Національний транспортний університет Дніпропетровський державний технічний університет залізничного транспорту

Вид материала

Документы

Содержание Європеііська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) Європейський парламент (Європарламент Європейський союз Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру Єдина транспортна система України в особливий період Жертви нацистських переслідувань Жертва пожежі Забруднення атмосфери Забруднення біосфери Забруднення вод Забруднення космічного простору Забруднення населених пунктів Забруднення повітря Забруднення радіоактивне біосфери Забруднення Світового океану Забруднююча речовина Загроза пожежі Заклади охорони здоров'я Залишкові кількості Залізничний переїзд ... Полное содержание

Подобный материал:

• Дніпропетровський Державний Технічний Університет залізничого транспорту кафедра "Філософіі", 137.79kb.
• Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 793.22kb.
• Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ кафедра теорії та історії, 341kb.
• Міністерство освіти І науки україни прикарпатський національний університет імені василя, 1200.58kb.
• Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»,, 70.45kb.
• Навчально-методичний комплекс дисципліни " аграрна політика" для підготовки фахівців, 1320.76kb.
• Роль малих та середніх підприємств в економічному розвитку держави ( порівняльний аналіз), 314.38kb.
• Конференції, семінару, 1844.01kb.
• Студентів І молодих учених "Міжнародна співпраця як шлях країни до Європейського простору"дз, 76.74kb.
• Дніпропетровський національний університет, 117.86kb.

Є

Європеііська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) — торгово-економічна група країн Західної Європи, створена в 1960 р. (Австрія. Ісландія, Великобританія. Норвегія. Фінляндія. Португалія, Швеція, Данія, Швейцарія). Кожна країна проводить самостійну зовнішньо-торговельну полі гику у відно­синах з іншими країнами. Здійснюється безми і на торгівля всередині ЄАВТ при збереженні її членами самостійних тарифів у відносинах з іншнни країнами. Центр — м. Женева (Швейцарія).

Європейський парламент (Європарламент) — орган ЄС із 518 парламентаріїв формується шляхом загальних і прямих виборів в державах-членах ЄС. Європарламент є консультативним органом, здійснює дорадницькі функції при Раді Міністрів і Комісії, обговорює і затверджує бюджет об'єднання. Формально є і коїп рольним органом, оскільки незаі вердження доповіді Комісії двома третинами голосів членів Парламенту тягне за собою її відставку. Центр — м. Страсбург (Франція).

Європейський союз (ЄЄ) — регіональне західноєвропейське інтеграційне угрупувапня 15 держав (Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург: з 1973 р. — Великобританія, Данія. Ірландія: з 1981 р. — Греція; з 1986 р. — Іспанія. Португалія: з 1994 р. — Фінляндія, Швеція, Австрія). В 1967 р. в результаті злиття органів Європейського об'єднання вугілля і сталі. Європейського співтовариства з атомної енергії з органами ЄЕС утворилась триєдина інтеграційна організація з назвою — Європейське співтовариство. Мета — розвиток економічної інтеграції, проведення єдиної політики у відносинах з іншими країнами, створення європейської валютної системи, єдиного внутрішнього ринку. Центр — м. Брюссель (Бельгія). В лютому 1992 р. у нідерландському місті Маастріхті і міністри закордонних справ і фінансів 12 держав — членів Європейського співтовариства підписали Договір про Європейський союз, який передбачає трансформацію співтовариства в економічний, валю гний і політичний союз. Договір набрав чинності з 1 листопада 1993 р. У процесі західноєвропейської інтеграції неухильно зростає роль регіональної політики. Наприкінці 80-х рр. вона набула самостійного значення. В результаті створення Європейського союзу істотно розширились не тільки можливості проведення регіональної політики ЄС, але й зросла роль окремих регіонів країни — членів союзу в рамках інтеграційного процесу. На порядок денний поставлене питання про створення принципово нового утворення —«Європії регіонів». Планування стало важливим елементом формування нової географічної Західної Європи, в і. ч. у контексті глобалізації світової о господарства і його структурних зрушень. Європейська інтеграція створює нову географію розвитку. Одним із її пріоритетів стало пом'якшення порайонної нерівності. Виникають нові елементи мікрорайонування регіону. Крім «голубого банану» (трансформоване індустріальне ядро від Великобританії до Італії) формується широтний) пояс нової індустріалізації «зелена олива» (Північ Італії, Південь Франції. Каталонія. Північний Схід Іспанії). Функціональні міські райони розі лядаються як «двигуни перспективного розвитку» на основі новітніх технологій, сфери послуг і інтеграції. Намічена в 1986 р. «Сітка євроміст» крім столиць включає такі центри, як Роттердам, Мілан, Барселону, Гамбург, Глазго, Бірмінгем і а ін. Бюджет ЄС —основний міждержавний цеп тратіізованнії фонд грошових надходжень — членів ЄС. Існує з 1958 р. На нього припадає близько 80% ресурсів усіх міждержавних фондів членів ЄС. До міждержавних фондів належать також ресурси Європейського інвестиційного банку, бюджети Європейського об'єднання вугілля і сталі, Європейського об'єднання з атомної енергії (Євратом).

