Кодекс законів про працю України: Науково-практич-к 57 ний коментар. Харків: Консум, 2003. 832 с. Isbn 966-7920-40-2

Вид материала

Кодекс

Подобный материал:

• Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря, 8181.26kb.
• Співдружності Незалежних Держав 29 жовтня 1994р. //Приложение к Информационному бюллетеню, 558.69kb.
• С. В. Гончаренко Науково-практичний коментар до Закон, 1520.7kb.
• План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
• Список використаних джерел кодекс Законів про працю України (зі змінами та доповненнями), 10.88kb.
• Кодекс законів про працю України, 2445.07kb.
• Кодекс законів про працю України, 1549.24kb.
• Кодекс законів про працю України, 3210.89kb.
• Кодекс законів про працю України, 1742.56kb.
• Кодекс законів про працю України, 461.45kb.

Глава XV

Засідання комісії з трудових спорів вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів.

Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід.

На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем.

(Стаття 226 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 4617-10від 24.01.83; Законом № 2134-12 від 18.02.92)

1.  Комісія з трудових спорів розглядає трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви.

Перебіг десятиденного строку починається з дня, наступного за днем подання заяви. У цей строк включаються також вихідні дні, оскільки строки обчислюються у календарних днях. Якщо вихідний день припадає на останній, десятий день строку, то заява, розглянута наступного робочого дня, вважається розглянутою своєчасно, у встановлений строк. Такий порядок обчислення строків не суперечить ст. 241і КЗпП.

2. Попередня підготовка справи до слухання в комісії з трудових спорів має бути ретельною і всебічною, щоб забезпечити повноту доказів і сприяти прийняттю правильного та об'єктивного рішення по суті спору.

3.  Комісія з трудових спорів має право викликати на засідання свідків, доручати окремим особам проведення технічних і бухгалтерських перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу подання документів і розрахунків.

4. Уважно ознайомившись із змістом заяви та іншими матеріалами справи, голова комісії з трудових спорів в процесі попередньої підготовки до розгляду спору забезпечує збір і подання доказів; вирішує, чи слід викликати свідків, якщо сторони самі не заявили про це клопотання; в разі потреби доручає спеціалістам провести відповідні перевірки; вимагає від власника або уповноваженого ним органу подання певних документів, розрахунків тощо.

Наведений перелік дій, які може бути використано комісією, не є вичерпним. Комісія з трудових спорів має право проводити

Індивідуальні трудові спори

677

й інші дії, необхідні для всебічного й повного дослідження усіх матеріалів справи.

5.  Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний задовольняти вимоги комісії з трудових спорів про подання документів, розрахунків, проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок.

6.  Коли справу призначають до розгляду в комісії з трудових спорів, про це сповіщаються всі особи, що мають бути викликані на її засідання (представники сторін, зацікавлений працівник, свідки, експерти та інші особи).

7.  Засідання комісії з трудових спорів проводиться в неробочий час. На підприємствах, в установах, організаціях, які працюють за змінним графіком, засідання комісії призначаються на такий час, коли зацікавлені працівники, а також свідки вільні від роботи і можуть бути на них присутніми.

8. Усі спори мають розглядатися комісією у присутності працівника, який подав заяву. Заочний розгляд спору допускається лише за письмовою заявою працівника. Це є важливою гарантією об'єктивного вирішення спору і захисту трудових прав працівника.

Якщо працівник присутній на засіданні комісії з трудових спорів, він має змогу давати пояснення, подавати письмові документи та інші докази, викликати додаткових свідків і таким чином відстоювати свої вимоги.

9.  При нез'явленні на засідання комісії з трудових спорів працівника, який подав заяву, розгляд заяви переноситься на наступне засідання комісії.

При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія з трудових спорів може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду. Проте таке рішення комісії не позбавляє працівника права подати заяву знову в установлений строк, якщо строк звернення до комісії з трудових спорів з цього питання визначено чинним законодавством. У цьому випадку заява розглядається як така, що надійшла вперше.

10.  Якщо ж працівник не з'явився на засідання комісії з трудових спорів з поважних причин (тимчасова непрацездатність, перебування у відпустці, відрядженні тощо), вирішення трудового спору відкладається до того часу, коли працівник зможе бути присутнім на засіданні.

678

Глава XV

11.  Свідки можуть бути викликані як за клопотанням сторін (працівника чи власника або уповноваженого ним органу), так і за ініціативою самої комісії з трудових спорів.

До свідків, які не з'явилися, комісія з трудових спорів не має права вживати будь-яких заходів примусу (привід, штраф тощо). Свідки на засідання комісії з трудових спорів з'являються добровільно.

12.  Перш ніж прийняти рішення, комісія з трудових спорів розглядає спір по суті.

