Перевірила: доц. Коренєва О. Г
| Вид материала | Документы |
- Перевірила: доц. Коренєва, 765.24kb.
- Методические рекомендации Издание второе, переработанное и дополненное Минск 2006 удк, 270.38kb.
- Университетский образовательный стандарт высшего профессионального образования 010100, 1014.31kb.
- Ежегодная Международная научно-практическая конференция LXIV герценовские чтения, 132.21kb.
- Дополнительная программа кандидатского экзамена по специальности 08. 00. 13 «Математические, 276.2kb.
- Программа и тезисы докладов 59-й студенческой научной конференции физического факультета, 1256.84kb.
- 1. Назва модуля, 47.08kb.
- Методические указания 2008 Федеральное агентство по образованию Государственное образовательное, 1449.02kb.
- Неврологія, 1672.93kb.
- Неврологія, 1404.92kb.
Державний вищий навчальний заклад
«Українська академія банківської справи Національного банку України»
Кафедра банківської справи
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
«Організація обліку в банку»
ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ
РЕЗЕРВІВ ПІД КРЕДИТНІ РИЗИКИ В БАНКАХ УКРАЇНИ
Виконала: студентка групи МОА-02
Потапенко Тетяна Іванівна
Перевірила: доц. Коренєва О.Г.
Суми – 2011
ЗМІСТ
| ВСТУП…….…………………………………………………………………… | 4 | |
| РОЗДІЛ 1 | ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ФОРМУВННЯ РЕЗЕРВІВ БАНКУ…………………..…… | 6 |
| 1.1 | Сутність та значення формування резервів під кредитні ризики банків України……………………………............... | 6 |
| 1.2 | Нормативне регулювання та міжнародні стандарти щодо формування та використання резерву на відшкодування можливих збитків від кредитних операцій………………… | 10 |
| 1.3 | Бухгалтерський облік та порядок формування резервів під кредитні операції ………………………………………….... | 14 |
| | Висновки до розділу 1……………………………………… | 24 |
| РОЗДІЛ 2 | ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕЗЕРВІВ ПІД КРЕДИТНІ РИЗИКИ В ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»………..………..... | 26 |
| 2.1 | Аналіз формування та використання резервів під кредитні ризики в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»……………….. | 26 |
| 2.2 | Облікова політика з питань формування резервів під кредитні ризики в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»……. | 32 |
| 2.3 | Документальне оформлення та організаційно – технічне забезпечення операцій формування та використання резервів під кредитні ризики……………………………... | 37 |
| | Висновки до розділу 2…….………………………………… | 41 |
| РОЗДІЛ 3 | РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВІВ ПІД КРЕДИТНІ РИЗИКИ БАНКІВ УКРАЇНИ………………….……………………… | 43 |
| 3.1 | Проблеми та перспективи формування резервів під кредитні ризики банків……………………..………….…... | 43 |
| 3.2 | Ситуаційний центр управління проблемною заборгованість та створенням резервів під кредитні ризики при НБУ…………………………………………….…….…… .. | 48 |
| 3.3 | Сек’юритизація активів кредитної застави як засіб еквівалентного зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики…………………………………………….. | 53 |
| | Висновки до розділу 3……………………………………… | 58 |
| ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… | 59 | |
| СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………... | 63 | |
| ДОДАТКИ……………………………………………………………………... | 67 | |
ВСТУП
Банківська діяльність нерозривно пов’язана з ризиком. Кожен комерційний банк вирішує проблему максимального прибутку за оптимального рівня ризику. Особливо важливим є своєчасне виявлення, попередження та мінімізація банківських ризиків, оскільки банківська система є досить ослабленою.
На сьогодні домінуюче положення серед всіх можливих ризиків для вітчизняних банків посідає кредитний ризик. У зв’язку з погіршенням фінансового стану позичальників та неможливістю розрахуватись за власними зобов’язаннями перед комерційними банками, останні повинні вживати відповідних заходів щодо мінімізації кредитних ризиків та підтримки стабільності діяльності. Одним із найважливіших інструментів в управлінні кредитним ризиком є створення резервів під кредитні операції комерційних банків.
Актуальність обраної нами теми курсової роботи полягає в тому, що створення внутрішніх резервів кредитних ризиків за рахунок доходів банку та прибутковість діяльності комерційного банку є взаємозалежними та проти направленими процесами, які потребують дослідження та оптимізації в напрямку досягнення максимального прибутку при мінімально можливому ризику діяльності.
Мета курсової роботи полягає у з’ясуванні проблем, що виникають в процесі формування і використання резервів, та можливих шляхів їх вирішення.
Основними завданнями даної роботи є вирішення наступних задач:
- проаналізувати теоретичні основи організації обліку формування резервів під кредитні ризики;
- встановити порядок формування та використання резервів відповідно до, нормативно-правової бази та міжнародних стандартів;
- здійснити аналіз формування та використання резервів під кредитні операції в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»;
- обґрунтувати та проаналізувати облікову політику досліджуваного банку щодо питання формування резервів під активні операції, а саме під кредитні»;
- охарактеризувати порядок документального оформлення операцій з формування резервів під кредитні операції та організаційно – технічне забезпечення, за допомогою якого здійснюється даний процес;
- дослідити основні проблеми питання формування та використання резервів під кредитні ризики в банках України та запропонувати оптимальні шляхи їх вирішення.
Об'єктом курсової роботи є спеціальні резерви, що формуються банками для покриття кредитних ризиків, а саме в процесі аналізу резерви ПАТ «Райффайзен Банку Аваль».
Предметом дослідження виступає обліковий процес, що виникає в процесі формування та використання резервів на покриття кредитних ризиків.
