тихий вечір”, „Сотниківна”, „Зірка”, „Вадим”, „Крутіж”, велика історична повість „Мазепа”, книги спогадів: „Казка мойого життя”, „Крегулець”, „До Зарваниці”, „Бережани”, „Три портрети. Франко – Стефаник – Оркан”.

У ділянці літературознавства йому належить ряд критичних праць, мистецтвознавчих, історико-літературних досліджень. Б. Лепкий – автор „Нарису історії української літератури”. Письменник підготував до видання повне зібрання творів Т. Шевченка та Марка Вовчка, а також переклав „Слово о полку Ігоревім” на українську і польську мови.

Життя і творчість автора тісно пов’язані і з нашим краєм. Письменник приїжджав на відпочинок на Гуцульщину: в Розтоки, Ворохту, Яремче, Черче, Нижній Березів, а також Станиславів, де вчителював у 2-й Станіславській гімназії його брат – Микола Лепкий. На згадку про перебування письменника в нашому місті його іменем названа вулиця та встановлено меморіальну дошку. Його ім’я носить клуб творчої інтелігенції ім. Б. Лепкого, члени якого багато уваги приділяють популяризації життя і творчості письменника.

Вибрані твори. Т. 3 : Не вбивай ; Батурин : іст. повісті. – Т. : Збруч, 2008. – 487 с.

Вибрані твори. Т. 2 : Мотря : іст. повість ; Орли : іст. оповід. з років 1734-1750 ; Крутіж : іст. повість ; Оповідання. – Т. : Збруч, 2006. – 399 с.

Вибрані твори. Т. 1. Мотря : іст. повість ; Сотниківна : іст. картина з часів Івана Виговського. – Т. : Збруч, 2004. – 350 с.

Життєпис Тараса Шевченка. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. – 214 с.

Цвіт споминів : тв. для дітей. – Бережани ; Т. : Джура, 2002. – 184 с.

Казка мойого життя. – Івано-Франківськ, 1998. – 256 с.

Присвяти Василеві Стефаникові : зб. – Т. : Лілея, 1997. – 100 с.

Твори. В 2 т. – К. : Дніпро, 1991.

З-під Полтави до Бендер. Крутіж : іст. повісті. – Л. : Червона Калина, 1991. – 336 с.

Мазепа : трилогія. – Л. : Червона Калина, 1991.

Т. 1-2 : Мотря : іст. повість. – 1991. – 387 с.

Мазепа : трилогія. Полтава : іст. повісті. – Л. : Червона Калина, 1991. – 408 с.

Не вбивай. Батурин : іст. повісті. – Л. : Червона Калина, 1991. – 451 с.

Вибране / передм. М. М. Ільницького. – Л. : Світ, 1990. – 184 с.

Поезії. – К. : Рад. письм., 1990. – 383 с.

Наше письменство: Корот. огляд укр. л-ри від найдавніших до теперішніх часів. – Краків, 1941. – 135 с.

Орли : іст. оповід. з 1734-1750 рр. – Л. : Просвіта, 1934. – 50 с.

* * *

Шашкевичіана Богдана Лепкого : до 200-ліття від дня народж. Будителя Галичини о. Маркіяна Шашкевича / упоряд. У. Скальська, Є. Баран. – Івано-Франківськ : Грань, 2010. – 282 с.

Богдан Лепкий і образотворче мистецтво // Лукань В. Вибрані статті про мистецтво. Явища. Постаті. Імена / В. Лукань. – Івано-Франківськ, 2009. – С. 90-92.

Шевченкіана Богдана Лепкого : ювіл. наук. зб. присвяч. 200-літньому ювілеєві Великого Тараса. Кн. 2 / НТШ, Обл. клуб укр. інтелігенції ім. Б. Лепкого. – Івано-Франківськ : Грань, 2008. – 382 с.

Бабій В. Шлюб із сестрою / В. Бабій. – Івано-Франківськ, 2007. – 35 с.

Грані великого таланту : метод. поради / упоряд. Г. Колотило ; ОУНБ ім. І. Франка. – Івано-Франківськ, 2007. – 35 с.

Франкіана Богдана Лепкого. Іван Франко та родини Лепких, Глібовицьких / упоряд. У. Скальська. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2007. – 200 с.

Богдан Лепкий в духовній історії України : матеріали наук. конф. Бережани, 27 серп. 2005 р. / наук. ред. Р. Гром’як. – Т. : Джура, 2006. – 128 с.

Погребенник В. Художній світ негромадської лірики Богдана Лепкого / В. Погребенник // „Як много слово важить…” : наук. зб. на пошану проф. В. Качкана. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 243-254.

Федунь М. Вивчення творчості Богдана Лепкого в загальноосвітній школі / М. Федунь. – Івано-Франківськ, 2006. – 40 с.

Журавлі повертаються... : з епістоляр. спадщини Б. Лепкого / упоряд., авт. передм., прим. і комент. В. Качкан. – л., 2001. – 920 с.


