Річний звіт 2011р. Ат «банк «таврика»

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 27

Примітка 1.11 Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття

Банк класифікує необоротні активи, як утримувані для продажу, відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2003 №617 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 03.10.2007 №1100), МСФЗ 5 та Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 20.12.2005 № 480 (зі змінами).

Необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо:

економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;
вони готові до продажу у їх теперішньому стані та їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року після визнання їх такими, що утримуються для продажу;
умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу подібних активів;
здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема підготовлено відповідний план продажу, укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

Необоротні активи, які класифіковані як утримувані для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів. Амортизація на такі активи не нараховується.

Необоротні активи, утримувані для продажу, відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності на дату балансу за найменшою з двох величин – балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації.

У разі оцінки за чистою вартістю реалізації коригування балансової вартості, визнається іншими операційними доходами (витратами) звітного періоду.

На дату переведення активів до категорії утримуваних для продажу, підрозділ, відповідальний за планування та використання коштів по відповідних статтях кошторисів, складає План продажу, в якому зазначає програму продажу, визначає покупця активу та виконавця плану.

Період завершення продажу необоротних активів, які класифікуються як утримувані для продажу, може бути продовжено на строк більше року, якщо є достатні свідчення того, що План продажу продовжує виконуватися.

Станом на 31.12.2011 року в балансі Банку, за балансовим рахунком 3408 «Необоротні активи, утримувані для продажу», жодних активів не обліковується

Приміщення, отримане Банком в результаті звернення стягнення на заставне майно, яке станом на 31.12.2010 року обліковувалося як майно, утримуване для продажу, було переведено до категорії «Інвестиційна нерухомість» та відповідно відображено в обліку за балансовим рахунком 4410. При переведенні була здійснена його оцінка незалежним оцінювачем – ТОВ «Канзас», в результаті якої визнано зменшення корисності об `єкта на 20 700,00 грн. та відображено в обліку по відповідному рахунку витрат Банку.

Примітка 1.12 Податок на прибуток

Податковий облік в Банку є складовою системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур, що використовуються для виявлення, вимірювання, реєстрації та зберігання інформації про операції, що впливають на податкові зобов’язання банку з податку на прибуток, та обліковуються на відповідних рахунках 6-го, 7-го класів.

Регулювання податкового обліку податку на прибуток здійснює управління обліку та звітності Банку, яке, відповідно до чинного законодавства, нормативних документів Державної податкової адміністрації та внутрішніх нормативних документів банку, забезпечує вірний та своєчасний облік витрат банку по податку на прибуток та складання податкової звітності.

Банк здійснює відображення в обліку податку на прибуток відповідно до норм Міжнародних стандартів фінансової звітності, тобто визнає в облік поточний та відстрочений податок на прибуток. Для реалізації основної мети запровадження відстроченого податку – відображення майбутніх податкових наслідків операцій у тому звітному періоді в якому було відображено саму операцію та її фінансовий результат, Банком розроблений дієвий механізм аналізу та контролю операцій, які враховуються у податковому обліку.

Інформація про тимчасові податкові різниці, які підлягають вирахуванню, та тимчасові податкові різниці, які підлягають оподаткуванню, накопичувалась протягом 2011 року на підставі даних балансу банку та даних податкового обліку. При визначенні податкових різниць, що підлягають вирахуванню (оподаткуванню), було порівняно величину активу (зобов’язання) врахованого в податковому обліку, у відповідності до податкового законодавства з вартістю активу (зобов’язання), яка відображена в балансі відповідно до стандартів бухгалтерського обліку.

Ставка податку на прибуток до 01.04.2011 становила 25%, з 01.04.2011- 23% від оподатковуваного прибутку.

За підсумками фінансово-господарської діяльності за 2011 рік та згідно норм чинного податкового законодавства, банк мав поточні зобов’язання по податку на прибуток в сумі 2 491тис. грн. Відстрочений податок відображено по дебету окремого аналітичного рахунку балансового рахунку 7900 в сумі 1 645 тис. грн.

За підсумками 2011 року визнано відстрочене податкове зобов’язання у фінансовому результаті за 2011 рік в сумі 1 645 тис. грн, у змінах у власному капіталі визнано відстрочений податковий актив в сумі 189 тис. грн.( відстрочений податковий актив, розрахований від операції по уцінці цінних паперів в портфелі банку на продаж). З урахуванням від відстроченого податкового зобов’язання на звітні дати балансу на кінець дня 31 грудня 2010 року, Банк визнав відстрочее податкове зобов`язання в сумі 154 тис. грн.

Визнаний у фінансових результатах відстрочений податковий актив виник в результаті порівняння бухгалтерської та податкової бази по сформованих резервах та по доходах майбутніх періодів.

Визнане у фінансових результатах відстрочене податкове зобов’язання виникло у результаті порівняння бухгалтерської та податкової бази балансової вартості основних фондів, цінних паперів та нарахованих не отриманих відсотків по кредитних операціях.

Оскільки у звітному році в АТ ,,БАНК “ТАВРИКА’’ не було діяльності, що припинена, відповідно і сума податку на прибуток, пов’язаного з прибутком (збитком) від такої діяльності, у звітному році не визначалась.

Примітка 1.13 Доходи та витрати

Доходи банку – це збільшення економічної вигоди у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов’язань, що призводить до збільшення капіталу і не є внесками засновників Банку. Дохід визнається за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Витрати банку – це зменшення економічної вигоди у формі відпливу, вибуття активів, або виникнення заборгованості (збільшення зобов'язань), що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Доходи і витрати, які визнані Банком, від здійснення банківських операцій згідно із Законом України “Про банки і банківську діяльність” та від інших операцій, що здійснюються відповідно до законодавства України, з метою відображення їх у фінансовій звітності, розглядаються як доходи і витрати, отримані (сплачені) в результаті операційної, інвестиційної та фінансово-господарської діяльності Банку.