Методами дослідження питання формування резервів під кредитні ризики були – історичний аналіз, структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистичний аналіз хронологічних рядів параметрів.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВІВ ПІД КРЕДИТНІ РИЗИКИ БАНКІВ
1.1 Сутність та значення формування резервів під кредитні ризики банків України
Становлення конкурентоздатної економіки України в сучасних умовах неможливо без забезпечення високого рівня стійкості банківської системи, яке сприяє прискоренню руху кредитних ресурсів, стимулюванню інноваційно-інвестиційної діяльності, задоволенню фінансових потреб населення. У той же час, в умовах негативного впливу фінансово – економічної кризи на діяльність вітчизняних банків, привертає увагу тенденція погіршення якості кредитного портфелю, що призводить до збитковості банківських установ.
Ватро зауважити, що один із найважливіших принципів банківського кредитування полягає у тому, що наданий кредит має бути повернений у чітко обумовлені в кредитному договорі строки. Дотримання цього принципу є запорукою успішного функціонування комерційного банку. Цілком очевидно, що при наданні будь – якої позики перед банком стає проблема невизначеності того, чи буде її повернуто вчасно, і більше того, чи буде її повернуто взагалі. Звідси випливає, що основним завданням банку при наданні позики є перетворення невизначеності в ризик і його детальний аналіз.
Дослідженню теоретико-методологічних основ банківського кредитування, якості кредитного портфелю, проблемам захисту банків від кредитних ризиків та сучасного механізму формування резервів по кредитним операціям присвячені наукові праці таких науковців, як: М.Білик, В.Вітлінський, О.Вовчак, О.Заруба, О.Лаврушин, А.Мороз, Л.Примостка, П.Роуз, Дж.Сінкі, Л.Симановський, Дж.Стігліц та інші [34].
Сліл відмітити, що характерною рисою сучасної банківської системи є істотне погіршення якості кредитних портфелів українських банків, яке з середини 2008р. по сьогодення здійснюється значними темпами. Так, якщо на кінець 2008 року питома вага проблемної кредитної заборгованості в українських банках складала 1,9%, на початок серпня 2009р. цей показник сягнув 6,2%, а станом на 01.01.2010 року вже складав 9,6%, що перевищує критичний рівень (7%), визначений в зарубіжній банківській практиці [20, с.111]. Така ситуація негативно позначається на результатах фінансової діяльності банків, ускладнює процеси управління банком, знижує довіру населення до банківської системи, ускладнює можливість відновлення кредитування економіки.
Хочеться звернути увагу на те, що аналогічна ситуація спостерігається і в діяльності банківської системи Російської Федерації. Так з початку кризи частка проблемної заборгованості російських банків зросла більш ніж вдвічі, її питома вага у кредитному портфелі станом на 01.01.2010 року склала 5,1 % порівняно з 2,1 % на початок 2009 р. [36].
Наведені вище статистичні дані дозволило нам дійти висновку, що одним з наслідків зростання проблемної кредитної заборгованості банків як в Україні, так і в Росії є збільшення сформованих резервів на можливі збитки за кредитними операціями, що відповідно збільшує витрати банків та призводить до зниження прибутковості банківських установ [36].
Положенням «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», яке затверджено Постановою Національного Банку України (далі НБУ) № 279 від 06.07.2000 р визначено, що з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України установлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків [22].
Відповідно до даного Положення резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що, притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій [22].
Під кредитним ризиком розуміють ризик невиконання позичальником початкових умов кредитної угоди, тобто неповернення (повністю або частково) основної суми боргу і процентів по ньому у встановленні договором строки [1, c.57].
Стосовно кредитного ризику слід відмітити декілька моментів.
По-перше, кредитний ризик входить до великої області фінансового ризику і тісно пов’язаний у ній із процентним, валютним, галузевим та іншими ризиками банківської діяльності. Так неповернення кредитів викликає збільшення ризику ліквідності і ризику банкрутства банку.
По-друге, кредитний ризик для банку загострюється в зв’язку з тим, що банки позичають не свої власні кошти, а кошти вкладників і кредиторів.
По-третє, рівень ризику постійно змінюється. Це відбувається тому, що як банки, так і їх клієнти оперують в економічному, політичному і соціальному динамічному оточенні, де умови постійно змінюються [3, c.34].
Як наслідок, варто звернути увагу на кредитний ризик взагалі та проблему розробки методології управління ним, відповідно до якої можна визначити дві основні проблеми: формалізацію принципів функціонування системи кредитних ризиків та застосування практичних інструментів мінімізації негативного впливу кредитних ризиків на діяльність комерційних банків і держави в цілому .
Варто зауважити, що однією з причин виникнення проблем неплатежів та непогашення позичок, тобто виникненням кредитного ризику є знецінення національної валюти відносно американського долара. Це в свою чергу стосується кредитів в іноземній валюті. Зазначене призвело до виникнення певних труднощів, пов’язаних з валютними ризиками не тільки у клієнтів банків, а й у самих банків, особливо у тих, які виступали в якості позичальника валютних позик. Крім того, в період нестачі ліквідності в банківський системі, а також значного зменшення пропозиції іноземної валюти на фінансовому ринку досить гостро постає питання щодо валюти формування резервів. Відомо, що вітчизняними банками резерв формується в валюті наданої позички, але НБУ мав намір зобов’язати банки формувати резерв в національній валюті і, таким чином, планував тимчасово збільшити пропозицію іноземної валюти та підтримати курс гривні. Але ці дії не були здійснені, і в Україні досі валюта сформованих резервів співпадає з валютою позички. Треба відмітити, що наприклад, в Російській Федерації формування резервів здійснюється лише у національній валюті, і розмір резервів має бути переглянутий у разі зміни курсів валют [36].
