О. Керівник ндр канд геогр наук, доцент кафедри фізичної географії та геології Казаков В. Л. 1999 Кривий Ріг Рукопис закінчено 10 грудня 1999 р

Вид материала

Документы

Содержание Суспільна цінність території досліджень Естетичний потенціал Науково-пізнавальний потенціал 14. Юридичні засади організації заповідної території 15. Проект заповідання ландшафтів балки у вигляді регіонального ландшафтного парку “кобильна балка” Перша зона Друга зона Третя зона Перелік посилань

Подобный материал:

• Програма навчального курсу, 175.42kb.
• Програма навчального курсу, 358.46kb.
• Програма навчального курсу, 636.35kb.
• Програма навчального курсу методологія, 216.39kb.
• Програма навчального курсу геоекологія, 195.11kb.
• Програма навчального курсу історія І методологія, 195.38kb.
• Програма навчального курсу Туристичні ресурси України, 199.78kb.
• Програма навчального курсу екологічна польова практика, 346.92kb.
• Кривий Ріг 2011 Укладач : Пархоменко Р. О., ст викладач Рецензент: Сінолиций А. П.,, 304.62kb.
• Робоча програма затверджена на засіданні кафедри екологічної та інженерної геології, 289.11kb.

На цьому етапі роботи була використана оціночна шкала ступеню антропогенної перетвореності ландшафтів П.Г.Шищенка (1988), (табл. 2). Фактичною базою слугували матеріали отримані наочно в ході польових експедиційних робіт. Для проведення такої оцінки необхідно знати, в яких саме формах і де експлуатується природа балки Кобильної.

Вододільні та прибалочні схилові ландшафтні урочища майже цілком розорані, в межах яких надзвичайно сильно порушена рослинність, тваринний світ, мікроклімат, дещо менше грунти, поверхневий стік. В принципі зберігати тут нема чого, ймовірним може стати лише варіант відчуження у колективних господарств земель для створення заповідних територій і встановлення режиму сукцесійного тривалого відновлення степових проприродних ландшафтів.

На днищі балок створені і діють кілька ставків, водами яких значно порушені балочні ландшафти і їх геокомпоненти, особливо рослинність, тваринний світ, грунти, мікроклімат, рельєф, структура поверхневих вод. Ще більші порушення спостерігаються в місцях добування піску, де невеличкими кар’єрами природні ландшафти порушені докорінно.

На значній площі у балці створені штучні лісонасадження - лісосмуги та ліси, які покликані для боротьби з водною ерозією грунтів. При цьому, природна структкра ландшафтів змінена порівняно менше, лише грунти, тваринний світ і рослинність. На жаль, за зовнішньою привабливістю лісових фацій, при створенні лісу у степу відбувається трагічний процес - зведення степової рослинності й ландшафтів. Тому й ці райони, з точки зору збереження степових ландшафтів не являють собою ніякої цінності.

Cкладена окрема карта ступеня збереженності ландшафтів балки Кобильної, на якій окреслені райони різного рівня заповідання і охороних заходів (рис. 23).

Встановлено, що найперспективнішими районами заповідання є територія, яка тяжіє до нижньої частини балки. Саме з цього місця розпочинаються штучні ліси, між якими по головному тальвегу балки Кобильної і її невеличких балок-приток збереглися найменш порушені ландшафти.


У


мовні позначення:


Ландшафтні місцевості:

в – вододільні;

с – схилові прибалочні;

б – яружно-балочні, у тому числі:

у – урочища ерозійних улоговин


Збереженість ландшафтів:


-


висока;

- значна;

- середня;

- низька;

- дуже низька


Інші позначення:


- межі науково-дослідного полігона;

- проектні межі заповідного ядра зі строгою охороною;

- сільські населені пункти;

 - ділянки виявленого карсту


Рис. 24. Збереженість ландшафтів балки Кобильної та орієнтовні межі заповідного функціонального ядра майбутнього регіонального ландшафтного парку “Кобильна балка”. Автор – Казаков В.Л. [32].

Особливо високою цінністю відзначаються ландшафти досліджуваної опорної ділянки і прилеглих територій, переважно по лівому схилу балки Кобильної. До того ж поблизу цієї ділянки розміщуються найбільш крупні ділянки поверхневого карству - унікальної знахідки для всього Азово-Чорноморського регіону. Високу збереженність ландшафтів цієї території можна пояснити ще й порівняною віддаленістю від населених пунктів, тому і пасовищний прес тут був невиликим, а місцями й зовсім відсутній.

У середній та нижній частині балки Кобильної найкраще збереглися ландшафти прибалочних схилів (дивись рис. 23 -с.1.1.1), де саме і знайдені кілька видів рослин, занесений у Червону книгу. Ці ділянки являють собою плакори на суглинках із чорноземами південними потужними та середньопотужними, під різнотравно-лесингоковилово-волосистоковиловою рослинністю. В межах цих ландшафтів виявлений ряд рослин занесених до Червоної книги України, в тому числі, цимбохазма дніпровська – ендемічний реліктовий вид.

Цінними є ландшафти схилів балки Кобильної і її бокових балок (б.1, б.2.1.2., б.2.2.3., б.2.3., б.2.4.). Вони сформувалися на лесах та елювії вапняків неогену, на яких утворилися чорноземи південні та дерново-степові грунти на карбонатному елювії, також присутні луковато-чорноземні грунти (в нижній частині балочних схилів). Рослинність представлена збідненим варіантом зональних степів з типчаково-лесинговоковилово-різнотравною та різнотравно-ковиловою асоціацією.

Менш цінними є ландшафти схилів балки Кобильної (б.2.2.1), до яких приурочені штучні розріджені насадження сосни кримської та звичайної, хоча до його складу і входять типові степові види рослин. Дерново-степові грунти тут порушені під час орання земель під лісонасадження.

Порівняною цінністю відрізняються ландшафти днища балок (б.2.5), на лучних і лучно-чорноземних грунтах, під різнотравно-тонконогово-пирійною рослинністю. Ці ландшафти, що знаходяться у нижніх бокових балочних притоках балки Кобильної зазнають найменшого пасовищного впливу.

Незначним порушенням характеризуються ландшафти водно-ерозійного походження: яри донні та бокові, улоговини, ерозійні потяжини. Їх фітоценози полуковані. Подекуди в бокових ярах трапляються природні зарості терену, гльоду, крушини, бузини.

Особливе місце в ландшафтній структурі займають карстові місцевості. У їх межах ландшафти порушені слабко, так як землі з карстовими воронками були незручними для сінокосів, орання та здійснення штучного лісонасадження. Тому карстові ділянки обходилися і були оточені штучними лісами, що обмежувало антропогенний вплив. Під пасовище використовується лише одна (№1) карстова ділянка. Інші зберегли риси специфічних степових ландшафтів.

Значно порушеними є ландшафти днища балки Кобильної, бо саме тут відбувається найінтенсивніше випасання худоби (б.2.7., б.2.6). В їх межах рослинність значно рудералізована.

Найпорушенішими ландшафтами є ті, в яких степова рослинність ліквідована повністю, грунти перетворені, змінений мікроклімат і тваринний світ. Подібна ситуація спостерігається на прибалочних схилах вододілу, що розорані (с.1.1.3), де створені лісосмуги (с.1.1.2), проведені грунтові дороги (с.1.1.4), розвинуті гірничо-промислові ландшафти (г.1.1., г.1.2), сформовані штучні ліси (б.2.2.2., б.2.1.1) з робінії псевдоакації, клену татарського, ясена звичайного у підліску з жимолостю татарською, бузиною чорною, скумпією звичайною.