У результаті операційної діяльності в Банку виникають такі доходи і витрати:

        процентні доходи і витрати;

        комісійні доходи і витрати;

        прибутки (збитки) від торговельних операцій;

        дохід у вигляді дивідендів;

        витрати на формування спеціальних резервів Банку;

        доходи від повернення раніше списаних активів;

        інші операційні доходи і витрати;

        загальні адміністративні витрати;

        податок на прибуток;

        непередбачені доходи і витрати.

Процентні доходи (витрати) - операційні доходи (витрати), отримані (сплачені) Банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані Банку (залучені Банком), суми яких обчислюються пропорційно сумі активу або зобов’язання та строку дії активу або зобов’язання.

Процентні доходи є компенсацією Банку за взятий на себе кредитний ризик та покривають витрати Банку по залученню необхідних ресурсів. Процентні доходи визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, та розраховуються, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами або сум заборгованості Банку.

Процентні доходи та витрати за довгостроковими фінансовими інструментами відображаються в бухгалтерському обліку із застосуванням ефективної ставки відсотка та визначаються як добуток амортизованої собівартості на ефективну ставку відсотка

Амортизована собівартість – це вартість, за якою оцінюються фінансовий актив, фінансове зобов'язання та яка складається із собівартості придбання, зменшеної на суму погашення основної суми боргу, збільшеної (зменшеної) на суму накопиченої амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю погашення, розрахованої з використанням ефективної ставки відсотка, зменшеної на суму часткового списання внаслідок зменшення корисності.

Ефективна ставка відсотка – ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чистої балансової вартості (амортизованої собівартості) цього інструменту.

Для розрахунку ефективної ставки відсотка визначаються потоки грошових коштів з урахуванням усіх умов договору за фінансовим інструментом, у тому числі включаються всі комісії та інші суми, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту.

Комісійні доходи (витрати) – операційні доходи (витрати) за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов’язання, незалежно від строку дії або є фіксованою.

Комісії за наданими (отриманими) послугами поділяються на :

а) комісії, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. Такі комісії визнаються в складі первісної вартості фінансового інструменту і впливають на визначення сум дисконту та премії за цим фінансовим інструментом. До цих комісій належать:

      комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) Банком і пов'язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, а саме: комісії за оцінку фінансового стану позичальника; комісії за оцінку гарантій, застав; комісії за обговорення умов інструменту; комісії за підготовку, оброблення документів;

   комісії, що отримані (сплачені) Банком за зобов'язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту. Такі комісії визнаються невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту, якщо є ймовірність того, що кредитний договір буде укладено. Якщо строк наданого зобов'язання з кредитування закінчується без надання кредиту, то на кінець строку зобов'язання комісії визнаються комісійними доходами (витратами);

   комісії, що отримані (сплачені) Банком від випуску боргових зобов'язань, обліковуються за амортизованою собівартістю.

б) комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг, визнаються доходами (витратами). До них належать:

       комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

       комісії за обслуговування кредитної заборгованості;

      комісії за резервування кредитної лінії, які розраховуються на пропорційній часу

основі протягом строку дії зобов'язання;

        комісії за управління інвестицією тощо.

в) комісії, що отримуються (сплачуються) після виконання певних дій, визнаються доходами (витратами) після завершення певної операції.

За фінансовими інструментами, що обліковуються за справедливою вартістю із визнанням змін справедливої вартості через прибутки/збитки, комісії отримані (сплачені) Банком визнаються комісійними доходами (витратами) під час первісного визнання такого фінансового інструменту.

Прибутки (збитки) від торговельних операцій – результат (прибуток або збиток) від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів, зокрема, результат діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів; операції з цінними паперами на продаж; торгівлі іншими фінансовими інструментами; від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості; від результату переоцінки активів і зобов’язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківських металів).

Адміністративні витрати – операційні витрати, пов’язані із забезпеченням діяльності Банку. Вони поділяються на: витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов’язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання тощо); амортизація необоротних активів; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо); гонорари за професійні послуги (юридичні, медичні тощо); витрати на зв’язок (поштові, телефонні, факс тощо); сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління Банком.

Інші операційні доходи (витрати) – доходи і витрати від операцій, що не пов’язані з інвестиційною та фінансово-господарською діяльністю, зокрема:

         доходи (витрати) від оперативного лізингу (оренди);

         витрати на інкасацію;

         штрафи, пені, отримані (сплачені) за банківськими операціями та інше.

Податок на прибуток – операційні витрати Банку, пов’язані зі сплатою податку, відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визначення відстрочених податкових активів та зобов’язань.

Непередбачені доходи і витрати - доходи (витрати), що виникають в результаті надзвичайних подій і мають одноразовий характер, а також не повторюються по суті та визнаються за фактом події.

Окремою статтею є витрати Банку на формування резервів, які є не грошовими витратами і відображають оцінку Банком якості активів та стану ризиковості операцій та мають спрямовуватися на покриття збитків від сумнівних активів.

Витрати на формування спеціальних резервів – витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів Банку та списання безнадійних активів.

Доходи від повернення раніше списаних активів – кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана Банком безнадійною щодо отримання.

Доходи і витрати визнаються за кожним видом діяльності Банку (операційної, інвестиційної, фінансової).

Дохід, який виникає в результаті надання активів Банку в користування іншим сторонам, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, у такому порядку:

проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;
роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;
дивіденди визнаються у періоді прийняття (підтвердження) рішення про їх виплату.

