1. Передумови та тенденції консолідації української нації у складі Російської ї імперії
| Вид материала | Документы |
- Деякі питання української історії, 654.22kb.
- Ли Волинь знаходилась в складі Російської імперії, в селі існувала церковно-приходська, 334.75kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 342.91kb.
- Програма з історії України для абітурієнтів, які вступають на спеціальність 01010601, 122.25kb.
- Ької літератури у Москві стало черговим кроком у розв’язаній російською владою війні, 10.54kb.
- Держава І право україни у складі російської імперії у першій половині, 640.03kb.
- "Український визвольний рух в контексті міжблокового воєнно-політичного протистояння, 160.14kb.
- Назва реферату: Доба культурно-національного Відродження (ХІХ – початок ХХ ст.) Розділ, 156.05kb.
- Держава І право україни у складі російської імперії у другій половині, 2525.14kb.
- Відродження Нації, 7180.07kb.
57. Причини, характер та цілі Великої Вітчизняної війни. Здолавши Францію й установивши гегемонію Німеччини в Європі, Гітлер вже у грудні 1940р прийняв тверде рішення покінчити з СРСР. Кожна з країн, як Німеччина так і СРСР, готуючись до двобою, розробляла воєнно-стратегічні плани. Нацистське політичне і військове керівництво планувало завершити військову кампанію, кінцевою метою якої згідно з директивою № 21 було визначено створення «бар'єру проти Азійської Росії» вздовж лінії Волга—Астрахань, не більш як за 4—6 тижнів. Плани Гітлера перебачили боротьбу на знищення СРСР про що він заявив на нараді вищого генералітету вермахту наприкінці березня 1941 р. У доповненнях до плану «Барбаросса» містилася ретельно розроблена програма, спрямована на розкол радянського суспільства шляхом розпалювання ворожнечі між народами СРСР, а зрештою — на фізичне винищення населення країни. Досягненню цих цілей були підпорядковані економ плани нацистів: цілковитий підрив економіки краю , пограбування її національних багатств. Радянське керівництво, готуючись до війни з Німеччиною, виходило зі своїх стратегічних намірів. Хоча від часу підписання Гітлером директиви № 21 Сталін практично щодня отримував інформацію про підготовку Німеччини до нападу на СРСР і навіть майже точні дати агресії, він не вірив, або робив вигляд, що не вірить у таку можливість, доки не буде розгромлено Велику Британію. А тим часом радянські військові штаби таємно розробляли плани превентивного удару по Німеччині. Розсекречені документи Генерального штабу Червоної армії підтверджують версії, що Сталін готувався до наступальної, а не оборонної війни. Напад Німеччини на СРСР поклав початок другому періоду Другої світової війни і першому — Великої Вітчизняної, що тривав від 22 червня 1941 р. до листопада 1942 р. За характером військових дій його можна визначати як період стратегічної оборони радянських збройних сил, розгром сил вермахту під Москвою, зрив нацистських планів блискавичного знищення СРСР .Із нападом Німеччини на СРСР характер війни змінюється, вона стає визвольною. Знекровивши ворога, радянські війська 19 листопада 1942 р. перейшли в рішучий контрнаступ. У Великій Вітчизняній війні розпочався другий, наступальний період, що тривав до кінця 1943 року .Цей період характеризується як переломний у перебігу Великої Вітчизняної і Другої світової війни; У розпалі наступальних операцій радянських військ розпочався третій період Великої Вітчизняної війни, (січень 1944 р— 9 травня 1945) . Характеризується цей період звільненням усіх радянських територій від окупантів і вступом Червоної армії в межі європейських держав, капітуляцією Німеччини.
58. Україна в умовах нацистської окупації
Згідно з планом «Ост» на окупованій Україні німці встановили «новий порядок»—- жорстокий режим, установлений нім-фашистськими загарбниками на території Укр. та в інших частинах СРСР, що супроводжувався масовими розстрілами і депортацією місцевого населення. Німці вивозили з Укр. все, що можна було вивезти, не тільки хліб, продовольство і культурні цінності, а й навіть чорноземи. Найбільш болючими і тяжкими наслідки цієї війни виявилися для України та її народу. На фронтах Другої світової війни загинув кожен другий українець з тих, хто воював, а кожен другий з тих хто повернувся додому був поранений. Таких людських втрат не зазнала жодна країна, яка брала участь у Другій світовій війні.
