Запорізький юридичний інститут мвс україни
| Вид материала | Документы |
- Донецький юридичний інститут мвс україни, 655.44kb.
- Львівський юридичний інститут мвс україни, 985.71kb.
- Львівський юридичний інститут мвс україни, 832.9kb.
- Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх, 1290.2kb.
- За редакцією Заслуженого діяча науки І техніки України, академіка апрн україни, доктора, 8479.21kb.
- Затверджено, 877.19kb.
- Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- План роботи комунального закладу «запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної, 2769.22kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни н А К А З, 776.01kb.
3.3. Запобігання нарузі над могилами Протидія злочинності, основним змістом якої є її попередження, на сучасному етапі складних економічних і політичних змін є одним з найважливіших державних завдань. Визнання того, що злочинність виступає вже прямою серйозною загрозою національній безпеці країни, актуалізує значення та роль такої діяльності [169, с. 344]. Попередження злочинності – складне збиране поняття, в якому відображаються теорія і практика специфічної людської діяльності, що має на меті недопущення вчинення злочинів як шляхом усунення їх причин та умов, так і засобом переривання злочинної діяльності на різних стадіях її розвитку [128, с. 4-5]. Оскільки злочинність − органічна частина суспільства, то не лише боротьба з нею або з окремими її видами, але навіть реагування на окремі злочини пов’язане з вирішенням комплексу найскладніших питань, які торкаються найрізноманітніших сторін громадського життя та життя людини [82, с. 298]. Мабуть тому питання попередження злочинності було цікавим для людей з глибокої давнини. Перші висловлювання з цього приводу можна знайти ще у працях Платона, котрий стверджував, що законодавство повинно відвертати людей від вчинення злочинів, і Аристотеля, котрий звертав увагу на значення боротьби з поганими звичаями і звичками. Пізніше до цього питання зверталися Беккаріа, Вольтер, Монтеск’є і багато інших мислителів [260, с. 59]. Сьогодні воно приваблює уряди багатьох країн (незалежно від їх державного ладу) та широкі кола громадськості, є темою численних наукових праць як в Україні, так і за кордоном [113, 128, 151]. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Окрім вирішенням проблеми безробіття, слід також приділити увагу підтримці малозабезпечених верств населення, зокрема, надавати допомогу багатодітним і неповним сім’ям, оскільки, як вже зазначалося, діти з таких сімей часто поповнюють резерв майбутніх злочинців. Уваги потребують і особи без постійного місця проживання, питома вага яких за нашим дослідженням склала 6% від загальної кількості засуджених за наругу над могилою. Проте, ми вважаємо частку цієї категорії осіб в реальній дійсності значно більшою, зважаючи як на високу латентність вказаних посягань, так і на небажання правоохоронних органів ними “займатися” (відсутність документів, постійного місця проживання винних тощо). Організація місць нічного або тимчасового перебування для таких осіб, роздача безкоштовної їжі та одягу, допомога у працевлаштуванні сприятимуть зменшенню рівня криміналізації останніх, їхньої суспільної небезпеки, а тому держава має виділяти на такі цілі відповідні кошти. В аспекті розгляду загальносоціальних заходів попередження наруг над могилами слід згадати й про соціальний контроль, тобто свідомий цілеспрямований вплив людської спільноти на поведінку людей через звичаї, традиції, етичні, естетичні, релігійні та правові норми, прийняті у суспільстві чи соціальних групах. Державна влада, спираючись на авторитет, релігію та силу, не лише використовує громадський вплив на індивідів, а й створює закони, зокрема кримінальні, та систему правоохоронних державних установ – поліцію (міліцію), прокуратуру, суд тощо. Таким чином, соціальний контроль у будь-якому разі, у значній його частині, стає прерогативою держави, перетворюється на контроль державний [289, с. 7]. Соціальний контроль над злочинністю в сфері суспільної моральності держава має здійснювати шляхом: 1) створення відповідної нормативної бази, зокрема, відповідних кримінальних законів; 2) правильного їх застосування (без звуженого або розширеного тлумачення, помилок при кваліфікації тощо); 3) спеціально-кримінологічного запобігання злочинності та окремим злочинам. Крім того, деякі загальносоціальні заходи держави в галузі розвитку духовної культури нації, освіти та здоров’я, як пише О. Литвак, мають безпосереднє профілактичне значення. Йдеться, насамперед, про протидію пропаганді насильству, жорстокості та розпусти у засобах масової інформації, про психологічну та психіатричну допомогу хворим, лікування алкоголіків та наркоманів [289, с. 8]. Крім використання економічних і соціальних заходів для протидії злочинам, передбаченим ст. 297 КК, необхідно широке притягнення громадськості до охорони громадського порядку, заохочення населення до своєчасного повідомлення про злочини (у т.