Розгляд починається після того, як головуючий на засіданні перевіряє, чи з'явилися зацікавлений працівник, службові особи, а також свідки, експерти, якщо їх викликали, та з'ясовує, чи не заявляє працівник або власник відводу будь-кому з членів комісії з трудових спорів, яким він з певних причин не довіряє розгляд спору.

13.  Не всякий, навіть серйозно мотивований відвід обов'язково треба задовольняти. В кожному конкретному випадку це питання вирішується залежно від поважності причин, з яких його заявлено. На практиці відвід задовольняється, коли, наприклад, між членом комісії з трудових спорів і працівником, який заявив відвід, склалися неприязні відносини або коли член комісії з трудових спорів з якихось причин зацікавлений в результатах розгляду спору.

14.  Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії з трудових спорів, що присутні на засіданні. При цьому член комісії, якому заявлено відвід, у вирішенні питання про відвід участі не бере (частина п'ята коментованої статті).

15.  Якщо немає заяви про відвід або якщо її вирішено, комісія з трудових спорів приступає до розгляду спору по суті.

Спочатку головуючий на засіданні викладає зміст заяви, що надійшла, або зачитує її. Потім слово надається зацікавленому працівникові, який обґрунтовує, змінює або доповнює свої вимоги, а також, у разі необхідності, подає додаткові докази. Члени комісії з трудових спорів мають право ставити йому запитання як по суті заяви, так і з приводу поданих ним доказів.

Після цього головуючий на засіданні опитує свідків, експертів, осіб, які проводили технічну або бухгалтерську перевірку,

Індивідуальні трудові спори

679

заслуховуються службові особи (працівники відділу праці і заробітної плати, бухгалтерії, кадрової служби тощо).

Зацікавлений працівник може ставити запитання усім зазначеним особам, знайомитися з документами і висловлювати свою думку з приводу усіх обставин справи і окремих доказів.

16.  Після всебічного розгляду обставин справи члени комісії з трудових спорів висловлюють свої думки і вносять пропозиції по суті спору.

Комісія з трудових спорів приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні (частина перша ст. 227 КЗпП).

17. Комісія з трудових спорів не повинна копіювати процедуру розгляду справ у судових органах. Тому не слід виводити свідків з приміщення, де проходить засідання комісії з трудових спорів, а також попереджати їх про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

18.  На кожному засіданні комісії з трудових спорів секретарем ведеться протокол, який підписується на самому засіданні.

Протоколи засідань комісії з трудових спорів вивішуються на видних місцях для ознайомлення працівників підприємства, установи, організації. Цю роботу виконує особа, яка здійснює технічне обслуговування комісії з трудових спорів.

Стаття 227. Порядок прийняття рішень комісією з трудових спорів

Комісія з трудових спорів приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні.

У рішенні зазначаються: повне найменування підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся до комісії, або його представника, дата звернення до комісії і дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу; результати голосування і мотивоване рішення комісії.

Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу.

(Стаття 227із штами. внесеними згідно з Укачом І1ВР№ 4617-10від 24.01.83; Законом № 2134-12 від 18.02.92)

1. Комісія з трудових спорів приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні, а не обраних до складу комісії.

680

Глава XV

2.  Вимоги до оформлення рішення комісії з трудових спорів викладено у частині другій коментованої статті.

3.  Рішення комісії з трудових спорів має бути мотивованим і грунтуватися на чинному законодавстві про працю, колективному і трудовому договорах, правилах, положеннях, інструкціях. У рішенні необхідно послатися на певні нормативні акти, якими керувалася комісія з трудових спорів при вирішенні спору.

Резолютивна частина рішення викладається у категоричній і чіткій формі, яка виключає можливість у всякий спосіб тлумачити це рішення і ухилятися від його виконання.

4.  У рішенні комісії з трудових спорів по грошових вимогах необхідно зазначити точну суму, належну працівникові. Інакше це рішення не може бути виконаним у примусовому порядку.

5. З моменту підписання протоколу засідання комісії з трудових спорів головою і секретарем рішення комісії набирає чинності. Воно є обов'язковим для власника або уповноваженого ним органу так само, як і рішення суду.

Прийняте комісією з трудових спорів рішення будь-якого затвердження не потребує.

6.  Копія протоколу засідання комісії не пізніш як у триденний строк (не рахуючи дня засідання) вручається власникові або уповноваженому ним органу. У той самий строк копія рішення вручається або надсилається поштою зацікавленому працівникові.

7.  Порушення строку вручення працівникові копії рішення комісії з трудових спорів відповідно відсуває початок перебігу строку на оскарження працівником рішення комісії з трудових спорів. Десятиденний строк оскарження рішення комісії з трудових спорів до суду обчислюється з дня вручення працівникові виписки з протоколу засідання комісії чи його копії (ст. 228 КЗпП).

