Національний університет внутрішніх справ гейда ольга Володимирівна

Вид материала

Автореферат

Содержание Науковий керівник Офіційні опоненти Богачова Людмила Леонідівна Провідна установа Загальна характеристика роботи Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета дослідження Об’єктом дослідження Предметом дослідження Практичне значення Апробація результатів дослідження. Структура й обсяг дисертації. Основний зміст роботи Перший розділ “Політична партія в системі теоретико-правових категорій” Місце і роль політичної партії у процесі формування громадянського суспільства” Другий розділ „Правові основи організації, становлення та розвитку політичних партій” Третій розділ Проблеми правовідносин політичних партій і держави” Проблеми правовідносин політичних партії з іншими елементами політичної системи” Список праць, опублікованих ... Полное содержание

Подобный материал:

• Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх, 842.55kb.
• Міністерство внутрішніх справ національна академія внутрішніх справ, 718.03kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису Михальчук Тетяна, 894.19kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису Шруб Інна Володимирівна, 1387.51kb.
• Національний університет внутрішніх справ, 291.69kb.
• Харківський національний університет внутрішніх справ, 1130.68kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ, 1124.6kb.
• Національний університет внутрішніх справ духневич Андрій Вікторович, 335.8kb.
• Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх, 2069.59kb.
• Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх, 1137.29kb.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


ГЕЙДА Ольга Володимирівна


УДК 340.12


ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ

ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ


Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових вчень


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук


Харків – 2005

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

академік Академії правових наук України

Бандурка Олександр Маркович,

Верховна Рада України,

народний депутат України


Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік

Академії правових наук України

Журавський Віталій Станіславович,

Верховна Рада України,

народний депутат України


кандидат юридичних наук, доцент

Богачова Людмила Леонідівна,

Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри

теорії держави та права


Провідна установа: Одеська національна юридична академія,

кафедра теорії та історії держави і права,

Міністерство освіти та науки України (м. Одеса)


Захист відбудеться “30” червня 2005 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.700.03 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.


Автореферат розісланий “28” травня 2005 р.


Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради В.Є.Кириченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Політичні партії як одне з важливих досягнень цивілізації, є суттєвим, іноді вирішальним елементом політичної системи. Вони відображають інтереси, потреби і цілі певних соціальних груп, виступають посередниками між громадянами і політичною системою та виконують роль політичного інструменту у формуванні й використанні державно-політичної влади. Становище і діяльність політичних партій є показниками демократичної природи суспільства й характеризують ступінь його політичного та правового розвитку.

Особливо важливу роль виконують політичні партії в посттоталітарних країнах, якщо вони сприяють розвитку громадянського суспільства, утвердженню прав і свобод людини і громадянина. В нашій країні, де відбуваються складні та суперечливі процеси політичної трансформації у напрямку будівництва демократичного державного ладу, багатопартійність і породжувана нею політична конкуренція є необхідною умовою та гарантією нормального функціонування демократичних механізмів влади, забезпечення конституційних прав громадян. За таких умов молода українська держава мусить надавати законодавчу підтримку партіям, тобто створювати найсприятливіший режим правового регулювання їх діяльності, залучати заохочувальні засоби їх державної підтримки тощо. Зазначені положення актуалізують проблему правового регулювання діяльності політичних партій в Україні. В юриспруденції пізнавалися лише окремі питання цієї проблеми (О. Бандурка, В. Греченко, В. Журавський, Д. Лук’янов, М. Примуш, А. Саміло та ін.). Комплексних теоретико-правових досліджень з питання правового регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні на монографічному рівні немає. Цією роботою автор робить спробу заповнити існуючу прогалину.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до “Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр.” (п. 7 ), затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., та згідно з “Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки” (п. 1.3), затвердженими вченою радою НУВС 23 березня 2001 р.