Варто також зазначити, що всі нормативні акти залишають за комерційними банками право (обов’язок) формувати свої внутрішні Положення, згідно яких буде визначатися категорія позики (ступень ризику). Так НБУ визначає обов’язкові для використання показники, методи їх розрахунку та залишає за банками право додаткового суб’єктивного професіонального судження з цього приводу.
Підводячи підсумок щодо даного питання, хочеться зауважити про недосконалість процедур формування резервів за кредитними операціями, складність і невирішеність проблеми повернення позик, відсутність методик щодо адекватного формування резервів. Для подальшого розвитку методик захисту банків від кредитних ризиків, процедур формування резервів, необхідно звернути увагу на рекомендації та ініціативи Базельського комітету з банківського нагляду щодо формування резервів за кредитними операціями [30]. В умовах подолання даної проблеми необхідне застосування більш жорстких вимог до формування резервів шляхом реалізації трьох взаємозалежних ініціатив:
- по-перше, це зміни в стандартах бухгалтерського обліку в частині впровадження методу оцінки очікуваних втрат та оновлення методик для органів банківського нагляду, які б ураховували перехід до даного методу оцінки очікуваних втрат;
- по-друге, розв'язання проблеми відсутності стимулюючих факторів до формування резервів з метою корегування розміру регулятивного капіталу;
- по-третє, необхідне використання більш жорстких вимог до розкриття інформації банків відносно формування страхових резервів за кредитними операціями [30].
1.2 Нормативне регулювання та міжнародні стандарти щодо формування та використання резерву на відшкодування можливих збитків від кредитних операцій
Нормативне регулювання питання формування та використання резервів під кредитні операції здійснюється законодавчими актами та внутрішніми розпорядчими документами банку.
Положенням «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», яке затверджено Постановою НБУ № 279 від 06.07.2000 р регламентуються основні положення щодо даного питання [22].
Відповідно до даного Положення № 279 банки зобов'язані здійснювати формування резервів під кредитні ризики за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, та за простроченими на строк понад 30 днів нарахованими доходами за кредитними операціями.
При визначенні обсягів резервів враховується фінансовий стан позичальника, забезпеченість позики, наявність валютних ризиків за конкретною позикою [22].
Наступним є Закон України «Про Національний банк України», де в статті 59 зазначено, що Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків [24].
Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» визначені основні рахунки на яких здійснюється облік формування та використання резервів під кредитні ризики [26].
Постановою «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України», яка затверджена постановою Правління НБУ № 481 від 27.12.2007 року визначено порядок відображення в бухгалтерському обліку інформації про надання (отримання) кредитів, гарантій, авалів, поручительств, здійснення факторингових операцій, операцій репо, врахування векселів, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України [9].
Постановою «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості», яка затверджена постановою Правління НБУ № 424 від 13.09.2010 р. визначено, що банки формують резерви за кредитами та нарахованими за ними процентами самостійно в розмірі та порядку, установлених Положенням № 279 [25].
Постановою «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні», яка затверджена постановою Правління НБУ N 368 від 28.08.2001, відповідно до якої визначено, що кредитна діяльність банків пов'язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи та створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів. Також даним актом встановлено нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку (див. Додаток А) [8].
Постановою «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ» № 124 зазначено, що звітність про класифікацію кредитних операцій, створення резервів та їх використання складається за формами № 302 «Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності», № 604 «Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» та подається банками – юридичними особами (зведені дані - з урахуванням філій, що розташовані в Україні та за її межами) територіальним управлінням НБУ [28].
Міжнародними стандартами також передбачене регулювання даного питання. Особливу увагу приділено цьому питанню у МСФЗ 39 «Фінансові інструменти визнання та оцінка», частина 3 «Наступне визнання» [18].
Відповідно до даного міжнародного стандарту на першому етапі банк оцінує чи є об’єктивні признаки знецінення за кожним значним (великим) фінансовим активом, а також аналогічно аналізують інші менш значні активи, оцінюючи їх разом.
Якщо банк визначає, що не має об’єктивних умов знецінення крупного фінансового активу, то він може включити даний актив до групи однорідних активів з аналогічними характеристиками кредитного ризику і здійснити оцінку знецінення даної групи на портфельній основі.
По активам, які відносяться до великих кредитів і для яких має місце ознаки знецінення, розраховується резерв на індивідуальній основі.
Якщо в наступний період сума збитку від знецінення знижується, і зниження може бути об'єктивно віднесене до події, що сталася після врахування зменшення корисності (наприклад, підвищення кредитного рейтингу боржника), то раніше визнаний збиток від знецінення повинен стернуватися, або безпосередньо, або шляхом коригування резерву під знецінення.
Процес оцінки резерву під знецінення враховує всі відкриті кредитні позиції, а не тільки позиції, що мають низьку якість. Якщо банк використовує внутрішню систему класифікації позик, вона розглядає всі класи позик, а не тільки ті, якість яких суттєво погіршився. Процес оцінки суми збитку від знецінення може призвести або до певної суми, або до найкращої оцінці в межах діапазону, беручи до уваги всю важливу інформацію, доступну до випуску фінансової звітності про умови, що існують на дату її складання.
Для оцінки зменшення корисності на портфельній основі фінансові активи групуються в сукупність однорідних активів на основі аналогічних кредитних ризиків, які відображають здатність дебітора сплатити всі належні суми відповідно до умов договору (наприклад, на основі оцінки кредитного ризику або процесу класифікації, який розглядає тип активу, галузь виробництва, географічне положення, тип забезпечення, величину простроченої заборгованості та інші важливі фактори) розмір резерву під знецінення за окремими знеціненими активами в портфелі, то ці активи не включаються в портфель однорідних активів і по ним резерв оцінюється окремо.
