1. Передумови та тенденції консолідації української нації у складі Російської ї імперії
| Вид материала | Документы |
- Деякі питання української історії, 654.22kb.
- Ли Волинь знаходилась в складі Російської імперії, в селі існувала церковно-приходська, 334.75kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 342.91kb.
- Програма з історії України для абітурієнтів, які вступають на спеціальність 01010601, 122.25kb.
- Ької літератури у Москві стало черговим кроком у розв’язаній російською владою війні, 10.54kb.
- Держава І право україни у складі російської імперії у першій половині, 640.03kb.
- "Український визвольний рух в контексті міжблокового воєнно-політичного протистояння, 160.14kb.
- Назва реферату: Доба культурно-національного Відродження (ХІХ – початок ХХ ст.) Розділ, 156.05kb.
- Держава І право україни у складі російської імперії у другій половині, 2525.14kb.
- Відродження Нації, 7180.07kb.
110. Обрання і діяльність першого президента України.
На підтвердження Акта проголошення незалежності Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 р. республіканський референдум. Він був потрібен, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників української незалежності, особливо у східних і південних областях республіки, які заявляли, що народ буцімто не підтримує Акт про незалежність. Союзне керівництво на чолі з президентом СРСР М. Горбачовим, не втрачаючи надій на укладення нового союзного договору, вело активну роботу в цьому напрямі. Крім того, світове співтовариство не поспішало з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгортатимуться події. На всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти «Так, підтверджую», або «Ні, не підтверджую» на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?»
Із 37885,6 тис. громадян України, котрі були внесені до списків для таємного голосування, взяли участь у голосуванні 31891,7 тис. (84,18%). Із них позитивно відповіли 28804,1 тис. виборців (90,92%). Зокрема, у Криму відповіли на запитання референдуму «Так, підтверджую» 54,19% громадян, у Севастополі — 57,07%; у Донецькій, Луганський, Одеській, Харківській областях підтвердили Акт про незалежність понад 80% виборців; в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях за незалежність проголосувало понад 95%, у решті областей — понад 90% громадян. За результатами референдуму вже ні в кого не могло бути сумніву, чи український народ хоче мати свою самостійну державу.
У серпні 1991 року Кравчук залишив лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Водночас його підтримали як активісти забороненої на той час компартії (їхній висуванець Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Кравчука), так і частина націонал-демократів, які рекламували голову Верховної Ради як «батька незалежності». Зіграв свою роль і штучно створений для головного опонента Кравчука — В'ячеслава Чорновола — образ «западенця-націоналіста». Штучність цього образу підкреслював той факт, що Чорновіл народився в Єрках (Черкаська область), розташованих значно східніше за Великий Житин. Проте Кравчук переміг уже в першому турі, Чорновіл зібрав 23,27 % голосів.
У 1991—1994 рр. — Президент України. У 1993 р. погодився на дострокові вибори глави держави (призначені на липень 1994 р.). У першому турі набрав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів, але в другому програв Леоніду Кучмі.
Обраний народним депутатом у 1994 р. — на довиборах в одному з мажоритарних округів на Тернопільщині. У 1998 році, залишаючись безпартійним, очолив виборчий список Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Напередодні голосування вступив до СДПУ(о) і привів її до Верховної Ради.
З жовтня 1998 року член Політбюро і Політради СДПУ(о). У 2002—2006 році очолював фракцію СДПУ(о) у Верховній Раді України.
У 2006 році очолив список опозиційного блоку «Не так». Але за підсумками виборів той не подолав 3-відсотковий бар'єр.
Герой України (2001 р.).
У листопаді 2004 позбавлений звання почесного доктора (Doctor honoris causa) Києво-Могилянської Академії за «негромадянську позицію під час Помаранчевої революції».
Почесний Голова Всеукраїнського фонду сприяння міжнародному спілкуванню «Українське Народне Посольство» (з 1994 р.)
25 лютого 2009 року Леонід Кравчук закликав президента Віктора Ющенка подати у відставку.
111. Прийняття Конституції України, її значення.