Мета дослідження полягає у тому, щоб з допомогою комплексу правових методів і, передусім, інструментарію юридичної техніки та герменевтики, всебічно з’ясувати стан правового регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні та дати рекомендації щодо його вдосконалення.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- простежити розвиток наукових підходів до визначення поняття “політична партія”, дати їх пограничне (теоретико-правове і політологічне) тлумачення та виявити роль політичних партій у формуванні громадянського суспільства;

- дослідити категорію “функції політичних партій” як елемент політичної і правової термінології, охарактеризувати теоретичні підходи до класифікації функцій політичних партій;

- простежити розвиток партійного будівництва в контексті його правового регулювання, та чинників, що впливали на нього в незалежній Україні;

- окреслити місце та роль політичних партій у політичній системі України;

- охарактеризувати особливості типологізації політичних партій в Україні за різними критеріями;

- виявити особливості правового регулювання політичної діяльності в Україні в цілому та фінансового забезпечення діяльності політичних партій в Україні зокрема;

- розкрити основні положення правової регламентації участі політичних партій України у виборчому процесі;

- охарактеризувати нормативне забезпечення внутрішньопартійних організаційних відносин;

- окреслити правові основи взаємодії політичних партій та інших інститутів політичної системи України;

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації громадянами України права на створення політичних партій та участь в їх діяльності.

Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють діяльність політичних партій в Україні, та особливості їх застосування.

Методи дослідження. Дослідження проводилося на основі філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Метод філософської діалектики дозволив визначити динаміку взаємовідносин держави і політичних партій в Україні. Метод синергетики дав змогу виявити неоднолінійність еволюції громадянського суспільства, багатопартійності, законодавства щодо діяльності політичних партій. Системний (структурний і функціональний) метод сприяв розгляду політичної системи суспільства у статиці і динаміці, показу правових підстав для взаємодії партії та інших її основних суб’єктів. За допомогою формально-догматичного методу (інструментарій юридичної техніки) було здійснено аналіз нормативних приписів законодавчих актів України, присвячених організаційно-правовим питанням функціонування політичних партій. Порівняльно-правовий метод посприяв виявленню поступовості в оновленні законодавчої бази щодо побудови багатопартійної системи та її структуризації. Метод герменевтики був задіяний протягом всього дослідження, особливо задля конкретизації терміно-понять, що склали основний поняттєво-категоріальний апарат проблеми. Аксіологічний підхід дозволив оцінити якість положень законів, які регламентують діяльність політичних партій, і запропонувати пропозиції щодо їх вдосконалення. Історико-описовий і історико-правовий методи стали у нагоді при висвітленні питання про розвиток партійного будівництва в незалежній України. Соціологічний метод забезпечив дослідження результативності норм права, ступеню їх втілення у правовідносини.

Теоретичну базу дослідження складають положення та висновки, що містяться у роботах вітчизняних й зарубіжних вчених. Зокрема, С. Алексєєва, О. Бандурки, В. Греченка, В. Бебика, А. Білоуса, В. Копєйчикова, А. Колодія, В. Лазарєва, С. Лукаша, В. Литвина, Н. Матузова, А. Малько, М. Примуша, В. Погорілко, П. Рабіновича, І. Шкурата, О. Шмоткіна, М. Цвіка, К. Астахової, Ю. Юдіна, А. Цибенка, В. Яблонського, В. Журавського, М. Рибачука, В. Лапаєвої, О. Скакун, Дж. Ла Паламбра, М. Дюверже, Г. Моска, В. Парето.

Емпіричною базою дисертації є Конституція і чинне законодавство України.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації вперше у вітчизняній науці комплексно, передусім з допомогою інструментарію юридичної техніки і герменевтики, розглядаються теоретичні і практичні проблеми, що виникають в процесі організації та діяльності політичних партій в сучасній Україні, та формулюються конкретні рекомендації щодо удосконалення законодавства.

Найсуттєвішими результатами дисертаційного дослідження є наступні основні положення і висновки:

- вивчено, систематизовано й роз’яснено основні підходи до розгляду соціальної і правової сутності як самих політичних партій, так і їх діяльності в сучасній Україні;

- конкретизований теоретико-правовий термінологічний опис проблеми, зіставлені наукові поняття термінів з існуючими термінологічними конструкціями в нормативно-правових актах та запропоновані власні дефініції “політична партія”, “політична система”, “громадянське суспільство”;

- задля з’ясування та уточнення принципових питань проблеми і надання їй певної структури проаналізовано категорію “функції політичних партій”, дано їй визначення (автор не переоцінює термінологічний апарат, а вбачає в ньому лише один із можливих засобів пошуку відповіді на певне питання) та проведено класифікацію видів зазначених функцій за певними критеріями — прямі (вихідні та похідні), приховані;

- визначено сутність, місце та роль політичних партій у формуванні громадянського суспільства;

- розкрито місце політичних партій у розвитку політичної системи як організатора політики, який вносить в неї елемент керованості, цілеспрямованості, відповідальності, та демократизує через право представницьке правління;

- вперше розглянуто питання правового регулювання взаємодії політичних партій та інших елементів політичної системи України: держави, громадських об’єднань, громадян та політичних партій;

- запропоновано закріпити систему керівних органів політичних партій, їх компетенцію та порядок обрання безпосередньо в Законі України “Про політичні партії в Україні”;

- висунуто конкретні пропозиції щодо удосконалення нормативно-правової бази діяльності політичних партій в Україні (визначити статус майна після припинення діяльності політичної партії на підставах заборони партії або анулювання свідоцтва про реєстрацію, та ін.).

