В. В. Молодиченко формування екологічної культури школярів навчально-методичний посібник

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание Завдання екскурсії Місце проведення екскурсії План екскурсії

Подобный материал:

• Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
• План комплексних заходів з екологічної освіти І виховання та формування екологічної, 99.84kb.
• Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
• Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
• Затвердити План комплексних заходів з екологічної освіти І виховання та формування, 174.97kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
• Програма з біології для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, 383.64kb.
• Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
• Фомін О. В. Формування етичної культури школярів засобами краєзнавства та мистецтва., 50.34kb.

Завдання екскурсії:

Освітні: конкретизувати знання учнів про різноманіття дерев’янистих, чагарникових, трав’янистих рослин рідного краю, показати відповідність будови рослин умовам їх життя, формувати навички визначення рослин за зовнішнім виглядом.

Виховні: формувати науковий світогляд переконанням учнів у матеріальності, пізнавальності та прогностичності природних об’єктів, здійснювати екологічне (на основі вивчення залежності будови рослин від факторів зовнішнього середовища), природоохоронне та краєзнавче (на основі формування активної особистої позиції з питань охорони природи і ознайомлення з рослинністю рідного краю), національне (на основі ознайомлення з рослинами-символами України, їх використання в фольклорі та усвідомлення своєї національної приналежності), естетичне (шляхом розвитку почуття прекрасного) виховання:

Розвивальні: розвивати спостережливість при вивченні особливостей зовнішньої будови рослин, при визначенні їх видової приналежності, стимулювати пізнавальну активність учнів шляхом організації роботи в природних умовах, розвивати самостійність при виконанні індивідуальних завдань.

Місце проведення екскурсії: станція екологічної стежки МДПУ “Без верби і калини нема України”.

Час проведення екскурсії: екскурсію доцільно проводити навесні або восени.

Обладнання: записні книжки, олівці, фотоапарат, картки-завдання.

Об’єкти для спостереження на екскурсії:

1. дерева: груша, вишня, яблуня, верба, тополя, дуб, береза, явір, клен;
   
2. кущі: терен, калина;
   
3. ліани: виноград;
   

4) трав’янисті рослини: соняшник, волошка, чорнобривці, мак, мальви, барвінок, гарбуз, горох, чебрець, хміль, жито, очерет.

І. Підготовка до екскурсії.

Виходячи з теми та задач екскурсії, вчитель початкових класів розробляє її план та маршрут. Потім ознайомлюються з місцем майбутньої екскурсії, систематичним різноманіттям рослин станції “Без верби і калини нема України”, уточнює видову назву рослин, що дає можливість не тільки конкретизувати план, але й продумати методи її проведення.

Наступний етап – робота з літературними джерелами, під час якої вчитель вибирає рослини для вивчення на екскурсії, підбирає цікаві факти, обмірковує, як організувати спостереження учнів, які питання ставити учням, складає завдання для індивідуальної роботи учнів.

Після чого вчитель розбиває учнів на групи для самостійної роботи, розподіляє поміж ними завдання, знайомить зі списком потрібного для екскурсії обладнання, повідомляє, якими повинні бути одяг та взуття. Учням заздалегідь дають завдання підготувати цікавий фольклорний матеріал про певні рослини. В той же час вчитель готує картки-завдання для організації самостійної роботи учнів під час екскурсії.

План екскурсії

1. Вступне слово вчителя.
   
2. Характеристика видового складу рослин станції екостежки.
   
3. Рослини-символи в українському фольклорі.
   
4. Самостійна робота учнів.
   
5. Закріплення знань учнів про рослини-символи в ході проведення вікторини.
   
6. Підсумки проведення екскурсії, узагальнення результатів спостереження, оцінка поведінки учнів на екскурсії.
   

II. Проведення екскурсії

1. Вступне слово вчителя.

Світ рослин життєво необхідний людині. Протягом тисячоліть багато рослин використовуються в найрізноманітніших сферах господарської діяльності, вони є незамінними продуктами харчування, цілющими оздоровчими засобами. Разом з величезним практичним значенням рослини займали значне місце в широкому комплексі традиційних вірувань та звичаїв. Обряди і повір’я пов’язані з деревами, травами, зіллям і квітами, доносять відгомін уявлень наших предків про навколишню природу і базуються як на реальних, так і на уявних властивостях рослин. Рослинні мотиви та образи широко представлені в українському фольклорі. Майже в усіх жанрах усної словесності рослинна символіка є одним із важливих вирішальних засобів.

Сьогодні ми з вами познайомимося з природою рідного краю, з рослинами, які є символами, оберегами нашого народу і тому українці з любов’ю і пошаною ставляться до них, оберігають та намагаються збільшити їх чисельність.

Але, по-перше, я хочу звернути вашу увагу на необхідність бережливого ставлення до охорони природи. Ми з вами уперше на екскурсії, тому коротко ознайомимося з правилами техніки безпеки та згадаємо правила поведінки на природі (бесіда).

2. Знайомство учнів з видовим складом рослин – символами українського народу, які зростають на станції «Без верби і калини нема України»; відображенням їх у фольклорі.

Інформаційний матеріал

Калина

Ця рослина здавна шанована в Україні. Який кущ наймиліший для серця українця? Народ на це відповів так: “Нема квітки на всім світі, як на тій калинці”. По всіх українських садибах цвітуть калинові кущі. Не було хати, біля якої не кущувала б калина. Саджали їх біля колодязів, щоб вода була здоровою і смачною, поруч із вікнами відразу після завершення будівництва оселі. На початку зими, коли в сірих холодних сутінках журилися села, червоні грона гордої калини звеселяли серця селян, наповнювали їхні душі спокійним очікуванням світлих змін. Недаремно калину називали в народі “гордовиною” — вона була прикрасою, гордістю зимового українського садка. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. “Не ламайте калину, бо накличете мороз”, — попереджала мати дітей, які влаштовували свої забави під калиновими кущами.