У разі отримання активів Банком, дохід від їх отримання відображається в сумі їх справедливої вартості.

У разі відстрочення платежу, унаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за надані активи або послуги, така різниця визначається доходом у вигляді процентів.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін активами, які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Доходи (витрати) за операціями обміну неподібними активами визначаються за справедливою вартістю активів, послуг, що отримані (надані) або підлягають отриманню (наданню), зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів та їх еквівалентів.

Прибутки (збитки) за операціями з торгівлі фінансовими інструментами визнаються при наявності таких умов:

суттєві ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на активи, передані покупцеві;
Банк не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими активами;
сума доходу може бути достовірно визначена;
є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод Банку;
можуть бути достовірно визначені витрати, пов’язані з цією операцією.

Дохід, пов’язаний з наданням послуг визнається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, у разі якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

При неможливості визначити на дату нарахування дохід (витрати) за останні 2-3 дні місяця, такий дохід (витрати) визнається в наступному місяці. При цьому, враховуючи принцип суттєвості, можуть застосовуватися коригуючі проводки.

Доходи (витрати) за одноразовими послугами, наприклад: комісії за здійснений обмін валют, надання консультацій тощо – визнаються в тому звітному періоді, в якому послуги фактично надаються (отримуються) і можуть відображатися в бухгалтерському обліку за касовим методом (без відображення на рахунках нарахованих доходів (витрат), якщо кошти отримані (сплачені) у тому звітному періоді, в якому послуги фактично надані (отримані).

Доходи (витрати) за безперервними послугами, наприклад: комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів, інформаційно-розрахункове обслуговування в системі електронних платежів, за послуги з користування електронною поштою тощо – визнаються щомісячно протягом усього строку дії договору про надання (отримання послуг) і відображаються в бухгалтерському обліку за методом нарахування. У разі, коли при наданні клієнтам безперервних послуг (розрахунково-касове обслуговування, обслуговування в системі Клієнт-Банк тощо) договором банківського рахунку передбачено або клієнтом надано Доручення Банку на списання комісій з його поточного рахунку, Банк може списати зазначені комісії (при наявності коштів на рахунку клієнта) за касовим методом в момент надання послуги.

Доходи (витрати) за послугами що надаються поетапно, наприклад: комісії за надання консультацій, реклами, аудиту, які згідно з річними або безстроковими угодами надаються поетапно – визнаються після завершення кожного етапу операції протягом дії угоди про надання (отримання) послуг і відображаються в обліку за принципом нарахування. Нарахування доходів (витрат) проводиться з дати оформлення документа, що підтверджує отримання (надання) послуг.

Доходи (витрати) за послугами з обов’язковим результатом визнаються в обліку за фактом надання (отримання) послуг, підтвердженим відповідним документом або за фактом досягнення передбаченого договором результату. У разі, якщо отримання (сплата) коштів за такими послугами не співпадає з датою оформлення документа, що підтверджує надання послуг, проводиться нарахування відповідних доходів (витрат).

Витрати визнаються витратами певного періоду, одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Не визнаються доходами такі надходження:

сума завдатку під заставу або в погашення кредиту, якщо це передбачено відповідним договором;
сума надходжень за договором комісії, агентським та аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;
сума авансу в рахунок попередньої оплати товарів, робіт, послуг;
надходження, що належать іншим особам;
надходження від первинного розміщення цінних паперів;
сума податку на додану вартість, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів.

Не визнаються витратами наступні платежі:

платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними угодами на користь комітента, принципала тощо;
попередня (авансова) оплата товарів, робіт, послуг;
погашення одержаних кредитів, повернення депозитів тощо;
витрати, які відповідно до законодавства України, відображаються зменшенням власного капіталу.

Доходи та витрати визнаються в обліку за принципом нарахування. Це означає, що доходи (витрати) відображаються в бухгалтерському обліку у тому періоді, коли виникли права на такі доходи, або виникли зобов’язання по витратах, а не при отриманні чи сплаті грошових коштів.

Реалізація принципу нарахування проводиться шляхом методу нарахування – здійснення бухгалтерських записів по відповідних рахунках у момент виникнення таких прав в залежності від виду операції.

Нарахування процентних доходів і витрат та відображення їх у бухгалтерському обліку здійснюються не рідше ніж один раз на місяць незалежно від періодичності розрахунків, передбачених умовами договору. Умови сплати доходів і витрат визначаються договором між Банком та контрагентом відповідно до виду операції.

Пеня, яка розраховується відповідно до умов укладених договорів та чинного законодавства, визнається в обліку за принципом обережності, при її фактичному отриманні.

Отримані доходи, що відносяться до майбутніх періодів, обліковуються за балансовим рахунком 3600 “Доходи майбутніх періодів” і відносяться на рахунки доходів у сумах, що відносяться до відповідних звітних періодів. Сплачені авансом витрати обліковуються на балансовому рахунку 3500 “Витрати майбутніх періодів” та рівномірно списуються на витрати відповідних звітних періодів.

Облік доходів та витрат в іноземній валюті проводиться шляхом перерахування у валюту України за офіційним курсом Національного банку України на дату нарахування з використанням відповідних рахунків валютної позиції банку.

Заборгованість за нарахованими доходами переноситься в обліку на рахунки прострочених доходів у разі не cплати контрагентом суми нарахованих доходів на наступний робочий день, після обумовленого договором строку сплати таких доходів.

Під всю суму прострочених понад 31 день нарахованих доходів (які обліковуються на балансових рахунках) формується резерв, який спрямовується, у разі необхідності, на списання заборгованості за нарахованими доходами, яка визнана безнадійною, на підставі рішення Правління Банку за встановленою в Банку процедурою.