30 листопада – 100 років від дня народження Михайлини Сабадаш (1912-1996), народної вишивальниці з Коломиї, уродженки с. Кубаївки Надвірнянського району


Народилася Михайлина Олександрівна Сабадаш 30 листопада 1912 року у селі Кубаївка Надвірнянського району Івано Франківської області. Дитячі та юнацькі роки минули в часи панування панської Польщі. З Першої світової війни не повернувся батько. Щоб допомогти матері прогодувати ще трьох дітей, Михайлина змушена була вишивати різні речі домашнього вжитку. До Коломиї переїхала у червні 1943 року разом з чоловіком.

Нелегкими були для майстрині й післявоєнні роки, особливо тоді, коли чоловік потрапив у аварію. Та горе не зламало характер цієї сильної, вольової жінки. Навіть у найскрутніші хвилини життя Михайлина Олександрівна не покидала ниток і голки – своїх вірних супутників. Правда, вишивала в основному для себе, для сім’ї.

Майстриня добре опанувала різну техніку вишивання. Всім своїм їством художниці, працею, без якої не мислила й хвилини життя, вона увібрала в себе багаті художньо-стильові традиції народної вишивки рідного краю. Проте Михайлина Сабадаш не повторює вже відомих орнаментів. У своїй творчості вона, спираючись на традиції західноукраїнського орнаментального мистецтва, створює власні узори, відмінні від попередніх насамперед вдалим добором кольорів, цікавою структурою композицій, надзвичайною чистотою виконання. Майстриня досягла такої віртуозності у володінні різною технікою вишивання, що необізнаній людині часом важко відрізнити праву (лицьову) і ліву (виворітну) сторони вишивки – стільки зроблено все акуратно і тонко…

Всі роботи Михайлини Сабадаш виконані на високому художньому рівні У них відчуваються тонкий художній смак, багатство фантазії, оптимізм За допомогою білосніжного полотна, різнокольорових ниток і звичайної голки М. О. Сабадаш намагається відтворити те, що полонить душу, хвилює серце.

Твори Михайлини Сабадаш, окрім численних персональних виставок в нашій країні, побували і за кордоном, зокрема у 1983 році 25 її робіт експонувалися у Монреалі (Канада), а у 1984 – в Делі (Індія)…

// Ілюк Р. І на тім рушничкові… / Р. Ілюк

// Прикарпатська правда. – 1987. – 29 листоп.


Михайлина Сабадаш : альбом / авт.-упоряд. О. О. Авраменко. – К. : Мистецтво, 1990. – 112 с. : фото.

***

Пам’яти Михайлини Сабадаш // Вісник Коломиї. – 1996. – 24 жовт.

Як з чистого гірського джерела // Україна. – 1991. – № 13. – С. 50-51.

Ілюк Р. Берегиня творчої ватри / Р. Ілюк // Дзвін. – 1990. – № 11. – С. 156.

Ілюк Р. І на тім рушничкові… / Р. Ілюк // Прикарпатська правда. – 1987. – 29 листоп.


2 грудня – 75 років від дня народження Петра Осадчука (1937), поета, народного депутата, родом з с. Острівця Городенківського району


Петро Ілліч Осадчук – відомий письменник, громадський діяч, політолог.

Народився в селі Острівець на Івано-Франківщині в селянській родині. З дитинства зростав напівсиротою (коли помер батько, хлопчикові було одинадцять років, старшому братові – шістнадцять, молодшому – чотири). Мати сама виростила трьох синів.

Петро Осадчук почав друкуватися з 1955 року. На час виходу першої збірки йому виповнилось тридцять років. За плечима молодого поета вже був певний життєвий досвід: він закінчив Одеський державний університет, учителював, був на комсомольській роботі. Тривалий час Петро Ілліч працював секретарем правління Київської організації Спілки письменників України.

Петро Осадчук – автор більше двох десятків збірок віршів („Вітряк”, „Біографія вірності”, „Лінія життя”, „Взаємодія”, „Пряма мова” тощо). Педагогічні здібності та робота на освітянській ниві допомагають йому просто і цікаво писати для малих читачів. Перу письменника належать книжечки віршів для дітей „Ясний світ”, „Все співає і росте”.

Осадчук Петро // Кодлюк Я. 120 розповідей про письменників

/ Я. Кодлюк, Г. Одинцова. – К., 2006. – С. 102.


Піднебесні паралелі / автор. антол. пер. – К. : Голов. спеціаліз. ред. л-ри мовами нац. меншин України, 2003. – 352 с. : портр.

Запрограмована деструкція, або Хто будує, а хто руйнує // Галичина. – 1997. – 7 листоп.

Незрима стріла часу : вибр. нове і наново написане. – К. : Дніпро, 1997. – 304 с.

Реєстр українського лайдацтва : поет. мініатюри. – Коломия : Вік, 1997. – 96 с.

Літаюча тарілка : поезії. Сатира, гуморески. – Дніпропетровськ : ВПОП „Дніпро”, 1995. – 96 с.