Дівчата весною прикрашали коси її квітами. Коли кетяги достигали, їх чіпляли попід стріхою. У народній медицині не було кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай.

Про неї складено безліч пісень, прислів’їв, приказок: “Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте”, “Дівчина, як калина” тощо.

Славнозвісна калина здавна була в Україні поетичним символом дівочої краси, жіночої скромності й чарівності. Цей образ оспівується в багатьох думах, переказах, піснях:

Ой ти, дівчино - червона калино,

Як мені на тебе дивитися мило.

Де ти, калино, зросла такая,

Такая високая, такая червоная

Листоньком широкая?

Калина потрібна була в численних обрядах, особливо у весільному. Коли випікали коровай, неодмінно прихорошували його гілочками калини, квітчали весільний вінок молодої.

Народна любов до цього дерева збереглася до наших днів. З жодним деревом на пов’язано стільки поетичних символів, як з калиною, жодне не овіяне такою кількістю вірувань і повір’їв.

Калина – це символ рідної землі, отчого дому, батьківської хати.

У козаків-запоріжців саме червона калина була втіленням поняття “Вітчизна”, “Батьківщина”:

Ой поїхав на чужину

Та там і загинув,

Свою рідну Україну

Навіки покинув.

Звелів собі насипати

Високу могилу,

Звелів собі посадити

Червону калину:

“Будуть пташки прилітати

Калиноньку їсти,

Будуть мені приносити

З України вісті!”

***

Ой у лузі червона калина

Похилилася.

Чогось наша славна Україна

Зажурилася.

А ми тую червону калину

Підіймемо,

А ми нашу славну Україну

Гей-гей розвеселимо!

Калина – це спомин про домівку, пам’ять про рідну матір, її турботу і пестливі руки. “Ой у лузі калина з квіточками, наче матуся, з діточками”, – кажуть у народі.

Калина символізує свято Коляди, Різдва. Нею прикрашають Дідуха та Різдвяні короваї.

Значне місце калинова символіка займає в українській вишивці, яка характеризується геометричними та стилізованими рослинними мотивами. Вона відзначається високими мистецькими якостями, багатством фарб, золототканими складовими. У вишивці рушників і сорочок застосовуються грона виноградної лози, гілки калини, розкішні квіти.

Таким чином, народнопоетична символіка калини має походження від давніх уявлень людини про природу та навколишній світ, вказує на нероздільність людини з природою.


Верба

Поширеним елементом українського пейзажу є верба. “Без верби і калини нема України”, – кажуть в народі. Верби над ставком – пейзажна прикмета українського села. Це дерево, що виростає навіть із встромленого в землю свіжозрубаного кілка, було відоме як невибагливе й швидкоростуче. Верба – ніби позначка води на землі. На сухому місці або там, де вода знаходиться надто глибоко, це дерево ніколи не ростиме, тому за розташуванням вербових дерев селяни визначали підземні джерела і місця, де доцільніше копати криницю. “Де срібліє вербиця – там здорова водиця”, – казали в народі, бо знали про її здатність бути природним фільтром усіляких домішок, що містяться у водах річок та озер. Ось чому люди брали (й сьогодні беруть) воду для пиття в річці під вербою. Мабуть, саме тому, копаючи криницю, на дно клали вербову дощечку або опускали її у відро з водою. Деревина верби використовувалась у будівництві, для виготовлення деяких побутових речей. У народі знали лікувальні, зокрема протизастудні, якості кори верби.

Здавна верба на Україні вважалася священним деревом. Верба відігравала важливу ритуально-обрядову роль. Верба – оберіг, священне, всесвітнє дерево, символ Вербної неділі й Купайла.

Шостий тиждень Великого посту називався Вербним (вербичем). На Вербному тижні у церквах освячували вербові гілочки. За народними уявленнями гілочки верби, посвячені в церкві в останню неділю перед Великоднем – вербну неділю, набували магічних властивостей. Повернувшись додому, цими лозинками били членів родини, примовляючи: “Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень, недалечке червоне яєчко; будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля!” Дерево, в якому буяли весняні соки, повинно було передати людині силу, здоров’я, вроду. Освячену вербу тримали на покуті за образами. Вірили, що ця верба, якщо кинути її проти вітру, відводила блискавку. Освячені вербові гілочки втикали у кутках ниви, з якої прагнули одержати багатий врожай. Вербою окурювали хату від пропасниці, її клали у воду, в якій купали хвору дитину, вербовий настій пили, щоб не боліла голова.

На Купайла дівчата прикрашають вербове деревце стрічками, віночками, намистом, квітами і водять навколо нього хоровод. Тут верба – символ жіночого природного начала. Про це й Купальська пісня:

Наше купайло з верби, з верби,

Котре краще, прийди, прийди.

Котре краще, прийди, прийди.

Котре гірше, не йди, не йди.

Верба опоетизована народом разом із калиною:

А у нашого господаря золота верба,

А на тій вербі золота кора,

А на тій вербі рожеві квіти.

Ой то не верба – Йванкова жона,

Ой то не квітки – то Йванкові діти...

Де стоїть верба не рік, не два.

Не стій, вербо, розвивайся,

Розвий собі сімсот квіток,

Сімсот квіток і чотири,

Всім боярам по квіточці

Усім дружкам по квіточці...

Верба присутня також у весільному обряді та у весняних хороводах, що символізують одруження і розвиток роду.

