Geum.ru

Національна академія наук України Міністерство освіти та науки України бюлетень

Вид материалаДокументы

Содержание


Аналітичні огляди, наукові повідомлення Проблеми і перспективи нафтогазової галузі Західної України
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Аналітичні огляди, наукові повідомлення

Проблеми і перспективи нафтогазової галузі Західної України


© Мирослав Павлюк

Нафтогазова галузь західного регіону України, який зв’язана головним чином з Карпатською нафтогазоносною провінцію, найстарша в країні. Початком промислового видобутку нафти вважається 1771 рік, коли у с. Слобода Рунгурська на Коломийщині в колодязі, який копали на сіль, отримали приплив нафти. Перші спроби використання супутнього газу нафтових родовищ датуються кінцем XIX – початком XX століття, а 1924 рік (введення в експлуатацію Дашавського родовища) прийнято вважати початком розвитку газової промисловості України. З тих пір і до цього часу триває освоєння регіону, яке в силу історичних і політичних обставин проводилось спеціалістами різних держав – Австро-Угорщини, Польщі, Росії, України.

Карпатська нафтогазоносна провінція складається з трьох областей – Передкарпатської, Закарпатської, Волино-Подільської та області Складчастих Карпат. Основною нафтогазовидобувною серед них є Передкарпатська. За весь час освоєння заходу України відібрано 101,2 млн. т нафти; 2,4 млн. т конденсату; 234,7 млрд. м3 вільного і 42,3 млрд. м3 супутнього газу [1].

Головною проблемою нафтогазової галузі західного регіону, як і всієї України, є незабезпеченість власними енергоносіями – нафтою і газом. Це зумовлено передовсім вичерпаністю старих нафтогазоносних комплексів таких як: крейдово-палеогеновий фліш Внутрішньої зони Передкарпатського прогину, платформні юрські і крейдові відклади та неогенові моласи Зовнішньої зони. Дана проблема має низку похідних проблем, які потребують найшвидшого вирішення, а саме: недостатньо чітко визначені стратегічні напрямки пошуково-розвідувальних робіт, слабка вивченість нових перспективних об’єктів, неповноцінне використання новітніх методик буріння і випробування свердловин тощо.

Над вирішенням цих актуальних питань працюють спеціалісти ІГГГК НАН України, ІГН НАН України, УкрДГРІ, ІФНТУНГ, НАК "Нафтогаз України", НАК "Надра України" та інших організацій.

Зараз з утвердженням нових теоретичних концепцій в геології переосмислюється весь наявний фактичний матеріал і опрацьовуються нові уявлення про будову і корисні копалини Західної України, в тому числі, перспективи нафтогазоносності регіону. Згідно з проведеними підрахунками його прогнозні ресурси складають 553,6 млн. т нафти і 624,1 млрд. м3 газу, причому на глибини від 5 до 7 км припадає 77% нафти і 31,8% газу. Результати проведених досліджень дають підставу стверджувати, що перспективи нафтогазоносності Західної України значні. Для їх реалізації можна визначити такі напрямки (об’єкти) геолого-пошукових робіт:
  • піднасувні елементи Карпат (платформні мезозойські відклади);
  • глибоко залягаючі палеозойські і рифейські утворення Передкарпаття та Немирівської ділянки Західноєвропейської платформи (на глибинах 3–7 км);
  • неантиклінальні пастки нафти і газу;
  • рифейські відклади Волинсько-Оршанського авлакогену (на глибинах 4–6 км);
  • породи архейсько-протерозойського фундаменту;
  • крейдові, палеогенові і нижньоміоценові відклади зони Кросно Українських Карпат;
  • малі газові родовища Зовнішньої зони Передкарпатського прогину, які не експлуатуються, і зокрема поклади газу на відносно невеликих глибинах.