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його положення, висновки та рекомендації можуть бути використані при удосконаленні законодавства, що регламентує діяльність політичних партій в Україні, при підготовці загальних та спеціальних курсів з дисциплін “Теорія держави і права”, “Конституційне право”, “Політологія права” (новий напрямок у складі теоретичної юриспруденції), при написанні навчальних посібників та підручників. Можливим є використання результатів дисертаційної роботи у науково-дослідній діяльності, при підготовці праць з теоретико-правої та конституційно-правої проблематики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження апробовані на засіданнях кафедри конституційного та міжнародного права, кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, доповідались на науково-практичній конференції ад’юнктів та магістрів (Національний університет внутрішніх справ, 17 травня 2002 р.), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (Національний університет внутрішніх справ, 20 червня 2003 р.), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (Національний університет внутрішніх справ, 23 квітня 2004 р.)

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені в семи наукових статтях, п’ять з яких опубліковані у фахових виданнях з юридичних наук.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів (дев’ять підрозділів), висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 190 сторінок, з них основного тексту – 173. Список використаної літератури – 17 сторінок (182 найменування).


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, показується зв’язок роботи з науковими програмами та планами, формулюються мета і завдання, об’єкт і предмет, розкриваються методи, теоретична основа дисертації, наукова новизна, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, подаються відомості про апробацію результатів, публікації за її темою та структуру дисертації.

Перший розділ “Політична партія в системі теоретико-правових категорій” поділяється на два підрозділи. У першому “Політична партія як правовий інститут (наукові пошуки теоретико-правової дефініції)” визначаються та систематизуються існуючі у вітчизняній та зарубіжній науці основні підходи до розгляду соціальної і правової сутності політичних партій, а також аналізується література, присвячена правовим засадам організації та діяльності політичних партій в сучасній Україні, зіставляються минулі і сучасні інтерпретації задіяних в роботі категорій.

Постановка питання про партію як правовий інститут відноситься до сучасного періоду. Інтерес вчених довгий час був зосереджений на тлумаченні політичної партії як політичного інституту, а поняття “політична партія” виникло в ХІХ ст. разом із формуванням представницьких інститутів і поширенням виборчого права. М. Вебер був одним з перших, хто запропонував це поняття, наголосивши на політичній партії як інституції громадянського суспільства. У роботі аналізуються погляди видатних зарубіжних соціологів (Г. Моска, В. Парето) та політологів (Дж. Сарторі, Дж. Ла Паламбра). Автор зупиняє увагу на розумінні політичної партії за радянські часи, коли панувала моно партійна система.

Аналіз сучасного законодавства ряду цивілізованих країн світу дає можливість визначити кваліфікаційні ознаки політичної партії як правового інституту: 1) це громадське об’єднання, мета якого полягає у здійсненні державної влади; 2) це об’єднання індивідів на основі спільності політичних поглядів, які відображаються у програмі партії; 3) це об’єднання, яке діє на постійній основі, має формалізовану організаційну структуру. За відсутності хоча б однієї з ознак громадське об’єднання втрачає юридичний статус партії.

Визначення поняття “політична партія”, що закріплено в Законі України “Про політичні партії” відповідає загальновизнаним нормам і містить головні ознаки. Однак дефініція “політична партія” потребує свого подальшого удосконалення, розгляду її як правового інституту. По-перше (це упущено в зазначеному законі), політична партія може бути об’єднанням тільки громадян певної країни, в Україні — об’єднанням тих громадян, які мають право голосу на виборах, тобто досягли вісімнадцятирічного віку. По-друге, політична партія має за мету сприяння формуванню і вираженню політичної волі не лише громадян своєї держави, як це значиться у ст. 2 Закону України, а й громадян іноземних держав та осіб без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах. Пропонується внести зміни до ст.2 Закону “Про політичні партії в Україні” згідно вказаним зауваженням і подати її у новій редакції.

