Кодекс законів про працю України: Науково-практич-к 57 ний коментар. Харків: Консум, 2003. 832 с. Isbn 966-7920-40-2

Вид материала

Кодекс

Подобный материал:

• Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря, 8181.26kb.
• Співдружності Незалежних Держав 29 жовтня 1994р. //Приложение к Информационному бюллетеню, 558.69kb.
• С. В. Гончаренко Науково-практичний коментар до Закон, 1520.7kb.
• План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
• Список використаних джерел кодекс Законів про працю України (зі змінами та доповненнями), 10.88kb.
• Кодекс законів про працю України, 2445.07kb.
• Кодекс законів про працю України, 1549.24kb.
• Кодекс законів про працю України, 3210.89kb.
• Кодекс законів про працю України, 1742.56kb.
• Кодекс законів про працю України, 461.45kb.

Глава XIV

2.  Вищими навчальними закладами І рівня акредитації є професійно-технічні училища, технікуми та інші прирівняні до них навчальні заклади, які випускають молодших спеціалістів.

3.  Вищими навчальними закладами II рівня акредитації є коледжі та інші прирівняні до них вищі навчальні заклади, які випускають бакалаврів.

4.  До вищих навчальних закладів III та IV рівнів акредитації належать університети, академії, інститути, консерваторії, які випускають спеціалістів, магістрів.

5.  Залежно від рівня акредитації вищого навчального закладу і від курсу, додаткові оплачувані відпустки надаються тим студентам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою формою навчання, а з заочною формою навчання — незалежно від рівня акредитації.

Працівник вважається таким, що успішно навчається, якщо він набуває вищу освіту на вечірніх чи заочних відділеннях без незадовільних оцінок, своєчасно складає екзаменаційну сесію. У разі, коли студент під час сесії одержав незадовільну оцінку, але пересклав іспит протягом екзаменаційної сесії, вважається, що цей студент навчається успішно і має право на додаткову оплачувану відпустку.

6.  На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів студентам, які успішно навчаються на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах І та II рівнів акредитації (профтехучилищах, технікумах, коледжах та вищих навчальних закладах з вечірньою формою навчання), надається додаткова оплачувана відпустка в 10 календарних днів щорічно.

7.  Студентам, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах III та IV рівнів акредитації (в університетах, академіях, інститутах, консерваторіях) на І і II курсах вечірніх відділень, додаткова оплачувана відпустка надається тривалістю 20 календарних днів щорічно.

8.  Студентам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації заочно на І і II курсах, додаткова оплачувана відпустка надається тривалістю 30 календарних днів щорічно.

9. Додаткові оплачувані відпустки студентам, які успішно навчаються на III і наступних курсах у вищих навчальних закладах

Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням

653

І і II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання, надаються тривалістю 20 календарних днів щорічно, а студентам, що на-, вчаються у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання на III і наступних курсах — ЗО календарних днів щорічно.

10.  Студентам, які навчаються заочно у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації на 111 і наступних курсах, відпустки надаються тривалістю 40 календарних днів щорічно.

11.  У тих вищих навчальних закладах, незалежно від рівня акредитації, де не захищають дипломні роботи (проекти), студентам, які успішно навчаються без відриву від виробництва заочно чи на вечірніх відділеннях, на період складання державних іспитів надається оплачувана додаткова відпустка тривалістю 30 календарних днів.

12.  На період підготовки до захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання І та II рівнів акредитації (профтехучилищах, технікумах, коледжах та інших прирівняних до них навчальних закладах), додаткова оплачувана відпустка надається на два місяці, а тим, які навчаються у вищих навчальних закладах III і IV рівнів, — на чотири місяці.

13.  Оплачувана додаткова відпустка надається тим працівникам, які допущені до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки і складання вступних іспитів в аспірантуру один раз на рік тривалістю 10 календарних днів на кожний іспит.

14. Порядок надання відпусток працівникам, що допущені до складання вступних іспитів в аспірантуру, а також аспірантам, які вчаться в аспірантурах без відриву від виробництва і які успішно виконують індивідуальний план підготовки, регулюється Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 309 від 1 березня 1999 р. (Збірник законодавчих і нормативних актів про освіту. - Київ, 1994. - Вип. 1. - С 278-285).

15.  Існують особливості надання додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості.