Таким чином, ландшафти, що відрізняються значним природоохоронним потенціалом тяжіють до нижньої частини балки Кобильної (окрім пригирлової ділянки з с. Ганнівкою). Рідко утворюють значні за площею суцільні території. Найбільш цінні ландшафтні геосистеми розсереджені дифузно, що вимагає їхнього функціонально-територіального об’єднання в межах майбутньої заповідної території.

Суспільна цінність території досліджень. Суспільна значимість ландшафтів розглядається через призму їх естетичної, духовної, рекреаційної та науково-пізнавальної цінності (або потенціалу). Саме такий підхід при обгрунтуванні заповідних ділянок вимагає закон України “Про природно-заповідний фонд України”. Історична цінність ландшафтних геосистем також повинна обов’язково має бути обгрунтована (про це мова йде окремо). Встановлено, що в цілому, ландшафтні геосистеми району балки Кобильної характеризуються усіма необхідними суспільно-історично значущими атрибутами.

Естетичний потенціал. Його складають відносно природні та штучно створені ландшафти території, на якій планується організувати природоохоронні землі. Природні й слабко антропогенно порушені степові ландшафти є привабливими з точки зору їхньої “справжньості” – різнотравно-ковилові рослинні угруповання відтворюють типові картини первісної природи степу Центральної України, коли людина майже не втручалася в існування природи. Дія антропогеокомпоненту дорівнювала силі та інтенсивності природних процесів, тому й людина не випадала зі складу природи, являючі з нею єдине ціле.

Слід сказати, що рештки первісних степових ландшафтів є надзвичайно цінними, так як збереглися в державі на незначних ділянках. Тому степові ландшафти балки Кобильної дозволяють побачити велич і відчути подих дикої природи, що також є одним з елементів духовного світу сучасної людини, особливо урбанізованої людини – відірваної від природного середовища (фото 6, 7).

Певну естетичну цінність мають і антропогенні ландшафти балки – лісогосподарські, ставкові водогосподарські, заболочена ділянка у верхів’ях другого від гирла балки ставка. Особливо цінними є територіальні комплекси, де ці геосистеми поєднуються у просторі зі слабкопорушеними степовими та лучними ландшафтами балки. Такі комплекси являють собою своєрідні утворення в степу України.


Фото. 6. Краєвиди степової частини балки Кобильної (фото Казакова В.Л., 1999 рік).


Фото. 7. Краєвид долини р. Інгулець, в районі с. Ганнівки, поблизу гирла балки Кобильної (фото Казакова В.Л., 1999 рік).

Рекреаційний потенціал. Різноманіття ландшафтів балки є причиною високого рекреаційного потенціалу території майбутньої природоохранної зони. Основними підставами для такого твердження є:

• близьке розташування території балки Кобильної до міста Кривого Рогу (35 км), Інгульця, с.м.т. Широкого, міста Зеленодольська, що сприятиме широкому відвідуванню природи проектоваоного парку з метою відпочинку та оздоровлення населення під час вихідних і святкових днів, відпустки;
  
• наявність придатних ландшафтних умов щодо відведення певної частини балки під зони відпочинку людей – найкращими такими зонами є частини майбутньго парку, де територіально поєднуються геосистеми різноманітного змісту та напряму рекреаційного використання – комплекси ставків, штучних лісів, джерел з питною водою, зручних під’їздних автодоріг, степові та лучні ландшафти, з наявністю дикого тваринного світу (птахи, плазуни, копитні ссавці тощо);
  
• ставки балки являють собою об’єкти для рибальства та купання людей під час відпочинку;
  
• наявність багатьох історико-археологічних пам’яток в районі сіл Шестерні та Ганнівки;
  
• в межах навколішніх сіл є всі умови для прийму відпочиваючих на основі приватного сектору, що дозволяє не витрачати значних додаткових коштів на організацію виробничої інфраструктури по туризму населення (готелів, кемпінгів, турбаз та ін.).
  

Дослідження рекреаційного потенціалу району с. Шестерні, які здійснені Булгакови Ю.В. [7], показали, що в межах досліджуваної території можна виділити 2 райони концентрації найбільш перспективних районів розвитку рекреації – район середньої та нижньої чатин балки Кобильної та долина р. Інгулець. Ці ділянки оцінені високим та найвищим балом емоційно-естетичного впливу на рекреанта. Оцінка якості (за Казаковим, 1997 [25]) повітряного середовища, поверхневих вод та ступеня антропогенної перетвореності грунтового покриву дозволили зробити заключення, що екологічний стан ландшафтів території задовольняє вимогам рекреаційної зони.

Науково-пізнавальний потенціал. Ландшафтні геосистеми балки Кобильної мають також значну науково-пізнавальну цінність. У межах науково-дослідного полігону на площі не менше 30 га зберігся майже цілинний степ. Цей полігон у майбутньому може використовуватись для проведення природничо-географічних, біологічних та екологічних досліджень.

У межах сучасного дослідницького полігону можливе створення природничо-географічного наукового стаціонару, з метою вивчення природних середньостепових ландшафтів у їх практично непорушеному стані, а також для здійснення стаціонарних екологічних досліджень. Останнє є дуже важливим, дивлячись на порівняно близьке розміщення полігону по відношенню до індустріального монстру країни – Кривбасу. Вивчення ландшафтів полігону може бути включене до системи екологічного моніторингу за забрудненням довкілля промисловими центрами.

Ландшафтні геосистеми балки, що характеризуються значним ступенем природної збереженості можуть бути використані для польових практик студентів біологів і географів Криворізького педуніверситету, студентів екологів Криворізького технічного університету. Слід зазначити, що в межах полігону та прилеглих територій вже 3 роки (з 1997 року) кафедра фізичної географії та геології КДПУ здійснює польові географічні практики з ландшафтознавства, геоморфології, гідрології, а з 1999 року й метеорології. В районі балки Кобильної є також всі необхідні умови для проведення польових практик з грунтознавства, геології, геоботаніки.

У науково-пізнавальних цілях імовірні екскурсії студентів неприродничих спеціальностей вузів, учнів шкіл, гімназій, ліцеїв, а також населення прилеглих иісцевостей – міст, селищ, сіл.

Таким чином, ландшафти району балки Кобильної відрізняються значною суспільною та природничою цінністю.

Історична цінність досліджуваної території. Поблизу гирла балки Кобильної на лівому березі р. Інгулець розташоване одне з найстаріших козацьких сіл України – с. Шестерня. Виникло воно у другій половині ХVІІІ ст., як запорізький зимівник. З документів Запорізької Січі відомо, що на ріці Інгулець існував зимівник козака Іллі Шульги, саме тому в цьому селі до нинішнього часу збереглися багаточисельні пам’ятки перебування козаків, їхнього побуту, звичаїв, спадку. Козацький дух у селі живий й дотепер у свідомості сучасних його мешканців.

В околицях с. Шестерні зосереджено багато культурно-історичних пам’яток українського народу різної доби.

В сучасних межах села знаходиться козацький цвинтар з кам’яними надмогильними хрестами ХVІІ-ХІХ ст. Налічується понад 100 хрестів. Це унікальна пам’ятка історії та культури, саме велике з відомих цвинтарів у межах території Запорізької Січі. Справа в тім, що с. Шестерня наприкінці ХVІІІ ст. було перетворене у військове поселення, основну частину якого становили козаки. На цвинтарі встановлений знак на честь 500-річчя Запорізького козацтва. Збереглися могили козаків та декілька кам’яних хрестів, один з яких стоїть на могилі козака Андрія Дядьківського куреня, який доживав свій вік у селі після ліквідації Запорізької Січі. Деякі хрести збереглися настільки добре, що височіють над землею до 1,5 м у висоту.