Заборгованість за нарахованими процентними доходами за кредитними операціями визнається безнадійною одночасно з визнанням безнадійною до отримання суми основного боргу.

Примітка 1.14 Іноземна валюта

Банк веде бухгалтерський облiк та складає фiнансову звiтнiсть у грошовій одиниці України. Облiкова полiтика щодо обмiнних операцiй (конвертування) iноземних валют реалiзується вiдповiдно до МСФЗ 21 «Вплив змін обмінних курсів іноземних валют» та Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах в банках України, затвердженої постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 17.11.2004 № 555.

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). Курсові різниці, що виникають при перерахунку із однієї валюти в іншу, визнаються у складі прибутку або збитку за період.

На кожну наступну після визнання дату балансу:

1.Усі монетарні статті в іноземній валюті відображаються в обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату балансу.

2.Немонетарні статті в іноземній валюті, які обліковуються за собівартістю, відображаються в обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визнання (здійснення операції).

3.Немонетарні статті в іноземній валюті, які обліковуються за справедливою вартістю, відображаються за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визначення справедливої вартості.

При здійсненні обмінних операцій кінцевим результатом є здійснення операцій за дебетом рахунку в одній валюті та кредитом в іншій з використанням наступних курсів:

за офіційним курсом Національного банку України на дату здійснення проводки відображається іноземна валюта у подвійній оцінці (за номінальною вартістю та в гривневому еквіваленті);
за ринковим курсом відображається національна валюта у разі купівлі-продажу іноземної валюти за національну валюту;
за офіційним курсом Національного банку України на дату здійснення бухгалтерської проводки відображаються суми нарахування, отримання і сплати доходів та витрат у іноземній валюті;
за офіційним курсом Національного банку України на дату сплати відображається еквівалент у національній валюті сум дебіторської заборгованості та авансів (попередньої оплати), що сплачуються в разі придбання за іноземну валюту немонетарних активів та отримання робіт і послуг;
за офіційним курсом Національного банку України на дату одержання авансу (попередньої оплати) еквівалент у національній валюті сум одержаних авансів (попередньої оплати) в іноземній валюті у разі надання послуг, виконання робіт, реалізації немонетарних активів;
за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання установчого договору відображається еквівалент у національній валюті внесків до статутного капіталу в іноземній валюті.

При здійсненні бухгалтерських проводок за обмінними операціями головною вимогою являється дотримання рівності на кінець дня сум у національній валюті за дебетом та кредитом проводки.

Переоцінка усіх монетарних статей рахунків в іноземній валюті здійснюється при кожній зміні офіційного курсу Національного банку України через аналітичний рахунок балансового рахунку 6204 “Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами”.

Дебіторська заборгованість за авансами на відрядження, з придбання основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей та кредиторська заборгованість з продажу основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, які обліковуються за офіційним валютним курсом на дату розрахунку, не підлягають переоцінці у зв’язку зі зміною офіційного валютного курсу, як і інші немонетарні статті.

Статті доходів та витрат майбутніх періодів, що виникли в іноземній валюті та пов’язані з виконанням робіт, послуг є немонетарними статтями. Вони обліковуються за офіційним валютним курсом на дату розрахунку і не переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу.

Кредиторська заборгованість з придбання за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей і дебіторська заборгованість з продажу за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей є монетарними статтями балансу, тобто підлягають сплаті та одержанню у визначеній сумі іноземної валюти, тому підлягають переоцінці при кожній зміні офіційного валютного курсу.

Сума іноземної валюти, яка видана понад затверджений авансовий звіт і повертається до каси, відображається за поточним офіційним валютним курсом.

Банк веде облік результату від переоцінки активів і зобов’язань в іноземній валюті у зв’язку із зміною офіційного валютного курсу та результату від купівлі-продажу іноземної валюти, якщо курс купівлі (продажу) не збігається з поточним офіційним валютним курсом, на окремих аналітичних рахунках балансового рахунку 6204 “Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами”.

Результат за операціями купівлі-продажу іноземної валюти визначається як різниця між вартістю продажу іноземної валюти та вартістю її купівлі. В бухгалтерському обліку він відображається як різниця між фактичною вартістю купленої (проданої) валюти та вартістю купівлі (продажу), розрахованою по офіційному валютному курсу по кожній операції

При здійсненні бухгалтерських проводок за позабалансовими рахунками:

суми іноземної валюти обліковуються в подвійній оцінці (за номіналом та в еквіваленті у національній валюті за офіційним курсом на дату здійснення проводки);
суми в національній валюті обліковуються за курсом угоди – у разі купівлі-продажу іноземної валюти за національну валюту;
до позабалансових рахунків відкриваються відповідні контррахунки в розрізі кодів валют;
переоцінка рахунків 9-го класу “Позабалансові рахунки” в іноземній валюті здійснюється при кожній зміні офіційного курсу Національного банку України через рахунок 9920 “Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами”.

Балансові проводки за обмінними операціями здійснюються з використанням технічних рахунків (3800 та 3801). Залишки за цими рахунками не включаються до підрахунку загальної суми активів, зобов’язань та валюти балансу. На кінець кожного дня сума пасивних та активних залишків по технічних рахунках повинна дорівнювати нулю.

Проводки за кореспондентськими рахунками проводяться на дату валютування.

Приміка 1.15 Взаємозалік статей активів і зобов’язань

Усі рахунки активів і пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді. Процедури бухгалтерського обліку Банку забороняють взаємозалік активів і зобов`язань, а також доходів і витрат.