Вербу з повним правом можна назвати українським деревом-тотемом, від якого, як вірили, походять люди. Вірогідно, в найдавніші часи верба символізувала Богиню чародійства, яка опікувалася дітонародженням. Недарма в українців існує повір’я, що “дітей знаходять на вербі”.


Дуб

Дуб здавна користується в народі глибокою шаною. Наші предки найбільше поклонялися цьому дереву, як Богу. У давні часи дуб виступав аналогом святині (храму) - місця, де здійснювалися релігійні обряди. Ще стародавні слов’яни влаштовували біля лісових велетнів обрядові дійства, приносили жертви богам. У народній релігії дуб вважається деревом Перуна-громовержця, символом мужності, чоловічого начала.

Дуб шанували за довголіття, міцність, вологостійкість.У XIX ст. на Зелені свята влаштовували так званий гральний дуб. У центрі села, а іноді за околицею, ставили довгу жердину з прикріпленим зверху колесом, прикрашали її травами, квітами, стрічками, обкопували невеликим рівчаком. Довкола такого дуба відбувалися ігри, що супроводжувалися спеціальними піснями. Цей обряд символізував розквіт природи, початок літа.

За переказами під дубом завжди спинявся спочити стомлений козак Мамай, і навіть після короткого перепочинку сила його чудодійно прибувала. Сучасні дослідники з подивом для себе відкрили, що біоритми цього дерева збігаються з частотою биття серця людини. За переказами, воїни-слов’яни перед боєм йшли до дубового гаю, щоб набратися сили й укріпити бойовий дух. Оспіваний в народних думах та піснях дуб є символом молодого козака:

Чом дуб не зелений:

Лист хмара прибила,

Козак невеселий –

Лихая година.

“Міцний, як дуб”, – кажуть про сильного чоловіка. Коли в сім’ї народжувався син, до першої купелі клали три листочки з верхівки дуба, зірвані матір’ю заздалегідь, з дотриманням певних ритуалів, і висаджували дубок.

Напар з листя мати доливає синам до купелі, примовляючи при цьому:

Гой, Дубе, Дубе, мій діду любий!

Ходи в господу до нашого роду,

На наших синів дай свою силу,

Щоб злії духи їх не косили.

На наших синів дай свої м’язи,

Щоб злії духи не рвали в’язи.

На наших синів дай свої моці.

Щоб були з Перуном

На кожному кроці!

У весільних приповідках і побажаннях дуб виступає символом подружнього життя (Дарую два дубочки, щоб жили в парі, як голубочки), міцного здоров’я й довголіття молодих (Дарую дуби, що в діброві, будьте дужі та здорові). Коли народжується син, батьки за народним звичаєм висаджували два жолуді, коли донька – висівали калинове зерно.

Береза

Береза завдяки своїй білій корі стала символом чистоти, дівочої ніжності. Вона також вважалася оберегом від злих духів, тому її часто садили біля хати, щоб милувала око і захищала садибу. Її заборонялося вирубувати як священне дерево.

Жіноча символіка берези відображена в оздоровчій магії. Листя берези матері заварюють для приготування купелі для своїх дочок. В українському фольклорі збереглося замовлення:

Прошу, Березко, рушати в купіль,

Щоб моє серце всім було любе,

Прошу, Березко, в добру годину,

Щоб тільки добре не знало спину.

Прошу, Березко, в купіль-воду.

Кидай, Березко, під ноги рутку.

Щоб моя доня не мала смутку.

Входить до дівочих купальських та інших обрядів. Часто згадується не тільки в піснях, а й у колядках та інших священних текстах, замовляннях тощо. Береза – як пара дубу в замовлянні: “Дубе, дубе! Ти чорний: у тебе, дубе, біла береза, у тебе дубочки-синочки, а в берези – дочки”.

Широко використовувалась кора берези – береста для “берестяних грамот”. На ній писали листи, робили різні побутові записи тимчасового значення. В часи, коли папір був занадто дорогим і використовувався для книжок, вживалося письмо на бересті. Для цих грамот бересту знімали так, щоб не пошкодити самого дерева, адже місця, де був знятий тонкий шар кори, мають властивість нарощувати нову кору.


Барвінок

Барвінок вважається головною квіткою українців. Ось чому Україну можна назвати барвінковим краєм.

Барвінок – вічнозелена трав’яниста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом, тому його нерідко ще називали “зеленкою”. Голубі пелюстки барвінку розкриваються о шостій годині ранку і закриваються увечері близько п’ятої години. Вважалося, що хто посадить у себе на подвір’ї кущик барвінку, той обов’язково дочекається щастя.

В українському фольклорі це символ молодості, кохання та шлюбу. Вінком, сплетеним із барвінку, прикрашали голову молодої на весіллі. Живучість і витривалість барвінку, краса його цвіту оспівані в багатьох народних піснях.

Весільні пісні:

Спасибі тобі, сваточку,

За твою кудряву квіточку,

За хрещатий барвіночок,

За запашний васильок,

За червону калину,

За твою добру дитину.

Коли скресали сніги, розливалися весняні води, дівчата співали веснянки. І серед тих пісень чимало про барвінок:

Та весна, весна днем красна,

Та що ти нам, весно, принесла?

Та принесла я вам літечко,

Зеленеє житечко,

Та хрещатенький барвінок,

Та запашненький васильок.

Барвінок у піснях – це й хлопець, вродливий, стрункий парубок. У народі живе легенда про нього. Було це давно, коли на українську землю нападали турки й татари. Якось в одному селі вороги винищили всіх людей. Лише парубок і дівчина сховалися в лісі. Але й тут їх знайшли бусурмани і вбили. З парубочої крові в лісі виріс барвінок, а з уст дівчини полилася чиста вода – дзюркотливий струмочок.