654

ілава XIV

Додаткові оплачувані відпустки надаються за напрямками підготовки, а саме:

1)  культура (народна художня творчість), музична творчість (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, народні інструменти, співи, диригування, музична естрадна творчість, зву-корежисура, музичне виховання) — щорічно 10 календарних днів додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати та 10 календарних днів без збереження заробітної плати;

2) театральна творчість (акторська творчість, режисура, хореографія, сценографія), кінотелетворчість (кінорежисура, телере-жисура, кінотелеоператорство) — щорічно 20 календарних днів додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати та 10 календарних днів без збереження заробітної плати;

3) філологія (мова і література) — щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати.

Ці відпустки надаються на період настановних занять, виконання лабораторних робіт і складання іспитів і заліків, державних іспитів, підготовки і захисту дипломної роботи (проекту). Цим навчальним закладам дозволяється, в необхідних випадках, проводити перерозподіл додаткових відпусток між курсами в період загального навчального процесу.

Вищі навчальні заклади можуть встановлювати студентам індивідуальні строки складання заліків та іспитів.

16. Коли основна щорічна відпустка працівника збігається з додатковою відпусткою у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах або аспірантурі, то основна щорічна відпустка переноситься на інший строк за взаємною згодою власника і працівника, а працівникові надається додаткова відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах та аспірантурі.

Стаття 217. Збереження заробітної плати на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням На час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням (статті 211, 213, 216 цього Кодексу) за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

(Стаття 217 в редакції Закону № 1I7-XIV від 18 09.98!

Коментована стаття визначає, що на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням працівник за місцем основної роботи

Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням.

655

одержує середню місячну зарплату. Згідно зі ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата за час відпустки виплачується за три дні до її початку. Механізм обчислення середнього заробітку працівникам за час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням передбачено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р.

Стаття 218. Надання працівникам, які навчаються

у вищих закладах освіти та аспірантурі, вільних від роботи днів

Працівникам, які навчаються на останніх курсах вищих закладів освіти, протягом десяти навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижнево при шестиденному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50 відсотків одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати.

При п'ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин.

Протягом десяти навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів працівникам, на їх бажання, може бути надано додатково ще один-два вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, за їх бажанням протягом чотирьох років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням додатково ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. (Стаття 218 в редакції Закону № 117-ХІУ від 18.09.98) 1. Скорочення робочого тижня за бажанням працівників, означених у статті 218, є обов'язком власника або уповноваженого ним органу.

656

Глава XIУ

Конкретний вільний від роботи день встановлюється за погодженням сторін трудових правовідносин. При цьому враховуються як інтереси виробництва, так і режим занять у навчальному закладі. Вільний день може встановлюватись на увесь 10-місяч-ний термін навчання.

Конкретний строк перед початком виконання дипломного проекту (роботи), складання державних іспитів визначається вищим навчальним закладом з урахуванням вимог навчальних планів і програм згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міносвіти України № 161 від 2 червня 1993 р.

2.  Надання протягом десяти навчальних місяців перед початком виконання дипломної роботи або складання державних іспитів ще одного-двох вільних від роботи днів на тиждень та протягом 4-го року навчання в аспірантурі працівнику без збереження заробітної плати є також обов'язком власника або уповноваженого ним органу.

3.  Підсумування вільних від роботи днів, що надаються, не допускається, оскільки вони мають цільове призначення.

4.   Обчислення середнього заробітку проводиться згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати.

Стаття 219. Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти

Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і назад один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів — у розмірі 50 відсотків вартості проїзду.

У такому ж розмірі провадиться оплата проїзду для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.

(Стаття 219 із змінами, внесеними згідно з Указом 11В Р № 6237-1 Овід 21.12. S3; в редакції Закону М> II7-ХІV від 18.09.98)

1. Коментована стаття передбачає пільги тим працівникам, які навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, — це опла-

Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням

657

та проїзду до вищого навчального закладу і назад в розмірі 50 відсотків вартості проїзду один раз на рік на настановні заняття для складання іспитів, заліків. У такому ж розмірі провадиться оплата проїзду для підготовки і захисту дипломної роботи (проекту) або складання державних іспитів.

2.  50-відсоткова вартість проїзду виплачується власником або уповноваженим ним органом двічі на рік, якщо працівник здійснює поїздку з метою складання заліків та екзаменів (частина І коментованої статті) і для захисту дипломної роботи або складання державних іспитів (частина 2 коментованої статті).

3.  Підставою для виникнення права на оплату проїзду до місця знаходження навчального закладу і назад є виклик навчального закладу. Оплата проїзду проводиться перед виїздом на сесію.