Другою цікавою культурно-історичною пам’яткою є земська школа, що розміщена на північному краю с. Шестерня. Побудована вона наприкінці ХІХ століття. Була діючою до 60-х рр. ХХ століття та була закрита після того, як постраждала від пожежі. Зараз вимагає реставрації

Третя пам’ятка історії та культури – будівля пошти. Побудована була на гроші земства у ХІХ столітті., але на її місці ще наприкінці ХVІІІ ст. також знаходилася пошта. Зараз не має ефектного зовнішнього вигляду, тому необхідно провести детальну реконструкцію цієї споруди та функціонування пошти.

Четверта важлива культурно-історична пам’ятка в районі балки Кобильної – будинок офіцерів війського поселення. Побудований наприкінці ХVІІІ ст. в с. Шестерня. За історичними відомостями, саме в ньому зупинялася на відпочинок російська імператриця Катерина ІІ, під час повернення з Херсону по Кизикерменському тракту.

Певну цінність являють житлові будівлі ХІХ ст, які розташовані в центральній частині с. Шестерня та в с. Ганнівка. Ці будівлі характеризують типове традиційне житло півдня України ХVІІІ-ХІХ ст. Хоча зараз вони використовуються іноді як складські приміщення продовольчого магазину, але мають значний рекреаційний потенціал.

Наступний історичний об’єкт – будівля церковно-приходської школи (ХVІІІ ст.). Була побудована одночасно з церквою. Зараз тут міститься сільська лікарня с. Шестерня.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Побудована й освячена в 1785 році в с. Шестерня, одна з найдавніших створених споруд на півдні Дніпропетровської області. Церква побудована на кошти запорізьких козаків – мешканців села. В 1877 році церква перебудовувалась, додали дзвіницю. Це підтверджується кам’яним хрестом, який був замурований біля входу у церкву. Зараз він лежить неподалік від фундаменту церкви. Сама церква була зруйнована в 1984 році. Фундамент церкви у 1996-97 рр. був розчищений. Територія церкви знаходиться в центрі села. В межах церкви дотепер перебуває прах священослужителів і запорожців – фундаторів церкви. У майбутньому, при фінансових капіталовкладеннях можливе відновлення церкви.

В с. Шестерня збереглися артезіанські колодязі ХІХ ст. Стволи колодязів обкладені цеглою з понтійських черепашників. Дуже глибокі – 15-20 м. Колодязі використовуються і наш час.

В селах Шестерня та Ганнівка споруджені пам’ятники воїнам визволителям сіл під час Другої Світової війни та воїнам, які були мешканцями цих сіл, загинули на фронтах війни або пройшли переможним шляхом до її переможного завершення. В с. Шестерня розташовані також братські могили солдат, які загинули в боях за це село.

Особливий інтерес являють археологічні об’єкти досліджуваного району – поселення праслов’янських племен Черняхівської культури (ІІІ- V ст. н. е.). Дане поселення розташоване на першій надзаплавній терасі р. Інгулець, в місці впадіння балки Кобильної в долину р. Інгульця, неподалік від с. Ганнівки. Вивчення поселення ведеться археологами Криворізького краєзнавчого музею з літа 1997 року. Здійснені поверхневі розкопки та шурфування.

В результаті проведених досліджень були виявлені: кераміка епохи ранньго заліза, кістки тварин і залишки будівель. Аналіз цих знахідок дозволив дійти до висновка, що виявлене поселення відноситься за всіма ознаками до Черняхівської культури епохи заліза [15].

Поселення більшістю складається з однокамерних помешкань, які складалися з 1-3 прямокутніх приміщень площею від 20 до 70 м². При зведенні житлових споруд використовувалися місцевий камінь і глина. Кам’яні стіни збереглися висотою до 0,5-0,7 м. Виявлені прості відкриті костровища, зольники. Припускається, що зольники були святилищами. Також знайдені поховання, засоби праці та побуту: кераміка, столовий посуд (келихи, черпаки, миски-сковорідки, грушеподібний посуд, банки), кухонний посуд.

Пізній період епохи бронзи відзначається значними технічними та економічними досягненнями. В цей час людина вже приручила домашні тварини, займалася скотарством, рибальством та примітивним землеробством. Віднайдене поселення являє собою чудову основу для створення археологічного музею Черняхівської культури під відкритим небом.

Окремо необхідно сказати про с. Ганнівка, яке знаходиться в 1,5 км униз по течії р. Інгулець від с. Шестерні, в нижній частині балки Кобильної. Точних відомостей часу заснування села немає, але село приблизно існує з другої половини ХVІІІ ст. В сучасному селі є невелика церква, що перебудована з колишнього клубу культури. Поблизу села (в 400 метрах) розташоване поселення Черняхівської культури, про яке вже згадувалося вище. В селі дуже багато збереглося типових житлових будівель ХІХ століття, з традиційним культурним оформленням українського півдня (Херсонщини).

У с. Шестерня в приміщенні середньої школи створений краєзнавчий музей. В селі також існують та розвиваються народні промисли з поробок по дереву, художній роспис, зовнішні оформлювальні роботи, плетіння з очерету та верби. В с. Шестерня мешкають 6 народних умільців (Храп І.А., Грифинченко А.О., Симончук О.В. та ін.).

Села Шестерня та Ганнівка – це сучасний осередок національних культурних та історичних традицій українського народу, де зберігся багатий фольклор і традиції, які надійшли з далекого козацького минулого села. В селах регулярно, згідно з давніми традиціями, відмічаються традиційні українські народні свята: Івана Купала, Ільїн День, Збору врожаю, Українські вечорниці тощо.

Вивичення культурно-історичного потенціалу району балки Кобильної дозволио зробити наступні висновки:

• виявлено 13 пам’яток історії та культури; одна з них державного значення і 2 регіонального; 10 з них датується ХVІІІ-ХІХ ст.; поселення Черняхівської культури ІІІ- V ст-ст. н. е. (табл. 4);
  
• спостерігається вдале територіальне поєднання місць локалізації культурно-історичних об’єктів, транспортинх комунікацій і житлової інфраструктури, з одного боку, та високоякісних у рекреаційному значенні ландшафтних геосистем (слабопорушених
  

Таблиця 4. Каталог пам’яток історії та культури в районі сіл Шестерня та Ганнівка

№	Назва	Вид пам’ятки	Місцезнаходження	Площа, м²
1	Сільський цвинтар з кам’яними надмогильними хрестами ХVІІІ-ХІХ ст	Історичний	Східний схил балки у північній частині с. Шестерня (поблизу водокачки)	320
2	Козацький цвинтар ХVІІІ-ХІХ ст	-//-	Східний схил балки в с. Шестерня	230
3	Сільський цвинтар	-//-	Південна частина с. Шестерні (поблизу бензозаправки)	120
4	Земська школа (кінець ХІХ ст.)	-//-	Північний край і балки с. Шестерні	50
5	Будівля пошти (ХІХ ст.)	Історичнийта архітектурний	Центральна частина с. Шестерні, вул. Центральна 28ª	23
6	Будівля для офіцерів військового поселення (кінець ХVІІІ ст.)	-//-	Центр с. Шестерні, вул Центральна 31	31
7	Житлові будівлі ХІХ ст. з традиційною народною архітектурою півдня степової України	-//-	Центральні частини с. Шестерні, центр с. Ганнівка та його сама віддалена частина, що знаходиться в балці Кобильній	Відповідно130 та 520
8	Будівля церковно-приходської школи (кінець ХVІІІ ст.)	-//-	Центр с. Шестерня, вул Центральна 42	210
9	Церква Різдва Пресвятої Богородиці (ХVІІІ ст.)	Історичний та археологічний	Центральна частина с. Шестерня (позаду сільського клуба)	45
10	Поселення праслов’янських племен епохи заліза Черняхівської культури (ІІІ- V ст. н. е.)	-//-	Місце впадіння балки Кобильної в долину р. Інгулець в 400 м. Від с. Ганнівки	27600
11	Братські могили воїнів-визволителів с. Шестерні	Історичний та монументального мистецтва	Позаду колишньої земської школи в с. Шестерня	30
12	Пам’ятники солдатам визволителям, які загинули у боях за визволення сіл Шестерні та Ганнівки	-//-	Центр с. Шестерні (поблизу клуба) та на в’їзді в с. Ганнівку з боку с.м.т. Широке	По 15
13	Артезіанські колодязі - 11 штук (ХІХ ст.)	Історичний	Містяться по всій території с. Шестерні	10

