Geum.ru

Націоналізм на сторожі традиції (замість передмови)

Вид материалаДокументы

Содержание


Андрій Левус, Віктор Рог
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Андрій Левус, Віктор Рог




Країна Басків і свобода

Баски - один з найбільш загадкових народів Європи, їхня мова не подібна на жодну мову світу. Цей фаза викликає неабияку зацікавленість у лінгвістів. Виникали версії про кавказьке і навіть алжирське походження басків. Однак, цілковито вирішити цю проблему не вдається і до тепер.

Баски посідають невелику гірську територію на сході Іспанії і на заході Франції. Ці дві країни і розділили поміж себе Крашу Басків. Не буду заглиблюватись у всі історичні перипетії цих складних і несправедливих процесів, скажу лиш одне - баски ніколи не здавались. Протягом століть земля басків рясно вкривалась їхньою та ворожою кров'ю Яскравим прикладом є героїчна, діяльність ЕТА національно-визвольної революційної організації басків.

Організація ЕТА („Еускаді та Аскатасума" в перекладі з баскської - „Країна Басків та свобода") була утворена в 1959 році молодими революціонерами, які вирішили боротися з окупантами методами збройної боротьби.

У цей час в Іспанії панував франкістський режим, який вже підгнивав і йшов на співпрацю зі світовим капіталом, однак не мав наміру бути ліберальнішим у питаннях, пов'язаних з басками. Націоналістичне партизанське підпілля, що діяло в гірській місцевості, було остаточно розгромлене Франко ще на початку 50-х рогів. Здавалось, що ситуація безвихідна.

Молоді революціонери почали звертати увагу на місто, у якому робітничий клас зазнавав як національного, так і соціального гноблення. Можливо, цією специфікою і можна пояснити певну суміш соціальних програм, революційного націоналізму та фанатичного католицизму в ідейно-світоглядних позиціях ЕТА того часу.

Вивчивши соціально-політичні реалії, розгорнувши структуру, маючи певні успіхи у пропаганді, ЕТА в 1968 році оголосила окупантами війну, аж до повного визволення баскського народу. На відміну від партизанського руху в гірській місцевості, це була міська герилья. Баски вбивали представників окупаційної влади та їхніх місцевих агентів. Однак, найбільш вдалою і ефективною була акція на території окупантів. У 1973 році в центрі Мадриду вибухом потужної міни був убитий голова іспанського уряду, друга людина після Франко в Іспанії - адмірал Кар'єро Бланко. Весь світ довідався про басків, ЕТА та їхні устремління.

Після смерті Франко баскські революціонери не повелися на модну для того часу течію: відмовитися від минулого та піти на співпрацю з іншими буржуазними силами заради демократії. Навіщо їм та „демократія"? Їм потрібна свобода! Вони продовжують революційну боротьбу.

Вибори залишили ЕТА в ізоляції. В організації виникає низка суперечок, однак у них перемогли справжні революціонери. Мета у них незмінна - створення незалежної Баскської Держави, яка б об'єднувала всі етнічні території Басків. „Тільки безкомпромісна боротьба з буржуазною системою здатна зберегти в масах революційний запал і в перспективі привести до свободи" - ось стратегія Баскської Революції.

Кінець 1970-х - 80-ті роки - дуже важливий період у діяльності організації ЕТА. Завдяки рішучій боротьбі націоналістів Країна Басків отримує широку автономію. Одночасно посилюється антитерористична боротьба окупаційного уряду. „Брудна війна" - так називали війну проти ЕТА, яку вели окупаційні сили. Окупанти створили цілі спеціалізовані організації для боротьби з ЕТА: спочатку „баскський батальйон", пізніше ГАЛ “антитерористичні групи визволення". Жорстокість і підлість цих структур не має меж. Ілюстрацією тому є випадок з двома юними революціонерами Ласото та Сябаною, яких перед смертю допитували і били, а після цього кинули в яму з негашеним вапном.

Жертвами ГАЛ стало близько ЗО осіб, серед яких невинні, цивільні люди, а також навіть французькі громадяни, вбиті помилково, що викликало міжнародний скандал.

Подібні дії окупантів не зламали ЕТА. Період 70-80-х років є найактивнішим за всю історію діяльності ЕТА. Бойовики заявляли, що „демократія" - лише фарс, „перефарбування фасаду", за яким жорстока влада окупантів - капіталістів. Популярність ЕТА серед населення значно зросла.

Кристалізуються та вдосконалюються структура організації та тактика війни. Чисельність ЕТА невелика, приблизно 500 осіб. Лише 200 з них - озброєні бойовики - „нелегали", вони розбиті на 20-30 груп „командос", які діють на території Басконії. Деякі бойовики об'єднані в „мобільні групи", що діють на території ворога - в Мадриді, Барселоні, Валенсії, Наварі. Решта активістів займаються забезпеченням, розвідкою, теоретичними та аналітичними дослідженнями, зовні залишаючись при цьому законослухняними громадянами. ЕТА спирається на широке коло симпатиків, які пропагують визвольні ідеї та надають посильну допомогу організації, офіційно в ній не перебуваючи. У середньому, кожен з бойовиків встигає повоювати не більше трьох років, їх вбивають або садять у в'язницю. Однак, на їх місце завжди приходять інші, готові боротися і вмерти за свободу Батьківщини.