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру ( ЄДС)  центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям (НС) техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Єдина транспортна система України в особливий період  це транспорт та транспортна інфраструктура незалежно від форм власності, крім тих, що належать або передані Збройним Силам України та іншим військовим формуванням відповідно до мобілізаційних завдань.

Ж

Жертви нацистських переслідувань  особи, які в роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного і релігійного характеру, ворожого ставлення до націонал-соціалізму.

Жертва пожежі  загибла людина, смерть якої перебуває в прямому причинному зв’язку з пожежею.


З

Забезпечення якості  комплекс заходів, що плануються та систематично реалізуються з метою досягнення впевненості в тому, що здійснювані види діяльності відповідають нормам, правилам та стандартам з безпеки.

Забруднення —1) внесення в середовище або виникнення в ньому нових, не характерних для нього фізичних, хімічних, інформаційних та інших агентів; 2) збільшення концентрації агентів, що призводить до негативних наслідків.

Забруднення атмосфери — попадання в атмосферу або утворення в ній фізичних об'єктів, хімічних та інших речовин, що зумовлено головним чином антропогенними факторами (спалювання палива, промисловість, сіль­ське господарство, автотранспорт та ін.). Щорічно в світі при спалюванні тільки викопного палива в атмосферу викидається близько 25 млрд. т оксидів вуглецю, понад 700 млн. т пилу і газоподібних сполук. Найтоксичніші викиди в атмосферу дають такі галузі промисловості: чорна і кольорова металургія, хімічна, нафтохімічна, паливна та ін.

Забруднення біосфери — штучний вплив людини на біосферу, що призводить до появи в ній різних шкідливих компонентів (радіоактивних, хімічних та інших речовин), підвищення температури, шуму. Забруднення загро­жує здоров'ю людини, порушує нормальний стан навколишнього середовища. В біосферу попадає близько 50% видобутих із Землі металів, 30% хімічної сировини, близько 70% тепла, що виробляють електростанції. Нагромадження забруднень в атмосфері призводить до «парникового ефекту», руйнування озонового шару, зміни клімату. Поєднання окислів азоту і сірки з атмосферною вологою сприяє випаданню кислотних дощів. У результаті ядерних випробувань, викидів АЕС відбувається радіоактине забруднення. Важливим заходом у боротьбі з забрудненням біосфери є екологізація економіки шляхом впровадження безвідходної технології.

Забруднення вод  несприятливі зміни складу і властивостей води водного об'єкта в результаті надходження до нього забруднюючих речовин.