У другому підрозділі “ Місце і роль політичної партії у процесі формування громадянського суспільства” робляться спроби узгодити поняття громадянського суспільства з запропонованою дефініцією політичної партії, визначити його з позиції “юридичності”, притаманної теоретику права.

На фоні тлумачення політичного плюралізму як принципу конституційного ладу (ст.15 Конституції України) розкривається роль політичних партій у формуванні громадянського суспільства. Зазначається, що без партій як важливих суб’єктів політичних відносин неможливо уявити собі сучасну демократію, як сучасну демократію — без права. Головне функціональне завдання політичних партій (і цим визначається їх місце у формуванні громадянського суспільства) полягає в тому, що вони акумулюють суспільні (економічні, соціальні, правові та ін.) інтереси та сприяють їх організованому й цілеспрямованому просуванню до прийняття політичних рішень. Одночасно партії діють як інструмент мобілізації суспільної підтримки у конкурентній боротьбі. Мобілізація відбувається на основі ототожнення змісту суспільних інтересів та партійних програм.

В роботі розглядається питання про демократичну політико-правову культуру як важливий чинник формування громадянського суспільства і роль політичної партії як правового інституту у розвитку такої культури. Саме партії, відповідно до своєї ідеології, виробляють у громадян певний тип політико-правового мислення, ставлення до партій, партійної системи, уявлення про правові відносини між партіями та державою.

Другий розділ „Правові основи організації, становлення та розвитку політичних партій” складається з трьох підрозділів. Перший підрозділ “Правове регулювання політичної діяльності в Україні” розкриває правову регламентацію діяльності політичних партій в Україні (ст. ст. 36, 37 Конституції України, Законів України “Про об’єднання громадян” та “Про політичні партії в Україні”). Характеризуються основні порядки набуття політичними партіями легального статусу: явочний, дозвільний, явочно-реєстраційний. В Україні легальний статус політичних партій набувається лише шляхом їх реєстрації в компетентному державному органі.

Особливу увагу приділено правовому регулюванню фінансового забезпечення діяльності політичних партій. Згідно світовому законодавчому досвіду передбачено три групи фінансових джерел існування партій: власні кошти політичних партій, приватне фінансування (кошти фізичних та юридичних осіб), державне або бюджетне фінансування. Автор підтримує позицію українського законодавця стосовно запровадження державного фінансування політичних партій, адже останні є неприбутковими організаціями; водночас підкреслює, що використання політичною партією або блоком політичних партій коштів під час підготовки чи проведення будь-якої виборчої компанії чи всеукраїнського референдуму має бути на тільки легальним та прозорим, а й контрольованим з боку держави та суспільства.

Наголошено на необхідності подальшого вдосконалення та уніфікації виборчого законодавства з питань визначення джерел формування виборчих фондів політичних партій, виборчих блоків політичних партій, встановлення відповідних обмежень та порядку здійснення контролю за надходженням, обліком та використанням коштів цих фондів. З’ясована низка питань, пов’язаних з формуванням матеріально-фінансової бази партій, яка потребує вдосконалення: порядок здійснення пожертвувань фізичними та юридичними особами на користь партії, розміри таких пожертвувань, оподаткування надходжень на користь партій.

Розглядається питання про контроль, здійснюваний державою (Міністерство юстиції та Центральна виборча комісія) за діяльністю політичних партій, обґрунтовується думка про недоцільність надавати повноваження по здійсненню фінансового контролю Міністерству юстиції, оскільки чинне законодавство наділило ними органи фінансового контролю, зокрема Державну податкову адміністрацію України та її регіональні відділення.

Дисертант піднімає питання про правове регулювання втрати політичними партіями свого майнового статусу у разі порушення ними Конституції та інших законів України. В Законі України “Про політичні партії в Україні” не відмежоване поняття заборони партії від анулювання свідоцтва про реєстрацію, а їх правові наслідки однакові (втрата майна та коштів). Пропонуються наступні уточнення законодавства (тут застосовується інструментарій юридичної техніки): у випадку заборони політичної партії, майно та кошти останньої слід стягнути на користь держави, оскільки заборона є найсуворішим покаранням за вчинення політичною партією дій, з порушенням найбільш важливих суспільних відносин. У випадку ж анулювання реєстраційного свідоцтва, долю майна та коштів слід вирішувати в залежності від вини політичної партії. У випадку, коли неправдиві відомості для реєстрації були подані партією свідомо (навмисно), майно та кошти необхідно стягнути на користь держави, а якщо такі відомості подані випадково – майно та кошти партії слід використати на статутні та благодійні цілі.