Конституція України являє собою сукупність фундаментальних, юридично незаперечних норм, які поширюється на всі без винятку сфери суспільства. Будь-яка конституція встановлює соціально-політичне обличчя держави, фіксує вихідні принципи їх функціонування й розвитку. Як відомо, 26 червня 1996 року сталася чи не найвизначніша подія в політичному та суспільному житті незалежної демократичної України -була прийнята нова Конституція. В ній вперше системно, повно і як пріоритетні положення закріплені всі основні риси-принципи української держави, які тривалий час були її ідеалом. До того ж ці принципи було закріплено подвійним чином: ненормативно (в Преамбулі) і нормативно у ст.1, 2 та ін. Важлива роль прийняття Основного Закону для розвитку публічного права як науки. ЇЇ не можна применшити, адже саме конституція постає основним джерелом останнього, і законодавче закріплення основних принципів публічного права тільки посприяє його входженню в життя суспільства. Основною умовою та гарантією реалізації публічного права є стійкість суспільства та його життєдіяльність, функціонування інститутів політичної, економічної, соціальної сфер. А ці умови, в свою чергу, забезпечує конституція як основний закон будь-якої держави. Ця подія майже збіглася з п'ятиріччям незалежності України та ознаменувала завершення важливого етапу у розвитку нашого суспільства і держави, у становленні національної системи права, створенні правових основ дійсно суверенної і незалежної України. Нова Конституція України є якісно новим політичним і правовим актом за змістом та формою. Звичайно, далеко не всі риси нашої держави, що передбачені і закріплені Конституцією України, стали нині повною мірою реальністю. Конституційні положення, що стосуються цих рис, є певною мірою програмою державотворення на найближчі деся-тиліття, ідеалом, який треба втілити у життя. Це стосується насамперед зовнішніх аспектів суверенітету держави, а також правового і соціального характеру держави. Тим самим ідеологія українського державотворення потребує значного часу і зусиль для свого утвердження, розвитку і вдосконалення. Ідеологія українського державотворення нині сповна і на найвищому рівні легалізована, але далеко ще не реалізована, її реалізація-одне з найважливіших завдань нашого часу. Пріоритетним напрямом його вирішення є перетворення Конституції в життя, приведення її в дію.
Таким чином, кожна держава повинна мати конституцію. Держава без конституції була б анархією.
112. Президентство Л. Кучми. Оцінки цього періоду в сучасній політичній літературі.
26 червня 1994 р. відбулися вибори Президента України. За кількістю поданих голосів претенденти розподілились таким чином: Л.Кравчук, Л. Кучма, О. Мороз, В. Лановий, В. Бабич, І. Плющ, п. Таланчук. Другий тур виборів, де балотуючись перші двоє з цього списку, дав перевагу Л. Кучмі (52%). Його програма передбачала поглиблення реформ шляхом прискорення приватизації, зміцнення власної валюти, покращення відносин з Росією та країнами СНД. Загострення політичної ситуації стримувало хід реформ і затруднювало функціонування виконавчої влади, тому з метою послаблення протиборства 8 червня 1995 р. було підписано Конституційний договір між Верховною Владою України і Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні. Згідно з цим договором значна частина повноважень надавалась Президенту України, щоб він міг використати їх для покращення соціально-економічної ситуації. У жовтні 1997 р. Верховна Рада приймає новий Закон України «Про вибори народних депутатів». Вибори повинні проходити за змішаною системою.
Також у цей період Україна відмовляється від ядерної зброї, що мало надзвичайно важливе значення для входження України у світове співтовариство. Утвердження національної державності було забезпечене формуванням власної грошової системи, впровадженням законодавства. Надто повільно проводились реформи. Особливо зволікання з реформою державних інститутів загальмувало перехід до демократичного устрою і негативно позначилося на ефективності влади.
113. Політична боротьба в Україні під час президентських виборів восени 2004 р. Обрання В.Ющенка президентом України (грудень 2004 р.).
31 жовтня 2004 року відбулися вибори Президента України. 10 листопада були оголошені результати голосування: за Ющенка було віддано 39,87% голосів, за Януковича – 39,32% голосів. 21 листопада проводився другий тур виборів. Відрив між кандидатами на користь Януковича складав по Україні 812 тис. голосів, а явка на вибори в Донбасі зросла на 843 тис. громадян порівняно з першим туром. Тобто підсумки другого туру голосування були визначені голосуванням у Донбасі. Це дало підставу говорити про фальсифікацію виборів.
22 листопада на Майдані Незалежності зібралось до 100 тис. громадян. В. Ющенко, Ю. Тимошенко, О. Мороз виступили перед громадянами з вимогою відстояти втрачену перемогу, використовуючи передбачені Конституцією форми протесту проти дії влади.
