План: Сімейні традиції як засіб передачі дітям досвіду старших поколінь. Трудові традиції сім’ї. Традиції, спрямовані на виховання моральних якостей

Вид материалаДокументы

Содержание


Чи можна з цієї розповіді мати уявлення про стиль відношень між батьками й дітьми?
Подобный материал:
Роль сімейних традицій у вихованні школярів.

План:
  1. Сімейні традиції як засіб передачі дітям досвіду старших поколінь.
  2. Трудові традиції сім’ї. Традиції, спрямовані на виховання моральних якостей.
  3. Сімейні свята. Їх роль у вихованні.
  4. Традиції, що розвивають пізнавальні інтереси членів сім’ї.
  5. Спортивні традиції й традиції у проведенні відпочинку.
  6. Підтримування сім’єю шкільних традицій, а школою – сімейних.

Практикум. Обговорення ситуацій.
  1. Як зараз пам’ятаю, я розбив татову попільничку, злякався, але мама заспокоїла. Вона заявила, що ми не скажемо татові, хто розбив… і купила нову.

Потім я пішов учитися. Мама часто ходила в школу й усі оцінки мої знала. Якщо я отримував “ двійку”, вона говорила: “ Не будемо засмучувати тата, а прикладемо усі сили і виправимо. І я виправляв, а тато нічого не знав і думав, що я вчуся без “ двійок”.
  • Які мотиви могли лежати в основі дій матері?
  • Укажіть можливі наслідки такої системи виховання.
  1. Кожний вечір ми батькові доповідали про свої шкільні справи, точніше, навіть не доповідали, а звітували. Я і мій брат сідали навпроти нього за стіл і показували свої щоденники. Якщо немає ніяких оцінок, тато проводить бесіду, майже завжди одну й ту ж : яким він був старанним у дитинстві і як він добре вчився.

Батько не виносив заперечень, тому під час бесіди розмовляти, заперечувати й перебивати його ми не наважувались. Ми довго сиділи й слухали.
  • Чи можна з цієї розповіді мати уявлення про стиль відношень між батьками й дітьми?

Макаренко про покарання й заохочення.
  • У добрій сім’ї покарань не буває, і це найправильніший шлях виховання.
  • Так само обережним треба бути і із заохоченнями. Ніколи не треба наперед проголошувати про будь-які премії і нагороди. Краще обійтися простою похвалою й схваленням.
  • Я особисто переконаний, що покарання – не дуже велике благо. Але я переконаний у наступному: там, де потрібно покарати, там педагог немає права не карати. Покарання – це не тільки право, а й обов’язок у тих випадках, коли покарання необхідне…
  • Покарання може виховувати раба, а іноді може виховати дуже добру людину, і дуже вільну й горду людину.
  • Розумна система покарань не тільки законна, але й необхідна. Вона допомагає сформуватися міцному людському характерові, виховує почуття відповідальності, тренує волю.
  • Якщо покарання здійснено, не слід знову про нього нагадувати. Покарання повинно розв’язувати конфлікт до кінця.



Тест.
  1. Чи вважаєте Ви, що у вашій сім’ї є взаєморозуміння з дітьми?
  2. Чи розмовляють з Вами діти “по душам”, чи радяться з особистих питань?
  3. Чи цікавляться вони Вашою роботою?
  4. Чи знаєте Ви друзів ваших дітей?
  5. Чи бувають вони у Вас удома?
  6. Чи приймають діти разом із вами участь у господарських справах?
  7. Чи перевіряєте Ви, як вони учать уроки?
  8. Чи приймають діти участь у підготовці до свят?
  9. Чи є у Вас спільні з дітьми справи, захоплення?
  10. Чи бажають діти, щоб Ви були присутні на їх “дитячих святах” або проводять їх без дорослих?
  11. Чи обговорюють діти з Вами фільми, книжки?
  12. Чи приймаєте ви разом із дітьми участь у прогулянках, туристичних походах?


Якщо Ви відповідали “так” – 2 бали,

іноді”, “частково” – 1 бал,

ні” – 0 балів.

Якщо ви набрали більше 14 балів – Ваші відносини з дітьми в основному благополучні;

Якщо вад 10 до 14 – відносини задовільні, але недостатньо багатосторонні: подумайте самі, як їх розширити й поглибити;

Якщо менше 10 – Ваші контакти з дітьми явно недостатні. необхідно подумати, як їх покращити.