59. Всенародна боротьба проти німецько-фашистських окупантів на території України під час Великої вітчизняної війни .а)партизанський і підпільний рух З кристалізацією справжніх намірів окупаційних властей в Укр. наростав радян партизанський рух. На початковому етапі війни перші виступи в тилу були нечисельними і неорганізованими. Партизанські загони і підпільні групи були недостатньо організовані і підготовлені до роботи в тилу. 30 травня 1942р було створено Центральний штаб партизанського руху, а через місяць — укр. штаб партизанського руху на чолі з Т. Строкарем. Наприкінці 1942р німец тил вже розхитували великі, добре озброєні і керовані з Центру рейкові з’єднання під командуванням О. Федорова, С. Ковпака, О. Сабурова, М .Наумова. Особливу активність партизанський рух виявив у вирішальному 1943 р: цього року партизани в окупаційній зоні підірвали 3688 ешелонів, 1469 залізничних мостів. «Рейкова війна» стала однією з основних форм партизанської активності. Підпільний рух (діяльність в Укр. в роки війни 23 обкомів КПБУ та 9 підпільних обкомів комсомолу, усього діяло понад 3,5 тис підпільних орг-й і груп.) У результаті партизанський і підпільний рух перетворилися на важливий чинник перемоги над ворогом. Б) внесок укр. народу в становлення радян тилу в роки ВВ війни. — Основним гаслом працівників тилу було «Все для фронту! Все для перемоги!». —Організація роботи евакуйованих підприємств у тилу.;— Збільшення випуску воєнної продукції; — Організація соціалістичних змагань (боротьба бригад за звання фронтових тощо); — Самовіддана праця жінок, підлітків, старих людей.; — Героїчна праця трудівників села, які забезпечували Червону армію продовольством. в) Створення та діяльність ОУН-УПА в роки Другої світової війни з початком війни в ОУН виникли гострі суперечності. (ОУН була створена 1929р, лідери: Є. Коновалець і С. Бандера) В результаті цих суперечностей виникли дві орг-ї : ОУН(М) і ОУН(Б). Після нападу німців на СРСР укр. націоналісти припустилися помилки, вважаючи, що німці допоможуть їм сформувати незалежну укр. державу. Німці ж хотіли використати нац рух у власних цілях для підриву могутності СРСР. В результаті співпраці між ОУН та німцями було створено два батальйони «Нахтігаль» і «Роланд».30 червня 1941 р ОУН(Б) проголосили у Львові становлення укр. держави. Проте через кілька днів С.Бандеру та його прибічників німці заарештували. 14 жовтня 1942 р створено УПА, яка вела боротьбу як проти німців , так і проти радянськ влади. З листопада 1943 р головнокомандувачем УПА був член ОУН(б) Р. Шухевич. Форми боротьби:— створення органів місцевого самоврядування;—- участь у створенні й діяльності української преси, культурно-освітніх закладів, через які поширювалися самостійницькі настрої;— створення підпільних, партизанських і регулярних військових структур. У результаті національна течія зберегла ідею незалежності України й зробила свій внесок у розгром німецько-фашистських загарбників.
60. Партизанський і підпільний рух на території України під час Другої світової війни. З кристалізацією справжніх намірів окупаційних властей в Укр. наростав радян партизанський рух. На початковому етапі війни перші виступи в тилу були нечисельними і неорганізованими. Партизанські загони і підпільні групи були недостатньо організовані і підготовлені до роботи в тилу. 30 травня 1942р було створено Центральний штаб партизанського руху, а через місяць — укр. штаб партизанського руху на чолі з Т. Строкарем. Наприкінці 1942р німец тил вже розхитували великі, добре озброєні і керовані з Центру рейкові з’єднання під командуванням О. Федорова, С. Ковпака, О. Сабурова, М .Наумова. Особливу активність партизанський рух виявив у вирішальному 1943 р: цього року партизани в окупаційній зоні підірвали 3688 ешелонів, 1469 залізничних мостів. «Рейкова війна» стала однією з основних форм партизанської активності. Підпільний рух (діяльність в Укр. в роки війни 23 обкомів КПБУ та 9 підпільних обкомів комсомолу, усього діяло понад 3,5 тис підпільних орг-й і груп.) У результаті партизанський і підпільний рух перетворилися на важливий чинник перемоги над ворогом
61. Внесок українського народу у становлення радянського тилу в роки Великої вітчизняної війни. — Основним гаслом працівників тилу було «Все для фронту! Все для перемоги!». —Організація роботи евакуйованих підприємств у тилу.;— Збільшення випуску воєнної продукції; — Організація соціалістичних змагань (боротьба бригад за звання фронтових тощо); — Самовіддана праця жінок, підлітків, старих людей.; — Героїчна праця трудівників села, які забезпечували Червону армію продовольством
62. Створення та діяльність ОУН-УПА в роки Другої світової війни. З початком війни в ОУН виникли гострі суперечності. (ОУН була створена 1929р, лідери: Є. Коновалець і С. Бандера) В результаті цих суперечностей виникли дві орг-ї : ОУН(М) і ОУН(Б). Після нападу німців на СРСР укр. націоналісти припустилися помилки, вважаючи, що німці допоможуть їм сформувати незалежну укр. державу. Німці ж хотіли використати нац рух у власних цілях для підриву могутності СРСР. В результаті співпраці між ОУН та німцями було створено два батальйони «Нахтігаль» і «Роланд».30 червня 1941 р ОУН(Б) проголосили у Львові становлення укр. держави. Проте через кілька днів С.Бандеру та його прибічників німці заарештували. 14 жовтня 1942 р створено УПА, яка вела боротьбу як проти німців , так і проти радянськ влади. З листопада 1943 р головнокомандувачем УПА був член ОУН(б) Р. Шухевич. Форми боротьби:— створення органів місцевого самоврядування;—- участь у створенні й діяльності української преси, культурно-освітніх закладів, через які поширювалися самостійницькі настрої;— створення підпільних, партизанських і регулярних військових структур. У результаті національна течія зберегла ідею незалежності України й зробила свій внесок у розгром німецько-фашистських загарбників.