Майбутні грошові потоки від портфелю фінансових активів, які тестуються на знецінення на портфельної основі, оцінюються на основі минулого досвіду виникнення збитків для активів із характеристиками кредитного ризику, аналогічними активами цього портфеля. Банк, що не мають власного досвіду виникнення збитків або коли наявного досвіду недостатньо, використовують досвід з аналогічним портфелів фінансових активів.
Минулий досвід виникнення збитків коригується на основі поточної доступної інформації для відображення впливу поточних умов. Оцінка змін у майбутніх потоках грошових коштів відображає і направлено коригується з урахуванням пов'язаної доступної інформації, одержуваної від періоду до періоду (наприклад, зміни рівня безробіття, цін на майно, товарних цін, статусу виплат та інших факторів, які вказують на понесені збитки в групі і їх значущість).
Методика і припущення, що використовуються для оцінки майбутніх потоків грошових коштів, слід регулярно переглядати, щоб мінімізувати різницю між оцінкою ймовірних втрат і реальними збитками.
При використанні історичних даних щодо збитків при оцінці майбутніх потоків грошових коштів важливо, щоб інформація про історичних даних щодо збитків застосовувалася до портфелів, які визначені таким же способом, що і портфелі, за якими отримані минулі історичні дані по збитках. Таким чином, використовуваний метод повинен забезпечувати, щоб кожен портфель асоціювався з інформацією про історичні даних щодо збитків в портфелях активів з аналогічними характеристиками кредитного ризику та відповідної доступною інформацією, що відбиває поточні умови.
Можна використовувати формули або статистичні методи для визначення збитків від знецінення в портфелі фінансових активів (наприклад, стосовно більш дрібним позиками). Будь-яка використовувана модель повинна: враховувати тимчасову вартість грошей, брати до уваги всі потоки грошових коштів (протягом всього терміну життя активу), враховувати вік позичок у портфелі, не створювати резерв під знецінення при первісному визнанні фінансового активу [18].
Таким чином, можна говорить про досить цікавий підхід до визначення резервів. Варто відмітити, що всі події щодо цього питання зосередженні на принципі історичного аспекту, за використанням якого банк повинен бути впевнений, що всі умови залишаться незмінно рівними, що не є характерним для України.
1.3 Бухгалтерський облік та порядок формування резервів під кредитні операції
Бухгалтерський облік формування та використання резервів здійснюється відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ № 481 від 27.12.2007 року [9].
Банк має визнавати зменшення корисності фінансового активу або групи фінансових активів, якщо є об'єктивне свідчення зменшення їх корисності внаслідок однієї або кількох подій, які відбулися після первісного визнання активу, і така подія (або події) впливає (впливають) на попередньо оцінені майбутні грошові потоки від фінансового активу або групи фінансових активів, які можна достовірно оцінити.
Основними подіями, що свідчать про зменшення корисності фінансового активу, можуть бути:
- фінансові труднощі позичальника;
- порушення умов договору (невиконання зобов'язань, прострочення сплати процентів або основної суми боргу);
- висока ймовірність банкрутства або фінансова реорганізація позичальника;
- надання банком пільгових умов з економічних або юридичних причин, пов'язаних з фінансовими труднощами позичальника, які банк не розглядав за інших умов;
- зникнення активного ринку для фінансового активу внаслідок фінансових труднощів [25].
Відповідно наявна інформація про зменшення попередньо оцінених майбутніх грошових потоків для групи фінансових активів з часу первісного їх визнання (хоча це зменшення не може бути ідентифіковано з окремим фінансовим активом у групі) уключає негативні зміни платіжного статусу позичальника в групі та зміни економічних умов, що впливають на виконання зобов'язань за активами в цій групі.
Відображення у бухгалтерському обліку операцій із формування та використання резервів під кредитні операції здійснюється з використанням рахунків 770 групи «Відрахування в резерви» та відповідного рахунку сформованого резерву [9].
Формування (збільшення) спеціальних резервів за кредитними операціями відображається в бухгалтерському обліку наступними проведеннями (див. таблиця 1.1).
Таблиця 1.1 – Формування спеціальних резервів під кредитні операції
| Зміст господарської операції | Дебет | Кредит |
| Сформовано резерв під кредит наданий іншому банкові | 7701 «Відрахування на резерви під заборгованість інших банків» | 1590 «Резерви під заборгованість інших банків за кредитними операціями» |
| Сформовано резерв під кредит наданий юридичній особі \ фізичній особі | 7702 «Відрахування в резерви під заборгованість за наданими кредитами клієнтів» | 2400 «Резерви під кредити, що надані клієнтам та оцінюються на індивідуальній основі» 2401 «Резерви під кредити, що надані клієнтам та оцінюються на портфельній основі» |
Також банк формує (збільшує) резерви в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на день проведення операції. Слід наголосити, що резерви в іноземній валюті формуються за кожною валютою окремо.
Відповідно банк повинен відображати в обліку також переоцінку резервів в іноземній валюті в разі зміни офіційних курсів гривні до іноземних валют. Це здійснюється за балансовим рахунком 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами» [9].
Банк також може сторнувати попередньо визнаний збиток від зменшення корисності, якщо в наступному періоді сума збитку від зменшення корисності зменшується та це об'єктивно пов'язано з подією, яка відбувалася після визнання зменшення корисності. У цьому разі здійснюється записи бухгалтерських проводок, обернені до наведених у таблиці 1.1.
Для списання безнадійної заборгованості за рахунок спеціального резерву в обліку здійснюється наступний запис: в дебет – рахунки для обліку спеціальних резервів; в кредит – відповідний рахунок простроченої заборгованості або рахунок, за яким обліковується відповідний актив.
Після цього банк обліковує списану за рахунок спеціальних резервів безнадійну заборгованість за позабалансовими рахунками до визначеного обліковою політикою банком часу (див. таблиця 1.2).