З телезверненням до народу виступив В. Янукович. Він запевняв, що нове керівництво країни зробить все необхідне для збереження єдності суспільства, і піддав опозицію критиці за її заклики вийти на барикади.
24 листопада виступив Л. Кучма, який заявив, що дії опозиції є вкрай небезпечними і можуть призвести до непередбачуваних наслідків.
25 листопада Верховний Суд призупинив процес передачі влади новообраному президенту.
3 грудня Верховний Суд визнав за необхідне відновити права суб’єкта виборчого процесу шляхом проведення повторного голосування за правилами, визначеними законом про вибори Президента України.
8 грудня Верховна Рада приймає без обговорення три закони про політичну реформу і відставку УВК. Була сформована нова УВК з 15 осіб.
26 грудня відбулося пере голосування другого туру. Підсумки: за Ющенка – 51,99% від кількості виборців, які взяли участь у голосуванні; за Януковича – 44,2%.
114. Зміни до конституції України в грудні 2004 р. Трансформація політичної системи від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської. Вплив цього чинника на подальший розвиток політичних процесів в Україні.
8 грудня 2004 року Верховна Влада України прийняла зміни до Конституції України, які передбачають перехід до парламентсько-президентської форми правління. Конституція складається з 15 розділів і 161 статті. Згідно з Конституцією Україна є унітарною державою (ст..2) з єдиним громадянством. Державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Державною мовою в Україні є українська (ст. 10). У ст. 20 визначаються державні символи України.
Значні права надані Президенту України (розділ 5). Він є главою держави і обирається на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років, може бути переобраний, але не більше ніж два строки підряд. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він призначається Верховною Владою України за згодою Президента. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада,Ю яка складається з 450 депутатів, обраних на 5 років.
115. Співвідношення партійно-політичних блоків у парламенті України за результатами виборів 2007 р. Діяльність уряду на чолі з прем’єр-міністром Ю.Тимошенко.
По-перше, головний підсумок дострокових виборів для учасників виборчих кампаній зі стажем полягає у тому, що через ряд об'єктивних і суб'єктивних чинників удвічі скоротилося число їх учасників у порівнянні із попередньою кампанією півторарічної давності. Цей чинник теоретично мав би сприяти більш чіткому і усвідомленому волевиявленню громадян, а, отже, і об'єктивнішій оцінці учасників політичного процесу. Але з іншого боку, зниження явки виборців деякою мірою нівелювало цю об'єктивну оцінку.
По-друге, ще одним підсумком кампанії для українського політикуму є те, що вибори 2007 року переконливо продемонстрували, що український виборець більше не голосує за ідеологію. Він голосує за особистості. Крім того, в 2007 році партіям потрібен був результат у вигляді якомога більшої кількості голосів, а не кардинальних зрушень у громадській думці. Враховуючи це, головні політичні сили (Партія регіонів, БЮТ і НУ-НС) використовували одні й ті ж агітаційні теми і фактично відрізнялися одна від одної лише фігурами своїх лідерів.
По-третє, значна частина українських громадян розчарувалася у всіх діючих політиках. Про це свідчить високий відсоток людей, які проголосували «проти всіх», і потрібно відзначити, що це — не найгірші люди.
Президентська «Наша Україна-Народна самооборона» не виконала головної задачі, яка на неї покладалася у ході кампанії: повернути лідерство в постпомаранчевому таборі. НУ-НС відстав від БЮТ майже на 4 мільйони голосів.
Партія регіонів погіршила свої показники лише в двох областях: як ні парадоксально, ними виявилися Донецька (зниження результату на 1.5%) і Луганська (0.8%) області. Втім, в даному випадку про падіння довіри виборців цих областей до «регіоналів» не може бути і мови – рівень підтримки партії тут залишається вище 70%.
Лідеру БЮТ за підсумками дострокових виборів, можливо, не так важливо, чи дістанеться їй пост глави уряду, скільки те, що вдалося перевірити у дії обгрунтованість її президентських амбіцій. Результат виявився більш ніж позитивним.
Другі вибори поспіль БЮТ демонструє результат кращий, ніж прогнозували соціологи. У 2007 р. БЮТ одержав 30,71% народної підтримки, збільшивши за рік число своїх прихильників на 1,5 мільйони (5 652 876 в 2006 році проти 7 162 174 в 2007-у).