63. Основні бойові дії в Україні протягом 1941-1944 рр 22 червня 1941 р війська фашистської Нім-ни та її союзників здійснили напад на СРСР. З 23 по 29 червня 1941р в районі Луцьк — Броди — Рівне відбулась найбільша танкова битва початкового періоду війни. Це дозволило затримати просування гітлерівців на тиждень. З 11 липня по 22 вересня 1941 р — Київська оборонна операція, яка в результаті некомпетентності керівництва Сталіна та його оточення закінчилася катастрофою для Пд.-Зх фронту. Не дозволивши вчасно відвести війська з Київського виступу й зайняти більш вдалу позицію для оборони, ставка Верховного Головнокомандування прирекла на загибель і полон понад 600 тис чол., які опинилися в оточенні. 19 вересня 1941 р гітлерівці зайняли Київ. Оборона Києва надовго затримала німців і дала змогу провести евакуацію на схід людей і великих підприємств лівобережжя.. 5 серпня —16 жовтня 1941 р. — оборона Одеси. Протягом 73 днів захисники міста відтягували на себе 300-тисячну ворожу армію, завдаючи їй великих втрат; за наказом Ставки для посилення оборони Криму радянські війська організовано й непомітно для ворога евакуювались з-під Одеси. ЗО жовтня 1941 р. — 4 липня 1942 р. — героїчна оборона Севастополя, яка тривала 250 днів.22 липня 1942 р. — остаточна окупація території України німец-фашист військами 19 листопада 1942 р. — 2 лютого 1943 р. — Сталінградеька битва, яка поклала початок корінному перелому в війні на користь СРСР.18 грудня 1942 р. — звільнення першого населеного пункту УРСР — с. Півнівки Ворошиловградськрї обл 5 липня — 23 серпня 1943 р. — Курська битва, в ході якої було визволено Лівобережну Україну та Донбас Вересень—листопад 1943 р. — героїчна битва за Дніпро 6 листопада 1943 р. — визволення Києва. 24 грудня 1943 р. — 29 лютого 1944 р. — Житомирсько-Бердичівська, Кіровоградська, Корсунь-Шевчевківська (найбільша, що мала результатом оточення 11 ворожих дивізій чисельністю 80 тис.чол..), Рівненсько-Луцька, Нікопольсько-криворізька операції. 4 березня — середина квітня 1944 — Проскурово-Чернівецька,| Умансько-Ботошанська, Березнегувато-Снігірівська, Одеська операції. У результаті цих наступальних операцій було звільнено Правобережну й Південну Україну.8 квітня — 12 травня 1944 р. — Кримська наступальна операція, яка завершилася визволенням Криму. 8 жовтня 1944 р. — визволення останнього окупованого фашистами населеного пункту УРСР — с. Лавочне Дрогобицької області. 28 жовтня 1944 р. — завершилося визволення Закарпаття, остаточне вигнання фашистських окупантів з українських земель.
64. Депортація населення з території України та Криму (1944 р.) В травні 1944 р за звинуваченням у зраді з півострова Крим було депортовано у віддалені райони СРСР 191 тис татар, 15 тис греків, 12.4 тис болгар, 10 тис вірмен. В кінці 1943 — на початку 1944 р. приймались рішення про висилку за межі України "пособників німецьким окупантам». В березні 1944 р. Державний Комітет Оборони (ДКО) прийняв постанову про виселення із західних областей УРСР родин активних учасників ОУН, УПА, УНРА на північ і схід .8 вересня 1944 р. було підписано угоду між Польським Комітетом Національного Визволення та урядом УРСР про взаємну репатріацію польського та українського населення з території Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя. Українців змушували терором до виїзду з Польщі. Близько 5 тис їх загинуло. На початок серпня 1946 р., коли було офіційно оголошено про закінчення «репатріації», на територію України було переселено понад 480 тис осіб.
65. Визволення України від фашистських загарбників і завершення об’єднання її земель. 19 листопада 1942 р. — 2 лютого 1943 р. — Сталінградеька битва, яка поклала початок корінному перелому в війні на користь СРСР.18 грудня 1942 р. — звільнення першого населеного пункту УРСР — с. Півнівки Ворошиловградськрї обл 5 липня — 23 серпня 1943 р. — Курська битва, в ході якої було визволено Лівобережну Україну та Донбас Вересень—листопад 1943 р. — героїчна битва за Дніпро 6 листопада 1943 р. — визволення Києва. 24 грудня 1943 р. — 29 лютого 1944 р. — Житомирсько-Бердичівська, Кіровоградська, Корсунь-Шевчевківська (найбільша, що мала результатом оточення 11 ворожих дивізій чисельністю 80 тис.чол..), Рівненсько-Луцька, Нікопольсько-криворізька операції. 4 березня — середина квітня 1944 — Проскурово-Чернівецька,| Умансько-Ботошанська, Березнегувато-Снігірівська, Одеська операції. У результаті цих наступальних операцій було звільнено Правобережну й Південну Україну.8 квітня — 12 травня 1944 р. — Кримська наступальна операція, яка завершилася визволенням Криму. 8 жовтня 1944 р. — визволення останнього окупованого фашистами населеного пункту УРСР — с. Лавочне Дрогобицької області. 28 жовтня 1944 р. — завершилося визволення Закарпаття, остаточне вигнання фашистських окупантів з українських земель. Радянські війська розпочали свій похід на захід, який закінчився перемогою у травні 1945 р .Наприкінці війни відбулися події, які мали велике історичне значення. Розпочався процес юридичного оформлення зх кордонів Укр. , у результаті якого більшість укр. земель були об’єднані в межах однієї держави. На Ялтинській конференції (1945) лідерів СРСР, США, та Великобританії було визнано приєднання Зх-Укр земель до СРСР. Ця домовленість була реалізована у двосторонніх договорах з Польщею та Чехословаччиною. А також в умовах мирного договору з Румунією. У результаті Сх. Галичина, Пн Буковина, Закарпаття та Пд. Бессарабія остаточно увійшли до складу України. 1954р до УРСР було приєднано Крим.