ч. й про випадки наруг над могилами) до правоохоронних органів. Не можна не погодитись з 7А.М. Тарасенком, що у нашому суспільстві нерідко панують погляди, які суперечать моральним нормам (наприклад, заохочення безкарності правопорушників, байдужість щодо фактів посягань на майно, неповідомлення про вчинені злочини) і свідчать про низький рівень як моральної, так і правової культури окремих верств населення [103, с. 38]. Утім, особливості взаємодії ОВС з населенням як форми запобігання нарузі над могилами ми розглянемо нижче, у контексті питань спеціально-кримінологічних заходів попередження таких злочинів. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Найбільшу складність становить визначення таких груп. Безумовно, об’єктами профілактичного впливу слід вважати групи з антисоціальною спрямованістю (групи підлітків-хуліганів, групи осіб, які ведуть асоціальний спосіб життя, разом вживають алкогольні напої тощо, групи раніше засуджених, які підтримують між собою дружні відносини та ін.). Погодимося з думкою про те, що ефективність впливу на такі групи, насамперед, полягає у розкритті вчинених її членами злочинів, що веде до різкого зниження солідарності та розпаду групи. Також доцільно визначати найбільш асоціально спрямованих членів групи та забезпечувати їхню ізоляцію [215, с. 241]. Не слід забувати й про профілактичний вплив на групи, що не мають антисоціальної спрямованості, утім, члени яких за певних обставин здатні вчинити злочин, передбачений ст. 297 КК. Насамперед, це підліткові колективи, для яких характерні надлишок вільного часу, ходіння без усілякої мети, вживання алкоголю тощо. Для таких груп характерне вчинення наруг над могилами з хуліганських мотивів, для самоствердження або з мотивів солідарності. За результатами проведеного А.П. Тузовим дослідження, саме потреба неповнолітніх у самоствердженні найчастіше полягає в основі злочинів, пов’язаних з порушеннями громадського порядку [230, с. 23]. Відповідно й профілактичний вплив на такі групи полягає у ліквідації умов їх формування, забезпечення суспільно корисного дозвілля молоді, її зайнятості у спортивних секціях, клубах тощо. Важливо забезпечити підвищений контроль за членами цих колективів: з боку сім’ї, навчально-виховних закладів, громадськості. Не останнє місце займає підвищення рівня правосвідомості таких підлітків. В аспекті спеціально-кримінологічних заходів попередження злочинів, передбачених ст. 297 КК, слід забезпечити оперативну взаємодію правоохоронних структур між собою, що підвищить ефективність виконання положень Комплексної програми і буде позитивно впливати на результативність боротьби з проявами наруг над могилами. 4. Значну увагу слід приділити й реалізації принципу невідворотності покарання за вчинений злочин, для чого необхідно активізувати дії щодо розшуку злочинців, причому, як виконавця, так і інших можливих співучасників злочину: організаторів, підбурювачів та посібників. Ми вже наголошували, що уникнення відповідальності співучасниками вказаних злочинів створює в уяві цих осіб і суспільства в цілому впевненість про безкарність та сприяє кримінально-правовому рецидиву у майбутньому, а також втягненню у вчинення злочинів цієї категорії все нових і нових осіб. Проведене дослідження показало, що злочинці уникають відповідальності і покарання через цілу низку об’єктивних та суб’єктивних причин. Правий А.С. Абдуллаєв, який називає серед них слабку оперативність реагування на повідомлення і заяви громадян про факти наруг над тілами померлих і місцями їхнього поховання; прорахунки в організації і провадженні дізнання по таким справам, у тому числі, й недостатня координація дій слідчих та оперативних співробітників; відсутність банку даних про осіб, схильних до вчинення таких злочинів, а також про різного роду секти та общини, ритуальні дії яких передбачають розривання місць поховання, знищення надмогильних споруд тощо [87, с. 25-26]. Дійсно, вивчення кримінальних справ про злочини цієї категорії не тільки виявило суттєві недоліки проведення досудового слідства і судового провадження (не вживалося заходів до