Юлія Тимошенко за підсумками дострокових виборів опинилася в найсприятливішій ситуації. Якщо «помаранчева» коаліція не створюється, Президент втрачає свій електорат, його перебирає Юлія Тимошенко. Опинившись в опозиції, вона поширює свій вплив, одержує весь «помаранчевий» сегмент. Плюс — просувається на «синьо-червону» територію. Якщо ж коаліція створюється, Юлія Тимошенко стає прем'єр-міністром і починає втілювати у життя популістські соціальні обіцянки, цілком можливо, що вона знову набере бали.
Таким чином, подвійна диспозиція, що склалася, дозволяє Юлії Тимошенко одержати виграш за будь-якого варіанту. У разі створення демократичної більшості Юлія Тимошенко знов стає Прем'єром і одержує жадану владу. Якщо ж партнери в черговий раз «кидають» її, і вона вимушено опиняється в опозиції, шанси лідера БЮТ тільки міцніють. На президентських виборах-2009 Тимошенко дістає максимально високі стартові можливості.
116. Саміт НАТО в Бухаресті (квітень 2008 р.) та його рішення щодо приєднання України до Плану дій відносно вступу до НАТО (ПДЧ).
Починаючи з 1994 р., Україна бере активну участь у програмі «Партнерство заради миру» (ПЗМ), в рамках якої українські військові були залучені до кількох десятків спільних з країнами-членами та партнерами НАТО миротворчих навчань як на території країни, так і за кордоном.
Подальше поглиблення співпраці відбулось у 1997 році внаслідок підписання Хартії про Особливе партнерство в Мадриді, яка відкрила шлях для проведення консультацій та співпраці з питань євроатлантичної безпеки. Відповідно до Хартії була створена Комісія Україна — НАТО. Цей орган ухвалює рішення та здійснює управління заходами співробітництва.
У листопаді 2002 року з метою поглиблення та розширення відносин Україна — НАТО був підписаний у Празі План дій Україна — НАТО, який має на меті сприяти реформаторським зусиллям України на шляху до цілковитої інтеграції до євроатлантичних структур безпеки. В рамках нього реалізується щорічний Цільовий план Україна — НАТО.
Інтенсифікований діалог з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ було започатковано 21 квітня 2005 року у Вільнюсі. Процес Інтенсифікованого діалогу пропонується країнам, що висловили зацікавленість стати членами Альянсу, і є першим етапом офіційного процесу підготовки країн-аспірантів до членства в НАТО (ПДЧ). Виконання ПДЧ є останнім етапом на шляху до отримання країною-претендентом запрошення приєднатися до Альянсу.
Майбутнє членство України в НАТО не є загрозою для будь-якої країни, зокрема межуючих держав, та одного з стратегічних партнерів — Росії, бо цілковито спрямовано на укріплення системи міжнародної безпеки на сході Європи. Переговори щодо створення єдиної системи безпеки також ведуться з 2006 року між Росією та США як провідним членом НАТО.
3 квітня 2008 на Бухарестському Саміті на рівні Глав держав та урядів держав-членів Північноатлантичної Ради одностайно було погоджено Декаларацію, у якій Україну (поряд з Грузією) було запевнено у майбутньому отриманні членства у НАТО.
117. Прийняття України до ВТО (2008 р). Перспектива та проблематичність даного чинника для економіки України.
5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради Світової організації торгівлі прийнято рішення про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ. Того ж дня Президент України Віктор Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації.
У Верховної Ради було 5 місяців для ратифікації цієї угоди. У цей же день було оприлюднено прес-реліз СОТ стосовно зобов'язань України.
10 квітня 2008 року Верховна Рада ратифікувала протокол про вступ України до Світової організації торгівлі 411 голосами. 16 квітня МЗС України направило ноту генеральному секретареві СОТ, в якій повідомило керівництво СОТ про ратифікацію Протоколу про вступ України до цієї організації. Також було ухвалено постанову Кабінету Міністрів. 16 травня Україна стала 152-им офіційним членом СОТ.
На думку експертів, тривалі строки підготовки до вступу до СОТ призвели до того, що різких змін в економіці приєднання України до цієї організації не принесе.
Серед галузей, які отримають більше всього зиску, називають металургію та хімію, які більше інших страждають від антидемпінгових розслідувань на розвинених ринках.
У той же час аналітики фондового ринку прогнозують, що приєднання України до СОТ збільшить приплив іноземних інвестицій у країну, які повинні компенсувати в платіжному балансі можливий ріст імпорту.
118. Політичні оцінки президентської діяльності В.Ющенка.