66. Внесок українського народу в перемогу над нацистською Німеччиною. Героїчною працею в тилу трудящі Укр. зміцнювали обороноздатність країни: шахтарі Донбасу працювали в Карагандинському, Челябінському, Підмосковному вугільних басейнах; за участю укр. гірників відкривалися нові родовища руд в Уралі і Сибірі.. У Нижньому Тагілі Харківський завод ім. Комінтерну виробив 35 тис. танків Т—34. За роки війни значний внесок у забезпечення продовольством Червоної армії та працівників тилу зробили хлібороби з України, евакуйовані у переважно Поволжя, Казахстан і Азербайджан. Могутня промислова база, великий досвід організаційної та виробничої діяльності спеціалістів і робітників України допомогли створенню в тилу потужного військово-промислового комплексу СРСР. На Уралі й у Сибіру виникли нові галузі виробництва — авіаційна, танкова, тракторна, моторотурбобудівна, електротехнічна промисловість, вугледобувне і хімічне машинобудування, металургія якісного металу, труб і прокату; у Казахстані — чорна металургія , машинобудування, металообробна, хімічна, легка промисловість; у Киргизії — кольорова металургія, енергетична, металообробна, шкіряновзуттєва, трикотажна, швейна промисловість; у республіках Середньої Азії — чорна і кольорова металургія, вугільна, легка промисловість. Народ України дав Збройним силам СРСР 6 млн бійців. Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий з тих, хто залишився живий, став на все життя інвалідом. Із численної армії партизанів і підпільників, які вели боротьбу з фашистами на території України, 59% були українцями. Багато українців брали активну участь у русі опору в Зх-Європейських країнах.
67. Повоєнна вiдбудова та соцiально-полiтичний розвиток України.Березень 1946 р. — затвердження Верховною радою СРСР п'ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 рр .Особливості відбудови. :Промисловість: більші масштаби відбудовчих робіт, ніж у будь-якій іншій країні Європи; проблема капіталовкладень (відмова від плану Маршала, розрахунок лише на внутрішні резерви);відновлення адміністративно-командних методів; початок відбудови з важкої промисловості (в Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес та інші великі електростанції, металургійні заводи тощо); розвиток важкої промисловості за рахунок легкої, с \г , науки і культури ;посилення диспропорції в розвитку економіки на користь військово-промислового комплексу (ВПК);повільне впровадження досягнень науково-технічного прогресу (підприємства працювали за старими технологіями, висока енерго- та матеріаломісткість виробів тощо);нестача робочої сили, особливо кваліфікованої; важливим чинником, що впливав на успіх відбудови, був ентузіазм народу (90 % працюючих охоплені різними формами соцзмагання),Сільське господарство: відновлення колгоспного ладу;надзвичайно складні умови відбудови с\г (скорочення посівних площ, поголів'я худоби, нестача робочих рук, техніки);мізерні капіталовкладення (7 % від загального обсягу асигнувань);важке становище селян (мізерна оплата праці, високі податки на підсобне господарство, відсутність .паспортів у селян, несплата пенсій тощо); голод 1946-1947 рр. Суспільно-політичне життя: Відновлення режиму одноосібної влади Й. Сталіна, культ особи якого досяг апогею;відсутність в Україні будь-якої самостійної політики; відновлення репресій; відсутність демократії та свобод громадян, зловживання владою (пік репресій в Україні припав на 1947 р., коли ЦК КП(б)У очолював найближчий соратник Й. Сталіна Л. Каганович).Підпорядкування політичному центру діяльності перших секретарів ЦК КП(б)У; М. Хрущов (1943-1946 рр. та 1948-1949 рр.).;Л. Каганович (1947 р.).;Л. Мельников (1950-1953 рр.). —Розгортання ідеологічної реакції — «ждановщини»
68. Повоєнна відбудова та економічний розвиток України (1945 – поч.. 1953рр.). Життєвий рівень українського народу. Березень 1946 р. — затвердження Верховною радою СРСР п'ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 рр .Особливості відбудови. :Промисловість: більші масштаби відбудовчих робіт, ніж у будь-якій іншій країні Європи; проблема капіталовкладень (відмова від плану Маршала, розрахунок лише на внутрішні резерви);відновлення адміністративно-командних методів; початок відбудови з важкої промисловості (в Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес та інші великі електростанції, металургійні заводи тощо); розвиток важкої промисловості за рахунок легкої, с \г , науки і культури ;посилення диспропорції в розвитку економіки на користь військово-промислового комплексу (ВПК);повільне впровадження досягнень науково-технічного прогресу (підприємства працювали за старими технологіями, висока енерго- та матеріаломісткість виробів тощо);нестача робочої сили, особливо кваліфікованої; важливим чинником, що впливав на успіх відбудови, був ентузіазм народу (90 % працюючих охоплені різними формами соцзмагання),Сільське господарство: відновлення колгоспного ладу;надзвичайно складні умови відбудови с\г (скорочення посівних площ, поголів'я худоби, нестача робочих рук, техніки);мізерні капіталовкладення (7 % від загального обсягу асигнувань);важке становище селян (мізерна оплата праці, високі податки на підсобне господарство, відсутність .паспортів у селян, несплата пенсій тощо); голод 1946-1947 рр. На низький рівень населення впливали: уповільнений розвиток легкоъ та харчовоъ промисловості; непропорційно низька частка зарплати робітників і службовців у нац. доході ; нееквівалентний обмін між містом і селом; грошова реформа, житлова проблема.
