Geum.ru

  Управління культури та туризму Черкаської облдержадміністрації

Вид материалаДокументы

Содержание


Канівський Успенський собор
Свято-Михайлівський храм у Городищі
Список літератури
Подобный материал:
1   2




Троїцька церква Мотронинського монастиря


Троїцька церква

Будівництво Мотрониниського монастиря було розпочато в ссылка скрыта ссылка скрыта р. Будівельними роботами керував А. Чеменко. Але вона була неправильно спроектована й через два роки, майже побудована церква завалилася. Її було розібрано й повторно збудовано в 1804 р. ссылка скрыта ссылка скрыта року Троїцьку церкву освятив ігумен Антоній.

Церква цегляна, хрестова в плані, одноголова. Внутрішні кути між гілками заповнені невеликими, зниженими щодо основного об'єму камерами. Фасади споруди із закругленими кутами розділені по горизонталі двома тягами — на рівні цоколя і першого ярусу і завершені профільованим карнизом, закріпленим на тонких кутових пілястрах, що підкреслюють стрункість пропорцій будівлі. Строгий декор фасадів зводиться до гладких наличників над ссылка скрыта і ссылка скрыта отворами з напівциркульними перемичками, неглибокими нішами, лопаткам, симетрично членуючими фронтони.

В інтер'єрі виявлена чітка об'ємно-просторова структура споруди. Аскетичний образ інтер'єру контрастує з химерними формами фасадів. Пам'ятка відноситься до творів архітектури романтичного періоду, в який привнесені риси епохи еклектизму, яка тоді настала, що дало таке фантастичне з'єднання стильових особливостей.

Турецький мандрівник так описував Медведівку, що на Чигиринщині: «Ця міцна фортеця розташована між двома річками. Її цитадель – надійне укріплення зі стрімкими стінами». Заснована вона на початку XVII ст.

У 1864 р. в селі на місці давньої Михайлівської церкви була зведена нова мурована церква Успіня Пр. Богородиці. Окрім цього храму у Медведівці, за переказами, існувало ще чотири церкви – Успенська, Преображенська, Богородицька та Троїцька. Неподалік Медведівки розташувався Медведівський Свято-Миколаївський чоловічий монастир, усі споруди якого було зведено з дерева. У 1730 р. тут було споруджено дерев’яну церкву в ім’я Святителя Миколи. У 1785-1795 роках було закладено Миколаївську церкву, яку передбачається відтворити.


Канівський Успенський собор

У літописах є багато згадок про собор, про події, які тут відбувались. Тут були на молитві і князі, і княгині, гетьмани, козаки і багато прочан. Після Києво-Печерської Лаври в свій час Успенсько-Юріївський собор був другим, куди сходились люди зі всього світу на молитву.

Більше восьми з половиною століть гордо і непохитно височить він на Канівській горі. Це найдавніша і єдина від часів Київської Русі архітектурна споруда в межах нашого краю. Разом з Каневом вона переживала часи розквіту і занепаду, руйнування і відродження.

Історичні джерела свідчать, що в Каневі у 1097-1098 роках, на одній із гір, був заснований монастир, але не наземний, а підземний – за зразком Києво-Печерської лаври. Недарма ще й сьогодні час від часу трапляються провали та зниження ґрунту на Дніпровій горі (на території сучасного парку Слави). Тож саме тут, на території монастиря, було закладено церкву. Літописець "Повісті временних літ" під 1144 роком згадує: "...у той же рік закладена була церква Канівська Святого Георгія князем Всеволодом – 9 червня".

Храм на честь Георгія у Каневі був побудований невипадково. Місто розташоване в корінній частині Русі, прикордонній смузі, що межувала з кочовим півднем. Часті напади кочівників спустошували сусідні землі, тому чоловіки, йдучи обробляти поле, брали з собою зброю. Молитви до Святого Георгія Побідоносця повинні були символізувати надії простого люду, бояр, дружинників та князів на перемогу над ворогом заради захисту своїх земель від чужинців.

З погляду архітектури церква Святого Георгія – це класичний зразок візантійського будування XII ст., а в об’ємно-планувальній структурі повторює тип Успенського собору Києво-Печерської лаври. Очевидно, така подібність вказаних споруд і спричинила виникнення вищенаведеного переказу. На сьогодні древнє планування церкви Святого Георгія збереглося, але дещо змінився зовнішній вигляд її покриття, що було викликане плином часу й історичних подій.