А можливо, хтось із вас вперше почув про барвінок з матусиних колисанок?

Ой ти, коте, коточок!

Не ходи рано в садочок,

Не полохай дівочок,

Нехай зів’ють віночок.

Із рутоньки, із м’ятоньки

З хрещатого барвіночку,

З запашного василечку.


Мак

У християнській літературі поширене уявлення про те, що маки ростуть на крові розп’ятого на хресті Христа.

Про використання на теренах України маку відомо ще з давніх-давен. Його вирощували на городах лаври в Києві княжої доби, згадки про хліби з медом і маком можна знайти в Києво-Печерському патерику.

Мак оспівано в поетичній творчості, піснях, з ним пов’язані народні вірування, замовляння, обряди, повір’я. Це одна з улюблених в народі рослин – символ молодості, краси, дівочої вроди (“цвіте як маків цвіт”, “гарна дівка, як маківка”). Символом краси була не лише квітка маку, а і його плід – маківка, що вважалася ідеалом красивої форми голови: “Голова, як маківка”.

Мак – один з найпоширеніших обрядових атрибутів; у родинних та календарних святах українців. Він є складовою головної страви на різдвяні свята – куті. З ним готували вареники, пироги і на зимові святки, і на Великий піст. З маку били олію, яку вживали з різними стравами, застосовували для лампадок, розведення фарби в малярстві.

Часто згадувався мак у веснянках:

Ой на горі мак.

Під горою так,

Мак, маки, маківочки,

Золотії голівочки.

Мак один з найдавніших символів, зображення якого можна знайти і в поетичній творчості українців, образотворчому мистецтві, вишивці, писанкарстві, ткацтві, живописі.

Червоний мак дівчата вплітають у віночки, вишивають на сорочках та рушниках, як символ дівочої краси. Червоний колір маку здавна ототожнювався з кольором крові. Тому він був символом здоров’я і водночас нагадуванням про кров загиблих за Русь воїнів. Дикий мак мали в кожній хаті для лікування та як оберіг від злих духів і всякої нечисті.


Мальва

Чи не найбільш поширеною і улюбленою в Україні здавна вважали рожу рожеву, або мальву. Час появи мальви в Україні невідомий. Прийшла до нас мальва з Малої Азії. Ця рослина поширена також по всьому Середземномор’ю і має понад півтори тисячі видів.

З давніх-давен улюбленою в народі квіткою була рожа рожева, або мальва чи шток-роза, як її називали садівники. Високі стебла, густо вкриті яскравими ніжними квітками та великими лапатими листками, живою стіною закривають майже кожну сільську хату. Безліч відтінків, від білого, рожевого до червоного й багряного, створює дивовижну веселку навколо оселі. Нарівні з нагідками і чорнобривцями, м’ятою і любистком мальва створювала національний колорит українського села.

Розквітли мальви біля хати,

Що так старанно по весні

Рожеві, білі серед м’яти

Бабуся сіяла мені.

Вони ввібрали сонця промінь,

Вологу ситої землі

І рідної оселі гомін, -

І ось розквітли у дворі.

Рояться бджоли біля хати –

То мальви пригощають їх,

Бо на нектар вони багаті.

Добром багатий весь наш рід.

Мальви садили попід хату, щоб збирали в себе місячне сяйво, бо місяць – це не завжди добрий чоловік і сіє бурю. Високі квіти, немов сторожа, хапали зло і відкидали вбік.

Мальву пускали на воду, як збиралися в далеку дорогу йти, аби не згубитись десь на чужині, додому повернутися. Як оберіг фігурує мальва в колисанках, де вона символізує силу, здоров’я дитини:

Насадила мати мальви коло хати,

Та й пішла дитяточко сповивати...

Розцвіли ті мальвочки аж під стріху,

Має мамка в хаті утіху...

Щемливі асоціації викликає образ мальв у заробітчанській пісні: прощання з цими квітами – то прощання з тим, що є найріднішим:

Гой си склоню мальвам в ноги,

Бо й си виряджаю.

Та й не знаю, чи заплачу,

А чи заспіваю.

Гой цвіток червоненький,

Зелений листочок,

Може, й буду на чужині

Та й не один рочочок...

Зробімо так, щоб ці вірні обереги завжди росли і цвіли. Садімо їх, ростімо, розмножуймо.

Золотіє сонячна роса

Та й на пелюстковому намисті,

І цілують сині небеса

Очі мальвам радісні і чисті.

Не забудьмо мамині слова,

Що благословляють нас в дорогу.

Хай же мальви з кожного двора

Кличуть нас до отчого порога.

Мальви, мальви, наче сонце – світ,

Мов любові молоді заграви,

Своїм шаром кригу розтовчуть,

У серцях байдужих і лукавих.


Тополя

Тополя – один із найдорожчих для українців символів. Як обереги наших осель і доль стоять на чатах ці горді, стрункі красуні, їхні зелені крони манять подорожніх відпочити в літню спеку. Люди давно звернули увагу що під тополями легко дихається, бо фітонциди цього дерева очищують повітря від бактерій.

На Правобережжі й подекуди Лівобережжі білу тополю називали явором, а на Поліссі та в західних областях так звався один із видів клена.

З давніх-давен тополя в Україні є і символом дівочої стрункості, краси та вірності. “Струнка як тополя”, – кажуть про тендітну, гарну дівчину. В баладах, піснях, казках нерідко дівчина чарівно перетворюється на тополю: “Та й посеред поля тополею стала”. Широко відомий казковий мотив обернення дівчини в тополю використав Т.Г. Шевченко в баладі “Тополя”.