69. Причини та наслідки голоду 1946-47 рр. в Україні. Причини голоду: спустошення країни внаслідок війни; розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі за всяку ціну; посуха 1948 р.; відбудова промисловості за рахунок сільського господарства; продаж хліба за кордон. Заходи влади: репресивні заходи щодо селян; відновлення дії закону «Про п'ять колосків,»; невизнання факту голоду радянським керівництвом. Наслідки: • голодом була охоплена більша частина східних і південних областей України; ■ великі людські втрати (1 млн чол.).
70. «Ждановщина» в Україні: ідеологічний наступ тоталітарного режиму на культуру. «Ждановщина» — це ідеологічна кампанія в СРСР, розгорнута у 1946- 1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, в ході якої були піддані нищівній критиці діяльність інститутів історії України та історії української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів української культури — письменників, композиторів, режисерів тощо. наступ сталінізму очолив секретар ЦК ВКПб А. Жданов Мета ждановщини в Україні — посилення контролю над творчими процесами в галузі культури, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійницької ідеї. Наслідки: придушення паростків відродження української культури після війни; гальмування, розвитку науки, літератури і мистецтва в країні; обмеження свободи творчості; перетворення літературної критики на засіб утримання митців у рамках офіційної ідеології; ізоляція від надбань західної культури. Нещадної критики зазнали твори укр. літераторів Ю. Яновського , А. Малишка, О. Довженка. Зазнали утисків відомі вчені-генетики: М. Гришко, С. Гершензон, І. Поляков та Л. Делоне. Зазнав переслідувань В. Сосюра за вірш «Любіть Україну».
71. Діяльність УРСР на міжнародній арені після другої Світової війни.
Вихід України на міжнародну арену після завершення війни (1944 р. — створення Народного комісаріату закордонних справ УРСР на чолі з Д. Мануїльським). 1945 р, — включення України до складу 47 країн-засвовників ООН разом із Білоруссю та СРСР (участь української делегації в розробці та прийнятті статуту ООН; 1945 р— Україна стала членом постійної комісії ООН із питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО); 1946 р. —- обрання України до складу Економічної і Соціальної Рад; 1948-1949 рр. —Україна — непостійний член Ради Безпеки ООН). 29 липня — 15 жовтня 1946 р. — участь представників України у Паризькій мирній конференції, 1948 р. —активна участь України в роботі Дунайської конференції, яка розв'язувала питання режиму торгового судноплавства на Дунаї. Таким чином, формально за Україною визнавалося право на самостійні міжнародні відносини, але фактично своєї незалежної зовнішньої політики вона не мала.
72. Об’єднання українських земель після закінчення Другої світової війни. Наприкінці війни відбулися події, які мали велике історичне значення. Розпочався процес юридичного оформлення зх кордонів Укр. , у результаті якого більшість укр. земель були об’єднані в межах однієї держави. На Ялтинській конференції (1945) лідерів СРСР, США, та Великобританії було визнано приєднання Зх-Укр земель до СРСР. Ця домовленість була реалізована у двосторонніх договорах з Польщею та Чехословаччиною. А також в умовах мирного договору з Румунією. У результаті Сх. Галичина, Пн Буковина, Закарпаття та Пд. Бессарабія остаточно увійшли до складу України. 1954р до УРСР було приєднано Крим.
