Geum.ru

Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису Бабіч Ія Володимирівна

Вид материалаДокументы
1.2. Правова характеристика діяльності з переробки давальницької сировини
1.3. Предмет договору переробки давальницької сировини
Предмет договору
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

1.2. Правова характеристика діяльності з переробки
давальницької сировини



Для виявлення правової природи відносин з переробки давальницької сировини необхідно зважати на економічну сутність цих відносин. Досліджуючи економічний зміст відносин з переробки давальницької сировини, економічну сутність структурних елементів цих відносин і в першу чергу робіт з переробки давальницької сировини, можна визначити правову форму даного суспільного явища і надалі розробити ефективний правовий механізм для його регулювання. Вдається вірним вибір саме такого методологічного засобу дослідження. Як зазначав С.І. Аскназій, назрілі завдання розвитку матеріального життя суспільства, які є для даного етапу історичного розвитку об’єктивно необхідними і повинні слугувати основою пояснення необхідності та відповідності правових інститутів. Від економічної структури суспільної системи, ми йдемо до всього різноманіття правових інститутів, внаслідок чого ці правові інститути є причинно поясненими як за їх змістом, так і за їх роллю та значенням у всьому процесі суспільного виробництва [11,с.11]. Тим більше, що цивільне право історично склалося і розвивалося як основна галузь, що регулює економічні відносини [53,с.5], які співвідносяться з цивільним правом як зміст та форма.

Розглядаючи зазначені відносини з позиції економічної теорії, неважко зрозуміти, що вони являють собою відносини матеріального товарного виробництва, результатом якого є матеріальний товар (готова продукція). Таким чином, давальницька сировина в цих відносинах виступає одним з основних факторів виробництва [54,с.72–73].

Економічною суттю відносин з переробки давальницької сировини є виробнича діяльність, яка має визначену мету: отримання нового продукту – готової продукції. При цьому готова продукція повинна мати інші властивості, ніж сировина. Наприклад, не буде вважатися переробкою давальницької сировини її упаковка в тару. Це характеризує давальницьку сировину як споживну річ. Законодавець в один ряд з безпосередньо переробкою ставить також оброблення, збагачення чи використання давальницької сировини [58]. Надалі ми будемо використовувати загальне поняття "переробка давальницької сировини", маючи на увазі, що ця переробка може також здійснюватися і в формі оброблення, збагачення або використання сировини в процесі виробництва іншого продукту.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Одна сторона – замовник –має на меті отримати кінцевий чи проміжний продукт, маючи вихідну сировину для його виробництва, але не маючи необхідного для цього обладнання або технологій та знань. Саме ця мета є головною для замовника, яка спонукає його до пошуку виконавця та вступу з ним у зобов’язальні відносини. Інша сторона – виконавець – має технології, виробничі потужності, необхідні знання та кваліфіковану робочу силу і може здійснити необхідну переробку сировини у той чи інший продукт.

При переробці давальницької сировини виконавцем важливим є саме кінцевий результат – результат дій виконавця (інтерес спрямований на кінцевий результат, а не на безпосередні дії виконавця), який до того ж охоплюється зобов’язанням (готова продукція), що являє собою конкретні речі матеріального світу (наявність матеріального результату), існуванню яких передував певний виробничий процес (наявність часової різниці), і які замовник споживає саме в такому матеріальному вигляді: реалізуючи чи використовуючи для наступної переробки отриману продукцію за своїм розсудом (наявність можливості спожити отриманий результат у будь-який інший момент). Саме готова продукція є метою замовника, а дії виконавця з переробки давальницької сировини є лише необхідною та невіддільною частиною процесу отримання готової продукції. Тому це дозволяє нам справедливо кваліфікувати діяльність виконавця у зобов’язаннях з переробки давальницької сировини як роботу.

