Перевірила: доц. Коренєва О. Г

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4

.

Аналізуючи дане питання, ми вирішили, що при здійсненні операцій кредитування банк виходить із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та позичальників.

Відповідно кредитна політика банку базується на забезпеченні відповідної організації кредитного бізнесу та поточного розвитку такої організації, а також на відповідному управлінні та моніторингу ризиків, пов‘язаних з кредитуванням.

Слід відмітити, що організація діяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в кредитній сфері здійснюється шляхом затвердження Положень, Інструкцій, Стандартів, Технологічних карт з питань кредитування. Проблемами з кредитної діяльності щодо вирішення поточних питань банку займається Кредитний комітетів в межах встановлених лімітів повноважень [29].

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надає кредити на умовах, передбачених кредитними договорами, при обов`язковому виконанні наступних основних принципів кредитування:

- строковість – надання кредиту на визначений договором строк;

- зворотність – передбачає, що кредит підлягає обов`язковому поверненню;

- платність – передбачає, що кредит надається за відповідну плату;

- цільове використання – передбачає, що кредит надається та використовується для конкретної мети, передбаченої кредитним договором;

- забезпеченість (крім бланкових кредитів) – передбачає, що кредит надається під відповідне забезпечення його повернення [29].

Бухгалтерський облік кредитних операцій ведеться відповідно до «Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України», затвердженої постановою Правління НБУ від 27.12.2007 № 481 [9].

Дане Положення також визначає критерії класифікації кредитів для цілей бухгалтерського обліку. До них відносять:

- вид контрагента;

- термін користування кредитними коштами: (короткострокові (не перевищує один рік) та довгострокові (більше одного року);

- стан кредитної заборгованості: строкові, прострочені;

В залежності від вищевказаних критеріїв бухгалтерський облік наданих кредитів ведеться за відповідними балансовими рахунками. Аналітичні рахунки для обліку кредитних операцій відкриваються в розрізі обов’язкових параметрів на підставі розпорядження кредитного підрозділу чи особи, уповноваженої на здійснення таких функцій.

Що стосується особливостей формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, то слід відмітити наступне: для відображення реального результату діяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризику кредитних операцій та визнання витрат банк формує резерви на покриття можливих втрат за кредитними операціями.

Важливо зазначити, що для розрахунку суми, необхідної для формування резерву, за основною сумою боргу, станом на перше число кожного місяця та при наданні кредиту, банк здійснює оцінку кредитних ризиків за всіма кредитними операціями. Відповідно до результатів оцінки кредитних ризиків кожної кредитної операції кредитний портфель банку (основний борг) класифікується за групами кредитного ризику, які ми розглядали в попередньому розділі [29].

Пунктом 5.6.12 даного Положення визначено, що необхідною сумою для формування резерву є сума резерву за кожним кредитом, що розрахована за нормою резервування, встановленою для кожної групи кредитного ризику, з урахуванням рівня його забезпеченості.

Відповідно до «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженого постановою Правління НБУ від 6 липня 2000 р. N 279, банк формує резерви за [22]:

- коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

- заборгованістю за кредитними операціями;

- простроченою понад 31 день заборгованістю за нарахованими доходами та нарахованими процентними доходами з урахуванням вимог НБУ щодо врахування строку заборгованості по основному боргу.

Для визначення резерву банк здійснює класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:

- оцінки фінансового стану позичальника;

- стану погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків по ньому [9].

Критерії оцінки фінансового стану позичальника та порядок їх розрахунку при визначенні резерву методично збігаються з показниками, які обчислюються при визначенні кредитоспроможності клієнта. Але, враховуючи те, що балансові показники та техніко-економічні показники діяльності не є сталими в часі, оцінку фінансового стану позичальника необхідно робити кожного кварталу на підставі звітних документів про результати діяльності за квартал.

Резерви на відшкодування можливих втрат за основною сумою кредитних операцій поділяються на резерв під стандартну та нестандартну заборгованість.

Резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за балансовими кредитними операціями обліковуються на балансових рахунках 1590 «Резерви під заборгованість інших банків за кредитними операціями»; 1592 «Резерви за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках»; 2400 «Резерви під кредити, що надані клієнтам та оцінюються на індивідуальній основі» та 2401 «Резерви під кредити, що надані клієнтам та оцінюються на портфельній основі» [29].