степових, лісогосподарських і водогосподарських антропогенних ландшафтів);

• подібне поєднання дозволяє чітко окреслити можливі ділянки майбутнього регіонального ландшафтного парку, що будуть використовуватись у рекреаційних і науково-пізнавальних цілях;
  
• сучасні села району (Шестерня, Ганнівка, Запоріжжя та ін.) володіють багатими національними традиціями та українським фольклором, що теж сприятиме розвитку туризма та рекреації в районі проектованої заповідної території;
  
• за даними досліджень Булгакова Ю.В. [7], культурно-історичний потенціал району вивчення характеризується найвищим – 5 балом.
  

Все вище зазначене дозволяє стверджувати, що територія району балки Кобильної характеризується значною історичною цінністю.

Таким чином, у цілому, ландшафти району балки Кобильної відрізняються значною суспільною, природничою та історичною цінністю, що дозволяє ставити питання про створення на терені цієї території заповідної ділянки і розробити проект природоохоронного об’єкту.


14. ЮРИДИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАПОВІДНОЇ ТЕРИТОРІЇ


Проведені природничі та геоекологічні дослідження ландшафтів та їх складових району балки Кобильної дозволило зробити попередні організаційні висновки.

1. По-перше, для створення самостійного степового заповіднику немає належних територіальних розмірів (хоча б 200-300 га). Проте присутні багаточисельні ділянки невеликих розмірів (від 30 до 1 га) зі слабкопорушеними середньостеповими ландшафтами в комплексі з штучними лісовими масивами та ставками, які всі разом мають цінний природничий потенціал, хоча іноді й не степового характеру.
   
2. По-друге, степові ділянки необхідно розглядати територіально разом із лісовими та водними геосистемами, що дозволяє виділити природоохоронну ділянку значних розмірів.
   
3. По-третє, мабутня заповідна територія включатиме територію, що виходить за межі самої балки. Значить стояла проблема вибору такої форми заповідання, коли б найбільш цінні ділянки ландшафтів охоронялися дуже строго (на рівня заповіднику), інші використовувались в рекреаційних цілях, а на деяких продовжувалося традиційне природокористування (функціонували сільські поселення, водо- та сільськогосподарські геотехсистеми, дороги).
   

В умовах значно освоєнного степу України майже не залишилося порівняно великих земель, де б збереглися відносно первісні ландшафти. Тому форма заповідання повинна враховувати значну густоту поселень, доріг, сільсьгосподарських полів, садів та ін., і мабуть передбачала збереження самих найменших ділянок степу, але разом з антропогенізованими ландшафтами.

Визначення форми заповідання природи балки Кобильної грунтувалося на положеннях закону України “Про природно-заповідний фонд України” (1995 року прийняття Верховною Радою України). Рекомендовано, що найкращою формою заповідання балки є організація на її терені регіонального ландшафтного парку під назвою “Кобильна балка”. Статус та структура подібних ландшафтних парків розкриті в главі 4 закону, статті 23 і 24.

У статті №23 закону “Про природно-заповідний фонд України” зазначається статус і завдання регіональних ландшафтних парків. Зокрема, говориться, що регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, які створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Регіональні ландшафтні парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів. В разі необхідності вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів для потреб регіональних ландшафтних парків проводиться в порядку, встановленому законодавством України.

На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань: 1)збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об’єктів; 2)створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержання режиму охорони заповідних природних комплексів та об’єктів; 3)сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

У статті №24 закону мова йде про структуру території та вимоги щодо охорони природи в межах регіональних ландшафтних парків. На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об’єктів, їх особливостей може проводитися зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.

Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об’єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.

Як видно зі статті №24 територія регіонального ландшафтного парку може бути розділена на певні ділянки, які будуть відрізнятися рівнем строгості охорони та інтенсивності природокористування. За своєю структурою ландшафтні парки стоять дуже близько за змістом до національних природних парків. Відмінністю є те, що в ландшафтному регіональному парку цінні природні ділянки ландшафтів можуть бути незначними за площею. Проте, рекреаційна зона виступає буфером для цих ділянок. Водночас, за рахунок порівняно сильно порушених людиною земель (пасовища, пустища, орні землі), які включені до меж парку можливе розширення строго охоронюваних площ у кілька разів за рахунок відновлювальних сукцесій, з поступовим перетворенням ландшафтного парку у заповідник.

Як видно з зазначених законів, на відміну від заказників і заповідників, до складу парку можна включати цінні історичні об’єкти, що робить ландшафтні парки універсальними і комплексними природоохоронними територіями. В них діалектично поєднується й охоронна, й розумне використання ландшафтів, передусім, в рекреаційних і пізнавально-освітніх цілях.


15. ПРОЕКТ ЗАПОВІДАННЯ ЛАНДШАФТІВ БАЛКИ У ВИГЛЯДІ РЕГІОНАЛЬНОГО ЛАНДШАФТНОГО ПАРКУ “КОБИЛЬНА БАЛКА”


Згідно зі статею №24 закону України “Про природно-заповідний фонд України”, територія регіонального ландшафтного парку має бути функціонально структурованою. Територія парку повинна складатися з 3-х основних функціональних зон:

• ділянка з активним і традиційним використанням земель;
  
• ділянка з обмеженою господарською діяльністю;
  
• степові ділянки зі строгою охороною і забороною на будь-які види господарської діяльності людини.
  

Таким чином, зонування враховує природничо-суспільну цінність різних ландшафтів району балки Кобильної та форми природокористування.

Розроблена схема функціонально-територіальної організації регіонального ландшафтного парку “Кобильна балка” (рис. 25). На рисунку зображені межі та територія майбутнього парку, а також функціональна структура цієї природоохоронної території.

Перша зона – зона з традиційними формами природокористування (на рисунку це територія в межах парку, яка не зафарбована). Основними формами залишається польове та пасовищне використання ландшафтів, ставки та автомобільні дороги. Ці землі відіграватимуть санітарно-захисну функцію по відношенню до степових і рекреаційних ділянок.

У межах першої зони рекомендується використовувати землі для вирощення багаторічних кормових трав (і зменшити, таким чином, орну трансформацію оточуючих степові ділянки територій), можливий розвиток пасовищ, але найменш шкідливою формою є закладення сіножатей, які використовуються нерегулярно й від цього страждає лише рослинність. Вирощення сільськогосподарської продукції (наприклад, кукурудзи, соняшнику, пшениці тощо), яка передбачає щорічну сівозміну небажано, тому необхідно провести перепланування орних земель в межах парку та прилеглих територій – виведення окремих площ полів під посіви багаторічних трав.

В цю зону також потрапляють кілька населених пунктів та ділянок, де розташовані історико-археологічні пам’ятки.