З давніх-давен український народ опоетизував тополю. Ось деякі постійні народні порівняння: „високий, як тополя”; „гнучка, як тополя”; „дівка, як тополя”; „одинока, як тополя у полі”; „пряма, як тополя”; „струнка, як тополя”.

У народних піснях з тополею порівнюється красива, струнка дівчина, рубання тополі, так само як і калини, символізує заручення або одруження дівчини:

Тонкая, високая тополя:

Чонявая дівчина – ти моя.

Тонкую, високую зрубаю:

Чорнявую дівчину кохаю.

У першій половині XIX ст. існував обряд водити тополю, який виконувався на Зелені свята. “Тополю” зображала вродлива дівчина, вбрана в стрічки, зелень та квіти. Її водили по селу у супроводі відповідних пісень:

Стояла тополя

Край чистого поля

Стій, тополенько,

Стій, не розвивайсь,

Буйному вітроньку

Не піддавайсь.


Вишня

Вишня – одне з найстаріших дерев в Україні, її знають з давніх часів, спочатку як дику рослину з цілющими ягодами, пізніше культивують і виводять цінні сорти. Біологи припускають, що вишня поширилася в Україну з Малої Азії, проте назву цього дерева, яка в багатьох мовах має слов’янський корінь, досі не можуть пояснити.

Вишня використовувалася в Різдвяних обрядах задовго до привнесеного Петром І звичаю ставити ялинку на офіційний Новий рік. Її викопували восени і ставили в діжку із землею в хаті, де вона стояла до Різдва. За тим, як росла вишня, передбачали свою долю: якщо до свята вона зацвітала, то був добрий знак.

Хата у вишневому садочку – одвічне замилування українського народу. Вона оспівана багатьма письменниками, тому шевченківський «садок вишневий коло хати» став символом України, рідним, близьким образом.

3. Самостійна робота учнів, виконання групових завдань.

І група.

1. Підготувати інформацію про відображення у фольклорі терену колючого.
   
2. Визначити до якої життєвої форми (дерева, кущі, трави) відноситься терен.
   
3. Як використовується терен колючий людиною?
   

ІІ група.

1. Підготувати інформацію про відображення у фольклорі хмелю звичайного.
   
2. Визначити до якої життєвої форми (дерева, кущі, трави) відноситься хміль.
   
3. Як використовується хміль звичайний людиною?
   

ІІІ група.

1. Підготувати інформацію про відображення у фольклорі жита.
   
2. Визначити до якої життєвої форми (дерева, кущі, трави) відноситься жито.
   
3. Як використовується жито людиною?
   
1. Закріплення знань учнів про рослини-символи в ході проведення вікторини.
   

Вікторина для учнів.

1. 
   Яку рослину нашої місцевості звуть живим барометром? (жимолость)
   
2. Яку квітку в Америці звуть квіткою богів? (чорнобривці)
   
3. Назвіть основні деревні породи українських лісів (дуб, граб, бук, ялина, сосна).
   
4. Які дерева наших лісів називають патріархами? (дуби).
   
5. Назвіть 5 видів лікарських рослин (шипшина, конвалія, папороть, суниця, дуб, береза, ялина).
   
6. За назвою якого дерева названо місяць року? Це дерево цвіте найпізніше (липа).
   
7. На прапорі якої держави зображено кленовий листок? (Канада).
   

1. Підсумки проведення екскурсії, узагальнення результатів спостереження, оцінка поведінки учнів під час екскурсії.

Вчитель підводить підсумки екскурсії, пропонує учням довести визначену життєву форму рослин.

У кінці екскурсії вчитель надає рекомендації відносно складання звітів, обговорює термін їх підготовки (7-8 днів).

На завершення екскурсії вчитель декламує вірш про необхідність бережливого ставлення до природи, підкреслюючи її красу і неповторність:

Бережіть природу, любі діти,

Я до цього все життя вас закликаю.

Хто байдуже ставиться до неї,

Той у грудях серденька не має.

А якщо його немає в грудях,

До природи він байдужим буде.

Пам’ятаймо це і я, і ти,

Маймо в серці зерна доброти.

Ці зернятка будуть проростати,

Слів почуєте в душі своїй,

Про природу станете ви дбати,

Вірним другом будете для неї.

За результатами екскурсії проводять узагальнюючий урок.

література

1. Агаджанян М. А. Геобиохимическая экология и нравственное здоровье человека / Российский ун-т дружбы народов. – Чебоксары: Изд-во Чувашского ун-та, 2001. – 36 с.
   
2. Актуальні питання екології та охорони навколишнього середовища: зб.наукових праць природничого факультетету / О.М. Микитюк (гол. ред.) та ін.; Харків. пед. ун-т ім. Г.С. Скороводи. – Х., 1995.– Вип.1. – 121 с.
   
3. Александрова Р.А. Екология и мораль / Р.А. Александрова, А.В. Смоляков. – М., 1984.
   
4. Андрєєва Т.Т. Становлення етичних аспектів відношення „людина-природа”: автореф. дис. ... канд. філос. наук: (09. 00 07 - Етика ) / Андрєєва Т.Т; Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України. – К., 2002. – 16 с.
   
5. Аносов І.П. Психологічні основи педагогічного спілкування: навч. посіб. /
   

І.П. Аносов, С.В. Яремчук, В.В. Молодиченко – К.: Ін-т сучас. підруч., 2007.– 272 с. – Бібліогр.: с. 262 – 269.