Допускається проведення Банком заліку зустрічних взаємних вимог з контрагентами на підставі окремих угод, що передбачають умови і процедури проведення заліку відповідно до вимог чинного законодавства України.

Взаємозаліку статей активів та зобов`язань за звітний рік не проводилося.

Примітка 1.16 Звітність за сегментами

За підсумками звітного року сформовано звітність Банку за основними сегментами банківської діяльності (сегментами бізнесу), а саме: послуги корпоративним клієнтам; послуги фізичним особам; послуги банкам; інші операції. При формуванні зазначеної звітності Банк керувався вимогами МСБО 14 та Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2004 №480.

Сегмент бізнесу – відокремлюваний компонент банку, який займається постачанням окремого продукту або послуги (групи взаємозв`язаних продуктів чи послуг), зазнає ризиків та забезпечує прибутковість , відмінні від тих, що притаманні іншим сегментам бізнесу.

Основними чинниками, які визначають взаємопов`язаність продуктів або послуг, є :

а) характер продукції або послуг;

б) характер виробничого процесу;

в) тип або клас покупців певної продукції або послуг;

г) методи, застосовувані для розповсюдження продукції або надання послуг;

д) характер правового середовища.

Один сегмент бізнесу не включає продукцію або послуги із суттєво відмінними ризиками та прибутковістю. Продукція та послуги, які включаються до одного сегмента бізнесу повинні бути подібними за більшістю визначених чинників.

Визначення складу сегмента бізнесу передбачає застосування певного рівня судження. При розробленні такого судження береться до уваги мета подання у звітності фінансової інформації за сегментами, а також корисність цієї інформації для оцінки ризиків і прибутковості суб`єкта господарювання.

Визначення доходу сегмента, витрат сегмента, активів сегмента та зобов`язань сегмента включає суми за тими статтями, які прямо відносяться до сегмента, а також суми за тими статтями , які можна обгрунтовано розподілити на сегмент.

Дохід сегмента – дохід, який відображається у звіті про прибутки та збитки, безпосередньо відноситься до сегмента і являє собою відповідну частку доходу, яку можна обгрунтовано розподілити на певний сегмент, незалежно від того, чи отримали її від продажу зовнішнім покупцям чи від операцій з іншими сегментами.

Витрати сегмента – це витрати в результаті операційної діяльності сегмента, які прямо відносяться до сегмента, а також відповідна частка витрат, яку можна обгрунтовано розподілити на сегмент, у тому числі витрати, пов`язані з продажами зовнішнім покупцям, і витрати пов`язані з операціями з іншими сегментами. Інші витрати, витрати на капітальні інвестиції та амортизаційні відрахування розподіляються по коефіцієнту загальної суми витрат до усього доходу в розрізі сегментів.

Сегмент бізнесу визначається як звітний сегмент, якщо більшу частину свого доходу він заробляє від продажу зовнішнім покупцям та:

1) його дохід від продажу зовнішнім покупцям і від операцій з іншими сегментами становить 10% або більше від сукупного доходу ( зовнішнього та внутрішнього) всіх сегментів,

або

2) його сегментний результат (прибуток або збиток) становить 10% або більше об`єднаного результату прибутку всіх сегментів або об`єднаного результату збитків усіх сегментів – залежно від того, який з двох буде більшим за абсолютною величиною,

або

його активи становлять 10% або більше від загальної суми активів всіх сегментів.

Результат за сегментом – це дохід за сегментом мінус витрати за сегментом.

Примітка 1.17 Ефект змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок

Зміни в обліковій політиці здійснюються у випадках, коли необхідно перейти на вимоги нового або переглянутого стандарту або роз`яснення, а також з власної ініціативи Банку, якщо в результаті таких змін, викладена у фінансовій звітності інформація буде більш надійною та змістовною.

У разі використання стандарту, який передбачає декілька допустимих підходів до обліку, Банк може змінити свою облікову політику для того, щоб перейти з одного допустимого підходу на інший, оскільки з метою об`єктивного викладення інформації обидва такі підходи вважаються прийнятними.

Не вважається зміною облікової політики Банку :

прийняття облікової політики для подій або операцій, які суттєво відрізняються від попередніх подій або операцій;
прийняття нової облікової політики для подій або операцій, які не відбувалися раніше або не є суттєвими.

За звітний період, зміни до облікової політики Банку, які б мали суттєвий вплив на дані фінансової звітності, не вносилися.

Примітка 2. Економічне середовище, в умовах якого банк здійснює свою діяльність

Відновлення економіки України у 2011 році відбувалось в умовах збільшення обсягів світової торгівлі та розгортання інвестиційної активності у реальному секторі. Основним рушієм розвитку реального сектору економіки та ситуації на споживчому ринку у 2011 році було продовження зростання цін на нафту та коливання цін на традиційні товари українського експорту. Повільні процеси імпортозаміщення стримували зростання економіки та негативно впливали на стан платіжного балансу. Позитивним впливом минулого року були значні державні інвестиції в інфраструктурні проекти пов’язані із проведенням Євро 2012 в Україні.

На фоні високої бази порівняння минулого року в 2011 року продовжилося сповільнення зростання індексу виробництва базових галузей (далі – ІВБГ). Однак у цілому за рік зростання ІВБГ залишилося на високому рівні – 10.1%. Основний внесок у приріст ІВБГ забезпечило сільське господарство. Завдяки високому врожаю зернових культур та овочів зростання його обсягів за рік становило 17.5%. Звуження зовнішнього попиту було визначальним фактором погіршення динаміки експортоорієнтованих галузей промисловості. У грудні відбулося зниження обсягів виробництва металургії (-4.7% у річному вимірі) та хімічної і нафтохімічної промисловості (-1.1%), їх сумарний негативний внесок у зміну промислового виробництва в грудні становив 1 в. п. Як наслідок, після гальмування зростання обсягів промислового виробництва відбулося їх зниження. Утім приріст промислового виробництва за рік залишився на високому рівні та становив 7.3%. Зростання обсягу будівельних робіт за рік становило 11.1%. Після завершення значного обсягу будівельних робіт у попередні періоди та на фоні зростання бази порівняння минулого року приріст обсягів будівельних робіт у грудні зменшився до 3.6% у річному вимірі.