Стаття 228. Оскарження рішення комісії з трудових спорів

У разі незгоди з рішенням комісії з трудових спорів працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою для відмови у прийнятті заяви.

Індивідуальні трудові спори

681

Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається і рішення комісії з трудових спорів залишається в силі.

(Стаття 228 із змінами, внесеними згідно s Указами ПВР № 3866-08від 05.06.75. № 4617-10 від 24.01.83; Законом № 2134-12 від 18.02.92)

1.  Коментована стаття надає працівникові право звернутися до суду, якщо він не згоден з рішенням комісії з трудових спорів. При цьому працівник, оскаржуючи рішення комісії з трудових спорів, звертається до суду з позовною заявою про розгляд його вимог до власника або уповноваженого ним органу.

2.  Для звернення до суду не має значення, з яких підстав чи мотивів працівник не згоден з рішенням комісії з трудових спорів. Підстави і мотиви для звернення до суду можуть бути різноманітними: прийняття комісією з трудових спорів рішення з порушенням чинного законодавства, неповне з'ясування суті спору, неправильне визначення розміру належних працівникові грошових сум тощо.

3. Відповідно до коментованої статті право звернутися до суду за вирішенням трудового спору надано також власнику або уповноваженому ним органу.

Якщо власник або уповноважений ним орган вважає, що рішення комісії з трудових спорів суперечить чинному законодавству, він має зазначити, у чому саме полягають суперечності. При розгляді справи по суті суд вирішує, чи дійсно рішення комісії з трудових спорів прийнято без урахування вимог чинного законодавства.

4. Як працівник, так і власник або уповноважений ним орган можуть звернутися за вирішенням трудового спору до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії з трудових спорів чи його копії.

Пропуск зазначеного строку не є підставою для відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути заяву по суті.

Розглядаючи заяву по суті, суд з'ясовує причини пропуску строку звернення і, визнавши їх поважними, захищає порушене право працівника.

682

Глава XV

Стаття 229. Строк виконання рішення комісії з трудових спорів Рішення комісії з трудових спорів підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк після закінчення десяти днів, передбачених на його оскарження (стаття 228), за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою статті 235 цього Кодексу.

(Стаття 229 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 4617-10від 24.01.83; Законом № 2134-12 від 18.02.92)

1.  Коментованою статтею встановлено триденний строк для виконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії з трудових спорів.

2.  Перебіг зазначеного триденного строку для виконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії з трудових спорів починається з наступного дня після закінчення десяти днів, протягом яких може бути оскаржено рішення комісії з трудових спорів (ст. 228 КЗпП).

3.  Проте рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, піддягає негайному виконанню (частина п'ята ст. 235 КЗпП).

Стаття 230. Порядок виконання рішення комісії з трудових спорів

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії з трудових спорів у встановлений строк (стаття 229) працівникові комісією з трудових спорів підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.

У посвідченні вказуються: найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору, дати його прийняття і видачі посвідчення; прізвище, ім'я та по батькові працівника; рішення по суті спору. Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови комісії з трудових спорів підприємства, установи, організації та печаткою комісії з трудових спорів.

Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся у встановлений статтею 228 строк із заявою про вирішення трудового спору до районного (міського) суду.

Індивідуальні трудові спори

683

На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше тримісячного строку до районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу Державної виконавчої служби, державний виконавець виконує рішення комісії з трудових спорів у примусовому порядку.

(Стаття 230 із змінами, внесеними згідно і Указами ПВР № 3866-08 від 05.06.75. № 4617-10від 24.01.83; Законами № 2134-12 від 18.02.92; № 2056-111 від 19.10.2000)

1.  Коментованою статтею визначено вимоги до змісту посвідчення, яке видається комісією з трудових спорів у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом її рішення у встановлений ст. 229 КЗпП строк.

2.  Посвідчення, які видаються комісією з трудових спорів, прирівнюються за своїм значенням до виконавчих документів судових органів.

3. Примусове виконання рішень комісії з трудових спорів здійснюють державні виконавці районних (міських) відділів державної виконавчої служби (Закон України від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження» // Відомості Верховної Ради України. — 1999. - № 24. - Ст. 207).

4.  Зацікавлений працівник, отримавши від комісії з трудових спорів посвідчення, пред'являє його державному виконавцю за місцем знаходження підприємства, установи, організації, яке є відповідачем за трудовим спором, вирішеним комісією з трудових спорів.

5.  Посвідчення, видане комісією з трудових спорів із зазначенням дати видачі, пред'являється державному виконавцю у тримісячний строк, який обчислюється з наступного після видачі працівнику посвідчення дня. При пропуску працівником встановленого тримісячного строку з поважних причин комісія з трудових спорів, яка видала посвідчення, може винести рішення про поновлення цього строку.