73. Радянiзацiя захiдних областей України. Лiквiдацiя повстанського руху. У 1944-1950 рр. в зах областях УРСР відбувалася прискорена радянізація. Швидкими темпами велася індустріалізація, запроваджувалися нові галузі виробництва.На відміну від індустріалізації, яка розпочалася одразу| ж після встановлення радянської влади, колективізація розгорнулася наприкінці 1948 р. і завершилася у 1950—1951 рр. Головним методом проведення політики колективізації було насильство. Жертвою насильства стала і греко-католицька церква. Відбувалися масові арешти і депортації священників. 8 березня 1946 р. Львівський собор проголосив про скасування Берестейської унії 1596 р., що означало ліквідацію• уніатської церкви в Україні. Це викликало обурення і опір місцевого населення. Рух опору тоталітарній системі очолювала ОУН-УПА. На противагу органам більшовицької влади вони намагалися утвердити нелегальні національно-державні структури. Це було криваве протистояння. Українське підпілля вчинило 14,5 тис. диверсій і терористичних акцій. Головні завдання вояки УПА вбачали у боротьбі проти сталінського режиму, за створення незалежної укр держави. У свою .чергу сталінське керівництво протидіяло ОУН-УПА, перетворивши боротьбу проти неї на справжній театр воєнних дій. У 1945—1946 рр. боротьба органів МВС-МДБ, армії, винищувальних загонів з ОУН-УПА досягла апогею. Здійснювалися прочісування величезних територій, арешти й депортації корінного населення, масові розстріли, провокації. Учасників ОУН і їх помічників заарештовували і висилали на схід. Між 1944-1947 рр. ОУН-УПА користувалася сильною підтримкою і мала більше 2 тис. бійців на території Польщі. У 1947 р. один із загонів УПА вбив популярного польського генерала К-Сверчевського, заступника міністра оборони Польщі. У квітні 1947 р. польській уряд за погодженням з урядом СРСР провів операцію під кодовою назвою “Вісла”. Суть якої полягала в депортації залишків укр. населення Закерзоння на захід і північ Польщі з метою його асиміляції та знищення баз діяльності ОУН УПА. Боротьба на західноукраїнських землях по суті набула характеру громадянської війни і призвела до великих жертв серед українського народу.
74. УРСР в перiод десталiнiзацiї (1953-1964рр): напрямки реформування. Спроба децентралізації управління промисловістю та будівництвом шляхом створення раднаргоспів та ліквідації низки галузевих міністерств .Позитивні риси: розширення господарчих прав на місцях, наближення управління до виробництва, скорочення управлінського апарату. Негативні: ускладнення зв'язків між підприємствами окремих раднаргоспів, так зване «місництво», незацікавленість у комплексному розвитку всієї галузі;Збережено старі важелі адміністративно-командної системи, реформа не була підкріплена введенням госпрозрахунку та наданням самостійності підприємствам, і це призвело до повернення старої централізованої схеми управління; Впровадження здобутків науково-технічної революції у виробництво .Позитивні риси: впровадження перших кібернетичних машин, запуск першого штучного супутника Землі в 1957 р., політ Ю. Гагаріна в космос у 1961 р., використання атомної енергії в мирних цілях, заміна паровозів тепловозами й електровозами, пароплавів — теплоходами, використання нових машин та технологій тощо. Негативні: повільні темпи НТР, перекіс у бік оборонної галузі, недостатні асигнування на науку, відсутність конкурентної боротьби виробників на ринку. Збільшення обсягів випуску товарів народного вжитку. Позитивні риси: зріс добробут народу. Негативні: зберігався значний перекіс у бік важкої промисловості, недостатня кількість і низька якість споживчих товарів. Результатом було, з одного боку, підвищення продуктивності праці ,з іншого — помітне відставання від країн із ринковою економікою. Сільське господарство :Велика увага до розвитку аграрного сектора ;до 1958 р. приріст продукції сільського господарства в УРСР становив 7 % щорічно. Продовження «цілинної епопеї», в якій узяли участь 80 тис. українських юнаків та дівчат; уже на 1956 р. цілина дала 50 % вирощеного в СРСР хліба, але ціною великих затрат і відтоку ресурсів з України. Новий наступ на особисті присадибні господарства, спричинений впровадженням у життя ідеї про стирання різниці між містом і селом та будівництвом так званих агроміст: «Кукурудзяна кампанія» — спроба вирішити проблему з кормами, збільшивши обсяги виробництва; зменшення посівів пшениці в Україні. Реорганізація МТС (перетворення МТС на ремонтно-технічні станції з обслуговування колгоспної техніки шляхом примусового викупу колгоспами старої техніки МТЄ за завищеними цінами Надпрограма у тваринництві (за 3-4 роки наздогнати США у виробництві м'яса, молока та масла на душу населення); завищені плани здачі продукції Соціальна сфера: Збільшення мінімальної зарплатні та пенсій;Скорочення робочого тижня;Видача паспортів селянам;Скасування плати за навчання; Припинення практики примусових державних позик; Широкомасштабне житлове будівництво; Грошова реформа 1961 р., наслідком якої стало зростання цін на товари. Висновки: в соціально-економічному житті суспільства відбулися важливі позитивні зрушення, але неспроможність М. Хрущова та його оточення вийти за межі існуючої системи породжували непродумані, суперечливі, волюнтаристські заходи, які зводили нанівець усі реформи.