Друга зона – зона з обмеженою господарською діяльністю. Цій зона відповідають відповідають ландшафтні урочища та підурочища днища та схилів балки Кобильної, деяких її бокових відгалуджень у нижній частині балки, а також схили долини ріки Інгулець. Основне призначення цієї зони – розвиток рекреації, туризма (закладення турбаз, кемпінгів для відпочинку людей в тих місцях, де територіально поєднуються дороги, ставки, штучні ліси і джерела питної води) та наукового природничого та екологічного просвітництва.

У місцях зосередження 2-х ставків у нижній частині балки Кобильної допускається рибальство у строго відведених і зручних для під’їздів місцях. В межах штучних лісових масивів може розвиватися бджільництво, заготівля дикої абрикоси, гльоду, шипшини, грибів. На схилах балки припустимі сіножаті, але у строго обмеженій кількості (1 раз за літо, на плакорних ділянках). Випасання худоби рекомендується здійснювати лише в межах днища балок, а схили необхідно виключити з пасовищних площ. Місцевому населенню для власних, а не в промислових цілях можна дозволи збір лікарських трав.

Подібна структура господарювання дозволить поступово самовідновити степову рослинність в ландшафтах схилових урочищ, що дозволить збільшити площу строго заповідної території.

Третя зона – майже заповідна ділянка. В неї включено (рис. 25) дві ділянки середньої та нижньої частин балки Кобильної.

Перша ділянка охоплює територію ландшафтів схилів, днища балок та невеликих плакорів прибалосного схилу вододілу. Починається вона від печери Кобильної (місце впадіння бокової балки від с. Запоріжжя) і закінчується біля верхів’я нижнього Ганнівського ставку. Ця ділянка складається з: кількох карстових ділянок, печери Кобильної (природно-карстового унікума Дніпропетровської області), штучних лісових масивів, кількох лісосмуг, ставок (верхній Ганнівський), заболочена ділянка, середньопорушенні степові ландшафти схилів балки Кобильної і невеликих бокових балок, науково-дослідний полігон, де збереглися найменш порушені степові ландшафти, які є найбільшою цінністю для регіонального ландшафтного парку.


Умовні позначення:


- заповідна зона;


- зона з обмеженим використанням;

- зона з звичайною господарською системою;

- межі парку;


- рекреаційний центр;

- місця розміщення історичних об’єктів;

Місця розташування найбільш цінних природних об’єктів:


- степових ландшафтів;

- карстових ділянок;

- печери “Кобильної”;

- заболоченої місцевості;

- фауністичних центрів;


- розміщення адміністративного центру парка.


Рис. 25. Функціонально-територіальна організація регіонального ландшафтного парку “Кобильна балка”. Автор – Казаков В.Л.

Друга заповідна ділянка охоплює саму нижню крупну бокову праву балку-притоку балки Кобильної (рис. 25). Вона цінна тим, що тут на її схилах збереглися слабко та середньопорушені степові ландшафти, а також тут знайдений вид рослин Зіновать Скробичевського – рідкісний вид степу України, перша знахідка в межах Дніпропетровської області.

За умов дотримання строгої охорони слабко та особливо середньопорушені степові ландшафти, на думку Сметани М.Г., зможуть самовідновитися до майже первісного стану упродож 10-15 років.

Основні завдання заповідної зони та діяльності в її межах людини такі:

1. Здійснення науково-дослідної роботи на полігоні та прилеглих ділянках.
   
2. Проведення польових практик студентів та екскурсій до середнього степу України.
   
3. Випасання худоби та заготівлю сіна необхідно припинити за будь-яких обставин.
   
4. Припиненню підлягає також створення нових і розширення штучних лісів в цій зоні.
   
5. У штучних лісах, які не контактують безпосередньо зі степовою рослинністю не більше 2-3 пунктів по заготівлі меду бджолярами.
   
6. У верхньому Ганнівському ставку можливе розведення риби і її організований або самодіяльний вилов.
   
7. Поблизу цього ставка – на правому його схилі можна допустити територіальне суміщення заповідної зони з рекреаційною. В зазначеному місці необхідно створити регіональний туристський центр та базу для науково-дослідного стаціонару.
   
8. Дозволити проїзд у межах заповідної зони лише по з-м польовим грунтовим дорогам: Ганнівка – верхів’я верхнього ставку (по лівому схилу балки), с. Шестерня – с. Кошове, с. Ганнівка – с. Миколаївка.
   
9. Повна заборона на полювання та відстріл диких тварин і птахів у межах заповідної зони.
   

При організації регіонального ландшафтного парку “Кобильна балка” необхідно провести маркування його території – в цілому всього парку, і особливо, третьої заповідної зони парку. Маркування повинне бути здійснене за допомогою стовбчиків з покажчиками про заповідну територію та її зони, а також обов’язковим є надписи про правила поведінки в кожній охоронній частині парку.


ВИСНОВКИ


Проведені польові дослідження в районі балки Кобильної дозволили зробити кілька наступних висновків стосовно природничої та суспільної цінності цієї території, перспектив організації в її межах природоохоронної ділянки у вигляді регіонального ландшафтного парку та перспектив його розвитку.

1. Ландшафтні геосистеми балки Кобильної на сучасному етапі розвитку природи регіону Кривбасу і Дніпропетровської області являють собою унікальне і цінне природне явище. Таке твердження грунтується на основі наступних причин:
   

• тут на площі не менше 30-40 га збереглися майже непорушені та слабко порушені степові ландшафти урочищ і підурочищ схилів балок та прибалочних схилів вододілу у вигляді плакорів; ці ландшафти за всіма ознаками організації відносяться до середньостепового типу, які в Україні майже не охороняються на рівні заповідників, національних і регіональних парків;
  
• у межах зазначених ландшафтів розвинуті різноманітні типи грунтів середньостепової підзони України – чорноземи південні, дерново-степові, лучно-чорноземні, лучно-болотні та ін.;
  
• у межах степових ландшафтів знайдені рідкісні види рослин, які занесені в Червону книгу України – ковила Лесінга, ковила волосиста, ковила найкрасивіша, сон чорнючий, рястка Буше, тюльпан Біберштейна, цимбохазма дніпровська, зіновать Скробичевського, а також ті, що охороняються рішенням Дніпропетровського облвиконкому – барвінок трав’янистий, цмін пісковий, гіацинтик блідий, горицвіти весняний і волзький, звіробій звичайний;
  
• у межах балки Кобильної віднайдені ділянки з поверхневим карстовим рельєфом та одна печера Кобильна, закладена у понтійських впняках; це єдине місце в Дніпропетровській області з поверхневим карстопроявом і єдина печера в осадових кайнозойських вапнякових відкладах;
  
• у межах балки створені штучні лісові масиви та ряд ставків, які в поєднанні створюють рекреаційні естетично привабливі для населення місцевості;
  
• у нижній частині балки, де вона врізана до рівня понтійського водоносного горизонту підземних міжпластових вод, віднайдено близько 30 джерел, води яких характеризуються сульфатно-карбонатним хімічним класом, а тому мають лікувальне значення від хвороб шлунково-кишкового тракту; води джерел екологічно чисті;
  
• в районі балки Кобильної знаходиться понад 10 історико-археологічних пам’яток – поселення Черняхівської культури, козацькі цвинтарі, церква Різдва Пресвятої Богородиці та ін.
  

2. Ландшафтні геосистеми району балки Кобильної мають значну наукову, естетичну, історичну, духовну та рекреаційну цінність.
   
3. Виходячі з попередньо сказаного мусимо ставити питання про створенняу певних запроектованих межах регіонального ландшафтного парку “Кобильна балка”, на основі балки Кобильної та деякої прилеглої території, яка охоплює села Шестерню та Ганнівку й лісовий масив “великої” меандри р. Інгулець з джерелом сарматських міжпластових вод.
   
