Адміністративно-процедурний кодекс україни
| Вид материала | Кодекс |
- Закон україни про адміністративно-територіальний устрій України, 286.08kb.
- План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
- Закон україни "Про територіальний устрій України", 368.25kb.
- Факс: (+38044) 235-98-27, 76.71kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- В. М. Сінченком виборчий кодекс україни Цей Кодекс, 7360.68kb.
- Митний кодекс україни, 2124.26kb.
- Митний кодекс україни, 2095.35kb.
- Митний кодекс україни, 2384.63kb.
- Митний кодекс україни, 2360.26kb.
2. Обґрунтування необхідності прийняття регуляторного акта
В адміністративному законодавстві України саме процедурна частина є найменш розвиненою, тому прийняття проекту Кодексу дозволить вперше на законодавчому рівні врегулювати всю сукупність багатоманітних відносин між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами. Кодекс дозволить зробити діяльність органів влади впорядкованою, а становище приватних осіб - захищеним.
3. Визначення цілей державного регулювання
Одна з найважливіших гарантій забезпечення прав і законних інтересів осіб у відносинах із державою та її органами - чітка регламентація процедурного аспекту відносин особи і влади.
Кодекс має стати "загальним" нормативно-правовим актом, що запровадить якісно новий рівень законодавчої регламентації процедур зовнішньо-управлінської діяльності органів влади та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з державою, що дозволить забезпечити рівність осіб перед законом та забезпечить ефективність здійснення контролю, зокрема судового, за законністю діяльності органів влади.
4. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення встановлених цілей
В якості альтернативи до запропонованого регулювання можливо розглянути збереження чинного регулювання зазначених питань, за якого більшість процедурних елементів відносин органів влади з громадянами або не регулюються законодавством взагалі, або ж регулюються підзаконними нормативно-правовими актами, що призводить до проявів бюрократизму, свавілля та корупції з боку службовців. При цьому більшість нормативно-правових актів у цій сфері не відповідають стандартам Ради Європи, зокрема, не забезпечують права особи на участь у вирішенні справи, що стосується її прав та законних інтересів.
5. Аргументування переваги обраного способу досягнення встановлених цілей
Прийняття проекту Кодексу дозволить на законодавчому рівні врегулювати порядок діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у частині їх відносин з фізичними та юридичними особами, що, в свою чергу, дозволить захистити права і законні інтереси особи у відносинах з державою, сприятиме обмеженню проявів бюрократизму, свавілля та корупції з боку службовців, підвищить ефективність роботи органів влади.
6. Описання механізму і заходів, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття регуляторного акта
Проектом Кодексу пропонується врегулювати відносини, що виникають у діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших державних органів, а також підприємств, установ, організацій, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні управлінські (виконавчі та розпорядчі) функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, щодо забезпечення реалізації та захисту прав і законних інтересів осіб та виконання ними визначених законом обов'язків, а також регламентувати процедури розгляду адміністративних справ.
Одне із ключових місць у комплексному розумінні суті адміністративної процедури посідають принципи, за якими вона здійснюється. Тому розділ I "Загальні положення" проекту Кодексу майже повністю присвячений принципам, а саме: верховенства права, законності, рівності учасників адміністративного провадження перед законом, використання повноважень з належною метою, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості) адміністративного органу, пропорційності, гласності та відкритості, своєчасності та розумного строку, гарантування правового захисту тощо. Ці принципи наповнені також конкретними механізмами через права та обов'язки учасників адміністративної процедури.
Засади адміністративного провадження визначені у розділі II проекту Кодексу. Так, окремі глави визначають склад та статус учасників адміністративного провадження (адміністративний орган, адресат (в тому числі, заявник, оскаржувач), заінтересована особа) та осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи (свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі): їх правосуб'єктність, права та обов'язки. Регулюється питання забезпечення неупередженості адміністративного органу, а також об'єктивності в діяльності осіб, які сприяють розгляду справи, в тому числі визначені підстави для можливих відводів.
У цьому ж розділі проекту Кодексу пропонується врегулювати питання документування адміністративного провадження, доказів, адміністративних витрат (адміністративного збору та витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження), а також строків (порядку їх обчислення, поновлення та подовження процедурних строків).
Підхід до поділу адміністративного провадження на види у залежності від ініціатора справи (особа або адміністративний орган) знайшов своє відображення у регулюванні стадії ініціювання провадження, і насамперед у главі, присвяченій поданню заяви особою: визначається форма та зміст заяви, порядок її реєстрації, залишення заяви без руху, направлення за належністю тощо. Слід зазначити, що відносини стосовно надання адміністративних послуг (у порядку адміністративного провадження за заявою) регулюватимуться у частині процедури їх надання цим Кодексом та іншими законами, що регулюють відповідні відносини. Наприклад, положеннями Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" регулюється загальний порядок отримання ліцензій суб'єктами господарювання, а Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" детально регламентовано процедуру реєстрації суб'єктів господарювання.