Середня оцінка діяльності Віктора Ющенка на посту глави української держави становила 2,17 бала за пятибальною шкалою. Такі результати соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова. респондентам пропонувалося оцінити діяльність В.Ющенка за пятибальною шкалою, де "1" - дуже погано, а "5" - дуже добре. Підсумкова оцінка в 2,17 бала, за словами директора соціологічної служби Андрія Биченка, була очікуваною, враховуючи "надзвичайне розчарування громадян". Так, абсолютна підтримка діяльності В.Ющенка в лютому 2010 року порівняно з лютим 2005 року впала в 17 раз (з 48,3% до 2,8%), непідтримка зросла з 23,3% до 73,6%.До того ж Андрій Биченко додав, що близько третини опитаних (32,6%) вважають найкращим Президентом в історії України Леоніда Кучму. Ще 12,6% респондентів назвали найкращим Леоніда Кравчука. І тільки 10,6% громадян вважають, що найкращим Президентом України був Віктор Ющенко. Водночас 44,1% респондентів не змогли виокремити жодного з президентів або не відповіли на питання. 43,2% українців вважають, що В.Ющенко має відійти від політичного і суспільного життя. Продовження політичної діяльності від нього чекають 11,3%.
119.Світова економічна криза 2008-2009 рр., її вплив на внутрішньоекономічну та внутрішньополітичну ситуацію в Україні.
Про виникнення глобальної економічної кризи в 2008 році свідчило падіння показників ряду економічних індикаторів по всьому світу. Зокрема, про виникнення кризи свідчили високі ціни на нафту, що викликали як підвищення цін на продукти харчування (через залежність виробництва харчових продуктів від цін на паливо-мастильні матеріали, та використання продуктів рослинництва, етанолу та біодизеля для виготовлення альтернативного палива) та глобальну інфляцію; іпотечна криза в США що призвела до банкрутства великих інвестиційних та комерційних банків з гарною репутацією в різних країнах світу; поширення безробіття; та ймовірність глобальної рецесії. Виникнення фінансової та економічної кризи в Україні стало очевидним восени 2008 року після погіршення ряду економічних показників та повідомлень про фінансові проблеми ряду провідних комерційних банків країни. Так, ЗМІ повідомляли про істотне скорочення попиту на залізо та сталь, що призвело до зменшення обсягів експорту та надходження валюти до Української економіки. Восени та на початку зими ціни на нерухомість впали на 25 %, було призупинено понад 80 % будівельних проектів.[2] За оцінкою МВФ, обчислений у доларах США ВВП України за 2009 рік скоротився на 35.6% (179.6 млрд. дол. 2008 проти 115.7 млрд. дол. 2009-го). В першій половині червня 2009 урядом було націоналізовано три «проблемні» банки: «Укргазбанк», «Родовід Банк» та «Київ». Відповідно до загальної тенденції ціни на землю також впали. Зниження відбулося в середньому на 50 %, подекуди і більше. І землі, котрі були яблуком чвар забудовників котеджних містечок, залишилися нікому непотрібними.
120. Політичні процеси в Україні напередодні та після президентських виборів 2010.
Вибори Президента України 2010 — чергові вибори Президента України. Спочатку були призначені Верховною Радою України на 25 жовтня 2009 року, але ця дата була оскаржена чинним Президентом, Віктором Ющенком, у Конституційному Суді. Після того, як Конституційний Суд визнав таке рішення протиправним, Верховна Рада призначила вибори на 17 січня 2010 року. Використовувалася система абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від числа тих, що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися двоє, що набрали найбільше голосів. Але у 2-му турі для перемоги досить було набрати голосів більше, ніж у суперника. Вибори-2010 коштували державному бюджету України 1 млрд. 532 млн. грн. Підсумок Президентських виборів в Україні 2010, перший тур 17 січня: Янукович В. Ф. – 35,32%, Тимошенко – 25,05%, Тігіпко С. Л. – 13,06%, Яценюк А.П. – 6,96%, Ющенко В. А. – 5, 45%, інші кандидати набрали менше 5% голосів. Другий тур виборів відбувся 7 лютого. За результатами обробки 100% протоколів перемагає лідер опозиції Віктор Янукович – 48,95%, Юлія Тимошенко – 45,47%. Проти обох кандидатів проголосувало 4,36% громадян. 25 лютого 2010 р. відбулася інавгурація нового Президента України – В. Ф. Януковича.