4. Створення регіонального ландшафтного парку на площі близько 1200 га суттєво підвищить відсоток заповідності по Дніпропетровській області, а також складе необхідні умови для здійснення природничо-наукових і геоекологічних моніторингових досліджень, раціонального рекреаційного використання природи парку та відпочинку населення в його межах.
   
5. Заповідні умови існування ландшафтів степової частини парку дозволить самовідновитися середньопорушеним степовим ландшафтаму найближчі 10-15 років, що дозволить значно поповнити степові заповідні площі до 300-400 і більше гектар. Ландшафтам створюватимуться необхідні умови для їх якісного переходу з порушених різного ступеня у майже природні.
   
6. У перспективі регіональний ландшафтний парк “Кобильна балка” може зазнати певних суттєвих змін.
   

По-перше, із розвитком процесів сукцесійного самовідтворення степових ландшафтів заповідну функціональну зону прийдеться розширити, а межі другої зони (з обмеженим господарюванням) навпаки поступово скоротити.

По-друге, навколо степових ділянок нинішньої заповідної зони парку необхідно створити санітарно-захисну зону шириною до 300-500 м, шляхом відведення смуг орних земель і виведення їх з експлуатації. Поступово на землях санітарної зони створяться умови для відновлювальних змін степових ландшафтів, що також буде додатковим чинником у процесі розширення степових заповідних площ.

По-третє, все це створило б умови для збільшення території заповідних степових ландшафтів з 30-40 га до 300-400 га (в десять разів).

По-четверте, такої площі зі строгим ландшафтним заповіданням стане достатнім, щоби у межах парку з часом організувати ландшафтний заповідник у середньостеповій підзоні України. Додамо лише, що в межах цієї ландшафтної підзони в Україні зараз заповідників немає, а тому заповідне ядро регіонального ландшафтного парку “Кобильна балка” стало б вихідною основою для майбутнього заповідника.


ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Арманд Д.Л. Наука о ландшафте. – М.: Мысль, 1975. – 286 с.
   
2. Белевцев Я.Н., Белевцев Р.Я. Геологическое строение и железные руды Криворожского бассейнв. – К.: Наук. думка, 1981. – 48 с.
   
3. Белокрыс Л.С. Стратиграфия сарматских отложений Криворожского бассейна // Сб. науч. тр. КГРИ. – Кривой Рог. – 1952. – вып. 13. – с. 12-15.
   
4. Беручашвили Н.Л. Геофизика ландшафта: Уч. Пособие. – М.: Высш. шк., 1990. – 287 с.
   
5. Боков В.А. Пространственно-временная организация геосистем. – Симферополь: Изд-во СГУ, 1983. – 55 с.
   
6. Булава Л.Н. Физико-географический очерк Криворожского горнопромышленного района. – КГПИ, 1990. – 125 с.
   
7. Булгаков Ю.В. Особенности формирования сельских рекреационных систем Криворожья // Географія та екологія Кривбасу. Матер. наук.-практ. конф. – Кривий Ріг, 1999. – с. 48-50.
   
8. Воропай Л.И. Антропогенные процессы, их роль в формировании территориальной географической структуры // Физ. геогр. и геоморфология. – 1986. – Вып. 33. – с. 12-17.
   
9. Гардинер В., Дакомб Р. Полевая геоморфология / Пер. с англ. – М.: Недра, 1990. – 346 с.
   
10. Геоэкологические основы территориального проектирования и планирования / Под ред В.С. Преображенского, Т.Д. Александровой. – М.: Наука, 1989. – 144 с.
    
11. Геренчук К.І., Раковська Е.М., Топчієв О.Г. Польові географічні дослідження. – К.: Вища шк., 1975. – 248 с.
    
12. Государственная геологическая карта Украины. Криворожский горнорудный район / И.С.Паранько, В.К.Бутырин, Г.Е.Змиевский и др. – Киев: Госкомгеологии Украины, 1992. – 220 с.
    
13. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 224 с.
    
14. Гроссгейм А.А. Флора Екатеринославской губернии. – Юрьев, 1917. – 272 с.
    
15. Давня історія України: У 2 кн. / Толочко П.П., Козак Д.Н., Крижицький С.Д. та ін. – К.: Либідь, 1995. – Кн. 2. – 224 с.
    
16. Давыдчук В.С. Методика среднемасштабных ландшафтных исследований // Ландшафты пригородной зоны Киева и их рациональное использование. – К.: Наук. думка, 1983. – с. 5-24.
    
17. Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. – Вінниця: Арбат, 1998. – 292 с.
    
18. Денисик Г.И., Панасенко Б.Д. Принципы районирования антропогенизированных ландшафтов // Методологические проблемы современной географии. – К.: Наук. думка., 1993. – с. 58-61.
    
19. Дидух Я.П. Структура классификационных единиц растительности и ее таксономические категории // Экология и ноосферологи. – Киев-Днепропетровск, 1995. - № 1-2. – с. 56-74.
    
20. Дублянский В.Н., Ломаев А.А. Карстовые пещеры Украины . – К.: Наук. думка, 1980. – 180 с.
    
21. Жекулин В.С. Введение в географию. – Л.: Из-дво ЛГУ, 1989. – 272 с.
    
22. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование: Учеб. – М.: Высш. шк., 1991. – 366 с.
    
23. Казаков В.Л. Аналіз умов розвитку карсту на півдні Кривбасу (на прикладі балки Кобильної) // Охорона довкілля: екологічні, медичні, освітянські аспекти. І частина. Матер. ІІ Всеукр. Конф. – Кривий Ріг, 1997. – с. 88-90.
    
24. Казаков В.Л. Геосистема як об’єкт вивчення географії в світлі закону системності // Географія та сучасність. Зб. наук. праць НДПУ ім. М.Драгоманова. Випуск 1. – К.: Видавництво НДПУ, 1999. – с.26-31.
    
25. Казаков В.Л. Геоекологічний аналіз території Кривбасу: Автореф. дис. … канд. географ. Наук. – Сімферополь, 1997. – 27 с.
    
26. Казаков В.Л., Шипунова В.О. Карст балки Кобильної // Географія та екологія Кривбасу. Матер. наук.-практ. конф. – Кривий Ріг, 1999. – с. 17-20.
    
27. Казаков В.Л. Карстовий рельєф балки Кобильної // Охорона довкілля: екологічні, медичні, освітянські аспекти. І частина. Матер. ІІ Всеукр. Конф. – Кривий Ріг, 1997. – с. 91-92.
    
28. Казаков В.Л. Карст балки Кобильної як об’єкт заповідання // Роль охоронюваних природних територій у збереженні біорізноманіття. Матер. конф. – Канів, 1998. – с. 307-308.
    
29. Казаков В.Л. Картографування та класифікація антропогенних ландшафтів Кривбасу на соціофункціональній основі // Придніпровській науковий вісник. – 1997. - № 4. – с. 3-4.
    
30. Казаков В.Л. Коеволюційне бачення “технічного ландшафту” // Ландшафтогенез – 2000: Філософія і географія. Тези доп. Міжнар. Науково-методол. конф. – Київ, 1996. – с. 105-107.
    
31. Казаков В.Л., Шипунова В.О. Класифікації форм рельєфу балки Кобильної // Проблеми фундаментальної екології. Матер. ІІІ Всеукр. Конф. ІІ частина. – Кривий Ріг, 1998. – с. 83-87.
    
32. Казаков В.Л. Ландшафти балки Кобильної: перспективи заповідання // Роль охоронюваних природних територій у збереженні біорізноманіття. Матер. конф. – Канів, 1998. – с. 304-306.
    
33. Казаков В.Л. Природна ландшафтна структура району балки Кобильної // Географія та екологія Кривбасу. Матер. наук.-практ. конф. – Кривий Ріг, 1999. – с. 10-13.
    