Другий підрозділ має назву “Нормативне забезпечення внутрішньопартійних організаційних відносин та класифікація політичних партій”. Внутрішньопартійні організаційні відносини регулюються актами установчо-організаційного характеру (статути, регламенти), які приймаються партіями самостійно, у процесі реалізації їх права на самоврядування. Однак, однією з характерних тенденцій розвитку сучасного законодавства про політичні партії є його “вторгнення” у сферу їх організаційних відносин, що пояснюється інтересом держави в: 1) ефективній реалізації політичними партіями публічних функцій, пов’язаних з організацією та здійсненням державної влади; 2) закріпленні та дотриманні демократичних принципів у внутрішньопартійному житті політичних партій.

До об’єктів правового регулювання внутрішньопартійних організаційних відносин віднесені статути партій, їх назва й символіка, членство у партіях, принципи їх організації та діяльності, склад, порядок формування та компетенція керівних партійних органів. Автор звертає увагу законодавця на неврегульованість законами деяких статутних ознак партій. Так, законом не передбачено обов’язкове включення до партійних статутів положень, які б визначали порядок формування майна територіальних організацій політичних партій, права партій на майно та інші питання взаємовідносин центральних партійних органів з осередками на місцях. Законом також не встановлено порядок прийняття статуту політичною партією, порядок реєстрації Міністерством юстиції змін та доповнень до нього.

Поза правовим регулюванням залишився порядок скликання та проведення установчих зборів, на яких приймається рішення про утворення регіональних партійних організацій, а також про порядок ліквідації регіональних партійних осередків (у тому числі у разі порушення ними законодавства). Незважаючи на те, що наявність регіональних структур є обов’язковою, більшість українських політичних партій не охоплюють мережею своїх осередків усі регіони країни – отже, навряд чи вони можуть вважатися загальнонаціональними організаціями. Це підтверджується поданими в дисертації статистичними даними.

На думку дисертанта, законодавцю необхідно доповнити Закон “Про політичні партії в Україні” низкою принципово нових положень, котрі б закріпили порядок формування та компетенцію керівних партійних органів, оскільки в цьому Законі не передбачено окремий розділ чи хоча б стаття, де детально говорилося б про діяльність партійних органів. Тільки в деяких окремих положеннях Закону згадується про установчий з’їзд (конференцію, збори), про який, аналізуючи коло покладених на нього завдань, можна сказати, що це – вищий керівний орган політичної партії.

Розглядаються існуючі в науці критерії класифікації політичних партій, зазначається, що в сучасній Україні найбільш актуальною є класифікація партій за ідеологічними особливостями: націонал-радикали, націонал-демократи, центристи, соціал-демократи, ліві партії. У роботі аналізується кожний з цих напрямів на загальній основі сучасної багатопартійної системи.

У третьому підрозділі “Теоретичні підходи до класифікації функцій політичних партій” дається поняття функцій політичних партій; пропонується розрізняти прямі (головні) функції (вихідні та похідні), котрі випливають з самої суті політичних партій, та приховані (латентні) які є не менш важливими за своєю суттю. Прямі — 1) це представництво інтересів соціальної групи і суспільства в цілому; 2) владна є вихідними функціями. Похідною від владної є політико-управлінська функція (участь у політичному управлінні). Латентні функції —інтеграційна (комунікативна); ідеологічна (реалізація принципів політичного та ідеологічного плюралізму); кадрова або організаторська; інформаційна; концептуально-конкурентна (ідейно-політична боротьба з опозиційними партіями).

Третій розділ „Партійно-політична система України та правові підстави взаємодії її суб’єктів” складається з чотирьох підрозділів. У першому – “Становлення багатопартійності в Україні” – стисло розглядається поетапний процес партійного будівництва в новітній період історії України та детально характеризується сучасна багатопартійність. Констатується, що в Україні розпочався якісно новий етап формування багатопартійності, позаду залишився той “рубікон” цього процесу, коли за деякими партіями через об’єктивні та суб’єктивні причини не виявилося суб’єктів, чиї інтереси вони виражають. Політичний спектр партій здійснює перехід від національного виміру до загальноприйнятого в Європі поділу на правих, центр та лівих (поляризований плюралізм). Але, нажаль, в Україні при наявності декількох впливових політичних партій лівого та правого спрямування відсутня потужна та впливова центристська партія або блок. Прояви політичного неконструктивізму в середовищі центристських партій та нестійка рівновага політичних відносин у цілому погрожує час від часу загостренням суперечностей і збуренням політичних пристрастей.