Не обминуло Канів і монголо-татарське нашестя. Після пограбування і спалення міста орда посадила тут свого баскака (намісника хана), який проводив облік населення і збирав данину в українських землях. Проте в XIII столітті церква Святого Георгія чудом уціліла, а Канівський монастир, скоріш за все, зазнав занепаду, бо ніяких згадок про нього не зустрічається ніде аж до середини ХVI століття. В XIV-ХV століттях церква була мовчазним свідком владарювання тут литовських, а потім польських князів, а по тому – зародження на польсько-литовських володіннях українського козацтва і первісного його поселення в межах Канівщини.

Досліджуючи історію нашого краю М. Максимович писав: "Історичне життя Канівського монастиря покрите туманом загадковості і ... не виявилось нічого про стан його в шістнадцятому столітті. Тільки з Малоросійського літописання видно, що в 1587 р. козаки перевезли в Канівський монастир і поховали тут [біля стін Георгіївського храму] тіло знаменитого лицаря свого Івана Підкови, страченого у Львові 12 червня за повелінням короля Баторія, в цьому ж монастирі прийняв постриг і скінчив своє життя подвижник і друг Підкови гетьман Шах... Народна українська дума про Самійла Кішку хоронить тут і цього запорізького вождя. Це доказує нам, що Канівський монастир був у особливій повазі у тогочасних козаків, хоч у них недалеко був уже і свій монастир Трехтемирівський, пожалуваний їм в 1576 р. королем Баторієм разом з містом Трехтемировом. Повага козаків до монастиря Канівського проявлялась і в тому, що вони наділяли його і своїм майном..."

Отже, до кінця третьої чверті XVII століття Канівський монастир і собор Святого Георгія користувалися повагою не лише канівців, а й мали престиж у всій Київській митрополії.

Але на XVII століття припадає і найтрагічніший епізод в історії церкви Святого Георгія. 4 вересня 1678 р. турки спалили і пограбували Канів. Під час цього нападу згоріли монастир і церква. Після цих подій монастирська братія заснувала невеличку дерев’яну церкву в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці над Меланчиним потоком в урочищі, яке ми тепер називаємо вулицею Монастирок.

З того часу церква Святого Георгія стояла зруйнованою майже півтора століття. Хоча в другій половині XVIII століття монастир було відновлено василіанами (чернечий орден греко-католиків), храм був у руїні до 1805 року, коли на прохання василіан коштом православного поміщика Казарина був відбудований в його сучасному вигляді.

Мінливе ХХ століття не оминало своїми буревіями Успенського собору: храм в різні роки виконував як функції свого прямого призначення, так і ті, які нав’язувало йому "атеїстичне суспільство".

Останній раз Успенський собор було закрито в 1963 році. Довго храм стояв порожнім, і лише в 70-х роках у ньому розмістили музей народно-прикладного мистецтва. Знову забили у дзвони на молитву в соборі уже в 1990 році.

Сьогодні, на щастя, ця історична і архітектурна перлина Середньої Наддніпрянщини має можливість задовольнити всі потреби як православних віруючих, так і культурні та естетичні смаки тисяч гостей Канева.


***

За останні роки практично було піднято з руїн Красногірський Покровський монастир, який розташований в селі Бакаївці Золотоніського району.

Зарослий лісом і недоступний у повінь, Красногірський острів являв собою місце дуже придатне для молитовного відлюдництва; і на початку XVII ст. стала відома тут невелика пустинь, чи скиток, яких у давнину було немало по всій Україні. Переказ говорить, що в перших красногірських пустинних жителів була печера і плотова церква в ім’я св. Георгія.

Монастир зберігає також пам’ять про відомого українського архітектора Івана Григоровича-Барського. Саме за його проектом у 60-х роках XVIІ ст. тут був зведений Спасо-Преображенський собор, що став визначною пам’яткою українського бароко.

У роки Великої Вітчизняної війни Преображенський храм було наполовину зруйновано. Після війни собор не вдалося відновити відразу: радянська влада не дозволила навіть перекрити його дах. У такому жалюгідному стані він простояв аж до кінця 1980-х років, коли храм було нарешті передано Церкві. Тепер ця перлина вітчизняного храмового зодчества знову прикрашає не лише монастирську територію, але й всю околицю.

Другий храм монастиря – Покровський – був побудований у ХІХ ст. Недавно всередині церкви провели реставраційні роботи, після чого ззовні скромна церква стала особливо святковою.


***

По вул. Мічуріна у Смілі збудована у 1850 р. Покровська церква. Вона у стилі бароко з елементами класицизму. Гроші на будівництво виділив граф Бобринський. Під час війни храм було зруйновано. Згодом його відбудували.

Покровська церква є і в с. Мельниківка на Смілянщині. Збудована вона у 1905 р. невідомим автором у класичному стилі. Очевидно, до неї тут стояла місцева дерев’яна церква, яку знесли. У храмі, як не дивно, збереглися церковне вбрання, хоругви та ін.. Але відсутні дві дзвінниці.