До речі, економічна діяльність виробничих підприємств є поєднанням дій, що приводять до отримання визначеного переліку продукції. Якщо цей перелік товарів включає до себе конкретну матеріальну продукцію, що виробляється для споживання в подальшому, і на випуск якої спрямована діяльність підприємства, то взагалі не можна класифікувати таку діяльність як надання послуг. Така діяльність буде являти собою у правовому сенсі виключно виконання робіт.

Наприкінці підкреслимо, що у цьому підрозділі ми розглянули окремо тільки діяльність виконавця з переробки давальницької сировини безвідносно до договірних зобов’язань з переробки давальницької сировини.


1.3. Предмет договору переробки давальницької сировини



Якщо виділяється цивілістична чи будь-яка інша наукова категорія, то необхідно точно знати той спеціальний зміст, який виокремлює та характеризує її серед суміжних категорій. Адже точність понять та їх однакове застосування є необхідною умовою науковості знання. На цьому, до речі, наголошував В.І.Жуков у своєму виступі на науковій конференції "Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку". Він закликав правознавців домовитися між собою про однакове застосування категоріального апарату юридичної науки, що надасть юриспруденції більшої науковості та підстав вважати правознавство наукою.

Для подальшого дослідження договору переробки давальницької сировини слід окреслити домінуючу у сучасному цивільному праві троякість сприйняття самого поняття "договір" [191,с.298; 31,с.424–425; 39,с.151–152]. Під цим терміном розуміють, по-перше, двосторонній правочин, домовленість [34,с.211,353; 95,с.26; 22,с.146–152; 170,с.432–433 та ін.] (це закріплено і у чинному ЦК України у ч.2 ст.202). Уявлення про договір як про двосторонній правочин є уявленням про договір як про юридичний факт, юридичний факт-дію [84,с.103–104; 34,с.206 та ін.]. По-друге, під терміном "договір" також розуміють безпосередні правовідносини, які виникають на підставі двостороннього правочину і за своєю суттю є зобов’язальними правовідносинами [22,с.275–295 та ін.]. У цьому разі більш доцільно називати договір зобов’язанням. По-третє, під терміном "договір" розуміють документ –письмовий текст, в якому правочин знайшов своє документальне закріплення [171,с.433]. На наш погляд, слушною є думка О.О.Красавчикова про те, що під поняттям "договір" необхідно розуміти виключно юридичний факт – підставу виникнення правовідносин [171,с.543–544]. Правовідносини, що виникають із договорів, є зобов’язальними правовідносинами або просто зобов’язаннями.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Бездоказово, на наш погляд, спростована О.В.Дзерою думка про те, що предметом договору підряду є роботи та їх матеріальний результат. Неможливість існування такого предмета договору О.В.Дзера пов’язує з тим, що "фактично таке визначення предмета договору підряду відтворює текст законодавчо сформульованого поняття договору, яке містить дані про сторони, їхні права та обов'язки, а також опосередковані дані щодо умов договору, у наведеній думці відбувається, по суті, ототожнення предмета договору підряду з іншими його елементами" [63,с.442–443].

Як ми визначили, предмет договору уособлює правову мету договору, його основу (causa). М.І.Брагинський визначає такі загальні приводи виникнення цивільно-правового договору: передача речей, виконання робіт, надання послуг [22,с.315]. Ці приводи за своєю суттю є метою різних типів договорів. У наведеній класифікації йдеться про дії та майно, послуги, роботи, що за своєю суттю є об’єктами цивільних прав. Отже, підтримано третю точку зору на предмет договору. Метою договору не може бути річ сама по собі.

О.А.Сурженко вважає, що предмет договору залежно від виду договору може містити у собі два елементи або один. Предмет договору, на його думку, містить два елементи: дії сторін та річ – для договорів купівлі-продажу, поставки, авторського договору і т.д.; дії сторін та те, на що вони спрямовані, – для договору підряду. Один елемент містить предмет договорів доручення, комісії, перевозки. Цей елемент – дії, до яких зобов’язуються сторони [174,с.134–135].

