Конспект лекцій з дисципліни " Інвестиційний менеджмент"

Вид материала

Конспект

Содержание Послідовність етапів та їх зміст Перший етап Другий етап Третій етап 3. Визначення стратегічних напрямків формування інвестиційних ресурсів підприємства.

Подобный материал:

• Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 Суми, 1998.47kb.
• Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 Суми, 2323.63kb.
• Програма курсу > Конспект лекцій Тести > Задачі Питання до іспиту > Методичні рекомендації, 1834.5kb.
• Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Інвестиційний менеджмент для студентів, 701.78kb.
• Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія для студентів спеціальності 040106  „Екологія,, 1393.76kb.
• Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010, 2423.29kb.
• Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Адміністративний менеджмент», 2827.25kb.
• Конспект лекцій з дисципліни: «Технологія науково-дослідної діяльності», 736.02kb.
• Конспект лекцій з дисципліни „ Управління інноваційним розвитком" для студентів факультету, 2082.69kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «Оподаткування підприємств», 2062.58kb.

Визначення співвідношення різноманітних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду пов'язано, насамперед, із функціональною спрямованістю діяльності підприємства. Інституціональні інвестори здійснюють свою інвестиційну діяльність переважно на фондовому ринку і, отже, основною формою їхнього довгострокового інвестування будуть фінансові інструменти (акції, облігації і т.ін.).

У підприємств, що здійснюють виробничу діяльність, переважною формою інвестування будуть реальні вкладення (капітальні вкладення, трансфертні інвестиції і т.ін.). Їхні фінансові інвестиції пов'язані, як правило, із короткостроковими вкладеннями тимчасово вільних коштів.

Співвідношення різноманітних форм інвестування в тривалій перспективі істотно коливається в залежності від стадій життєвого циклу підприємства.

Певний вплив на співвідношення різноманітних форм інвестування надають розміри підприємства: інвестиційна діяльність невеличких і середніх за розміром підприємств у більшій мірі пов'язана з реальними інвестиціями.

І, нарешті, деякий вплив на співвідношення реальних і фінансових інвестицій надає загальний стан економіки, що визначає кон'юнктуру окремих сегментів інвестиційного ринку. В умовах нестабильного розвитку економіки, інфляції, постійних змін податкової політики ефективність реального інвестування істотно знижується при одночасному зростанні інвестиційних ризиків.

Визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності  найбільше складне завдання розробки інвестиційної стратегії. Здійснюється це завдання в декілька етапів (рис. 2.15).

Послідовність етапів та їх зміст
		Перший етап		Дослідження доцільності галузевої концентрації або
				диверсифікації інвестиційної діяльності
		Другий етап		Дослідження доцільності різноманітних форм галузевої
				диверсифікації інвестиційної діяльності в рамках певної
				групи галузей
		Третій етап		Дослідження доцільності різноманітних форм
				диверсифікації інвестиційної діяльності в розрізі
				різноманітних, не пов'язаних між собою груп галузей.
Рис. 2.15. Послідовність визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності

Як правило, початкові етапи діяльності підприємства пов'язані з концентрацією його на одній галузі, найбільше знайомій інвесторам. Яскравим прикладом цього є виробництво окремих видів наукомісткої продукції (комп'ютерна техніка, комп'ютерні програми і т.ін.) або продукції, що задовольняє нові потреби великого кола споживачів. Слід зазначити, проте, що серед інвесторів, що використовують цю стратегію, найбільше число банкрутств. Це пов'язано з тим, що концентрація зумовлює більш високий рівень інвестиційного ризику, чим можуть дозволити собі багато інвесторів.

Диверсифікація інвестиційної діяльності підприємства в рамках певної групи галузей пов'язана з формуванням так називаних стратегічних зон господарювання. Стратегічна зона господарювання являє собою самостійний господарський сегмент у рамках підприємства, що здійснює свою діяльність у ряді суміжних галузей, об'єднаних спільністю споживчого попиту, використовуваної сировини або технології. Водночас, така стратегія інвестиційної діяльності не позбавлена певних недоліків. Основний із них полягає в тому, що суміжні галузі в рамках певної їхній групи мають, як правило, аналогічний у часу галузевий життєвий цикл, що посилює інвестиційний ризик, особливо в традиційних галузях економіки.

Необхідність використання різноманітних форм диверсифікації інвестиційної діяльності в розрізі різноманітних, не пов'язаних між собою груп галузей, визначається тим, що для багатьох підприємств, особливо значних і середніх, що здійснюють свою діяльність протягом тривалого періоду, традиційно обрані галузі (окремі або в рамках певних груп), стримують темпи перспективного розвитку, одержання високої віддачі від інвестицій, а іноді викликають стратегічну уразливість у конкурентній боротьбі. Забезпечити нові можливості розвитку для таких підприємств може інвестування в інші альтернативні групи галузей.

Визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності пов'язано при розробці інвестиційної стратегії підприємства з двома основними умовами.

Першою є розмір підприємства. Для невеличких і більшості середніх підприємств можливості регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності обмежені в силу нестачі інвестиційних ресурсів.

Друга умова  тривалість функціонування підприємства. На перших стадіях його життєвого циклу господарська й інвестиційна діяльність зосереджується, як правило, в одному регіоні, і лише по мірі розвитку підприємства виникає потреба в регіональній диверсифікації інвестиційної діяльності.

Розроблені стратегічні напрямки інвестиційної діяльності потім диференціюються по певних періодах їхньої реалізації.

У процесі формування інвестиційної стратегії має бути розроблена інвестиційна політика по основних аспектах інвестиційної діяльності на окремих етапах її здійснення. Така політика може визначатись через здійснення реальних інвестицій, фінансових інвестицій, формування інвестиційних ресурсів тощо. Слід звернути увагу на те, що згідно з принциповими підходами до формування інвестиційної політики вона характеризується трьома типами - агресивним, помірним (або компромісним), консервативним.

Конкретизація інвестиційної стратегії по періодах її реалізації передбачає встановлення послідовності і строків досягнення окремих цілей і стратегічних задач. У процесі цієї конкретизації забезпечується зовнішня і внутрішня синхронізація в часу.

Зовнішня синхронізація передбачає узгодження в часу реалізації інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку підприємства, а також із прогнозованими змінами кон'юнктури інвестиційного ринку.

Внутрішня синхронізація передбачає узгодження в часу реалізації окремих напрямків інвестування між собою, а також із формуванням необхідних для цього інвестиційних ресурсів.

Оцінка розробленої інвестиційної стратегії підприємства здійснюється на основі таких критеріїв:

узгодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку підприємства ;

внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії, що визначає, наскільки узгоджені між собою окремі стратегічні цілі і напрямки інвестиційної діяльності;

узгодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем (зміни економічного розвитку й інвестиційного клімату країни, а також кон'юнктури інвестиційного ринку);

реализуємість інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу;

прийнятність рівня ризику, пов'язаного з реалізацією інвестиційної стратегії;

результативність інвестиційної стратегії.


3. Визначення стратегічних напрямків формування інвестиційних
ресурсів підприємства.


Всі напрямки і форми інвестиційної діяльності підприємства здійснюються за рахунок сформованих інвестиційних ресурсів.

Інвестиційні ресурси ставлять собою усі види грошових і інших активів, що залучаються для здійснення вкладень в об'єкти інвестування.

Формування інвестиційних ресурсів є важливою складовою не тільки інвестиційної, але і фінансової стратегії підприємства. Інвестиційні ресурси покликані забезпечити безперебійну інвестиційну діяльність у передбачених обсягах, найбільше ефективне використання власних фінансових коштів, що спрямовуються на ці цілі, фінансову стійкість підприємства в довгостроковій перспективі.

Формування інвестиційних ресурсів підприємства здійснюється по окремих етапах, поданих на рис.2.16.

Прогнозування потреби у загальному обсягу інвестиційних ресурсів		Вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різноманітних джерел		Визначення методів фінансування окремих інвестиційних проектів та програм		Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів
Рис. 2.16. Послідовність формування інвестиційних ресурсів підприємства

Методичні підходи до формування інвестиційних ресурсів істотно розрізняються в залежності від об'єктів інвестування  реальних або фінансових.

Якщо інвестиційна стратегія підприємства зосереджена на реальних об’єктах інвестування, то інвестиційні ресурси будуть спрямовані на впровадження інновацій (у техніці та технологіях, нових конструкційних матеріалів, нових товарів), на підтримку та підвищення технічного рівня виробництва, на розширення виробництва тощо.

Якщо інвестиційна стратегія підприємства зосереджена на фінансових об’єктах інвестування, то інвестиційні ресурси будуть спрямовані на формування портфеля цінних паперів.

Формування портфелів цінних паперів буде розглянуто окремо, тому основну увагу приділимо формуванню інвестиційних ресурсів на підприємствах, що здійснюють реальну виробничу діяльність.

Прогнозування потреби в інвестиційних ресурсів для реального інвестування здійснюється у певній послідовності.

Обсяг фінансових коштів для реального інвестування, що визначається на першій стадії формування інвестиційних ресурсів підприємства (див. рис. 2.16), передбачається спрямувати на нове будівництво, на придбання підприємств, на розширення виробництва тощо.

Вартість будівництва нових об'єктів можна визначити за допомогою декількох способів.