6.  Заяву працівника про продовження пропущеного ним тримісячного строку для пред'явлення посвідчення державному виконавцю комісія з трудових спорів обговорює на своєму засіданні. Визнавши причину пропуску строку такою, що заслуговує на увагу, комісія з трудових спорів виносить рішення про його продовження.

684

Глава XV

На підставі зазначеного рішення на посвідченні робиться відмітка про продовження строку до певної дати, ставляться підпис голови комісії з трудових спорів і печатка.

7. Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся із заявою про вирішення трудового спору до районного (міського) суду у строк, встановлений ст. 228 КЗпП (частина третя коментованої статті).

Стаття 231. Розгляд трудових спорів у районних (міських) судах У районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:

1)  працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії з трудових спорів підприємства, установи, організації (підрозділу);

2)  прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії з трудових спорів суперечить чинному законодавству.

(Стаття 231 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 3866-08 від 05.06.75, № 4617-10 від 24.01.83; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 2134-12 від 18.02.92)

1. Судовий захист є важливою гарантією конституційного права громадянина заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

2.  Цивільна процесуальна дієздатність наступає, як правило, при досягненні вісімнадцятирічного віку. Проте порушити трудову справу можуть і неповнолітні віком від 15 до 18 років, оскільки вони володіють трудовою правоздатністю (ст. 101 ЦПК України).

3.  Розгляд трудових спорів провадиться за загальними нормами цивільного процесуального законодавства. Проте, враховуючи певну специфіку трудових спорів, чинне законодавство встановлює ряд додаткових пільгових правил, спрямованих на захист інтересів працівників.

4.  Позови працівників, що випливають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися, за вибором позивача, як за місцем знаходження підприємства, установи, організації, так і за місцем його проживання (ст. 126 ЦПК України).

Індивідуальні трудові спори

685

5.  Встановлено скорочені строки розгляду трудових спорів. Після закінчення підготовки до судового розгляду призначену до слухання трудову справу необхідно розглянути у семиденний строк (п. 1 ст. 148 ЦПК України).

6.  Суд розглядає трудові справи як за заявою працівника, так і на вимогу власника.

Прокурор має право пред'явити позов чи вступити у справу на будь-якій стадії процесу, якщо цього потребує охорона державних інтересів чи прав та інтересів громадян.

Визнати необхідним участь прокурора в судовому розгляді трудової справи може також суд.

7.  При розгляді спорів про поновлення на роботі неправильно звільнених чи переведених працівників суд може з власної ініціативи притягти до участі в справі як третю особу на стороні відповідача службову особу, за розпорядженням якої було проведено звільнення або переведення на іншу роботу (ст. 109 ЦПК України).

8. Незалежно від того, ким порушено справу після вирішення спору в комісії з трудових спорів (працівником, власником або уповноваженим ним органом чи прокурором), суд розглядає її в порядку позовного провадження, як трудовий спір, що вирішувався у комісії з трудових спорів, тобто як вимогу працівника до підприємства, установи, організації (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами України трудових спорів»).

Йдеться про випадки, коли сторони трудового спору не згодні з рішенням комісії з трудових спорів, а прокурор його вважає таким, що суперечить чинному законодавству.

Стаття 232. Трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у районних (міських) судах Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії з трудових спорів не обираються;

2)  працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або ви-

686

Глава XV

конання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;

3)  керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділу та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;

4)  власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і профспілковим органом підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.

Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються також спори про відмову в прийнятті на роботу:

1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

2)  молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

3)  вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів — за наявності дитини віком до чотирнадцяти років;

4)  виборних працівників після закінчення строку повноважень;

Індивідуальні трудові спори

687

5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

6)  інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.

(Стаття 232 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 1616-09 від 24.12.76. № 6237-10 від 21.12.83; Законами № 2134-12 від 18.02.92, № 3632-12 від 15.12.93, № 6/95-ВР від 19.01.95)

1.  За загальним правилом, індивідуальні трудові спори вирішуються судами після їх попереднього розгляду в комісіях з трудових спорів, і тільки спори, передбачені коментованою статтею, підлягають безпосередньому розглядові у районних (міських) судах.

2.  Зокрема, безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються заяви звільнених працівників про поновлення на роботі незалежно від підстави припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, а за заявами керівників підприємств, установ, організацій (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), їх заступників, головних бухгалтерів підприємств, установ, організацій, їх заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами, керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, крім того, і спори з питань переведення на іншу роботу і накладення дисциплінарних стягнень (п. З постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 1 квітня 1994 р. «Про практику розгляду судами України трудових спорів»).

3.  Відповідно до частини другої коментованої статті суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудового договору:

— працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

688