Стаття 220. Обмеження надурочних робіт для працівників, які навчаються Працівників, які навчаються без відриву від виробництва в середніх і професійно-технічних закладах освіти, забороняється залучати в дні занять до надурочних робіт.

(Стаття 220 в редакції Закону № II 7-ХIV від 18.09.98)

Коментована стаття визначає пільги для працівників, які навчаються без відриву від виробництва заочно чи на вечірніх відділеннях в середніх та професійно-технічних закладах: в дні занять ці працівники звільняються від надурочних робіт. Обмежень залучати їх до надурочних робіт в інші дні закон не встановлює.

Глава XV ІНДИВІДУАЛЬНІ ТРУДОВІ СПОРИ

(l'.iaea XV в редакції Закочу М 2134-12 від 18.02. 42)

Стаття 221. Органи, які розглядають трудові спори Трудові спори розглядаються:

1)  комісіями з трудових спорів;

2)  районними (міськими) судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

(Стаття 221 із змінами, внесеними згідно з Указом 11В Р № 4617-10 від 24.01.83; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 2134-12 від 18.02.92)

1.  Індивідуальні трудові спори — це неврегульовані розбіжності між працівником, з одного боку, і власником або уповноваженим ним органом — з іншого, з питань, пов'язаних із застосуванням законодавства про працю, правил внутрішнього трудового розпорядку та інших нормативних актів, а також колективних і трудових договорів. Трудові спори можуть виникати при застосуванні угод про умови праці, укладених між власником або уповноваженим ним органом і профспілковим комітетом підприємства, установи, організації, а також нормативних актів, прийнятих трудовим колективом.

2.  Якщо розбіжності не було врегульовано зацікавленим працівником при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом, вони можуть стати предметом вирішення органів по розгляду трудових спорів.

3.  Органи, які розглядають трудові спори, мають не тільки поновити порушене право працівника, а й вжити заходів щодо

Індивідуальні трудові спори

659

усунення причин, які породжують трудові спори. Щодо посадових осіб, які порушують права працівників, у необхідних випадках можуть застосовуватися заходи для притягнення їх до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.

4.  Трудові спори розглядають комісії з трудових спорів і районні (міські) суди. Розгляд індивідуальних трудових спорів регламентовано главою XV КЗпП та ЦГЖ України.

5.  Відповідно до статей 3 і 221 КЗпП в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності. Не поширюється він лише на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, і спори, що виникають між працівниками та власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом з приводу встановлення нових або зміни існуючих умов праці, не врегульованих законом, іншими нормативними положеннями про працю.

Спори, пов'язані з відстороненням працівників від роботи за постановою прокурора або слідчого, не підлягають судовому розгляду, а вирішуються в порядку, встановленому для оскарження постанов цих органів. Після скасування такої постанови трудовий спір вирішується в загальному порядку (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 1 квітня і 994 р. (Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. — 1995. — Частина перша. — Ст. 166).

6. З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досу-довому порядку.

Статтею 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів

660

Глава XV

державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р. — Бюлетень Мінпраці. — 1997. - № І).

7.  Основною причиною виникнення трудових спорів, як показує практика, є випадки порушення законодавства про працю власником або уповноваженим ним органом чи окремими працівниками.

У ряді випадків порушення норм трудового законодавства з боку власника або уповноваженого ним органу пов'язані з недоліками в організації праці і виробництва, неритмічною роботою, недотриманням вимог технологічної і виробничої дисципліни тощо.

8.  Порушення законодавства про працю окремими працівниками проявляється у невиконанні або несумлінному виконанні обов'язків, покладених на них трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, які діють на підприємстві, в установі, організації, де працює працівник, службовими інструкціями тощо (запізнення на роботу, прогул, невиконання розпоряджень керівництва, недотримання технологічної дисципліни тощо).

9.  Проте трудові спори виникають не тільки в результаті порушення норм трудового права, а й з інших причин. Це — незнання або недостатнє знання трудового законодавства; різне тлумачення законів працівником та власником або уповноваженим ним органом; хибні уявлення окремих працівників про обсяг і зміст своїх трудових прав і обов'язків; безпідставні вимоги працівника, тобто пред'явлення ним таких вимог, які перевищують його права; відсутність у законодавстві, колективному або трудовому договорі точних вказівок з приводу правового регулювання певних трудових відносин.

10. До причин виникнення трудових спорів слід віднести причини організаційно-правового характеру, пов'язані з недоліками у нормотворчій діяльності. В Основних напрямах соціальної політики на період до 2004 року, схвалених Указом Президента України від 24 травня 2000 p., відзначено, що зміни соціально-економічних умов, невідповідність чинних норм трудового зако-

Індивідуальні трудові спори

661

нодавства новим соціальним і економічним відносинам зумовлюють необхідність оновлення законодавства про працю.

