Ли Волинь знаходилась в складі Російської імперії, в селі існувала церковно-приходська школа, яка знаходилась у звичайному будинку недалеко Михайлівської церкви

Вид материала

Документы

Содержание Люби батька

Подобный материал:

• 1. Передумови та тенденції консолідації української нації у складі Російської ї імперії, 2845.52kb.
• Назва реферату: Доба культурно-національного Відродження (ХІХ – початок ХХ ст.) Розділ, 156.05kb.
• Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 342.91kb.
• Деякі питання української історії, 654.22kb.
• Програма з історії України для абітурієнтів, які вступають на спеціальність 01010601, 122.25kb.
• Ької літератури у Москві стало черговим кроком у розв’язаній російською владою війні, 10.54kb.
• Держава І право україни у складі російської імперії у першій половині, 640.03kb.
• Держава І право україни у складі російської імперії у другій половині, 2525.14kb.
• Тема. Становище українських земель у складі Російської імперії наприкінці X viii - першій, 22.34kb.
• 1. Понятие о церковно-исторической науке. Источники по истории Русской Церкви. Периодизация, 3566.82kb.

Розвиток освіти до 1920р.

До 1918 року, коли Волинь знаходилась в складі Російської імперії, в селі існувала церковно-приходська школа, яка знаходилась у звичайному будинку недалеко Михайлівської церкви. Школа була чотирьохрічна, де викладав усі предмети дяк. Навчання велося на російській мові і обов'язковими предметами були: старослов'янська мова, математика, церковний спів, уроки богослов'я. Точних даних про викладання в школі української мови нема, але зі спогадів Загайної (Суходуб) Анісі Василівни можна зробити припущення, що 1-2 години української мови на тиждень були.


Польський період

З 1936 року, коли запровадили семирічне навчання, було взяте в оренду хату Володимира Третьяка, яка розташовувалась на території теперішньої контори СПП "Маяк". Зі спогадів Загайної А. В. можна зробити припущення, що перша школа була україномовною, а друга - з польською мовою навчання, а на викладання української мови відводилося дві години на тиждень, які проводилися останніми уроками для дітей - українців, починаючи з 3-го класу. Обов'язковими уроками були історія і географія Польщі, граматика, математика, праця, фізкультура, малювання, співи і, двічі на тиждень, уроки релігії, які для українців викладав батюшка. Із 30-х років цей предмет викладав Рибачук Всеволод. Для дітей - католиків уроки релігії вела матечка (монашка) із Олицького костелу.

Учні між собою розмовляли як польською, так і українською мовами, вчителі - лише польською. Один вчитель з 1-го по 4-й клас викладав всі предмети, а з 5-го по 7-й клас було вже кілька вчителів. В школу діти йшли в семирічному віці, незалежно від соціального статусу. Навчання було обов'язковим і безкоштовним.

Зі спогадів Загайної А. В. та Шмигельської А. Й. відомо, що в 1934 році вчителем початкових класів був пан Капуста, з 1936 року пан Лакуста. Пані Клічковська викладала польку мову і математику у 5-7-х класах, пані Мачюшенко - українську мову і працю, з 1936 по 1939 роки - пані Спаска, яка викладала фізику , математику і українську мову. В цей період директором школи працював польський легіонер пан Салацький, який з початком Другої світової війни пішов на фронт.

В позаурочний час дітей возили на екскурсії в Олицький замок князя Радзівіла, Луцький замок, організовували вечори. Шмигельська Антоніна Йосипівна згадує вечір, проведений на Івана Купала вчителькою української мови. Дійство проходило на горбі біля водокачки.


Організація освіти 1939-1944 рр.

В 1939 році, після приєднання західноукраїнських земель до Радянської України в селі Дерно залишилась школа, яка розташовувалась в будинку В.Третяка. З польських вчителів незалишилось нікого, крім пані Спаської, яка за національністю була білоруска . В цей період навчання в школі велося лише українською мовою . Вчителем української мови , історії , географії України , співів став син Хорлупівського батюшки Данилевич Микола Наркісович . Саме він прищепив дітям любов до українського слова . І до цього часу Загайна A.B. згадує вірш , якого навчив Данилевич М.Н.

Люби батька,

Люби матір,

Люби всю родину,

Люби церкву православну,

Люби Україну,

Рости і цвіти для українського народу.

В кінці 1940 р. був звинувачений у націоналізмі , заарештований і відправлений в Луцьку тюрму , де в червні 1941 року разом із цвітом української нації був розстріляний .