75. Реабілітаційні процеси в період розгортання десталінізації (1953-1964 рр.), їх періодизація та характер. І етап. 1953—1956 рр. Реабілітація торкнулася лише незначної частини незаконно репресованих. Проголошувалися масові амністії. Відбувався демонтаж сталінської репресивної системи. Приведення правоохоронної системи відповідно до принципів законності. Амністії незаконно репресованих:1953 р. Стосувалася осіб, засуджених на термін до п’яти років, а також засуджених за посадові, господарські й військові злочини. 1955 р. Стосувалася осіб, що співробітничали з окупантами в роки війни.. До 1957 р. було звільнено понад 65,5 тис. бійців ОУН-УПА. Протягом 1954—1956 рр. було реабілітовано лише 8 тис. осіб. Ліквідація репресивної системи: Восени 1953 р. було ліквідовано військові трибунали МВС та Особливу нараду МВС. 1954 р. було утворено Комітет державної безпеки (КДБ) СРСР і УРСР. 1954 р. було створено комісію президії ЦК КПРС із розслідування злочинів Й. Сталіна. Також було розпочато роботу зі створення нового кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного кодексів, воєнного статуту. Ліквідовано систему ГУЛАГу, у якому на 1954 р. утримувалося 949 тис. в’язнів. ІІ етап. 1956—1959 рр. Реабілітація носила масовий характер. Було створено 90 спеціальних комісій, які мали право розглядати справи безпосередньо в таборах. Загалом протягом 1956—1963 рр. було повністю реабілітовано лише 250 тис .осіб. Реабілітації не підлягали колабораціоністи, активні діячі ОУН-УПА, жертви політичних репресій до 1934 р., а також усі репресовані за «український буржуазний націоналізм». Держава не визнала себе винною у депортації селян під час колективізації 1930-х рр., вибіркової депортації із Західної України, депортації кримських татар, німців та інших народів Півдня України. 1962 р —Комісії по реабілітації поступово припинили свою роботу.
76. Розширення повноважень УРСР у складі СРСР в період десталінізації. Після смерті Сталіна ( 5 березня 1953р) і ХХ з’їзду КПРС ( лютий 1956) в країні склалися певні передумови для лібералізації всього суспільства. Главою держави після смерті Сталіна став М. Хрущов. (вересень 1953— жовтень 1964). Період його правління був періодом « відлиги» чи десталінізації. Уже початковий період десталінізації привів до серйозних змін в Укр.. Характерними тисами цього періоду стали припинення кампанії проти націоналізму, певне уповільнення процесу русифікації. У 1957 р було розширено юридичну компетенцію УРСР: вона, як і інші республіки отримала право вирішувати питання обласного, адміністративно-територіального поділу, приймати громадський карний та інші кодекси. На кінець 50-х років органами КДБ і прокуратури республіки були переглянуті справи майже 5,5 млн чол., які перебували на обліку репресивних органів. З цього обліку знято, тобто реабілітовано 58 % справ. Розширилися права органів місцевої влади, зокрема у питаннях планування, будівництва, бюджетно-фінансовій сфері та ін. Розширилася компетенція виконкомів місцевих Рад у вирішенні деяких господарських і соц-культ питань, збільшилася кількість депутатів місцевих рад.
77. Стан економіки у другій половині 60-х – на початку 80-х років та назрівання економічної кризи. У1965 р з ініціативи голови Ради міністрів СРСР О. Косигіна в країні розпочалася економ реформа. Зміст і програма її були досить суперечливими. З одного боку за рахунок госпрозрахунку вона створювала можливості для розширення самостійності підприємств, сприяла розвитку ініціативи. Місцевим органам влади навіть дозволялося вносити зміни до 5-річного плану. З другого боку, економ реформа повинна була зміцнити позиції союзних органів управління, зокрема ліквідувалися створені М. Хрущовим раднаргоспи й знову відновлювалася діяльність понад 46 союзних міністерств і відомств. Фактично ця реформа була новим етапом надцентралізації економіки країни. У 70-80-хрр після переходу економіки на екстенсивний шлях розвитку, економ стан республіки став відверто кризовим. Він характеризується прямою залежністю від центру, повним ігноруванням нац інтересів Укр.. Таким чином, у 70-80-х рр. економіка Укр. перебувала в кризовому стані. Ця криза показала, що старі методи і принципи господарювання неспроможні забезпечити прогрес суспільства, що без пошуку нових форм екон діяльності , без конкурентності і вільної ініціативи неможливо досягти позитивних зрушень; що тактика жорсткого диктату центру і відвертого ігнорування інтересів республіки скомпрометована самим життям. Вихід з кризи був один — радикальне реформування суспільства і досягнення реальної суверенності України.
78. Культурне життя в Україні (1953-1964рр.). «Шістидесятники», причини виникнення, діяльність. Освіта: Шкільна реформаІ959 р. (впровадження обов'язкової восьмирічної освіти, перетворення 10-річних шкіл на 11-річні); Зростання кількості вузів, технікумів, профтехучилищ; Недостатня матеріальна база спеціальних навчальних закладів; Русифікація освіти; Неухильне, зменшення кількості укр шкіл; Викладання у вищих навчальних закладах переважно російською мовою. Наука: Розгортання НТР; Збільшення бюджетних видатків на розвиток науки; Провідна роль Академії наук УРСР на чолі з О. Палладіним (до І962 р.) та Б. Патоном (з 1962 р.). Створення Обчислювального центру на чолі з В. Глушковим (1957 р.); Розробка нових технологій Інститутом електрозварювання на чолі з Б. Патоном; дослідження проблем атомної енергетики у Харківському фізико-технічному інституті на чолі з І. Курчатовим; Розробка Інститутом механіки АН УРСР рекомендацій щодо створення міжконтинентальних ракет, дослідження теорії конструктивної міцності пластмас тощо; Створення у 1960 р. в Інституті фізики ядерного реактора; Внесок українських учених у розвиток космонавтики (участь у записку першого супутника Землі у 1957 р. тощо); Розробка нових методів хірургічного лікування серцевих захворювань під керівництвом М. Амосова; Видання першої багатотомної «Української Радянської Енциклопедії», «Укр. історичного журналу» та ін. Література: Реабілітація укр поетів та письменників О.Олеся, В. Еллана-Блакитного, Г. Косинки та ін.; Виступ на захист укр. мови письменників М. Рильського, М. Бажана та ін.; Пожвавлення літер-го життя; Поява нових творів; Виникнення плеяди молодих літераторів (В. Симоненко, Л. Костенко, М. Руденко, Д. Павличко, М. Вінграновський, Ю. Мушкетик, І. Драч та ін.); Діяльність «шістдесятників»; 1960 р. — створення Клубу творчої молоді у Києві — першого осередку «шістдесятників» на чолі з Лесем Танюком. Мистецтво: Збагачення музичного мистецтва новими творами; Плідна праця композиторів-піснярів О. Білаша, А. Філіпченка; Пошук нових форм творчості укр. художниками (М. Божій, Т. Яблонська, В. Зарецький та ін.); Нові ідеї у творчості укр. скульпторів: спорудження пам'ятника Великому Кобзареві в Москві, відкриття пам'ятника І. Франку у Львові тощо; Зростання інтересу до театрального мистецтва;Створення нових кінофільмів (роботи О. Довженка та С.Параджанова.