Таблиця 1.2 – Списання безнадійної заборгованості на позабалансових рахунках
| Зміст господарської операції | Дебет | Кредит |
| Списано безнадійну заборгованість на позабалансових рахунках | 9611 «Списана у збиток заборгованість за кредитними операціями » | 9910 «Контррахунок» |
У разі часткового або повного погашення контрагентом раніше списаної за рахунок резерву суми безнадійної заборгованості здійснюються наступні бухгалтерські проведення (див. табл. 1.3).
Таблиця 1.3 – Погашення заборгованості після її списання
| Зміст господарської операції | Дебет | Кредит |
| Безнадійну заборгованість списано за рахунок резерву поточного року | Кореспондентську рахунки, рахунки готівкових коштів, поточні рахунки | 7701 «Відрахування на резерви під заборгованість інших банків» 7702 «Відрахування в резерви під заборгованість за наданими кредитами клієнтів» |
| Безнадійну заборгованість списано за рахунок резерву в минулому році | Кореспондентську рахунки, рахунки готівкових коштів, поточні рахунки | 6711 «Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості інших банків» 6712 «Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості за кредитами, що надані клієнтам» |
Після зазначених операцій потрібно зробити проведення щодо позабалансових рахунків (див. таблиця 1.4).
Таблиця 1.4 – Списання безнадійної заборгованості на позабалансових рахунках
| Зміст господарської операції | Дебет | Кредит |
| Списано безнадійну заборгованість на позабалансових рахунках | 9910 «Контррахунок» | 9611 «Списана у збиток заборгованість за кредитними операціями » |
Розглянемо детально порядок формування резервів під кредитні ризики в банках України.
Ватро відзначити, що достовірність і повнота надання інформації про стан кредитного портфеля у фінансовій звітності банку значною мірою позначається на якості прийняття управлінських рішень та усуненні кредитних ризиків.
З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті. Слід зауважити, що банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників та вартість застави в межах чинного законодавства [22].
Потрібно відмітити, що законодавчо визначено конкретний перелік заборгованостей за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку (Додаток Б) [22]. Також визначені операції, за якими банк не здійснює формування резервів (Додаток В).
Відповідно до законодавства банки в обов’язковому порядку формують резерв на всю суму коштів, розміщених на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах. Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.
Слід відмітити, що банк визначає суму резерву як різницю між балансовою вартістю наданого кредиту та теперішньою вартістю оцінених майбутніх грошових потоків (за винятком майбутніх кредитних збитків, які не були понесені), дисконтованих за первісною ефективною ставкою відсотка.
Відповідно для оцінки кредитного ризику необхідно оцінити фінансовий стан позичальника. Дана проблематика регламентується Національним банком, який визначає перелік показників для його визначення. Банкам України дозволено вводити «додаткові» показники, за допомогою яких більш точно узагальнюється фінансове становище позичальника [22].
Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно з урахуванням Положення № 279, у якому визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо.
Відповідно банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником зобов'язань за кредитними операціями. Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників та залежить від кредитної політики банку, особливостей клієнта, ліквідності балансу, становища на ринку тощо. До речі, кредитна політика є основною передумовою системи управління кредитним ризиком. Вона формулює цілі та пріоритети кредитної діяльності банку, кошти та методі їх реалізації, а також принципи і порядок організації кредитного процесу. Основними задачами кредитної політики банку є: забезпечення високоприбуткового розміщення коштів банку в гривнях та іноземній валюті; постійний контроль над структурою кредитного портфеля і їхнім якісним складом; надання надійних і рентабельних кредитів; мінімізація і диверсифікованість кредитних ризиків [37].
При оцінці фінансового стану позичальника – фізичної особи банки встановлюють показники та їх оптимальні значення залежно від виду кредиту, його обсягу й строку, виду забезпечення (застави) за кредитом. При цьому оцінка фінансового стану позичальника має враховувати кількісні та якісні показники (фактори), що можуть у тій чи іншій мірі вплинути на виконання позичальником зобов'язань за кредитом, з визначенням рівня їх ймовірного впливу на дотримання умов кредитної угоди шляхом установлення оптимальних значень та відповідних балів для кожного з показників (факторів) та здійснюється з урахуванням виду і строку кредиту, що надається [22].
Перелік показників, які банк повинен в обов’язковому порядку розраховувати для своїх позичальників та суб’єктивні чинники (кількісні та якісні), які враховуються при визначенні фінансового стану для позичальників (юридичних та фізичних осіб) наведені у Додатку Г.
Після оцінки фінансового стану визначається клас позичальника, які відповідно формуються окремо для юридичних та фізичних осіб (див. Додаток Д). Нормативно також визначені умови, коли позичальнику за інших рівних умов банк не може надати певний клас (див. Додаток Е).
Слід зазначити, що оцінку фінансового стану позичальника банку з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості банк здійснює кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції. За період перебування банку та позичальника у договірних відносинах банк також повинен проводити оцінку фінансового стану (див. таблиця 1.5).
Таблиця 1.5 – Терміни визначення фінансового стану позичальника після первісної оцінки
| Позичальник | Термін проведення |
| банк | не рідше ніж один раз на місяць |
| інші юридичні особи | не рідше ніж один раз на три місяці |
| фізичні особи | визначається банками самостійно з урахуванням стану обслуговування боргу та строковості кредиту, але не рідше ніж один раз у рік |
Відповідно можна говорити про об’єктивну необхідність визначення фінансового стану позичальника та їх розподіл на певні класи.
Під час здійснення договірних відносин між банком та клієнтом, останній визначає групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними, відповідно до якого визначає платіжну дисципліну свого клієнта. Розподіл за групами кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними наведено у Додатку Ж.