6. Антология экологической мысли: Восточные славяне / А.И. Зеленков, В.В. Анохина, А.П. Ждановский и др.: Харвест, 2003. – 655 с.
   
7. Антропогенные проблемы экологии: метод. пособ. / А.И. Кораблёва, А.Г. Шапар, Л.В. Требильский, С.З. Полищук; НАН Украины, Институт проблем природопользования и экологии. – Днепропетровск: Проминь, 1997. – 211 с.
   
8. Экологические проблемы: что происходит, кто виноват и что делать? / Ю.М. Арский, В.И. Данилов, М. И. Залиханов и др. – М., 1997.
   
9. Банникова А.Г. и др. Основы экологии и охрана окружающей среды. – М., 1999.
   
10. Батавкіна А. Формування національної свідомості засобами еколого-натуралістичного виховання // Рідна школа. – 1999. – № 5. – С. 56 – 57.
    
11. Как экологам работать со средствами массовой информации / О.А. Берлова, В.Е. Борейко, В.Б. Колесникова, А.Л Кочинева.– К.: Киевский эколого-культурный центр, 2000. – 120 с.– (Природоохранная пропаганда; вып. 18).
    
12. Білявський Г.О. Основи екологічних знань (10-11 кл.) / Г.О. Білявський,
    

Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков. – К.: Либідь, 2000. – 334 с.

13. Бойко М.Ф. Використання екологічних стежин для екологічної освіти студентів // Екологічна освіта і виховання: досвід і перспективи: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – К.: 2000. – С. 181 – 185.
    
14. Бом Д. Наука и духовность: необходимость изменений в культуре // Человек. – 1993. – № 1.
    
15. Борейко В.Е. Божественное в дикой природе: попытка анализа и религия охраны природы // Гуманитарный экологический журнал. – Том 1, вып. 2. – К.: КЭКЦ, WCPA/IUCN, 1999.
    
16. Борейко В.Е. Постижение экологической теологии.[2-е изд.доп.] – К.: Киевский эколого-культурный центр, 2003. – 128 с.– (Природоохранная пропаганда, вып. 19).
    
17. Борейко В.Е. Пути и методы природоохранной пропаганды. – [3-е изд. доп.] – К.: Киевский эколого-культурный центр, 2002. – 248 с. – (Природоохранная пропаганда, вып. 18).
    
18. Борейко В.Е. Экологические преступления военных в Украине и сопредельных территориях. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 2000. – 152 с. – (Серия „История охраны природы”; вып. 22).
    
19. Борейко В.Е. Использование народных традиций в природоохранной пропаганде / В.Е. Борейко, Г.Н. Молодан // Проблемы экологического образования, воспитания населения и пропаганды природоохранных знаний в Молдавии: Тезисы докладов респ. науч.-практ. конф. – Кишинёв, 1988. – С. 164 – 166.
    
20. Борейко В.Е., Словарь по гуманитарной экологии / В.Е. Борейко, Н.В. Морохин. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 2001. – 96 с. –(Природоохранная пропаганда; вып. 17).
    
21. Буддизм, человек в гармонии с природой. – Улан-Удэ, 2001. – 132 с.
    
22. Ван Матр Стив. Планетарное образование: начать по-новому // Играя, обучаемся. Сборник материалов по экологическому просвещению и образованию / Экологическая библиотека ИСАР-Сибирь. – Новосибирск: ИСАР-Сибирь, 1999. – С. 127 – 138.
    
23. Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. – Т.: Гал-Друк, 2001. – 599 с.
    
24. Ващенко Л.С. До нового навчального року // Біологія і хімія в школі. – 2001. – № 4. – С. 4 – 5.
    
25. Величковская Б.Г. Здоровье человека и окружающая среда / Б.Г. Величковская, В.Н. Кирпичев, И.Т. Суравегина. – М.: Новая школа, 1999.
    
26. ВербицькийВ.В.Формуванняпрактичногорозуму цілеспрямованого учня (з досвіду сталого розвитку позашкільної еколого-натуралістичної освіти). – К.: Киевский эколого-культурный центр, 2002.
    
27. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. – М., 1989.
    
28. Вернадский В. И. О науке. Научное знание. Народное творчество. Научная мысль. – Т. 1. – Дубна, 1997.
    
29. Водопьянов П. А. Великий день гнева: Экология и эсхатология / П.А. Водопьянов, В.М. Крисаченко. – Минск, 1993. – 285 с.
    
30. Войцехівський М.Ф. Загальна бологія: Підручник для учнів 10-11-х класів середніх загальноосвітніх шкіл. – К.: Генеза, 1998. – 464 с.
    
31. Волошин І.М. Польові дослідження з екології. Принципи складання екологічних карт: Конспект лекцій / Львів. ін-т ім. І. Франка. – 106 с.
    
32. Всемирное культурное и природное наследие. Документы, комментарии, списки объектов. – М.: Институт наследия, 1999. – 334 с.
    
33. Всеукраїнська екологічна ліга. Проблеми екологічної освіти та виховання в сучасних умовах. – Харків, 1998.
    
34. Гирусов Э. В. Экология и культура / Э.В. Гирусов, И.Ю. Широкова – М., 1989.
    
35. Декларация прав природы. – К.: Киевский эколого-культурный центр, Центр охраны дикой природы, Азербайджанское общество защиты животных, Украинская коалиция «За дикую природу». 2003. – 16 с. (Охрана дикой природы; вып. 35).
    
36. Дёмина Т.А. Экология, природопользование, охрана окружающей среды. – М.: 1994.
    
37. Джоанна Мэйси Дж. Возвращение к жизни: система упражнений для воссоединения с жизнью и миром. / Джоанна Мэйси Дж., М.Я. Браун. – К.: Ника- Центр. – 238 с.
    