34. Казаков В.Л. Про єдину географію // Людина в ландшафті ХХІ століття: Гуманізація географії. Проблеми постнекласичних методологій. – Київ, 1998. – с. 42-44.
    
35. Казаков В.Л. Розвиток карсту на півдні Кривбасу // Проблеми фундаментальної екології. Матер. ІІ Всеукр. Конф. ІІ частина. – Кривий Ріг, 1997. – с. 52-54.
    
36. Калініченко О.О. Геологічна будова району балки Кобильної // Проблеми фундаментальної екології. Матер. ІІІ Всеукр. Конф. ІІ частина. – Кривий Ріг, 1998. – с. 50-54.
    
37. Калініченко О.О. Гидрогеологические условия района балки Кобыльная // Географія та екологія Кривбасу. Матер. наук.-практ. конф. – Кривий Ріг, 1999. – с. 50-51.
    
38. Карпинская Р.С. Коэволюция: развитие темы // Природа. – 1992. - № 11. – с. 3-8.
    
39. Кауричев И.С., Панов Н.П., Розов Н.Н. и др. Почвоведение. Изд. 4-е. – М.: Агропромиздат, 1989. – 719 с.
    
40. Клевцов Т.А. Природные условия и физико-географическое районирование Правобережного степного Приднепровья. – Автореф. дисс. … канд. геогр. наук. – К., 1963. – 16 с.
    
41. Клеопов Ю.Д. Геоботанічний ескіз Лівобережжя середньої Наддніпрянщини // Журн. ін-ту ботаніки ВУАЖ. – 1934. - №2. – с. 29-73.
    
42. Корчагин А.А. Видовой (флористический) состав растительных сообществ и методы его изучения. – В кн. «Полевая геоботаника». – Л., 1964, т. 3. – с. 39-62.
    
43. Котов М.І. Ботаніко-географічний нарис долини р.Інгулець // Труди сільськ. ботаніки. – Харків: Рад. селянин, 1927. – т. 1. – вип. 3. – с. 17-61.
    
44. Кулькова Т.Н., Шаталин Л.В. Отчет по поисках пресных подземных вод для сельхозводоснабжения населенных пунктов Пытихатского, Софиевского, Широковского районов Днепропетровской области, выполненных гидрогеологической партией КрГРЭС в 1985-87 гг. – 312 с.
    
45. Куракова Л.И., Романова Э.П. Современные ландшафты: содержание, класификация, тенденции развития // Вестник МГУ. Сер. 5. Геогр. – 1989. - № 2. – с. 31-37.
    
46. Кутырев В.А. Универсальная эволюция или коэволюция темы // Природа. – 1988. - № 8. – с. 8-12.
    
47. Кучеревський В.В. Ботанічний нарис заказника “балка Північна Червона” // Укр. бот. журнал. – 1992. – т. 49. - № 4. – с. 25-30.
    
48. Ланько А.И. Бугско-Днепровская степная область Причерноморской низменности //Физико-географическое районирование Украинской ССР. – К.: Изд-во КГУ, 1968. – с. 477-488.
    
49. Малышева Л.Л. О структурно-функциональном анализе геосистем // Географические аспекты рационального природопользования. Матер. науч. конф. – К.: Наук. думка, 1987. – с. 10-14.
    
50. Мильков Ф.Н. Основные проблемы физической географии. – М.: Высш. шк., 1967. – 252 с.
    
51. Мильков Ф.Н. Человек и ландшафты. – М.: Мысль, 1973. – 224 с.
    
52. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. – М.: Мол. гвардия, 1990. – 351 с.
    
53. Натаров В.Д. Геоморфологія Криворізького залізорудного басейну // Геологічний журнал. – 1961. – т. 21. – Вип. 4. – с. 84-88.
    
54. Натаров В.Д. К вопросу об условиях питания и стока подземных вод Криворожского бассейна.: НИГРИ. Бюллетень науч.-техн. информ. Вып 2., 1957. – с. 102-105.
    
55. Николаев В.А. Проблемы регионального ландшафтоведения. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 160 с.
    
56. Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. – К.: Наук. думка, 1987. – 548 с.
    
57. Осетров И.И. Понтические отложения и характер их распространения в Криворожском железорудном бассейне // Сб. науч. тр. КГРИ. – М. – вып. 7. – 1954. – с. 88-97.
    
58. Основы научных исследований. География / Под ред Пистуна М.Д., Швебса Г.И. – К.: Вища шк., 1988.
    
59. Паламарчук А.М. Интеграция наук и сущность географического подхода // География и природ. ресурсы. – 1987. - № 4. – с. 150-156.
    
60. Палієнко В.П. Геоморфологічне районування // ГЕУ. Т. 1. – К.: Укр. енциклопедія, 1989. – с. 256-257.
    
61. Пачоский И.К. Описание растительности Херсонской губернии в 50 т. – Херсон, 1915-1927. Т.2 – степи, 1917. – 316 с.
    
62. Пачоский И.К. Список растений, собранных З.Рябковым в 1898 году в Херсонском уезде. – Херсон, 1902. – с. 1-29.
    
63. Пачоский И.К. Эндемические растения в степях юга России // Вестник естествознания. – 1890. - №5. – с. 201-207.
    
64. Пащенко В.М. Причорноморська середньостепова фізико-географічна провінція // ГЕУ. Т. 3. – К.: Укр. енциклопедія, 1993. – с. 94.
    
65. Пащенко В.М. Теоретические проблемы ландшафтоведения. – К.: Наукова думка, 1993. – 284 с.
    
66. Платонова Г.Ю. Грунтово-географічне районування // ГЕУ. Т. 1. – К.: Укр. Рад.Енциклопедія, 1989. – с. 300-301.
    
67. Полевая геоботаника. Т. 1 – 3. – М., Л., 1956-1964.
    
68. Полупан М.І. Грунтово-географічні дослідження // ГЕУ. Т. 1. – К.: Укр. Рад. Енциклопедія, 1989. – с. 301.
    
69. Почвенная съемка. Руководство по полевым исследованиям и картированию почв / Ред. И.В.Тюрин, И.П.Герасимов, Е.Н.Иванова и др. – М.:Изд-во АН СССР, 1959. – 348 с.
    
70. Почвы Украины и повышение их плодородия. Т. 1. Экология, режимы, процессы, классификация и генетико-производственные аспекты / Под ред Н.И.Полупана. – К.: Урожай, 1988. – 296 с.
    
71. Преображенский В.С., Александрова Т.Д., Куприянова Т.П. Основы ландшафтного анализа. – М.: Наука, 1988. – 192 с.
    
72. Преображенский В.С. Беседы о современной физической географии. – М.: Наука, 1972. – 168 с.
    
73. Ракитов А.И. Курс лекций по логике науки. – М.: Высш. шк., 1971. – 176 с.
    
74. Раменский Л.Г. Проблемы и методы изучения растительного покрова: Избр. Работы. – Л.: Наука, 1971. – 334 с.
    
75. Ретеюм А.Ю. Земные миры. – М.: Мысль, 1988. – 272 с.
    
76. Самарин М.А. Отчет о комплексной геологической съемке масштаба 1:50000 Днепропетровской области, Криворожский и Широковский район, выполненных Южно-Украинской экспедицией геологосъемочной партией №10 за период 1958-1959 гг. – 287 с.
    
77. Симонов Ю.Г. и др. Динамическая геоморфология. – М.: МГУ, 1992. – 274 с.
    
78. Сметана М.Г. Склад і структура грунтового покриву ландшафтного заказника «Кобильна балка» // Роль охоронюваних природних територій у збереженні біорізноманіття. Матер. конф. – Канів, 1998. – с. 297-298.
    