З метою забезпечення конституційних гарантій кожного громадянина України на працю в безпечних і здорових умовах, а також виконання конституційного обов'язку держави щодо визначення, дотримання та захисту прав і свобод людини у сфері праці визнано за необхідне прийняти низку законів та інших нормативно-правових актів про працю та охорону праці, забезпечити відповідність національного законодавства нормам міжнародного права, вжити заходів щодо вдосконалення правового регулювання трудових відносин, запровадити державну статистичну звітність щодо порушень законодавства про працю.

11. Слід також зазначити причини організаційно-господарського характеру. Розірвання економічних зв'язків, відсутність у достатній кількості власних енергоносіїв, наявність значної кількості підприємств оборонного комплексу, що потребують конверсії, призвели до спаду виробництва, вимушеної неповної зайнятості та безробіття, руйнування соціальної інфраструктури. Внаслідок цього знизилися реальні доходи значної частини населення, зросла заборгованість із виплат заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат.

12.  Найбільш численні спори стосуються ліквідації заборгованості з виплати заробітної плати, своєчасності її виплати, змін умов праці внаслідок реструктуризації підприємств, ненадання пільг, гарантій, компенсацій відповідно до колективного договору, інших порушень законодавства про працю.

13.  Причини, шо породжують трудові спори у сфері застосування праці, відомі, і держава накреслює заходи щодо їх усунення.

Необхідним є активізація вживанням заходів щодо структурної перебудови економіки, стимулювання зростання обсягів виробництва, оздоровлення фінансового стану підприємств, підтримка інвестиційних програм та заохочення інвестицій.

14.  Важливими засобами усунення причин, які породжують трудові спори, є також: правильне застосування і суворе дотримання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю; неухильне поліпшення організації праці; підвищення правосвідомості працівників; вивчення трудового законо-

662

Глива XV

давства; належний контроль за правильним застосуванням законів про працю.

15.   Встановлений законодавством порядок розгляду трудових спорів не виключає для працівників можливості оскаржити дії власника до інших органів. Подання скарги вирішується у відповідності з Законом України «Про звернення громадян».

16.  Скарга — це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (ст. З Закону України «Про звернення громадян»).

17.  Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням — безпосередньо до суду (ст. 16 Закону України «Про звернення громадян»).

18.  Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного строку, не розглядаються.

Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого за підлеглістю державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в строк, передбачений законодавством України (ст. 17 Закону України «Про звернення громадян»),

19. Стаття 242 КЗпП (до внесення Законом України від 18 лютого 1992 р. змін до глави XV Кодексу) передбачала, що спори, які виникають між працівниками і адміністрацією з приводу встановлення нових або зміни існуючих умов праці, не врегульованих законом або іншими нормативними положеннями про працю, розглядаються адміністрацією за погодженням з профспіл-

Індивідуальні трудові спори

663

ковим комітетом підприємства, а у разі недосягнення між ними згоди вирішуються за погодженням між вищими за підлеглістю господарськими та профспілковими органами.

20.  На відміну від індивідуальних трудових спорів про застосування чинного законодавства, спори про встановлення або зміну умов праці є по суті колективними. Стаття 242 КЗпП була єдиною нормою, що встановлювала порядок розгляду таких спорів. При зміні глави XV Кодексу ст. 242 вилучено, і нині КЗпП не передбачає порядку розгляду спорів з приводу встановлення або зміни умов праці, не врегульованих законом чи іншими нормативними положеннями про працю.

21.  Встановлення або зміна умов праці, не врегульованих чинним законодавством, є предметом саме колективних трудових спорів.

Навіть якщо спір виник між колективом працівників і власником щодо неправильного застосування правових норм, які були встановлені попередньо, то це — індивідуальний спір. Наприклад, працівникам підприємства не нарахована премія, хоч вони своєю працею виконали умови, визначені положеннями про преміювання.

Якщо ж виплату такої премії не передбачено ні законодавчими, ні локальними нормами, і працівники вимагають її встановити, то при відмові власника або уповноваженого ним органу спір, що виник між сторонами, є колективним. Він виникає тоді, коли виникають розбіжності між сторонами соціально-трудових відносин щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих її положень; невиконання вимог законодавства про працю (ст. 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 34. - Ст. 227).

Стаття 222. Порядок розгляду трудових спорів деяких категорій працівників Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових

664