Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я України Сумський державний університет

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание Vii. попередній діагноз Viii. диференціальний діагноз Ix. план обстеження X. результати додаткових досліджень та їх оцінка Xi. заключний діагноз Хіі. етіологія та патогенез захворювання Хііі. план лікування Хіv. щоденники Xv. епікриз Xvі. прогноз Хvіі. список літератури Графіки довжина тіла/зріст/вік

Подобный материал:

• Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
• Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
• Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
• Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
• Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 61.58kb.
• Конспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 "Фінанси", 0501 "Економіка підприємства", 3660.62kb.

VII. ПОПЕРЕДНІЙ ДІАГНОЗ

Попередній діагноз базується на підставі даних анамнезу та об’єктивного обстеження. Обґрунтування діагнозу включає аналіз скарг, даних про розвиток захворювання, епідеміологічний стан та клінічних синдромів (симптомів), які було визначено у хворого під час обстеження. Формулюючи діагноз, необхідно зазначити супутню патологію та ускладнення, що виникли.


VIII. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ

Перед проведенням диференціального діагнозу куратору потрібно виділити всі клінічні синдроми (симптоми), якими проявляється захворювання у дитини, та розподілити їх на значущі (провідні) та додаткові. Потім відповідно до провідного синдромокомплексу скласти перелік захворювань (3 хвороби), яким він найбільш притаманний.

Диференціальний діагноз починають з порівняння симптомів, що входять до провідних синдромів, у хворого з аналогічними симптомами відомого захворювання. Потім проводять аналіз додаткових симптомів, які є у хворого, але відсутні при відомій хворобі та навпаки. На підставі найбільшої подібності або найменшої відмінності клінічної картини захворювання, яке переносить хворий, з клінікою відомого захворювання роблять висновок про його наявність у пацієнта, і навпаки – на підставі найменшої схожості або найбільшої різниці роблять висновок про відсутність у хворого припущеного захворювання.


IX. ПЛАН ОБСТЕЖЕННЯ

Куратор складає обсяг лабораторно-інструментальних досліджень (за необхідності консультацій інших фахівців), які необхідно провести хворому, за такими пунктами:

1) дослідження, спрямовані на визначення етіологічного агента захворювання;

2) загальноклінічні дослідження;

3) дослідження, спрямовані на визначення морфофункціонального стану окремих органів і систем.


X. РЕЗУЛЬТАТИ ДОДАТКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОЦІНКА

У цьому розділі куратор наводить результати лабораторно-інструментальних досліджень, які було проведено хворому (береться з лікарняної історії хвороби). Після наведення результатів кожного дослідження куратор робить висновки, в яких варто зазначити синдроми (симптоми), а не зміни показників (наприклад, синдром цитолізу, а не підвищення рівня АЛТ).

XI. ЗАКЛЮЧНИЙ ДІАГНОЗ

Заключний діагноз формулюється на підставі даних анамнезу (епіданамнезу), клінічних проявів захворювання (основні синдроми та їх динаміка), проведеного диференціального діагнозу, даних лабораторно-інструментальних досліджень за такою схемою:

1) основне захворювання;

2) ускладнення;

3) супутнє захворювання.

Кожний пункт схеми записується відповідно до сучасних класифікацій захворювань у дітей.

ХІІ. ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ ЗАХВОРЮВАННЯ

Куратором наводяться сучасні дані літератури (із зазначенням джерела інформації) стосовно етіології та механізмів розвитку захворювання і його ускладнень, які мають місце у хворого.


ХІІІ. ПЛАН ЛІКУВАННЯ

План лікування хворої дитини куратор складає за такими розділами:

1) режим (ліжковий, напівліжковий, вільний);

2) харчування (номер столу за Певзнером, для дітей раннього віку – схема годування);

3) етіотропна терапія;

4) патогенетична терапія;

5) симптоматична терапія.

Куратор обґрунтовує призначення того чи іншого лікарського засобу та виписує рецепт із зазначенням дози та курсу терапії.