На стадії дії кредитної угоди банками щомісячно здійснюється визначення поточної групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними (Додаток К), класифікуючи їх стан як "добрий", "слабкий", "незадовільний"
Дотримуючись дисципліни обслуговування позичальником боргу визначається класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції (див. таблиця 1.6).
Таблиця 1.6 – Класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції
| Клас позичальника | Погашення заборгованості | ||
| | добре | слабке | недостатнє |
| А | Стандартний | Під контролем | Субстандартні |
| Б | Під контролем | Субстандартний | Сумнівний |
| В | Субстандартний | Сумнівний | Безнадійний |
| Г | Сумнівний | Безнадійний | Безнадійний |
| Д | Безнадійний | Безнадійний | Безнадійний |
Категорія заборгованості за кредитами, які включені до портфеля однорідних споживчих кредитів, банком щомісяця визначається залежно від кількості днів прострочення основного боргу та/або відсотків/комісій за ним (див. таблиця 1.7).
Таблиця 1.7 – Рівень резервування залежно від терміну прострочення платежу
| Кількість календарних днів прострочення | Категорія заборгованості | Коефіцієнт резервування за однорідними споживчими кредитами | |
| у гривнях | іноземній валюті | ||
| 0 | «стандартна» | 2% | 50% |
| До 30 | «під контролем» | 10% | 100% |
| 31 – 60 | «субстандартна» | 40% | 100% |
| 61 – 90 | «сумнівна» | 80% | 100% |
| Від 91 і більше | «безнадійна» | 100% | 100% |
Відповідно банки мають право самостійно встановлювати більш жорсткі критерії для віднесення цієї заборгованості до відповідної категорії.
Визначення стану обслуговування боргу дає можливість банку планувати свою роботу із позичальниками відповідно до кожної конкретної ситуації та створювати належне резервне забезпечення [22].
Операції кредитування безпосередньо пов’язані із наявністю у позичальника заставного майна, яке виступає гарантом погашення заборгованості. Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику окремо за кожною кредитною операцією може зменшуватися на вартість прийнятного забезпечення.
При розрахунку резерву за заборгованістю, що сформувалась за портфелем однорідних споживчих кредитів, забезпечення за цими кредитами до уваги не береться .
Існують нормативно визначенні безумовні гарантії, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики. Вони зазначені у Додатку Л.
Слід відмітити, що береться у заставу лише те майно, яке визначене нормативними актами (див. таблицю Л 2).
Відповідно сума забезпечення береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції, а безумовні гарантії беруться до розрахунку резервів під кредитні ризики за коефіцієнтами, які наведені у таблиці Л 3.
Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань.
Застава береться до розрахунку резерву під кредитні ризики в частині, пропорційній розміру кожного кредиту, якщо предмет застави є забезпеченням за двома або кількома кредитами.
Якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують наявність і стан забезпечення, то банк зобов'язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.
Періодичність і порядок перевірки стану заставленого майна визначаються у внутрішніх положеннях банку залежно від виду та якості забезпечення, що приймається для покриття ризику за кредитними операціями, можливості його схоронності.
Під час розрахунку резерву під кредитні операції потрібно дотримуватися певної процедури. По – перше, загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.
Наступним кроком для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.
Відповідно до Положення № 279 банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення). Формування резервів банки зобов'язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум заборгованості за кредитними операціями (у тому числі наданих зобов'язань з кредитування) за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання оборотно-сальдового балансу (щомісяця) [22].
Отже, під кінець слід зауважити, що облік резервів під кредитні операції є нескладним процесом. Складність викликає необхідність правильного проведення оцінки фінансового стану позичальника та визначення відповідного розміру резерву із урахуванням застави та категорії фінансової операції.
Висновки до розділу 1
Розглянувши теоретичні основи організації обліку формування резервів під кредитні ризики банку, можна зробити наступні висновки.
По – перше, слід відмітити, що дана тема є досить актуальною на сьогоднішній день, оскільки з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України установлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Особливого поширення дана проблема набула в період кризи 2008 – 2009 років, коли країна зіткнулася із масовим неповерненням кредитів, отримала великі збитки та взагалі втратилась довіра до банків.
По – друге, чим вищій ступінь ризику бере на себе банк, тим вищим повинен бути прибуток, на який він може розраховувати. Тому основна задача банку полягає в досягненні оптимального поєднання ризиковості та прибутковості банківських операцій.
Нашим законодавством чітко регулюється питання щодо формування резервів під кредитні ризики. Певний перелік нормативних актів був розглянутий нами вище, але слід зауважити, що основним є Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» № 279, в якому визначені всі основні проблеми даного питання.
На останок слід відмітити, що для подальшого розвитку методик захисту банків від кредитних ризиків, процедур формування резервів, необхідно особливу увагу звернути на рекомендації та ініціативи Базельського комітету з банківського нагляду щодо формування резервів за кредитними операціями.
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕЗЕРВІВ ПІД КРЕДИТНІ РИЗИКИ В ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»
2.1 Аналіз формування та використання резервів під кредитні ризики в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»
На сьогодні у зв’язку з погіршенням фінансового стану позичальників та неможливістю розрахуватись за власними зобов’язаннями перед комерційними банками, вони повинні вживати відповідних заходів щодо мінімізації кредитних ризиків та підтримки стабільності діяльності.
Найважливішими інструментами в процесі аналізу рівня ризиковості кредитного портфеля виступають методи лімітування, диверсифікації та створення резервів під кредитні операції комерційних банків.
Процес формування резерву починається з оцінки якості кредитного портфеля банку – класифікації кредитів [14], а саме визначається частка кожної групи в загальному обсязі кредитного портфеля банку. Основні групувальні ознаки, за якими проводиться аналіз та оцінка кредитного портфеля, такі: по валютах; по термінах користування; по строках погашення; за видами забезпечення; за категоріями ризику; в розрізі відсоткових ставок; за видами; по договорах; по позичальниках.