У другому підрозділі “ Проблеми правовідносин політичних партій і держави” аналізуються види правовідносин, що виникають між політичними партіями як центральними елементами політичної системи та органами державної влади. Тлумачаться тексти дефініцій “політична система”, які запропоновані як політологічною так і юридичною науками. Дисертантом пропонується власне визначення поняття “політична система” як теоретико-правової категорії.

Правовідносини між політичними партіями та Верховною Радою України в особі депутатів є найбільш триваючими і більшість з них відбуваються через парламентські фракції (групи). Конституційною підставою для виникнення правовідносин між політичною партією та Верховною Радою України є ст. 86 Конституції України, де закріплено право народного депутата України звертатися з запитом до органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій. У роботі розглядається механізм внесення депутатського запиту, процедура його проходження, процедура надання відповіді на такий запит. Висвітлено питання щодо перспектив подальшого розвитку вітчизняної партійної системи у зв’язку з переходом до пропорційної виборчої системи.

Розгляд питання про взаємодію політичних партії та виконавчої влади (формування Кабінету Міністрів України, комплектування складу виборчих комісій) дає підстави для висновку про відсутність чіткого правового механізму такої взаємодії. Водночас зазначається, що під тиском низки факторів формується громадський механізм взаємодії політичних організацій та органів державної виконавчої влади (консультації політичних партій з Президентом, Головою Уряду України, головами місцевих державних адміністрацій, проведення науково-практичних конференцій, утворення з представниками партій дорадчих органів). Щоправда, ухвали таких заходів мають для виконавчої влади лише рекомендаційний характер. Головною метою ж політичних партій є здійснення політичної влади через представництво саме в органах виконавчої влади. Інституціоналізація відносин між владою та населенням передбачає право партій на формування уряду.

У третьому підрозділі “ Проблеми правовідносин політичних партії з іншими елементами політичної системи” розглянуто взаємодію політичних партій з різноманітними громадськими об’єднаннями. Тут суб’єктами відносин з партіями виступають: а) об’єднання, котрі створюються безпосередньо партіями; б) неполітичні об’єднання. Зазначається, що правове регулювання взаємовідносин політичних партій і громадських організацій в Україні відповідає загальновизнаним принципам демократії, що закріплено в наступних положеннях: 1) політичним партіям надано право створювати різного роду громадські об’єднання, які визнаються законом; 2) визнано право політичних партій встановлювати зв’язки з неполітичними об’єднаннями, які безпосередньо не відносяться до них; 3) існує загальне положення про незалежність політичних об’єднань від політичних партій, не підзвітність ним.

Правовідносини політичних партій та громадян не обмежуються тим, що громадяни створюють політичні партії та формують Верховну Раду України. Згідно з Законом України “Про вибори народних депутатів України”, їх взаємодія відбувається і під час виборчої кампанії: 1) склад виборчих комісій комплектується за поданням політичних партій; 2) взаємодія відбувається на етапі передвиборної агітації; 3) взаємодія між політичними партіями та громадянами України тісно пов’язана з гарантіями діяльності політичних партій (блоків).

У четвертому підрозділі “Політичні партії та виборчий процес” автор здійснює аналіз норм чинного законодавства щодо участі політичних партій у виборчому процесі і з цією метою аналізує Конституцію України, Закони “Про вибори народних депутатів України”, “Про вибори Президента України”, “Про вибори депутатів місцевих рад” і Закон України “Про політичні партії в Україні”. Тлумачення норм останнього щодо участі політичних партій у виборчому процесі вказує на те, що цим правом політичні партії повинні скористатися обов’язково, тобто це є не право партії, а її правообов’язок. У разі невикористання партією цього правообов’язку впродовж десяти років її реєстраційне свідоцтво анулюється, а партія припиняє свою діяльність у відповідності до законодавства. Розкриті гарантії участі політичних партій у виборчому процесі.

Прогнозуються результати виборів до Верховної Ради України 2006 року на основі узагальнень участі політичних партій у виборах до Верховної Ради України 1998 р. і 2002 р. та сучасного розкладу партійно-політичного впливу на населення.