Забруднення гідросфери — надходження в гідросферу забруднювачів у кількостях і концентраціях, які здатні порушити нормальні умови середовища значних за розмірами водних об'єктів: рік, водосховищ, інших штучних водойм, озер, океанів і морів, ґрунтових і підземних вод. В усіх країнах світу щорічно скидається не менше 450 км³ промислових та побутових вод, і лише половина з них очищається. Постійно зростає кількість води, що споживається в промисловості. Так, для виготовлення 1 т цементу необхідно 4- 5 т води, для виробництва 1 т сталі — 100-120,1 т азотних добрив — 600. Великий металургійний комбінат споживає за рік стільки води, скільки і місто з мільйонним населенням. Щорічна витрата води на земній кулі на всі види водоспоживання становить близько 250 км*. а можливий водозабір з рік і підземних джерел — понад 600 км³. Для ліквідації дефіциту широко використовуються підземні води. Багато уваги приділяється перекиданню прісних вод з одного району в інший, опрісненню морської води. Найбільша в світі опріснювальна установка продуктивністю понад 13 тис. у добу працює в м. Шевченко на півострові Мангишлак (Казахстан). На думку вчених, ресурси прісної води можуть бути вичерпані вже в XXI ст. тому їх комплексне, раціональне використання і охорона — важливе завдання.

Забруднення космічного простору — процес забруднення космічного простору в результаті експлуатації ракетно-космічної техніки. Під дією со­ляної кислоти вихлопних газів ракетних двигунів змінюється хімічний склад газів, що зумовлює випадання кислотних дощів і забруднення атмосфери. За останні ЗО років для цивільних, наукових і військових потреб було запуще­но кілька тисяч штучних супутників Землі, більша частина з яких залишилась на орбіті, що веде до забруднення навколоземного простору. Часті запуски космічних кораблів можуть призвести до порушення рівноваги в земній атмосфері, зміни клімату. При кожному старті два твердопаливних прискорювачі викидають 150 т. алюмінію, який розсіюється в верхніх шарах тропосфери та стратосфери і стає причиною утворення аерозолей і хмар. Алюмінієвий шлейф може утворювати в стратосфері шар льоду вагою до 1000 т. Джерелами забруднення є також мікрохвильовий вплив на навколишнє середовище і продукти згорання, які виділяються ракетою в польоті. Забруднення космічного простору відбувається в результаті появи осколків величиною близько 10 см і менше від зупинення існування штучних супутників Землі і частин, які утворюються в результаті ударів метеоритів об поверхню космічних ракет. За даними американських вчених, на початку 1990 р. на навколоземних орбітах перебувало близько 21 тис. об'єктів різних розмірів, у т. ч. понад 1900 активних штучних супутників Землі. Навколо Землі рухаються мільйони тонн металу, пластмас, частинки фарби. Загальна маса космічного сміття на навколоземних орбітах у 15 тис. разів перевищує масу природного пилу. Це створює небезпеку для космічних польотів. Найважливіші заходи: зняття з орбіти за допомогою сміттєзбірників штучних супутників Землі; вловлювання дрібних частин космічного сміття за допомогою сітки з тонкої металевої плівки.

Забруднення населених пунктів — надходження в атмосферу, воду і грунти біологічних, фізичних і хімічних агентів, що несприятливо зміню­ють характеристику навколишнього середовища. Найбільшу роль в 3. н. п. відіграють теплоенергетика, хімічна і металургійна промисловість, транспорт. 3. н. п. призводить до зростання захворювань населення.

Забруднення повітря  це введення людиною, прямо або побічно, речовин або енергії в повітряне середовище, що тягне за собою шкідливі наслідки такого характеру, як загроза здоров’ю людей, нанесення шкоди живим ресурсам, екосистемам і матеріальним цінностям, а також нанесення збитку цінності ландшафту або перешкоди іншим законним видам використання навколишнього середовища; визначення “забрудники повітря” розуміється відповідним чином.