Крім того, для оцінки якості кредитного портфеля з погляду ризиків використовують наступні показники:
- коефіцієнт ризику кредитного портфеля;
- коефіцієнт покриття класифікаційних позик;
- коефіцієнт проблемних позик;
- коефіцієнт збитковості позик [4].
За даними поазниками кредитному інспектору та керівництву банку надається можливість переглянути й проаналізувати їх по діючих кредитах в розрізі заданих групувальних ознак:
Також аналіз кредитного портфеля банку проводиться і в напрямку оцінки рівня його захищеності від можливих втрат. При цьому використовуються наступні показники [4]:
- коефіцієнт забезпечення позик, який характеризує рівень захищеності банку від втрат за рахунок зовнішніх факторів, тобто за рахунок забезпечення, що надається клієнтами банку;
- коефіцієнт забезпечення збиткових кредитів, який свідчить про ступінь захищеності банку від збитків за позиками з урахуванням тенденції збитковості кредитного портфеля, яка склалася;
- коефіцієнт захищеності позик, що розраховується як відношення резервів на покриття збитків до загальної суми позики;
- ступінь повноти формування резервів за кредитними операціями, який розраховується шляхом ділення фактичної суми створених резервів до розрахованої величини резерву згідно ризиковості кредитного портфеля;
- коефіцієнт покриття позик власним капіталом, який указує на те, яка частина кредитного портфеля фінансується за рахунок власного капіталу банку. Відповідно зростання даного показника свідчить про посилення захищеності кредитів власним капіталом.
Банки повинні дотримуватись вимог щодо обмеження концентрації кредитних вкладень при спрямуванні коштів в ризикові проекти.
В період фінансової кризи у зв’язку з незадовільним обслуговуванням боргу та пониженням класу позичальників банки змушені формувати значні обсяги резервів, що негативно впливає на фінансовий стан банку (див. таблиця 2.1).
Таблиця 2.1 – Динаміка обсягів сформованих резервів під активні операції комерційних банків
| Назва показника | Роки | ||
| На 01.01.2008 р. | На 01.01.2009 р. | На 01.01.2010 р. | |
| Кількість зареєстрованих банків (од.) | 193 | 198 | 198 |
| Загальні активи (млн. грн.) | 353086 | 619004 | 973332 |
| Продовження таблиці 2.1 | |||
| Резерви за активними операціями банків (млн. грн.) | 13289 | 20188 | 48409 |
| в т.ч. резерви на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями | 12246 | 18447 | 44502 |
| Відсоток виконання формування резервів (%) | 100,1 | 100,0 | 100,1 |
За сукупними даними комерційних банків України щодо обсягу активних операцій та сформованих резервів видно, що частка резервів в загальних активах станом на 01.01.2009 р. складає 4,97 %, що на 1,71 % більше в порівнянні з 2008 р.. Отже, спостерігається тенденція до збільшення частки резервів в загальних активах банків. Обсяг резервів порівняно з 2007 р. зріс майже в 3,63 рази. При цьому обсяг активів зріс майже в 2,76 рази.
Розглянемо аналіз формування та використання резервів під кредитні ризики та аналіз якості кредитного портфеля банку на прикладі досліджуваного нами ПАТ «Райффайзен Банк Аваля».
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» зареєстроване 27 березня 1992 року. Із жовтня 2005 року банк став частиною банківської холдингової групи Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ (станом на 1 січня 2010 року група Райффайзен володіла 96,17% акцій банку) [2].
Райффайзен Банк Аваль традиційно посідає найвищі місця серед українських банків за рівнем довіри та визнання з боку клієнтів, партнерів та експертів — як українських, так і міжнародних. Упродовж 2009 року банк знову неодноразово визнавали найкращим за даними різноманітних рейтингів та досліджень.
Райффайзен Банк Аваль входить в I групу найкрупніших банків України за класифікацією НБУ [2].
Сьогодні банк пропонує своїм клієнтам широкий перелік кредитних продуктів, які враховують реальні потреби клієнта. Зокрема, банк здійснює короткострокове кредитування клієнта на покриття платіжних розривів у поточній діяльності, термінове кредитування, надання кредитних ліній, а також операції з інвестиційного кредитування та фінансового лізингу. При розгляді середньострокових і довгострокових кредитних операцій банк віддає перевагу інноваційним проектам, що сприяють впровадженню нових технологій і створенню нових робочих місць.
Активи банку за аналізований період (протягом 2007-2009 рр.) зросли на 9521585 тис. грн, що становить 21,38 % від їх величини на початок 2007 року. Це відбулося в основному за рахунок зростання кредитного портфеля банку, а також як наслідок – зростання нарахованих процентних доходів. Проте темп росту за період 2008-2009 рр. зменшився і становив показник лише 0,83 % у порівнянні з 1,47 % відповідно в 2007-2008 рр. Таке зменшення було спричинене впливом світової економічної кризи.
Оскільки в активних операціях банку найбільш питому вагу становлять надані кредити, це свідчить про те, що кредитна діяльність є однією з головних для банку, як і в переважній більшості банків, а, отже, і в структурі формування дохідності банку дохід від кредитних операцій займає значну питому вагу. Виходячи з цього проведемо аналіз структури кредитного портфеля та якості наданих кредитів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» [2].
Райффайзен Банк Аваль приділяє досить велику увагу оцінці кредитоспроможності своїх позичальників.
Аналіз кредитоспроможності передбачає здійснення якісної та кількісної оцінки позичальника з метою визначення ступеня кредитного ризику та коефіцієнта платоспроможності. Якісні та кількісні характеристики позичальника наведені у Додатку Г.