38. Діордієва Г. Підготовка учнівського активу до екологічної просвітницької діяльності // Біологія і хімія в школі. – 2005. – № 3. – С. 42 – 43.
    
39. Доронин Д.Ю. Опыт введения в практику экологического образования художественно-экологических и психологических методов // Экологическое образование и воспитание в Нижегородской области: Материалы VI научно-практической конференции 14 ноября 2001 года. – Н. Новгород: ННГУ, 2001. – С. 33 – 35.
    
40. Екологія людини: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / О.М. Микитюк, О.З. Злотін, В.М. Бродвій; Харків. держав. пед. ін-т ім. Г.С. Сковороди. – [2-е вид., випр. і доп.] – Х.: ХДПУ „ОВС”: ОВР, 2000. – 208 с.
    
41. Ермаков П.П. Космос и человек. Экология и здоровье. – Днепропетровск: Пороги, 1997. – 18 с.
    
42. Ермолаева В.Е. Философия отношений с природой: споры вокруг глубинной экологии (обзор). - М.: ИНИОН РАН, 1997. – 46 с.
    
43. Ермолаева В.Е. Ноосфера, экологическая этика и глубинная экология // Стратегия выживания: космизм и экология. – М.: Эдиториал, 1997. – С. 100 – 115.
    
44. Захаров А.А. Религия и экологический кризис. – М., 1990.
    
45. Захлебный А.Н. На экологической тропе: опыт экологического воспитания. – М.: Знание, 1986. – 80 с.
    
46. Захлебный А.Н. Школа и проблемы охраны природы: содержание природоохранительного образования. – М., 1991.– 184 с.
    
47. Камерилова Г.С. Экология города: урбоэкология. – М., 1997.
    
48. Кисельов М.М. Концептуальні виміри екологічної свідомості: монографія / М.М. Кисельов, В.Л. Деркач, А.В. Толстоухов.- К.: Вид. Парацан, 2003. – 312 с.
    
49. Коваленко Л. До методики організації екологічних стежок / Л. Коваленко, О. Попова, С. Ушевська // Біологія і хімія в школі. – 2003. – № 1. – С. 45 – 47.
    
50. Концепція екологічної освіти в Україні. Запроваджена рішенням Колегії МОН України, протокол № 13/6 від 20.12.2001 р. // Директор школи. – 2002.– № 16, квітень. – С. 20 – 29.
    
51. Кочергин А.Н. Экологическое знание и сознание. /А.Н. Кочергин, Ю.Г. Марков, Н. Г. Марков.– Новосибирск, 1987.
    
52. Крисаченко В.С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології: підручник / Міжнародний фонд „Відродження”. – К.: Заповіт, 1998. – 687 с.
    
53. Кузнецов Г.А. Экология и будущее: анализ философских оснований глобальных прогнозов. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 160 с.
    
54. Левада О.В. Методичні підходи до організації та проведення метеорологічних досліджень / О.В. Левада, В.В. Молодиченко, О.С. Арабаджи, О. М. Левада // Постметодика. – 2005. – № 4 – 5. – С. 58 – 62.
    
55. Левчук Н. Формування позитивної мотивації старшокласників до вивчення екологічних проблем // Біологія і хімія в школі. – 1998. – № 1. – С. 21–23.
    
56. Математические модели в экологии и генетике. – М., 1981.
    
57. Межжерин В.А. Цивилизация и ноосфера. Кн.2: Норма и Патология– К., 1996. – 1997. – 132 с.
    
58. Межжерин В. Книга для размышления: Вселенная. Экология. Культура. Ноосфера. – К.: Логос, 2004. – 284 с.
    
59. Моисеев Н.Н. Путешествие в одной лодке // Химия и жизнь. – 1977. – № 9.
    
60. Моисеев Н.Н. Экологическое образование и экологизация образования // Биология в школе. – 1996. – № 3. – С. 42 – 48.
    
61. Мойсієнко І. Екологічна стежка „Плавні нижнього Дніпра”/ Л. Мойсієнко, М. Бойко // Біологія і хімія в школі. – 2004. – № 5. – С. 38 – 40.
    
62. Молодые учёные России об экологии: Сб. науч. работ стипендиатов фонда им. В.И. Вернадского / Сост. С.В. Трофимов: ассоциация стипендиатов фонда им. В.И. Вернадского. – М.: Ноосфера, 2001. – 200 с.
    
63. Мольчак Я.О. Глобальні катастрофи: Вчора. Сьогодні. Завтра / Я.О. Мольчак, В.Л. Удалов, В.С. Зубович.: Українська екологічна академія наук. Академія наук вищої школи України. – [2-е вид., перероб. і доп.] – К.: Луцьк, 1998. – 386 с.
    
64. Павлова Т.Н. Биоэтика в высшей школе. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 1998. – 128 с. (Охрана дикой природы; вып. 10).
    
65. Полищук В.И. Культурология: учеб. пособие. – М.: Гардарика, 1998.– 444с.
    
66. Рачевский А.Н. Международное сотрудничество в области охраны окружающей среды в 1996 году. / А.Н. Рачевский, Д.П. Данекина. – Мн.: 1997.
    
67. Рифкин, Джереми. Приближение биосферного века // Гл. из книги „Биосферная политика”. – К., 1995. – 60 с.
    
68. Ряшко В.М. Навчально-екологічна стежка у школі // Радянська школа. – 1990. – № 9. – С. 58 – 59.
    
69. Семёнов В.С. Культура и развитие человека // Вопр. философии. – 1982. – № 4. – С. 15 – 29.
    