Коли село окупували німці, ця ж школа залишилась . При німцях навчання велося українською мовою. Спочатку школа була п'ятирічною. З грудня 1941року по квітень 1942року навчання не велося через дуже сувору зиму. Протягом 1942-1943років залишилось лише три класи. Діти йшли в школу з 7-8 років і за навчання платити не потрібно було. Наповнюваність класів була велика, по 30-32учні, тому діти сиділи по трьох за столами. В Дернівську школу ходили учні із навколишніх сіл: Мощаниці, Путилівки, Ставка.

Під час німецької окупації в школі викладали Рибарчук Всеволод (математика, українська мова), Онофрійчук Зінаїда Федорівна (українська і німецька мови). Нині проживає в Канаді, приїжджала в 2000році на Зелені свята, коли відкривалась УПЦ КП. Після визволення села, в школу приїхали працювати вчителі-східняки.


Розвиток освіти 1945-1980 рр.

В 1945 році наша школа знаходилась в німецьких бараках ( тепер подвір'я заготзерновського будинку ) і ще одне приміщення через дорогу навпроти. Будинки були напівзруйновані, в багатьох вікнах не було шибок і їх просто забивали дошками. Тут знаходилась семирічна школа.

За три кілометри, в старому Дерно, була розміщена ще початкова школа. В 1945 році в Дернівську школу приїхали працювати Рильська Ганна Іванівна і Данилевич Софія Дем'янівна. Данилевич З.Д. була направлена завідувачем початкової школи в старому Дерно. Галина Іванівна залишилася працювати вчителем початкових класів в семирічці.

Вчителі згадують, що були великі труднощі в організації навчального процесу, не було ніякої наочності, всю наочність по можливості виготовляли самі вчителі, не було підручників, зошитів. Діти писали на клаптиках паперу, на дощечках крейдою. В школі взимку було холодно, інколи чорнило замерзало в чорнильницях. Дрова заготовляли вчителі, батьки і учні. В той час батьки багато допомагали вчителям, щоб створити умови для навчання дітей. Школу відвідувало багато дітей - переростків, які не відвідували школи під час війни. Директором школи був Древницький М.І. В 1947 році приїхали працювати Дорощук Василь Павлович з дружиною Валентиною Іванівною, Караванський Семен Іванович з дружиною Валентиною Зіновіївною.

Однак, вчителі згадують, що в багатьох дітей було велике бажання вчитись. Діти всім цікавились, по можливості діставали книги, прагнули вчитись добре, не навчалися окремі діти. В школі працювали різні гуртки, хор, якими керував Дорощук В.П. Караванський СІ. грав на акордеоні. До всіх свят школа в клубі давала концерти.

Зразу ж після війни в школі була створена піонерська організація. Піонерській дружині було присвоєно ім'я Героя Радянського Союзу Юрія Смирнова. Старшою піонервожатою працювала Резніченко Марія Федорівна. В селі також був створений колгосп. Учні багато працювали на колгоспних полях. З 1947- 1950 р. директора школи був Дорощук В. П.

В 1950 році семирічна школа була реорганізована в середню школу. Директором став Ліфшиць Й. В 50-х роках учні приймали активну участь в деревонасадженні. Вони обсадили деревами і кущами колгоспний двір. Посадили близько 600 дерев. Учні кожного року працювали на колгоспних

полях, обробляли посіви цукрових буряків, допомагали в збиранні зернових, доглядали молодняк на фермі. Також учні багато працювали на лісопосадках, садили багато сосни та дуба.

В 1954 році був перший випуск Дернівської середньої школи. В 50-х роках в школі працювали Дорощуки Василь Павлович і Валентина Іванівна, Караванські Семен Іванович і Валентина Зіновіївна, Резніченко Марія Федорівна, Мовчани Василь Маркович і Євгенія Олексіївна, Сергійчук Галина Федорівна. В 1952 році була закрита початкова школа в старому Дерно і Данилевич Зофія Дем'янівна була переведена вчителем початкових класів в Дернівську середню школу. Названі вчителі залишились жити і працювати в нашому селі.

В 1957 році піонери створили шкільну кролеферму, за що школа була нагороджена похвальною грамотою Цуманського PK ЛКСМУ. Учні також вирощували кукурудзу, приймали активну участь у збиранні металобрухту і макулатури. В середньому збирали за рік до 15 тонн металобрухту.