Штамп лікувально-профілактичного закладу

Дата виписування рецепту _______________

П.І.П/б хворого _________________________

П.І.П/б лікаря ___________________________

Rp.: __________________________________

D.t.d. _________________________________

D.S.: _________________________________

Підпис лікаря ____________


ХІV. ЩОДЕННИКИ

Щоденник ведеться кожного дня курації. У ньому куратор зазначає температуру, масу тіла, частоту дихання, пульс та артеріальний тиск пацієнта, відмічає скарги хворого, оцінює загальний стан дитини, наводить дані про динаміку клінічних проявів захворювання та обґрунтовує призначення нових клініко-інструментальних методів дослідження, а також зміни у терапії.


XV. ЕПІКРИЗ

У стислій формі подається інформація про розвиток захворювання та особливості його перебігу, зазначаються дані, на підставі яких було поставлено діагноз. Далі наводять результати усіх клініко-інструментальних досліджень, проведеного лікування. Зазначається стан хворого під час виписування. У кінці надаються рекомендації щодо режиму, харчування, подальшого лікування, спостереження у лікаря, проведення профілактичних щеплень та ін.


XVІ. ПРОГНОЗ

Враховуючи особливості перебігу захворювання, куратор висловлює прогноз стосовно:

1) повного одужання;

2) життя;

3) працездатності (навчання у школі) хворого.


ХVІІ. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Список літератури складається згідно з правилами бібліографії.


Дата “___” ___________ ____ р. Підпис _________________

Додаток А

(обов’язковий)

оцінкА фізичного розвитку дитини

«Затверджено»

Наказ МОЗ України

20.03.2008, №149


Фізичний розвиток дитини ВООЗ визначає як сумарний індикатор стану здоров’я окремої дитини та популяції, а показники фізичного розвитку дітей раннього віку - як критерії оцінки соціально-економічного розвитку окремого регіону, країни. Моніторинг фізичного розвитку дітей раннього віку ВООЗ вважає одним із найефективніших заходів, які здійснюються медичними працівниками щодо зниження рівня смертності та захворюваності дітей раннього віку.

Оцінка фізичного розвитку дитини проводиться при кожному обов’язковому медичному огляді дитини. Для цього проводяться виміри основних показників, а їх результати заносяться до відповідних графіків (наведені нижче). Це дає можливість побачити тенденцію фізичного розвитку дитини за період часу та виявити проблеми фізичного розвитку.


Графіки довжина тіла/зріст/вік

Залежно від віку дитини вимірюється стандартний показник довжини чи зросту. Значення показника довжини тіла / зросту для даного віку показує, якої довжини тіла/зросту набула дитина даного віку на момент огляду. Цей показник допомагає виявити дітей із затримкою зросту та надто високих для свого віку. Високий зріст рідко становить проблему, за винятком випадків ендокринних розладів.

На графіку, на горизонтальній осі відкладаються значення віку, а на вертикальній осі - значення довжини/зросту тіла в сантиметрах. Вік дитини визначається в повних тижнях від народження до 3 місяців; у повних місяцях – від 3 до 12 місяців; та в повних роках та місяцях – надалі.

Для того щоб нанести значення довжини тіла / зросту для даного віку, потрібно:

1. на горизонтальній осі відкласти значення повних тижнів, місяців або років та місяців. Точки значення слід ставити на вертикальній лінії (а не між вертикальними лініями). Наприклад, якщо дитині 5,5 місяця, значення наносять на поділку 5 місяців (а не між 5 та 6 місяцями);
   
2. на вертикальній осі відкласти значення довжини тіла/зросту. Точки значення слід ставити на або між горизонтальними лініями. Наприклад, якщо довжина тіла дитини становить 60,5см, нанесіть значення в клітинку між горизонтальними лініями;
   

Продовження додатка А

3. після нанесення точок за результатами двох або більше оглядів необхідно з’єднати точки прямою лінією для того, щоб побудувати криву та побачити динаміку;
   
4. перевірте, чи правильно занесені точки до графіка, та, за необхідності, повторіть антропометричні виміри. Наприклад, довжина тіла дитини не повинна бути меншою, ніж значення довжини тіла при попередньому огляді. У цьому разі, один з вимірів був здійснений неправильно. Тому необхідно чітко дотримуватися методики проведення антропометрії.