Приріст обсягів роздрібної торгівлі залишився на високому рівні – 14,7%. З урахуванням даних щодо зростання обсягу наданих послуг на 19% за 2011 рік приріст ВВП незначно перевищив 5%. Високий урожай зернових культур (56.7 млн. т) та овочів сприяв суттєвому нарощенню обсягів сільськогосподарського виробництва в другому півріччі. У цілому за рік його зростання становило 17.5%. Це дало змогу підтримувати економічне зростання на високому рівні – внесок сільського господарства в приріст ІВБГ коливався від 2.7 в. п. до 6 в. п. Завдяки зростанню обсягів сільськогосподарського виробництва приріст ІВБГ за рік становив 10.1%. Також за даними Міністерства аграрної політики за шість місяців 2011 – 2012 маркетингового року виручка від експорту в агропромисловому комплексі становила більше 10 млрд. дол. США, а зовнішньоекономічне сальдо в галузі – 4.8 млрд. дол. США. У 2011 році Україна ввійшла до трійки найбільших експортерів зерна у світі. Так в експорті ячменю Україна посіла перше місце у світі, у виробництві насіння соняшнику – третє місце, друге – у виробництві олії та перше – в експорті цієї продукції. Уповільнення зростання ІВБГ в останні місяці 2011 року було спричинено погіршенням зовнішньоекономічної кон’юнктури, що відобразилося на динаміці промислового виробництва. Через падіння обсягів виробництва експортоорієнтованих галузей у грудні – металургії (на 4.7% у річному вимірі), хімічної та нафтохімічної промисловості (на 1.1%) – уперше з жовтня 2009 року промислове виробництво знизилося на 0.5% у річному вимірі. Падіння зовнішнього попиту внаслідок продовження рецесії в Єврозоні обумовлювало негативну динаміку в металургійному виробництві. Зниження ділової активності у світі торкнулося основних галузей - металоспоживачів. Додатковим негативним фактором був ускладнений доступ підприємств до фінансових ресурсів – в умовах зростаючих побоювань щодо другої хвилі кризи банки скоротили або ж ускладнили кредитування. Навіть на фоні здешевлення української сталі ці фактори стримували нарощування експортних продажів металів і відповідно їх виробництво. В експортних поставках високою залишалася частка напівфабрикатів (46.7%), яка в світовому експорті металів становить близько 15%. Підтримувальним чинником галузі в 2011 році був внутрішній ринок – за даними Української гірничо-металургійної компанії за 12 місяців він збільшився на 15% порівняно з відповідним періодом минулого року. Однак на внутрішній ринок йде тільки 25% прокату, у той час як у розвинених країнах пропорція обернена – 25% виробництва йде на експорт. У розрізі галузевого споживання до металоторговельних компаній було здійснено 30.2% поставок від їх загального обсягу, до трубних заводів – 23.1%, на потреби машинобудівної галузі – 19.7%. За рік обсяги металургійного виробництва збільшилися на 8.5%. Збільшення попиту з боку металургійних підприємств на вугілля обумовило високі темпи зростання в добувній промисловості – 6.9% за рік. Підприємства вугільної галузі в 2011 році збільшили видобування вугілля на 8.8% – до 81.8 млн. т. Уперше за останні 10 років галузь досягла рівня видобування 2000 – 2002 рр. Одним з факторів, які сприяли збільшенню видобування, було залучення інвестиційних ресурсів на модернізацію вугільних підприємств на рівні 1 687 млрд. грн., що на 8.3% більше, ніж у минулому році. Додатковим фактором збільшення видобування вугілля був перехід багатьох підприємств на використання як палива вугілля замість природного газу. Високий внутрішній інвестиційний попит 2011 року сприяв зростанню обсягів машинобудування на 16.9% за рік. Відновлення інфраструктури в рамках підготовки до Євро - 2012 та модернізація основних фондів з метою зниження енергоємності виробництва обумовлювали нарощення обсягів виробництва транспортних засобів та устаткування (на 22.4% за рік) та виробництва машин та устаткування (11.6%). Додатковим чинником позитивної динаміки галузі протягом року був високий зовнішній інвестиційний попит, особливо з боку Росії, зниження якого наприкінці року відобразилося на показниках галузі – у грудні зростання виробництва становило лише 4.5% у річному вимірі. Унаслідок звуження зовнішнього попиту зниження обсягів виробництва хімічної та нафтохімічної промисловості в грудні становило 1.1% у річному вимірі. Через різке здешевлення зернових культур у світі та панічні настрої на фінансових ринках Європи та США наприкінці року відбувалося зниження попиту та відповідно вартості мінеральних добрив. Однак сприятлива ситуація на внутрішньому ринку сільського господарства підтримала річні темпи галузі на високому рівні – 14.4%. Нетипово висока температура повітря в кінці року сприяла зменшенню енергоспоживання, що спричинило зниження обсягів виробництва та розподілення електроенергії. У цілому за рік обсяги виробництва збільшилися на 5.4%, найбільше підвищилося енергоспоживання в хімічній та нафтохімічній промисловості (на 17.6%) та у виробництві будівельних матеріалів (на 11.2%). Завдяки поступовій модернізації основних фондів металургійних підприємств енергоспоживання галузі за рік зменшилося на 2%. Динаміка обробної промисловості визначала динаміку транспортних перевезень, у цілому за рік вона становила 7.4%. Найбільше зріс обсяг перевезень хімічних та мінеральних добрив – на 41.2%, будівельних матеріалів – на 17.1%, зерна – на 16.6%, а обсяги перевезень нафти та нафтопродуктів знизилися на 5%. У кінці року незначно звузився внутрішній інвестиційний попит. Після введення в дію значної кількості об’єктів будівництва зростання обсягів будівельних робіт дещо сповільнилося (до 11.1% за рік). У 2011 році було суттєво збільшене державне фінансування (капітальні видатки бюджету збільшилися в 1.4 раза), завдяки чому було істотно покращено інфраструктуру, зокрема: уперше за 30 років в Україні побудовано новий міст – Дарницький, завдяки чому поліпшилося автосполучення між правим та лівим берегами Дніпра в м. Києві; завершено будівництво злітно-посадкової смуги в Донецьку, що може приймати всі типи літаків; було відкрито дві спортивні арени – НСК “Олімпійський” у м. Києві та “Арена Львів” у м. Львові; у 2011 році в Україні було збудовано та відремонтовано 1700 км доріг загального користування. Для порівняння: у 2009 році було відкрито рух лише на 92 км автодоріг, у 2010 – на 973 км; була оновлена інфраструктура авіаційного транспорту – в аеропорту “Бориспіль” було завершено реконструкцію термінала В, уведено в експлуатацію новий термінал в аеропорту “Харків”. Також було розпочато будівництво нових терміналів у Львові, Донецьку та Києві.