Резерви на відшкодування можливих втрат за виданими гарантіями обліковуються за рахунком 3690 «Резерви за виданими зобов`язаннями».

Резерви за кредитними операціями, віднесеними до груп кредитного ризику «під контролем», «субстандартні», «сумнівні» та «безнадійні», класифікуються як резерви під нестандартну заборгованість.

Відрахування в резерви на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями здійснюються:

- на рахунок 7702 «Відрахування в резерви під заборгованість за наданими кредитами клієнтам» відносяться витрати на формування резерву під балансові кредитні операції ( по основному боргу і процентах);

- на рахунок 7706 «Відрахування в банківські резерви на покриття ризиків та втрат» відносяться витрати на формування спеціального резерву під позабалансові кредитні операції.

Формування резервів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснює щомісячно у повному обсязі розрахункової суми, незалежно від фінансових результатів діяльності, за станом на 1-е число місяця, наступного за звітним, до строку подання місячного балансу [29].

Сам резерв формується за основною сумою боргу, простроченою понад 31 день заборгованістю за нарахованими доходами та нарахованими процентними доходами з урахуванням вимог НБУ щодо врахування строку заборгованості по основному боргу.

На дату формування (коригування) резерву як в національній валюті, так і в іноземній здійснюються проводки на різницю між фактично сформованою сумою резерву та розрахунковою.

Таким чином, даним Положенням зазначені всі основні аспекти щодо здійснення кредитних операцій в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», висвітлені всі проблемні питання та зазначені особливості формування резервів під можливі втрати за кредитними операціями.

2.3 Документальне оформлення та організаційно – технічне забезпечення операцій формування та використання резервів під кредитні ризики

Усі операції, які здійснює банк у обов’язковому порядку повинні бути відображені у документах (внутрішньої чи загальнодоступної звітності).

Найпершим документам який регламентує процедури прийняття і виконання рішень щодо формування та використання резерву під кредитні операції є відповідно пункти у обліковій політиці банку [22].

Для забезпечення збереження активів банку його установи зобов’язані забезпечити належне зберігання та бухгалтерський облік документів, які являються підставою для здійснення кредитних операцій з клієнтами та інвестицій, а також документів, що засвідчують забезпечення зобов’язань позичальників та кредитний ризик за вказаними операціями.

Підставою для бухгалтерського обліку кредитних операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій.

Первинні документи по кредитній справі повинні зберігатися не менше 5 років з часу закінчення конкретної угоди, а також можуть бути наданні уповноваженим працівникам НБУ для ознайомлення та перевірки [22].

Під час формування резервів складають відомість розрахунку резерву під кредитні операції, а також звіт про зміни в резерві, які наведені в Додатку Т.

Відповідно звітність про класифікацію кредитних операцій, створення резервів та їх використання, що складається за формами № 302 «Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності», № 604 «Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», подається банками - юридичними особами територіальним управлінням Національного банку України [22].

Для щомісячного розрахунку резервів банки здійснюють класифікацію кредитних операцій шляхом проведення інвентаризації та аналізу їх якості. Результати аналізу якості кредитного портфеля мають фіксуватися документально за встановленою банком формою, яка має назву «Кредитні операції банку та стан формування резерву за ними». Ця форма має вестися і в електронному вигляді. При цьому банк має забезпечити збереження бази даних цієї форми за станом на перше число кожного місяця. Відповідно вона заповнюється на підставі робочих документів щодо кожної кредитної операції, що ведуться кредитним інспектором, за кожним позичальником (контрагентом) окремо.

Робочі документи заповнюються після подання потенційним позичальником (контрагентом) заявки на одержання кредиту та є обов'язковими для розгляду кредитним комітетом для прийняття рішення про здійснення кредитної операції. Надалі, якщо відбуваються зміни щодо фінансового стану позичальника чи забезпечення кредиту, кредитний інспектор заповнює нові бланки робочих документів, на підставі яких класифікується кредитна операція та розраховується резерв. Робочі документи зберігаються у кредитних справах позичальників (контрагентів) [22].

На перше число кожного місяця інформація групується в один документ у розрізі кожного позичальника та за кожною кредитною операцією, із зазначенням проміжних і консолідованих підсумків там, де це можливо. Загальна інформація за результатами класифікації кредитного портфеля включає всі кредитні операції банку, що підлягають класифікації та резервуванню коштів.