Розглянемо більш детально на скільки світова економічна криза вплинула на обсяги кредитування в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". На основі звітних даних проаналізуємо динаміку співвідношення кредитів між юридичними та фізичними особами в кредитному портфелі банку (див. Додаток М) [19].
З проведеного аналізу в Додатку М чітко прослідковується зростання обсягів кредитування як у фізичних, так і в юридичних осіб. Так за період 2007-2008 років обсяги кредитування фізичних осіб зросли в 1,42 рази, юридичних осіб – в 1,5 рази і 1,46 рази по кредитному портфелю в цілому. Це є свідченням підвищення популярності банку як серед населення, так і серед суб’єктів підприємницької діяльності. В період 2008-2009 рр. спостерігаємо зменшення обсягів кредитування, так темп росту наданих кредитів юридичним особам становив лише 0,85 рази, фізичним особам - 1,19 рази, і в 1,01 рази по кредитному портфелю в цілому. Так вдалися взнаки наслідки світової економічної кризи. Проте такого зниження обсягів кредитування зазнала вся банківська система України.
Проаналізуємо структуру кредитного портфеля. Дані розрахунків зведемо в Додатку Н [19].
З проведеного аналізу слід зазначити, що найбільшу питому вагу в кредитному портфелі банку складають кредити юридичним особам (50,86 % в 2007 році, 53,66 % в 2008 році, 48,06 % в 2009 році), також вагоме місце займають споживчі кредити фізичним особам (26,86 % в 2007 році та 30,06 % в 2008 році ). У 2008 році значно зросла частка іпотечних кредитів і склала 19,81 % проти 8,50 % в 2007 році. Кредити фізичним особам – підприємцям майже без змін і складають 3,16% в 2007 році та 3,34% відповідно у 2008 році. В 2009 році відбувся перерозподіл кредитів для фізичних осіб – підприємців. Їх частка склала 20,47 %. І також значно зросли інші кредити фізичних осіб – 32,16 %.
Як зазначалося вище для аналізу якості кредитного портфеля необхідно спочатку розрахувати суму класифікованих позик. Розрахунок зведено в Додатку П.
Як видно із Додатку П у разі зменшення загальної суми кредитного портфеля сума зважених класифікованих позик зросла у 4 кварталі 2009 року до 8828648,15 тис. грн, проти 7440022,71 тис. грн у 3 кварталі 2009 року, тобто на 1388625,44 тис. грн. Це свідчить про явне погіршення якості кредитного портфеля.
Основні показники, що характеризують якість кредитного портфеля, зведено у Додатку Р. Так, коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (коефіцієнт якості кредитного портфеля) у звітному кварталі становив 0,17, а в попередньому 0,12. Тобто коефіцієнт якості кредитного портфеля став вищим на 0,05. Коефіцієнт покриття зважених класифікованих позик власним капіталом також підвищився і становив показник 1,66, а це на 0,41 більше проти минулого кварталу. Це свідчить про те, що підвищення ризикованості кредитного портфеля було підстраховано значною величиною власного капіталу, яка гарантує фінансову стабільність роботи банку навіть за певних умов підвищення ризику. Тобто підвищення ризикованості кредитного портфеля (за умови підвищення прибутковості) було виправданим.
Таким чином, виходячи з результатів аналізу якості кредитного портфеля з погляду ризику банку необхідно проводити обережнішу кредитну політику, ретельніше підходити до оцінювання платоспроможності позичальників на стадії надання кредитів, приділяти увагу цільовому використанню наданих позик та контролю за діяльністю позичальника з метою своєчасного виявлення негараздів та запобігання можливих втрат за позиками.
Аналіз кредитних операцій повинен здійснюватися також у напрямі оцінювання ступеня захищеності від можливих втрат. Чим гірші показники якості кредитів з погляду кредитного ризику, тим більшим має бути ступінь їх захищеності. Характеристику даних показників ми наводили вище.
Розрахунок цих основних показників здійснимо на основі даних річних звітів ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за 2007-2009 роки [] і отримані результати зведемо в Додатку С.
Як видно з наведених розрахунків, захищеність кредитного портфеля від можливих втрат у звітному періоді зросла порівняно з минулим роком. Так, загальний коефіцієнт забезпеченості позик зріс із 0,91 в 2007 році до 0,98 у 2009 році. Проте рівень даних коефіцієнтів свідчить про недостатнє забезпечення позик. Захищеність позик за рахунок створеного в банку резерву на покриття збитків за позиками у 2009 році збільшилася до 0,25 процентного пункту. Всі збитки були списані за рахунок резерву. Коефіцієнт покриття позик власним капіталом у 2009 році залишився без змін і становив 0,14 проти 0,15 у 2007 році. Зменшення даного коефіцієнта свідчить про те, що послаблюється захищеність кредитів власним капіталом.
Таким чином, у банку створено достатній резерв для покриття можливих збитків за кредитними операціями. Проте кредитним інспекторам слід звернути увагу на оцінку рівня забезпеченості позик. Треба уважніше аналізувати якість та ліквідність наданого забезпечення кредитів, оскільки прослідковується певна тенденція недостатньої захищеності кредитного портфеля від можливих втрат.
2.2 Облікова політика з питань формування резервів під кредитні ризики в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»
Положення про облікову політику ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на 2010 рік визначає принципи, методи, процедури та організаційні засади бухгалтерського обліку банківських операцій в ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” із врахуванням стратегічного напрямку ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” на централізацію облікових процедур [29].
Дане Положення затверджене Наказом № 640 від 31.12.2009 р. у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.1998 [29].
Даним Положенням визначено, що кредитний ризик - це ймовірність невиконання контрагентом власних зобов’язань перед банком по поверненню основної суми боргу та/або суми винагороди банку.
Пунктом 5.6 визначено загальні принципи кредитування, бухгалтерського обліку та формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями [29]