Перший спосіб передбачає використання фактичних даних про капітальні вкладення на будівництво аналогічних об'єктів (з урахуванням чинника інфляції).

Другий спосіб передбачає використання питомих капітальних вкладень на одиницю потужності (один виріб, одна кіловат-година, одна тонна тощо). В такий спосіб загальна потреба у капітальних вкладеннях розраховується по такій формулі:

КВн = П х Пкв + І,	(2.1)
де КВн - потреба в інвестиційних ресурсах для будівництва нового об'єкта (капітальні вкладення); П - потужність об'єкта, що передбачається, у відповідних виробничих або будівельних одиницях (кв.м; куб.м и т.ïн.); Пкв - середня сума будівельних витрат на одиницю потужності об'єктів даного профілю; І - інші витрати, пов'язані з будівництвом об'єкта.

І перший, і другий способи визначення вартості будівництва нових об'єктів можна застосовувати за наявністю певних умов.

Перший спосіб  використання фактичних даних про капітальні вкладення на будівництво аналогічних об'єктів  може застосовуватися, якщо в галузі, до якої належить підприємство, ведеться інтенсивне будівництво, а дані про витрати є доступними. Доступність даних про фактичні витрати на капітальне будівництво аналогічних об'єктів за умов високого рівня конкуренції є обмеженою.

Другий спосіб  використання питомих капітальних вкладень на одиницю потужності  можливо використовувати при наявності цих питомих капітальних вкладень. Питомі капітальні вкладення можливо отримати або по даних все тих же фактичних витрат на капітальне будівництво, або розрахунковим способом, що під силу тільки великим підприємствам, у структурі яких є відповідні підрозділи.

І перший, і другий способи визначення вартості будівництва нових об'єктів можна застосовувати за таких умов:

стабільність цін на матеріали, техніку, проектно-конструкторські роботи та консалтингові послуги;

рівень інфляції, що знаходиться у нормальних межах;

високий науковий рівень інвестиційної діяльності у відповідній галузі;

доступність відповідних даних.

У сучасних умовах діяльності українських підприємств, що здійснюють виробничу діяльність, присутні далеко не всі зазначені умови. Тому для них більш придатним є третій спосіб визначення вартості будівництва нових об'єктів, за яким складається кошторис витрат на нове будівництво.

Кошторис витрат на будівництво нових об'єктів складається на підставі відповідних розрахунків. Оскільки мова йде про прогнозування потреби в інвестиційних ресурсів для реального інвестування, то й обсяг необхідних фінансових ресурсів визначається на підставі укрупнених розрахунків.

При складанні кошторису будівництва нових об'єктів враховуються такі напрямки витрат:

на проектні роботи та консалтингові послуги;

на відведення землі;

на будівельно-монтажні роботи;

на придбання обладнання;

на монтажні роботи.

Кожний напрямок передбачає витрати на матеріальні ресурси, на виплату заробітної плати, на різноманітні відрахування (наприклад, опосередковані податки), на оплату послуг відповідних організацій (наприклад, проектно-конструкторських).

Вартість нового будівництва складає лише частку потреби в інвестиційних ресурсах, що зв’язані із введенням нових об’єктів. Поряд із вартістю будівельних робіт, вартістю обладнання, машин та механізмів, необхідно передбачити вкладення в оборотні кошти, без яких випуск продукції, виконання робіт та надання послуг неможливі.

Вартість обігового капіталу підприємства можна визначити або розрахунковим способом, шляхом складання відповідного кошторису, або у відсотках до величини інвестиційних ресурсах для будівництва нового об'єкта.

При трансфертних інвестиціях вартість придбання діючого підприємства може бути визначена на основі його оцінки такими методами:

на основі чистої балансової вартості;

на основі прибутку;

на основі ринкової вартості.

Оцінка підприємства на основі чистої балансової вартості заснована на вирахуванні з загальної балансової вартості активів підприємства суми його зобов'язань:

Вб = ЗВ + НмА + З + ФР +КВ +НБ,	(2.2)
де Вб  чиста балансова вартість підприємства; ЗВ  залишкова вартість основних засобів підприємства; НмА  сума нематеріальних активів; З  запаси матеріальних оборотних засобів; Ф  сума усіх форм фінансових ресурсів підприємства за мінусом заборгованості; КВ  капітальні вкладення (інвестиції в реальні об'єкти); НБ  незавершене будівництво.

Оцінка підприємства на основі прибутку заснована на визначенні реальної суми середньорічного прибутку за ряд останнього років (або очікуваної суми прибутку) і середньої норми рентабельності інвестицій:

де Сп  вартість підприємства на основі прибутку; Пс  середньорічна сума реального прибутку; Нр  середня рентабельність інвестицій ( у долях одиниці).