Підрозділи системи банківського нагляду Національного банку систематично проводять перевірки звітності банків та їх філій щодо адекватності класифікації кредитних операцій та дотримання банками порядку створення і використання резерву [22]. Якщо виявлені розбіжності між даними банку і даними звіту про інспектування Національний банк має право висунути до банку вимоги щодо перекласифікації кредитного портфеля і виправлення звітності та за потреби скоригувати розмір резерву на суму різниці, що виявлена під час інспектування [22].

Також керівники структурних підрозділів банку зобов’язані забезпечити надiйне зберiгання всіх бухгалтерських документiв. Вiдповiдальнiсть за дотримання порядку зберiгання бухгалтерських документiв покладається на керiвника, головного бухгалтера та завідуючого архівом структурного підрозділу банку.

Що стосується організаційно – технічного забезпечення, то Положенням «Про облікову політику» ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» визначено основні аспекти даного питання. Саме програмне забезпечення, що використовується для організації автоматизованої реєстрації і обробки даних, забезпечує суцільне і безперервне відображення всіх операцій, в тому числі і операцій щодо формування резервів під кредитні ризики банку, доказовість інформації, збереження узагальненої інформації на машинних носіях, а також можливість здійснення подальшого контролю і одержання роздруківок на паперових носіях [29].

Так система Bankmaster RS ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є розвиненою комп'ютерною системою, що побудована на основі розподілених мереж, підтримує технологію мережевих обчислень та складається з комплексу локальних комп'ютерних мереж головної контори та відділень, об'єднаних за допомогою каналів зв'язку в єдину глобальну систему збору та обробки банківської інформації. Система Bankmaster RS Банку представляє собою апаратно-програмний комплекс, що включає до себе файлові сервери, сервери баз даних, підсистеми Branchpower, комунікаційні сервери «Store&Forward» та «Top End», робочі станції, мережеве та комунікаційне обладнання, організаційне забезпечення. Відповідно до неї працівники банку здійснюють порядок формування резервів [29].

Наступна система MidasPlus ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є універсальною централізованою банківською системою для супроводження операцій клієнтів банку - юридичних осіб. Для бухгалтерського відображення здійсненних операцій в системі MidasPlus використовується внутрішній план рахунків, що за допомогою таблиць мапування трансформується в план рахунків, визначений Національним банком України. Так у нашому випадку, за допомогою даної системи відображаються операції щодо надання кредитів, нарахування за ними відсотків та погашення заборгованості.

На окремий баланс виділені дирекції, які здійснюють бухгалтерський облік банківських операцій, з подальшим включенням їх показників до статистичної і фінансової звітності Банку. Відповідно показники за фсормованими резервами та отримані результати, занесені до звіту в подальшому включаються до статистичної звітності форм № 302 та № 604.

Таким чином, питання щодо документального оформлення та організаційно – технічного забезпечення розглянуті нами мають дуже цікаві особливості. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Положенням «Про облікову політику» визначає всі ці аспекти та обов’язковість їх застосування під час робота банку. Також зЗаконом України «Про банк і банківську діяльність» визначено заходи впливу щодо порушення чинного законодавства з даного питання.

Висновки до розділу 2

Аналізуючи діяльність ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», нами було виявлено, що в загальному підсумку сукупний кредитний портфель за період 2009 року зменшився на 25,4% та на початок 2010 року становив 5219 млн. дол. США. Взагалі структура активів банку під впливом кризи зазнала значних змін, внаслідок скорочення обсягу кредитів клієнтам, що становили найбільшу частину активів банку.

Аналізуючи Положення «Про облікову політику» ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», можна зазначити, що даний документ визначає основні принципи, методи, процедури та організаційні засади бухгалтерського обліку банківських операцій із врахуванням стратегічного напрямку банку на централізацію облікових процедур []. При здійсненні операцій кредитування банк виходить із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та позичальників. Для відображення реального результату діяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризику кредитних операцій та визнання витрат банк формує резерви на покриття можливих втрат за кредитними операціями.

Також нами було визначено порядок формування документів, а саме в якій послідовності вони повинні створюватися та які обов’язкові реквізити треба відображати при заповнення первинних документів. Нами було охарактеризовано систему організаційно – технічного забезпечення, що використовується для організації автоматизованої реєстрації і обробки даних, забезпечує суцільне і безперервне відображення всіх операцій, доказовість інформації, збереження узагальненої інформації на машинних носіях.