Важливу роль у розташуванні родовищ нафти і газу відіграють глобальні насувні пояси, які згідно теорії неомобілізму утворились в результаті субдукції і колізії континентальних плит. Із такими поясами пов’язані регіональні пояси нафтогазоносності. Так, найбільші мезозойсько-кайнозойські насувні пояси – Альпійський і Кордільєрський, на всій своїй протяжності супроводжуються нафтогазоносними провінціями. Характерно, що значні за запасами поклади вуглеводнів у насувних поясах знаходяться під алохтонними товщами в породах піднасуву. Лопушнянське нафтове родовище, відкрите в Покутсько-Буковинських Карпатах, відноситься саме до такого типу. Нафтові поклади зосереджені на глибині біля 4 км в породах палеогену, крейди і юри, на які насунутий карпатський фліш і нижні моласи. Відкриття цього принципово нового нафтогазоносного об’єкту в піднасуві Карпат значно підвищує перспективність регіону та водночас розширює можливості відкриття нових родовищ. В результаті виконаних геологічних і геофізичних досліджень у мезозойському автохтоні Покутсько-Буковинських Карпат виявлено смуги антиклінальних складок карпатського простягання – можливих пасток вуглеводнів, які знаходяться на значних глибинах, орієнтовно – 5 км. Найперспективніші з них, на нашу думку, розташовані в зоні високо амплітудних розломів і, особливо, на ділянках їх перетинів з поперечними розривними порушеннями [2].

Результати сейсмічних досліджень і буріння свердловин показали, що в основі Передкарпатської нафтогазоносної області, а також Немирівського клину Західноєвропейської платформи, лежить потужна товща осадових відкладів палеозою і рифею, для якої характерна насувна тектоніка і сильна дислокованість. У літологічному відношенні вона складена пісковиками, алевролітами, і аргілітами. В породах розвинуті колектори тріщинуватого і порово-тріщинуватого типу, що підтверджується численними нафтогазопроявами та значними припливами вод у свердловинах. На сусідній території Польщі у кембрійських відкладах відкрито родовище природного газу – Цетиня. Товща древніх відкладів характеризується наявністю різноманітних структурних і структурно-ерозійних форм, які можуть служити пастками нафти і газу. Все це разом дозволяє вважати рифейсько-палеозойський комплекс перспективним у нафтогазовому відношенні об’єктом [3 і ін.].

Враховуючи велику потужність (до 6–8 км) рифейсько-палеозойської товщі Передкарпаття і її складну тектоніку, зокрема широкий розвиток насувних структур, цілком логічно припустити наявність або неодноразове їхнє повторення під алохтонними елементами рифейських відкладів молодших перспективних у нафтогазоносному відношенні утворень.

Неантиклінальні пастки нафти і газу, як це встановлено попередніми дослідженями, присутні в силурійських і кембрійських відкладах Волино-Подільської плити. У силурійському комплексі неантиклінальні структури-пастки представлені органогенними побудовами (похований риф), який простягається в субмеридіальному напрямку від м. Володимир-Волинський до м. Хотин. У літологічному плані серед порід, з яких збудовані рифи, переважають вапняки з рештками брахіопод, губок, криноідей, цефалопод та органогенно-уламкові вапняки, а також доломіти і долерити, які їх оточують. Потужність органогенних споруд, пройдених свердловинами, досягає 60–70 м, глибина залягання до 2 км. Вони мають задовільні колекторські властивості і відзначаються численними нафтогазопроявами під час буріння свердловин (особливо на площі Локачі). У світовій практиці у похованих рифах зосереджені величезні промислові скупчення нафти і газу.

У результаті науково-дослідних робіт, які проводились в ІГГГК НАН України, в межах простягання силурійського рифу виявлено низку органогенних споруд (морфоструктур), а саме: Володимиро-Волинську, Горохівську, Заложецьку, Бучацьку, Верхняківську і Хотинську [4]. Ще декілька таких структур, за даними спеціалістів УкрДГРІ і ДП "Західукргеологія", передбачаються у районах населених пунктів: Локачі, Глиняни, Бережани, Пишківці, Колинківці [5 і ін.]. Найперспективнішими для геологорозвідувальних робіт на нафту і газ можна вважати Горохівську і Локачівську морфоструктури Перспективною є також органогенна споруда розташована в районі м. Бучач.