Забруднення радіоактивне біосфери — перевищення природного рівня радіоактивних речовин (радіонуклідів) у навколишньому середовищі. Воно може бути викликане як природними, так і антропогенними факторами (розробка радіоактивних руд, ядерні вибухи, аварії на АЕС та ін.). Особливо різко збільшується забруднення середовища радіонуклідами при аваріях на АЕС. За даними МАГАТЕ, на 1 січня 1990 р. у світі діяло 426 реакторів, у т. ч. в США — 110, Франції — 55. СНД — 46, Великобританії — 39, Японії — 39, Канаді — 18. Ці АЕС давали приблизно 16% світового виробництва електро­енергії. Лідером у розвитку ядерної енергетики є Франція (АЕС виробляють тут 74,6% електроенергії). В результаті катастрофи в 1986 р. на Чорнобильській АЕС сумарний викид радіоактивних речовин в атмосферу стано­вив приблизно 77 кг, причому більшість їх осіла в радіусі до 300-400 км від АЕС. На територію Білорусі попало 70 % викидів (в основному стронцій-90 і цезій-137). Радіоактивні речовини повітрям поширились на значну територію Європи, забруднивши басейни рік Дніпра, Дністра, Волги, курортні райони чорноморського узбережжя Кавказу. Загальна площа вражених лісів понад 2 млн. га, а на площі близько 400 га повністю загинули соснові ліси. В масштабі всієї біосфери сліди чорнобильської катастрофи збережуться протягом сотень років. У районах, що постраждали, підвищилась захворюва­ність анемією, серцево-судинними хворобами, знизилась народжуваність. Для попередження подібних аварій на АЕС організована Всесвітня асоціація орга­нізацій (ВАО), які експлуатують АЕС. Вона покликана надавати інформацію про роботу АЕС з метою підвищення безпеки і надійності ядерної енергетики.

Забруднення Світового океану — процес, пов'язаний з надходженням до його акваторії значної кількості антропогенних забруднювальних речовин (нафтові вуглеводи, біогенні речовини, пестициди, важкі метали, радіонукліди та ін.). Глобального поширення набули нові хлорорганічні сполуки (токса-фен, пестициди), які мають високу біоакумулятивну здатність і різкий токсичний ефект. Частка антропогенного стоку деяких найважливіших забруднювальних речовин у Світовий океан становить: свинцю — 92 %, ртуті — 70. кадмію — 50. нафти 88. пестицидів — 100%. Важливим джерелом надходження різних забруднювальних речовин в океан є атмосфера, звідки потрап­ляють біогенні сполуки (фосфор, азот), синтетичні органічні компоненти (вуглеводи, ДДТ та ін.). Поява значної кількості органіки призводить до «цвітіння» вод і виникнення «червоних проток» у різних районах океану. Підраховано, що в водах і донних відкладах уже сконцентровано близько 500 тис. т ДДТ. Особливу небезпеку викликає нафтове забруднення вод океану. В океан щорічно попадає близько 12т сирої нафти. Найбільш високим рівнем (до 300 мг/л) забруднення нафтою характеризуються окремі райони Індійського океану, а в східній частині Середземного моря цей показник — 50 мг/л. Забруднені речовини, які потрапили в океан, мігрують і збільшують свої концентрації. Все це зумовлює поступову деградацію морських біоценозів, виникають різні захворювання живих організмів. Окремі з них здатні нагромаджувати шкідливі компоненти в значних обсягах: макрофіти, фітопланктон — свинець і ртуть, молюски і ракоподібні — кадмій та ін.

Забруднююча (атмосферне повітря) речовина  будь-яка речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить до атмосферного повітря і може прямо або опосередковано діяти на навколишнє природне середовище і здоров'я людини.

Забруднююча речовина  речовина, що спричиняє погіршення якості води.

Забруднюючі атмосферне повітря речовини (забруднюючі речовини ЗР)  домішки в атмосферному повітрі, які можуть негативно впливати на здоров'я людей або навколишнє середовище.

Загоряння  виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

Загроза пожежі  ситуація, що склалася на об’єкті, яка характеризується ймовірністю виникнення пожежі, що перевищує нормативну.

Займання  неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем без завдавання шкоди.