Географічні рамки діяльності ЕТА значно розширюються. ЕТА співпрацює з революціонерами Каталонії та Галіції. Кілька вдалих акцій було вчинено спільно з бойовиками Армії Визволення Каталонії та Партизанської Армії вільних галіційських людей.

Деякі члени ЕТА, яких переслідує поліція, перебираються в Латинську Америку, де активно включаються в революційний процес. В Нікарагуа баски влаштували навчальний табір для бойовиків революційних рухів Північної Америки. У Мексиці підпільна мережа ЕТА налічувала близько 200 осіб.

ЕТА проникає в Європу. б липня 1990 року ЕТА взяла на себе відповідальність за вибух бомби перед представництвом Іспанського банку в Амстердамі. 28 травня 1991 року три потужні бомби вибухнули перед іспанською установою в Римі. Представник ЕТА повідомив, що акція відбулась за сприянням ультраправої організації Озброєна Фаланга. Крім того, ЕТА є активним членом Антиімперіалістичного Фронту Західної Європи, до якого входили Червоні Бригади, Ірландська Національно-визвольна армія, Бельгійські воюючі осередки, Французька Пряма Дія та ін. Прагнення національної незалежності та соціальної справедливості привело до усвідомлення глобальності проблеми і формування мети: здобути свободу власному народу можна лише за умови цілковитого знищення мондіалістичної, лицемірної капіталістичної системи, як головного поневолювача нації і людини.

Цікавий факт, пов'язаний з боротьбою ЕТА: в рядах ЕТА значна кількість жінок. Найвідоміша з них - Ідайа Лопец Р'яно учасниця 23 революційних вбивств. Епізоди її долі відображені у художньому фільмі “Стріляй!"

Останнім часом ЕТА спіткала низка прикрих невдач. Зокрема, не вдались замахи на короля Хуана Карлоса та реакційного діяча Хосе Марія Азнара. Окупаційний уряд застосовує нові методи боротьби з баскським революційним рухом. Іспанські окупанти налагодили зв'язок з французькими окупантами, база організації на півдні Франції ліквідована. Уряд розробив широкі соціально-політичні програми, спрямовані на зменшення соціальної бази ЕТА. Діючи насильством, пропагандою і соціальними програмами, система краде в революції підтримку народу. Так, на кількох останніх виборах ідеологічний рупор ЕТА - партія „Еррі Батасуна" все більше втрачає кількість відданих за неї голосів (від 15% до 7%).

Однак, і це не зломило організацію. Вона в черговий раз змінила тактику. По-перше, терористичні акції почали носити більш тотальний характер, охочіше використовується вибухівка. Об'єктами нападів стають не лише представники влади, а й реакційні та „прогресивні" політичні діячі, опортуністи, зрадники тощо. Два роки тому поліція виявила одну з штаб-квартир ЕТА, де знайшла “чорний список" і матеріали на 700 осіб, ворогів баскського народу, яких планувалось знищити. Загалом, за історію своєї діяльності ЕТА знищила в Іспанії 500 осіб. ЕТА посідає друге місце за результативністю в Європі, поступаючись лише ІРА.

Вулична Революція - ось ще одна особлива деталь нової тактики ЕТА. Організація поставила собі за мету перемогти на вулицях міст, вигнати з них чужинців, навести лад з опортуністами і зрадниками. Союзником і опорою ЕТА у вуличній війні стала молодь, зокрема студентство. Молоді баски в капюшонах б'ють на вулицях чужинців, трощать їх магазини, бари, помешкання і машини, нападають на поліцейських, одним словом, здійснюють конкретне прибирання вулиць від ворожої наволочі.

Весною 1995 року в містечку Байонні, яке знаходиться на південному заході Франції, відбувались серйозні сутички басків з поліцією. Причиною інциденту став марш протесту басків, після якого вони закидали напалмом поліцейський відділ. П'ять представників репресивних структур було серйозно поранено.

У березні 1996 року членами ЕТА було вбито відомого вченого-юриста, колишнього члена Верховного Суду Франціско Томаса-і-Валіенте. Валіенте - символ Системи. Однією рукою він будував „правову державу", іншою - сприяв нищенню басків. Ворога було знищено серед білого дня в приміщенні Мадридського університету пострілом у потилицю - символом революційної кари. Це вбивство поділило Басконію на дві частини. Одна, при підтримці окупантів, вийшла на вулиці з пацифістськими гаслами і є в принципі вороже налаштованою до ЕТА. Інша - ще з більшою відданістю підтримує революціонерів. Суспільство поляризувалось на основі політичних переконань. Виникли передумови до масової революційної боротьби і до повстання. Іспанська пропагандивна машина змальовує членів ЕТА як головорізів, як кримінальних злочинців, для яких ідея є лише прикриттям. ЕТА відповідає вбивствами кримінальних авторитетів та наркоділків. Народ Басконії на роздоріжжі. Гряде велика буря!