Театр перед мікрофоном : поет. сповідь, передчуття, сміх і сльози нар. депутата України. – К. : Рось, 1994. – 64 с.

День відкритих дверей : поезії. Сатира і гумор. – К. : Рад. письм., 1991. – 222 с.

Іспит. Вибране. – К. : Дніпро, 1977. – 200 с.

***

Гнатюк Н. Натхненний голос верховин / Н. Гнатюк // Слово Просвіти. – 2007. – 6-12 груд. – С. 9.

Осадчук П. Час випробувань / П. Осадчук // Українська культура. – 2007. – № 12. – С. 40-41.

Осадчук Петро // Кодлюк Я. 120 розповідей про письменників/ Я. Кодлюк, Г. Одинцова. – К., 2006. – С. 102.

Про відзначення державними нагородами України : Указ Президента України : [П. Осадчук нагородж. орденом „За заслуги” ІІІ ступеня] // Урядовий кур’єр. – 2006. – 19 жовт. – С. 13.

Богуславська А. Українська література без гумору неповноцінна / А. Богуславська // Літературна Україна. – 2005. – 6 лип. – С. 1,4.

Петро Осадчук : біогр. довід. : поезія // Дивосвіт „Веселки” : антол. л-ри для дітей та юнацтва. В 3-х т. Т. 3. – К., 2005. – С. 314-317.

Прісовський Є. Синтез публіцистичності, ліричності й сарказму / Є. Прісовський // Київ. – 2005. – № 4. – С. 176-181.

Осадчук Петро Ілліч // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття. Т. 1 / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. – Івано-Франківськ, 1999. – С. 102-103.


4 грудня – 100 років від дня народження Євгена Вахняка (1912-1998), диригента, композитора, народного артиста України, родом з Надвірної


Євген Дмитрович Вахняк (04.12.1912, м. Надвірна, нині Івано-Франків. обл. – 17. 09. 1998, Львів) – хоровий диригент, педагог. Доцент (1963). Народний артист України (1992). Лауреат Міжнародного фестивалю „Таллін-75”. Навчався у Люблінському університеті (1932-34), Богословській академії (1934-39) та Ви­щому музичному інституті (1936-39; класу вокалу Л. Улуханової) у Львові, закінчив Львівську консерваторію (1948; клас диригування М. Колесси, вокалу – С. Крушельницької). Від 1939 – хорист-соліст, 1941-49 – хормейстер хорової капели „Трембіта” у Львові (1941-44 – в Алма-Аті). Від 1948 – викладач і керівник хору Львівського педагогічного училища, від 1951 – Львівського музично-педагогічного училища. Від 1956 викладав у Львівській консерваторії (нині музична академія), де також був керівником хору оперної студії, 1962-74 – керівник хорового класу. У репертуарі хорового класу – „Б’ють пороги” і „Радуйся ниво” М. Лисенка, „Кавказ” С. Людкевича, „Маґніфікат” і Меса сі-мінор Й.-С. Баха, „Стабат матер” А. Дворжака та ін. 1947 очолив аматор, хор Будинку народної творчості у Львові (нині Заслужена хорова капела „Боян” ім. Вахняка, від 1949 – при Львівському будинку культури працівників зв’язку), з якою гастро­лював містами України, Росії, країн Балтії, Польщі, Італії (1996 в Римі на святкуванні 400-річчя Берестейської унії). 1956-59 створив при консерваторії чоловічий хор „Гомін”, з яким виконував твори М. Лисенка, П. Ніщинського, С. Воробкевича, В. Матюка, Д. Січинського, О. Нижанківського, С. Людкевича, К. Стеценка та ін. Серед учнів: В. Пекар, М. Попенко, Б. Дерев’янко, Р. Сов’як, М. Бурбан та ін. Автор хор. творів „Піднісся”, „Над Бугом” на слова М. Шашкевича, „В золотих загравах” на сл. Р. Братуня, „Вітчизні” на слова Т. Одудька, вокально-хорові сюїти на слова Б.-І. Антонича, романсів, обробок народних пісень.

Гамкало І. Д. Вахняк Євген Дмитрович / І. Д. Гамкало

// Енциклопедія Сучасної України. Т. 4. – К., 2005. – С. 160-161.


Гамкало І. Д. Вахняк Євген Дмитрович / І. Д. Гамкало // Енциклопедія Сучасної України. Т. 4. – К., 2005. – С. 160-161.

Вахняк Євген Дмитрович // Мистецтво України. Т. 1. – К., 1995. – С. 293.

Лига В. Сіяч пісенної творчості / В. Лига // Дзвін. – 1993. – № 4-6. – С. 169-170.

Вахняк Євген Дмитрович // Митці України : енцикл. довід. – К., 1992. – С. 833.

Вахняк Євген Дмитрович // Михальчишин Я. З музикою крізь життя / Я. Михальчишин. – Л. : Каменяр, 1992. – С. 225-228.

Лига В. З піснею в серці / В. Лига // За вільну Україну. – 1992. – 3 груд.