виявлення співучасників злочинів, по жодній справі не було винесено рішення про подальшу діяльність пунктів прийому металобрухту, не було притягнуто до відповідальності жодного приймальника такого брухту, майже не проводилася робота з виявлення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, в порядку ст. 23-1 КПК тощо), а й виявило численні помилки при кваліфікації злочинів, що мають ознаки наруги над могилою, та при відмежуванні наруги від суміжних злочинів. Тому, з метою підвищення професійної підготовки співробітників ОВС та судів, нами розроблено методичні рекомендації, у яких запропоновано вирішення складних питань кваліфікації і розмежування відповідних злочинів. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Резюмуючи викладене, доходимо висновку про необхідність комплексного підходу до проблеми попередження злочинів, передбачених ст. 297 КК, реалізуючи низку взаємопов’язаних загальних і спеціально-кримінологічних заходів впливу. Зниження високого рівня безробіття, допомога у навчанні та працевлаштуванні молоді, державна підтримка осіб, які звільнились з місць позбавлення волі, соціальний контроль, широке залучення громадськості до боротьби зі злочинністю на загальносоціальному рівні, а також реалізація вищевикладених спеціальних заходів попередження наруг над могилами, сприятиме звуженню кола та інтенсивності ряду криміногенних явищ і процесів, які виступають криміногенними детермінантами злочинів, передбачених ст. 297 КК. ВИСНОВКИ Проведене дослідження дозволяє зробити висновки, спрямовані на подальше вдосконалення кримінально-правової норми про відповідальність за наругу над могилою (Ст. 297 КК) і практики її застосування: 1. Зважаючи на історичну усталеність уявлень про необхідність криміналізації діянь, пов’язаних з наругою над тілами померлих та місцями їхнього поховання, істотну суспільну небезпечність, негативну динаміку розглядуваних злочинних посягань, об’єктивну необхідність кримінально-правової охорони суспільної моральності у цій сфері, необхідність кримінально-правової гарантії охорони конституційних прав ми вважаємо обґрунтованою криміналізацію дій, зазначених у ст. 297 КК. 2. Ст. 297 КК розміщена у розділі ХІІ Особливої частини КК “Злочини проти громадського порядку та моральності” з метою захисту кримінально-правовими методами безпосереднього об’єкту посягання – суспільних відносини в сфері моральності в частині шанобливого ставлення до померлих і місць їхнього поховання незалежно від статі, раси, національності, соціального походження, прижиттєвих політичних чи релігійних переконань померлих тощо. 3. Наявність в діях особи складу злочину, передбаченого ст. 297 КК, буде мати місце лише у випадку вчинення посягання на один або кілька його предметів, до яких відносяться: могила, інше місце поховання, труп, урна з прахом покійного, а також предмети, що знаходяться в місці поховання або на трупі. Під могилою у кримінальному праві слід розуміти земельну ділянку на кладовищі або в іншому місці, на якій відбулося поховання померлого, родинне поховання або поховання урни з прахом покійного, а також надмогильні споруди та усі інші предмети, що знаходяться в ній чи на ній. До інших місць поховання належить відносити колумбарні ніши, склепи, мавзолеї, виявлені місця невідомих поховань, частини корабля, літака, шахти з тілами (останками) загиблих, інші місця, які штучно утворилися місцями поховань внаслідок катастроф. Труп, як предмет злочину, передбаченого ст. 297 КК, – це тіло, його окремі частини або прах будь-якої людини після настання її біологічної смерті. Під предметами, що знаходяться в місці поховання або на трупі, слід розуміти будь-які предмети, що знаходяться: 1) в могилі чи на ній або в іншому місці поховання: пам’ятники різних видів та елементи благоустрою могил (бордюри, квітники, плити замощення, світильники, вази), вінки, труну тощо; 2) на трупі людини: одяг, індивідуальні речі та прикраси, ордени і медалі тощо. 4. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 297 КК, може проявлятися у : 1) нарузі над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного; або 2) у викраденні предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі. При цьому викрадення таких предметів є різновидом наруги над могилою, який утворює об’єктивну сторону розглядуваного злочину. Під наругою в контексті ст. 297 КК слід розуміти прагнення винного зневажити пам’ять про померлого, продемонструвати своє негативне ставлення до принципів суспільної моральності, що панують в цій сфері, вчинене різними способами. Наруга над місцем поховання полягає в оскверненні могили або іншого місця поховання (руйнуванні, розриванні, знищенні або пошкодженні надмогильних споруд, елементів благоустрою могил, нанесенні цинічних і зневажливих написів, обливанні нечистотами, витоптуванні квітів тощо). Наруга над трупом − у вчиненні аморальних, осквернюючих дій з тілом людини після її смерті. Не є злочинними дії, що полягають в ексгумації трупа або перепохованні останків померлих, якщо вони вчиняються відповідно до вимог чинного законодавства. Під викраденням предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, слід розуміти їх таємне або відкрите вилучення з місця поховання або з трупа. Утім, оскільки термін “викрадення” не охоплює всі можливі способи вчинення цього злочину, що породжує проблеми на практиці, його пропонується замінити на термін “незаконне заволодіння”. 5. Злочинні посягання, передбачені ст. 297 КК, можуть відноситись лише до злочинів з формальним складом, незалежно від форми прояву їх об’єктивної сторони, оскільки сам факт викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, у будь-якому випадку є проявом зневажання пам’яті про померлого, що заслуговує на оцінку такого діяння як злочину проти моральності. 6. Злочин, передбачений ст. 297 КК, може характеризуватися виключно умисною формою вини у вигляді прямого умислу, який, у свою чергу, може бути як наперед обдуманим, так і таким, що виник раптово. Отже, наруга над місцем поховання, трупом або урною з прахом покійного, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, можуть вчинюватися лише з прямим умислом та шляхом активних дій. 7. Викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання та перебувають у власності інших осіб (це, відповідно до законодавства, надмогильні споруди (у т.ч. склепи) та елементи благоустрою могил), потребує додаткової кваліфікації за статтями про злочини проти власності, оскільки у цьому випадку має місце вчинення двох різних злочинів з різними об’єктами посягання. Якщо викрадення таких предметів було поєднане з застосуванням насильства щодо особи, яка охороняє місце поховання, або іншої особи, то вчинене належить кваліфікувати за сукупністю ст. 297 КК та статтями, що передбачають відповідальність за злочини проти життя чи здоров’я (статті 115, 121, 122, 125, 126, 129 КК), або проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (статті 342, 345, 348, 350 КК). Наруга над могилою, вчинена з хуліганських мотивів, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 296 КК та ст. 297 КК. Наруга над трупом при умисному вбивстві не завжди свідчить про вчинення вбивства з особливою жорстокістю. За умови неусвідомлення винним того, що на момент вчинення таких дій смерть потерпілого вже настала, останні підлягають кваліфікації лише за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК. У разі, якщо винний усвідомлював, що смерть потерпілого вже настала, то такі дії належить кваліфікувати за сукупністю відповідної частини та пункту ст. 115 та ст. 297 КК. Розтин трупа, вчинений з метою приховання слідів злочину, не може вважатися вбивством, вчиненим з особливою жорстокістю, та не потребує додаткової кваліфікації за ст. 297 КК. Для додаткової кваліфікації злочину, предметом якого є могильники, некрополі або окремі поховання, за ст. 298 КК, необхідно довести їх визнання як об’єктів культурної або археологічної спадщини шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. В іншому випадку, знищення, руйнування чи псування таких об’єктів належить кваліфікувати за ст. 297 КК за ознакою “наруга над місцем поховання”. Наруга над місцем поховання осіб певної раси, національності, віросповідання, вчинені з ідеологічних мотивів, згідно з чинним законодавством належить кваліфікувати за сукупністю статей 297 КК та відповідної частини ст. 161 КК. Наруга над трупом або місцем поховання з метою перешкоджання здійсненню релігійного обряду підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 180 та ст. 297 КК. Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих, вчинене військовослужбовцем, визнається злочином, передбаченим ст. 432 КК; цивільною особою – ст. 297 КК. 8. Ураховуючи, що злочини, передбачені ст. 297 КК, з метою викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, зазвичай вчинюються неодноразово, групами осіб та для підсилення боротьби з такими посяганнями пропонується встановити підвищену кримінальну відповідальність за вчинення наруги над могилою повторно або за попередньою змовою групою осіб, визнавши їх як кваліфікуючі ознаки у ч. 2 ст. 297 КК. 9. Наруга над могилою на сьогодні є одним з найпоширеніших посягань на суспільну моральність. Зростання кількості злочинів цієї категорії зумовлює й збільшення кількості виявлених осіб, винних у їх вчиненні, при тому, що вказані діяння характеризуються високим ступенем латентності (виявляється лише 4-5%). 