Кембрійські відклади південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи – це регіональний нафтогазоносний об’єкт. У Волино-Подільській нафтогазоносній області на них припадає половина загальних прогнозних ресурсів вуглеводнів. Передбачувані поклади нафти і газу будуть знаходитись у пастках як антиклінального так і неантиклінального типу. На теренах Волино-Поділля у палеозойських відкладах виявлено декілька десятків брахіантиклінальних складок – можливих пасток вуглеводнів. Лише у західній частині Львівського прогину тектоніка кембрійських нашарувань, які лежать на великих глибинах (4–7 км), слабовивчена, що утруднює пошуково-розвідувальні роботи [6]. У кембрійському комплексі Волино-Подільської плити прогнозуються також пастки нафти і газу стратиграфічного та диз’юнктивно-екранованого типу.

Стратиграфічні пастки утворені приляганням піщаних пластів-колекторів кембрійського віку вздовж підняття до слабопроникних глинистих порід силуру. В процесі буріння свердловин доведено, що на підсилурійську, а місцями підордовицьку, поверхню виходять піщані горизонти у вигляді смуг, верхня частина яких і може служити резервуаром для вуглеводнів. Такі піщані горизонти знаходяться у верхній частині домінопольської, любомльської, свитязької і гутівської світ.

Розривні тектонічні порушення значною мірою контролюють розподіл літофацій палеозойських відкладів по латералі, а також посередньо впливають на їхню товщину. Існування диз’юнктивно-екранованих пасток найімовірніше у зонах розривних тектонічних порушень зі значною амплітудою вертикальних зміщень, коли пласт слабопроникних порід приведений у контакт з пластом-колектором по площині розриву. Такі пастки можуть бути, насамперед, у кембрійському і кам’яновугільно-девонському комплексах. До розломів, у зонах яких є сприятливі умови для виникнення диз’юнктивно-екранованих пасток, відносяться Володимиро-Волинський і Радехівський скиди, а також розривні тектонічні порушення інших типів.

Окремим об’єктом пошукових робіт на нафту і газ у Західному регіоні України можуть бути відклади поліської серії рифею, які виповнюють Волинсько-Оршанський авлакоген [7]. Цілий ряд факторів: геотектонічне положення цього району в зоні тривалої тектонічної активізації, наявність потужної товщі теригенних порід із задовільними колекторськими властивостями, присутність вуглеводневих родовищ вище по розрізу – підтверджують перспективність рифейських відкладів. У межах Волинсько-Оршанського авлакогену виділяється два райони де товщина поліської серії рифею досягає приблизно 1000 м. Перший з них розміщений на північ від м. Луцька, другий – між населеними пунктами Львів–Горохів–Нововолинськ. Рифейські відклади південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи характеризуються застійним режимом підземних вод, який вважається сприятливим для утворення і збереження вуглеводневих покладів.

Отже, для проведення детальних досліджень з метою пошуків нових родовищ можна рекомендувати два вищезгадані райони. Передбачувані поклади вуглеводнів, у кембрійських, а також рифейських відкладах в межах Львівського прогину будуть знаходитись на великих глибинах.

Новим напрямком пошукових робіт на нафту і газ є також вулканічні і метаморфічні породи фундаменту нафтогазоносних провінцій. Згідно з підрахунками деяких дослідників запаси вуглеводнів у кристалічних породах є значними [8 та ін.]. В Дніпровсько-Донецькій западині відкрито два нафтогазоконденсатних родовища (Хухрянське і Юліївське), поклади яких містяться у корі вивітрювання докембрійського фундаменту (гранітах і гнейсах) [9]. У Західному нафтогазоносному регіоні кристалічні породи представлені на моноклінальному схилі Волино-Подільської плити, де вони складені гранітоїдами, різноманітними сланцями і занурені на порівняно невеликі глибини. Кора вивітрювання у цьому районі перекрита переважно відкладами поліської серії рифею і лише на південь від широти м. Тернополя – вендськими утвореннями. Поліські пісковики у такій ситуації можуть разом з породами кори вивітрювання утворювати резервуари вуглеводнів масивного типу, покришкою яких будуть служити базальти волинської серії венду. Перспективні ділянки, насамперед, можуть знаходитись в межах валоподібних піднять – Збаразького, Локачівського та Ковельського. Пастки нафти і газу, пов’язані з ділянками дроблення кристалічних.порід. передбачуються в зонах розломів, які густою сіткою покривають територію Волино-Поділля. Особливо пильної уваги в цьому плані заслуговують місця перетину розривних тектонічних порушень. До розломів, уздовж яких розвинуті смуги дроблення, треба віднести: Володимиро-Волинський, Локачівський, Радехівський, Луцький, Повчано-Устецький, Сущано-Пержанський тощо.