Учні готували концерти, з ними виступали в клубі, конторі колгоспу, на фермі. В 1958 році директором школи був Пашкевич Роман Іванович. В 1960 році в школі відбулась зустріч учнів з батьками Арсена Драганова, який під час війни воював у партизанському з'єднанні Медведева. В 1960 році було розпочато будівництво нової школи. На будівництві школи працювали учні і батьки.

Учні школи проводили екскурсії в Лопатень, Луцьк, Місто-герой Брест, Львів, в Бєловежську пущу. В 1962 році діти насаджували дерева обабіч дороги Луцьк - Рівне. Було обсаджено 7км. дороги. В селі садили фруктові дерева, переважно зимові яблуні.

1 вересня 1965 року була відкрита нова школа. Школу відкривав директор школи Дудар Борис Олександрович. Це було справжнє радісне свято для учнів, батьків, вчителів та односельчан. Біля школи було розбито парк. Дудар Б. О. згадує, що учні садили на пустирі дерева і заклали сад. Тоді

не вірилось, що з цих маленьких, тендітних саджанців, виростуть могутні дерева, які і до нині прикрашають шкільне подвір'я.

В середині 60-х років в школі розпочалась пошукова робота. Піонери і комсомольці зустрічаються з ветеранами Великої Вітчизняної війни, доглядають за могилами солдат, за Обеліском Слави. Урочисті демонстрації відбувались 1-го і 9-го травня. Учні школи покладали квіти і вінки до обеліска Слави, на могили солдат, які поховані в селі Дерно, до обеліска партизанської Слави в урочищі Лопатень.

В школі працювало багато гуртків художньої самодіяльності, був піонерський і комсомольський хор. Хором і вокальними групами керував Крюков Василь Петрович. Працювали технічні гуртки, літературний, драматичний.

Педагоги школи працювали творчо, з ентузіазмом. З особливою любов'ю до своєї праці ставилась Данилевич Зофія Дем'янівна. Вона завжди намагалась підтримувати тісний зв'язок з батьками учнів. Ні один урок вчительки не проходив без наочності, яку вона сама виготовляла. Зофія Дем'янівна приймала активну участь у громадському житті села. Чотири рази обиралась депутатом Дернівської сільської Ради. Протягом своєї роботи була нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти УРСР, значком "Відмінник народної освіти УРСР", медаллю Макаренка, медаллю "За доблестный труд в ознаменование 100- летия со дня рождения В. И. Ленина", медаллю "Ветеран труда", з 6 березня 1966 року присвоєно звання Заслуженого вчителя школи Української РСР. В 1968 році була делегатом Всесоюзного з'їзду вчителів, який проходив у Москві. Неодноразово нагороджувалася грамотами районного та обласного відділів народної освіти. 17 квітня 1970 року занесена до Книги Пошани облвно та обкому профспілки.

1970 - 1971 рр. пройшли під знаком підготовки до XXIV з'їзду КПРС. Піонери брали активну участь у марші "Завжди напоготові" під девізом "Без знань немає комунізму". Активізувалась тимурівська робота, піонери допомагали ветеранам війни, пристарілим людям.

З 1972 року по 1974 рік директором школи був Косинський С. П., а з 1974 по 1984 рік - Возняк Євген Михайлович. В 1974 - 1975 pp. вся виховна робота була підпорядкована до зустрічі 30-ї річниці Великої Перемоги, а вся піонерська робота в школі проводилась під девізом "Салют, Перемого!" В школі пожвавилась пошукова робота, яка проходила під девізом "Пошук -ЗО". Із зібраних матеріалів був виготовлений альбом "Пошук - 30". Учні зустрічалися з ветеранами Великої Вітчизняної війни Кичалюком Т. К., Лавренчуком С. М., Супоніним Л. Напередодні свята було проведено збір дружини "їх імена безсмертні", вечір - зустріч "Фронтовики, надіньте ордени", учні школи виготовили 95 сувенірів, які подарували ветеранам.

Редакція газети " Юный ленинец " проводила операцію " Зелений десант ". В цю операцію включився загін імені Віті Коробкова 6-6 класу (голова ради загону Цуманець Інна, класний керівник - Наврусевич М.Г). Піонери багато насадили дерев і кущів, за що були загороджені грамотою PK ЛКСМУ, книгою " Солдатська слава" з автографом Героя Радянського Союзу В. Дружиніна. Цуманець Інна і Скринський Юрій були нагороджені путівками в піонерський табір " Молода гвардія".