79. Сметана Н.Г., Красова О.А. Ценопопуляционный анализ основных доминантов растительности подзоны средних степей // Актуальні питання збереження і відновлення степових екосистем. Матер. Міжнар. наук. конф. – Асканія Нова, 1998. – 362 с.
    
80. Солнцев В.Н. Системная организация ландшафтов. – М.: Мысль, 1981. – 239 с.
    
81. Толстых Е.А., Клюкин А.А. Методика измерения количественных параметров экзогенных процессов. – М.: Недра, 1984. – 84 с.
    
82. Тютюнник Ю.Г. Идентификация, структура и классификация ландшафтов урбанизированных территорий // География и природ. ресурсы. – 1991. - № 3. – с. 22-28.
    
83. Тютюнник Ю.Г. О единой географии (онтологический аспект) // Методологические проблемы современной географии. – К.: Наук. думка, 1993. – с. 19-25.
    
84. Тютюнник Ю.Г. Промышленный ландшафт // География и природ. ресурсы. – 1991. - № 2. – с. 135-141.
    
85. Урманцев Ю.А. Общая теория систем: состояние, приложения и перспективы развития // Система. Симметрия. Гармония. – М.: Мысль, 1988. – с. 38-130.
    
86. Федина А.Е. Физико-географическое районирование. – М.: Изд-во МГУ, 1973. – 196 с.
    
87. Федотов В.И. Техногенные ландшафты: теория, региональные структуры, практики. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1985. – 192 с.
    
88. Философский энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1989. – 815 с.
    
89. Чекунов А.В. Тектонічне районування // ГЕУ. Т.3. – К.: Укр. енциклопедія, 1993. – с. 268-270.
    
90. Черванев И.Г. Современные парадигмы древнейшей из наук // Природа. – 1995. - № 2. – с. 3-6.
    
91. Черванев И.Г., Боков В.А. Землеведение: История, методология, учение о географической оболочке. Учеб. пособие. – Харьков, 1993. – 132 с.
    
92. Чумаченко В.Е. Изучение экзогенных геологических процессов Кривбасса. Отчет о результатах гидрогеологических работ выполненных КрГРЭС за период 1991-93 гг. Т. 1-2. – 264 с.
    
93. Швебс Г.И. Концепция природно-хозяйственных территориальных систем и вопросы рационального природопользования // География и природ. ресурсы. – 1987. - № 4. – с. 30-38.
    
94. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Андриенко Т.Л. Растительность Украины // Природа Украинской ССР. Растительный мир. – К.: Наук. думка, 1985. – с. 122-180.
    
95. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Геоботанічне районування // ГЕУ. Т. 1. – К.: Укр. Рад.Енциклопедія, 1989. – с. 245.
    
96. Шищенко П.Г. Прикладная физическай география. – К.: Вища школа, 1988. – 192 с.
    
97. Щербань М.И. Микроклиматология. – К.: Вища шк, 1985. – 224 с.
    

ДОДАТОК


Додаток 1


Поперечний геоморфологічний розріз балки Кобильної в межах науково-дослідного полігону (автор – Казаков В.Л., 1997 р.)


Азимут 90°


Масштаб 1:1000 (в 1 см – 10 м)


Умовні позначення:


1 – горб насипання, складений лесовидними суглинками (антропогенна форма рельєфу);

2 – лівий схил балки;

3 – днище балки – конус виносу бокової балки;

4 – западина русла струмка балки Кобильної (постійний водотік);

5 – правий схил балки, структурований у понтійських корінних вапняках субгоризонтального залягання.


Додаток 2


Поперечний геоморфологічний розріз лівої бокової балки-притоки Кобильної балки в межах науково-дослідного полігону (автор – Калініченко О.О., 1997 р)


Азимут 330° Масштаб 1:1000


Умовні позначення:


1 – лівий схил балки;

2 – днище балки, балочна тераса, що зароджується вище яру;

3 – донний яр;

4 – правий схил балки.


Додаток 3


Геоморфологічний план і розрізи донного яру бокової балки в межах науково-дослідного полігону (автор – Шипунова В.О., 1999 р)


Масштаб 1:1000

Півн




Умовні позначення:


1 – схили яру, незадерновані;

2 – вирівнене днище яру;

3 – вершинний обрив (перепад);

4 – зсув в елювіально-делювіальних суглинистих відкладах днища балки;

5 – підніжжя правого схилу балки;

6 – днище балки.


Додаток 4


Геоморфологічний план і розрізи бокового схилового яру бокової балки в межах науково-дослідного полігону (автор – Шипунова В.О., 1999 р)


Півн

Масштаб 1:500


Умовні позначення:


1 – схили яру, незадерновані та слабкозадерновані;

2 – вирівнене нахилене днище яру;

3 – вершинний обрив (перепад);

4 –схили балки та плакорні ділянки плейстоценових балочних терас;

5 – днище балки за слабковираженим конусом виносу.


Додаток 5


Вигляд деяких форм флювіального рельєфу в районі науково-дослідного полігону


Вигляд бокової балки балки Кобильної, що розташована в межах науково-дослідного полігону. Фото Казакова В.Л. (1999 р).


Донний яр бокової балки з зсувом на лівому борту. Фото – Казакова В.Л. (1999 р).

Додаток 6


Вигляд деяких форм флювіального рельєфу в межах науково-дослідного полігону


Боковий схиловий яр на борту бокової балки Кобильної балки. Фото – Казакова В.Л. (1999 р).


Ерозійний рівчак та початок донного яру бокової балки. Фото – Казакова В.Л. (1999 р).

Додаток 7


Геоморфологічний план карстової ділянки №1 (Автори

– Казаков В.Л., Пікуль С.В., 1998 р)


Масштаб 1:1000

Півн

Умовні позначення:

- карстові воронки;

- молода воронка;

- понор;

- яр і ерозійні улоговини;

- води ставка.


Додаток 8


Геоморфологічний план карстової ділянки №2 (Автори

– Казаков В.Л., Пікуль С.В., 1998 р)


Масштаб 1:500


Півн


Умовні позначення в додатку 7.


Додаток 9


Геоморфологічний план карстової ділянки №3 (Автори

– Казаков В.Л., Пікуль С.В., 1998 р)


Півн


Масштаб 1:200

Умовні позначення в додатку 7.

- штучний ліс;

• підніжжя схилу балки Кобильної.
  

Додаток 10


Геоморфологічний план карстової ділянок №4 і 5 (Автори

– Казаков В.Л., Пікуль С.В., 1998 р)


Ділянка №5

Півн




Ділянка №4


Масштаб 1:200


Умовні позначення в додатку 7.


Додаток 11


Геоморфологічний план карстової ділянки №6 (Автори

– Казаков В.Л., Пікуль С.В., 1998 р)


Масштаб 1:500

Півн

Умовні позначення в додатку 7. Інші позначення:

- вхід у печеру Кобильну на днищі піщаного кар’єру;

- русло тимчасового водотоку;

- підніжжя балочного схилу.

Додаток 12


Вигляд форм поверхневого карстового рельєфу балки Кобильної


Поверхневий карстовий рельєф на ділянці №6 (фото Пікуля С.В., 1998 р)


Молода карстова воронка провального походження на ділянці №1 (фото Пікуля С.В., 1998 р).

Додаток 13


Підземні карстові форми


Вхід у печеру Кобильну (фото Пікуля С.В., 1998 р).


Західна галерея печери Кобильної (фото Карасьова О.М., 1998 р).


Додаток 14


Список рослинності фітоценозів науково-дослідного полігону (Автори – Ярков С.В., Красова О.О., Сидорова Н.О)


Флористичний список степової рослинності