Внутрішній споживчий попит був основним чинником стабільного економічного зростання протягом року. Зростання обсягів роздрібної торгівлі становило 14.7% за рік. За даними дослідження міжнародної консалтингово-аудиторської компанії “Делойт” витрати українців на новорічні святкування виросли на 23.4% – до 3 665 грн.

Основними чинниками збільшення витрат були стабільне зростання реальних доходів населення протягом року та незначне пожвавлення споживчого кредитування напередодні свят, що також стимулювало прискорення зростання обсягу наданих послуг (до 19% за 2011 рік). Наприкінці року продовжилося покращення фінансових результатів підприємств. Прибутки підприємств за 11 місяців збільшилися на 49% порівняно з відповідним періодом минулого року, а збитки – лише на 7.5%. Найбільше зростання прибутків було зафіксовано в оренді нерухомого майна (у 2.3 раза), видобуванні корисних копалин, крім паливно-енергетичних (у 2.1 раза) та сільському господарстві (у 1.5 раза). Незважаючи на уповільнення зростання ВВП у IV кварталі порівняно з ІІІ кварталом, його приріст за рік у цілому залишився на високому рівні та становив незначно вище 5%, що перевищує минулорічний показник (4.2%). На кінець 2011 року рівень ВВП досяг рівня кінця 2006 року.

Аналіз інфляції

Споживча інфляція в 2011 році знизилася до 4.6% (найнижчий показник за останні 9 років), виявившись суттєво нижчою, ніж офіційний прогноз Уряду і всі експертні оцінки, завдяки вищому за очікуваний урожаю та стримуванню цін, що регулюються адміністративно, на окремі товари та послуги.

Середньорічні темпи інфляції також уповільнилися до 8% (з 9.4% у 2010 році). Вплив на індекс споживчих цін (далі – ІСЦ) з боку попиту був помірним. Базова інфляція знизилася з 7.9% у попередньому році до 6.9%, а її внесок у річну зміну ІСЦ – з 4.3 в. п. до 3.8 в. п. Цьому сприяла помірно жорстка монетарна і фіскальна політика в умовах дії вторинних ефектів падіння цін на сирі продукти та все ще негативний розрив ВВП.

Завдяки стримуючому впливу укріплення номінального ефективного обмінного курсу гривні (на 6.8% за 2011 рік) в умовах підвищених темпів інфляції в країнах-партнерах зростання вузького базового ІСЦ уповільнилося за підсумками року до 2.6%. Високий урожай спричинив суттєве здешевлення сирих продуктів (на 4% за рік) та, відповідно небазового ІСЦ, що знизився в річному вимірі до 1.7%.

Зниження частки внеску до ІСЦ цін групи товарів і послуг, що регулюються адміністративно, у другій половині 2011 року (до 1.4 в. п. за рік) відбулося внаслідок зниження цін на цукор (-20.5% за рік) та скраплений газ (-6.8%). Додатній внесок в ІСЦ

обумовлений підвищенням цін на інші складові цієї групи (послуги ЖКГ тощо). Пожвавлення зовнішньої кон’юнктури та активізація внутрішнього інвестиційного попиту (переважно у перших трьох кварталах 2011 року) зумовили суттєве зростання індексу цін виробників (далі – ІЦВ), проте ця тенденція змінилася на спад в IV кварталі – у результаті ІЦВ за рік зріс на 14.2%.

Примітка 3. Перехід на нові та переглянуті стандарти та тлумачення, що забезпечують контекст, у якому слід читати стандарти.

Фінансова звітність вважається складеною відповідно до вимог МСФЗ, якщо вона відповідає усім вимогам діючих МСФЗ, що є обов`язковими на дату складання фінансової звітності. У разі введення нових стандартів, вони використовуються під час складання фінансової звітності відповідно до настанов застосування, зазначених в МСФЗ.

Законодавче регулювання порядку застосування міжнародних стандартів визначено Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Звітність АТ «БАНК «ТАВРИКА» за 2011 рік складена на основі облікових даних в цілому, відповідно до МСФЗ, з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку України.