Піонери школи листувалися зі своїми друзями з Білорусії. З їх допомогою дістали фотографії про життя Ю. Смирнова, адрес матері. З цих фотографій і фотографій воїнів - односельчан, що загинули в роки війни, виготовили альбом " Вічно живі!" На свято в село приїжджала польська делегація, яка зустрілася з учнями та вчителями школи.

Учні школи багато допомагали колгоспу ім. Карла Маркса у збиранні врожаю картоплі і буряків, заготовляли гіллячковий корм для овець, збирали жолуді для Мощаницького лісництва. В 1975 році за активну допомогу у зборі врожаїв колгосп подарував школі інструменти духового оркестру. Технічні засоби для кабінетів подарували колгоспи "Комунар", імені Суворова. Діти школи постійно бували на фермі, допомагали телятницям доглядати телят, виступали з концертами перед працівниками ферми. Піонери були шефами дитячого садка і Ставківської початкової школи.

В школі працював на протязі багатьох років ляльковий театр. Керівником була Ступницька Ангеліна Степанівна. З виставами виступали перед учнями школи і учнями сусідніх шкіл. Кожного року учні збирали металобрухт і макулатуру. Між класами проводились змагання. Клас-переможець нагороджувався екскурсійною поїздкою. В 1975 року Дернівська школа за озеленення села нагороджена грамотою Міністерства освіти.

Влітку працювали пости «Зернинка». Учні на дорогах і в Олицькому ХПП перевіряли, як обладнані машини, які перевозили зерно. Влітку 1976 року учні перевірили 1,5 тисячі машин. Активними учасниками операції були Лехняк П, Павлюк С, Рябчун Л.,Климчук Л., Кофлєр Л. В 1976 році піонери взяли участь в операції « Мільйон квітів солідарності,» провели мітинг солідарності з народом Чілі. Влітку 1977 року проводився агіт - пробіг «Рішення XXV з'їзду - в життя ." Учасники агітпробігу побували в школі, зустрічалися з учнями та вчителями. В школі діти проводили КВК, « Веселі старти », конкурси пісень, різні свята.

Учні 7-их класів брали участь в радіо грі по книзі Митяєва « Книга майбутніх командирів». За хороші відповіді піонери Панчук Н, Кущ В, Левашов О. були нагороджені цінними подарунками.

Вивчаючи свій рідний край, учні школи відвідують музей в м. Рівному, Луцьку, Лопатні. Влітку обов'язково здійснювали екскурсії у Львів, Київ, Москву, Ленінград. В 1977 році відзначали 60 - річчя Великого Жовтня, 60 - річчя Радянської Армії, було прийнято нову Конституцію. Вся навчально-виховна робота була підпорядкована зустрічі цих знаменитих дат. До 60-річчя Великого Жовтня був підготовлений концерт з якими учні виступали в клубі. Художній керівник Крюков В.П.


Організація Освіти 1980 -2008 рр.

З 1979 року вся країна чекала наближення важливої події - літніх Олімпійських ігор, які мали відбутися у Москві в 1980 році. В школі пожвавилась спортивна робота, проводились різноманітні змагання, вечори, виховні години з історії олімпійського руху.

Піонери крокували маршем "Завжди напоготові". Кожного року відбувалась 2 жовтня піонерська радіо лінійка, яка давала старт новому етапу маршу. Піонерські дружини рапортували про проведену роботу, дружині допомагав організовувати справи комітет комсомолу. Між піонерськими загонами і комсомольськими класами проводились постійні змагання на кращий піонерський загін, кращий комсомольський клас. Змагались за такими показниками: навчання, санітарний стан кабінету і озеленення, шефська допомога, збір металобрухту і макулатури, пошукова робота. На засіданнях учкому підводились підсумки, результати яких висвітлювались на стенді. Класу-переможцю вручався перехідний вимпел. Піонери були шефами жовтенят. Загонові вожаті завжди бували в малят, допомагали готувати збори зірочок, свята, організовували ігри і розваги. Кожного дня на великій перерві загонові вожаті проводили ігри з молодшими школярами.

У 80-ті роки в школі працювало багато гуртів: технічний, літературний, ляльковий театр,драматичний, хор, духовний оркестр, вокальні групи. Технічний гурток вели Поліщук П.Н і Семчук І.Ф. Учні виготовляли діючі моделі сільськогосподарської техніки, які експонувались на обласній виставці. Парфенчук М.Г вела гурток художніх виробів з соломки і гурток української вишивки. В основу виховної роботи покладено вивчення народних звичаїв