У цьому ж розділі також визначається порядок відкриття та підготовки адміністративної справи до вирішення (зокрема, витребування додаткових документів та відомостей, розгляд клопотань учасників адміністративного провадження, доступ до матеріалів адміністративної справи, отримання погоджень та висновків від інших органів, огляд на місці, огляд речей), зупинення та закриття адміністративного провадження, а також розгляду та вирішення адміністративної справи.
Процедура розгляду індивідуальної справи, як відомо, завершується прийняттям адміністративного акта. У цій частині новелою проекту Кодексу є доповнення розділу про адміністративний акт главою про чинність та припинення дії адміністративного акту, а саме: визначаються умови, за яких адміністративний акт є нікчемним, умови правомірності адміністративного акта, відкликання або визнання його недійсним, встановлюється можливість перегляду адміністративного акта за нововиявленими обставинами тощо.
Адміністративне оскарження виділено у окремий розділ проекту Кодексу. Суб'єктом розгляду скарги за проектом є вищий відносно адміністративного органа, що розглядав адміністративну справу, орган виконавчої влади, орган чи посадова особа місцевого самоврядування, які уповноважені розглядати і приймати рішення з порушених у скарзі питань. Також суб'єктом розгляду скарги може бути комісія, утворена адміністративним органом для розгляду скарг.
Окремим розділом проекту Кодексу визначається порядок виконання адміністративного акта, в тому числі примусового.
7. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акта
Врегулювання адміністративної процедури слугує:
підвищенню якості управлінських рішень щодо їх фахової коректності та професійної ефективності;
забезпеченню панування правової безпеки в державі завдяки тому, що управлінські рішення не можуть свавільно прийматись або знову скасовуватись органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, іншими державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями, їх посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні управлінські (виконавчі та розпорядчі) функції, а тільки за наявності відповідних передумов та в рамках процедури, яка відповідає принципам правової держави;
ефективність та дієвість діяльності адміністративних органів, і особливо дія індивідуальних актів, може бути підсилена та підвищена завдяки тому, що адміністративні органі за допомогою адміністративної процедури примушуються законом, по-перше, ознайомлюватися з інтересами громадянина в рамках процесу прийняття рішень, а по-друге, достатньо їх ураховувати. Знання інтересів громадянина, поряд з інтересами держави, надає органам влади можливість проаналізувати проблему, яку потрібно вирішити, з усіх ракурсів. У зв'язку з цим існує більша ймовірність того, що на основі широкого врахування інтересів поліпшиться якість, професіоналізм і ефективність прийнятого рішення. В тій мірі, в якій громадянин як адресат адміністративного акта побачить (а він побачить це не пізніше обґрунтування адміністративного акта), як і наскільки в рамках процедури були враховані висловлені ним інтереси, підвищується ймовірність того, що він сприйме рішення і не чинитиме опору управлінню. Така ситуація має вирішальне значення у відносинах держава - громадянин: бо фактом є те, що стабільність держави та її дієздатність залежать в основному від того, наскільки громадянин довіряє владі.
Реалізація вимог запропонованого регуляторного акта не потребує додаткових витрат Державного бюджету України.
8. Очікувані результати прийняття регуляторного акта
| Вигоди Витрати | |
| У сфері держави | |
| Чітка регламентація процедурного аспекту відносин особи і влади яка унеможливить свавільність дій державних службовців чи службовців органів місцевого самоврядування та стане вихідною точкою для здійснення контролю, зокрема судового, за законністю діяльності органів влади. | Витрати із державного та місцевих бюджетів відсутні |
| У сфері громадян | |
| Забезпечення рівності осіб перед законом, адже до всіх однопорядкових справ застосовується однакова процедура. Оновлення інституту адміністративного оскарження, як ефективного механізму захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з державою. | Витрати із державного та місцевих бюджетів відсутні |
9. Оцінка ризику впливу зовнішніх чинників на дію регуляторного акта
Немає.
10. Обґрунтування строку чинності регуляторного акта
Відповідно до Прикінцевих положень проекту Закону строк дії акту не є обмеженим.
11. Визначення показників результативності регуляторного акта
Основним показником результативності регуляторного акта є врегулювання на законодавчому рівні порядку діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у частині їх відносин з фізичними та юридичними особами, що дозволить захистити права і законні інтереси особи у відносинах з державою, сприятиме обмеженню проявів бюрократизму, свавілля та корупції з боку службовців, підвищить ефективність роботи органів влади.
12. Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності регуляторного акта
Базове відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта буде здійснюватись до дати введення в дію цього акта шляхом збору пропозицій і зауважень та їх аналізу.
Повторне відстеження - через два роки з дня введення в дію акту, в результаті якого відбудеться порівняння показників базового та повторного обстеження. У разі виявлення неврегульованих та проблемних питань шляхом аналізу якісних показників дії цього акта, ці питання будуть врегульовані шляхом внесення відповідних змін.
Періодичне відстеження здійснюватиметься раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження. Установлені кількісні та якісні значення показників результативності акта порівнюються із значеннями аналогічних показників, що встановлені під час повторного відстеження.
Відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта проводитиметься Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.
| Міністр юстиції | О. Лавринович |