Річний звіт за 2011 рік представлено відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007 року № 480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України».

Протягом звітного періоду Банк застосовував повністю або частково наступні МСФЗ, МСБО :

МСФЗ 16 «Основні Засоби»
МЗФЗ 38 «Нематеріальні активи»
МЗФЗ 2 «Запаси»
МЗФЗ 12 «Податок на прибуток»
МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»
МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу та припинена діяльність»
МСФЗ 17 «Оренда»
МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов`язання та непередбачені активи»
МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів»
МСФЗ 7 «Фінансові інструменти – розкриття»
МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових політиках та помилки»
МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів»

Для річних періодів, що починаються з 01.01.2010 року, або після цієї дати стали обов`язковими до застосування наступні МСФЗ та інтерпретації.

КТМЗ 17 «Розподіл негрошових активів власникам». Це тлумачення надає роз`яснення, коли і яким чином має відображатися розподіл негрошових активіву вигляді дивідендів власникам. Зазначених операцій Банк не проводив.

КТМЗ 18 «Передавання активів від клієнтів». Це тлумачення роз`ясніє обставини, за якими виконується визначення активу; визнання активу, оцінка його вартості під час первісного визнання, ідентифікація послуг що окремо ідентифікуються; визнання виручки, а також облік передавання грошових коштів від клієнтів. Зазначених операцій Банк не проводив.

МСФЗ 3 «Об`єднання бізнесу» (переглянутий в 2008 році), дозволяє вибирати за власним бажанням метод оцінки неконтрольованої частки: метод пропорційної частки компанії-покупця в чистих ідентифікованих активах придбаної компанії, або метод оцінки за справедливою вартістю.Переглянутий МСФЗ 3 містить більш докладне керівництво щодо застосування методу придбання до об`єднань бізнесу. Зазначених операцій Банк не проводив.

Удосконалення МСФЗ та зміни до МСФЗ 2, МСБО 38, КТМФЗ 9 і КТМФЗ 16, зміни до МСФЗ 5, МСФЗ 8, МСБО 1, МСБО 17, МСБО 39.

Для річних звітів, що починаються 1 січня 2011 року застосовуються наступні нові стандарти та тлумачення.

Зміна до МСФЗ 32 «Класифікація випуску прав на придбання акцій», звільняють деякі пропозиції з випуску нових акцій, номінованих в іноземній валюті від їх класифікації, як фінансові похідні інструменти.

Зміни до МСФЗ 24 «Розкриття інформації щодо пов`язаних сторін», спрощено визначення пов`язаної сторони та уточнено його значення.

КТМФЗ 19 «Погашення фінансових зобов`язань пойовими інструментами», роз`ясніє метод обліку для випадків, коли компанія проводить перегляд умов боргових зобов`язань, в результаті чого зобов`язання погашаються за рахунок випуску дебітором власних пайових інструментів на користь кредитора. Прибуток або збиток відображається в прибутку або збитку і є різницею між справедливою вартістю пайових інструментів та балансовою вартістю боргу.

Обмежені виключення щодо подання порівняльної інформації відповідно до МСФЗ 7 для компаній, що вперше використовують МСФЗ.

МСФЗ 9 «Фінансові інструменти. Частина 1 : Класифікація та оцінка», замінює розділ МСБО 39, що відноситься до класифікації та оцінки фінансових активів та зобов`язань. Основні відмінності стандарту наступні:

Фінансові активи повинні класифікуватися за двома категоріями оцінки : оцінювані в подальшому за справедливою вартістю та оцінювані в подальшому за амортизованою вартістю. Рішення про класифікацію має ухвалюватися під час первісного визнання.
Інструмент в подальшому оцінюється за амортизованою вартістю тільки в тому випадку коли він є борговим інструментом і бізнес-модель компанії орієнтована на утримання даного активу для цілей отримання контрактних грошових потоків та одночасно контрактні грошові потоки за цим активом є тільки платежами за основною сумою та процентами. Вся решта боргових інструментів повинна оцінюватися за справедливою вартістю через рахунки прибутків і збитків.
Всі пайові інструменти повинні в подальшому оцінюватися за справедливою вартістю.

Зміни до МСФЗ 7 «Розкриття –Передавання фінансових активів», вимагають додаткового розкриття розміру ризику , що виникає під час передавання фінансових активів. Зміни включають вимоги до розкриття інформації за класами фінансових активів, що передані контрагенту, але обліковуються на балансі компанії, а саме: характер, вартість, опис ризиків та вигод, пов`язаних з активом. Також необхідно визначити розмір пов`язаного з активом фінансового зобов`язання та їх зв`язок. Якщо визнання активу припинено, але є ще певні ризики, пов`язані з переданим активом або певні вигоди, потрібне додаткове розкриття такої інформації. Банк не проводив операцій з передавання фінансових активів.

В травні 2010 року випущено удосконалення Міжнародних стандартів фінансової звітності, що набули чинності з 1 січня 2011 року. Удосконалення є поєднання суттєвих змін та роз`ясень таких стандартів : МСФЗ 1, МСФЗ 3, МСФЗ 7, МСБО 27, МСБО 34, тлумачення КТММФЗ 13.

У фінансовій звітності Банку за 2011 рік не здійснювався розрахунок впливу запроваджених нових обо переглянутих стандартів та тлумачень на фінансовий стан Банку на 31 грудня 2011 року та на 31 грудня 2010 року та на результати його діяльності за 2011 фінансовий рік та 2010 фінансовий рік.

Виконавець :

Котишевська І.Б. 205-59-93

Blog

Річний звіт 2011р. Ат «банк «таврика»