Костьол Успенської Богородиці в м. Смілі розташований у парку над річкою Тясмин. Це єдина в місті забудова першої чверті XIX ст. у стилі пізнього класицизму. Костьол було закладено 1818 р. У 1930 р. були знесені баня і дві башти. Ліпний декор залу, а також монументальний живопис були втрачені. Зараз будівля реставрується.

В селі Лебедівка, Кам’янського району є церква святої Олександри, яка вважається рідкісною на Правобережжі архітектурною пам’яткою типу храму-ротонди. Нещодавно за державні кошти проведена її реставрація.

Преображенська церква в с. Мошни. Побудована (1830-1840 рр.) за проектом архітектора Г.І.Торічеллі в стилі романтизму з використанням елементів тюдоровської готики. Цегельна, із величною баштою дзвіниці над притвором. Розміри будівлі – 44 Х 20 Х 39,9 м. До широких боків восьмигранного в плані середнехресття примикають із трьох боків грановані капели. У декоративному оформленні будівлі фантастично переплелися орнаментні готичні форми з мотивами східного мистецтва. Фасади довершені зубцюватими парапетами, капели і вежа-дзвіниця увінчані вигадливими готичними главами, стрункі декоративні фіали з луковими головками відзначають усі кути споруди і ділянки стін між капелами. Перемички віконних і дверних прорізів вирішені у вигляді стрілоподібних багатопластових арок, а в дзвінковому ярусі дзвіниці влаштовані аркові прорізи готичної форми. Аскетичний образ інтер’єра контрастує з витіюватими формами фасаду.

Пам'ятник відноситься до творів архітектури романтичного періоду, в який внесені риси епохи еклектизму, що надало фантастичне поєднання стильових особливостей.


***

Перлина сакральної архітектури Черкащини – Свято-Михайлівський храм у Городищі, збудований у ХІХ столітті коштом графа Воронцова, оновив свій зовнішній вигляд.

За час, що минув відтоді, як він був повернутий місцевій православній громаді, стіни храму вигоріли й потребували ґрунтовного ремонту. І от, завдяки наполегливості настоятеля храму протоієрея Іоанна Жигала, за підтримки віруючих і благодійників, у надзвичайно стислі строки – лише за кілька місяців – був проведений капітальний ремонт і фарбування дзвіниці й стін церкви. До того ж, фахівці-висотники працювали лише на дзвіниці, решту ж оздоблювальних робіт було здійснено силами самих парафіян.

Також відновлено і інші пам’ятки національного значення. Серед них: церква Святої Трійці (кінець XVII ст.) в селі Драбівці Золотоніського району – зразок дерев’яного зодчества козацьких церков центрального регіону України; церква в селі Вікторовці Маньківського району, яку було знищено в 60-х роках. XX ст.

Але ще багато архітектурних пам’яток на Черкащині потребують відновлення. Однак через недостатнє фінансування належного зберігання об’єктів забезпечити не вдається, пам’ятки руйнуються, зникають. Багато об’єктів архітектури, що являють собою історико-культурну цінність, нині перебувають в незадовільному стані, потребують реставрації .

Зараз в області реалізовується державна програма "Золота підкова Черкащини" на 2006-2009 роки. Відповідно до урядових рішень на 159 об'єктах розпочато роботи, передбачені програмою. Згідно з графіками тривають ремонт та реставрація пам'яток архітектури національного значення "Мисливський замок" у місті Тальне, музейно-готельного комплексу археологічних культур Черкащини села Піковець Уманського району, резиденції гетьмана Богдана Хмельницького у заповіднику "Чигирин", об'єктів Корсунь-Шевченківського та Кам'янського державних історико-культурних заповідників.

Розгорнуто реконструкцію господарчо-житлового комплексу трипільського поселення з гончарною майстернею у селі Веселий Кут Тальнівського району.

Готується проект створення музею просто неба "Поселення мисливців на мамонтів" у селі Межиріч Канівського району.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Бакалова Н. Відбудовано ще один храм: [В селі Вікторівці Маньківського району] //Нова Доба. – 1999. – 28 січ.

Бас В. Життя в архітектурі: [Архітектор М.Собчук. Жив у Черкасах] //Черкаський край. – 2002. – 23 січ.

Белень А. Модерн в архітектурі старих Черкас //Місто. – 2001. – 29 лист.

Гавришкевич В. Довга дорога до храму //Черкаський край. – 1998. – 27 лист.

Гегельська І. У пам’ять про себе залишив церкву //Черкаський край. – 1999. – 24 лист.

Герейло В. Софіївка — у риштовані //Урядовий кур'єр. — 1996. — 1 серп.

Глущенко А. І піднявся з руїн монастир: [Мотронинський] //Черкаський край. – 2001. – 18 лип.