10. Структура особистості злочинця визначається сукупністю соціально-демографічних, соціально-рольових, кримінально-правових та соціально-психологічних ознак. Вчинення наруг над могилами більш характерне для осіб чоловічої статі, утім, останнім часом, зі збільшенням кількості реєстрованих посягань цього виду, збільшується й доля виявлених жінок-злочинниць, причетних до їх скоєння. Віковий діапазон засуджених за злочин, передбачений ст. 297 КК, досить широкий, причому, вчинення наруги над місцями поховань більш характерне для неповнолітніх, а викрадення предметів з місць поховання – для осіб від 18 до 25 і від 41 до 45 років з низьким рівнем матеріального достатку, без постійного джерела прибутку, які часто страждають від алкогольної або наркотичної залежності. 11. Криміногенними детермінантами вчинення наруг над могилами є: 1) складна економічна ситуація в країні; 2) поширеність таких негативних явищ, як алкоголізм і наркоманія; 3) висока латентність злочинів, передбачених ст. 297 КК, у тому числі, й через відсутність реагування та пасивність співробітників правоохоронних органів; 4) серйозні недоліки в організації хорони місць поховань, відсутність необхідного державного контролю за станом кладовищ та інших місць поховань, їх утриманням та благоустроєм; 5) зниження духовного і морального рівня розвитку людей, розповсюдження культу насильства і жорстокості, зневажання усталеними нормами поведінки у суспільстві; 6) недоліки у виховній роботі дітей та підлітків у сім’ї та в освітніх закладах. 12. Попередження злочинів, передбачених ст. 297 КК, має виходити з розподілу відповідних заходів на загальносоціальні та спеціальні, ураховуючи криміногенні детермінанти, які сприяють вчиненню цих злочинних посягань. Зокрема, серед заходів їх загального попередження слід виокремити: зниження високого рівня безробіття, допомогу у навчанні та працевлаштуванні молоді, державну підтримку осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, соціальний контроль, широке залучення громадськості до боротьби зі злочинністю на загальносоціальному рівні. Заходи спеціально-кримінологічного попередження наруг над могилами необхідно реалізовувати за такими напрямками: 1) індивідуально-профілактична робота з особами, схильними до вчинення злочинів, передбачених ст. 297 КК, корисливих злочинів та хуліганств; 2) заходи, спрямовані на покращення взаємодії ОВС з населенням; 3) заходи, спрямовані на профілактику групових правопорушень; 4) практична реалізація принципу невідворотності покарання за вчинений злочин; 5) активізація роботи органів місцевого самоврядування щодо впорядкування, благоустрою та охорони місць поховання та місць тимчасового перебування тіл померлих. 13. Крім положень, які мають загальнонаукове теоретичне значення, дисертація містить рекомендації для практичних працівників правоохоронних органів, які можуть бути використані під час вирішення питання про порушення кримінальної справи за ознаками ст. 297 КК, на стадії досудового слідства або при розгляді справи у суді. Окремі пропозиції, викладені у роботі, можуть бути прийняті до уваги керівними органами управлінь комунального господарства, СКП та місць перебування тіл померлих з метою подолання причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, передбачених ст. 297 КК, та вжиття відповідних профілактичних заходів для їх попередження. Запропоновано авторську редакцію ст. 297 КК: “Ст. 297. Наруга над могилою 1. Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також незаконне заволодіння предметами, що знаходяться в місці поховання або на трупі, – караються... . 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,– караються... ” . СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: І. Закони та підзаконні акти: а) чинне законодавство України:
б) міжнародно-правові документи:
в) законодавство зарубіжних країн:
г) нечинне законодавство:
ІІ. Статистичні та соціологічні дані, правозастосовча практика:
ІІІ. Енциклопедії, словники, довідники:
ІV. Дисертації та автореферати дисертацій:
V. Монографії, учбові посібники, тексти лекцій, методичні вказівки:
профилактика: теория, опыт, проблемы: Монография. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 496 с.
|