РОЗДІЛ 3

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВІВ ПІД КРЕДИТНІ РИЗИКИ БАНКІВ УКРАЇНИ

3.1 Проблеми та перспективи формування резервів під кредитні ризики банків

Віддаючи належне напрацюванням вітчизняних і зарубіжних економістів, здійсненим у галузі кредитних ризиків, і, зокрема у напрямку використання такого інструменту як формування резервів, слід зауважити, що до цього часу багато проблемних питань не знайшли свого вирішення. У вітчизняних методологічних та методичних розробках відсутні праці, в яких би комплексно розв’язувались сучасні складні проблеми використання внутрішніх інструментів страхування кредитних операцій – резервування [34].

Формування резервів потребує акумуляції певної частини ресурсів банку на спеціальних рахунках, наприклад, під нестандартну заборгованість – на контрактивних, з метою їх використання для компенсації втрат від неякісних банківських позичок. У зв’язку з тим, що процеси резервування безпосередньо пов’язані з формуванням банківських витрат і, отже, з питаннями оподаткування прибутку, сам механізм створення резервів має бути строго реґламентованим, оскільки є піднаглядним державним податковим органам та Національному банку України [7, с. 209].

Розглядаючи проблеми резервування, О. Лаврушин пропонує такі складові кредитного менеджменту, як аналіз встановленого банком рівня втрат, адекватність та достатність фактично сформованих резервів під можливі втрати по позичкам, якість кредитних інструкцій, методик і процедур, попередній досвід по збиткам; зріст обсягу кредитного портфелю; повернення кредитів та практику їх стягнення; аналіз роботи зі збитковими активами [16, с. 77].

На нашу думку, перелічені складові дійсно визначають основні напрямки управління процесами резервування, але не приділяється великої уваги етапу відшкодування кредитного ризику. Зауважимо, що зміст механізмів та структура джерел відшкодування не має однозначного обґрунтування і в кожному банку вони формуються з огляду на його фінансовий стан та відповідну стратегію.

Тобто, варто зауважити, що у багатьох країнах, та в Україні у тому числі органи регулювання встановлюють обов’язкові рівні формування резервів, але водночас надають банкам право самостійно визначати їх обсяги, що, на наш погляд, сприяє виникненню при цьому суб’єктивних підходів. Унаслідок цього банки, залежно від необхідності збільшити чи зменшити фінансові результати, не завжди адекватно до реального ризику визначають його рівень та, відповідно, обсяги резервів. Це підтверджують дослідники Сідні Коттл, Роджер Ф. Мюррей та інші, які зазначили, що «…банківські резерви на покриття неповернених боргів можна використовувати одночасно і як механізм згладжування прибутку, і як прихований резерв» [13, с.186].

Важливо підкреслити, що Міністерство фінансів України ще з 2006р. пропонує ліквідувати право вітчизняних банків формувати страхові резервів під активні операції, в тому числі і кредитні за рахунок валових витрат [35].

Необхідно зазначити, що формування резервів за рахунок збільшення валових витрат у період зростання обсягів кредитних вкладень (піднесення економіки) не має такого негативного впливу на фінансову стійкість та фінансовий результат діяльності банків, як у період банківської кризи (спаду в економіці). Тому, на наш погляд, виникає необхідність перегляду сучасної системи формування резервів під можливі збитки за кредитними операціями. Для підтвердження зазначеної необхідності реформування сучасної системи формування резервів, котру сучасні банки використовують як головний механізм саморегулювання їх фінансових результатів, необхідно дослідити проблемні аспекти цих процесів.

Розглянемо розвиток процесів формування резервів за кредитними операціями вітчизняних банків із 2005 до 2010 рр., що наведені в таблиці 3.1, в якій відзначено, що більше 90% у загальному обсязі резервів за активними операціями займають резерви за кредитними операціями [19].

Таблиця 3.1 – Структура та динаміка резервів за кредитними операціями вітчизняних банків за 2005-2010 роки [19]

Показники	Роки
Показники	На 01.01.2006р.	На 01.01.2007р.	На 01.01.2008р.	На 01.01.2009р.	На 01.01.2010р.
Загальний обсяг резервів за активними операціями, в т.ч.	9141,3	12906,4	19608,2	47245,2	122433,0
1)Резерви за кредитними операціями	8558,2	12452,1	19086,8	46467,7	99238,0
Питома вага в загальних резервах	93,6%	96,5%	97,3%	98,4%	81,1%

Blog

Перевірила: доц. Коренєва О. Г