Зайнятість — суспільне корисна діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм, як правило, за­робіток (трудовий доход). Міжнародною організацією праці визначені найшляхом скорочення робочого часу або відкриттям нових робочих місць, пере­міщеннями персоналу. Система поширюється лише на постійний персонал фірми. Модель США передбачає децентралізацію ринку робочої сили. У кожному штаті є свої закони про зайнятість, про допомогу безробітним, свої фонди страхування. Під час спаду в економіці або в зв'язку з нерентабельною роботою практикують звільнення працівників. Щорічно працівники фірми підписують колективні договори з адміністрацією, в яких рівень зарплати та її підвищення пов'язані з рівнем і зростанням продуктивності праці. Але системою договорів охоплено лише 25% працівників, а решта зайнята на основі контрактів, укладених на тривалий час. У контрактах зарплата залежить від складності роботи. Шведська модель базується на активній політиці держави і фірм у вирішенні проблем зайнятості населення і будуються на таких економічних засадах: обмежувальна фіскальна політика¹; здійснення політики «солідарності» у заробітній платі, що забезпечує рівновагу зарплати за однакову працю, незалежно від фінансового становища підприємства; здійснення активної політики на ринку робочої сили; реалізація селективного економічного росту, який полягає в державній підтримці секторів з низькими економічними показниками, але необхідних для суспільства. Модель гнучкого ринку праці передбачає мобільність праці; територіальну, галузеву та іншу рухливість працівників; дистанційну гнучкість: оптимальне розосередження працівників по виробництвах, підприємствах, філіях; гнучку зайнятість; еластичність і маневреність органі-заційних форм найму і трудової діяльності; функціональну гнучкість: взаємозаміню­ваність працівників, що володіють різнобічними професійними навиками; гнучкі системи оплати праці. В США і країнах ЄС 2/3 працюючих по найму належать до традиційно зайнятих, 1/3 — до гнучкої робочої сили. Адміністративно-командна модель характеризується відсутністю механізму стимулювання ефективного використання робочої сили, централізованим встановленням рівня зарплати, дефіцитом робочої сили, недооцінкою послуг, спрямованих на управління капіталом.

Заклади охорони здоров'я  підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Залишкові кількості  вміст діючої речовини пестицидів і агрохімікатів, їх похідні і продукти перетворення в живих системах (метаболіти) і у навколишньому природному середовищі.

Залізниці — 1) підприємства залізничного транспорту, які здійснюють перевезення пасажирів, багажу і вантажів у вагонах, що рухаються по рейкових коліях за допомогою механічної тяги; 2) рейкові колії для руху заліз­ничних поїздів. Включають: рейкові колії з штучними спорудами (мостами, естакадами, тунелями), пункти для зупинок, станції і вузли з експлуатацій­ними спорудами (вокзалами, депо, майстернями), засобами енергопостачання, автоматики і телемеханіки та ін. 3. розрізняють: за призначенням — загаль­ного користування і промислового транспорту (під'їздні і технологічні шляхи підприємств); за видом застосовуваної тяги — електричної, дизельної (тепловозної) та ін.: за кількістю колій — одно-, дво- і багатоколійні: за шириною колії — з нормальною (1520 мм в Україні, країнах СНД і Балтії, Фінляндії; 1435 мм в інших країнах) — 74% протяжності 3. світу, широкою (1676 мм і 1600 мм) — 7 %. середньою (1067 мм і 1000 мм) — 17%. вузькою (від 600 до 900 мм, в Україні і країнах СНД і Балтії — 750 мм) — 2%. Виділяють такі функціональні типи 3.: магістральні (на основних напрямках вантаже- і паса-жиропотоків між окремими країнами, районами, центрами), місцеві (в ме­жах району), піонерні (на трасах господарського освоєння нових районів). під'їздні (з'єднують тупикові периферійні пункти виробництва промислової та сільськогосподарської продукції з станціями магістральних і місцевих 3.). Загальна довжина залізниць світу 1,3 млн. км. Залізниці є в 140 країнах світу. Найбільші з них: Транссибірська (Москва - Чглябінськ – Новосибірськ - Хабаровськ - Владивосток — 9332 км); Трансазіатська (Стамбул – Анкара - Тегеран - Керман - Лахор - Делі - Калькутта - Дак ка - Сіттагонг — понад 7 тис. км); Трансканадська (Прінс - Рукерб - Бдмонтон - Вінніпег - Монреаль - Квебек — 4900 км); Трансавстралійська (Сідней - Мельбурн - Аделаїда -Перт — 3160 км); Трансамериканська (Сан-Паулу - Корумба - Ла-Пас - Ан-тофагаста — понад 3 тис. км) і Трансмагрібська (з Марокко в Туніс — 1900 км). 6 травня 1994 р. було відкрито залізничний євротунель під Ла-Маншем — його підводна частина довжиною близько 38 км знаходиться на глибині 25-45 м під морським дном. Тунель складається із трьох паралельних проходів довжиною по 50,5 км між портами в Фолкстоні (Великобританія) і Кокелесі (Франція). На залізницях світу експлуатуються понад 100 тис. тепловозів і 50 тис. електровозів.