79. Посилення системноi кризи тоталiтарного ладу (серед. 60-х— початок 80-х рр.). У жовтні 1964 р замість М Хрущова першим секретарем ЦК КПРС був обраний Л. Брежнєв. Зміни в керівництві означали поворот від форматорства до консерватизму. Брежнєвський період історії Укр. був періодом часткової реанімації сталінської командно-адміністративної системи, періодом суспільного й економічного застою. Структурна криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку: Економічна: Дефіцит товарів; Відмова або повільне запровадження нових технологій; Невисока якість більшості товарів; Продовольча криза, хронічна криза с\г; Прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати); Переважно екстенсивний шлях розвитку економіки; Висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції. Політична: Воєнні авантюри і нездатність вийти з них (Афганістан, Ефіопія, Ангола тощо); Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу;«Старіння» керівництва; Недієздатність законодавчих органів; Утрата динамічності в розвитку радянської моделі й, відповідно, її привабливості для інших країн; Корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво, криміналізація, просування; по службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв’язків, особистої
відданості; Посилення репресій проти інакомислячих. Ідеологічна: Розчарування в правильності обраного шляху розвитку (побудова комунізму); Розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя; Усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму; Зростання дисидентського руху і настроїв у суспільстві; Посилення ідеологічного тиску на суспільство. Екологічна: Бездумна експлуатація природних ресурсів; Відсутність наукового обґрунтування розміщення виробничих потужностей; Руйнування природного середовища, придатного для життя людей (забруднення водоймищ, атмосфери тощо); Поступова деградація нації (генетичні зміни, зростання кількості дитячих захворювань і народження нездорових дітей, скорочення народжуваності, зростання числа хронічних захворювань тощо). Моральна: Поява явища подвійної моралі; Зростання престижності професій та посад, які дають змогу отримувати нетрудові доходи; Зростання кількості побутових злочинів; Прагнення досягти мети незаконним шляхом; Зростання кількості економічних злочинів; Наростання споживацьких настроїв; Швидке поширення пияцтва та алкоголізму.
80. Етносоцiальнi процеси в УРСР у перiод загострення кризи радянської системи. Етносоціальнпй склад населення України:— Зменшення темпів приросту населення України. — Скорочення тривалості життя. — Перевищення наприкінці 1970-х рр. у деяких районах України рівня смертності над рівнем народжуваності. — Урбанізація. — Зростання чисельності робітничого класу та інтелігенції при зменшенні кількості сільських працівників. — Зростання кількості росіян, представників національностей Закавказзя, Середньої Азії. Радянська економіка не могла забезпечити населенню гідних умов життя. Однак із 1971 р. до 1985 р. виробництво товарів народного споживання збільшилося втричі. Щоправда, більшість товарів, що випускалися, була низької якості й помітно поступалася закордонним зразкам. Але найбільш необхідним населення було забезпечено. Рівень заробітної плати в грошовому вираженні набагато випереджав зростання товарної маси. Типовою була ситуація, коли гроші в людей були, а купити необхідну річ було неможливо. Усе більше й більше предметів щоденного вжитку переходили до розряду дефіцитних. Довгі черги за найнеобхіднішим були характерною рисою радянського побуту, а якісні товари можна було придбати тільки «по блату». У таких умовах партійно-державне керівництво продовжувало запевняти світ і своїх громадян, що підвищення життєвого рівня народу є його основною метою. Перетворившись на заручника власних необґрунтованих обіцянок, воно почало закуповувати товари підвищеного попиту за кордоном. У результаті «проїдалися» десятки мільярдів доларів, отриманих від експорту нафти, газу, інших корисних копалин. Такими методами створювався відносний «добробут» 70–80-х рр. XX ст. Хоча населення нічого не знало про ціну свого «добробуту», про його нездоровий, тимчасовий характер. Водночас швидко й стабільно зростав рівень життя номенклатурної верхівки СРСР та УРСР, що викликало справедливе обурення в суспільстві. Таким чином, у 70-х — першій половині 80-х рр. криза охопила всі сфери суспільства.