Істотним джерелом поповнення газових ресурсів Львівщини можуть бути малі газові родовища, які не експлуатуються, а також неглибоко залягаючі газоносні горизонти відомих родовищ, розробка котрих у свій час вважалась економічно недоцільною. Їх запаси оцінюються приблизно в декілька мільярдів метрів кубічних, а глибина залягання 1–1,5 км. Слід зазначити, що на Коломийщині успішно функціонує канадсько-українська нафтогазова компанія "Дельта", яка добуває газ якраз із подібних горизонтів родовищ на глибинах до 1 км.

Ще один резерв нафтовидобутку – це підвищення коефіцієнта нафтовіддачі пластів. Ми забираємо в кращому випадку лише – 30% нафти, а 70% залишається в надрах. Можна порахувати втрати, яких можемо позбутись, вклавши кошти на науково-дослідні та експериментальні роботи, що окупляться сторицею.

Реалізація запропонованих нами стратегічних напрямків геологорозвідувальних робіт і науково-практичних рекомендацій на Заході України приведе до відкриття нових вуглеводневих родовищ і тим самим сприятиме ліквідації залежності нашої держави від енергоносіїв інших держав.

Література

  1. Атлас родовищ нафти і газу України. – т. IV. Західний нафтогазоносний регіон. – В-во "Центр Європи", 1998. – 327 с.
  2. Шпак П. Ф., Ризун Б. П., Шеремета П. Н., Чиж Е. И., Бойчук М. В. Тектонические особенности автохтона Покутско-Буковинских Карпат в связи с нефтегазоносностью // Геол. журнал. – № 5. – 1989. – С. 3–9.
  3. М. І. Павлюк, Б. П. Різун, І. З. Побігун. Особливості морфоструктури домезозойських відкладів Передкарпаття у контексті перспектив нафтогазоносності / Геологія і геохімія горючих копалин. – 2001. – № 3. – С. 3 – 11.
  4. Геология и нефтегазоносность Волыно-Подольской плиты / Г. Н. Доленко, Б. П. Ризун, Ю. Н. Сеньковский и др. – К.: Наук. думка, 1980. – 106с.
  5. Крупський Ю. З. Геодинамічні умови формування і нафтогазоносність Карпатського та Волино-Подільського регіонів України. – Київ, 2001. – 144 с.
  6. Павлюк М. І., Різун Б. П., Чиж Є. І., Копач І. П. Нові уявлення про тектоніку і нафтогазоносність форланда Українських Карпат // Геологія і геохімія горючих копалин.– № 3.– 1998. – С. 154–162.
  7. Павлюк М. І. Побігун І. З., Різун Б. П. До питання про перспективи нафтогазоносності рифейських відкладів заходу України / "Нафта і газ України", матеріали 7-ої Міжнарод. наук.-практич. конф.– Київ, 31 жовтня–1 листопада 2002 р. – т. 1. – Київ, 2002. – С. 211–212.
  8. Краюшкин В. А. Мировой нефтегазоносный потенциал / Нафта і газ України. Збірник наукових праць – т. 1. – Полтава, 1998. – С. 68.
  9. Бланк М. И., Вишняков Ю. Н. Геологическое строение и проблемы нефтегазоносности кристаллического фундамента юго-восточной части северного борта ДДВ / Нафта і газ України. Збірник наукових праць. – т. 1. – Полтава, 1998. – С. 135–136.