70. Сердюк В.О. Екологічна освіта і виховання // Біологія і хімія в школі. – 2003. – № 6. – С. 44 – 46.
    
71. Сингер П. Освобождение животных. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 2002. – 136 с. (Охрана дикой природы, Вып. 29).
    
72. Смид Р. Групповая работа с детьми и подростками / Пер с англ.; [2-е изд., испр.] – М.: Генезис, 2000. – 272 с.
    
73. Соколова З.П. Культ животных в религиях. – М.: Наука, 1972.
    
74. Тарасенко Г.С. Навчаємо пізнавати природу. Позакласна виховна робота з молодшими школярами. – Х.: Вид. група „Основа”, 2008. – 204 с.– ( Серія „ Виховання в школі” ).
    
75. Третье тысячелетие: гармония человека, общества и природы: Тез. докл. и сообщений межд. науч.-практ. конф.; А.К. Чаплыгин, Укр. ин-т экологии человека и др. – Чугуев, 1996. – 123 с.
    
76. Троицкая Т.Н. Экология древних и современных обществ: Учеб. пособие по экологии для ист. фак. вузов / Новосибирский гос. пед. ун-т. – Новосибирск, 2000. – 139 с.
    
77. Трубачева С., Кравчук О. Досвід дослідної діяльності – основа формування предметних природознавчих компетентностей учнів // Біологія і хімія в школі. – 2006. – № 1. – С. 16 – 19.
    
78. Харченкова Е.А. Развитие творческой активности школьников в процессе создания экологической тропы // Биология в школе. – 1984. – № 4. – С. 69.
    
79. Швебс Г.И. Духовность мироздания. – О.: Аспект, 1995. – 108 с.
    
80. Чубыкина Н.Л. Интерактив в экологическом образовании. Как организовать тренинг / Н.Л. Чубыкина, А.Д. Клещев // Мозаика интерактива. Сборник материалов по экологическому просвещению / Экологическая библиотека ИСАР-Сибирь. – Новосибирск: ИСАР-Сибирь, 2002. – С. 11 – 37.
    
81. Экологические и социо-культурные аспекты устойчивого развития: Сб. ст. / ред. П.А. Водопьянов. – Мн.: АН Беларуси, Институт философии и права, 1997. – 178 с.
    
82. Этико-эстетический подход в охране дикой природы и заповедном деле. Из отечественных классических работ / Сост. В.Е. Борейко; [изд. 2-е, доп.] – К.: Киевский эколого-культурный центр, 1999. – 260 с. (История охраны природы; вып. 18).
    
83. Юнг Р. Будущее уже началось // Курьер ЮНЕСКО. – 1971.- Апр.
    
84. Юнкер Р. История происхождения и развития жизни. Основные положения и понятия для уроков биологии. – / Р. Юнкер, З. Шерер СПб: КАЙРОС, 1997. – 264 с.
    

Internet-ресурси

http//www.menr.gov.ua/index.php.menu_id=304 - офіційний сайт Міністерства охорони навколишнього середовища України

http//ekolife.org.ua/education/après/info/intro.php - електронний підручник „Екологічна інформація”

http//www.pbil.univ-lyon.fr/Ekology/ - Ekology WWW page. – сотні посилань на закордонні екологічні організації в алфавітному порядку (переважно наукові).

http//www.peak.org/~mageet/tkm/ecolenv.php–Ecologyand Environment Page. – систематизовані за розділами ресурси в Internet, що відносяться до екології

http//www.liiist.priroda.ru/ - Система поиска природно-ресурсной информации. -більш ніж 1300 різноманітних посилань.

http//www.seu.ru/members – посилання на сайти російських суспільних природоохоронних організацій

http//www.ecoline.ru/links – EcoLinks – колекція посилань на екологічні сайти та ресурси (Еколайн)

http//www. forest.ru – Ссылки по лесной тематике - російські недержавні і державні, закордонні організаціїї, лісопромислові компанії, інші джерела корисної інформації.

http//www.ecology.samara.ru – екологічні ресурси, російські та міжнародні організації, журнали, закони.

http//www.dront.ru/ecosites.ru.phpl – список екологічних сайтів на сторінці організаціїї „Дронт”

http//birds.krasu.ru/links/indexb.php – птахи, домашні тварини, довідники

http//www.rukzak.ru/nature.hrm – посилання на сайти про диких тварин та рослини

http//biodiversity.ru/links – посилання на сайти заповідників та національних парків РФ, всесвітні та європейські організації, екологічне законодавство

http//www.aseko/org/links –ресурси з екологічної освіти

http//www.sci/aha.ru/CHAT/links/htm – інформаційні ресурси про живу природу та біорізноманіття

http//redbook.freenet/uz/main/resurs.phpl – сайти з екологічної освіти

ссылка скрыта

ссылка скрыта

ссылка скрыта

http//www.rol.ru/

eco/ho/com.ua – харцизький екологічний сайт

ссылка скрыта - Eco-Action – інформаційний екологічний сайт

http //ru/wikipedia.org./wiki/ - Вікіпедія, розділ Екологія

Науково-методичне Видання

В.Д. МЕЛАШ, Л.Г. ВЕЛЬЧЕВА, В.В. МОЛОДИЧЕНКО

Формування екологічної культури школярів

Підписано до друку 10.12.2008. Формат 60×84 1/16

Гарнітура Times new Roman Cyr / Друк офсетний.

Умов. друк. арк. 5,4. Наклад 70 прим. Замовлення № 018


Редакційно-видавничий центр

Мелітопольського державного педагогічного університету

ім. Богдана Хмельницького

Адреса: 72312, м. Мелітополь, вул. Леніна 20