У висновках сформульовано основні підсумки дослідження, рекомендації щодо використання отриманих результатів:

1. Репрезентується поняттєво-категоріальний апарат проблеми: дефініції “громадянське суспільство”, “політична партія”, “функції політичних партій”, “політична система” подаються як теоретико-правові (а не політологічні) категорії.

2. Визначення поняття “політична партія” зроблено на основі узагальнення її основних наукових характеристик і ґрунтуючись на Законі України “Про політичні партії в Україні”: “Політична партія – це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян України, прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має за мету сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян України, а також громадян іноземних держав та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, бере участь у виборах та інших політичних заходах”.

3. Під “функціями політичних партій” розуміються основні напрямки діяльності партій, які виражають їх сутність, роль у суспільстві та вказують на відмінність від інших елементів політичної системи. Запропонована класифікація видів функцій політичних партій: прямі (головні) функції (вихідні та похідні) та приховані (латентні), наголошено на їх однакової важливості.

4. Громадянське суспільство трактується як суспільство, в якому вищою цінністю є громадянин даної держави, його права і свободи, реалізація яких відбувається шляхом вступу у розмаїття правовідносин, гарантованих законом з боку держави.

5. Дається визначення поняття “політична система” – це сукупність політико-правових відносин, урегульованих нормами права, що виникають між певними інститутами (суб’єктами) з приводу влади, боротьби за владу, її здобуття, поділ та реалізацію.

6. З’ясовується місце політичних партій в політичній системі суспільства як важливих суб’єктів політичних відносин, єдиного елементу громадянського суспільства, здатного за умови оволодіння державною владою об’єднати приватні інтереси громадян, соціальних верств, заінтересованих груп у загальний політичний інтерес, що діє на основі права.

7. В ході аналізу цілого ряду законодавчих приписів щодо організації і діяльності політичних партій звернута увага на прогалини, які необхідно виправити. До них віднесена невизначеність статусу майна після припинення діяльності політичної партії, що відбувається як при анулюванні реєстраційного свідоцтва, так і при забороні політичної партії. Запропоновано доповнити ст. 21 Закону “Про політичні партії в Україні” таким положенням: “У випадку заборони політичної партії майно та кошти останньої слід стягнути на користь держави”. У випадку ж анулювання реєстраційного свідоцтва розпоряджатися майном та коштами слід враховуючи вину політичної партії, тому ст. 24 Закону “Про політичні партії в Україні” доцільно доповнити таким положенням: “Якщо неправдиві відомості для реєстрації були подані партією свідомо (навмисно), майно та кошти слід стягнути на користь держави. Якщо ж такі відомості були подані випадково – майно та кошти партії слід використати на статутні та благодійні цілі”.

8. Обґрунтована пропозиція щодо доповнення Закону України “Про політичні партії в Україні” положеннями, які б вказували на порядок прийняття статуту та порядок реєстрації Міністерством юстиції змін та доповнень до нього, а також закріпити систему керівних органів політичної партії, їх компетенцію та порядок обрання.

9. Прогнозовано підвищення ролі політичних партій у сфері державного управління внаслідок організаційного зміцнення, створення відповідного правового поля для їх функціонування, здійснення конституційної реформи, удосконалення механізму дії пропорційної виборчої системи.

10. Висловлена пропозиція наукового плану — активізувати розробку даної тематики (стик теорії держави і права та політології), сформувати напрям теоретичної юриспруденції під назвою “політологія права”.


СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гейда О.В. Легалізація політичних партій в Україні // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірка наукових праць. – 2003. – С. 97 – 98.
   
2. Гейда О.В. Поняття політичної партії як правового інституту та її ознаки // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Вип. 11. – 2002. – С. 306 – 309.
   
3. Гейда О.В. Політичні партії та громадські організації: проблеми взаємодії // Наше право. – 2004. - № 4. – С. 8 – 11.
   
4. Гейда О.В. Правова регламентація організаційної побудови політичних партій в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Вип.20. - 2002. – С. 268 – 272.
   
5. Гейда О.В. Правові основи припинення діяльності політичних партій в Україні // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірка наукових праць. – 2004. – С. 129 – 130.
   
6. Гейда О.В.Теоретичні підходи до класифікації функцій політичних партій // Право і безпека. – 2005. – Т. 4. - № 2 – С. 13 – 15.
   