Ми не згодні з позицією автора стосовно договору з надання послуг. Предмет будь-якого договору, на наш погляд, буде містити у собі два елементи: дії та об’єкти цивільних прав.

Роль правочину – бути підставою виникнення юридичних прав і обов’язків, які викладені та закріплені у вигляді умов договору. Ці умови, перш за все, закріплюють зобов’язуючу та уповноважуючу поведінку, яка виражається в певних діях. Майно в цьому разі виступає засобом індивідуалізації цих дій і надає цим діям предметності (в речовому розумінні), матеріальності. Тому, на наш погляд, неможливо з предмета договору викинути майно чи дії. Тільки наявність цих двох елементів у визначенні предмета договору може дати вичерпну, ідентифікуючу інформацію про будь-який договір.

На підставі вищевикладеного ми вважаємо, що предметом будь-якого договору завжди будуть певні дії з об’єктами цивільних прав: передача речі, ремонт будинку, виготовлення продукції, надання страхових чи інших послуг і т.ін.

Таким чином, теоретичне визначення предмета договору можна викласти так:

Предмет договору – обов’язкова істотна умова договору-правочину, яка виражає його правову мету шляхом зазначення у договорі певних дій з об’єктами цивільних прав.

У загальному випадку дії, які можуть входити до предмета договору, складають вичерпний перелік. Незважаючи на мовний виклад, ці дії можуть мати три варіанти: передача (речей, прав), виконання (певних робіт), надання (певних послуг)."

Предмет договору переробки давальницької сировини у тексті договорів (документів) наводиться таким чином: "поставка фармацевтичної сировини (специфікація № 1) для виробництва лікарських форм" [63,с.442]; "Замовник зобов’язується поставити виконавцю ...(назва сировини) в якості сировини на переробку, а Виконавець зобовязується виготовити з сировини і поставити Замовнику готову продукцію ...(назва продукції)" [49]; "Виробник напрацьовує з давальницької сировини, що поставляється Замовником, а Замовник забирає …(назва готової продукції), в подальшому "Продукт", …у кількості …т. Для напрацювання вказаної кількості продукту Замовник забезпечує Виробнику поставку …(назва сировини), в подальшому "Сировина", у кількості …т …" [50]; "Замовник поставляє на умовах … в якості давальницької сировини …(назва сировини) у кількості і строки, вказані у додатку…Виконавець забезпечує приймання, переробку давальницької сировини в …(назва готової продукції) та поставляє готову продукцію Замовнику на умовах …" (також тут визначається вартість, кількість і порядок поставки давальницької сировини і готової продукції) [51]; "Предметом договору є поставка Замовником сировини Виконавцю на умовах цього договору у відповідності зі специфікацією №1, що є невід’ємною його частиною, оплата послуг з переробки та отримання готової продукції у відповідності зі специфікацією №2, що є невід’ємною частиною цього договору" [52].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Виходячи з того, що в процесі виконання виникає не одне зобов’язання, а декілька, кожне з яких має свій конкретний предмет виконання, можна зробити висновок, що предмет договору є поняттям більш широким, ніж предмет виконання зобов’язання. Адже предмет договору охоплює центральну мету договору, на підставі якої виникають усі наступні зобов’язальні правовідносини з окремими предметами виконання, які, таким чином, індивідуалізують предмет договору [39,с.173].

Отже, предмет договору є його абсолютною істотною умовою, яка виражає правову мету договору. Для договору переробки давальницької сировини предметом договору є виготовлення готової продукції з давальницької сировини. Поставка давальницької сировини є умовою, що з необхідністю пов’язана з основною метою договору та забезпечує її. Але основна складова частина предмета договору переробки давальницької сировини представлена діяльністю з переведення сировини в інший продукт – напівфабрикат чи готову продукцію (товар). Таким чином, основні складові предмета договору – робота та її речове вираження.