Горлач Л. Перлина української землі //Київський вісник. — 1996. — 21 верес.

Даниленко О. Зникаюче диво: [Замок в селі Леськове Монастирищенського району] //Черкаський край. – 2001. – 6 лип.

Даниленко О. Хочете побачити історію в лице? Придивіться до архітектрури //Черкаський край. – 1999. – 15 верес.

Дорошина Л. Помилку архітектора в землю не сховаєш: [Черкас. архітектор В.М. Холковський] //Нова доба. - 1999. – 6 січ.

Історико-культурні заповідники мають приносити прибуток //Урядовий кур’єр. – 2005.– 11 жовт.

Кирей В. Заповідники – від слова "заповідати" //Урядовий кур’єр. – 2005. – 15 жовт. – С. 7.

Кілессо С.К. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. – К.: Техніка, 2000. – 144с.: іл.

Кілессо С. Каплиця Святої Покрови у Чигирині //Образотворче мистецтво. – 1997. – 1. – С.21

Косенко I. С., Храбан Г. Е., Мітін В. В., Гарбуз В. Ф. Дендрологічний парк « Софіївка» .— К.: Наукова думка, 1996.— 155 с.

Кузляєв С. Бобринський спадок – архітектурна візитка Смілянщини: //Молодь Черкащини. – 2003 . – 9 січ.

Кузляєв С. Листопад над старими Черкасами: Кам’яні гості минулих століть //Молодь Черкащини. – 2002. – 14 лист. ; 21 лист.

Ладижинська Е. Мати Черкаських церков: Так протягом століття називали Свято-Миколаївський собор //Нова Доба. -2002. – 24 груд.

Нераденко Т.М. Золота підкова Черкащини: Туристсько-краєзнавча подорож Черкащиною для учнівської молоді України. – Черкаси: Брама-Україна, 2006. – 108 с.

Нехорошев С. Історія черкаських церков //Нова Доба. – 2002. – 3 груд.

Носань С. Обитель Красногірська – залюбленість душі, немов куточок раю, стоїш ти на землі //Нова Доба. – 1999. – 22 квіт.

Петренко А. Старший будівничий: [Колишньому головному архітектору Черкаської обл. О.С. Ренькасу – 75 років] //Черкаський край. – 1998. – 23 груд.

Петров Б.С. «Козацька рада»: [Про створення архітектурно-соціального проекту громадсько-культурного центру] //Місто. – 2002. – 25 квіт.

Соса П. Автографи в камені і бетоні //Черкаський край. – 1999. – 9 черв.

Софіївка: Історія парку // Краєзнавство та шкільний туризм. — 1996. — № 2.

100 найвідоміших шедеврів України. – К.: Автограф, 2004. – 496 с.

Страшевич В. Городецький і Черкаси: [Архітектор В.Городецький (1863-1930), Черкаси] //Місто. – 1999. – 7 жовт.

Темченко А. Соборна Свято-Миколаївська церква //Місто. – 2001. – 20 берез.

Трохименко В. Чи засяє знову вогнями «Вежа князя Святослава» над Мошногір’ям? // Нова доба. – 2000. – 5 верес.

Туристи шукатимуть „Золоту підкову” //Демократична Україна. – 2005.– 6 жовт.

Усенко П. Спадщина Станіслава Щенського: Парк «Софіївка» — нагадування про минущість пристрастей і вічність краси // День. — 1997. — 25 січня. 

Черкаський край – земля Богдана і Тараса: Культурологічний зб. – К.: Українські пропілеї, 2002. – 656 с.

Щербатюк О. Корсунь хоче повернуть собі обітницю духу, відродивши Спасо-Преображенську церкву //Нова Доба. – 2001. – 15 берез.


Інтернет-посилання

Офіційний сайт дендролапрку «Софіївка» : ivka.org.ua/

Дендропарк "Софіївка" // ссылка скрыта /ies2000/ukr/sofievka.

shklymenko.narod.ru /Other_World/Ukraine....

ссылка скрытаr />
Писарєва О. Храм на Дніпровій горі: Канівський Успенський собор – духовна і архітектурна перлина Черкащини tr.ck.ua/region/kanivskiy /4467/?PHPSESSID=4686b02f021b794b4fbaa4f0d0f6e88e

Рець С. Біль Замкової гори. Критерієм містобудування не може бути кон’юнктура iev.ua/10007/

Рів’єра Н. Маючи – не цінуємо, а втративши – горюємо... r.ck.ua/print/news-271.phpl

Софіівка Дендропарк "Софіївка" // ссылка скрыта


Софіївка // ссылка скрыта

Шостік О. І. Історія Канівського собору ссылка скрыта


Підготувала Діденко Н.О.