7. Гейда О.В. Місце та роль політичних партій в процесі формування громадянського суспільства // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Вип.29. - 2005. – С. 258 – 262.
   

АНОТАЦІЇ

Гейда О.В. Теоретико-правові основи організації та діяльності політичних партій в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень. – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2005.

Дисертацію присвячено теоретико-правовим основам організації та діяльності політичних партій в Україні, їх ролі у становленні в Україні громадянського суспільства, і виконано з залученням системи методів, передусім, інструментарію юридичної техніки і герменевтики.

В результаті аналізу та узагальнення теоретичного матеріалу і законодавчої бази автор запропонував власні дефініції “громадянське суспільство”, “політична партія”, “функції політичних партій”, “політична система”.

Комплексно досліджено сукупність законодавчих актів (законів та підзаконних актів), що регламентують діяльність політичних партій на всіх етапах її існування та складають правові основи взаємодії партії і держави, партії та інших суб’єктів політичної системи.

Дисертація містить рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у регулюванні діяльності політичних партій в Україні.

Ключові слова: політична партія, громадянське суспільство, політична система, функції політичних партій, багатопартійна система, вибори.


Гейда О.В. Теоретико-правовые основы организации и деятельности политических партий в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2005.

Диссертация посвящена исследованию теоретико-правовых основ организации и деятельности политических партий в Украине, определению роли политических партий в процессе становления гражданского общества в Украине. Используется система методов, прежде всего, инструментарий юридической техники и герменевтики, которые дают возможность осветить вопросы о сущности и месте политических партий в политической системе общества; интерпретировать нормативные предписания законов, регламентирующие их деятельность; дать теоретико-правовое толкование понятий гражданского общества, политической партии, функций политических партий, политической системы общества; предложить формулировки статей закона.

В работе характеризуются основные признаки политической партии как правового института. Подчеркивается, что партии, как элемент гражданского общества, при условии овладения государственной властью, могут объединить частные интересы граждан, социальных слоев, заинтересованных групп в общий политический интерес, основанный на праве.

Детально рассматривается правовое регулирование деятельности политических партий; порядок регистрации партии и ее символов; членство в политической партии.

Автор поддерживает позицию законодателя (Закон Украины “О внесении изменений в некоторые законодательные акты в связи с введением государственного финансирования политических парий”), направленную на формальное закрепление государственного финансирования политических партий, победивших на выборах в Верховную Раду Украины. Вместе с тем в вопросе о порядке прекращения деятельности политической партии законодатель не проводит различия между запретом политической партии и аннулированием регистрационного свидетельства, а также не решает вопрос об имуществе политической партии.

Особое внимание уделено анализу норм, регулирующих участие политических партий Украины в избирательном процессе. Рассматриваются достоинства и недостатки пропорциональной избирательной системы.

Впервые подвергаются разбору правовые основания взаимодействия политических партий и иных субъектов политической системы: государства, общественных объединений, граждан.

Обосновывается, что повышение авторитета украинских парий непосредственно связано с их организационным укреплением, созданием соответствующего правового поля для их функционирования.

Диссертация содержит рекомендации и предложения по усовершенствованию действующего законодательства относительно регулирования деятельности политических партий в Украине. Одно из предложений научного плана диссертанта — активизировать разработку данной тематики (стык теории государства и права и политологии), сформировать направление теоретической юриспруденции под названием “политология права”.

Ключевые слова: политическая партия, гражданское общество, политическая система, функции политических партий, многопартийная система, выборы.


Geyda O.V. Theoretical and Legal Bases of Organization and Activity of Political Parties in Ukraine. – Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by specialty 12.00.01 – theory and history of state and law; history of political and legal studies. – National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2005.

Thesis is devoted to the research of theoretical and legal bases of organization and activity of political parties in Ukraine; to define the role of political parties in the process of making civil society in Ukraine. Significance of political parties in the political system of society is viewed. On the base of the analysis and generalization of theoretical material and legislative base author offers her own definitions of civil society, political party, functions of political parties, political system of society.

Author conducts a complex research of legislative acts (laws and deeds), which regulate activity of political parties on all stages of its existence from the registration of political party and up to its closure in accordance with law.

Thesis has recommendations and propositions as for improving legislation in force in regulating the activity of political parties in Ukraine, namely improving the definition of political party, fixing steering committees of political parties and their competence, property of political party after its closure.

Key words: political party, civil society, political system, functions of political parties, multi-party system, elections.