Залізничний переїзд  перехрешення дороги із залізничними коліями на одному рівні.

Залізничний транспорт — вид транспорту, який здійснює перевезення вантажів і пасажирів по залізницях. Від інших видів наземного транспорту відрізняється масовістю потоків різноманітних вантажів і пасажирів, відносно низькою собівартістю перевезень у великих обсягах і на далекі відстані. Частка 3. т. у перевезеннях більшості країн світу помітно скорочується завдяки прискореному розвиткові інших видів транспорту (головним чином автомобільного, повітряного, трубопровідного). Інтенсивна автомобілізація і будівництво автострад привели до скорочення довжини залізниць в США, країнах Зах. Європи і ряді інших країн. Світовий вантажообіг залізниць становить 8000 млрд. т/км (1990 р.). Половина виконуваних вантажних перевезень припадає на вугілля. В Америці вантажообіг залізниць становить 2000 млрд. т/км (в тому числі в США — 1500 млрд. т/км), в Азії — 1500 млрд. т/км (з них 1100 млрд. т/км — в Китаї), в Африці — 120 млрд. т/км.

Залпові викиди  викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які кількісно і якісно передбачені технологічними регла-ментами виробництв.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій  підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно -гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків.

Заражена країна - країна, в якій, за повідомленням ВООЗ,є особи, заражені будь-якою інфекційною хворобою, зазначеною у пункті 1 цих «Правил санітарної охорони території України».

Заражений район  район (територія), де через певні особливості, густину та мобільність населення і/або потенційні можливості розповсюдження переносників і тварин  резервуарів інфекції можуть підтримуватися умови для передачі інфекційної хвороби.

Заражена особа  особа із захворюванням на будь-яку інфекційну хворобу, зазначену у пункті 1 «Правил санітарної охорони території України» або яка є переносником збудників такої інфекційної хвороби в інкубаційному періоді чи її носієм.

Заражений транспорт  морські, річкові, повітряні, залізничні, інші транспортні засоби міжнародного сполучення, в яких під час медичного (санітарного) огляду виявлено особу, заражену будь-якою інфекційною хворобою, зазначеною у пункті 1 «Правил санітарної охорони території України», або з підозрою на наявність інфекційної хвороби, чи виявлено гризунов, у тому числі загиблих, комарів тощо, які є переносниками збудників інфекційних хвороб.

Засіб індивідуального захисту  засіб, який призначений для захисту одного працюючого.

Засіб колективного захисту  засіб, призначений для одночасного захисту двох і більше працюючих.

Засмічення вод  привнесення у водні об'єкти сторонніх пред­метів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод.

Засоби індивідуального захисту пожежників  сукупність техні­чних засобів, призначених для захисту пожежників від небезпечних факторів під час гасіння пожеж та (чи) ліквідації їх наслідків.